Рішення від 27 вересня 2026 р. у справі №302/1048/26 — Міжгірський районний суд Закарпатської області

Справа № 302/1048/26

Провадження № 2/302/645/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ЗАОЧНЕ

28.09.2026 селище Міжгір`я Закарпатської області

Міжгірський районний суд Закарпатської області у складі:

головуючого судді – Пухальського С. В.,

за участю секретаря судового засідання – Бобонич Н. Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про збільшення розміру аліментів,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , у якому просила збільшити розмір аліментів, визначений судовим наказом Міжгірського районного суду Закарпатської області від 14 травня 2018 року у справі № 302/391/18, та стягувати з відповідача на її користь на утримання малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , аліменти у твердій грошовій сумі в розмірі 6 000 грн щомісячно, починаючи з дня набрання рішенням суду законної сили і до досягнення дитиною повноліття.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, який розірвано рішенням Міжгірського районного суду Закарпатської області від 06 березня 2018 року у справі № 302/143/18. Від шлюбу мають сина ОСОБА_3 , який після припинення шлюбних відносин проживає разом із позивачкою.

Судовим наказом від 14 травня 2018 року з відповідача стягнуто аліменти на утримання сина в розмірі 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 06 квітня 2018 року і до досягнення дитиною повноліття. На виконання цього судового наказу відкрито виконавче провадження № 56403121.

Позивачка зазначає, що встановлений розмір аліментів не забезпечує належної участі відповідача в утриманні дитини, потреби якої з часу первісного визначення аліментів істотно зросли. За її твердженням, щомісячні витрати на утримання сина становлять понад 12 000 грн та охоплюють витрати на харчування, одяг, взуття, навчання, розвиток, здоров`я, гігієну та кишенькові витрати.

На обґрунтування можливості відповідача сплачувати аліменти у більшому розмірі позивачка посилається на те, що він понад чотири роки проживає і працює у Чеській Республіці, отримує дохід понад 40 000 грн щомісячно, є працездатним та інших утриманців не має. У позовній заяві наведено відомості про мінімальну заробітну плату у Чеській Республіці та розрахунок її розміру після оподаткування.

Позивачка також зазначає, що самостійно забезпечує повсякденні потреби сина, для чого періодично виїжджає на заробітки за кордон, однак тривале перебування поза місцем проживання дитини обмежене необхідністю здійснення догляду за нею. Добровільно збільшити свою участь в утриманні сина відповідач, за її твердженням, відмовляється.

Ухвалою суду від 05 серпня 2026 року відкрито провадження у справі та постановлено здійснювати її розгляд у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвалою суду від 04 вересня 2026 року задоволено клопотання представника позивачки про витребування доказів та витребувано від Державної прикордонної служби України інформацію про перетин ОСОБА_2 державного кордону України у період з 01 січня 2022 року по 01 серпня 2026 року із зазначенням дат і напрямків перетину. При постановленні зазначеної ухвали дата народження відповідача була зазначена як ІНФОРМАЦІЯ_2 .

08 вересня 2026 року до суду надійшла відповідь Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України від 07 вересня 2026 року № 19.5.1/67264-26-Вих, згідно з якою за результатами перевірки відповідної бази даних відомостей щодо перетинання державного кордону України громадянином України ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , за запитаний період не виявлено.

Під час подальшого дослідження матеріалів справи судом встановлено, що відповідно до копії паспорта громадянина України правильною датою народження відповідача ОСОБА_2 є ІНФОРМАЦІЯ_2 .

У зв`язку з уточненням анкетних даних відповідача ухвалою суду від 16 вересня 2026 року повторно витребувано від Державної прикордонної служби України інформацію про перетин ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , державного кордону України у період з 01 січня 2022 року по 01 серпня 2026 року.

18 вересня 2026 року до суду надійшла відповідь Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України від 18 вересня 2026 року № 19.5.1/70637-26-Вих, згідно з якою ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , 05 лютого 2022 року о 10 годині 01 хвилині 46 секунд виїхав з України через пункт пропуску «Ужгород» у напрямку Угорщини. Іншої інформації щодо перетину ним державного кордону України у період з 01 січня 2022 року по 01 серпня 2026 року у відповідній базі даних немає.

Представник позивачки – адвокат Гренджа Вікторія Юріївна подала заяву, в якій просила розглянути справу за її відсутності та за відсутності позивачки, позовні вимоги підтримала у повному обсязі та просила їх задовольнити.

Відповідач у судове засідання повторно не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся шляхом направлення судової повістки за відомою суду адресою його зареєстрованого місця проживання, а також шляхом розміщення оголошення про виклик на офіційному вебсайті Судової влади України. Відзиву на позовну заяву, заяв чи клопотань від відповідача до суду не надходило, причини неявки суду не повідомлені.

Відповідно до статті 280 Цивільного процесуального кодексу України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за умови, що відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, не з`явився без повідомлення причин або без поважних причин, не подав відзив, а позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

За таких обставин суд дійшов висновку про наявність передбачених законом підстав для заочного розгляду справи.

Оскільки у судове засідання не з`явилися всі учасники справи, відповідно до частини другої статті 247 Цивільного процесуального кодексу України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв`язок у сукупності відповідно до вимог статті 89 Цивільного процесуального кодексу України, суд дійшов таких висновків.

Судом установлено такі обставини.

Сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 31 травня 2014 року. Рішенням Міжгірського районного суду Закарпатської області від 06 березня 2018 року у справі № 302/143/18 шлюб між ними розірвано.

Від шлюбу сторони мають сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Згідно зі свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 його батьками є ОСОБА_2 та ОСОБА_6 .

Надані документи про державну реєстрацію актів цивільного стану підтверджують послідовну зміну прізвища позивачки. Після укладення 03 грудня 2018 року шлюбу з ОСОБА_7 вона змінила прізвище « ОСОБА_8 » на « ОСОБА_9 ». Цей шлюб розірвано 03 березня 2020 року. Відповідно до свідоцтва про зміну імені серії НОМЕР_2 , виданого 21 жовтня 2020 року, прізвище « ОСОБА_9 » змінено на « ОСОБА_10 ».

За даними витягів із реєстру територіальної громади від 03 вересня 2025 року місце проживання ОСОБА_3 та його матері ОСОБА_1 зареєстроване за однією адресою: АДРЕСА_1 . За поясненнями позивачки, син проживає разом із нею.

Як убачається з постанови державного виконавця від 16 травня 2018 року про відкриття виконавчого провадження № 56403121, на виконанні перебуває судовий наказ Міжгірського районного суду Закарпатської області від 14 травня 2018 року у справі № 302/391/18 про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_6 аліментів на утримання сина ОСОБА_3 у розмірі 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 06 квітня 2018 року і до досягнення дитиною повноліття.

На час первісного визначення розміру аліментів дитині був один рік. На час розгляду цієї справи їй виповнилося дев`ять років.

Відповідно до статті 180 Сімейного кодексу України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

За змістом частини третьої статті 181 Сімейного кодексу України за рішенням суду кошти на утримання дитини присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Відповідно до частини першої статті 182 Сімейного кодексу України при визначенні розміру аліментів суд враховує стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність у платника аліментів майна та майнових прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів та інші обставини, що мають істотне значення.

Згідно з частиною другою статті 182 Сімейного кодексу України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Відповідно до статті 184 Сімейного кодексу України суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі.

Частиною першою статті 192 Сімейного кодексу України передбачено можливість збільшення або зменшення розміру аліментів, визначеного за рішенням суду або домовленістю між батьками, у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Отже, раніше визначений розмір аліментів може бути переглянутий, однак такий перегляд потребує оцінки юридично значущих змін та доказів, якими вони підтверджуються.

За правилами статей 12, 81 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Неподання відповідачем відзиву саме по собі не означає визнання ним позову та не звільняє суд від перевірки обґрунтованості заявлених вимог.

Оцінюючи наявність підстав для збільшення розміру аліментів, суд враховує, що з часу їх визначення судовим наказом минуло понад вісім років, протягом яких змінилися характер та обсяг потреб дитини. На час видачі судового наказу синові сторін був один рік, тоді як на час вирішення цього спору йому виповнилося дев`ять років.

Досягнення дитиною шкільного віку об`єктивно зумовлює збільшення та зміну характеру витрат на її утримання, зокрема необхідність забезпечення навчання і розвитку поряд із повсякденними витратами на харчування, одяг, взуття, засоби особистої гігієни та належні побутові умови.

Первісний розмір аліментів визначений як 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, а тому зміна самого прожиткового мінімуму вже враховується при виконанні судового наказу. Відтак саме по собі збільшення цього соціального показника не є достатньою самостійною підставою для перегляду встановленого розміру аліментів.

Водночас визначений судовим наказом розмір відповідає лише мінімальному гарантованому законом рівню утримання дитини. Такий мінімум є встановленою законом нижньою межею аліментного забезпечення та не визначає вичерпного обсягу коштів, необхідних для задоволення звичайних потреб конкретної дитини.

Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» прожитковий мінімум для дітей віком від шести до вісімнадцяти років установлено в розмірі 3 512 грн. Відповідно, мінімальний гарантований розмір аліментів для дитини такого віку становить 1 756 грн.

Позивачка, з якою проживає син, забезпечує його повсякденний догляд та безпосередньо бере участь у його вихованні й утриманні, що суд враховує поряд із грошовою участю кожного з батьків.

Разом із тим надані позивачкою докази не є достатніми для висновку про обґрунтованість заявленого нею розміру аліментів у сумі 6 000 грн щомісячно.

Наведений у позовній заяві розрахунок щомісячних витрат на утримання дитини в сумі понад 12 000 грн не підтверджений доказами, які давали б змогу встановити обсяг та регулярність таких витрат. Зокрема, до матеріалів справи не долучено платіжних документів, договорів чи інших доказів на підтвердження витрат на додаткові заняття, спортивні секції та інші складові наведеного розрахунку у заявлених сумах.

При цьому відсутність документального підтвердження кожної повсякденної витрати сама по собі не спростовує необхідності забезпечення дитини харчуванням, одягом, взуттям, засобами гігієни та належними умовами для навчання і розвитку. Водночас об`єктивна наявність таких потреб не є достатньою підставою для визнання доведеним саме зазначеного позивачкою розміру щомісячних витрат.

Щодо матеріального становища відповідача суд враховує таке.

Позивачка посилається на тривале проживання та роботу відповідача у Чеській Республіці.

Згідно з отриманою судом відповіддю Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України від 18 вересня 2026 року № 19.5.1/70637-26-Вих, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , 05 лютого 2022 року виїхав з України через пункт пропуску «Ужгород» у напрямку Угорщини. Інших відомостей про перетин ним державного кордону України у період до 01 серпня 2026 року відповідна база даних не містить.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується, що відповідач 05 лютого 2022 року виїхав за межі України, а відомостей про його подальший в`їзд в Україну до 01 серпня 2026 року у відповідній базі даних немає. Ця обставина узгоджується з доводами позивачки про тривале перебування відповідача за межами України.

Водночас наведені відомості не підтверджують місця фактичного проживання відповідача після виїзду з України, зокрема його проживання саме у Чеській Республіці, а також не містять інформації про його працевлаштування, місце роботи та розмір отримуваного доходу.

Інших належних доказів, які б підтверджували працевлаштування відповідача у Чеській Республіці та розмір фактично отримуваного ним доходу, матеріали справи не містять.

Наведені позивачкою відомості про мінімальну заробітну плату у Чеській Республіці характеризують загальні умови оплати праці у цій державі, однак за відсутності доказів конкретного працевлаштування відповідача самі по собі не підтверджують отримання ним заробітної плати чи іншого доходу у зазначеному позивачкою розмірі.

Отже, доводи позивачки про тривале перебування відповідача за межами України знайшли підтвердження матеріалами справи, однак її твердження про працевлаштування відповідача саме у Чеській Республіці та отримання ним доходу понад 40 000 грн щомісячно належними та допустимими доказами не підтверджені.

Визначаючи належний розмір участі відповідача в утриманні сина, суд оцінює в сукупності тривалий період, що минув після первісного визначення аліментів, перехід дитини від раннього до шкільного віку, зміну характеру та обсягу її звичайних потреб, проживання дитини разом із матір`ю та її безпосередню участь у щоденному догляді за сином, а також підтверджений матеріалами справи факт тривалого перебування відповідача за межами України.

Суд виходить із того, що за встановлених обставин збереження грошової участі батька в утриманні дев`ятирічної дитини виключно на рівні мінімального гарантованого законом розміру не забезпечує належного врахування її актуальних потреб.

Водночас недоведені відомості про конкретне місце роботи та розмір доходу відповідача за кордоном не можуть бути покладені в основу висновку про наявність у нього матеріальної можливості сплачувати аліменти саме у заявленому позивачкою розмірі 6 000 грн щомісячно.

З урахуванням наведеного, виходячи з необхідності забезпечення належного утримання дитини, встановлених у справі обставин та обов`язку обох батьків брати участь у її утриманні, суд вважає обґрунтованим збільшити розмір аліментів до 4 000 грн щомісячно.

Визначаючи аліменти саме у такому розмірі, суд враховує, що він більш ніж удвічі перевищує фактичний розмір аліментів, який сплачується відповідно до раніше виданого судового наказу, перевищує встановлений для дитини відповідного віку прожитковий мінімум у розмірі 3 512 грн та водночас не ґрунтується на недоведеному припущенні про отримання відповідачем доходу понад 40 000 грн щомісячно.

Такий розмір аліментів, на переконання суду, з урахуванням установлених обставин справи забезпечить більш належну участь батька в утриманні дев`ятирічного сина, потреби якого порівняно з часом первісного визначення аліментів об`єктивно зросли, не покладаючи при цьому на відповідача обов`язку, розмір якого ґрунтувався б на не підтверджених доказами відомостях про його доходи за кордоном.

При цьому суд не визнає доведеними ані заявлений позивачкою загальний розмір щомісячних витрат на дитину понад 12 000 грн, ані отримання відповідачем доходу понад 40 000 грн щомісячно, у зв`язку з чим підстав для збільшення аліментів до заявлених 6 000 грн суд не встановив.

Визначаючи початок стягнення аліментів у новому розмірі, суд враховує, що предметом спору є зміна вже встановленого періодичного платежу. Аліменти у збільшеному розмірі підлягають стягненню з дня набрання цим рішенням законної сили.

До цього моменту зберігається визначений судовим наказом Міжгірського районного суду Закарпатської області від 14 травня 2018 року порядок нарахування аліментів. Зміна розміру майбутніх платежів не припиняє обов`язку погасити заборгованість за попередні періоди, якщо така існує.

Визначена у твердій грошовій сумі величина аліментів підлягає індексації відповідно до закону. При виконанні рішення також має дотримуватися встановлений законом мінімальний гарантований розмір аліментів для дитини відповідного віку.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд враховує, що позивачка відповідно до пункту 3 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» звільнена від сплати судового збору.

Відповідно до частини шостої статті 141 Цивільного процесуального кодексу України у разі, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, такі витрати стягуються з другої сторони пропорційно до задоволеної частини вимог.

Для вимоги про збільшення періодичних платежів ціна позову визначається сумою, на яку збільшуються платежі, але не більше ніж за один рік. Виходячи із заявленого збільшення аліментів з 1 756 грн до 6 000 грн щомісячно, ціна позову становить 50 928 грн: (6 000 грн – 1 756 грн) ? 12 місяців.

З урахуванням установленої законом мінімальної ставки судового збору його розмір за подання такого позову становив 1 331,20 грн.

Задоволена судом частина вимоги про збільшення аліментів становить у річному обчисленні 26 928 грн: (4 000 грн – 1 756 грн) ? 12 місяців.

Отже, пропорційно до задоволеної частини позовних вимог з відповідача в дохід держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 703,87 грн. Решта судового збору з позивачки не стягується у зв`язку зі звільненням її від його сплати.

Керуючись статтями 180–182, 184, 192 Сімейного кодексу України, статтями 12, 13, 76–81, 89, 141, 176, 247, 258, 259, 263–265, 268, 280–282 Цивільного процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про збільшення розміру аліментів – задовольнити частково.

Збільшити розмір аліментів, визначений судовим наказом Міжгірського районного суду Закарпатської області від 14 травня 2018 року у справі № 302/391/18, та стягувати з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_4 , на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , аліменти у твердій грошовій сумі в розмірі 4 000,00 грн (чотири тисячі гривень 00 копійок) щомісячно, з індексацією відповідно до закону, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня набрання цим рішенням законної сили і до досягнення дитиною повноліття.

У задоволенні решти позовних вимог – відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , в дохід держави судовий збір у розмірі 703,87 грн (сімсот три гривні 87 копійок).

Заочне рішення може бути переглянуте Міжгірським районним судом Закарпатської області за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо повне заочне рішення не було вручено відповідачу у день його проголошення, він має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений у разі його пропуску з інших поважних причин.

Позивачка має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення відповідач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку. У такому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, установлених Цивільним процесуальним кодексом України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду.

Позивачка: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_4 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 .

Суддя Пухальський С. В.