Рішення від 27 вересня 2026 р. у справі №681/1083/26 — Полонський районний суд Хмельницької області

Справа № 681/1083/26

Провадження 2/681/1097/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 вересня 2026 року м. Полонне

Полонський районний суд Хмельницької області в складі головуючого судді Іллюка С.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Полонне за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром маркет» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в:

1. Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

У липні 2026 року представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром маркет» (далі - Товариство) звернувся до суду з позовом, в якому просив стягнути з відповідача на користь Товариства заборгованість за договором про надання коштів у кредит № 6457253 від 19.10.2025 у загальній сумі 18 956,76 грн, з яких: 4 857,50 грн - заборгованість за основною сумою боргу, 4 099,29 грн - сума заборгованості за процентами, 10 000,00 грн - заборгованість за пенею/неустойкою, а також понесені судові витрати у виді судового збору в розмірі 2 662,40 грн та 4 500,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

В обґрунтування вимог зазначав, що 19.10.2025 Товариство з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та відповідач уклали договір про надання коштів у кредит № 6457253 у формі електронного документа з використанням електронного підпису. Того ж дня первісний кредитор виконав умови договору кредиту, зокрема, передав відповідачу грошові кошти у розмірі 5 000,00 грн шляхом їх перерахування за посередництвом платіжної системи на його банківський картковий рахунок.

Надалі право вимоги за вказаним кредитним договором набуло ТОВ «Фінпром Маркет» на підставі договору факторингу № 25/02/26 від 25.02.2026, укладеного з ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів».

Внаслідок невиконання ОСОБА_1 умов кредитного договору № 6457253 за останньою рахується заборгованість у вище вказаному розмірі.

Оскільки відповідач у добровільному порядку не виконала своїх зобов`язань, позивач змушений звернутися до суду за захистом своїх прав.

18.08.2026 відповідач ОСОБА_1 подала відзив на позовну заяву, в якому заперечила проти стягнення з неї неустойки у розмірі 10 000 грн, що нарахована під час дії в Україні воєнного стану, а також зазначила, що Верховний Суд в постановах від 09.12.2019 у справі № 524/5152/15-ц та від 06.11.2023 у справі № 204/224/21 висловився щодо нікчемності умов договорів про встановлення платежів за дії, які не є послугою, або здійснення платежів, які заборонені законом, а також підстав визнання нікчемними умов договорів про встановлення комісій.

25.08.2026 позивач подав заяву про зменшення позовних вимог (а.с.67-68), в якій зменшив пред`явлені позовні вимоги в зв`язку з запереченнями відповідача проти нарахування неустойки/пені та просив стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором в загальній сумі 8 956,79 грн, з яких: 4 857,50 грн - заборгованість за основною сумою боргу, 4 099,29 грн - сума заборгованості за процентами.

Відзив на зменшені позовні вимоги ОСОБА_1 до суду не подала.

2. Заяви, клопотання, інші процесуальні дії у справі.

Позовна заява надійшла до Полонського районного суду Хмельницької області 28.07.2026.

Ухвалою суду від 03.08.2026 у справі відкрито спрощене позовне провадження та постановлено справу розглядати без повідомлення (виклику) сторін, за клопотанням позивача витребувано докази в АТ КБ «ПриватБанк» (а.с. 48-49).

Копію позовної заяви з додатками відповідачу направлено позивачем 22.07.2026, що підтверджується описом вкладення у цінний лист та списком поштових відправлень (а.с. 7-9).

18.08.2026 надійшов відзив на позовну заяву (а.с.57-59).

25.08.2026 надійшла заява про зменшення позовних вимог (а.с.67-68).

Відповідно до ч.5 ст.279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

3. Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

19.10.2025 ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та відповідач уклали Договір про надання коштів у кредит № 6457253 (далі - Договір) (а.с. 16-23), умовами якого встановлено, що кредитодавець надає відповідачу кредит в розмірі 5 000,00 грн строком на 360 днів (з 19.10.2025 по 13.10.2026), із денною процентною ставкою - 0,95 %, проценти нараховуються щоденно на залишок заборгованості за тілом кредиту, комісія за надання кредиту складає 17,25% від суми наданого Кредиту, а саме 862,50 грн. У разі порушення відповідачем строків повернення кредиту (понадстрокове користування позикою) нараховується неустойка в розмірі 250,00 грн за кожен день понадстрокового користування.

Відповідач за умовами договору зобов`язувалася повернути кредитодавцю суму кредиту, сплатити проценти за користування ним та комісію за надання кредиту.

За змістом п.2.2.4. Договору проценти за користування кредитом сплачуються шляхом внесення мінімальних обов`язкових платежів кожні 30 днів, кількість мінімальних обов`язкових платежів становить 11.

Відповідно до п.6.13. кредитного договору у разі прострочення позичальником Першого обов`язкового платежу/Мінімального обов`язкового платежу (що включають в себе нараховану комісію за надання кредиту та/або проценти за користування кредитом та/або суму кредиту) на шістдесят другий день, кредитодавець має право вимагати повного погашення кредиту, навіть якщо термін його виплати ще не настав. В такому разі позичальник зобов`язаний здійснити дострокове повне погашення заборгованості. Вимога надсилається у вигляді повідомлення на електронну адресу позичальника, зазначену в Договорі та/або шляхом направлення вимоги в особистий кабінет позичальника (п.6.13.1. Договору)

Договір кредиту підписаний електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора 216446, що був надісланий на вказану відповідачем електронну адресу - ІНФОРМАЦІЯ_1 у порядку, визначеному ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію». Електронні підписи сторін зазначені в розділі реквізити сторін.

Первісний кредитор ідентифікував відповідача за посередництвом системи BankID НБУ, отримавши від АТ КБ «ПриватБанк» (privatbank) персональні дані ОСОБА_1 , у тому числі електронну адресу, на яку направлявся одноразовий ідентифікатор 216446 для підписання документів 19.10.2025 о 15:51:39, (а.с. 24 зворот).

ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» виконало свої зобов`язання за Договором та надало відповідачу кредит у розмірі 5 000,00 грн шляхом безготівково перерахування на банківський картковий рахунок позичальника № НОМЕР_1 , що підтверджується довідкою ТОВ «Європейська платіжна система» № КД-000097472 від 29.05.2026 (а.с.25 зворот-27), копією платіжної інструкції № 49469651-5e68-47b1-b0b5-57535a68aec9 від 19.10.2025 (а.с.10), листом ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» № 20/05/26-50528 від 20.05.2026 (а.с. 25).

Як вбачається з даних листа АТ КБ «ПриватБанк» № 20.1.0.0.0/7-260810/88320-БТ від 18.08.2026 та виписки по рахунку ОСОБА_1 на ім`я відповідача була випущена банківська картка № НОМЕР_2 , на рахунок якої 19.10.2025 зараховано кошти в розмірі 5 000,00 грн (а.с. 64-65).

Однак ОСОБА_1 , отримавши кредитні кошти, свої зобов`язання перед кредитодавцем не виконала, у зв`язку з чим утворилася заборгованість за кредитним договором.

Відповідно до розрахунку заборгованості, наданого ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів», за кредитним договором № 6457253 від 19.10.2025 за ОСОБА_1 рахується заборгованість у розмірі 18 956, 79 грн, яка складається з: 4 857,50 грн - заборгованість за тілом кредиту, 4 099,26 грн - заборгованість за відсотками за користування кредитом, які нараховані в період з 19.10.2025 по 18.03.2026, 10 000,00 грн - заборгованість за неустойкою, при визначенні розміру вказаної заборгованості враховано сплату відповідачем тіла кредиту в розмірі 142,50 грн, відсотків за користування кредитом в загальному розмірі 2 905,31 грн та 862,50 грн комісії (а.с.14-15).

19.03.2026 кредитодавцем на вказану вище електронну адресу відповідача надіслано вимогу про повернення кредиту, строк виплати якого ще не настав, за договором № 6457253 (а.с.24 зворот, 43).

25.02.2026 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» (Клієнт) та ТОВ «Фінпром маркет» (Фактор) укладено Договір факторингу № 25/02/26, за умовами якого Фактор зобов`язувався прийняти Права вимоги, зазначені в відповідних Реєстрах прав вимог та передати грошові кошти в розпорядження Клієнта за відповідний реєстр за плату (а.с. 27 зворот-32).

Відповідно до Реєстру прав вимог № 7 від 20.05.2026 до договору факторингу № 25/02/26 від 25.02.2026 ТОВ «Фінпром Маркет» набуло права грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 6457253 від 19.10.2025 в сумі 18 956,79 грн, з яких: 4 857,50 грн - заборгованість за тілом кредиту, 4 099,29 грн - заборгованість за процентами за користування, 10 000,00 грн - заборгованість за неустойкою (а.с. 32 зворот-34) та оплатило таке право вимоги відповідно до платіжної інструкції № 8500211653.1 від 26.05.2026 (а.с.34 зворот).

Як вбачається з розрахунку заборгованості за договором позики № 6457253 від 19.10.2025, наданого Товариством, станом на 22.06.2026 за ОСОБА_1 рахується заборгованість в загальному розмірі 18 956,79 грн, яка складається з: 4 857,50 грн - заборгованість за тілом кредиту, 4 099,29 грн - заборгованість за відсотками, 10 000,00 грн - заборгованість за пенею, (а.с.6).

4. Мотивована оцінка аргументів, наведених учасниками та норми права, які застосував суд.

За змістом ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом (ч. 4 ст. 203 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 627 ЦК України та ст. 6 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначені умови договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

За змістом ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.

За змістом ст.ст. 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (ч. 2 ст. 639 ЦК України).

Абзац 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Аналізуючи викладене, необхідно дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст. 205, 207 ЦК України)

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

За змістом ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ч. 1 ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу.

Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу (ч. 2 ст. 1050 ЦК України).

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію» (далі - Закон).

Згідно із п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону, електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (п. 12 ч. 1 ст. 3 Закону).

Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону, електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4 ст. 11 Закону).

Згідно із ч. 6 ст. 11 Закону, відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом ч. 8 ст. 11 Закону, у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12 Закону визначає яким чином підписуються угоди у сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Аналізом положень вказаного вище законодавства установлено, що з урахуванням особливостей договору щодо виконання якого виник спір між сторонами, його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему позивача можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання цього засобу усіма сторонами цього правочину.

В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», електронний документ це документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов`язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною.

Згідно зі ст. 8 цього Закону, юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму. Електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи. Згідно зі ст. 64 ЦПК України, докази, подані в електронній формі та/або у формі паперових копій електронних повідомлень, вважаються письмовими доказами.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з частиною першою ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до пункту першого частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

За положеннями статті 514 ЦК до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1077 ЦК України (в редакції на час укладення вище вказаного договору факторингу) за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором.

Згідно з статті 1078 ЦК України (яка діяла станом на час укладення вище вказаного договору факторингу) предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.

Статтею 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які фактичні дані на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін. Відповідно до 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності; суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, які мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості (ч. 1 ст. 12 ЦПК України). Відповідно до вимог ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

На підставі викладеного вище суд вважає, що Договір, підписаний відповідачем за допомогою одноразового ідентифікатора, є укладеними, первісний кредитор виконав умови кредитного договору та надав позичальнику кредит в узгодженому сторонами розмірі.

Відповідач отримала кредитні кошти та приступила до виконання Договору певний період належно сплачуючи відсотки за користування кредитом та частково сплативши тіло кредиту, однак в подальшому припинила виконувати взяті на себе зобов`язання за Договором, внаслідок чого утворилась заборгованість, а в кредитодавця виникло право вимагати повернення кредиту, строк виплати якого ще не настав, про що останнім на електронну адресу ОСОБА_1 згідно з п. 6.13, п.п.6.13.1 Договору було надіслано відповідну вимогу.

Зважаючи на оформлені у встановленому порядку кредитний договір та договір факторингу, позивач є належним стягувачем неповернутих кредитних коштів з боржника.

Сукупністю досліджених судом доказів, які містяться в матеріалах справи, доведено наявність підстав для задоволення позовних вимог Товариства про стягнення з відповідача заборгованості за тілом кредиту в сумі 4 857,50 грн та відсотками за користування кредитом в розмірі 4 099,29 грн, які нараховані за обумовленою договором процентною ставкою 0,95 % в день протягом строку кредитування, визначеного Договором, до дня пред`явлення вимоги про повернення кредиту (18.03.2026).

З приводу посилань відповідача у поданому відзиві на судову практику щодо підстав нікчемності умов кредитних договорів про встановлення комісії суд зазначає про таке.

Підпункт 2.2.8. Договору передбачає, що кредит надається з умовою про сплату комісії за надання кредиту 17,25 % від суми наданого кредиту, що у грошовому виразі складає 862,50 грн, яка сплачена відповідачем.

За положеннями ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

В поданому позові позивач не пред`являв вимог про стягнення заборгованості за комісією, а тому суд не вправі виходити за межі позовних вимог та вирішувати питання щодо можливої нікчемності умови про встановлення комісії за надання кредиту.

Крім того, відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно з частиною другою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Отже, Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право кредитодавця встановлювати у кредитному договорі комісію, пов`язану з наданням кредиту.

На підставі зазначеного суд приходить до висновку про підставність пред`явлених позовних вимог, які підлягають задоволенню, а тому з ОСОБА_1 на користь Товариства слід стягнути заборгованість за кредитним договором у загальному розмірі 8 956,79 грн.

Крім того, в договорі не встановлено комісії за обслуговування кредиту.

5. Розподіл судових витрат.

Частиною 8 ст. 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

На підтвердження витрат на правову допомогу позивач надав: договір про надання правничої допомоги № 11-05/26-ФП від 11.05.2026 (а.с. 35-37), витяг з акту приймання-передачі справ 2-ФП до вказаного договору від 12.06.2026 (а.с. 39), акт приймання передачі справ на надання правничої допомоги (а.с. 39 зворот-40), платіжну інструкцію №850022336.1 від 12.06.2026 про оплату наданої правничої допомоги (а.с.41) свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю Ткаченко Ю.О. № 2099 (а.с. 42), ордер на надання правничої допомоги від 11.05.2026 (а.с. 41 зворот), відповідно до яких Товариство понесло витрати на оплату наданої йому адвокатом Ткаченко Ю.О. правничої допомоги у даній справі у розмірі 4 500,00 грн.

При розв`язанні цього питання суд враховує, що Верховний Суд у постанові від 13.03.2025 у справі № 275/150/22 висловив думку, що зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони з обґрунтуванням недотримання вимог щодо співмірності витрат зі складністю справи, обсягом і часом виконання робіт. Суд, керуючись принципами диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу з власної ініціативи.

Принцип змагальності знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях частин 5, 6 ст. 137 ЦПК України, за змістом яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності, тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення.

Відповідач заперечень щодо співмірності витрат не надала, однак суд враховує положення ч. 2 ст. 141 ЦПК України, відповідно до яких у разі часткового задоволення позову судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на повне задоволення позову з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу в заявлному Товариством розмірі 4500,00 грн.

Враховуючи задоволення позову на підставі ч. 1 ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь Товариства також підлягає стягненню судовий збір у сумі 2662,40 грн, що підтверджено документально.

Керуючись наведеним, ст. ст. 13, 81, 137, 141, 259, 263-265, 268, 273-275, 279, 352, 354, 355 ЦПК України суд,

у х в а л и в:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром маркет» заборгованість за договором надання коштів у кредит №6457253 від 19.10.2025 в загальній сумі 8 956 (вісім тисяч дев'ятсот п'ятдесят шість) грн 79 коп., з яких за основним боргом - 4 857 (чотири тисячі вісімсот п`ятдесят сім) грн 50 коп., за нарахованими відсотками - 4 099 (чотири тисячі дев`яносто дев`ять) грн 29 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром маркет» 2 662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) грн 40 коп. витрат по сплаті судового збору.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром маркет» 4 500 (чотири тисячі п`ятсот) грн 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення суду може бути подано апеляційну скаргу до Хмельницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінпром маркет», код ЄДРПОУ 43311346, місцезнаходження: 08205, Київська обл., м. Ірпінь, вул. Садова, буд. 31/33.

Відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Повне рішення складено 28.09.2026.

Суддя Сергій ІЛЛЮК