Рішення від 27 вересня 2026 р. у справі №469/1522/24 — Березанський районний суд Миколаївської області

28.09.26 Справа №469/1522/24

2/469/84/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 вересня 2026 року селище Березанка

Березанський районний суд Миколаївської області у складі:

головуючого судді - Тавлуя В.В.,

за участю секретаря судового засідання - Надич В.В.,

учасники справи:

позивачка ОСОБА_1 - не з`явилася

представник позивачки - адвокат Дорошенко А. В. - не з`явилася,

відповідач ОСОБА_2 - не з`явився,

представник відповідача - адвокат Старчеус О. П. - не з`явилася,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання, –

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 01.11.2024 року звернулася до Березанського районного суду з зазначеним позовом, у якому просила:

- стягнути з ОСОБА_2 на її утримання аліменти в розмірі 1/4 частки від його заробітку (доходу) щомісячно, починаючи із дня пред`явлення позову;

- стягнути з ОСОБА_2 на її користь судові витрати на професійну правничу допомогу орієнтовно в сумі 2000,00 грн.

Заявлені вимоги обґрунтувала тим, що 08 липня 2021 року між нею та відповідачем ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в Березанському відділі державної реєстрації актів цивільного стану у Миколаївському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) укладено шлюб, після державної реєстрації якого вона змінила прізвище на ОСОБА_3 , що підтверджується Свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 , виданим Березанським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Миколаївському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) 09 липня 2021 року.

Рішенням Березанського районного суду Миколаївської області від 25 квітня 2024 року, яке набрало законної сили 28 травня 2024 року, їх шлюб з відповідачем було розірвано.

В період сумісного проживання з відповідачем вона стала страждати на болі в поперековому відділі та суглобах, в зв`язку з чим проходила амбулаторне та стаціонарне лікування в Березанській ЦРЛ, що підтверджується даними її амбулаторної картки, виписним епікризом із історії хвороби №268/70, згідно якого з 14.02.2024 по 21.02.2024 року вона перебувала на стаціонарному лікуванні в ЦРБ з діагнозом: лівобічний коксоартроз 2-3 ст., виражений больовий синдром.

Згідно рентгенологічного обстеження від 16.04.2024 року у неї виявлено остеохондроз L1-S1 поперекового відділу хребта, деформуючий артроз обох колінних суглобів першої- другої стадії, деформуючий артроз правого кульшового суглоба другої стадії, лівого- третьої стадії з кістозною трансформацією голівки лівої стегнової кістки, що підтверджується даними рентгенологічного відділення комунального некомерційного підприємства Миколаївської міської ради «Міська лікарня №З».

На теперішній час вона не працює, є інвалідом III групи, внаслідок загального захворювання і така інвалідність встановлена у неї з 02 травня 2024 року терміном до 01 червня 2025 року, що підтверджується довідкою до акта огляду МСЕК від 05.06.2024, індивідуальною програмою реабілітації інваліда №1043 від 05.06.2024 року.

З 19.08.2024 по 26.08.2024 року вона перебувала на стаціонарному лікуванні в КНП «Березанська ЦРЛ» Березанської селищної ради з діагнозом: двобічний коксоартроз зліва - 3-4 ст., справа - 2-3 ст, больовий синдром; порушення функції опори та ходьби 2 ст., що підтверджується виписним епікризом із історії хвороби № 15505/506.

Враховуючи стан здоров`я, вона не має змоги працевлаштуватися, перебуває на обліку в Очаківському об`єднаному управлінні ПФУ в Миколаївській області, як особа з інвалідністю, та отримує пенсію по інвалідності в сумі 2725,00, що підтверджується її Пенсійним посвідченням № НОМЕР_2 серії НОМЕР_3 та Довідкою про доходи, виданою управлінням обслуговування громадян Головного управління ПФУ в Миколаївській області від 18.10.2024 року.

Інших джерел доходів вона не має, тому її матеріальне становище є вкрай нужденним і вона потребує матеріальної допомоги.

Її колишній чоловік, ОСОБА_2 матеріальної допомоги її не надає, хоча працює в ІНФОРМАЦІЯ_2 , де отримує заробітну плату більше 20000 грн., точний розмір його доходу їй не відомий, і відповідно до ст.ст.75, 76 Сімейного кодексу України на нього покладено законом обов`язок по її утриманню, у зв`язку з її непрацездатністю.

Із-за захворювання їй постійно необхідно купувати відповідні ліки.

Крім того, їй необхідно купувати продукти харчування, сплачувати комунальні послуги за утримання житла.

Будь-які інші доходи, крім пенсії, у неї відсутні, а тому вона не має змоги використовувати інші джерела доходів для свого життєзабезпечення.

Оскільки вона стала непрацездатною до набрання законної сили рішенням суду про розірвання шлюбу і потребує матеріальної допомоги, яку її колишній чоловік має змогу надавати, її вимога про стягнення з відповідача аліментів на її користь ґрунтується на вимогах закону.

Посилаючись на наведені обставини та положення ч.1 та ч.2 ст.76 Сімейного кодексу України, якою передбачено право особи на утримання, якщо вона стала непрацездатною до розірвання шлюбу або протягом одного року від дня розірвання шлюбу і потребує матеріальної допомоги, якщо її колишній чоловік, колишня дружина може надавати матеріальну допомогу, позивачка просить задовольнити позов.

06 листопада 2024 року року ухвалою судді відкрито провадження у справі та визначено розгляд справи проводити у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

05.02.2025 року від ОСОБА_2 надійшов до суду Відзив на позовну заяву, в якому відповідач проти задоволення позову заперечив.

В обґрунтування заперечень проти позову відповідач посилався на те, що позивачка отримує пенсію по інвалідності в розмірі 2725,00 грн., який є більшим за розмір, встановлений для осіб, які втратили працездатність статтею 7 Закону України «Про державний бюджет на 2024 рік», визначений у сумі 2361,00 грн., що вони з позивачкою проживали у шлюбі не тривалий час, що позивачка звернулася у лікарню лише після розірвання шлюбу, а під час проживання у зареєстрованому шлюбі вона приховувала свою хворобу та не зверталася до лікарні, що наявна у відповідачки третя група інвалідності дозволяє їй влаштуватися на роботу з врахуванням рекомендацій, які зазначені у Довідці до Акта огляду медико-соціальної експертної комісії та що відповідачка має трьох повнолітніх дітей, які можуть надавати їй матеріальну допомогу.

Також зазначив, що він сам є інвалідом третьої групи, внаслідок отримання ним вибухової травми третього ступеня, пов`язаної з захистом Батьківщини та має неповнолітнього сина, на утримання якого він сплачує аліменти.

Посилаючись на викладені обставини ОСОБА_2 просив відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

У судове засідання 23 вересня 2026 року сторони не з`явилися, подавши заяви про розгляд справи за їх відсутності, у яких також підтвердили раніше висловлену ними правову позицію щодо спору (а.с.138, 151).

За таких обставин суд розглянув справу за відсутності сторін.

Дослідивши наявні у справі докази і встановивши фактичні обставини, суд дійшов наступних висновків.

З матеріалів справи вбачається, що позивачка ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2 з 08 липня 2021 року по 25 квітня 2024 року проживали у зареєстрованому шлюбі, що підтверджується копією Свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 , виданим Березанським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Миколаївському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) 09 липня 2021 року, копією Рішення Березанського районного суду Миколаївської області від 25 квітня 2024 року та не заперечується сторонами у справі (а.с.7-8).

З наявних у матеріалах справи копій Витягу з Амбулаторної картки ОСОБА_1 , Виписного епікризу із історії хвороби № 268/70, позивачка ОСОБА_1 у період часу з 14.02.2024 по 21.02.2024 року перебувала на стаціонарному лікуванні в ЦРБ з діагнозом: лівобічний коксоартроз 2-3 ст., виражений больовий синдром (а.с.9).

Згідно Висновку рентгенологічного відділення КНП «Міська лікарня №3» від 16.04.2024 року у ОСОБА_1 виявлено остеохондроз L-1-S-1, деформуючий артроз обох колінних суглобів першої-другої стадії, деформуючий артроз правого кульшового суглоба другої стадії, лівого-третьої стадії з кістозною трансформацією голівки лівої стегнової кістки (а.с.11).

За даними копії Виписного епікризу із історії хвороби №1505/506 відповідачка ОСОБА_1 з 19.08.2024 по 26.08.2024 року перебувала на стаціонарному лікуванні в КНП «Березанська ЦРЛ» Березанської селищної ради з діагнозом: двобічний коксоартроз зліва - 3-4 ст., справа - 2-3 ст, больовий синдром; порушення функції опори та ходьби 2 ст. (а.с.15).

Згідно копії Довідки до акта огляду МСЕК серії 12 АГ №517181 від 05.06.2024 року ОСОБА_1 встановлено інвалідність третьої групи на строк до 01.06.2025 року, причина інвалідності – загальне захворювання (а.с.12).

За даними копії Пенсійного посвідчення № НОМЕР_2 від 11.09.2024 року серії НОМЕР_4 відповідачці ОСОБА_1 призначено пенсію по інвалідності за загальним захворюванням терміном дії до 31.05.2025 року (а.с.17).

За даним Довідки про доходи №9565565352272518, виданої пенсіонеру ОСОБА_1 сума її пенсії за період з 01.01.2024 по 30.09.2024 року складає 13537,10 грн., з яких: 2637,10 грн. – пенсія за травень 2024 року, 2725,00 грн. - пенсія за кожен місяць з червня по вересень 2024 року включно (а.с.16).

Посилаючись на наведені вище обставини, позивачка просить стягнути з відповідача на її користь аліменти в розмірі 1/4 частки від його заробітку (доходу) щомісячно, обґрунтовуючи це тим, що інших джерел доходів, крім пенсії, вона не має, і потребує матеріальної допомоги, а її колишній чоловік - ОСОБА_2 працює в ІНФОРМАЦІЯ_2 , де отримує заробітну плату більше 20000 грн., і тому, відповідно до ст.ст.75, 76 Сімейного кодексу України на нього покладено законом обов`язок по її утриманню, у зв`язку з її непрацездатністю.

Вирішуючи питання про наявність підстав для задоволення позову суд виходить з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.81, ч.3 ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч.5 ст.81 ЦПК).

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч.2 ст.77 ЦПК).

За змістом ст.76 Сімейного кодексу України розірвання шлюбу не припиняє права особи на утримання, яке виникло у неї за час шлюбу (ч.1 ст.76 СК України). Після розірвання шлюбу особа має право на утримання, якщо вона стала непрацездатною до розірвання шлюбу або протягом одного року від дня розірвання шлюбу і потребує матеріальної допомоги і якщо її колишній чоловік, колишня дружина може надавати матеріальну допомогу (ч.2 ст.76 СК України).

Таким чином, право на утримання одного з подружжя іншим подружжям після розірвання шлюбу, закон пов`язує одночасну наявність таких умов:

- непрацездатність одного з подружжя до розірвання шлюбу або протягом одного року від дня розірвання шлюбу;

- потреба у матеріальній допомозі;

- можливість надавати матеріальну допомогу іншим, колишнім подружжям.

Як вбачається з досліджених судом матеріалів справи, позивачкою не надано належних доказів на підтвердження наявності у неї стійкої непрацездатності.

Більш того, за даними дослідженої Довідки до акта огляду МСЕК серії 12 АГ №517181 від 05.06.2024 року, згідно якої ОСОБА_1 встановлено інвалідність третьої групи на строк до 01.06.2025 року по причині загального захворювання МСЕК, надано висновок про те, що ОСОБА_1 може працювати черговим, вахтером, тощо (п.12 Висновок про умови праці).

В той же час, з дослідженого судом у сукупності доказів, на які відповідач посилається як на підставу своїх заперечень, зокрема: копій Посвідчення серії НОМЕР_5 від 28.02.2024 року (а.с.48) , Витягу з Резерв + від 14.04.2026 року (а.с.121), Виписки із медичної картки ОСОБА_2 від 19.02.2025 року (а.с.116), Довідки КНП «Миколаївський обласний клінічний госпіталь ветеранів війни» Миколаївської обласної ради №8 від 25.03.2026 року (а.с.122), вбачається, що ОСОБА_2 є особою з інвалідністю третьої групи і має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни – осіб з інвалідністю внаслідок війни, що ОСОБА_2 в період з 11.02.2025 року по 19.02.2025 року перебував на стаціонарному лікуванні з основним діагнозом – G.93.4. – наслідки перенесеної мінно-вибухової травми (15.10.2024) у вигляді помірного гіпертензійно-лікворного, цефалічного, вестибуло-атактичного синдромів, що ОСОБА_2 з 23.03.2026 року знаходився на лікуванні з діагнозом: «Хронічний гастрит, стадія загострення, хронічний панкреатит стадія нестійкої ремісії, спайкова хвороба, посттравматична енцефалопатія 2 стадії (наслідки повторних МВТ (26.01.23 р., 15.10.24 р.) у вигляді цефалгічного та вестибуло – атактичного синдромів.

Крім того, за даними копій Свідоцтва про народження від 06.12.2018 року серії НОМЕР_6 (а.с.45), Платіжних інструкцій Приватбанку від 10 липня 2026 року, 23 серпня 2026 року, 04.09.2026 року, 09 вересня 2026 року, відповідач є батьком ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на утримання якого надає матеріальну допомогу (а.с.45, 147-150).

Вказані докази, на думку суду, свідчать про незадовільний стан здоров`я самого відповідача ОСОБА_2 , про наявність у нього інвалідності третьої групи, про наявність у нього обов`язку надавати матеріальну допомогу на утримання дитини, яка продовжує навчання, а відтак, суперечать доводам позивачки в частині можливості ОСОБА_2 надавати їй матеріальну допомогу, з огляду на його матеріальний стан.

За встановлених обставин, суд дійшов висновку про недоведеність позивачкою обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог, а відтак, про відсутність правових підстав для задоволення позову.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.12, 13, 258, 259, 263-265, ЦПК України, суд, –

у х в а л и в:

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання відмовити у повному обсязі.

Рішення може бути оскаржене у апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання апеляційної скарги до Миколаївського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду

Повний текст рішення складено 28 вересня 2026 року.

Суддя: