Постанова від 08 вересня 2026 р. у справі №307/2867/24 — Закарпатський апеляційний суд

Справа № 307/2867/24

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09.09.2026 м. Ужгород

Суддя Закарпатського апеляційного суду Бисага Т.Ю., за участю особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та його захисника-адвоката Аннишинця М.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 за апеляційною скаргою його захисника-адвоката Іляшкович Н.В. на постанову судді Тячівського районного суду Закарпатської області від 03 жовтня 2024 року,

В С Т А Н О В И В:

Постановою судді Тячівського районного суду Закарпатської області від 03 жовтня 2024 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) грн. 00 коп. в дохід держави, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави 605 (шістсот п`ять) гривень 60 копійок судового збору.

Відповідно до постанови суду, - ОСОБА_1 , 03 липня 2024 року о 22 год. 53 хв. в с. Ганичі, по вул. Народна, Тячівського району, Закарпатської області, керував транспортним засобом – автомобілем марки «SKODA FABIA», державний номерний знак НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, нестійка хода і нечітка вимова. Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Не погоджуючись з даною постановою захисник Іляшкович Н.В., в інтересах ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову суду та закрити провадження у справі у зв`язку з відсутністю у його діях складу адміністративного правопорушення. Вважає, що постанова є незаконною та необґрунтованою, прийнята з неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що наявним у справі відеозаписом підтверджується, що ОСОБА_1 погодився на проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки, однак у зв`язку з тим, що він не був достеменно впевнений у тому, що мундштук до моменту його експлуатації був щільно запакований та не пошкоджений, він відмовився проходити тест на вказаному ганалізаторі. Окрім того, зазначає, що ОСОБА_1 погодився пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння у найближчому закладі охорони здоров`я, а саме у Дубівській лікарні. Проте, незважаючи на те, поліцейські наполегливо схиляли його до того, щоб він відмовився проходити огляд та наполягали проїхати до Тячівської районної лікарні, яка не є найближчим закладом охорони здоров`я по територіальності. Стверджує, що протокол про адміністративне правопорушення працівниками поліції на місці зупинки транспортного засобу складено не було, що є грубим порушенням КУпАП, тобто при складанні протоколу ОСОБА_1 присутнім не був, йому не було належно роз`яснено ст.268 КУпАП, не забезпечено реальне право на допомогу адвоката, іншого фахівця у галузі права, що є істотним процесуальним порушенням його прав на правовий захист, не вручено копію протоколу. Зазначає, що ОСОБА_1 не було вручено письмового направлення на огляд у медичному закладі.

До початку судового засідання адвокат Аннишинець М.В. через систему «Електронний суд» направив заяву та зазначив, що оскільки матеріали справи є неповними, в матеріалах справи відсутнє повне відео яке би підтверджувало факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом, а також складання поліцейським з РПП ВПД №1 Тячівського РВП ГУНП в Закарпатській області сержантом поліції Богданом Коршинським протоколу про адміністративне правопорушення за участі ОСОБА_1 , вважає, що дана справа підлягає поверненню до Тячівського районного відділу поліції ГУНП в Закарпатській області для належного оформлення протоколу про адміністративне правопорушення, з додатковим підтвердженням події 03.07.2024 року відеозаписами з нагрудних камер працівників поліції та/чи іншими доказами. Просить суд приєднати дану заяву до матеріалів справи №307/2867/24 про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП, щодо ОСОБА_1 та врахувати обставини, викладені в ній при розгляді апеляційної скарги на постанову Тячівського районного суду Закарпатської області від 03.10.2024 року.

В судове засідання апеляційної інстанції адвокат Іляшкович Н.В. не з`явилася, хоча належним чином була повідомлена про дату, час і місце судового засідання, при цьому не повідомила суд про поважність причин її неявки, що згідно вимог ст. 294 КУпАП, не перешкоджає розгляду справи, а тому, апеляційний суд вважає за можливе провести апеляційний розгляд без її участі.

Заслухавши пояснення ОСОБА_1 та його захисника-адвоката Аннишинця М.В. на підтримання вимог апеляційної скарги адвоката Іляшкович Н.В., вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції, дослідивши мотиви і доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до наступного висновку.

Апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги згідно з положеннями ст. 294 КУпАП.

Згідно положень ст.ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП суд зобов`язаний повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого, прийняти вмотивоване законне рішення.

Апеляційним судом встановлено, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення вказаних вимог дотримався.

Пункт 1.3 Правил дорожнього руху (далі - ПДР України), передбачає, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.

В п. 1.9 ПДР України встановлено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Пункт 2.5 ПДР України зобов`язує водія на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Відповідно до підпункту а) пункту 2.9 Правил дорожнього руху України, водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебуваючи під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Відповідальність за порушення зазначених вимог ПДР України передбачена ст. 130 КУпАП.

Так, відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД №658222 від 03 липня 2024 року, в цей же день о22 год. 53 хв. в с. Ганичі, по вул. Народна, Тячівського району, Закарпатської області, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом – автомобілем марки «SKODA FABIA», державний номерний знак НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, нестійка хода і нечітка вимова. Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП. Від підпису про ознайомлення з протоколом ОСОБА_1 відмовився та від надання пояснення відмовився на підставі ст. 63 Конституції України.

Доводи апеляційної скарги адвоката Іляшкович Н.В. та в судовому засіданні адвокатаАннишинця М.В. про те, що протокол про адміністративне правопорушення працівниками поліції на місці зупинки транспортного засобу складено не було, що є грубим порушенням КУпАП, тобто при складанні протоколу ОСОБА_1 присутнім не був, йому не було належно роз`яснено ст.268 КУпАП, не забезпечено реальне право на допомогу адвоката, іншого фахівця у галузі права, що є істотним процесуальним порушенням його прав на правовий захист, не вручено копію протоколу, апеляційний суд вважає необґрунтованими та звертає увагу на те, що зазначені доводи не є підставою для скасування постанови. З відеозапису вбачається, що ОСОБА_1 розумів зміст звернень працівників поліції та мав можливість висловити свою позицію. Проте ОСОБА_1 відмовився від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу та у закладі охорони здоров`я.

Щодо твердження про не забезпечення права на допомогу адвоката, іншого фахівця у галузі права, що є істотним процесуальним порушенням його прав на правовий захист, апеляційний суд відхиляє та зазначає, що жодний нормативно-правовий акт не передбачає необхідної присутності адвоката під час проходження водієм огляду на стан сп`яніння, а також обов`язку працівника поліції при огляді водія на стан сп`яніння та при складанні протоколу за результатами огляду забезпечити участь захисника.

До того ж, апеляційний суд звертає увагу на те, що з моменту вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення та по теперішній час, останній не звертався зі скаргами щодо незаконності дій поліцейських. Тобто незаконність дій інспекторів не встановлена будь-яким судовим рішенням або висновком компетентного органу.

За таких обставин, відсутні підстави ставити під сумнів відомості, що об`єктивно зафіксовані у протоколі про адміністративне правопорушення.

Отже, всупереч доводам апеляційної скарги, вказаний протокол про адміністративне правопорушення відповідає вимогам ст. 256 КУпАП, оформлений компетентною особою в межах повноважень, наданих їй, в якому чітко викладено як суть правопорушення, так і інші відомості, необхідні для правильного вирішення даної справи. Якихось істотних недоліків протоколу, які б тягли визнання його недопустимим доказом, не вбачається.

Незважаючи на заперечення стороною захисту вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, його вина стверджується: вказаним протоколом про адміністративне правопорушення, у якому викладені обставини вчиненого правопорушення, які мали місце 03.07.2024; рапортом поліцейського з РПП ВПД №1 Тячівського РВП ГУНП в Закарпатській області сержанта поліції Б.Коршинського від 04 липня 2024 року; копією постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАД №595154 від 03 липня 2024 року, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.121-3 та ч.1 ст.126 КУпАП; направленням на проведення освідчення на стан алкогольного сп`яніння водія ОСОБА_1 , яке оформлене поліцейським з РПП ВПД №1 Тячівського РВП ГУНП в Закарпатській області сержанта поліції Б.Коршинським від 03.07.2024 року; приєднаним до протоколу відеозаписом даної події, а також іншими матеріалами справи.

Вказані докази отримані з дотриманням встановленого законом порядку та передбаченими способами. Відповідно відсутні будь-які сумніви у їх достовірності та істинності.

При розгляді справи цим доказам суд дав належну оцінку, а тому твердження сторони захисту в апеляційній скарзі про те, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи - є необґрунтованими. Наведені докази є допустимими, належними і достатніми для підтвердження висновків суду про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Доводи апеляційної скарги адвоката Іляшкович Н.В про те, що наявним у справі відеозаписом підтверджується, що ОСОБА_1 погодився на проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки, однак у зв`язку з тим, що він не був достеменно впевнений у тому, що мундштук до моменту його експлуатації був щільно запакований та не пошкоджений, він відмовився проходити тест на вказаному ганалізаторі, є голослівними та не підтверджені жодним належним доказом. Матеріали справи не містять жодних об`єктивних даних, які б свідчили про порушення встановленого порядку проведення огляду чи неправильне використання спеціального технічного засобу. Самі по собі припущення сторони захисту не можуть бути підставою для визнання результатів огляду недопустимими доказами.

Також апеляційним судом і відхиляються доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_1 погодився пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння у найближчому закладі охорони здоров`я, а саме у Дубівській лікарні, оскільки Розділом ІІ Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої спільним Наказом МВС України та МОЗ України від 09.11.2015 № 1452/735 передбачено, що перелік закладів охорони здоров`я, яким надається право проведення огляду на стан сп`яніння водіїв, затверджується Міністерством охорони здоров`я Автономної Республіки Крим, структурними підрозділами з питань охорони здоров`я обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, Дубівська лікарня до такого переліку не входить, тому поліцейським було запропоновано пройти огляд у КНП Тячівська РЛ.

Само по собі формальне висловлення наміру пройти огляд не спростовує факту відмови від його проходження у спосіб, визначений законодавством. Поведінка ОСОБА_1 в сукупності свідчить про свідоме затягування процедури та ухилення від проходження огляду, а тому доводи захисника про відсутність відмови є вибірковим тлумаченням окремих фрагментів відеозапису, що не відповідає його загальному змісту та не спростовує висновків, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення.

Крім того, не має правового значення аргумент у заяві адвоката Аннишинця М.В. про те, що у матеріалах справи відсутнє повне відео яке би підтверджувало факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом, оскільки протокол про адміністративне правопорушення серії ААД №658222 від 03 липня 2024 року був складний відносно нього не за керування транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, а за відмову від проходження огляду на стан такого сп`яніння.

Апеляційний суд вважає, що у справі, яка переглядається, дотримано судом першої інстанції стандарт доведення висунутого ОСОБА_1 обвинувачення у вчиненні передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП правопорушення поза розумним сумнівом. В цьому разі стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, які є предметом судового розгляду, крім того, що інкриміноване правопорушення було учинено і особа, яка притягнута до адміністративної відповідальності, або відносно якої закрито адміністративне провадження з нереабілітуючих підстав, є винною у вчиненні цього правопорушення. Так, у цій справі належними та допустимими доказами доведено факти керування ОСОБА_1 транспортним засобом та його відмова від огляду на стан алкогольного сп`яніння, а доказів протилежного матеріали справи не містять.

Доказів, які спростовують правильність висновків суду першої інстанції, апелянтом не надано, не встановлено їх і при апеляційному перегляді.

Апеляційний суд звертає увагу на те, що у рішенні по справі «О`Галлоран та Франціє проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2007 року Європейський суд з прав людини постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

Отже, ОСОБА_1 , який реалізував своє право керувати транспортним засобом, фактично погодився нести відповідальність та виконувати обов`язки згідно зі встановленими в Україні правових норм у сфері дорожнього руху.

Апеляційний суд наголошує, що користування джерелом підвищеної небезпеки покладає на водія транспортного засобу певні додаткові обов`язки, які пов`язані із необхідністю забезпечення безпечного використання транспортних засобів і таке обмеження прав конкретної особи повністю відповідає інтересам суспільства щодо забезпечення безпеки дорожнього руху.

Отже, суд першої інстанції в межах наданих йому матеріалів справи про адміністративне правопорушення провів судовий розгляд, дослідив надані йому докази, з`ясував обставини, що підлягали з`ясуванню при розгляді справи про адміністративне правопорушення та ухвалив законну, обґрунтовану постанову.

Доводи апеляційної скарги про інші порушення, зазначені в апеляційній скарзі, не впливають на висновок судді про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, оскільки склад вчиненого адміністративного правопорушення знайшов своє підтвердження під час розгляду справи в суді першої та апеляційної інстанцій.

Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справа «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32).

Порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які б могли вплинути на правильність прийнятого судом першої інстанції рішення, апеляційним судом не встановлено.

Також суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у виді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік є необхідним та достатнім для його виховання у дусі додержання законів України, запобігання вчиненню нових правопорушень як ним самим, так і іншими особами.

Доводи адвоката Аннишинця М.В. про те, що дана справа підлягає поверненню до Тячівського районного відділу поліції ГУНП в Закарпатській області для належного оформлення протоколу про адміністративне правопорушення, є неспроможними, оскільки відповідно до ст.294 КУпАП, апеляційний суд за результатами розгляду скарги має право скасувати або змінити постанову місцевого суду, прийняти нову постанову або відмовити в задоволенні скарги.

З огляду на викладене, приймаючи до уваги, що суд першої інстанції дійшов законного висновку про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, підстав для скасування постанови суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції не знаходить, тому апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу захисника-адвоката Іляшкович Н.В. в інтересах ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову судді Тячівського районного суду Закарпатської області від 03 жовтня 2024 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, - залишити без змін.

Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя Т.Ю. Бисага