Рішення від 27 вересня 2026 р. у справі №317/5309/26 — Запорізький районний суд Запорізької області

Єдиний унікальний номер 317/5309/26

Провадження № 2-о/317/185/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 вересня 2026 року м. Запоріжжя

Запорізький районний суд Запорізької області у складі:

головуючого судді Качана А.В.

за участі:

секретаря судового засідання Хижняк Д.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку окремого провадження цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , інтереси якої представляє адвокат Кошеленко Марія Геннадіївна, заінтересована особа, щодо якої заявник просить встановити обмежувальний припис ОСОБА_2 про видачу обмежувального припису, -

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького районного суду Запорізької області надійшла заява ОСОБА_1 , інтереси якої представляє адвокат Кошеленко Марія Геннадіївна, заінтересована особа, щодо якої заявник просить встановити обмежувальний припис ОСОБА_2 про видачу обмежувального припису.

В обгрунтування заяви представник заявника зазначає, ОСОБА_1 є матір`ю неповнолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та малолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 що стали жертвами фізичного, психологічного та економічного насильства а саме - фізичних побоїв та психологічних знущань, принижень, домашнього насильства з боку чоловіка жінки, ОСОБА_2 , який є людиною жорстокою та психічно неврівноваженим.

Зазначає, що ОСОБА_2 почав агресувати з лютого 2026 року, що підтверджуються відповіддю на адвокатський запит від ГУНП у Запорізькій області.

У зв`язку з існуванням загрози її життю, здоров`ю, фізичній та психологічній безпеці, а також безпеці дітей постраждала змушена залишити місце проживання та вжити заходів для приховування свого нового місця перебування від чоловіка.

Так, жінка звернулася до Громадської організації «МАРТІН-клуб», яким надано тимчасового притулок для безпечного розміщення постраждалих осіб від домашнього насильства.

ОСОБА_2 систематично вчиняв домашнє насильство відносно своєї дружини ОСОБА_1 . За словами жінки кривдник вчиняв щодо неї економічне насильство (забирав у неї грошові кошти, у тому числі, отримані нею у зв`язку з вагітністю, пологами та доглядом за дитиною) психологічне насильство (систематично принижував, залякував та здійснював психологічний тиск). Також вчиняв фізичне насильство (неодноразово наносив удари та застосовував фізичну силу до постражалої). Факти фізичного насильства мали місце також у період її вагітності та під час пологів.

Зазначає, що ОСОБА_2 , притягався до кримінальної відповідальності справи №4-57/11, №185/8593/15-к, №185/726/15-к, №185/6864/19, №185/4156/14-к, 3185/7287/18. Крім іншого, у провадженні Броварського міськрайонного суду Київської області перебуває справа № 361/6337/24 Провадження № 1-кп/361/1016/24, 12024111130000972 від 07 квітня 2024 року, за обвинуваченням ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 1 ст.115 КК України (умисне вбивство).

Зазначає, що ризик повторного вчинення домашнього насильства залишається високим, у зв`язку з чим заявниця змушена терміново звернутися до суду за захистом своїх прав та прав дітей.

Просить суд видати обмежувальний припис стосовно ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на строк 6 (шість) місяців, яким визначити наступні тимчасові обмеження його прав відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а саме: перебування в місці проживання (перебування) ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та до неповнолітньої ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 за адресами їх місця проживання; наближення на 100 метрів до місця проживання (перебування), навчання, роботи, інших місць частого відвідування ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 - особисто і через третіх осіб розшукувати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 якщо вони за власним бажанням перебувають у місці, невідомому ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , переслідувати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та в будь-який спосіб спілкуватися з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ; - ведення листування, телефонних переговорів з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 або контактування з ними через інші засоби зв`язку особисто і через третіх осіб.

25.09.2026 ухвалою Запорізького районного суду Запорізької області прийнято заяву до розгляду та відкрито окреме провадження, судове засідання призначено на 25.09.2026 на 15 год. 30 хв.

25.09.2026 судове засідання відкладено на 28.09.2026 на 14 год. 20 хв. у зв`язку з перебуванням судді у нарадчій кімнаті.

28.09.2026 заявник та її представник, своєчасно та належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, до суду не з`явились. 28.09.2026 від представника заявника до суду надійшла заява про розгляд справи без їх участі.

Заінтересована особа, щодо якої заявник просить встановити обмежувальний припис ОСОБА_2 у судове засідання не з`явився, в зв`язку з відсутністю інформації про номер мобільного зв`язку та неможливістю повідомити телефонограмою, враховуючи встановлений законодавством строк розгляду справи, повідомлявся про дату, час та місце розгляду справи шляхом розміщення оголошення на сайті судової влади.

Згідно з ч. 1 ст. 223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

На підставі наведеного, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в матеріалах справи доказами за відсутності осіб, що не з`явилися та повідомлялися завчасно і належним чином про дату, час та місце розгляду справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи та всебічно проаналізувавши обставини в їх сукупності, давши оцінку зібраним у справі доказам, виходячи зі свого внутрішнього переконання, яке ґрунтується на повному, об`єктивному та всебічному з`ясуванні обставин справи, дійшов наступного висновку.

Згідно зі ст. 1 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ст. 4, 5 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Згідно з ч. 1 ст. 293 ЦПК України, окреме провадження це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Відповідно до ч. 1 ст. 350-5 ЦПК України справа про видачу обмежувального припису розглядається судом за участю заявника та заінтересованих осіб. У разі якщо участь заявника становить загрозу подальшої дискримінації чи насильства для нього, справа може розглядатися без його участі. Неявка належним чином повідомлених заінтересованих осіб не перешкоджає розгляду справи про видачу обмежувального припису.

Суд, дослідивши наявні в матеріалах справи докази та оцінивши їх у сукупності, встановив наступні фактичні обставини.

Як вбачається з доданого до заяви рішення Запорізького районного суду Запорізької області від 08.07.2026 у справі № 317/1279/25, розірвано шлюб між ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрований 20.11.2013 відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Запорізького районного управління юстиції у Запорізькій області, актовий запис № 56. Після розірвання шлюбу ОСОБА_7 повернути дошлюбне прізвище « ОСОБА_8 ».

Відповідно до відповіді КНП «Міська клінічна лікарня № 6» Дніпровської міської ради від 18.09.2026 згідно наявної інформації 26.08.2026 року о 01.30. год до пологового відділення у супроводі співробітників поліції була доставлена гр. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4

ІНФОРМАЦІЯ_6 о 11:25 гр. ОСОБА_1 народила хлопчика, про що до системи ЕСОЗ були внесені: антропометричні дані дитини, дані про обстеження та вакцинацію. Під час виписки з пологового відділення породілля надала письмове зобов?язання про те, що вона самостійно звернеться до сімейного лікаря з метою постановки дитини на облік. Враховуючи, що ОСОБА_1 проживає за межами Дніпропетровської області інформація про дитину передана до Центрального управління соціального захисту населення Дніпровської міської ради. В продовж перебування гр. ОСОБА_1 у пологовому відділенні не одноразово приходив її чоловік (дані відсутні) який висловлювався нецензурною лайкою, висловлював погрози у бік медичних працівників, поводився агресивно. Так 26.08.2026 року у присутності акушерки-пологової зали, чоловік гр. ОСОБА_1 під час пологів наніс своїй дружині удари по обличчю.

За час перебування гр. ОСОБА_1 у відділенні з метою врегулювання конфліктів між нею та чоловіком до відділення не одноразово медичними працівниками викликалися співробітники поліції, а також 26.08.2026 представники Військової служби правопорядку.

Так, 26.08.2026 року до відділу поліції N? 1 Дніпровського РУ N? 2 ГУНП України в Дніпропетровській області з письмовою заявою зверталася акушерка старша пологового відділення підрозділу N? 3 КНП «МКЛ N? 6» ДМР ОСОБА_9 .

Відповідно до наявної в справі інформації з ІКС ІПНП виданої начальником ВС «102» УАЗОР ГУНП в Запорізькій області до служби «102» надходили повідомлення:

- 28.11.2025 о 20:03 надійшло повідомлення зі служби 102 про те, що за адресою: АДРЕСА_1 , співмешканець агресивний ломиться в двері, звати ОСОБА_10 38 років, діючий війковий, заявниця та донька пішли з кварти, чекають на вулиці, телефонують сусіди заявниці та вказують , що відбувається біля дверей квартири. Заявник: ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_4 , тел.: НОМЕР_1 .

-28.11.2025 о 20:21 надійшло повідомлення зі служби 102 про те, що за адресою: АДРЕСА_2 повідомила, що наряд не прибув, та вказує, що вона за вказаною адресою та просить зв`язатися. Заявник: ОСОБА_7 , тел.: НОМЕР_1 .

- 11.02.2026 о 02:40 надійшло повідомлення зі служби 102 про те, що за адресою: АДРЕСА_1 , 5 дитяча лікарня, травмпункт, доставлено ШМД 112 бригада ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 в супроводі матері ОСОБА_7 НОМЕР_2 . Обставини: дитина травмована внаслідок сутички дорослих за адресою. Пацієнти залишившись в лікарні прохають допомоги поліції. Діагноз: забій грудної клітини та різана рана правої гомілки, вдарилась головою. Поїхали до дитячої обласної лікарні на обстеження нейрохірурга.

- 11.02.2026 о 03:43 надійшло повідомлення зі служби 102 про те, що за адресою: АДРЕСА_1 , Дитяча обласна лікарня, шмд о 02-55, гр. ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешкає: АДРЕСА_1 (тел. НОМЕР_1 ) діагноз: зчмт, сгм, різана рана правої гомілки, забій грудної клітини справа. Під час конфлікту матері та вітчима, заступилася за матір та відучим побив дитину, зараз він поруч в лікарні, чоловік діючий військовий.

- 16.02.2026 о 13:45 надійшло повідомлення зі служби 102 про те, що 16.02.2026 о 13.44 за адресою: АДРЕСА_1 , співмешканець не віддає документи заявниці, ключі, просить наряд для присутності, бо заявниця боїться сама заходити до квартири. Заявник: тел.: 0639677592.

Вироком Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 18.09.2014 у справі № 185/4156/14-к ОСОБА_2 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України та призначено йому покарання у виді штрафу в розмірі 40 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що на день постановлення вироку становить 680 (шістсот вісімдесят) грн.

Вироком Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 20.11.2019 у справі № 185/7287/18 ОСОБА_2 визнано винним у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 296 КК України та призначити йому покарання у виді арешту строком на 4 місяці.

Вироком Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 23.09.2020 у справі № 185/10623/19 ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 296, ч. 4 ст. 296, ч. 3 ст. 15 ч. 1 ст. 186, ч. 3 ст. 15 ч. 2 ст. 186 КК України та призначено покарання: за ч. 1 ст.296 КК України - у виді обмеження волі строком один рік; за ч. 4 ст.296 КК України - у виді позбавлення волі строком три роки шість місяців; за ч. 3 ст. 15 ч. 1 ст. 186 КК України - у виді позбавлення волі строком два роки; за ч. 3 ст. 15 ч. 2 ст. 186 КК України - у виді позбавлення волі строком чотири роки. На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим призначити ОСОБА_2 покарання у виді позбавлення волі строком чотири роки. На підставі ч.4 ст.70 КК України, за сукупністю злочинів, поглинути покарання у виді арешту строком чотири місяці, що було призначено вироком Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 20 листопада 2019 року покаранням у виді позбавлення волі строком чотири роки та остаточно призначити ОСОБА_2 покарання у виді позбавлення волі строком чотири роки.

Відповідно до відповіді Управління організаційно - аналітичного забезпечення та оперативного реагування № 1409352026 від 11.09.2026 згідно з даними інформаційно-комунікаційної системи «Інформаційний портал Національної поліції України» (далі - ІКС ІПНП) до відділу служби «102» УОАЗОР ГУНП за період з 08.09.2025 по теперішній час надійшло 7 повідомлень щодо подій, учасниками яких є ОСОБА_11 та її неповнолітня донька ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Постановою судді Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 12.10.2023 ОСОБА_2 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 172-20 КУпАП, та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тобто у сумі 17 000 гривень 00 копійок. Зазначеною постановою суду встановлено, що ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_7 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 , проживає за адресою: Дніпропетровська область, Новомосковський район, базовий табір військової частини НОМЕР_3 , РНОКПП НОМЕР_4 .

Відповідно до інформації наданої Громадською організацією «Мартін-клуб» від 10.09.2026 громадянці ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , її неповнолітній доньці ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та малолітньому сину ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 надається соціальна, психологічна та юридична допомога як постраждалим від домашнього насильства з боку ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Зі слів ОСОБА_1 її чоловік вчиняв щодо неї систематичне домашнє насильство, зокрема фізично бив її навіть коли вона була вагітна, психологічно залякував та принижував. Це було скоєно на очах у дітей.

В матеріалах справи наявна заява Громадської організації «Мартін клуб» адресована ГУ Національної поліції в Дніпропетровській області за змістом якої вбачається, що Громадська організація «МАРТІН-клуб», що спеціалізуються на протидії домашньому та гендерно-зумовленому насильству, звертається до органу досудового розслідування у зв`язку з обставинами, які можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення щодо громадської організації та її працівників, а також про необхідність невідкладного реагування з метою недопущення подальшої ескалації ситуації. 07.09.2026 на офіційний телефон Громадської організації «МАРТІН-клуб» (надалі - ГО «МАРТІН-клуб», Організації) звернувся чоловік з номера НОМЕР_5 , який представився військовослужбовцем та батьком немовляти. Під час телефонної розмови він повідомив, що його дружина разом із малолітньою дитиною перебуває у безпечному місці, куди, за його словами, її доставили працівники ГО «МАРТІН-клуб», що відповідає дійсності. ГО «МАРТІН-клуб» наразі здійснює надання послуг постраждалій від фізичного домашнього насильства дружині зазначеного чоловіка ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 разом з її дітьми ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Чоловік, який представився ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який зазначив що є військовослужбовцем НОМЕР_6 старший лейтенант, командир роти, вимагав повідомити йому місце перебування дружини та дитини, організувати зустріч із дружиною, забезпечити йому можливість переконатися, що з дитиною все гаразд та негайно забезпечити його контакт із відповідальними працівниками організації. Працівниця Організації декілька разів пояснювала чоловікові, що вона є лише операторкою гарячої лінії, не має повноважень щодо розголошення відповідної інформації та може передати його контактні дані відповідальним працівникам організації. Незважаючи на це, чоловік продовжував вимагати негайного реагування, з`ясовував, де саме перебуває працівниця, намагався отримати інформацію про місце її роботи/перебування та наполягав на негайному контакті з іншими працівниками організації. У ході розмови чоловік висловлював звинувачення на адресу ГО «МАРТІН-клуб» у нібито незаконному переміщенні та «викраденні» дитини, посилався на психічний стан своєї дружини та стверджував, що працівники організації були нею введені в оману. При цьому чоловік неодноразово заявляв про намір залучити поліцію та інші силові структури. Разом із тим характер його висловлювань та спосіб їх подання вийшли за межі повідомлення про намір звернутися до правоохоронних органів та набули характеру ультиматумів, залякування і психологічного тиску.

Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави (стаття 3 Конституції України).

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 Цивільного кодексу України).

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 350-2 ЦПК України заява про видачу обмежувального припису може бути подана особою, яка постраждала від домашнього насильства або її представником - у випадках, визначених Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству».

За пунктом 3 частини першої статті 350-4 ЦПК України у заяві про видачу обмежувального припису повинно бути зазначено обставини, що свідчать про необхідність видачі судом обмежувального припису та докази, що їх підтверджують (за наявності).

Основним нормативно-правовим актом, який регулює спірні правовідносини, є Закон України «Про запобігання та протидію домашньому насильству».

Пунктами 3, 4, 14 та 17 частини першої статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» передбачено, що домашнє насильство - це діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

Економічне насильство - це форма домашнього насильства, що включає умисне позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна, коштів чи документів або можливості користуватися ними, залишення без догляду чи піклування, перешкоджання в отриманні необхідних послуг з лікування чи реабілітації, заборону працювати, примушування до праці, заборону навчатися та інші правопорушення економічного характеру.

Психологічне насильство - це форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи.

Фізичне насильство - це форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру.

Кривдником є особа, яка вчинила домашнє насильство у будь-якій формі (пункт 6 частини першої статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству»).

Відповідно до частини першої статті 24 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» до спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству належать: 1) терміновий заборонний припис стосовно кривдника; 2) обмежувальний припис стосовно кривдника; 3) взяття на профілактичний облік кривдника та проведення з ним профілактичної роботи; 4) направлення кривдника на проходження програми для кривдників.

Згідно з частиною другою статті 26 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» обмежувальним приписом визначаються один чи декілька заходів тимчасового обмеження прав кривдника або покладення на нього обов`язків, зокрема, заборона перебувати в місці спільного проживання (перебування) з постраждалою особою.

Пунктом 7 частини першої статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» передбачено, що обмежувальний припис стосовно кривдника - це встановлений у судовому порядку захід тимчасового обмеження прав чи покладення обов`язків на особу, яка вчинила домашнє насильство, спрямований на забезпечення безпеки постраждалої особи.

Відповідно до частини третьої статті 26 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» рішення про видачу обмежувального припису або про відмову у видачі обмежувального припису приймається на підставі оцінки ризиків.

Згідно з пунктом 9 частини першої статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» оцінка ризиків - це оцінювання вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті постраждалої особи.

Отже, Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» визначено, що видача обмежувального припису є заходом впливу на кривдника, який може вживатися лише в інтересах постраждалих осіб та у разі настання певних факторів і ризиків.

Суди під час вирішення такої заяви мають надавати оцінку всім обставинам та доказам у справі, вирішувати питання про дотримання прав та інтересів дітей і батьків, а також забезпечити недопущення необґрунтованого обмеження одного із батьків у реалізації своїх прав щодо дітей у разі безпідставності та недоведеності вимог заяви іншого з батьків.

Під час вирішення питання про наявність підстав для видачі обмежувального припису суди мають встановлювати, яким формам домашнього насильства піддавався заявник, та оцінювати ризики продовження у майбутньому домашнього насильства у будь-якому його прояві.

Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 756/2072/18 (провадження № 61 19328св18), від 09 грудня 2019 року у справі № 756/11732/18 (провадження № 61-49077св18), від 02 листопада 2020 року у справі № 336/3551/18-ц (провадження № 61-1693св19), від 17 лютого 2021 року у справі № 766/13927/20-ц (провадження № 61-17471св20), від 28 червня 2022 року у справі

№ 466/180/22 (провадження № 61-4104св22), від 25 липня 2023 року у справі № 344/1732/23 (провадження № 61-6759св23).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 09 березня 2023 року у справі № 711/3693/22 (провадження № 61-13257св22) зазначено, що «обмежувальний припис є тимчасовим заходом, виконуючим захисну та запобіжну функцію, направленим на попередження вчинення насильства та забезпечення першочергової безпеки особи з огляду на наявність передбачених законом ризиків. Верховний Суд також зазначає, що вирішуючи питання про застосування обмежувального припису відповідно до Закону, пріоритет надається безпеці постраждалої особи, а не праву власника особі, яка вчинила домашнє насильство. Вимога, що ґрунтується на застосуванні обмежувального припису залежно від результатів оцінки ризиків, міститься в частині третій статті 26 Закону. Верховний Суд зазначає, що Закон не вимагає надавати обґрунтування та перелік факторів, розглянутих у рамках оцінки ризиків, проте стандартом верховенства права є вмотивоване рішення суду. Метою використання інструментів оцінки ризиків є оцінювання летальності та серйозності домашнього насильства з метою запобігання подальшому насильству й керування ризиками».

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 листопада 2022 року у справі № 127/9600/22 (провадження № 61-8702св22) вказано, що «обмежувальний припис за своєю суттю не є заходом покарання особи (на відміну від норм, закріплених у КУпАП та КК України), а є тимчасовим заходом, виконуючим захисну та запобіжну функцію і направленим на попередження вчинення насильства та забезпечення першочергової безпеки осіб, з огляду на наявність ризиків, передбачених вищезазначеним законом, до вирішення питання про кваліфікацію дій кривдника та прийняття стосовно нього рішення у відповідних адміністративних або кримінальних провадженнях».

У постанові від 09 березня 2023 року у справі № 711/3693/22 Верховний Суд вказав: «Докази, що додають до заяви про видачу обмежувального припису, мають стосуватись місця вчинення домашнього насильства, ризиків безпеки постраждалої особи, вірогідність продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті постраждалої особи, тобто докази мають стосуватись обґрунтованих побоювань з приводу того, що особа (кривдник) здатний вдатися до небезпечних проявів домашнього насильства у будь-якому його вигляді - психологічному, фізичному, економічному тощо. Це можуть бути докази застосування психологічного насильства, приниження гідності, жорстокого поводження з боку заінтересованої особи до заявника, катування, нелюдського поводження, що передбачає спричинення сильних фізичних та душевних страждань, тривалість та системність протиправної поведінки кривдника та докази того, що останній не усвідомлює серйозності негативних наслідків своїх дій, продовжує агресивні дії у відношенні до заявника, не бажає змінювати свою поведінку, а тому існує ризик продовження кривдником таких дій, а отже і необхідність застосування обмежувального припису є обґрунтованими.

Як докази до заяви можуть додаватись, зокрема, протокол про адміністративне правопорушення, складений уповноваженою особою органів Національної поліції; терміновий заборонювальний припис стосовно кривдника, винесений працівником уповноваженого підрозділу поліції; обмежувальний припис, винесений судом у кримінальному провадженні; інші документи, які засвідчують факт насильства; витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань.

Суд враховує, що відсутність постанов про притягнення до адміністративної відповідальності за ст. 173-2 КУпАП не є безумовною підставою для відмови у видачі обмежувального припису, оскільки заявником доведено існування ризиків вчинення домашнього насильства дослідженими судом доказами.

Таким чином, під час розгляду справи встановлено, що поведінка кривдника відносно заявниці та дітей є агресивною та завдає їй психологічних та моральних страждань, заявниця звернулася до громадської організації «Мартін клуб», яка здійснює надання послуг постраждалій від домашнього насильства.

Надані суду докази, безпосередньо стосуються ризиків безпеки постраждалої особи, вірогідність вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, тобто стосуються обґрунтованих побоювань з приводу того, що особа (кривдник) здатний вдатися до небезпечних проявів домашнього насильства у будь-якому його вигляді - психологічному, фізичному, економічному, тощо. Тривалість та системність протиправної поведінки кривдника та докази того, що останній не усвідомлює серйозності негативних наслідків своїх дій, продовжує агресивні дії у відношенні до заявника, свідчить про те, що існує ризик продовження кривдником таких дій, а отже необхідність застосування обмежувального припису є обґрунтованою.

Відповідно до ч. 2 ст. 26 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» обмежувальним приписом визначаються один чи декілька таких заходів тимчасового обмеження прав кривдника або покладення на нього обов`язків:

1) заборона перебувати в місці спільного проживання (перебування) з постраждалою особою;

2) усунення перешкод у користуванні майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності або особистою приватною власністю постраждалої особи;

3) обмеження спілкування з постраждалою дитиною;

4) заборона наближатися на визначену відстань до місця проживання (перебування), навчання, роботи, інших місць частого відвідування постраждалою особою;

5) заборона особисто і через третіх осіб розшукувати постраждалу особу, якщо вона за власним бажанням перебуває у місці, невідомому кривднику, переслідувати її та в будь-який спосіб спілкуватися з нею;

6) заборона вести листування, телефонні переговори з постраждалою особою або контактувати з нею через інші засоби зв`язку особисто і через третіх осіб.

Саме запропонований спосіб та вид обмежень забезпечить ефективний захист, оскільки, серед іншого, стосується безпосереднього місця проживання заявниці.

Суд також виходить з того, що обмежувальний припис є тимчасовим заходом, виконуючим захисну та запобіжну функцію, направленим на попередження вчинення насильства та забезпечення першочергової безпеки особи з огляду на наявність передбачених законом ризиків. Вимога, що ґрунтується на застосуванні обмежувального припису залежно від результатів оцінки ризиків, міститься в частині третій статті 26 Закону. Водночас, Закон не вимагає надавати обґрунтування та перелік факторів, розглянутих у рамках оцінки ризиків, проте стандартом верховенства права є вмотивоване рішення суду. Метою використання інструментів оцінки ризиків є оцінювання летальності та серйозності домашнього насильства з метою запобігання подальшому насильству й керування ризиками.

Також, суд виходячи з характеру встановлених обставин справи, приходить до висновку, що строк дії обмежувального припису щодо вжиття заходів та заборон на 3 місяці буде достатнім у даній ситуації.

Крім того, суд вважає, що саме заборона наближатися на 10 метрів до місця проживання (перебування), навчання, роботи, інших місць частого відвідування ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 буде достатнім заходом та не порушить права ОСОБА_2 .

Отже, у даній справі за допомогою належних та допустимих доказів встановлено наявність відповідних ризиків та підстави видачі обмежувального припису, а тому суд приходить до висновку про наявність законних підстав для часткового задоволення заяви.

Відповідно до ч.3 ст.350-5 ЦПК України, судові витрати, пов`язані з розглядом справи про видачу обмежувального припису, відносяться на рахунок держави.

Керуючись ст.ст. 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 , інтереси якої представляє адвокат Кошеленко Марія Геннадіївна, заінтересована особа, щодо якої заявник просить встановити обмежувальний припис ОСОБА_2 про видачу обмежувального припису- задовольнити частково.

Видати обмежувальний припис стосовно ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яким визначити наступні тимчасові обмеження його прав відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_5 25.09.2009 ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 строком на 3 (три) місяці з моменту ухвалення рішення, заборонивши ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 :

- перебувати в місці спільного проживання (перебування) ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та неповнолітніх ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ;

- наближатися на 10 (десять) метрів до місця проживання (перебування), навчання, роботи, інших місць частого відвідування ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2

- особисто і через третіх осіб розшукувати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , якщо вони за власним бажанням перебувають у місці, невідомому ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , переслідувати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та в будь-який спосіб спілкуватися з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ;

- вести листування, телефонні переговори з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 або контактування з ними через інші засоби зв`язку особисто і через третіх осіб.

Судові витрати, пов`язані з розглядом справи про видачу обмежувального припису, віднести на рахунок держави.

Про видачу обмежувального припису повідомити уповноважені підрозділи органів Національної поліції України за місцем проживання (перебування) заявника для взяття особи, стосовно якої видано обмежувальний припис, на профілактичний облік, а також Запорізьку районну адміністрацію Запорізької області.

Рішення суду про видачу обмежувального припису підлягає негайному виконанню, а його оскарження не зупиняє виконання рішення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Запорізького апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відомості про учасників справи згідно п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:

Заявник: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_7 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_4 .

Представник заявника: адвокат Кошеленко Марія Геннадіївна, РНОКПП НОМЕР_8 , адреса: Дніпропетровська область, с. Кам`янське, бул. Незалежності 2.

Заінтересована особа: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , РНОКПП НОМЕР_4 , останнє відоме місце реєстрації: АДРЕСА_3 .

Суддя А.В. Качан