Рішення від 28 вересня 2026 р. у справі №752/20465/25 — Інгульський районний суд міста Миколаєва

справа № 752/20465/25 провадження №2/489/3056/26

РІШЕННЯ

Іменем України

29 вересня 2026 року м. Миколаїв

Інгульський районний суд міста Миколаєва у складі головуючого судді Коваленка І.В., розглянувши в порядку спрощеного провадження без повідомленням учасників справи (в письмовому провадженні) цивільну справу за позовом Товариством з обмеженою відповідальністю «СЕЛФІ КРЕДИТ» (далі – ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ») до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості

встановив:

У серпні 2025 року ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» через систему «Електронний суд» звернулося Голосіївського районного суду міста Києва, ухвалою якого від 29.08.2025 цивільну справу направлено до Інгульського районного суду міста Миколаєва, із позовом про стягнення з відповідача заборгованість за кредитним договором у розмірі 158000,00 грн. та понесені судові витрати на оплату судового збору в сумі 2662,40 грн. і витрат на правничу допомогу в розмірі 262000,00 грн.

Як на підставу позовних вимог вказано, що 09.12.2024 ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» та відповідачем укладено Договір про надання споживчого кредиту «NewShort» за №1944323, відповідно до умов якого відповідачу надано кредит на умовах, передбачених цим договором.

У зв`язку із порушенням відповідачем зобов`язань, виникла заборгованість по кредитному договору, яка на дату подання позову заборгованість становить 158000,00 грн., з яких: 40000,00 грн. заборгованість по тілу кредиту; 98000,00 грн. по відсоткам; 20000,00 грн. штрафним санкціям.

Посилаючись на наведені обставини та те, що відповідачем в позасудовому порядку борг не погасила, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення вказаної заборгованості.

Ухвалою Інгульського районного суду міста Миколаєва від 17.06.2026 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомленням учасників справи.

Про розгляд справи сторони повідомлені належним чином, в т.ч. шляхом розміщення оголошення на офіційному веб сайті судової влади. Направлена на адресу відповідача судова кореспонденція повернута до суду поштовим зв`язком із відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою», що відповідно до частини восьмої статті 128 ЦПК України вважається належним повідомленням сторони про судовий розгляд.

Правом на дання відзиву відповідач не скористався.

Клопотань від учасників справи про проведення судового засідання з повідомленням (викликом) сторін відповідно до частини п`ятої статті 279 ЦПК України не надходило.

Згідно статті 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

За частиною п`ятою статті 268 ЦПК України, датою ухвалення рішення є дата його складання.

Суд, дослідивши матеріали справи та встановив наступні факти і відповідні їм правовідносини.

Із матеріалів справи вбачається та встановлено судом, що 09.12.2024 між ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» та відповідачем в електронній формі укладено Договір № 1944323 про надання споживчого кредиту по продукту «NewShort» за умовами якого позичальнику надано кредит в розмірі 40000,00 грн. строком на 360 днів з періодичністю сплати процентів кожні 30 днів, розмір яких становить 1 % в день та застосовуються в межах строку кредиту, передбаченого в пункту 1.3 цього договору; тип процентної ставки – фіксована.

За умовами пункту 2.1 кредитного договору, кредитні кошти надаються Товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування на поточний рахунок Споживача, уключаючи використання реквізитів платіжної картки № НОМЕР_1 .

Додатком № 1 до договору про надання споживчого кредиту є Графік платежів.

Договір підписано відповідачем 09.12.2024 13:08:04 одноразовим ідентифікатором – Х964.

До укладення кредитного договору відповідач ознайомилася і підписала електронним цифровим підписом за допомогою одноразового ідентифікатора «М353» паспорт споживчого кредиту.

Успішне перерахування ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» кредитних коштів відповідачу в розмірі 4000,00 грн. на номер картки НОМЕР_1 підтверджується повідомленням Товариства з обмеженою відповідальністю «ПЕЙТЕК» від 08.07.2025 № 20250708-76.

Розрахунком заборгованості позивач підтвердив, що станом на 11.08.2025 заборгованість по кредитному договору становить 158000,00 грн., яка складається із 40000,00 грн. заборгованості по тілу кредиту; 98000,00 грн. по відсоткам; 20000,00 грн. штрафним санкціям.

Згідно розрахунку відповідач жодного разу погашення заборгованості не здійснював, а нарахування процентів здійснено за процентною ставкою 1 % в день та за період з 19.12.2024 по 11.08.2025 (складає 246 календарних днів, що відповідає строку кредитування).

Правове обґрунтування та мотиви суду.

Частиною першою статті 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Статтею 652 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частина друга статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.

У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до частин третьої – шостої, восьмої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

У разі, якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Відповідно до частини дванадцятої статті 11 вказаного Закону, електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Згідно із статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Метою підписання договору є необхідність ідентифікації підписанта, підтвердження згоди підписанта з умовами договору, а також підтвердження цілісності даних в електронній формі.

Не кожна електронна правова угода вимагає створення окремого електронного договору у вигляді окремого електронного документа. Електронний договір можна укласти в спрощеній формі, а можна класично - у вигляді окремого документа.

Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.

При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.

Вказані правові висновки щодо укладення договору в електронній формі викладені у постанові Верховного Суду від 12.01.2021 у справі № 524/5556/19.

Статтею 81 ЦПК України, передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Із матеріалів справи та наявних у ній письмових доказів встановлено, що 14.04.2025 відповідач звернулася до первісного кредитора з метою отримання кредитних послуг, у зв`язку з чим підписала електронним підписом одноразовим ідентифікатором кредитний договір відповідно до умов якого отримала кредит у розмірі 4000,00 грн. шляхом перерахування коштів на її електронний платіжний засіб.

Таким чином, укладення кредитного договору у формі електронного документу, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію», на підставі якого між сторонами такого договору виникли кредитні правовідносини, відповідає законодавству та волі сторін щодо свободи договору, а наявний у справі звіт платіжного оператора про успішний переказ є самодостатнім доказом виконання кредитором своїх зобов`язань, спростування якого відповідач не здійснила.

Дослідженими доказами також підтверджується, що відповідач не виконував своїх зобов`язань внаслідок чого утворилася заборгованість по тілу кредиту в розмірі 40000,00 грн. та процентам 98000,00 грн., нарахування яких позивач здійснив з урахуванням процентної ставки 1 % в день та в межах строку кредитування, узгоджених сторонами в договорі.

При цьому суд враховує, передбачений кредитним договором розмір процентів за користування кредитом відповідає статті 8 Закону України «Про споживче кредитування».

Доказів, які б спростовували таку заборгованість матеріали справи не містять, а тому позов в цій частині вимог є правомірним та підлягає задоволенню.

Щодо стягнення з відповідача штрафних санкцій в розмірі 20000,00 грн. за порушення зобов`язань то така вимога є неправомірною, оскільки відповідно до пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України позичальник звільняється від відповідальності, визначеної частиною другою статті 625 ЦК України, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення в період дії воєнного стану на території України, а відтак не підлягає стягненню.

Таким чином, враховуючи встановлені обставини та оцінивши докази, суд приходить до висновку про доведеність позивачем порушення відповідачем грошових зобов`язань, внаслідок чого утворилася заборгованість по кредитному договору в розмірі 138000,00 грн. (40000,00 + 98000,00), яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

У зв`язку частковим задоволенням позову, на підставі частини першої статті 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в сумі 2133,19 грн. (2422,40 х 87,34%).

Вирішуючи питання про розподіл витрат на правничу допомогу, яка понесена позивачем в розмірі 26200,00 грн., суд враховує вимоги статей 137, 141 ЦПК України та критерії розумності і співмірності.

При цьому суд враховує, що Верховний Суд неодноразово вказував на те, що при визначенні суми відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з урахуванням конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.

Надавши оцінку доказам щодо понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу та зважаючи на те, що справа є незначної складності, в даній категорії спірних правовідносин наявна усталена судова практика, невеликий обсяг наданих доказів у справі, її розгляд в порядку спрощеного провадження, часткове задоволення позовних вимог, а також необхідність врахування дотримання критеріїв розумності та справедливості, суд дійшов висновку, що співмірним, розумним та необхідним у межах розгляду цієї справи в суді є розмір судових витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 5000,00 грн.

Керуючись статтями 4, 19, 141, 263-265 ЦПК України, суд

ухвалив:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «СЕЛФІ КРЕДИТ» задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СЕЛФІ КРЕДИТ» заборгованість за договором №1944323 про надання споживчого кредиту від 09.12.2024 в розмірі 138000,00 грн. (сто тридцять вісім тисяч гривень 00 коп.), а також судовий збір в сумі 2133,19 грн. (дві тисячі сто тридцять три гривні 19 коп.) та витрати на правничу допомогу 5000,00 грн. (п`ять тисяч гривень 00 коп.).

У іншій частині позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення або з дня складання повного тексту рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відомості про учасників справи:

позивач - Товариства з обмеженою відповідальністю «СЕЛФІ КРЕДИТ», код ЄДРПОУ 43979069, місцезнаходження: м. Київ, вул.Андріївський узвіз, 1А;

відповідач – ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , реєстрація місця проживання: АДРЕСА_1 .

Повний текст судового рішення складено 29.09.2026.

Суддя І.В.Коваленко