Вирок від 28 вересня 2026 р. у справі №297/1786/26 — Берегівський районний суд Закарпатської області

Справа № 297/1786/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 вересня 2026 року м. Берегове

Берегівський районний суд Закарпатської області в особі головуючого судді ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , обвинуваченої ОСОБА_4 , її захисника ОСОБА_5 , перекладача ОСОБА_6 , розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12026071060000179 від 28.04.2026 року, яке поступило з обвинувальним актом по обвинуваченню:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки та мешканки АДРЕСА_1 , громадянки України, без освіти, неодруженої, маючої на утриманні одну неповнолітню дитину, непрацюючої, в порядку ст. 89 КК України раніше не судимої,

за ч. 1 ст. 121 КК України,

ВСТАНОВИВ:

28 квітня 2026 року близько 00 годин 00 хвилин ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння 2,08 проміле, що підтверджено висновком щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 28.04.2026 року, знаходячись на вулиці неподалік будинку б/н по вул. Окремий хутір, в м. Берегове, Закарпатської області, де на той час перебувала ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , під час сварки, яка виникла на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, дістала з кишені предмет ззовні схожий на ніж та умисно заподіяння тілесних ушкоджень, небезпечних для життя, в момент заподіяння, нанесла потерпілій ОСОБА_7 удар даним предметом в область правої здухвинної ділянки черевної порожнини, чим самим спричинила потерпілій тілесне ушкодження у вигляді колото-різаної рани передньої черевної стінки справа, яке відповідно до висновку судово-медичної експертизи №45/Б від 05.06.2026 року по степені тяжкості відноситься до тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечних для життя в момент виникнення.

Доказами на підтвердження встановлених обставин є наступне.

Так, обвинувачена ОСОБА_4 в судовому засіданні свою вину визнала повністю і показала, що вона була на дні народженні разом з сином. Припустила, що це було 28 квітня 2026 року на вул. Окремий хутір. Обвинувачена ОСОБА_4 зазначила, що між нею та ОСОБА_7 виникла сварка, в ході якої вона нанесла удар близько живота потерпілої ОСОБА_7 .. Разом з цим, не пам`ятає чим саме спричинила удар потерпілій. Також, обвинувачена зазначила, що перебувала в стані алкогольного сп`яніння, а саме вони випили 2 літри пива та 1 пляшку горілки.

Потерпіла ОСОБА_7 подала до суду заяву про розгляд кримінального провадження без її участі, претензій до обвинуваченої не має, просила суворо не карати.

Відповідно до ст. 349 КПК України, за згодою всіх учасників судового розгляду, суд визнав недоцільним дослідження інших доказів стосовно тих фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються. При цьому, судом з`ясовано, що обвинувачена, захисник, потерпіла та прокурор не оспорюють обставини справи та судом з`ясовано, що учасники судового розгляду правильно розуміють зміст цих обставин, добровільною та істинною є їх позиція, а також їм роз`яснено, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини в апеляційному порядку, тому суд за їх згодою відповідно до частин 3 і 4 ст. 349 КПК України визнав недоцільним дослідження інших доказів по справі, обмежившись допитом обвинуваченої та дослідженням обставин, які її характеризують.

Відповідно до п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання» призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов`язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.

Отже, суд обираючи покарання враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання.

Зокрема, розкаяння передбачає, окрім визнання собою факту вчинення злочину, ще й дійсне, відверте, а не уявне визнання своєї провини у вчиненому злочині, щирий жаль з приводу цього та осуд своєї поведінки, що насамперед повинно виражатися в намаганні особи відшкодувати завдані злочином збитки, бажанні виправити наслідки вчиненого та готовність нести покарання. Щире каяття це не формальна вказівка на визнання своєї вини, а відповідне ставлення до скоєного, яке передбачає належну критичну оцінку винним своєї протиправної поведінки, її осуд та бажання залагодити провину, що має підтверджуватися конкретними діями, спрямованими на виправлення зумовленої кримінальним правопорушенням ситуації. Факт щирого каяття особи у вчиненні злочину повинен знайти своє відображення у матеріалах кримінального провадження.

У зв`язку з наведеним можна зробити висновок, що щире каяття це певний психічний стан особи винного, коли він засуджує свою поведінку, прагне усунути заподіяну шкоду та приймає рішення більше не вчиняти злочинів, і це об`єктивно підтверджується визнанням особою своєї вини, розкриттям усіх обставин справи, вчиненням дій, спрямованих на сприяння розкриттю злочину або відшкодуванню завданих збитків чи усуненню заподіяної шкоди.

Так, судом встановлено, що обвинувачена ОСОБА_4 в судовому засіданні висловила думку щодо засудження своєї поведінки та обіцяла у майбутньому не вчиняти кримінальних правопорушень.

Згідно характеристики, виданої Берегівською міською радою Закарпатської області, обвинувачена ОСОБА_4 по місцю проживання характеризується позитивно. Зокрема, до адміністративної відповідальності адміністративною комісією міської ради не притягалася, від мешканців міста та сусідів скарг та нарікань до міської ради на обвинувачену ОСОБА_4 не надходило.

Згідно довідки КОМУНАЛЬНОГО НЕКОМЕРЦІЙНОГО ПІДПРИЄМТСВА «БЕРЕГІВСЬКА ЛІКАРНЯ ІМЕНІ БЕРТОЛОНА ЛІННЕРА БЕРЕГІВСЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ» обвинувачена ОСОБА_4 на обліку у лікаря-нарколога та у лікаря-психіатра поліклінічного відділення не перебуває.

Отже, обставиною, яка пом`якшує покарання обвинуваченої ОСОБА_4 , відповідно до ст. 66 КК України суд визнає щире каяття.

Відповідно висновку щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 28.04.2026 року встановлено, що ОСОБА_4 перебувала в стані алкогольного сп`яніння, а саме 2,08 проміле.

Обставиною, яка обтяжує покарання обвинуваченої ОСОБА_4 , згідно ст. 67 КК України, суд визнає вчинення кримінального правопорушення у стані алкогольного сп`яніння.

Згідно досудової доповіді, беручи до уваги інформацію, що характеризує особистість обвинуваченої, її спосіб життя, історію правопорушень, а також високу ймовірність вчинення повторного кримінального правопорушення, орган пробації вважає, що виправлення обвинуваченої ОСОБА_4 без позбавлення волі або обмеження волі на певний строк може становити небезпеку для суспільства, у тому числі окремих осіб. На думку органу пробації, застосування соціально-виховних заходів, що необхідні для впливу на поведінку особи з метою виправлення та запобігання вчиненню повторних кримінальних правопорушень, неможливо здійснювати без цілодобового нагляду та контролю в умовах ізоляції.

Отже, на думку суду обвинувачену ОСОБА_4 слід визнати винною у вчиненні кримінального правопорушення за ч. 1 ст. 121 КК України, як умисне тілесне ушкодження небезпечне для життя в момент заподіяння.

Положеннями ст. 50 КК України, визначено, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винної.

В судових дебатах прокурор просив призначити покарання обвинуваченій ОСОБА_4 у вигляді 5 років позбавлення волі та на підставі ст. 75 КК України звільнити обвинувачену від відбування покарання з іспитовим строком на 3 роки з покладенням відповідних обов`язків, передбачених ст. 76 КК України.

Захисник ОСОБА_5 в судових дебатах не заперечила щодо призначення такого виду покарання щодо обвинуваченої ОСОБА_4 .. Однак, просила призначити іспитовий строк на 1 рік та звільнити обвинувачену ОСОБА_4 з-під варти в залі суду. Також, захисник зазначила, що сестрою обвинуваченої було сплачено 5000 гривень на потреби ЗСУ.

Обвинувачена ОСОБА_4 в судових дебатах погодилась з позицією свого захисника.

Враховуючи, що обвинувачена ОСОБА_4 вчинила тяжкий злочин, раніше не судима, на утриманні має неповнолітню дитину, реалізуючи принцип законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, суд вважає за можливе її виправлення без відбування покарання, а тому на підставі ст. 75 КК України слід звільнити її від відбування основного покарання з покладанням на неї обов`язків, передбачених п.п. 1, 2 ч.1 ст. 76 КК України.

Суд вважає, що таке покарання відповідає вимогам ст. 65 КК України, є необхідним та достатнім для виправлення та попередження вчинення обвинуваченою нових кримінальних правопорушень.

Ухвалою Берегівського районного суду Закарпатської області від 19 серпня 2026 року до обвинуваченої ОСОБА_4 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб без визначення розміру застави, тобто по 18 жовтня 2026 року.

Згідно до ч. 1 ст. 377 КПК України, якщо обвинувачений тримається під вартою, суд звільняє його з-під варти в залі судового засідання у разі виправдання; звільнення від відбування покарання; засудження до покарання, не пов`язаного з позбавленням волі; ухвалення обвинувального вироку без призначення покарання.

Частиною 3 статті 377 КПК України, якщо обвинувачений, що тримається під вартою, засуджений до арешту чи позбавлення волі, суд у виняткових випадках з урахуванням особи та обставин, встановлених під час кримінального провадження, має право змінити йому запобіжний захід до набрання вироком законної сили на такий, що не пов`язаний з триманням під вартою, та звільнити такого обвинуваченого з-під варти.

У зв`язку з наведеним, з урахуванням особи та обставин, встановлених під час кримінального провадження, щодо обвинуваченої ОСОБА_4 слід змінити запобіжний захід тримання під вартою на запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту та звільнити з-під варти в залі судового засідання.

Речові докази у даному кримінальному провадженні відсутні.

Цивільний позов не заявлений.

Підстави застосування заходів кримінально-правового характеру щодо юридичної особи у даному кримінальному провадженні відсутні.

Викривач у кримінальному провадженні відсутній.

Процесуальні витрати у даному кримінальному провадженні відсутні.

Керуючись ст.ст. 368, 370, 373, 374, ч. 15 ст. 615 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

ОСОБА_4 визнати винною у пред`явленому обвинуваченні за ч. 1 ст. 121 КК України та призначити їй покарання за ч. 1 ст. 121 КК України у вигляді 5 (п`яти) років позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування призначеного покарання, якщо вона протягом 2 (двох) років не вчинить нового злочину, поклавши на неї обов`язки відповідно до п.п. 1 і 2 ч. 1 ст. 76 КК України, а саме періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу пробації та повідомляти цей орган про зміну місця проживання, роботи.

Запобіжний захід ОСОБА_4 у вигляді тримання під вартою змінити на запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту до набрання вироком законної сили, звільнивши її з-під варти в залі судового засідання негайно.

Покласти на обвинувачену ОСОБА_4 наступні обов`язки:

- заборонити залишати місце фактичного проживання за адресою: АДРЕСА_1 , цілодобово щодня;

- повідомляти суд про зміну свого місця проживання.

Зарахувати в строк відбуття покарання період тримання ОСОБА_4 під вартою, а саме з 28 квітня 2026 року 10 години 20 хвилин по момент звільнення з-під варти 29 вересня 2026 року.

На вирок може бути подана апеляційна скарга до Закарпатського апеляційного суду через Берегівський районний суд Закарпатської області протягом 30 діб з моменту його оголошення.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Суддя ОСОБА_8