Рішення від 27 вересня 2026 р. у справі №337/1747/26 — Хортицький районний суд м. Запоріжжя

Справа № 337/1747/26

Номер провадження 2/337/1584/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 вересня 2026 рокум. Запоріжжя

Хортицький районний суд м. Запоріжжя у складі головуючого судді Завгороднього Є.В., за участю секретаря судового засідання Лемонджави А.В., представника позивача Хмельницького А.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач товариство з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 (далі за текстом - відповідач), про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В позові зазначив, що 15.11.2021 між ТОВ «Мілоан» та відповідачем укладено договір № 4869124 щодо надання кредиту в розмірі 5 000,00 гривень. У зв`язку з невиконанням умов договору щодо повернення кредиту виникла заборгованість у розмірі 16 210,77 грн, у тому числі 4 160,00 грн - заборгованість за тілом кредиту, 12 050,77 грн - заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги.

26.07.2024 було укладено договір № 26-07/2024, відповідно до якого ТОВ «Мілоан» відступило на користь позивача права вимоги за кредитним договором № 4869124 від 15.11.2021.

Таким чином, позивач набув право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 4869124 від 15.11.2021 на загальну суму 16 210,77 гривень. Вказану заборгованість позивач просить стягнути з відповідача в судовому порядку, а також стягнути з останнього судові витрати, які складають з судового збору та витрат на професійну правничу допомогу (9 000,00 грн).

Ухвалою суду від 27.03.2026 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження, сторонам встановлено строки для подання відзиву на позов та заяв по суті справи.

13.07.2026 від представника відповідача надійшов відзив, у якому сторона заперечила проти позовних вимог, вважаючи їх необгрунтованими, оскільки позивач не довів заявлений розмір заборгованості, умови укладення електронного договору, які були погоджені відповідачем, правомірність нарахування процентів після закінчення строку кредитування. Сума кредиту становить 5 000,00 гривень, первісний строк кредитування 15 днів, дата повернення кредиту - 30.11.2021, проценти за первісним строком становлять 7,50 гривень. Саме такі умови споживач оцінював під час прийняття рішення про укладення договору. Заявлені проценти у розмірі 12 050,77 гривень підлягають виключенню, оскільки нараховані за межами первісного строку кредитування, без належних доказів пролонгації, без належних оновлених графіків платежів, без належного доказу акцепту відповідачем кожного продовження. Крім того, факт укладення договору факторингу, яким відчужено право вимоги від первісного кредитора до позивача, не підтверджено належними доказами. Щодо витрат на професійну правничу допомогу (9 000,00 грн) сторона відповідача зазначила, що їхній розмір є надмірним, необгрунтованим та неспівмірним ціні позову.

Крім того, сторона відповідача заявила клопотання про витребування у позивача електронного оригіналу кредитного договору з усіма додатками, паспортом споживчого кредиту, графіком платежів, анкетною заявою, офертою, акцептом, файлами електронного підпису, технічними метаданими, журналами подій, датою і часом створення, підписання, збереження та відправлення документа.

20.07.2026 від сторони позивача надійшла відповідь на відзив, у якій сторона позивача не погодилась з доводами сторони відповідача. Зазначила, що проценти були нараховані відповідно до умов договору, за правильний період. Відповідні умови договору передбачають, що у разі неповернення кредиту строк кредитування автоматично пролонгується за стандартною процентною ставкою - 5 % від фактичного залишку за кожен день користування кредитом. А тому нарахування відсотків у розмірі 12 050,77 грн здійснено правильно. Підписавши договір, позичальник погодився з усіма його умовами, зокрема, щодо сплати процентів, що відповідає принципу свободи договору. Факт передачі права вимоги підтверджується відповідними доказами: договором, актом приймання-передачі реєстру боржників, платіжною інструкцією, реєстром боржників та витягом з реєстру боржників. Договір був укладений належним чином, за допомогою одноразового ідентифікатора. Витрати на професійну допомогу, на думку позивача, є співмірними з ціною позову та обсягом виконаних робіт. Сторона просила задовольнити позов в повному обсязі.

Щодо клопотання сторони відповідача про витребування оригіналів електронних доказів сторона заперечила з посиланням на те, що клопотання є необгрунтованим, не відповідає вимогам цивільного процесуального законодавства та не містить передбачених підстав для задоволення.

Натомість, сторона позивача заявила клопотання про витребування доказів, а саме, витребування у банківської установи виписки по картковому рахунку відповідача з метою встановлення факту отримання кредитних коштів.

Ухвалою суду від 26.08.2026 клопотання сторони позивача було задоволено, у АТ «Таскомбанк» витребувано докази приналежності картки та зарахування коштів на рахунок ОСОБА_1 .

Щодо клопотання сторони відповідача про витребування у позивача оригіналу електронного договору суд у судовому засіданні 26.08.2026 відмовив у його задоволенні, оскільки ст. 83 ЦПК України встановлює обов`язок кожної сторони подати докази безпосередньо до суду, незалежно від наявності або відсутності клопотань іншої сторони. Відповідно до ч. 3, 4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Оскільки сторона позивача заперечила проти витребування відповідних доказів, суд дійшов висновку про відсутність додаткової потреби витребовувати у неї докази за клопотанням відповідача. Водночас факт ненадання вказаного доказу суд оцінить в сукупності з іншими доказами, які є в матеріалах справи.

В судовому засіданні 28.09.2026 представник позивача просив задовольнити позовні вимоги, з підстав, наведених у відповідних заявах по суті. Сторона відповідача в судове засідання не з`явилася, від представника надійшла заява про розгляд справи без їхньої участі.

Відповідно до ст.ст. 4, 5 Цивільного кодексу України (далі ЦК України), ст.ст.15, 16 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ст.12, 13, 81 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За змістом ст.ст. 3, 6, 627 ЦК України, в Україні діє принцип свободи договору, відповідно до якого сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За змістом ст.ст. 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 року у справі №2-383/2010 (провадження №14-308цс18) зроблено висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі не спростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Згідно із ч. 1 ст. 633 ЦК України, публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом ст. 634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Умови договорів приєднання розробляються товариством, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку Із чим товариство має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг товариства) лише, приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

Статтями 638, 640 ЦК України, встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною. Договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Відповідно до ч.1-3 ст.207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.

Порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-комунікаційних систем на даний час визначається Законом України «Про електронну комерцію» №675-VIII від 03.09.2015 року (далі Закон).

Згідно з ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Частиною 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно зі ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст.ст. 525, 526, 530 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частина 1 ст. 599 ЦК України передбачає, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч. 1 ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 1 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.

За змістом ст. 1056-1 ЦК України, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Позивач в обгрунтування позову зазначав, що 15.11.2021 між ТОВ «Мілоан» та відповідачем було укладено кредитний договір № 4869124, відповідно до умов якого ТОВ «Мілоан» надало, а відповідач отримав в кредит грошові кошти на картковий рахунок в сумі 5 000,00 грн, кредит надається строком на 15 днів, термін (дата) повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом (дата платежу) 30.11.2021; орієнтовна загальна вартість кредиту 5 007,50 грн; проценти за користування кредитом: 7,50 грн, які нараховуються за ставкою 0,01 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом (п. 1.5.2 договору); стандартна базова процентна ставка становить 5,00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом (п. 1.6 договору). Вказаний кредитний договір укладений за допомогою електронного сервісу та підписаний електронним підписом одноразового ідентифікатора, містить усі істотні умови, тому є чинним та обов`язковим для виконання. Відповідач, підписавши договір, прийняв на себе зобов`язання за вказаним договором, зокрема, повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів та сплатити проценти від суми позики.

Оцінюючи доводи сторони відповідача в частині заперечення обставин укладення електронного договору та погодження його умов суд зазначає наступне.

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду (постанова від 04.02.2026 у справі № 758/14925/23) виснував, що питання достовірності, цілісності і незмінюваності змісту електронного кредитного договору є ключовим у цій справі, оскільки від нього залежить те, чи може цей договір уважатися укладеним у письмовій формі або щонайменше чи можуть окремі його положення вважатися такими, що оформлені саме письмово. Фактично, оскільки законодавство не вимагає, щоб електронні договори підписувалися тими видами підпису, які забезпечують незмінюваність їхнього змісту (КЕП або УЕП), питання щодо дотримання письмової форми при їх вчиненні зводиться до того, чи можна вважати зміст цих договорів зафіксованим (вимога частини першої статті 207 ЦК України). Однак відсутність матеріально-правових вимог до фіксації змісту електронного договору не означає, що це питання може ігноруватися в ході судового розгляду. Воно стає питанням доказування цілісності і незмінюваності електронного документа, в якому міститься відповідний електронний договір, тобто переходить у площину процесуального права. Тому, якщо сторона, яка посилається як на підставу своїх вимог або заперечень на певний електронний договір або окремі його положення, не може довести цілісність і незмінюваність цих положень після укладення відповідного договору, в той час, як інша сторона заперечує факт цілісності і незмінюваності, то відповідні положення договору не можуть бути застосовані, тобто, фактично, є нікчемними. Згідно із частиною третьою ст. 100 ЦПК України учасники справи мають право подавати електронні докази в паперових копіях, посвідчених у порядку, передбаченому законом. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом. Водночас частиною п`ятою цієї статті передбачено, якщо подано копію (паперову копію) електронного доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал електронного доказу. Якщо оригінал електронного доказу не подано, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (паперової копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.

Відповідач заявив клопотання про витребування оригіналу електронного доказу, водночас, позивач не підтримав клопотання, вважаючи його необгрунтованим, заперечив проти його надання, не заявив про відсутність у нього оригіналу договору, а також не заявив зустрічне клопотання про витребування оригіналу електронного доказу у третьої особи, у якої він може зберігатися (наприклад, у первісного кредитора).

За таких обставин, керуючись принципами змагальності та диспозитивності, беручи до уваги обов`язок подання доказів сторонами, передбачений ст.ст. 81, 83 ЦПК України, а також положення ч. 5, 6 ст. 95 ЦПК України, суд не бере до уваги копію договору та додатків до нього до уваги, які були надані до суду.

Крім того, суд критично ставиться до доводів сторони позивача щодо отримання кредитних коштів відповідачем.

На виконання ухвали суду від АТ «Таскомбанк» отримано відповідь від 04.09.2026, згідно з якою встановлено, що на ім`я ОСОБА_1 (фінансовий номер телефона НОМЕР_1 ) було відкрито миттєву банківську платіжну картку № НОМЕР_2 , на яку 15.11.2021 о 02:00:23 було зараховані кошти у розмірі 5 000,00 гривень; зміст операції: «поповнення карткового рахунку через термінал № НОМЕР_3 , НОМЕР_4 , ОСОБА_2, Visa Direct Vica Direct UA».

Вказаний у виписці зміст операції не дозволяє переконатися у тому, що платіж дійсно надійшов від первісного кредитора (фактично зміст операції свідчить про поповнення платіжної картки готівковими коштами через банківський термінал невідомою особою, а не про безготівковий переказ від ТОВ «Мілоан»).

Крім того, суд бере до уваги, що згідно з Анкетою-заявою на кредит № 4869124 («Процес оформлення та розгляду заяви 4869124»), яка була надана позивачем, вбачається, що підписання договору відбулося 15.11.2021 лише о 02:58:26, тобто спірний платіж у розмірі 5 000,00 грн від невідомої особи надійшов майже на годину раніше, ніж відбулося підписання договору.

Сукупність вказаних розбіжностей, за відсутності оригіналу електронного договору та додатків до нього, не дозволяє, керуючись стандартом доказування «баланс ймовірностей», дійти переконливого висновку про те, що відповідач дійсно підписав договір на тих умовах, на яких йому в подальшому було нараховано кредитну заборгованість, а також отримав кредитні кошти.

Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності суд приходить до висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Згідно зі ст. 141 ЦПК України судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 4-5, 13, 19, 76-81, 137, 141-142, 206, 265-267, 352-355 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Повне найменування сторін:

Позивач - товариство з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» (м. Київ, вул. Гедройця Єжи, б. 6, офіс 521, ЄДРПОУ 42640371).

Відповідач - ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 ).

Суддя Євген ЗАВГОРОДНІЙ