Рішення від 28 вересня 2026 р. у справі №607/20205/26 — Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29.09.2026 Справа №607/20205/26 Провадження №2-а/607/513/2026

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області у складі:

головуючого судді Гуменного П.П.,

секретаря с/з Захарчич Ю.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Тернополі справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови серії №R746039 від 06.09.2026 по справі про адміністративне правопорушення за ч.3 ст. 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -

ВСТАНОВИВ :

1.Короткий зміст позовних вимог.

Позивач ОСОБА_1 звернувся до Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області із позовною заявою до відповідача ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови серії №R746039 від 06.09.2026.

Вказані позовні мотивує тим, що в кінці серпня він виявив у застосунку Резерв+ сповіщення про порушення правил військового обліку та оголошення його у розшук. З інформації, яка міститься в електронному військово-обліковому документі, сформованому 26.08.2026, вбачається, що наявна інформація про звернення ТЦК до Нацполіції, вказана причина звернення - «Не прибули за повісткою до ТЦК та СП», а також дата звернення - 08.05.2026.

З оскаржуваною постановою він не згідний, оскільки не знав і не міг знати про виклик його до відповідача через те, що повістка на адресу проживання не надходила та, відповідно, правил військового обліку він не порушував. Тому він вирішив знятися з розшуку шляхом здобуття електронної постанови про притягнення до адміністративної відповідальності з подальшим її оскарженням. У застосунку Резерв+ згенерувалась заява від 02.09.2026 про визнання вини, про яку зазначено в оскаржуваній постанові, але він не мав на меті визнавати вину, оскільки ніяких правопорушень не вчиняв, а сам факт визнання вини не може бути достатнім доказом правомірності прийнятого рішення про притягнення його до адміністративної відповідальності за відсутності інших належних доказів.

Вказав, що він неодноразово оновлював свої дані через додаток «Резерв+», на ВЛК його не направляли, у нього оформлена відстрочка згідно п. 2 ч. 3 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», адресу проживання він не змінював, відповідач має доступ до відповідних реєстрів з такою інформацією. Натомість оскаржувана постанова не містить будь якої інформації щодо місця, часу вчинення і суті адміністративного правопорушення (коли саме і що вчинено), не містить жодних доказів вчинення нимправопорушення, а також винесена з порушенням строків притягнення до адміністративної відповідальності визначених в КУпАП.

За наведених обставин, просить визнати протиправною та скасувати постанову №R746039 по справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП від 06.09.2026 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП із накладенням адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17000 гривень та провадження у справі закрити.

2. Рух справи.

2.1. Ухвалою суду від 18.09.2026 відкрито провадження за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови серії №R746039 від 06.09.2026 по справі про адміністративне правопорушення за ч.3 ст. 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

3.2. 23.09.2026 на адресу суду надійшов письмовий відзив від ІНФОРМАЦІЯ_1 на позовну заяву, у якому зазначено, що відповідач заперечує проти позову повністю і вважає, що позов не підлягає задоволенню.

В обґрунтування представник ІНФОРМАЦІЯ_1 зазначив, що згідно матеріалів адміністративної справи встановлено, що на адресу задекларованого/зареєстрованого місця проживання Позивача надіслано повістку №7263782 щодо його прибуття о 10:00 08.05.2026 до ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою: АДРЕСА_1 , для уточнення даних.

08.05.2026 Позивач визначений у повістці термін не прибув до ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою: АДРЕСА_1 та не повідомив жодних поважних причин про неявку, не надав підтверджуючих документів у визначений строк. В зв`язку з цим, подання щодо розшуку Позивача за номером звернення Е5222786 було надіслано до Тернопільського РУП ГУНП в Тернопільській області.

02.09.2026 позивач через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного та резервіста (застосунок «Резерв+») подав до ІНФОРМАЦІЯ_1 заяву у якій прямо зазначив, що ним допущено порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, а саме не прибув за повісткою до ТЦК та СП, відповідальність за яке передбачена статтею 210-1 КУпАП. У зазначеній заяві позивач визнав факт вчинення адміністративного правопорушення та надав згоду а притягнення його до адміністративної відповідальності за його відсутності. Також позивач, подаючи заяву підтвердив, що не оспорюватиме допущене порушення.

На підставі поданої Позивачем заяви начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 06.09.2026 винесено постанову про адміністративне правопорушення за ч.3 статті 210-1 КУпАП № R746039 та накладено на Позивача мінімальний штраф 17000 гривень. Постанову було складено за формою додатку 6 до Інструкції №3.

Вказану постанову Позивач отримав через електронний кабінет військовозобов`язаного, призовника та резервіста у застосунку «Резерв+».

3. Позиція сторін у судовому засіданні.

3.1. Позивач ОСОБА_2 у судове засідання не з`явився, скерував на адресу суду заява про розгляд справи за його відсутності.

3.2. Представник відповідача у відзиві на позовну заяву, також просив розгляд справи проводити без участі представника ІНФОРМАЦІЯ_1 .

За наявності вказаних обставин суд вважає за можливе розглядати справу у відсутності позивача та представника відповідача, які подали заяви про розгляд справи без їх участі.

4. Норми законодавства, якими керується суд при вирішенні даної позовної заяви.

Згідно із ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з частиною другою статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно зі ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Статтею 280 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа), встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показання ми технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

У статті 252 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Згідно ст. 254 КупАП, про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності. Протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення, складається не пізніше двадцяти чотирьох годин з моменту виявлення особи, яка вчинила правопорушення, у двох примірниках, один із яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

Як зазначено вище, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності. Таке провадження спрямоване, зокрема, на своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Адміністративна відповідальність за ч. 1 ст. 210-1 КУпАП настає за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.

Частиною 3 статті 210-1 КУпАП України встановлено відповідальність за вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період.

Диспозиція зазначеної статті має бланкетний характер, оскільки не встановлює безпосередньо охоронюваних законом правил поведінки, а відсилає до інших нормативно-правових актів, які визначають відповідні вимоги, порушення яких утворює склад правопорушення. Відтак у кожному конкретному випадку підлягає встановленню, яке саме законодавство про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію порушено особою, яка притягається до адміністративної відповідальності в особливий період.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 65 Конституції України передбачено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, сил оборони і сил безпеки, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і час демобілізації після закінчення воєнних дій.

Згідно з Указом Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні з 05 години 30 хвилин 24.02.2022 введено воєнний стан, який триває і дотепер.

Отже, на дату події, яка інкримінується позивачу, діяв особливий період.

Відповідно до вимог п. 5 ч. 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов`язані виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.

Згідно з п. 1 ч. 1, абз. 8 ч. 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» громадяни зобов`язані з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов`язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду. У разі отримання повістки про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки громадянин зобов`язаний з`явитися у зазначені у ній місце та строк.

Загальні правила військового обліку визначені статтею 33 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», згідно з якою військовий облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів ведеться в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Механізм організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів визначено Порядком організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 №1487, додатком 2 до якого затверджені Правила військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Підпунктом 2 пункту 1 Правил військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів передбачено, що призовники, військовозобов`язані та резервісти повинні прибувати за викликом районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів на збірні пункти, призовні дільниці, до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках, розпорядженнях) районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів для взяття на військовий облік та визначення призначення на особливий період, оформлення військово-облікових документів, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на навчальні (перевірочні) та спеціальні збори військовозобов`язаних та резервістів.

Процедуру оповіщення військовозобов`язаних та резервістів, їх прибуття до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, військових частин Збройних Сил, інших військових формувань, Центрального управління або регіонального органу СБУ чи відповідного підрозділу розвідувальних органів визначено Порядком проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 №560 (далі Порядок).

Згідно з п. 21 Порядку, за викликом районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (Центрального управління або регіонального органу СБУ, відповідного підрозділу розвідувальних органів) резервісти та військовозобов`язані зобов`язані з`являтися у строк та місце, зазначені в повістці, для взяття на військовий облік, уточнення своїх персональних даних, даних військово-облікового документа з військово-обліковими даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних, резервістів (територіального центру комплектування та соціальної підтримки), проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби.

Пунктом 23 Порядку визначено чіткий перелік поважності причин неприбуття громадянина у строк, визначений в повістці.

Відповідно до п. 28 Порядку, виклик громадян до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки чи їх відділів, відповідних підрозділів розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ під час мобілізації здійснюється шляхом вручення (надсилання) повістки (додаток 1).

Згідно зі ст. 235 КУпАП територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України). Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

Пунктом 1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 №154, визначено, що територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.

Процедуру складання територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки протоколів та оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення врегульовано Інструкцією зі складання територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки протоколів та оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення, затвердженої наказом Міністерства оборони України №3 від 01.01.2024 (далі Інструкція).

Пунктом 1 Розділу ІІ Інструкції визначено вичерпний перелік обставин, за наявності яких уповноважена посадова особа територіального центру комплектування та соціальної підтримки не складає протокол щодо особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, а саме:

- у разі вчинення в особливий період адміністративних правопорушень, передбачених статтями 210, 210-1 КУпАП, щодо особи, яка не з`явилася без поважних причин або не повідомила причину неприбуття на виклик територіального центру комплектування та соціальної підтримки, будучи належним чином повідомленою про дату, час і місце виклику, та за наявності у територіального центру комплектування та соціальної підтримки підтвердних документів про отримання особою виклику;

- у разі вчинення в особливий період адміністративних правопорушень, передбачених статтями 210, 210-1 КУпАП, якщо особа подала відповідну заяву, в якій вона не оспорює допущене порушення, та згодна на притягнення її до адміністративної відповідальності за її відсутності (далі - заява про визнання правопорушення).

Заява про визнання правопорушення подається до територіального центру комплектування та соціальної підтримки особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, у строки та способи, передбачені статтею 279-9 КУпАП.

Відповідно до ст. 279-9 КУпАП у разі вчинення в особливий період адміністративних правопорушень, передбачених статтями 210 і 210-1 цього Кодексу, але не пізніше дня розгляду справи про таке адміністративне правопорушення, особа може звернутися до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, уповноваженого Головою Служби зовнішньої розвідки України підрозділу Служби зовнішньої розвідки України, в якому вона перебуває на обліку, із заявою, в якій особа зазначає, що не оспорює допущене порушення та згодна на притягнення її до адміністративної відповідальності за її відсутності. Зазначена заява подається особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, особисто в письмовій формі або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста.

Керівник територіального центру комплектування та соціальної підтримки, начальник Служби мобілізації та територіальної оборони, регіонального органу Служби безпеки України, посадова особа уповноваженого Головою Служби зовнішньої розвідки України підрозділу Служби зовнішньої розвідки України протягом трьох днів після отримання такої заяви зобов`язані перевірити викладені у ній фактичні дані про визнання особою правопорушення та надання нею згоди на притягнення її до адміністративної відповідальності за її відсутності і з дотриманням вимог статей 247, 280, 283 цього Кодексу винести постанову по справі, у тому числі без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

У постанові про накладення адміністративного стягнення керівник територіального центру комплектування та соціальної підтримки, начальник Служби мобілізації та територіальної оборони, регіонального органу Служби безпеки України, посадова особа уповноваженого Головою Служби зовнішньої розвідки України підрозділу Служби зовнішньої розвідки України визначають розмір штрафу на рівні мінімального розміру штрафу, передбаченого санкцією статті (частиною статті) цього Кодексу за вчинення такого правопорушення.

У разі якщо особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, подала зазначену у цій статті заяву через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста, копія постанови по справі може бути направлена їй засобами електронного зв`язку на адресу електронної пошти, зазначену в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів, або в її електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста.

Згідно з ч. 5 ст. 283 КУпАП постанова по справі про адміністративне правопорушення, передбачене статтями 210 і 210-1 цього Кодексу, у випадках, якщо особа не оспорює допущене порушення та згодна на притягнення її до адміністративної відповідальності за її відсутності, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити також відомості про дату, спосіб надходження та зміст заяви від особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Крім того, у постанові про накладення адміністративного стягнення мають міститися інформація про порядок виконання адміністративного стягнення, у тому числі реквізити для сплати штрафу, та відомості про те, що постанова вважатиметься виконаною у разі сплати протягом десяти календарних днів з дня набрання такою постановою законної сили не менше ніж 50 відсотків розміру штрафу.

Відповідно до ч. 1 ст. 14-1 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів» електронний кабінет це персональний кабінет (захищений відокремлений веб-сервіс), за допомогою якого призовнику, військовозобов`язаному, резервісту, який пройшов електронну ідентифікацію, надається доступ до інформації про його персональні та службові дані, а також до послуг. Електронна ідентифікація особи здійснюється з використанням кваліфікованого електронного підпису чи інших засобів електронної ідентифікації, які дають змогу однозначно встановити особу.

За приписами ч. 1 ст. 38 КУпАП адміністративне стягнення може бути накладено не пізніш як через два місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - не пізніш як через два місяці з дня його виявлення, крім справ про адміністративні правопорушення, зазначених у частинах дев`ятій і десятій цієї статті, та за винятком випадків, коли справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу підвідомчі суду (судді).

Згідно ч. 7 ст. 38 КУпАП, адміністративне стягнення за вчинення в особливий період правопорушень, передбачених статтями 210, 210-1 цього Кодексу, може бути накладено протягом трьох місяців з дня його виявлення, але не пізніше одного року з дня його вчинення.

Відповідно до висновку, викладеного Верховним Судом у постанові від 11.04.2018 у справі №804/401/17, триваючим правопорушенням слід вважати проступок пов`язаний з тривалим, неперервним невиконанням обов`язків, передбачених законом. Тобто, триваючі правопорушення характеризуються тим, що особа, яка вчинила якісь певні дії чи бездіяльність, перебуває надалі у стані безперервного продовження цих дій (бездіяльності). Ці дії безперервно порушують закон протягом якогось часу. Іноді такий стан продовжується значний час і увесь час винний безперервно вчиняє правопорушення у вигляді невиконання покладених на нього обов`язків. Триваюче правопорушення припиняється лише у випадку усунення стану за якого об`єктивно існує цей обов`язок, виконанням обов`язку відповідним суб`єктом або припиненням дії відповідної норми закону.

5. Установлені судом факти, необхідні для вирішення позовної заяви.

5.1. Згідно постанови начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 №R746039 від 06.09.2026, ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 17 000 гривень.

Як вбачається зі змісту вказаної постанови: «За результатом вивчення відомостей та реєстрової інформації Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, встановлено, що ОСОБА_1 не прибув(ла) за викликом до ТЦК та СП у строк та місце, зазначені в повістці (ст.22 ЗУ Пpo мобілізаційну підготовку та мобілізацію"), чим допустив(ла) порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію. Враховуючи, що громадянин (громадянка) ОСОБА_1 скоїв(ла) адміністративне правопорушення, передбачене частиною 3 Ст. 210-1 КУпАП.

Таким чином громадянин ОСОБА_1 здійснив правопорушення, передбачене частиною 3 статті 210-1 КУпАП.»

З цієї постанови також вбачається, що постанову винесено за результатами розгляду заяви особи про визнання факту правопорушення та згоду на притягнення до відповідальності за її відсутності.

5.2. Як вбачається з копії військово-облікового документа «Резерв+», сформованого станом на 11.09.2026, ОСОБА_1 перебуває на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_3 як військовозобов`язаний. Позивач має відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації до завершення мобілізації на підставі пункту 2 частини 3 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» до 30.10.2026. Також наявна відмітка: дані уточнено 11.03.2025.

5.3. Згідно з копією повістки №7263782, виданої ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_1 належало з`явитися 08.05.2026 о 10:00 до ІНФОРМАЦІЯ_2 , для уточнення даних.

5.4. До відзиву на позовну заяву представником відповідача було долучено зокрема картку адміністративної справи №F4405716, сформованої ІНФОРМАЦІЯ_3 , адміністративне провадження за частиною третьою статті 210-1 КУпАП стосовно ОСОБА_1 було розпочато 21.05.2026. Надалі, 02.09.2026 позивачем подано заяву до ІНФОРМАЦІЯ_2 . У картці зазначено, що підставою для притягнення ОСОБА_1 до відповідальності визначено його неприбуття за викликом до ТЦК та СП, а також відображено відомості про винесення постанови №R746039, яку 06.09.2026 підписано ОСОБА_3 , із накладенням адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000 грн. та зазначенням строку його добровільної сплати із зазначенням пільгового періоду та пільгового розміру штрафу, а саме 8500 грн..

Окрім того, вказано, що ОСОБА_1 15.09.2026 оплатив пільговий розмір штрафу – 8500 грн.

6. Висновки суду.

Застосовуючи вищевказані норми закону до установлених фактів, судом встановлено, що, 02.09.2026 ОСОБА_1 через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного та резервіста подав до ІНФОРМАЦІЯ_2 заяву, у якій прямо зазначив, що ним допущено порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, а саме не прибув за повісткою до ТЦК та СП, чим порушено вимоги зазначеного законодавства.

Відповідальність за такі дії передбачена статтею 210-1 КУпАП. У зазначеній заяві позивач визнав факт вчинення адміністративного правопорушення та надав згоду на притягнення його до адміністративної відповідальності за його відсутності. Підписанням цієї заяви ОСОБА_1 підтвердив ознайомлення за статтею 65 Конституції України та попереджений про кримінальну відповідальність, передбачену статтями 336, 337 Кримінального кодексу України.

Суд звертає увагу, що зазначена заява була подана через електронний кабінет у застосунку «Резерв+» та підписана кваліфікованим електронним підписом.

Скористатися електронним кабінетом у застосунку «Резерв+» та подати через нього відповідну заяву може виключно особа, яка пройшла процедуру електронної ідентифікації. Подання такої заяви іншою особою або примушування особи до її подання через електронний кабінет суперечило б самій суті персоніфікованого доступу до зазначеного сервісу. Крім того, положеннями статті 279-9 КУпАП передбачено, що подання заяви є підтвердженням того, що особа не оспорює допущене порушення та погоджується на розгляд справи і притягнення її до адміністративної відповідальності за її відсутності. З огляду на це, подання такої заяви передбачає усвідомлення особою змісту інкримінованого правопорушення, відсутність заперечень щодо факту його вчинення та розуміння правових наслідків такого волевиявлення, зокрема можливості розгляду справи про адміністративне правопорушення та винесення постанови за результатами її розгляду.

Суд враховує, що жодних доказів того, що заява від 02.09.2026 була подана під впливом помилки, примусу, обману чи всупереч волі позивача, матеріали справи не містять. Навпаки, заява сформована через персональний електронний кабінет, містить усі необхідні відомості, передбачені статтею 279-9 КУпАП, та підписана кваліфікованим електронним підписом позивача.

Крім того, подання такої заяви свідчить не лише про визнання факту правопорушення, а й про обізнаність особи щодо конкретних обставин його вчинення. Визнаючи факт неприбуття за повісткою, позивач фактично підтвердив, що йому було відомо про виклик до ТЦК та СП та про повістку, за якою він не прибув у визначені дату, час і місце. За таких обставин доводи позивача у позовній заяві про те, що позивач не отримував жодних повісток та не був обізнаний про необхідність прибуття до ТЦК та СП, суперечать його власному волевиявленню, викладеному у заяві про визнання правопорушення, поданій у порядку статті 279-9 КУпАП.

На переконання суду, у разі заперечення факту отримання повістки чи обізнаності про обов`язок з`явитися до ТЦК та СП, позивач не був позбавлений можливості реалізувати право на судовий захист шляхом оскарження відповідних дій або рішень до подання заяви про визнання допущеного порушення та надання згоди на притягнення його до адміністративної відповідальності.

Окрім того, слід зазначити, що позивач ОСОБА_1 добровільно оплатив пільговий розмір штрафу у розмірі 8 500 гривень 15.09.2026.

Аналогічні позиції викладені і у постановах Восьмого апеляційного адміністративного суду від 14.07.2026, у справі № 607/9360/26, від 13.07.2026, у справі № 607/9912/26 та від 08.09.2026, у справі № 607/14760/26.

Таким чином, суд вважає, що постанова про про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення №R746039за ч.3 ст. 210 -1 КУпАП відповідає вимогам чинного законодавства, суд приходить до переконання про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП, а тому вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 не знайшли свого підтвердження та в задоволенні позову слід відмовити.

На підставі наведеного, керуючись ст. 73-77, 90, 241-246, 255, 286 Кодексу адміністративного судочинства України,ст. 9, 245, 252 280 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд, –

УХВАЛИВ :

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови серії №R746039 від 06.09.2026 по справі про адміністративне правопорушення за ч.3 ст. 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса реєстрації та проживання: АДРЕСА_2 .

Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_5 , ЄДРПОУ: НОМЕР_2 , місцезнаходження: АДРЕСА_3 .

Головуючий Гуменний П.П.