Постанова від 23 вересня 2026 р. у справі №363/4300/26 — Вишгородський районний суд Київської області

"24" вересня 2026 р. Справа № 363/4300/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 вересня 2026 року м. Вишгород

Суддя Вишгородського районного суду Київської області Лукач О.П., за участі секретаря Ставиченка О.В., адвоката Сіренка М.Ю. (у режимі ВКЗ), розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Вишгороді справу про адміністративне правопорушення, яка надійшла з Вишгородського РУП ГУНП у Київській області про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України, проживає за адресою: АДРЕСА_1 , до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

ВСТАНОВИВ:

згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №705616 від 29.06.2026, 28.06.2026 о 23 год 40 хв у м. Вишгороді по вул. Свято-Покровській, 1Г, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом «RENAULT SCENIC», номерний знак НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: різкий запах алкоголю з порожнини рота, хитка хода, виражене тремтіння пальців рук, та від проходження огляду у встановленому законом порядку відмовився, чим порушив пункт 2.5 Правил дорожнього руху України, за що передбачена адміністративна відповідальність частиною першою статті 130 КУпАП.

До протоколу долучено:

копію протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №705616 від 29.06.2026, що був складений у присутності ОСОБА_1 , який відмовився від підписання самого протоколу та отримання його копії;

акт огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів;

направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, у якому зазначено виявлені працівниками поліції у водія ознаки алкогольного сп`яніння: запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння обличчя, порушення мови;

розписку ОСОБА_2 від 29.06.2026 щодо отримання від працівників поліції транспортного засобу, яким керував ОСОБА_1 ;

заповнений бланк заяви від імені ОСОБА_1 про отримання судової повістки в електронній формі за допомогою SMS-повідомлення, проте без підпису ОСОБА_1 ;

відомості про посвідчення водія ОСОБА_1 № НОМЕР_2 ;

витяг із ІПС МВС України «Армор»;

носій із відеозаписом події.

27.07.2026 до суду, через систему «Електронний суд», адвокатом Сіренком М.Ю., який діє в інтересах ОСОБА_1 , подано заяву про ознайомлення з матеріалами справи в електронному вигляді та відкладення її розгляду.

У судове засідання, призначене на 28.07.2026, ОСОБА_1 та його адвокат не з`явилися, у зв`язку з чим, з урахуванням заяви захисника, розгляд справи було відкладено на 14.09.2026 о 09:30, про що повідомлено учасників провадження.

У судовому засіданні 14.09.2026 адвокат Сіренко М.Ю., діючи в інтересах

ОСОБА_1 , взяв участь у режимі відеоконференції. ОСОБА_1 , будучи належним чином повідомлений про день, час та місце розгляду справи, не з`явився.

Враховуючи належне повідомлення ОСОБА_1 про день, час та місце розгляду справи, відсутність його клопотань про відкладення розгляду справи та заперечень захисника, суд, керуючись частиною першою статті 268 КУпАП, вважав за можливе розглянути справу за відсутності ОСОБА_1 .

Після дослідження письмових доказів у справі, адвокат Сіренко М.Ю. просив закрити провадження у справі, стверджуючи про відсутність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, оскільки ОСОБА_1 інкриміновано порушення

пункту 2.5 Правил дорожнього руху України, який передбачає обов`язок водія на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд. Також, посилаючись на досліджений відеозапис, зокрема на фрагменти з позначенням часу 23:58 та 00:00, захисник указував, що поліцейські пропонували ОСОБА_1 пройти огляд лише на місці зупинки транспортного засобу за допомогою приладу «Драгер», не пропонуючи пройти його у медичному закладі. На думку захисника, у цій ситуації адміністративна відповідальність настає саме за відмову від огляду у медичному закладі.

На час розгляду справи, письмові заперечення адвоката щодо обставин, зафіксованих у протоколі про адміністративне правопорушення, до суду не надходили. Для перевірки доводів, наведених адвокатом усно в судовому засіданні, шляхом повторного дослідження відеозапису значної тривалості та з метою економії процесуального часу, за згодою адвоката, у судовому засіданні було оголошено перерву до 09:30 24.09.2026.

15.09.2026 до суду надійшли клопотання адвоката Сіренка М.Ю. про його участь у судовому засіданні у режимі відеоконференції та про закриття провадження у справі. До клопотання про закриття провадження у справі адвокатом долучено висновок науковців Харківського національного університету внутрішніх справ щодо порядку проведення огляду водія на стан сп`яніння.

В обґрунтування клопотання про закриття провадження у справі адвокат Сіренко М.Ю. зазначив, що працівниками поліції не було відповідно до вимог закону зафіксовано факт відмови ОСОБА_1 від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп`яніння в установленому порядку, унормованому частинами третьою та шостою статті 266 КУпАП, Інструкцією №1452/735 та Порядком №1103. Посилаючись на частину другу статті 19 Конституції України, захисник зазначив, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Вказав, що відповідно до

пункту 2.5 Правил дорожнього руху України водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Вказав, що порядок такого огляду визначений

статтею 266 КУпАП, Порядком, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.12.2008 №1103, зі змінами від 18.06.2024, та Інструкцією, затвердженою спільним наказом МВС України і МОЗ України від 09.11.2015 №1452/735. Як зазначено у клопотанні, з матеріалів відеозапису, зокрема о 23:58 та 00:00, убачається, що працівником поліції ОСОБА_1 пропонувалося пройти огляд тільки на місці зупинки транспортного засобу за допомогою приладу «Драгер». Однак після того, як працівники поліції сприйняли відмову ОСОБА_1 від проходження огляду, вони повинні були діяти відповідно до частин третьої та шостої

статті 266 КУпАП, Інструкції №1452/735 та Порядку №1103, а саме запропонувати водію пройти огляд у медичному закладі та скласти направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння. Захисник послався на пункт 6 Порядку №1103 та пункт 7 розділу І Інструкції №1452/735, відповідно до яких у разі відмови водія від огляду на місці зупинки транспортного засобу або незгоди з його результатами огляд проводиться у відповідному закладі охорони здоров`я. На його переконання, чинне законодавство не надає поліцейському права складати протокол про адміністративне правопорушення у випадку незгоди водія на огляд на місці за допомогою спеціального технічного засобу без направлення до медичного закладу. Викладений у клопотанні порядок дій передбачає спочатку пропозицію пройти огляд на місці, потім, у разі незгоди з результатами або відмови від огляду на місці, направлення до медичного закладу і лише після отримання відмови від огляду в медичному закладі – складання протоколу про адміністративне правопорушення. Зазначив, що після незгоди ОСОБА_1 на огляд на місці його не було направлено до медичного закладу, у зв`язку з чим вважав, що в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення. Окремо адвокат звернув увагу, що направлення на огляд не може підтверджувати направлення ОСОБА_1 до лікарні, оскільки суперечить матеріалам відеозапису та не містить даних про ознайомлення з ним ОСОБА_1 . Вказав, що за зазначеним у документах часом направлення складено після протоколу про адміністративне правопорушення – о 00:15. Також просив урахувати, що ОСОБА_1 сам пропонував поліцейським відвезти його на огляд до медичного закладу. Адвокат просив урахувати практику Київського апеляційного суду в аналогічних, на його думку, справах, посилаючись на постанови із зазначеними у клопотанні реквізитами: судді Горб І.М. у справі №33/824/4091/2024; судді Свінціцької О.Л. у справі №752/16106/2025 від 07.11.2025; судді Шроль В.Р. у справі №367/12507/24 від 25.03.2026; судді Тютюн Т.М. у справі №752/116/26 від 20.05.2026, а також просив узяти до уваги долучений висновок науковців, у якому, як зазначив адвокат, указано, що сам факт відмови від проходження огляду на приладі «Драгер» не може свідчити про порушення водієм пункту 2.5 Правил дорожнього руху України, відповідальність за яке передбачена частиною першою статті 130 КУпАП. Посилаючись на статті 245, 252, 280 КУпАП, захисник вказав на необхідність всебічного, повного й об`єктивного дослідження обставин справи. Зазначив, що відповідно до статті 251 КУпАП обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу. Навів положення частини першої статті 9 КУпАП щодо визначення адміністративного правопорушення, статті 62 Конституції України щодо презумпції невинуватості та зазначив, що всі сумніви щодо доведеності вини тлумачаться на користь особи, а недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості. Вважав, що за відсутності доведення вини ОСОБА_1 поза розумним сумнівом провадження у справі підлягає закриттю на підставі пункту 1 частини першої статті 247 КУпАП за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

У судовому засіданні 24.09.2026, адвокат Сіренко М.Ю., взявши участь у режимі відеоконференції, підтримав клопотання про закриття провадження у справі, посилаючись на обставини, викладені письмово у раніше поданому клопотанні.

Суд, заслухавши пояснення захисника, дослідивши матеріали адміністративної справи та наявні у ній докази в їх сукупності та взаємозв`язку, дійшов висновку, що клопотання захисника підлягає задоволенню, а провадження у справі – закриттю, з таких підстав.

Відповідно до вимог статей 245, 280 КУпАП завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне й об`єктивне з`ясування обставин кожної справи та вирішення її у точній відповідності із законом, а орган чи посадова особа при розгляді справи зобов`язані з`ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

За змістом статей 7, 9 КУпАП особа може бути піддана заходу адміністративного впливу лише на підставі та в порядку, встановлених законом, за вчинення передбаченої законом протиправної, винної дії або бездіяльності. Провадження у справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Відповідно до статті 251 КУпАП доказами є фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюються наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи та інші істотні обставини. Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення. За статтею 252 КУпАП докази оцінюються за внутрішнім переконанням на основі всебічного, повного й об`єктивного дослідження всіх обставин у їх сукупності.

Пунктом 2.5 Правил дорожнього руху України передбачено, що водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Частиною першою статті 130 КУпАП, серед іншого, встановлена відповідальність за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Порядок проведення огляду визначений статтею 266 КУпАП, Порядком направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.12.2008 №1103, та Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою спільним наказом МВС України та МОЗ України від 09.11.2015 №1452/735 (далі – Порядок №1103 та Інструкція №1452/735 відповідно).

Частина друга статті 266 КУпАП передбачає проведення огляду поліцейським із використанням спеціальних технічних засобів та застосування відеозапису, а за неможливості його застосування - участь двох свідків. За змістом частини третьої цієї статті, у разі незгоди особи на огляд поліцейським із використанням спеціального технічного засобу або незгоди з результатами такого огляду він проводиться в закладі охорони здоров`я.

Пунктом 6 Порядку №1103 передбачено направлення водія, який відмовився від огляду на місці зупинки або висловив незгоду з його результатами, до відповідного закладу охорони здоров`я. Пункти 7, 8 цього Порядку покладають на поліцейського обов`язок забезпечити проведення огляду не пізніше ніж протягом двох годин із моменту виявлення відповідних підстав та регулюють фіксацію відмови від огляду в закладі охорони здоров`я із зазначенням ознак сп`яніння і дій водія щодо ухилення від огляду.

Пункт 7 розділу І Інструкції №1452/735 також передбачає проведення огляду в найближчому уповноваженому закладі охорони здоров`я в разі відмови від огляду на місці або незгоди з його результатами. Пунктами 8, 9 розділу ІІ цієї Інструкції визначено форму направлення та забезпечення поліцейським доставлення особи для огляду в межах установленого двогодинного строку.

Таким чином, довід захисника про те, що незгода пройти огляд на місці не є автоматично відмовою від огляду відповідно до встановленого порядку, відповідає наведеним нормам. Водночас це не означає відсутності у водія обов`язку пройти огляд узагалі. Незгода на застосування спеціального технічного засобу передбачає проведення медичного огляду, а не звільнення від перевірки стану сп`яніння.

Так само не слід ототожнювати відмову від огляду в закладі охорони здоров`я з обов`язковим висловленням такої відмови безпосередньо лікарю після фізичного доставлення до лікарні. Відмова може бути висловлена або виявлена поведінкою ще на місці події у відповідь на зрозумілу пропозицію пройти огляд у медичному закладі. Однак відповідна пропозиція та поведінка особи щодо неї мають бути належно зафіксовані й доведені, а не припускатися з огляду на небажання проходити огляд за допомогою «Драгер».

Закон не ставить можливість медичного огляду в залежність від обов`язкового попереднього продування приладу на місці або від наполегливості водія у вимогах доставити його до лікарні. Підставою для переходу до передбаченої законом подальшої процедури є вже встановлена незгода на огляд поліцейським із використанням спеціального технічного засобу.

Оцінюючи письмові докази, суд ураховує, що в протоколі зазначено різкий запах алкоголю з порожнини рота, хитку ходу та виражене тремтіння пальців рук. В акті огляду і направленні вказано запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови та почервоніння обличчя. Відповідні графи щодо результатів тестування не заповнені, що узгоджується з непроведенням тесту. Ці документи засвідчують оформлення матеріалів щодо виявлених ознак, але самі по собі не встановлюють відмови від огляду в медичному закладі.

Зі змісту відеозапису вбачається, що під час спілкування з поліцейськими,

ОСОБА_1 висловлювався емоційно та непослідовно, неодноразово переводив розмову на обставини військової служби і просив доставити його до ТЦК або до представників ВСП.

За результатами дослідження відеозапису судом установлено, що працівник поліції неодноразово пропонував ОСОБА_1 пройти огляд на місці за допомогою газоаналізатора «Драгер», повідомив про увімкнення приладу, здійснення контрольного забору повітря та роз`яснив порядок його продування. ОСОБА_1 прилад не продув та висловлював небажання проходити запропонований огляд, зокрема говорив: «Я не хочу дути», «Ні, я не буду дути», «Я не хочу проходити огляд». Одночасно на прямі запитання працівника поліції про відмову кілька разів відповідав: «Я не відмовляюсь».

Наведена сукупність дій та висловлювань підтверджує небажання ОСОБА_1 проходити огляд саме на місці зупинки за допомогою приладу «Драгер».

Водночас, у розмові зафіксовано репліки ОСОБА_1 : «Якщо ви хочете мене задути, везіть мене на больницю» та « ОСОБА_3 - везіть мене в лікарню». Відсутність наполегливого прохання про медичний огляд, не є тотожною відмові від нього. Зазначені висловлювання про лікарню, не дозволяють тлумачити слова ОСОБА_1 «Я не хочу проходити огляд», сказані у відповідь на повторні пропозиції продути «Драгер», як доведену відмову від усіх передбачених законом способів огляду. Навпаки, із дослідженого діалогу вбачається, що працівник поліції пояснював можливість поїздки до лікарні як наступний крок після проходження огляду за допомогою приладу «Драгер» на місці та незгоди з його показниками. Такий порядок роз`яснення не відповідає змісту частини третьої статті 266 КУпАП і пункту 6 Порядку №1103, які передбачають медичний огляд також у разі незгоди водія на проведення огляду поліцейським із використанням спеціального технічного засобу.

На відеозаписі також зафіксовано висловлювання поліцейського: «зараз я складу протокол за відмову, що ви не хочете проходити на драгер». Воно узгоджується з висновком про те, що фактичною підставою для оформлення протоколу працівник поліції вважав саме небажання ОСОБА_1 проходити тестування на місці.

Дослідженими матеріалами не підтверджено, що після незгоди ОСОБА_1 на огляд на місці, поліцейський запропонував йому пройти огляд у закладі охорони здоров`я без умови попереднього продування приладу та, що ОСОБА_1 відхилив цю пропозицію або фактично унеможливив її реалізацію. Неодноразове повторення вимоги пройти «Драгер» та попередження про складання протоколу, не замінюють відповідної пропозиції медичного огляду.

У зв`язку з цим, суд погоджується з основним доводом захисту - матеріалами підтверджено небажання проходити огляд на місці, але не доведено відмову від належно запропонованого огляду в медичному закладі. Такий висновок ґрунтується на оцінці змісту розмови та документів, а не лише на поясненнях адвоката або на кількості згадувань водієм лікарні.

Оцінивши надані докази у їх сукупності, суд дійшов висновку, що матеріали справи не містять належних, допустимих та достатніх доказів того, що після фактичної незгоди

ОСОБА_1 пройти огляд за допомогою «Драгер» на місці, йому було належним чином запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння у медичному закладі та, що він відмовився або ухилився від такого огляду. Невиконання передбаченого законом наступного етапу процедури, не може бути компенсовано припущенням про можливу подальшу поведінку водія.

Відповідно до засади презумпції невинуватості обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях, а сумніви щодо доведеності вини тлумачаться на користь особи. Суд не вправі покладати на ОСОБА_1 обов`язок доводити, що він погодився б пройти огляд, якби йому його належним чином запропонували. Доказуванню підлягає вчинена відмова, а не ймовірність такої відмови.

Таким чином, сукупність досліджених доказів не дає підстав поза розумним сумнівом установити обов`язкову ознаку інкримінованого правопорушення – відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння.

Відповідно до пункту 1 статті 247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочате, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Оскільки обов`язкова ознака складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП, не доведена, провадження у справі щодо ОСОБА_1 підлягає закриттю на підставі пункту 1 статті 247 КУпАП - у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Відповідно до статті 40-1 КУпАП, судовий збір стягується у разі винесення судом постанови про накладення адміністративного стягнення. Враховуючи, що провадження у даній справі закрито, відповідно, судовий збір стягненню не підлягає.

Керуючись статтями 7, 9, 130, 245, 247, 251, 252, 266, 268, 280, 283-285, 294 КУпАП, суд

ПОСТАНОВИВ:

клопотання адвоката Сіренка Максима Юрійовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 про закриття провадження у справі – задовольнити.

Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 , до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 130 КУпАП – закрити з підстав, передбачених пунктом 1 статті 247 КУпАП, у зв`язку із відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Постанова суду може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через Вишгородський районний суд Київської області протягом десяти днів з дня її винесення.

Повний текст постанови складено 28.09.2026.

Суддя О.П. Лукач