Вирок від 27 вересня 2026 р. у справі №303/5180/26 — Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області

Ст. 1 із 4

Справа № 303/5180/26

1-кп/303/352/26

Номер рядка стат. звіту – 387

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 вересня 2026 року м. Мукачево

МУКАЧІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

в особі головуючого - судді ОСОБА_1

секретар судового засідання ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження, яке внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 19.05.2026 року за № 12026071120000207 про обвинувачення

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,

уродженця м. Воркута рф, зареєстрованого та проживаючого

в

АДРЕСА_1 , громадянина України, з середньою освітою,

не одруженого, раніше не судимого, старшого солдата

майстра 1 відділення перехоплювачів безпілотних літальних

апаратів 2 взводу перехоплювачів безпілотних літальних

апаратів батареї перехоплювачів безпілотних літальних

апаратів зенітного ракетного дивізіону військової частини

НОМЕР_1 (на час вчинення кримінального правопорушення),

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України,

з участю: прокурора ОСОБА_4 (в режимі відеоконференції)

обвинуваченого ОСОБА_3

захисника ОСОБА_5

В С Т А Н О В И В :

Старший солдат ОСОБА_3 , будучи військовослужбовцем Збройних Сил України військової частини НОМЕР_1 , у порушення вимог ст.ст. 17, 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ч. 1 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», ст.ст. 11, 12, 16, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст.ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, діючи з прямим умислом, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, через особисту недисциплінованість, не бажаючи переносити труднощі військової служби, з метою тимчасово ухилитися від проходження військової служби, без дозволу безпосереднього командування та начальників, яким підпорядкований за службою, без поважних причин, в умовах воєнного стану, 18.02.2026 року у невстановлений досудовим розслідуванням час, без поважних причин, самовільно залишив пункт постійної дислокації військової частини, яка розташована в АДРЕСА_2 , де проходив військову службу під

Ст. 2 із 4

час мобілізації, та був відсутній без поважних причин на військовій службі, проводячи час на власний розсуд, не пов`язуючи свою діяльність з проходження військової служби, до моменту виявлення та затримання його представниками правоохоронних органів 21.05.2026 року.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст.407 КК України, визнав повністю за обставин, викладених в обвинувальному акті та показав, що зимою 2026 року проходив військову службу у військовій частині, пункт дислокації якої був розташований в АДРЕСА_2 . Окрім нього, там проходили військову службу також приблизно 10-11 чоловік. Потім, точної дати не пам`ятає, але зимою 2026 року разом з двома військовослужбовцями самовільно покинув місце розташування військової частини і поїхав на потязі з АДРЕСА_3 , тобто приїхав додому. У вчиненому щиро розкаявся.

При цьому з додержанням вимог ч.3 ст.349 КПК України, враховуючи думки учасників судового розгляду, переконавшись у добровільності позиції обвинуваченого, роз`яснивши йому, що в такому випадку він буде позбавлений права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку, суд визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.

Враховуючи повне визнання обвинуваченим своєї вини у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, суд вважає його належним, допустимим, достовірним та достатнім доказом у справі і доведеною вину ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, - тобто самовільне залишення військової частини військовослужбовцем, тривалістю понад три доби, вчинене в умовах воєнного стану.

Відповідно до ст. 66 Кримінального кодексу України, обставин, які пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_3 , суд визнає щире каяття.

Відповідно до ст. 67 Кримінального кодексу України, обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_3 , судом не встановлено.

За вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною 5 статті 407 КК України, передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк від п`яти до десяти років.

При цьому суд враховує відомості про особу обвинуваченого, зокрема, ОСОБА_3 раніше притягався до кримінальної відповідальності за вчинення аналогічного кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, зокрема 06 листопада 2026 року ухвалою Мукачівського міськрайонного суду був звільнений від кримінальної відповідальності, у зв`язку із добровільним зверненням ОСОБА_3 з клопотанням до прокурора про намір повернутися до військової частини НОМЕР_2 чи інших підрозділів ЗСУ для продовження проходження військової служби та наявністю письмової згоди командира військової частини НОМЕР_3 на продовження проходження військової служби ОСОБА_3 , не одружений, утриманців не має, є військовослужбовцем, згідно рішення ВЛК за станом здоров`я придатний до проходження служби, за місцем проживання характеризується задовільно, неодноразово притягався до адміністративної відповідальності, на обліку у лікарів: психіатра, нарколога та фтизіатра не перебуває.

Вирішуючи питання про призначення обвинуваченому ОСОБА_3 покарання у межах, установлених санкцією статті, яка передбачає відповідальність за вчинене ОСОБА_3 кримінальне правопорушення, суд враховує норму ч. 1 ст. 65 КК України, згідно якої суд призначає покарання: у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 53 цього Кодексу; відповідно до положень Загальної частини цього

Ст. 3 із 4

Кодексу; враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Згідно положення, викладеного у ч. 1 ст. 69 КК України, за наявності кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов`язане з корупцією, кримінальне правопорушення, передбачене статтями 403, 405, 407, 408, 429, 437-439, 442, 442-1 цього Кодексу, вчинене в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці, призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м`якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за це кримінальне правопорушення.

Положенням ч. 1 ст. 75 КК України передбачено, що якщо суд, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов`язане з корупцією, кримінальне правопорушення, передбачене статтями 403, 405, 407, 408, 429 цього Кодексу, вчинене в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці, порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, катування, передбачене частиною третьою статті 127 цього Кодексу, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Тобто, у Кримінальному кодексі України діє пряма заборона щодо застосування положень статтей 69 та 75 КК України відносно осіб, винних у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст.407 КК України.

За таких обставин, враховуючи, що вчинене ОСОБА_3 кримінальне правопорушення, відноситься до категорії тяжких військових злочинів та враховуючи безальтернативний характер санкції ч. 5 ст. 407 КК України щодо виду покарання у виді позбавлення волі, суд призначає обвинуваченому покарання у виді позбавлення волі. Разом із цим, суд бере до уваги відсутність обтяжуючих покарання обставин, особу обвинуваченого, який визнав свою вину та щиро розкаявся, і вважає, що для виправлення та перевиховання обвинуваченого достатнім буде покарання у виді позбавлення волі на мінімальний строк, визначений у санкції ч. 5 ст. 407 КК України.

Процесуальні витрати у кримінальному провадженні відсутні.

Запобіжний захід обраний відносно обвинуваченого ОСОБА_3 до вступу вироку законної сили необхідно залишити без змін — у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави.

Строк відбування покарання ОСОБА_3 слід рахувати з дня його затримання, а саме з 21 травня 2026 року (протокол затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 21.05.2026 року).

З додержанням вимог ч.15 ст.615 КПК України, в умовах дії воєнного стану після складання та підписання повного тексту вироку суд обмежився проголошенням його резолютивної частини

Керуючись ст.ст. 370, 371, 373-376, 615 КПК України, суд

Ст. 4 із 4

У Х В А Л И В :

Визнати ОСОБА_3 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років.

Строк відбування покарання ОСОБА_3 у виді позбавлення волі рахувати з дня його затримання, а саме з 21.05.2026 року.

Запобіжний захід, обраний відносно обвинуваченого ОСОБА_3 , до набрання цим вироком законної сили залишити без змін - у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави.

На вирок може бути подана апеляційна скарга до Закарпатського апеляційного суду через цей суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Головуючий ОСОБА_1