Рішення від 27 вересня 2026 р. у справі №524/8178/26 — Автозаводський районний суд м. Кременчука

Справа 524/8178/26

Провадження № 2-а/524/79/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 вересня 2026 року м. Кременчук

Автозаводський районний суд м. Кременчука у складі головуючого судді Колеснікової О.М.,

учасники справи та їх представники:

позивач – ОСОБА_1 ,

представник позивача – адвокат Юрченко Аліна Валентинівна,

відповідач – ІНФОРМАЦІЯ_1 ,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи в приміщенні Автозаводського районного суду м. Кременчука адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 , поданим в його інтересах адвокатом Юрченко А.В., до ІНФОРМАЦІЯ_2 про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності,

встановив:

До Автозаводського районного суду м. Кременчука надійшла позовна заява адвоката Юрченко Аліни Валентинівни, подана в інтересах ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_2 про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності.

В позові вказала, що 05.12.2025 року постановою тимчасово виконуючого обов`язки начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 №257 притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та накладено на нього штраф у розмірі 17000 грн. Підставою притягнення позивача до адміністративної відповідальності стала його неявка за повісткою до ІНФОРМАЦІЯ_3 для уточнення даних.

З вказаною постановою позивач та його представник не погоджуються, вважають, що вона підлягає скасуванню. Позивач зазначає, що 03.12.2025 його було зараховано до списків особового складу ВЧ НОМЕР_1 НГ України та відповідно ним отримано статус військовослужбовця. Того ж дня, після підписання контракту про проходження військової служби, позивача було затримано працівниками поліції та доставлено до приміщення ІНФОРМАЦІЯ_3 для перевірки документів та встановлення особи. Позивач звертав увагу працівників поліції на те, що він є військовослужбовцем, проте документів на підтвердження зазначеного в нього не було. В подальшому ОСОБА_1 неодноразово звертався до ІНФОРМАЦІЯ_3 для надання документів на підтвердження проходження ним військової служби. Позивач вважає, що постанова про притягнення його до адміністративної відповідальності є протиправною, оскільки на момент винесення постанови він мав статус військовослужбовця, а не військовозобов`язаного.

Крім того, позивач зазначає, що відповідальність за статтями 210 та 210-1 КУпАП не застосовується у випадках, коли дані для Рєстру можуть бути отримані шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими базами/системами/реєстрами. Водночас матеріали справи не містять відомостей про неможливість отримання даних про позивача з реєстрів, що на думку позивача є істотним порушенням зі сторони відповідача.

Враховуючи викладене, позивач просив постанову про адміністративне правопорушення скасувати, а провадження у справі закрити. Судові витрати пов`язані з розглядом справи стягнути на його користь з відповідача.

Ухвалою судді Автозаводського районного суду м. Кременчука від 14.07.2026 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (письмового провадження), а також поновлено строк позивачу для звернення до суду з відповідною позовною заявою.

31.08.2026 від представника відповідача – Гарькавенко Валентини Юріївни до суду надійшов відзив на позовну заяву, за змістом якого вона просила відмовити у задоволенні позовної заяви. Оскільки відзив подано з пропуском визначеного судом строку на його подачу, а клопотання про поновлення строку на подачу відзиву представником відповідача не подано, то відповідно до ч.6 ст.162, ч.2 ст.175 КАС України суд не бере його до уваги та вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до ч.4 ст.229 КАС України фіксування судового засідання технічними засобами не здійснювалося.

У відповідності до ст.20 КАС України місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.

Дослідивши надані сторонами докази, вивчивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню.

Судом встановлено, що 05.12.2025 тимчасово виконуючим обов`язки начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 підполковником ОСОБА_2 за результатом розгляду справи про адміністративне правопорушення було винесено постанову №257 про визнання ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП та накладено на нього стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17000 грн.

В постанові зазначено, що 03.12.2025 року складено протокол про адміністративне правопорушення №257 стосовно ОСОБА_1 , якого було доставлено до ІНФОРМАЦІЯ_3 у зв`язку з тим, що під час перевірки документів з метою встановлення особи виявлено факт звернення ІНФОРМАЦІЯ_3 до органів Національної поліції для доставлення особи для складання протоколу. Підставою для звернення став той факт, що ОСОБА_1 не з`явився за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці №2747467 для уточнення даних на 12.03.2025 року о 14:00 до ІНФОРМАЦІЯ_4 , чим порушив вимоги ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Також судом встановлено, що позивач є військовослужбовцем та перебуває на військовій службі за контрактом у ВЧ НОМЕР_1 Центрального ОТО Національної гвардії України, що підтверджується копією витягу з наказу №209 командира ВЧ НОМЕР_1 від 03.12.2025 року і копією довідки начальника відділення кадрової роботи ВЧ НОМЕР_1 від 01.04.2026 року виданої солдату ОСОБА_1 .

Відповідно до ч.3 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» під час мобілізації громадяни зобов`язані з`явитися військовозобов`язані та резервісти, які приписані до військових частин для проходження військової служби у воєнний час або до інших підрозділів чи формувань для виконання обов`язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, - на збірні пункти територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними повістках або мобілізаційних розпорядженнях.

Відповідно до ч.10 ст.1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов`язані прибувати за викликом районного (об`єднаного районного), міського (районного у місті, об`єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу розвідувальних органів України для оформлення військово-облікових документів, взяття на військовий облік, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов`язаних та резервістів.

Відповідно до статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, відомостями та інформацією з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, а також іншими документами.

Згідно зі статтею 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Особливості розгляду справ про адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210 і 210-1 цього Кодексу, а також про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті та про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), встановлюються статтями 279-1-279-9 цього Кодексу.

Завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення, як це передбачено статтею 245 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП), є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Поняття адміністративного правопорушення викладено в частині першій статті 9 КУпАП, за змістом якої адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Статтею 235 КУпАП визначено, що територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210,210-1,211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).

Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

Відповідно до частини першої статті 210-1 КУпАП, порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію тягне за собою накладення штрафу на громадян від трьохсот до п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об`єднань - від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно з частиною третьою статті 210-1 КУпАП, вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об`єднань - від двох тисяч до трьох тисяч п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Таким чином, частиною третьою статті 210-1 КУпАП передбачена відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію в особливий період, тобто вказана норма відсилає до інших нормативно-правових актів.

Відповідно до статті 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання, подавати заяви; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, якщо є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. Особливості розгляду справ про адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210 і 210-1 цього Кодексу, а також про адміністративні правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті та про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису), встановлюються статтями 279-1-279-9 цього Кодексу.

Як встановлено судом, 05.12.2025 року за результатами розгляду справи про адміністративне правопорушення стосовно позивача було винесено постанову №257. Водночас, суду зі сторони відповідача, як суб`єкта владних повноважень, не надано належних та допустимих доказів того, що позивач був належним чином повідомлений про розгляд справи про адміністративне правопорушення. Крім того, на момент винесеня оскаржуваної постанови позивач перебував у статусі військовослужбовця. У зв`язку з перебуванням на військовій службі та підпорядкуванням командуванню військової частини, позивач об`єктивно був позбавлений можливості прибути до відповідача для участі у розгляді справи про адміністративне правопорушення, що в свою чергу призвело до порушення його права на захист та надання пояснень, передбаченого ст.268 КУпАП.

Суд відхиляє аргумент позивача стосовно наявності статусу військовослужбовця у позивача, як самостійної підстави для скасування постанови, оскільки склад адміністративного правопорушення, зокрема його суб`єкт та суб`єктивна сторона, оцінюється на момент вчинення діяння, а не на момент винесення постанови.

Водночас суд погоджується з аргументом позивача щодо порушення відповідачем приписів ст.210-1 КУпАП. За приписами примітки до статті 210 КУпАП, положення статей 210, 210-1 цього Кодексу не застосовуються у разі можливості отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів персональних даних призовника, військовозобов`язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи.

Отже, з аналізу наведених норм випливає, що відповідальність за статтями 210 та 210-1 КУпАП не застосовується у випадку, коли дані для Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів можуть бути отримані шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими базами, системами, реєстрами.

Правові та організаційні засади створення, функціонування Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів визначає Закон України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів».

Відповідно до положень частини першої статі 5 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів» держателем Реєстру є Міністерство оборони України (далі - Держатель Реєстру), розпорядником Реєстру є Генеральний штаб Збройних Сил України (далі - розпорядник Реєстру), а Служба безпеки України та розвідувальні органи України є органами адміністрування та ведення Реєстру. Адміністратором Реєстру є Держатель Реєстру.

За приписами частини другої статті 5 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів», держатель Реєстру:

1) забезпечує технологічне функціонування Реєстру, для чого утворює уповноважений орган адміністрування Держателя Реєстру;

2) вносить на розгляд Кабінету Міністрів України пропозиції щодо Порядку ведення Реєстру, в яких визначає процедури збирання, зберігання, обробки та використання відомостей про призовників, військовозобов`язаних та резервістів;

3) організовує взаємодію Реєстру з іншими реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних щодо отримання (обміну) інформації, визначеної статтями 6-9 цього Закону, відповідно до Закону України "Про публічні електронні реєстри";

4) забезпечує розвиток та модернізацію програмних та апаратних засобів Реєстру;

5) надає органам адміністрування та ведення Реєстру право доступу до бази даних Реєстру;

6) здійснює інші повноваження, передбачені законом.

Згідно з частиною п`ятою статті 5 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів», органами адміністрування Реєстру в межах своїх повноважень є, зокрема, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя.

Відповідно до частин восьмої та дев`ятої статті 5 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів», органами ведення Реєстру є районні (об`єднані районні), міські (районні у місті, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, Центральне управління Служби безпеки України та регіональні органи Служби безпеки України, відповідні підрозділи розвідувальних органів України. Органи ведення Реєстру забезпечують ведення Реєстру та актуалізацію його бази даних.

За приписами частини третьої статті 14 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів» актуалізація бази даних Реєстру здійснюється на підставі відомостей, що вносяться органами ведення Реєстру, а також шляхом електронної інформаційної взаємодії (обміну відомостями) між Реєстром та інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи, передбачені цією частиною.

Електронна інформаційна взаємодія, у тому числі надання відповідних відомостей, між Реєстром та інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами, базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи, передбачені цією частиною, здійснюється відповідно до законів України "Про публічні електронні реєстри", «Про розвідку» та в порядку, визначеному Держателем Реєстру спільно з відповідним державним органом.

З аналізу приведених вище положень Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів» вбачається, що персональні дані військовозобов`язаного можуть бути отримані органом ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, до яких відносить і територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими державними органами.

Як вбачається з оспорюваної постанови №257 від 05.12.2025 позивача притягнуто до відповідальності за ч.3 ст.210-1 КУпАП у зв`язку з неприбуттям до ІНФОРМАЦІЯ_5 12.03.2025 для уточнення його даних.

В той же час, відповідачем не надано до суду доказів вчинення ним дій щодо отримання персональних даних позивача шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи, передбачені частиною третьою статтею 14 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів».

У контексті зазначеного, суд акцентує увагу на тому, що, відповідно до частини другої статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень саме на відповідача у справі покладено обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності.

Втім, обставин, які підтверджують неможливість отримання відповідачем відомостей щодо персональних даних ОСОБА_1 у спосіб, встановлений у примітці до ст.210 КУпАП, відповідачем не надано.

При цьому, суд звертає увагу на те, що приміткою до ст.210 КУпАП не передбачено жодних виключень щодо можливості її застосування.

Таким чином, доказів на підтвердження правомірності спірної постанови не надано.

Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови неможливості отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів персональних даних призовника, військовозобов`язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи.

З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку, що відповідачем не доведено правомірність прийнятої ним постанови №257 від 05.12.2025 у справі про адміністративне правопорушення за ч.3 ст.210-1 КУпАП щодо ОСОБА_1 , а тому постанова по справі про адміністративне правопорушення підлягає скасуванню, а провадження закриттю.

Згідно з ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, усі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Отже, судовий збір підлягає стягненню у повному обсязі на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступив відповідачем у справі.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст.77,78,139,243-246,293,295 КАС України, суд

вирішив:

Позовну заяву ОСОБА_1 , подану в його інтересах адвокатом Юрченко А.В., до ІНФОРМАЦІЯ_2 про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, задовольнити.

Скасувати постанову тимчасово виконуючого обов`язки начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 підполковника ОСОБА_2 від 05.12.2025 №257 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210-1 КУпАП.

Закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення за ч.3 ст.210-1 КУпАП відносно ОСОБА_1 на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 665 грн. 60 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Другого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складено 28 вересня 2026 року.

Учаснники справи:

Позивач – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Відповідач – ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_3 , адреса місцезнаходження: АДРЕСА_2 .

Головуючий суддя О.М. Колеснікова