Постанова від 28 вересня 2026 р. у справі №609/964/26 — Шумський районний суд Тернопільської області

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 609/964/26

3/609/262/2026

29 вересня 2026 року

Суддя Шумського районного суду Тернопільської області Харлан М.В., розглянувши матеріали адміністративної справи, які надійшли із ІНФОРМАЦІЯ_1 , про притягнення до адміністративної відповідальності:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживаючого: АДРЕСА_1 , стрільця відділення охорони взводу охорони ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1

за ч. 3 ст. 172-11 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

ВСТАНОВИВ:

З 23.09.2025р. в ІНФОРМАЦІЯ_4 проходить військову службу за мобілізацією солдат ОСОБА_1 на посаді стрільця відділення охорони взводу охорони ІНФОРМАЦІЯ_5 (Витяг з наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_6 від 23.09.2025 № 266).

20.08.2026р. року згідно доповіді командира взводу охорони ІНФОРМАЦІЯ_3 капітана ОСОБА_2 надійшов рапорт про факт відсутності стрільця третього відділення охорони взводу охорони ІНФОРМАЦІЯ_3 солдата ОСОБА_1 , який з 04.08.2026р. перебував на стаціонарному лікуванні в КПП «Тернопільський обласний медичний центр соціально-небезпечних захворювань» однак, після виписки з лікувального закладу до 20.08.2026 року на територію розташування взводу охорони ІНФОРМАЦІЯ_3 так і не повернувся. Оглянувши територію розташування взводу охорони першого відділу солдата ОСОБА_1 не знайшли, на телефонні дзвінки не відповідав, місце перебування невідоме.

21.08.2026р. згідно рапорту чергового ІНФОРМАЦІЯ_3 старшого лейтенанта ОСОБА_3 , стрілець третього відділення охорони взводу охорони ІНФОРМАЦІЯ_3 солдат ОСОБА_4 прибув до місця служби.

Будучи військовослужбовцем Збройних Сил України, відповідно до вимог ст. ст. 9, 11, 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України (далі-Статуту), солдат ОСОБА_4 був зобов`язаний свято та непорушно додержуватися Конституції України та законів України, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок, вивчати військову справу, зразково виконувати свої службові обов`язки, не допускати негідних вчинків і стримувати від них інших військовослужбовців.

Таким чином, за викладених вище обставин, солдат ОСОБА_1 , будучи військовослужбовцем, займаючи посаду стрільця відділення охорони взводу охорони ІНФОРМАЦІЯ_3 , у порушення вимог ст. ст. 9, 11, 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, діючи умисно, протиправно, всупереч інтересам служби, в умовах особливого періоду, без поважних причин, після виписки з лікувального закладу вчасно не повернувся до розташування взводу охорони ІНФОРМАЦІЯ_3 , та був відсутній в період з 20.08.2026р. до 21.08.2026р. в пункті постійної дислокації взводу охорони ІНФОРМАЦІЯ_3 , чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 172-11 Кодексу України про адміністративні правопорушення, тобто, самовільне залишення військової частини або з місця служби військовослужбовцем (крім строкової військової служби), а також військовозобов`язаним та резервістом під час проходження зборів, а також нез`явлення його вчасно без поважних причин на військову службу у разі призначення або переведення, нез`явлення з відрядження, відпустки або з лікувального закладу тривалістю до десяти діб.

У судове засідання особа, яка притягується до адміністративної відповідальності – ОСОБА_1 не з`явився, будучи належним чином повідомленим про час та місце розгляду справи. Про причини неявки суд не повідомив, заяви про відкладення розгляду справи не подав.

Відповідно до ч.1 ст.268 КУпАП України, справа про адміністративне правопорушення може бути розглянута під час відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Як зазначає Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 08 листопада 2005 року у справі «Смірнов проти України», в силу вимог частини 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням частини 1 ст. 6 даної Конвенції.

В своїх рішеннях Європейський суд також наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Суддя бере до уваги те, що ОСОБА_1 було достеменно відомо про складення щодо нього протоколу про адміністративне правопорушення за ч.3 ст.172-11 КУпАП.

Таким чином, враховуючи положення статті 129 Конституції України, якою визначено, що одним із завдань судочинства є своєчасний розгляд справи, суд приходить до висновку про наявність підстав для розгляду справи у відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 на підставі наявних матеріалів.

При вирішенні питання про розгляд даної справи за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, суд також враховує положення ст.268 КУпАП, згідно яких адміністративні правопорушення за ч.3 ст.172-11 КУпАП не відноситься до правопорушень, по яким є обов`язковою присутність в судовому засіданні особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення та оцінивши їх у відповідності до положень ст.252 КУпАП, приходжу до наступного висновку.

Згідно ч.1 ст.9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Ст. 245 КУпАП передбачено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Відповідно до ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненням особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил норм і стандартів, що стосується забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Ст. 280 КУпАП визначено, що при розгляді справи про адміністративне правопорушення з`ясовується, зокрема, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа у його вчиненні та чи підлягає вона адміністративній відповідальності.

Оцінюючи зібрані по справі докази у їх повній сукупності, приходжу до висновку, що вина ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 172-11 КУпАП, доведена матеріалами справи, дослідженими у судовому засіданні, а саме: протоколом серії ЛВТ №241 про військове адміністративне правопорушення, передбачене частиною 3 статті 172-11 Кодексу України про адміністративні правопорушення від 23.08.2026р.; доповіддю по факту самовільного залишення місця служби без поважних причин військовослужбовцем взводу охорони ІНФОРМАЦІЯ_3 солдатом ОСОБА_1 ; доповіддю по факту повернення із самовільного залишення місця несення військової служби військовослужбовця взводу охорони ІНФОРМАЦІЯ_3 солдата ОСОБА_1 ; рапортом чергового офіцера ІНФОРМАЦІЯ_3 ст. лейтенанта ОСОБА_5 від 21.08.2026р. про повернення солдата ОСОБА_1 на територію розташування взводу охорони ІНФОРМАЦІЯ_3 ; витягом із наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_6 (по стройовій частині) №266 від 23.09.2025р.; витягом із наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 (з адміністративно-господарської діяльності) №87-АГ від 06.05.2026; копією військового квитка серії НОМЕР_2 ОСОБА_1 .

Частиною третьою ст.172-11 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за самовільне залишення військової частини або місця служби військовослужбовцем (крім строкової військової служби), а також військовозобов`язаним та резервістом під час проходження зборів, а також нез`явлення його вчасно без поважних причин на військову службу у разі призначення або переведення, нез`явлення з відрядження, відпустки або з лікувального закладу тривалістю до десяти діб.

Статтею 1 Закону України «Про оборону України», визначено, що особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Особливий період діє в Україні від 24.02.2022р., після оприлюднення Указу Президента України від 24.02.2022р. № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні». Станом на даний час, у державі продовжує діяти особливий період.

За таких обставин вважаю, що в діях ОСОБА_1 , наявні ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 172-11 КУпАП, тобто нез`явлення з лікувального закладу тривалістю до десяти діб, а тому його слід притягнути до адміністративної відповідальності та накласти на нього адміністративне стягнення.

При накладенні адміністративного стягнення, суд, беручи до уваги характер вчиненого правопорушення, обставини справи, особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, вважає, що на ОСОБА_1 , слід накласти адміністративне стягнення у виді штрафу в дохід держави.

Згідно ст.40-1 КУпАП, судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення підлягає стягненню з особи, на яку накладено стягнення. Тому, у відповідності до п.5 ст.4 Закону України «Про судовий збір» з ОСОБА_1 слід стягнути судовий збір у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 40-1, 172-11, 283, 284, 287, 294, 301, 304, 326 КУпАП, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 172-11 Кодексу України про адміністративні правопорушення і накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу, у розмірі 500 (п`ятисот) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 8 500 (вісім тисяч п`ятсот) гривень.

Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 665 (шістсот шістдесят п`ять) гривень 60 копійок в дохід держави.

Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови до Тернопільського апеляційного суду через Шумський районний суд Тернопільської області.

Штраф має бути сплачений не пізніше як через п`ятнадцять днів з дня вручення постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених статтею 300-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

У разі несплати штрафу у строк, установлений частиною першою статті 307 Кодексу України про адміністративні правопорушення, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.

У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення стягується подвійний штраф в дохід держави.

Строк пред`явлення постанови до виконання 3 (три) місяці з дня її винесення. В разі оскарження постанови перебіг строку давності зупиняється до розгляду скарги. У разі відстрочки виконання постанови відповідно до статті 301 КУпАП перебіг строку давності зупиняється до закінчення строку відстрочки.

Суддя: М. В. Харлан