Рішення від 28 вересня 2026 р. у справі №487/6546/26 — Заводський районний суд м. Миколаєва

Справа № 487/6546/26

Провадження № 2/487/4041/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.09.2026 року м. Миколаїв

Заводський районний суд м. Миколаєва у складі:

Головуючого - судді Притуляк І.О.,

за участю: секретаря судового засідання – Янковець Г.А.,

представника позивача адвоката Шинжирбаєва М.Т., представника відповідача адвоката Тихоши С.М., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні у залі суду в м.Миколаєві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини та утримання матері дитини до досягнення дитиною трьох років,

ВСТАНОВИВ:

14.08.2026 року представник позивача адвокат Шинжирбаєв М.М., шляхом формування у системі «Електронний суд» звернулася до Заводського районного суду м.Миколаєва з позовом, яким просив стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі частини від усіх видів доходу, але не менше 50 % прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, щомісячно, до досягнення дитиною повноліття.

Також просив стягнути з ОСОБА_2 аліменти на утримання ОСОБА_1 у розмірі частки від усіх видів доходів щомісячно, до досягнення дитиною трьох років.

В обґрунтування заявлених позовних вимог представник позивач зазначив, що сторони у справі є батьками малолітньої ОСОБА_4 , яка проживає з матір`ю, згоди щодо утримання дитини між ними не досягнуто, як і не досягнуто згоди, щодо утримання відповідачем позивачки до досягнення дитиною трьох років, що і стало підставою для звернення ОСОБА_1 до суду з вказаним позовом.

Ухвалою суду від 17.08.2026 року позовну заяву було залишено без руху.

20.08.2026 року, шляхом формування у системі «Електронний суд» представник позивача подав заяву в порядку ст.185 ЦПК України.

Ухвалою суду від 20.08.2026 року позовну заяву було прийнято до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.

03.09.2026 року представник відповідача адвокат Тихоша С.М., шляхом формування у системі «Електронний суд» подав до суду відзив.

Відповідно до відзиву, просив суд позов ОСОБА_1 задовольнити частково. Проти стягнення з відповідача аліментів на утримання дитини у визначеному позивачкою розмірі не заперечував.

Аліменти на утримання позиачки до досягнення дитиною трьох років просив стягнути у розмірі 1/9 частки від доходів ОСОБА_2 .

В обґрунтування заявленої позиції просив суд врахувати, що відповідач щомісячно добровільно надає матеріальну допомогу на утримання як доньки так і позивачки. На теперішній час проходить військову службу у Лавах Збройних Сил України його дохід не є сталим, оскільки розмір грошового забезпечення визначається відповідно до Закону України «Про соціальний захист військовослужбовців та членів їх сімей», та залежить від посади, військового звання, вислуги років, умов служби та додаткових завдань.

Таким чином місячний дохід ОСОБА_2 може коливатися від 18000 грн. до 60000 грн. Інші джерела доходу у відповідача відсутні.

Наголосив на тому, що позивачкою жодним чином не обґрунтовано розмір аліментів, які вона просить стягнути на своє утримання.

Вважав, що рішення про стягнення аліментів, не повинно погіршувати становище відповідача порівняно зі становищем ОСОБА_1 , яка є одержувачем аліментів.

07.09.2026 року, шлязом формування у системі «Електронний суд» представник позивача адвокат Шинжирбаєв М.Т. подав до суду відповідь на відзив.

У змісті якого зазначив, що позивач обрала спосіб стягнення аліментів саме у частці від доходу, а не у твердій грошовій сумі, що вказує на те, що у разі зменшення доходів відповідача, аліменти будуть зменшуватися пропорційно, що нівелює посилання представника відповідача на отримання ОСОБА_2 мінливого доходу, як на підставу для часткового визнання позову.

Наголосив на тому, що відповідач має офіційний дохід, та не має інших утриманців.

Вказані обставини на думку представника позивача є достатніми для визначення розміру аліментів на утримання матері дитини саме у визначеному ОСОБА_1 розмірі.

До судового засідання сторони не з`явилися, причини неявки сцуду не повідомили, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені своєчасно, належним чином.

У судовому засіданні представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав з підстав викладених у позовній заяві та відповіді на відзив.

Розгляд справи вважав за можливе провести за відсутності позивачки.

У судовому засіданні представник відповідача позовні вимоги просив задовольнити частково, з підстав викладених у відзиві.

Факт проживання малолітньої дитини з матір`ю не заперечував.

Розгляд справи просив провести за відсутності відповідача.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін дослідивши подані документи та матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду і вирішення справи по суті, приходить до наступного.

За змістом статей 12 та 81 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного суду.

Верховний суд у постанові від 02 жовтня 2019 року у справі №522/16724/16 (провадження №61-28810св18) зробив наступний правовий висновок: «обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.

Сторона, яка посилається на ті чи інші обставини, знає і може навести докази, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про них. В іншому випадку, за умови недоведеності тих чи інших обставин, суд вправі винести рішення у справі на користь протилежної сторони. Таким чином, доказування є юридичним обов`язком сторін і інших осіб, які беруть участь у справі.

За своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

Отже, тягар доведення обґрунтованості вимог пред`явленого позову за загальним правилом покладається на позивача, а доведення заперечень щодо позовних вимог покладається на відповідача».

Судом встановлено, що сторони є батьками малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (свідоцтво про народження НОМЕР_1 від 08.05.2025 року)

Малолітня ОСОБА_5 проживає разом із позивачкою за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується наданими позивачкою заявами ОСОБА_6 . ОСОБА_7 та не заперечувалося відповідачем.

Позивачка не працює, здійснює догляд за малолітньою дитиною, віком до трьох років.

Відповідач є військовослужбовцем, про що у відзиві зазначав його представник, інших утриманців не має.

Встановлені обставини справи, дають можливість суду прийти до висновку, що домовленості між сторонами щодо утримання малолітньої доньки, та утримання позивачки до досягнення дитиною трьох років не досягнуто, а отже аліменти на утримання дитини та позивачки у відповідності до вимог Глав 9 та 15 СК України підлягають стягненню за рішенням суду.

Згідно з ч.1ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Відповідно до частин першої та другої статті 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 pоку, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 pоку № 789-ХІІ та набула чинності для України 27 вересня 1991 pоку, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Згідно з частиною другою статті 150 СК України батьки зобов`язані піклуватись про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

За умовами частин першої та другої статті 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.

Згідно із статтею 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно до частини третьої статті 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.

Згідно ст.ст.180-182 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. На виконання цього обов`язку за рішенням суду можуть стягуватися аліменти, розмір яких визначається з урахуванням стану здоров`я та матеріального становища дитини, платника аліментів, наявності у останнього інших утриманців та інших обставин, що мають істотне значення.

За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з якими проживає дитина.

Проаналізувавши встановлені судом обставини справи в контексті вищезазначених правових норм, враховуючи визнання відповідачем позовних вимог у даній частині, суд вважає за необхідне стягнути з ОСОБА_2 на користь позивачки аліменти на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , у розмірі частки від усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму на дитину відповідно віку щомісячно, починаючи з дати подання позову, тобто з 14.08.2026 року і до досягнення дитиною повноліття, оскільки аліменти саме у зазначеному розмірі сприятимуть забезпеченню гармонійного розвитку дитини, а отже належному забезпеченню її інтересів.

При вирішенні заявленої вимоги, щодо стягнення з ОСОБА_2 аліментів на утримання позивачки, до досягнення дитиною трьох років, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 , суд виходить з наступного.

За положеннями ч.2 ст.91 СК України - жінка та чоловік, які не перебувають у шлюбі між собою, мають право на утримання в разі проживання з нею, ним їхньої дитини, відповідно до частин другої - четвертої статті 84 та статей 86 і 88 цього Кодексу

Згідно ст.84 СК України, дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка - батька дитини до досягнення дитиною трьох років. Право на утримання вагітна, а також дружина, з якою проживає дитина, має незалежно від того чи вона працює та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу.

Таким чином, сімейним законодавством передбачено право дружини (матері дитини) на утримання чоловіком (батьком дитини) до досягнення дитиною трирічного віку незалежно від того чи вона працює та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу. Подання суду доказів того, що дружина, з якою проживає дитина, потребує матеріальної допомоги, не є обов`язковим, оскільки право на аліменти належить дружині (матері дитини) незалежно від цієї обставини.

У даному випадку відповідач належними та допустимими доказами, мав довести, що він не має можливості сплачувати матеріапльну допомогу матері дитини до досягнення донькою трьох років.

Разом з тим, з урахуванням встановлених обставин справи, суд вважає, що відповідачем не доведено факту неспроможності надавати матеріальну допомогу на утримання дружини, а з врахуванням даних про його матеріальний та сімейний стан (є військовослужюовцем інших утриманців не має), аліменти слід визначити у розмірі 1/6 частки від усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно починаючи з 14.08.2026 року і до досягнення дитиною трьох років.

За положеннями ч.ч.1,6 ст.141 ЦПК України, при розподілі судових витрат, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

Таким чином, відповідно до ч.3 ст.4, п.3 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» та задоволення двох позовних вимог майнового характеру, з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 2129,92 грн. ((1331,20 грн. + 1331,20 грн.)) х 0,8).

Керуючись ст..ст. 10,18,23,76,279,258,259,263-265, 352,354 ЦПК України, суд –

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі частки від усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 14.08.2026 року і до досягнення дитиною повноліття.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на її утримання у розмірі 1/6 частки від усіх видів його заробітку (доходу), щомісячно, починаючи з 14.08.2026 року та до досягнення дитиною ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 трьох років, а саме ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Стягнути з ОСОБА_2 судовий збір в дохід держави у розмірі 2129,92 грн.

Відповідно до ст. 430 ЦПК України допустити негайне виконання рішення суду в межах сплати платежів за один місяць.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ; як внутрішньо переміщена особа зареєстрована за адресою АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ; зареєстрованого за адреса АДРЕСА_2 ; РНОКПП: НОМЕР_3

Головуючий суддя: І.О. Притуляк