Рішення від 27 вересня 2026 р. у справі №332/5721/26 — Заводський районний суд м. Запоріжжя

Заводський районний суд м. Запоріжжя

Справа № 332/5721/26

Провадження №: 2-о/332/216/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 вересня 2026 р. м. Запоріжжя

Заводський районний суд м. Запоріжжя у складі: головуючого - судді Завіновської А.П., при секретарі судового засідання Літвіновій Т.А., за участю заявниці ОСОБА_1 , розглянувши у судовому засіданні, в залі суду, заяву останньої, яка діє в своїх інтересах та в інтересах малолітньої ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , заінтересована особа: ОСОБА_3 , про видачу обмежувального припису,

встановив:

ОСОБА_1 звернулася до суду з заявою в своїх інтересах та в інтересах малолітньої ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про видачу обмежувального припису, в обґрунтування якої зазначала наступне.

Підставою для звернення до суду послугували неодноразові випадки домашнього насильства з боку ОСОБА_3 , щодо яких заявниця тричі зверталася до органів Національної поліції України. За фактами домашнього насильства були прийняті відповідні судові рішення.

Так, у двох із зазначених випадків малолітня дитина була безпосереднім свідком подій, пов`язаних із домашнім насильством щодо заявниці. Зокрема, дитина була свідком ситуації, коли її батько кидався на матір із ножом, погрожував вбити та під час цієї ситуації хапав дитину. Безпосередньо фізичного насильства щодо дитини у зазначених епізодах не здійснювалося, однак перебування дитини в такій ситуації та спостереження за погрозами матері із застосуванням ножа та агресивною поведінкою батька спричинили для дитини значний психологічний стрес та травмуючий досвід.

На підтвердження психологічного стану дитини наявний висновок психолога від 24.08.2026 року, відповідно до якого дитина боїться батька та має психологічну травму, пов`язану з пережитими подіями. При цьому, психологом рекомендовано обмежити будь-який контакт дитини з джерелом травматизації. Крім того, під час недавнього контакту дитини з її бабусею та сестрою батька виникла ситуація, під час якої останні намагалися сформувати у дитини негативне ставлення до матері (заявниці), та налаштовувати дитину проти матері. Після прогулянки дитина часто згадувала ситуацію коли сестра батька казала що «мама погана» і обіцяли дитині, що в неї буде інша мама. З огляду на малий вік дитини, її психологічний стан, пережиті нею травмуючі події та рекомендацію психолога щодо обмеження контакту з травмуючими факторами, подібне спілкування може негативно впливати на психологічний стан дитини.

Отже, з метою захисту її (заявниці) та малолітньої дитини від подальшого психологічного впливу, можливих проявів домашнього насильства та контакту з травмуючими факторами, заявниця просила видати обмежувальний припис стосовно ОСОБА_3 , яким заборонити останньому наближатися на визначену судом відстань до неї та малолітньої дитини. Заборонити ОСОБА_3 спілкуватися з нею та малолітньою дитиною у будь-якій формі, у тому числі особисто, телефоном, за допомогою засобів електронного зв`язку, соціальних мереж та інших засобів комунікації. Заборонити ОСОБА_3 контактувати з дитиною безпосередньо або опосередковано через третіх осіб, у тому числі через родичів, знайомих або інших осіб. Заборонити ОСОБА_3 використовувати третіх осіб для передачі дитині повідомлень, організації зустрічей або іншого встановлення контакту з дитиною.

Розгляд справи було призначено на 09 год. 30 хв. 23.09.2026 року, який в подальшому відкладено на 10 год. 00 хв. 28.09.2026 року.

Заінтересована особа – ОСОБА_3 , в судове засідання не з`явився, був повідомлений про час та місце розгляду справи.

З огляду на вказані обставини, суд вважає можливим здійснювати розгляд справи у відсутність заінтересованої особи.

В судовому засіданні заявниця підтримала подану заяву. Крім того, пояснила, що ОСОБА_3 зловживає спиртними напитками, вживає наркотичні речовини, а тому під їх дією стає агресивним, у зв`язку з чим вона побоюється за своє життя та здоров`я, а також своєї дитини, враховуючи, що саме у присутності останньої відбуваються вказані події. Негативно впливають на дитину і сестра та бабуся зі сторони колишнього чоловіка, оскільки постійно налаштовують дитину проти неї. Ці обставини не змінилися навіть після розлучення.

Перевіривши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Статтею 12 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Частиною 1 статті 13 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно до статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частиною 1 статті 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено наступні фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

Згідно до свідоцтва про народження (копія) серії НОМЕР_1 , батьками ОСОБА_2 зазначені: ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .

Зі свідоцтва про шлюб (копія) серії НОМЕР_2 вбачається, що заявниця ОСОБА_4 , у зв`язку з укладенням 16.09.2026 року шлюбу з ОСОБА_5 , змінила прізвище на « ОСОБА_6 ».

За висновком психолога малолітня ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проявляє ознаки психотравми є свідком домашнього насильства, має страх перед батьком, потребує психологічної підтримки та допомоги.

З досліджених в судовому засіданні справ про адміністративні правопорушення, передбачені ч. 1 ст. 173-2, ч. 3 ст. 173-2 КУпАП вбачається наступне.

З матеріалів справи № 332/6573/25 вбачається, що 21.11.2025 року близько 21-10 год. за адресою: АДРЕСА_1 гр. ОСОБА_3 вчинив відносно своєї дружини ОСОБА_4 домашнє насильство психологічного характеру, а саме: ображав нецензурною лайкою, погрожував фізичною розправою, внаслідок чого була завдана шкода психологічному здоров`ю потерпілої. Крім того, 21.11.2025 року близько 21-10 год., за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_3 вчинив відносно своєї матері ОСОБА_8 домашнє насильство психологічного характеру, а саме: ображав нецензурною лайкою, погрожував фізичною розправою, внаслідок чого була завдана шкода психологічному здоров`ю потерпілої.

В рамках даної справи відносно Слатвицького були винесені термінові забороні приписи серії АА № 551281 та АА № 551282 від 21.11.2025 року.

Постановою судді Заводського районного суду м. Запоріжжя від 12.01.2026 року ОСОБА_3 визнано винуватим у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 173-2 КУпАП і до нього застосовано адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 340 грн. ОСОБА_3 направлено для проходження програми для кривдників на три місяці.

Згідно до матеріалів справи № 332/2009/26, 18.03.2026 о 21-34 годині ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_2 , вчинив відносно колишньої дружини ОСОБА_4 домашнє насильство психологічного та фізичного характеру: дав ляпаса, виражався нецензурною лайкою, ображав, принижував, погрожував фізичною розправою в присутності малолітньої дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , внаслідок чого була завдана шкода фізичному та психологічному здоров`ю потерпілих. Правопорушення вчинено повторно.

02.04.2026 року постановою судді Заводського районного суду м. Запоріжжя ОСОБА_3 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 173-2 КУпАП із застосуванням адміністративного стягнення у виді штрафу в сумі 1 020,00 грн.

З матеріалів справи № 332/3327/26 вбачається, що ОСОБА_3 13.05.2026 о 17-48 год., перебуваючи за адресою: АДРЕСА_2 , вчинив домашнє насильство психологічного характеру у відношенні дружини ОСОБА_4 , а саме: висловлювався нецензурною лайкою, чим завдав шкоди психологічному здоров`ю постраждалої особи. Своїми діями ОСОБА_3 порушив п. 2 ст. 3 ЗУ «Про запобігання та протидію домашньому насильству». Правопорушення вчинене повторно протягом року.

За вказані дії постановою Заводського районного суду м. Запоріжжя від 02.07.2026 ОСОБА_3 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 173-2 КУпАП, і накладено стягнення у виді штрафу в розмірі 1 020 грн. Крім того, ОСОБА_3 вирішено направити для проходження програми для кривдників на три місяці.

Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави (стаття 3 Конституції України).

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 Цивільного кодексу України).

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 350-2 ЦПК України заява про видачу обмежувального припису може бути подана особою, яка постраждала від домашнього насильства або її представником - у випадках, визначених Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству».

За пунктом 3 частини першої статті 350-4 ЦПК України у заяві про видачу обмежувального припису повинно бути зазначено обставини, що свідчать про необхідність видачі судом обмежувального припису та докази, що їх підтверджують (за наявності).

Основним нормативно-правовим актом, який регулює спірні правовідносини, є Закон України «Про запобігання та протидію домашньому насильству».

Пунктами 3, 4, 14 та 17 частини першої статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» передбачено, що домашнє насильство це діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

Економічне насильство це форма домашнього насильства, що включає умисне позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна, коштів чи документів або можливості користуватися ними, залишення без догляду чи піклування, перешкоджання в отриманні необхідних послуг з лікування чи реабілітації, заборону працювати, примушування до праці, заборону навчатися та інші правопорушення економічного характеру.

Психологічне насильство це форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи.

Фізичне насильство це форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру.

Кривдником є особа, яка вчинила домашнє насильство у будь-якій формі (пункт 6 частини першої статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству»).

Відповідно до частини першої статті 24 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» до спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству належать: 1) терміновий заборонний припис стосовно кривдника; 2) обмежувальний припис стосовно кривдника; 3) взяття на профілактичний облік кривдника та проведення з ним профілактичної роботи; 4) направлення кривдника на проходження програми для кривдників.

Згідно з частиною другою статті 26 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» обмежувальним приписом визначаються один чи декілька заходів тимчасового обмеження прав кривдника або покладення на нього обов`язків, зокрема, заборона перебувати в місці спільного проживання (перебування) з постраждалою особою.

Пунктом 7 частини першої статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» передбачено, що обмежувальний припис стосовно кривдника це встановлений у судовому порядку захід тимчасового обмеження прав чи покладення обов`язків на особу, яка вчинила домашнє насильство, спрямований на забезпечення безпеки постраждалої особи.

Відповідно до частини третьої статті 26 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» рішення про видачу обмежувального припису або про відмову у видачі обмежувального припису приймається на підставі оцінки ризиків.

Згідно з пунктом 9 частини першої статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» оцінка ризиків це оцінювання вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті постраждалої особи.

Отже, Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» визначено, що видача обмежувального припису є заходом впливу на кривдника, який може вживатися лише в інтересах постраждалих осіб та у разі настання певних факторів і ризиків.

Суди під час вирішення такої заяви мають надавати оцінку всім обставинам та доказам у справі, вирішувати питання про дотримання прав та інтересів дітей і батьків, а також забезпечити недопущення необґрунтованого обмеження одного із батьків у реалізації своїх прав щодо дітей у разі безпідставності та недоведеності вимог заяви іншого з батьків.

Під час вирішення питання про наявність підстав для видачі обмежувального припису суди мають встановлювати, яким формам домашнього насильства піддавався заявник, та оцінювати ризики продовження у майбутньому домашнього насильства у будь-якому його прояві.

Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 756/2072/18 (провадження № 61 19328св18), від 09 грудня 2019 року у справі № 756/11732/18 (провадження № 61-49077св18), від 02 листопада 2020 року у справі № 336/3551/18-ц (провадження № 61-1693св19), від 17 лютого 2021 року у справі № 766/13927/20-ц (провадження № 61-17471св20), від 28 червня 2022 року у справі № 466/180/22 (провадження № 61-4104св22), від 25 липня 2023 року у справі № 344/1732/23 (провадження № 61-6759св23).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 09 березня 2023 року у справі № 711/3693/22 (провадження № 61-13257св22) зазначено, що «обмежувальний припис є тимчасовим заходом, виконуючим захисну та запобіжну функцію, направленим на попередження вчинення насильства та забезпечення першочергової безпеки особи з огляду на наявність передбачених законом ризиків. Верховний Суд також зазначає, що вирішуючи питання про застосування обмежувального припису відповідно до Закону, пріоритет надається безпеці постраждалої особи, а не праву власника особі, яка вчинила домашнє насильство. Вимога, що ґрунтується на застосуванні обмежувального припису залежно від результатів оцінки ризиків, міститься в частині третій статті 26 Закону. Верховний Суд зазначає, що Закон не вимагає надавати обґрунтування та перелік факторів, розглянутих у рамках оцінки ризиків, проте стандартом верховенства права є вмотивоване рішення суду. Метою використання інструментів оцінки ризиків є оцінювання летальності та серйозності домашнього насильства з метою запобігання подальшому насильству й керування ризиками».

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 листопада 2022 року у справі № 127/9600/22 (провадження № 61-8702св22) вказано, що «обмежувальний припис за своєю суттю не є заходом покарання особи (на відміну від норм, закріплених у КУпАП та КК України), а є тимчасовим заходом, виконуючим захисну та запобіжну функцію і направленим на попередження вчинення насильства та забезпечення першочергової безпеки осіб, з огляду на наявність ризиків, передбачених вищезазначеним законом, до вирішення питання про кваліфікацію дій кривдника та прийняття стосовно нього рішення у відповідних адміністративних або кримінальних провадженнях».

У постанові від 09 березня 2023 року у справі № 711/3693/22 Верховний Суд вказав: «Докази, що додають до заяви про видачу обмежувального припису, мають стосуватись місця вчинення домашнього насильства, ризиків безпеки постраждалої особи, вірогідність продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті постраждалої особи, тобто докази мають стосуватись обґрунтованих побоювань з приводу того, що особа (кривдник) здатний вдатися до небезпечних проявів домашнього насильства у будь-якому його вигляді психологічному, фізичному, економічному тощо. Це можуть бути докази застосування психологічного насильства, приниження гідності, жорстокого поводження з боку заінтересованої особи до заявника, катування, нелюдського поводження, що передбачає спричинення сильних фізичних та душевних страждань, тривалість та системність протиправної поведінки кривдника та докази того, що останній не усвідомлює серйозності негативних наслідків своїх дій, продовжує агресивні дії у відношенні до заявника, не бажає змінювати свою поведінку, а тому існує ризик продовження кривдником таких дій, а отже і необхідність застосування обмежувального припису є обґрунтованими.

Як докази до заяви можуть додаватись, зокрема, протокол про адміністративне правопорушення, складений уповноваженою особою органів Національної поліції; терміновий заборонювальний припис стосовно кривдника, винесений працівником уповноваженого підрозділу поліції; обмежувальний припис, винесений судом у кримінальному провадженні; інші документи, які засвідчують факт насильства; витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань.

Під час розгляду справи встановлено, що поведінка ОСОБА_3 відносно заявниці є агресивною та завдає психологічних та моральних страждань як заявниці, так і малолітній дитині, враховуючи, що остання присутня під час конфліктів між батьками та застосування домашнього насилля. Характер такої поведінки, незважаючи на заходи вжиті відповідними органами, зокрема шляхом винесення термінових заборонних приписів, направлення для проходження програми для кривдників, належних результатів не мали.

Отже, суд враховує, що вжиті заявницею розумні та законні заходи для її захисту та покарання винного, в тому числі в рамках справ про адміністративне правопорушення, наразі не дали очікуваного результату, а тому обмежувальний припис є належним та допустимим способом захисту прав заявниці та її малолітньої дитини.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 258, 259, 263-265, 350-1 ЦПК України, суд

ухвалив:

Заяву ОСОБА_1 , яка діє в своїх інтересах та в інтересах малолітньої ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , заінтересована особа: ОСОБА_3 , про видачу обмежувального припису, - задовольнити частково.

Видати строком на 3 (три) місяці обмежувальний припис стосовно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яким визначити заходи тимчасового обмеження його прав, а саме:

- заборонити ОСОБА_3 у будь-якій формі, у тому числі особисто, шляхом листування, телефонних переговорів, за допомогою засобів електронного зв`язку, соціальних мереж та інших засобів комунікації, а також через третіх осіб спілкуватися зі ОСОБА_1 та малолітньою ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

- заборонити ОСОБА_3 наближатися на відстань ближче, ніж на 5 (п`ять) метрів до ОСОБА_1 та малолітньої ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Про видачу обмежувального припису повідомити уповноважені підрозділи органів Національної поліції України за місцем проживання (перебування) заявника для взяття особи, стосовно якої видано обмежувальний припис, на профілактичний облік, а також районну адміністрацію Запорізької міської ради по Заводському району.

Рішення суду про видачу обмежувального припису підлягає негайному виконанню, а його оскарження не зупиняє виконання рішення.

Апеляційна скарга на рішення суду можу бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Запорізького апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Учасники справи:

Заявниця: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , фактичне місце проживання: АДРЕСА_3 , рнокпп НОМЕР_3 .

Заінтересована особа: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_4 .

Повний текст рішення складено 28.09.2026 року.

Суддя: А.П. Завіновська