Рішення від 27 вересня 2026 р. у справі №466/8020/26 — Шевченківський районний суд м. Львова

Справа № 466/8020/26

Провадження № 2/466/4763/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 вересня 2026 року м. Львів

Шевченківський районний суд м. Львова

у складі: головуючого судді Єзерського Р.Б.

при секретарі Свиті А.І.

за участю представник позивача Таргонія В.М.

представника відповідача Соболь О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом адвоката Таргонія Вадима Миколайовича, який представляє інтереси ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про відшкодування моральної шкоди у зв`язку із смертю фізичної особи,-

у с т а н о в и в:

31 серпня 2026 року через систему «Електронний суд» до Шевченківського районного суду м. Львова надійшла позовна заява адвоката Таргонія Вадима Миколайовича, який представляє інтереси ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Українська залізниця», у якій позивач просить суд ухвалити рішення, яким стягнути з Акціонерного товариства "Українська Залізниця" на користь ОСОБА_1 300 000 гривень в якості відшкодування моральної шкоди завданої смертю без врахування податків, зборів та інших обов`язкових платежів.

В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначає, що ІНФОРМАЦІЯ_1 на ст. "Глібовичі" в селі Великі Глібовичі, Львівського району, Львівської області, 3-го пікету, поїзд сполученням "Ходорів-Львів" з локомотивом №ДР-ІА 215 скоїв наїзд на гр. ОСОБА_2 , 1960 р.н., який від отриманих травм помер. Внаслідок смерті ОСОБА_2 його дочці (позивачу) було завдано моральну шкоду.

При визначенні розміру моральної шкоди позивач враховував наступне:

1) Сам факт загибелі людини під час ДТП є безумовним свідченням глибини та тривалості моральних страждань його рідних, враховуючи те, що згідно з ч.1 ст.3 Конституції України, людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Такого ж висновку дійшов і Верховний суд у Постанові від 02.11.2020 по справі №133/1238/17; у Постанові від 06 квітня 2021 року по справі № 545/3210/18; у Постанові від 16 грудня 2020 року по справі № 161/3557/19.

2) Сталий життєвий устрій позивача непоправно змінено з незалежних від неї обставин. Позивач втратила можливість тривалого життєвого зв`язку з батьком, який поновлений бути не може.

3) Смерть батька спричиняє сум та страждання для позивача і, як і для будь-якої людини, не може не спричиняти зміну в психоемоційному стані. Негативні емоції посилюються тим, що рідна людина померла не природньою смертю в спокої, а страшною смертю в ДТП та, можливо, відчував біль та страх перед смертю.

4) Щодо часу та зусиль, необхідних для відновлення попереднього станупопередній стан ніколи не може бути відновлений, оскільки смерть є невідворотною і непоправною втратою.

5) Щодо характеру та обсягу страждань - емоції пов`язані зі смертю є особливими емоціями, які неможливо порівняти з будь-якими іншими стражданнями через їх глибину і тяжкість.

6) Особливу увагу заслуговує те, що страждання, пов`язані зі смертю, є не «одномоментними», а «триваючими», тому що втрата є непоправною подією.

Встановити ціну людського життя неможливо, як і неможливо точно оцінити завдану моральну шкоду, будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз. З урахуванням наведеного вище, невідновності заподіяної шкоди, її тривалості та глибини страждань, позивач оцінює розмір грошового відшкодування завданої смертю батька моральної шкоди у грошовому еквіваленті 250 000 грн Такий розмір є розумним і справедливим і зможе хоча б частково допомогти в організації свого життя після тяжкої втрати. У зв`язку із вищенаведеним, змушена звернутися до суду з даним позовом.

15 вересня 2026 через систему «Електронний суд» на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому зазначає, що у постанові від 29.12.2024 про закриття кримінального провадження №12021141450000063 від ІНФОРМАЦІЯ_1 зазначено, що смерть ОСОБА_2 настала ІНФОРМАЦІЯ_1 о 06:22 год. на залізничній станції «Глібовичі» внаслідок наїзду поїзда сполученням «Ходорів-Львів» саме у той момент, коли потерпілий переходив колію на відстані 20-30 м від потяга, що наближався. У постанові також зазначено, що в ході проведення досудового розслідування встановлено, що травмування пішохода ОСОБА_2 , наслідком якого була його смерть, відбулось з його власної вини. Причиною смерті стало порушення ОСОБА_2 вимог пункту 2.6 Правил безпеки громадян на залізничному транспорті України, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 19.02.1998 № 54 : «пішоходам забороняється переходити і перебігати через залізничні колії перед поїздом, що наближається, якщо до нього залишилося менше ніж 400 м». Також встановлено, що локомотивна бригада діяла згідно вимог Правил технічної експлуатації на залізницях України. У зв`язку з відсутністю в діях локомотивної бригади потяга «Ходорів-Львів» складу злочину, передбаченого ч.3 ст.276 КК України, даною постановою кримінальне провадження №12021141450000063 від ІНФОРМАЦІЯ_1 закрите. Із пояснень машиніста ОСОБА_3 та помічника машиніста ОСОБА_4 встановлено, що при слідуванні поїзда зі швидкістю 20 км/год до здійснення зупинки ними було помічено чоловіка, який переходив колію. Машиніст подав звукові сигнали. Потерпілий зупинився на середині колії. ОСОБА_3 застосував термінове гальмування, однак уникнути зіткнення з потерпілим за таких обставин було не можливо при всій обачності та стараннях машиніста. За фактом загибелі ОСОБА_2 на залізничному транспорті залізницею було проведено службове розслідування. В результаті службового розслідування аварії встановлено, що місце травмування знаходиться на колії №3 станції Глібовичі, освітлення даного місця в темний період доби було ввімкнене. Машиністом електропоїзда ОСОБА_3 подавалися звукові сигнали великої гучності та було застосовано термінове гальмування для попередження наїзду на сторонню особу, яка перебігаючи залізничну колію, зупинилась посередині колії. Через невелику відстань наїзд попередити не вдалося. Порушень в управлінні автогальмами поїзда не виявлено. При огляді дизельпоїзда ДРІА №215/3, встановлено, що автогальмівне обладнання, сигнали великої та малої гучності в справному стані. Причиною даного випадку стало порушення потерпілим п. 2.6 «Правил безпеки громадян на залізничному транспорті України від 19.02.1998 №54, зареєстрованого в Міністерстві України 24.03.1998 №193/2633. Комісія по розслідуванню випадку аварії, допущеної ІНФОРМАЦІЯ_1 о 06 год. 24 хв. на 36 км ПК2 станції Глібовичі встановила, що вини працівників регіональної філії «Львівська залізниця» АТ «Українська залізниця» у даному випадку немає. (Акт службового розслідування аварії від 19.11.2021 додається). Згідно розшифрування із швидкостемірної стрічки встановлено, що гальмівний шлях поїзда №6063 при екстренному гальмуванні становив 200 метрів при нормі 210 метрів. Актом комісійного огляду поїзда ДРІА №215/3 встановлено: освітлювальні прилади (буферні ліхтарі та прожектор) у справному стані; сигнали великої та малої гучності знаходяться у справному стані; авто гальмівне обладнання дизель-поїзда в справному стані. (Акт від ІНФОРМАЦІЯ_1 додається). Отже, причиною загибелі ОСОБА_2 є потрапляння під потяг у зв`язку з його грубою необережністю, що полягала у порушенні ним, як пішоходом, Правил безпеки громадян на залізничному транспорті України. Виходячи з наведеного, зважаючи на обставини справи та те, що в діях загиблого мала місце груба необережність, а також те, що Позивачкою не надано доказів завданої їй моральної шкоди, вважаємо розмір моральної шкоди, визначений Позивачем в 300 000 грн , надмірним і завищеним. У зв`язку із вищенаведеним просить суд у задоволенні даного позову відмовити.

У судовому засіданні представник позивача Таргоній В.М. позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив такі задовольнити з підстав викладених у позовній заяві.

У судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_6 заперечила щодо задоволенні позовних вимог, просила у таких відмовити з підстав викладених у відзиві на позовну заяву.

Заслухавши учасників справи, з`ясувавши дійсні обставини справи, права та обов`язки сторін, дослідивши зібрані по справі докази, суд дійшов висновку, що позов підлягає до часткового задоволення з таких мотивів.

Судом встановлено, що 15 листопада 2021 близько 6:22 години поїзд сполученням «Ходорів-Львів» з локомотивом № ДРІА 215 в складі із чотирма пасажирськими вагонами на 36 км, 3-го пікету станції «Глібовичі» в с. Великі Глібовичі Львівського району Львівської області здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрованого у АДРЕСА_1 , внаслідок чого останній отримав тілесні ушкодження, від яких помер на місці події.

ІНФОРМАЦІЯ_1 по даному факту відомості внесено в ЄРДР, відкрито кримінальне провадження за №12021141450000063 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст.276 КК України.

Власником локомотиву № ДРІА 215, є регіональна філія «Львівська залізниця», Акціонерного товариства «Українська Залізниця".

Постановою слідчого СВ Відділення поліції №2 Львівського РУП №2 ГУ Національної поліції у Львівській області Соловського О. від 29.12.2024 кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12021141450000063 від ІНФОРМАЦІЯ_1 закрито за відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 276 КК України.

Згідно лікарського свідоцтва про смерть № 145/2021 від ІНФОРМАЦІЯ_1, виданого лікарем судово-медичним експертом ОСОБА_7 вбачається, що причиною смерті ОСОБА_2 являється гостра кровотеча, множинні переломи кісток тіла, тупа поєднана травма тіла.

Згідно підсумків зазначених в № 145/2021 від висновку експерта ІНФОРМАЦІЯ_1, встановлено, що смерть ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , настала від тупої поєднаної травми тіла у вигляді множинних переломів кісток тіла з ушкодженням внутрішніх органів, що призвело до гострої крововтрати, про що свідчать дані судово-медичної експертизи його трупа: два садна та синець на голові, множинні двобічні переломи ребер з ушкодженням пристінкової, вісцеральної плеври та тканини легень, наявність в правій та лівій плевральних порожнинах близько 1000 мл темно-червоної, рідкої крові, ушкодження капсули та паренхіми печінки та селезінки, наявність в черевній порожнині близько 1500 мл рідкої темночервоної крові, повна травматична ампутація правої нижньої кінцівки на рівні нижньої третини гомілки, повна травматична ампутація лівої нижньої кінцівки на рівні колінного суглобу, повні зі зміщенням кісткових відламків закриті переломи лівих ліктьової та променевої кісток в ділянці їх середніх третин з масивними, нерівномірно вираженими крововиливами темно-червоного кольору в м`яких тканинах навколо описаних вище переломів, крововиливи на внутрішніх поверхнях серця (плями Мінакова), виражене малокрів`я внутрішніх органів. Вказана тупа поєднана травма тіла утворилась від дії тупого (тупих) предмету (предметів), або при контакті до такого (таких) в короткому проміжку часу та в швидкій послідовності, могла виникнути 13 листопада 2021 року внаслідок контакту з виступаючими частинами кузова поїзда, має ознаки тяжкого тілесного ушкодження причинно-наслідковому зв`язку із настанням смерть. При токсикологічній експертизі крові з трупа ОСОБА_8 не виявлено: етилового, метилового, пропілового, бутилового і амілового спиртів.

Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 від ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Великі Глібовичі, Львівського району, Львівської області.

Згідно свідоцтва про народження ОСОБА_1 серії НОМЕР_2 від 22.11.1985 батьками вказано ОСОБА_2 та ОСОБА_9 .

Відповідно до статті 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Стаття 3 Конституції України визначає, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Як принцип всієї практичної діяльності держави, всіх її органів та посадових осіб за статтею 3 Конституції України права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість функціонування держави, їх утвердження і забезпечення і є головним обов`язком держави.

На забезпечення ефективного захисту прав та свобод людини направлені норми Конституції України про розповсюдження юрисдикції судів на всі правовідносини, які виникають у державі, а також на відшкодування моральної та матеріальної шкоди, як результат порушених прав фізичних та юридичних осіб.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, завдання моральної шкоди іншій особі (пункт 3 частини другої статті 11 ЦК України).

Відшкодування шкоди - один з найважливіших інститутів сучасної правової науки. У законодавстві України передбачено два види шкоди, що підлягає відшкодуванню - шкоду матеріальну і шкоду моральну.

Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування моральної (немайнової) шкоди (пункт 9 частини другої статті 16 ЦК України).

Особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Відповідно до роз`яснень, наведених у пункті 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

У випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні з мінімальним розміром заробітної плати чи неоподатковуваним мінімумом доходів громадян, суд при вирішенні цього питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, що діють на час розгляду справи.

На підставі ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

Відповідно до ч. 2 ст. 1168 ЦК України моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім`єю.

Джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого (ч.ч. 1, 2, 5 ст.1187 ЦК України).

Така правова позиція висловлена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 грудня 2018 року № 14-463цс18 (справа № 210/5258/16-ц) та постанові Верховного Суду від 08 листопада 2018 року № 61-44173св18 (справа № 336/3665/16-ц).

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 1193 ЦК України шкода, завдана потерпілому внаслідок його умислу, не відшкодовується. Якщо груба необережність потерпілого сприяла виникненню або збільшенню шкоди, то залежно від ступеня вини потерпілого (а в разі вини особи, яка завдала шкоди, - також залежно від ступеня її вини) розмір відшкодування зменшується, якщо інше не встановлено законом.

Юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків, що передбачено ч. 1 ст. 1172 ЦК України.

Системний аналіз зазначених норм права вказує на те, що наявні правові підстави для відшкодування моральної шкоди, спричиненої смертю потерпілого, внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки, із його володільця, тобто акціонерного товариства "Українська залізниця", незалежно від його вини.

У ході розгляду справи відповідачем не доведено, що шкоду було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого, тому підстав для застосування ч. 5 ст. 1187 ЦК України та відмови в позові немає.

Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.

Відповідно до приписів ст. 12, ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, а суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ст. 13 ЦПК України). Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів, показаннями свідків.

Згідно частини першої та другої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно з вимогами статті 23 Цивільного кодексу України - особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Гроші виступають еквівалентом моральної шкоди. Грошові кошти, як загальний еквівалент всіх цінностей, в економічному розумінні «трансформують» шкоду в загальнодоступне вираження, а розмір відшкодування «обчислює» шкоду. Розмір визначеної компенсації повинен, хоча б наближено, бути мірою моральної шкоди та відновленого стану потерпілого. При визначенні компенсації моральної шкоди складність полягає у неможливості її обчислення за допомогою будь-якої грошової шкали чи прирівняння до іншого майнового еквіваленту. Тому грошова сума компенсації моральної шкоди є лише ймовірною, і при її визначенні враховуються характер правопорушення, глибина фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, інші обставин, які мають істотне значення, вимоги розумності і справедливості.

Подібні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 25 травня 2022 року в справі № 487/6970/20 (провадження № 61-1132св22), від 23 листопада 2022 року в справі № 686/13188/21 (провадження № 61-3943св22).

Розмір відшкодування моральної шкоди перебуває у взаємозв`язку з фізичним болем, моральними стражданнями, іншими немайновими втратами, яких зазнала потерпіла особа, а не із виключністю переліку та кількістю обставин, які суд має врахувати (постанова Великої Палати Верховного Суду від 29 червня 2022 року в справі № 477/874/19 (провадження № 14-24цс21)).

Таким чином розмір моральної шкоди не є конкретно визначеною сумою, а визначається судом в кожному конкретному випадку з урахуванням всіх обставин справи.

Згідно Правил безпеки громадян на залізничному транспорті, затверджених наказом міністра транспорту України №1059 від 22.11.2007 року, а саме п. 2.5 та 2.6 де вказано, що пішоходам забороняється ходити по залізничним коліям та переходити і перебігати через залізничні колії перед потягом, що наближається, до якого залишилось менш як 400 метрів.

Пунктом 2.20 Правил безпеки громадян на залізничному транспорті передбачено, що пішоходам забороняється знаходитись на об`єктах залізничного транспорту в стані алкогольного сп`яніння.

Суд враховує те, що вина та протиправність дій Акціонерного товариства «Українська залізниця» відсутні, оскільки в силу закону відповідач несе цивільно-правову відповідальність без вини, смерть потерпілого настала через його власну необережність у порушення вимог Правил безпеки громадян на залізничному транспорті.

Зважаючи на встановлені судом обставини, а також на вищенаведені норми матеріального права, суд вважає за доцільне частково задовольнити позовні вимоги щодо відшкодування моральної шкоди у розмірі по 50 000,00 грн. на користь позивача, враховуючи фактичні обставини справи, характер, глибину і тривалість душевних страждань позивача, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості. Саме такий розмір моральної шкоди, на думку суду, буде співмірним із фактом заподіяння шкоди та глибиною моральних страждань позивача у даній справі.

Подібна правова позиція висловлена в Постанові Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі № 355/981/16-ц.

Також, суд вважає, що в діях потерпілого мала місце необережність, яка сприяла виникненню моральної шкоди, що виразилася в порушенні Правил безпеки громадян на залізничному транспорті, а саме переході через залізничні колії перед потягом, що наближається на відстані менше 400 метрів.

Отже, вирішуючи питання про стягнення моральної шкоди суд виходить з того, що позивачці завдано моральну шкоду, яка пов`язана з хвилюваннями та моральними стражданнями через передчасну смерть батька відповідно, порушенням укладу її життя. Факт загибелі ОСОБА_2 є безумовним свідченням глибини та тривалості моральних страждань останньої, оскільки людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Разом із тим, суд ураховує, що смерть ОСОБА_2 спричинена також у зв`язку з його особистою необережністю, а отже однією з причин загибелі є недотримання померлим правил поведінки на залізничному транспорті, що тягне за собою зменшення розміру морального відшкодування.

Відтак, з урахуванням зазначених обставин, суд вважає, що стягненню підлягає сума у розмірі 50 000,00 грн. на користь позивача, що на думку суму, буде розумним, справедливим і належним розміром морального відшкодуванням у цьому випадку.

Щодо розподілу судових витрат, то суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

У відповідності до частини шостої статті 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

В силу підпункту 5 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» ставки судового збору встановлюються у таких розмірах, зокрема, за подання до суду позовної заяви про відшкодування моральної шкоди - 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Оскільки позивач при подачі позову була звільнена від сплати судового збору в силу пункту 2 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», а тому враховуючи часткове задоволення позовних вимог у розмірі 50 000,00 грн., такий збір у розмірі 3328 грн. слід стягнути із відповідача на користь держави.

Ураховуючи викладене, та керуючись статтями ст.ст. 2, 4, 10, 12, 76-80, 81, 82, 89, 141, 223, 247, 259, 260, 263, 264, 265, 268, 354 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

позовні вимоги адвоката Таргонія Вадима Миколайовича, який представляє інтереси ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_2 до Акціонерного товариства «Українська залізниця», ЄДРПОУ: 40075815, місцезнаходження: м. Київ, вул. Єжи Гедройця, 5 про відшкодування моральної шкоди у зв`язку із смертю фізичної особи - задовольнити частково.

Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця», ЄДРПОУ: 40075815, місцезнаходження: м. Київ, вул. Єжи Гедройця, 5 на користь ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_2 - 50 000 (п`ятдесят тисяч) грн., 00 коп. в якості відшкодування моральної шкоди завданої смертю.

Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця», ЄДРПОУ: 40075815, місцезнаходження: м. Київ, вул. Єжи Гедройця, 5 на користь держави судовий збір у розмірі 3328 (три тисячі триста двадцять вісім) гривень 00 копійок.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 28.09.2026 року.

Суддя Р. Б. Єзерський