Постанова від 23 вересня 2026 р. у справі №335/9414/26 — Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя

1Справа № 335/9414/26 3/335/1750/2026

ПОСТАНОВА

про накладення адміністративного стягнення

24 вересня 2026 року суддя Вознесенівського районного суду міста Запоріжжя Соболєва І. П., за участю прокурорки Медведєвої В. О., особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду № 7 за адресою: м. Запоріжжя, вул. Перемоги, б. 107Б, справу про адміністративне правопорушення, пов`язаного з корупцією, що надійшла з Управління стратегічних розслідувань в Запорізькій області Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Запоріжжя, громадянки України, РНОКПП НОМЕР_1 , заміжньої, із середньо-спеціальною освітою, не працюючої, на момент вчинення інкримінованого діяння сестра медична/член військово-лікарської комісії КНП «МЛЕ та ШМД» Запорізької міської ради, зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 ,

за ч. 1 ст. 172-6 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі – КУпАП),

ВСТАНОВИВ:

27.08.2026 для розгляду по суті надійшла справа про адміністративна правопорушення, передбачена ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, щодо ОСОБА_1 , яка вчинила правопорушення, пов`язане з корупцією за таких обставин.

ОСОБА_1 будучи членом військово-лікарської комісії при КНП «МЛЕ та ШМД» Запорізької міської ради, перебуваючи на посаді сестри-медичної КНП «МЛЕ та ШМД» Запорізької міської ради, будучи відповідно до п.п. «ґ» п. 2 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції» суб`єктом декларування, у порушення вимог ч. 2 ст. 45 Закону України «Про запобігання корупції» несвоєчасно та без поважних причин подала декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за типом «при звільненні», а саме – 04.03.2026 о 11 год. 40 хв., тобто з порушенням встановленого законодавством строку для подачі такої декларації, чим вчинила адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією, передбачене ч. 1 ст. 172-6 КУпАП.

Дії ОСОБА_2 . Управлінням стратегічних розслідувань в Запорізькій області Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України правильно кваліфіковані за частиною 1 статті 172-6 КУпАП.

В судовому засіданні ОСОБА_1 , після роз`яснення їй прав передбачених ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП, свою вину в інкримінованому їй адміністративному правопорушенні визнала частково. Пояснила суду, що через брак досвіду та будучи юридично не досвідченою, вона припустила суто технічні помилки у типах документів. Умислу на приховування доходів вона не мала, і про необхідність подання декларації з типом «при звільненні» вона не знала. Оскільки нею декларація подавалася вперше, вона очікувала від податкової інформацію про суми нарахованого доходу за грудень 2025 року, та після отримання інформації від податкової, відразу подала декларацію 04.03.2026, вважала, що таке подання охоплює усі типи декларацій, як «при звільненні», так і «щорічна». При цьому вказує, що жодної шкоди державним чи суспільним інтересам завдано не було, помилку повністю нею усунено. Надала суду копії документів, які на її думку підтверджують відсутність умислу, а також документи, які характеризують її стан здоров`я та матеріальне та сімейне становище.

Прокурорка обставини, викладені у протоколі про вчинення адміністративного правопорушення, підтримала, зазначивши про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП.

Заслухавши пояснення ОСОБА_1 , яка провину у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП визнала частково, думку прокурорки та дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 172-6 КУпАП.

Так, диспозиція ч. 1 ст. 172-6 КУпАП передбачає відповідальність за несвоєчасне подання без поважних причин декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування. При цьому указане правопорушення є правопорушенням із формальним складом, відповідальність за яке настає у зв`язку із самим фактом несвоєчасного, без поважних причин подання декларації та воно характеризується наявністю вини у формі як прямого, так і непрямого умислу.

Відповідно до п. 1 Примітки до ст. 172-6 КУпАП, суб`єктом правопорушень у цій статті є особи, які відповідно до частин першої та другої статті 45 Закону України «Про запобігання корупції» зобов`язані подавати декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.

Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП при розгляді справи про адміністративне правопорушення, суд повинен належним чином з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з п.п. «ґ» п. 2 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції» № 1700-VІІ від 14.10.2014 суб`єктами, на яких поширюються дія цього Закону, є в тому числі голови та члени експертних команд з оцінювання повсякденного функціонування особи.

Наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 № 402 (зі змінами) затверджено Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України.

Відповідно до п. 2.5 цього Положення – до позаштатних постійно діючих ВЛК (ЛЛК) належать: госпітальні ВЛК; гарнізонні ВЛК; ЛЛК; ВЛК Десантно-штурмових військ; ІНФОРМАЦІЯ_2 ; ВЛК Сухопутних Сил України; ВЛК інших закладів охорони здоров`я комунальної або державної форми власності.

Позаштатні (постійно та тимчасово діючі) ВЛК призначаються у складі голови, заступника голови (може призначатись один з членів комісії), членів комісії (не менше ніж три лікарі) і секретаря з числа фахівців з медичною освітою. До складу ВЛК можуть призначатися лікарі інших спеціальностей.

До складу ВЛК (ЛЛК) ТЦК та СП входять медичні працівники закладу охорони здоров`я комунальної або державної форми власності, визначеного рішенням виконавчого органу сільської, селищної, міської ради (голови обласної, Київської міської військових адміністрацій, а також районних військових адміністрацій та військових адміністрацій населених пунктів), за погодженням з головою відповідної штатної ВЛК регіону.

Штатні і позаштатні (постійно та тимчасово діючі) ВЛК (ЛЛК) з питань військово-лікарської та лікарсько-льотної експертизи підпорядковуються вищим штатним ВЛК.

За запитом голови ВЛК (ЛЛК), до роботи позаштатних (постійно та тимчасово діючих) ВЛК (ЛЛК) на правах членів ВЛК (ЛЛК) можуть залучатися головні (провідні) медичні спеціалісти, начальники відділень, інші лікарі-спеціалісти закладів охорони здоров`я (установ), спеціалісти інших (не медичних) спеціальностей, начальник медичної служби та/або представник командування (керівництва) військової частини, де проходять службу військовослужбовець, що оглядається.

На підставі затвердженого переліку начальник (керівник) закладу охорони здоров`я (установи) своїм наказом призначає позаштатні постійно діючи ВЛК, їх персональний склад і визначає порядок їх роботи.

Відповідно до наказу КНП «МЛК та ШМД» ЗМР від 26.05.2025 № 965 к/тр ОСОБА_1 з 02.06.2025 було прийнято на посаду сестри медичної у відділення профілактики поліклінічного відділення лікувального підрозділу КНП «МЛЕ та ШМД» ЗМР в порядку переведення з КНП «Міська лікарня №10» ЗМР.

Відповідно до наказу КНП «МЛЕ та ШМД» ЗМР від 11.07.2025 № 276 було затверджено склад ВЛК для медичного огляду осіб, який організовується ТЦК та СП з 14.07.2025. До складу ВЛК увійшла ОСОБА_1 . Цього ж дня (11.07.2025) ОСОБА_1 була ознайомлена з вищевказаним наказом під особистий підпис.

Таким чином, ОСОБА_1 будучи членом постійно діючої ВЛК при КНП «МЛЕ та ШМД» ЗМР, перебуваючи на посаді сестри-медичної УНП «МЛЕ та ШМД» Запорізької міської ради, відповідно до п.п. «ґ» п. 2 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції», набула статусу суб`єкта на якого поширюється дія цього Закону, як на члена військово-лікарської комісії, та вона є суб`єктом декларування і відповідальності за вчинення правопорушення пов`язаного з корупцією, і зобов`язана виконувати вимоги Закону, в тому числі й зазначених у ч. 2 ст. 45 вказаного Закону.

Згідно з абз. 1 ч. 2 ст. 45 Закону України «Про запобігання корупції» встановлено, особи, зазначені у пункті 1, підпунктах «а», «в»-«ґ» пункту 2 частини першої статті 3 цього Закону, які припиняють діяльність, пов`язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, протягом 30 календарних днів з дня припинення відповідної діяльності подають декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за період, не охоплений раніше поданими деклараціями.

Пунктом 5 ч. 1 ст. 12 Закону передбачено, що Національне агентство з метою виконання покладених на нього повноважень має право приймати з питань, що належать до його компетенції, обов`язкові для виконання нормативно-правові акти. Нормативно-правові акти Національного агентства підлягають державній реєстрації Міністерством юстиції України та включаються до Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів, що зазначено.

Відповідно до абзацу 16 частини 1 статті 1 Закону № 1700-УІІ суб`єкти декларування - особи, зазначені у пункті 1, підпунктах «а», «в»-«ґ» пункту 2, пункті 4 частини першої статті 3 цього Закону, інші особи, які зобов`язані подавати декларацію відповідно до цього Закону.

Наказом Національного агентства «Про затвердження форми декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, та Порядку заповнення та подання декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування» від 08.11.2023 № 252/23 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 13 листопада 2023 р. за № 1965/41021) затверджено форми декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, та Порядок заповнення та подання декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування. Цей Порядок визначає процедуру заповнення та подання до Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (далі - Реєстр), декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, передбачених статтею 45 Закону України «Про запобігання корупції» (далі - декларація) (далі - Закон).

Декларація заповнюється та подається особисто суб`єктом декларування шляхом заповнення відповідної електронної форми після автентифікації у власному персональному електронному кабінеті у Реєстрі.

Декларація подається незалежно від того, перебуває суб`єкт декларування в Україні чи за її межами.

Суб`єкти декларування подають декларації з додержанням таких вимог:

1) щорічна декларація - декларація, яка подається відповідно до частини першої статті 45 Закону (щороку), абзацу другого частини другої статті 45 Закону після припинення діяльності (після звільнення)) у період з 00 годин 00 хвилин 01 січня до 00 годин 00 хвилин 01 квітня. Така декларація охоплює звітний рік період з 01 січня до 31 грудня включно), що передує року, в якому подається декларація, та містить інформацію станом на 31 грудня звітного року.

2) декларація при звільненні - декларація, яка подається відповідно до абзацу першого частини другої статті 45 Закону - не пізніше 30 календарних днів з дня припинення діяльності.

Така декларація подається за період, який не був охоплений деклараціями, раніше поданими суб`єктом декларування, та містить інформацію станом на останній день такого періоду, яким є останній день здійснення діяльності.

Під раніше поданими деклараціями розуміються декларації, що були подані до Реєстру відповідно до Закону, крім декларації кандидата на посаду.

Декларація при звільненні не подається у таких випадках:

особа, яка припинила здійснення діяльності на одній посаді, продовжує здійснювати діяльність на іншій посаді;

особа, яка припинила здійснення діяльності, упродовж 30 календарних днів з дня припинення діяльності знову розпочала здійснення діяльності.

Втрата статусу суб`єкта декларування у зв`язку із внесенням змін до закону або статусу юридичної особи публічного права не вважається припиненням діяльності та не зобов`язує особу подавати декларацію будь-якого виду;

Суб`єкт декларування до початку заповнення декларації повинен підтвердити ознайомлення із цим Порядком шляхом проставлення відповідної відмітки.

Після заповнення усіх необхідних розділів декларації суб`єкту декларування надається можливість перевірити повноту та достовірність зазначеної ним інформації.

Перед підписанням декларації суб`єкт декларування підтверджує повноту та достовірність даних, вказаних у ній, ознайомлення з попередженням про настання відповідальності за подання недостовірних відомостей шляхом проставлення відповідної відмітки.

Суб`єкт декларування підписує декларацію шляхом накладання на неї особистого кваліфікованого електронного підпису або удосконаленого електронного підпису відповідно до вимог законодавства.

Подання декларації до Реєстру підтверджується шляхом надсилання повідомлення суб`єкту декларування на адресу його електронної пошти, зазначену в персональному електронному кабінеті, та до персонального електронного кабінету суб`єкта декларування.

12.10.2023 набрав чинності Закону України № 3384-ІХ «Про внесення змін до деяких законів України про визначення порядку подання декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, в умовах воєнного стану», яким відновлено обов`язок подання декларацій суб`єктів, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування та доповнено перелік суб`єктів декларування визначених п. 2 ч. 1 ст. 3 Закону підпунктом «ґ», а саме голови та члени лікарсько-консультативних і медико-соціальних експертних комісій, а також голови, їх заступники, члени та секретарі позаштатних постійно діючих військово-лікарських і лікарсько-льотних комісій, які при цьому не є особами, зазначеними у пункту 1 частини першої цієї статті.

Роз`ясненням Національного агентства з питань запобігання корупції № 4 від 12.11.2023 «Щодо фінансової доброчесності: застосування окремих положень Закону України «Про запобігання корупції» стосовно заходів фінансового контролю (подання декларацій, повідомлення про суттєві зміни в майновому стані, повідомлення про відкриття валютного рахунку)» визначено, що суб`єктами, на яких поширюється дія Закону, є: особовий склад штатних військово-лікарських комісій (ВЛК, п.п. «г» п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону); голови та члени лікарсько-консультативних (ЛКК) і медико-соціальних експертних комісій (МСЕК), а також голови, їхні заступники, члени та секретарі позаштатних постійно діючих військово-лікарських (ВЛК) і лікарсько-льотних комісій (ЛЛК), які при цьому не є особами, зазначеними у п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону (п.п. «ґ» п. 2 ч. 1 ст. 3 Закону).

Декларантами є всі особи, які входять (призначені / відряджені) до складу відповідних комісій згідно з організаційно-розпорядчими документами, незалежно від фактичного виконання функцій голови / члена / секретаря комісії, а також від строку перебування в складі відповідної комісії (у т.ч. які залучені до роботи на правах членів).

Відповідно до наказу КНП «МЛЕ та ШМД» від 16.12.2025 № 2513 к/тр ОСОБА_1 була звільнена з КНП «МЛЕ та ШМД» з 26.12.2025 за угодою сторін (а.с. 40).

Тому у ОСОБА_1 з 26.12.2025 виник обов`язок, передбачений ч. 2 ст. 45 Закону України «Про запобігання корупції» в частині подання декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за період часу з 01.01.2025 – 26.12.2025 впродовж 30 днів з дня припинення діяльності, тобто в строк до 25.01.2026.

Відповідно до результатів пошуку у Єдиному державному реєстрі декларацій на офіційному сайті Національного агентства з питань запобігання корупції (https:\\public.nazk.gov.ua), встановлено, що ОСОБА_1 , подала декларацію особи уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за типом «при звільненні», а саме: 04.03.2026 о 11 год. 40 хв., тобто поза межами строку встановленого законодавством для подання такої декларації.

Згідно з послідовністю дій користувача «Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування», які вчинила ОСОБА_1 , встановлено, що дії, направлені на подання вище вказаної декларації останньою розпочато 04.03.2026 (а.с. 41).

Поважних причин несвоєчасного подання декларації під час проведення перевірки не встановлено.

При цьому ОСОБА_1 була ознайомлена про обов`язок подання декларації осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, ознайомлена з вимогами про подачу декларації у випадку звільнення, відповідно до Закону України «Про запобігання корупції», в тому числі при прийнятті на посаду.

Зазначене, підтверджується наступними доказами, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією № 188 від 25.08.2026 (а.с. 5-13); письмовими поясненнями ОСОБА_1 із додатками (а.с. 14-35); копією листа ДСР НПУ № 25366/02-2026 від 22.06.2026 (648053) (а.с. 36); копією листа Національного агентства з питань запобігання корупції № 47-05/41030-26 від 11.06.2026 (а.с. 37-38); повідомленням Національного агентства про факт неподання чи несвоєчасного подання декларації ОСОБА_1 від 24.02.2026 № 18255/0/06-26 (а.с. 39); копією наказу № 2513 к/тр від 16.12.2025 (а.с. 40); послідовністю дій користувача «Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування», які вчинила ОСОБА_1 в період з 26.12.2025 по 05.03.2026 (а.с. 41); копією листа КНП «МЛЕ та ШМД» від 10.07.2026 № 4217/01-05 (а.с. 42); копією наказу КНП «МЛЕ та ШМД» від 11.07.2025 № 276 Про мультидисциплінарну команду для медичного огляду, який організовується територіальним центром комплектування та соціальної підтримки» (а.с. 43-44); копією наказу КНП «МЛЕ та ШМД» від 01.10.2025 № 362 Про мультидисциплінарну команду для медичного огляду, який організовується територіальним центром комплектування та соціальної підтримки» (а.с. 45-46); копією наказу КНП «МЛЕ та ШМД» від 11.11.2025 № 401 Про мультидисциплінарну команду для медичного огляду, який організовується територіальним центром комплектування та соціальної підтримки» (а.с. 47-48); посадовою інструкцією сестри медичної поліклінічного відділення (а.с. 49-52); копією наказу КНП «МЛЕ та ШМД» від 26.05.2025 № 965 к/тр Про прийняття в порядку переведення (а.с. 53-54); копією наказу КНП «МЛЕ та ШМД» від 16.12.2025 № 2513 к/тр Про звільнення ОСОБА_3 (а.с. 55): результатами пошуку у Єдиному державному реєстрі декларацій на офіційному сайті Національного агентства з питань запобігання корупції (https:\\public.nazk.gov.ua) (а.с. 56-58).

Зазначені вище докази винуватості ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП є такими, що доповнюють одне одного, є повними, безсумнівними, належними та допустимими, оскільки відповідно до ст.ст. 251, 252 КУпАП, прямо підтверджують існування обставин, що підлягають доказуванню у справі про адміністративне правопорушення, а також є такими, що зібрані в порядку, встановленому законом.

Таким чином, оцінивши наявні докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, суд вважає, що дії ОСОБА_1 кваліфіковані за ч. 1 ст. 172-6 КУпАП вірно, протокол складено у відповідності до вимог законодавства, а вина особи безумовно, «поза розумним сумнівом», доведена та підтверджується достатніми, належними та допустимими доказами по справі і повністю встановлена під час судового розгляду.

В судовому засіданні ОСОБА_1 повідомила, що умислу на приховування доходів вона не мала, і про необхідність подання декларації з типом «при звільненні» вона не знала. Оскільки нею декларація подавалася вперше, вона очікувала від податкової інформацію про суми нарахованого доходу за грудень 2025 року, та після отримання інформації від податкової, відразу подала декларація 04.03.2026. Однак, на думку судді, надані пояснення не є поважними причинами несвоєчасного подання декларації.

Доводи ОСОБА_1 про те, що в її діях не було умислу на подачу несвоєчасно декларації, суд відхиляє.

Відповідно до постанови великої палати Верховного суду від 24.01.2021р у справі № 800/30/17 (990/1/1328/18) суд встановив, що вжиття конструкції «повинна була дізнатися» слід тлумачити як неможливість незнання або припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов`язок особи дізнатися про порушення своїх прав. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися, не є поважною причиною пропуску строків.

Поважними причинами можуть бути визнані лише ті обставини, які були об`єктивно непереборними, тобто не залежали від волевиявлення особи, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.

Згідно абз. 9 п.п. 1 п. 2 листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 22.05.2017р №223-943/0/4-17 «щодо притягнення адміністративної відповідальності за окремі правопорушення, пов`язані з корупцією», під поважними причинами несвоєчасного подання декларації слід розуміти неможливість особи подати вчасно декларацію у зв`язку з хворобою, перебуванням особи на лікуванні, внаслідок стихійного лиха (повені, пожежі, землетрусу), технічних збоїв офіційного веб - сайту Національного агентства з питань запобігання корупції, витребуванням відомостей, необхідних для внесення в декларацію, перебуванням (триманням) під вартою.

Під час збору доказів, поважних причин для несвоєчасного подання ОСОБА_1 декларації за типом «при звільненні» не виявлено.

Відповідно до ч. 4 ст. 38 КУпАП адміністративне стягнення за вчинення правопорушення, пов`язаного з корупцією, а також правопорушень, передбачених статтями 212-15, 212-21 цього Кодексу, може бути накладено протягом шести місяців з дня його виявлення, але не пізніше двох років з дня його вчинення. А тому строки притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 172-6 Кодексу України про адміністративні правопорушення не сплили.

Відповідно до ст. 23 КУпАП, адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення.

Міжнародні стандарти протидії корупції зобов`язують держави вживати заходів для встановлення у своєму національному законодавстві відповідальності за вчинення корупційних діянь. Це закріплено, зокрема, у главі ІІ «Кримінальної Конвенції про боротьбу з корупцією» від 27.01.1999, главі ІІ Додаткового протоколу до неї від 15.05.2003, главі ІІІ «Конвенції ООН проти корупції» від 31.10.2003, що ратифіковані Верховною Радою України 18.10.2006 та є обов`язковими для України.

Корупція являє собою величезну загрозу правовим нормам, демократії, правам людини, об`єктивності та соціальній справедливості, перешкоджає економічному розвиткові та ставить під загрозу стабільність демократичних інститутів та етичних норм суспільства (абзац 2 Угоди про створення групи держав по боротьбі з корупцією (GRECO) від 05.05.1998).

Сучасні реалії в Україні зумовлюють публічний (суспільний) інтерес до корупційних правопорушень та необхідності ефективної протидії їм з метою захисту особи, суспільства та держави.

Таким чином, інкриміновані ОСОБА_1 протиправні дії пов`язані з корупцією, не можуть визнаватися малозначними.

Суд вважає, що визнання адміністративного правопорушення пов`язаного з корупцією малозначним суперечить принципам запобігання і протидії корупції, не відповідає міжнародним стандартам у цій сфері, не сприятиме зміцненню авторитету країни, може завдати шкоди демократичним засадам управління суспільством, функціонування державного апарату, порушить встановлений порядок здійснення повноважень посадовими і службовими особами органів державної влади та місцевого самоврядування.

Одним з основоположних принципів діяльності із запобігання і протидії корупції є невідворотність відповідальності за вчинення корупційних правопорушень, оскільки ці правопорушення несуть негативні наслідки, які можуть виявитися у підриві авторитету органу виконавчої влади та зашкодити суспільним інтересам.

Крім того, відсутність істотної шкоди інтересам суспільства та потерпілих, а також відсутність прямого умислу на вчинення правопорушення, не є критерієм, за яким можливо оцінити малозначність діяння, оскільки, відповідно до принципу індивідуалізації, дії, вчинені особами, які притягуються до відповідальності в подальшому можуть слугувати негативним прикладом для інших суб`єктів адміністративних правопорушень за корупційні діяння.

За таких обставин, суд не вбачає підстав для звільнення ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності за малозначністю правопорушення.

Згідно з ст. 33 КУпАП, при накладенні адміністративного стягнення враховуються: характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий та сімейний стан, обставини, що пом`якшують та обтяжують відповідальність.

При накладенні адміністративного стягнення суд враховує характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, майновий стан, відношення до скоєного, відсутність обставин, що пом`якшують і обтяжують відповідальність.

Обираючи міру адміністративного стягнення, суд, враховуючи особу ОСОБА_1 , яка раніше до адміністративної відповідальності не притягувалася, її сімейний та майновий стан, та з огляду на характер скоєного нею адміністративного правопорушення, яке в розумінні ч. 1 ст. 1 ЗУ «Про запобігання корупції», є корупційним, вважає за необхідне застосувати відносно неї адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 850 гривень 00 копійок, яке буде справедливим, необхідним та достатнім для виправлення ОСОБА_1 та попередження вчинення нею нових правопорушень.

Відповідно до ст.ст. 40-1, 283 КУпАП, п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» з ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір у розмірі 665,60 грн. в дохід держави.

На підставі викладеного, керуючись статтями 33,40-1, ч. 1 ст.172-6 ,268 КУпАП, п. 1 ч. 1 ст. 12 Закону України «Про запобігання корупції», п. 5 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», суд

ПОСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватою у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП та застосувати до неї адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 50 (п`ятдесяти) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п`ятдесят) гривень.

Роз`яснити правопорушнику, що згідно зі ст. 307 КУпАП штраф повинен бути сплачений порушником не пізні як через п`ятнадцяти днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження або опротестування такої постанови не пізніше як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги або протесту без задоволення.

У разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений частиною ч. 1ст. 307 КУпАП, постанова про накладення штрафу, згідно з ч. 1 ст. 308 КУпАП, надсилається для примусового виконання до відділу державно виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.

У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується:

- подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті КУпАП;

- витрати на облік зазначених правопорушень.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , року народження, на користь держави судовий збір у розмірі 665 (шістсот шістдесят п`ять) грн. 60 коп.

Постанова може бути оскаржена до Запорізького апеляційного суду протягом десяти днів з дня винесення постанови.

Суддя І. П. Соболєва