Вирок від 27 вересня 2026 р. у справі №293/764/26 — Черняхівський районний суд Житомирської області

Справа №293/764/26

Провадження №1-кп/293/154/2026

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 вересня 2026 рокуселище Черняхів

Черняхівський районний суд Житомирської області в складі:

головуючої судді ОСОБА_1

секретаря судового засідання ОСОБА_2

з участю прокурора ОСОБА_3

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Черняхів обвинувальний акт по кримінальному провадженню, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань №12026060610000319 від 05.05.2026 по обвинуваченню ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м.Добропілля, Донецької області, освіта середня, не працюючого, неодруженого, зареєстрованого в АДРЕСА_1 , проживаючого в АДРЕСА_2 , раніше судимого вироком Черняхівського районного суду від 28.01.2026 за ст.126-1 КК України до 1 року пробаційного нагляду

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.126-1 КК України,

ВСТАНОВИВ:

І. Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінальних правопорушень, форми вини і мотивів кримінальних правопорушень.

ОСОБА_4 , маючи не зняту та не погашену у встановленому порядку судимість за вчинення домашнього насильства, на шлях виправлення не став та знову вчинив аналогічний злочин відносно свого батька ОСОБА_5 за наступних обставин.

Так, в порушення вимог ст.28 Конституції України, згідно якої кожен має право на повагу до його гідності, ОСОБА_4 систематично вчиняє домашнє насильство відносно свого батька ОСОБА_5 , яке виразилось у словесних образах, погрозах, приниженні, висловлюваннях нецензурною лайкою в його адресу, що призвело до погіршення стану здоров`я та психологічних страждань останнього, а саме викликало в нього накопичення емоційних переживань образливості, приниженої гідності та розгубленості почуттів.

Зокрема, ОСОБА_4 повторно 20.03.2026 о 13 год. 00 хв., перебуваючи за місцем свого проживання в АДРЕСА_2 , вчинив домашнє насильство психологічного та фізичного характеру відносно свого батька ОСОБА_5 , а саме ображав нецензурною лайкою, погрожував фізичною розправою, штовхався, шарпав за одяг, внаслідок чого була завдана шкода здоров`ю потерпілого.

У зв`язку з вчиненням домашнього насильства в сім`ї, ОСОБА_5 викликано працівників поліції, які припинили протиправні дії ОСОБА_4 та склали відносно нього протокол про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.173-2 КУпАП. Надалі, постановою Черняхівського районного суду Житомирської області від 30.03.2026 ОСОБА_4 , визнано винним за ч.3 ст.173-2 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1020 грн. 00 коп.

В подальшому, повторно 19.04.2026 о 19 год. 00 хв. ОСОБА_4 , перебуваючи за місцем свого проживання в АДРЕСА_2 , вчинив домашнє насильство психологічного характеру відносно свого батька ОСОБА_5 , а саме висловлювався в його адресу нецензурною лайкою та погрожував фізичною розправою, внаслідок чого була завдана шкода здоров`ю потерпілого.

У зв`язку з вчиненням домашнього насильства в сім`ї, ОСОБА_5 викликано працівників поліції, які припинили протиправні дії ОСОБА_4 та склали відносно нього протокол про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.173-2 КУпАП. Надалі, постановою Черняхівського районного суду Житомирської області від 28.04.2026 ОСОБА_4 , визнано винним за ч.3 ст.173-2 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1020 грн. 00 коп.

В подальшому, незважаючи на неодноразове притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення домашнього насильства,близько 11 год. 35 хв. у ОСОБА_4 , який перебував за місцем спільного проживання разом з батьком ОСОБА_5 по АДРЕСА_2 , виник злочинний умисел, направлений на вчинення домашнього насильства відносно останнього.

Реалізуючи свій злочинний умисел, у вказаний день, час, місці та за вказаних обставин, ОСОБА_4 , перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, ігноруючи загальноприйняті сімейні цінності та норми моралі, маючи фізичну перевагу, вчинив відносно свого батька ОСОБА_5 , який є особою похилого віку, домашнє насильство психологічного характеру, а саме ображав його нецензурною лайкою та погрожував фізичною розправою.

У зв`язку із вчиненням ОСОБА_4 систематичного психологічного та фізичного насильства щодо свого батька ОСОБА_5 , вказані дії призвели до розладів його здоров`я, погіршення якості життя потерпілого, а також до психологічних та фізичних страждань останнього.

Своїми умисними діями, що виразились в домашньому насильстві, тобто умисному систематичному вчиненні психологічного та фізичного насильства щодо особи, з якою винний перебуває у сімейних відносинах, що призвело до психологічних та фізичних страждань, а також погіршення якості життя потерпілої особи ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ст.126-1 КК України.

II. Докази на підтвердження встановлених судом обставин.

Допитаний в судовому засіданні ОСОБА_4 свою вину у вчиненні вказаного кримінального правопорушення визнав повністю, надав показання, які за своїм змістом відповідають викладеним вище обставинам вчиненого кримінального правопорушення. Вказав, що розуміє суспільну небезпечність своїх діянь по відношенню до потерпілого - батька ОСОБА_5 , має намір закодуватись, оскільки має алкогольну залежність. Просив суворо не карати.

При визначенні обсягу та порядку дослідження доказів, прокурор висловив думку про недоцільність дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, вказав, що слід обмежитися допитом обвинуваченого, дослідженням письмових доказів, та доказів, що характеризують особу обвинуваченого.

Обвинувачений погодився з думкою прокурора.

Враховуючи те, що обвинувачений свою вину визнав повністю, фактичні обставини справи ніхто з учасників судового розгляду не оспорював, суд у відповідності до ч.3 ст.349 КПК України визнав недоцільним дослідження доказів у судовому засіданні щодо до тих обставин, які ніким не оспорюються, обмежившись дослідження фактичних обставин допитом обвинуваченого та дослідженням письмових доказів. Суд також роз`яснив, що у такому випадку сторони кримінального провадження будуть позбавлені права оскаржити в апеляційному порядку судове рішення з підстав заперечення цих обставин.

Такий порядок судового розгляду повністю узгоджується з вимогами п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, розділу ІІІ Рекомендації № 6 R (87) 18 Комітету міністрів Ради Європи "Відносно спрощеного кримінального правосуддя" та практики Європейського Суду з прав людини щодо їх застосування, згідно яких суд повинен забезпечити належну реалізацію права на справедливий суд під час розгляду кримінальних проваджень шляхом спрощеного і скороченого розгляду.

З урахуванням викладеного, судом досліджені надані прокурорм в судовому засіданні наступні письмові докази:

- витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань;

- постанову про призначення слідчої групи від 05.05.2026;

- постанову про призначення групи прокурорів від 05.05.2026;

- рапорт про надходження 23.04.2026 повідомлення зі служби 102 про те, що ОСОБА_4 чинить психологічне насильство відносно ОСОБА_5 ;

- протокол пийняття заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію від 23.04.2026;

- вирок Черняхівського районного суду Житомирської області від 28.01.2026;

- постанову Черняхівського районного суду Житомирської області від 28.04.2026;

- постанову Черняхівського районного суду Житомирської області від 30.03.2026;

- висновок експерта № 79 від 15.05.2026 за результатами комплексної судової психолого-психіатричної експертизи, згідно якого досліджувана за матеріалами провадження ситуація (конфліктна поведінка ОСОБА_4 ), обумовлює наявність у потерпілого ОСОБА_5 , 1944 р.н., негативних змін в психоемоційному стані, негативно впливає на його соціальне функціонування та погіршує якість його поточного життя. Ситуація, що доліджується є психотравмувальною для потерпілого ОСОБА_5 , 1944 р.н. ОСОБА_5 завдані психологічні (моральні) страждання;

- повідомлення про підозру.

Також судом досліджені характеризуючі дані на обвинуваченого ОСОБА_4 :

- довідка КНП "Черняхівської ТМО" Черняхівської селищної ради , про те, що ОСОБА_5 на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває;

- паспорт громадянина України;

- вимога про судимість на обвинуваченого;

- характеристика з місця проживання обвинуваченого та потерпілого.

Оцінюючи досліджені в судовому засіданні, відповідно до вимог ст.ст.85, 94 КПК України, показання обвинуваченого ОСОБА_4 , письмові докази, суд вважає, що ці докази отримані у порядку, встановленому КПК України, а тому є належними та допустимими, підтверджують обставини, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні.

Після з`ясування обставин вчинення кримінального правопорушення, встановлених під час судового розгляду кримінального провадження, аналізуючи показання обвинуваченого, які мають логічний та послідовний характер, узгоджуються між собою, суд поза розумним сумнівом приходить до висновку про доведеність вини ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, передбаченого ст. 126-1 КК України.

Таким чином, своїми діями ОСОБА_4 скоїв кримінальне правопорушення передбачене ст.126-1 КК України, як умисне систематичне вчинення психологічного та фізичного насильства щодо особи, з якою винний перебуває у сімейних відносинах, що призвело до психологічних та фізичних страждань, а також погіршення якості життя потерпілої особи.

Підстав, відповідно до ч.3 ст.337 КПК України, для виходу за межі висунутого обвинувачення суд не вбачає, оскільки в ході судового розгляду обставин, які б перешкоджали ухваленню справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод не встановлено.

ІІІ. Мотиви призначення покарання.

Суд, призначаючи обвинуваченому покарання, враховує, що покарання, як захід державного реагування на осіб, котрі вчинили кримінальне правопорушення, є головною і найбільш поширеною формою реалізації кримінальної відповідальності, роль і значення якого багато в чому залежать від обґрунтованості його призначення і реалізації.

Застосування покарання є одним із завершальних етапів кримінальної відповідальності, на якому суд вирішує питання, визначені ч.1 ст.368 КПК України, та яке виступає правовим критерієм, показником негативної оцінки як самого правопорушення, так і особи, котра його вчинила.

Покарання завжди має особистий, індивідуалізований характер, а його призначення і виконання можливе тільки щодо особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення.

За змістом статей 50, 65 КК України особі, яка скоїла злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для виправлення та попередження скоєння нових злочинів. Це покарання має відповідати принципам законності, обґрунтованості, справедливості, співмірності та індивідуалізації, що є системою найбільш істотних правил і критеріїв, які визначають порядок та межі діяльності суду під час обрання покарання. Суд повинен враховувати ступінь тяжкості злочину, конкретні обставини його скоєння, форму вини, наслідки цього діяння, дані про особу, обставини, що впливають на покарання, ставлення особи до своїх дій, інші особливості справи, які мають значення для забезпечення відповідності покарання характеру та тяжкості злочину.

Варто відмітити, що колегія суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду у своїй постанові від 09 жовтня 2018 року у справі №756/4830/17-к вказала про те, що визначені у ст.65 КК загальні засади призначення покарання наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації кримінальної відповідальності - призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування, завданням якої є виправлення та попередження нових злочинів. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання.

Згідно із ст.12 КК України злочин передбачений ст.126-1 КК України, є кримінальним проступком.

Обставиною, що пом`якшує покарання обвинуваченого ОСОБА_4 згідно ст.66 КК України є вчинення нетяжкого злочину.

Обставиною, яка обтяжує покарання обвинуваченого ОСОБА_4 відповідно до ст.67 КК України, є вчинення кримінального правопорушення щодо особи похилого віку та особою, що перебуває в стані алкогольного сп`яніння.

Призначаючи ОСОБА_4 покарання, суд враховує характер і ступінь суспільної небезпечності вчиненого кримінального правопорушення; обставину, яка пом`якшує покарання обвинуваченого та обставини, які обтяжують покарання, особу обвинуваченого, який раніше судимий за вчинення аналогічного злочину, позитивних висновків для себе не зробив, на обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває, за місцем проживання характеризується негативно.

Разом з тим, обвинувачений скоїв нетяжкий злочин, на утриманні неповнолітніх дітей не має, проживає разом з батьком пенсіонером, має постійне місце реєстрації та проживання.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 02.11.2004 року у справі N1-33/2004 покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного; покарання за злочин повинно бути домірним злочину. Правова держава, вважаючи покарання передусім виправним та превентивним засобом, має використовувати не надмірні, а лише необхідні і зумовлені метою заходи. Обмеження конституційних прав обвинуваченого повинно відповідати принципу пропорційності: інтереси забезпечення охорони прав і свобод людини і громадянина, власності, громадського порядку та безпеки тощо можуть виправдати правові обмеження прав і свобод тільки в разі адекватності соціально обумовленим цілям.

Водночас, суд звертає увагу на те, що мета покарання, зокрема, виправлення засудженого та запобігання вчинення ним нових кримінальних правопорушень, може бути досягнута лише тоді, коли кримінальне покарання буде для засудженого важким, але у той же час реальним щодо його виконання.

На підставі вищевикладеного, з урахуванням вчиненого та відомостей про особу обвинуваченого, його відношення до скоєного, наявність обставин, які обтяжують покарання та істотно підвищують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, враховуючи, що за приписами ст.50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, суд, з урахуванням майнового стану обвинуваченого, який офіційно не працевлаштований та вчиняє домашнє насильство відносно свого батька пенсіонера, з яким разом проживає, а також ту обставнину, що ОСОБА_4 був засуджений за вчинення аналогічного кримінального правопорушення відносно свого батька, на шлях виправлення не став, та знову в період відбування покарання вчинив злочин відносно близької особи, тому суд вважає, що ОСОБА_4 не може бути виправлений без ізоляції від суспільства.

Суд дійшов до переконання, що необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових злочинів буде покарання у виді обмеження волі в межах санкції ст.126-1 КК України.

Окрім того, встановлено, що після засудження ОСОБА_4 вироком Черняхівського районного суду Житомирської області від 28.01.2026 за ст. 126-1 КК України у виді пробаційного нагляду строком на 1 рік, ОСОБА_4 вчинив нове кримінальне правопорушення, передбачене ст. 126-1 КК України.

За правилами передбаченими ч.1 ст.71 КК України, якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив нове кримінальне правопорушення, суд до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком.

На підставі ч.1 ст.71 КК України та п.1 ч.1 ст.72 КК України, за сукупністю вироків, до призначеного покарання суд частково приєдну невідбуту частину покарання за вироком Черняхівського районного суду Житомирської області від 28.01.2026, із попереднім перерахуванням покарання у виді пробаційного нагляду в покаранні у виді обмеження волі (з розрахунку, що одному дню обмеження волі відповідає один день пробаційного нагляду), та остаточно призначає ОСОБА_4 покарання у виді обмеження волі.

Підстав для застосування до обвинуваченого ст.ст. 69, 69-1 КК України у суду немає.

ІV. Мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку, та положення закону, якими керувався суд.

Запобіжний захід до обвинуваченого ОСОБА_4 під час досудового розслідування та під час розгляду справи у суді не застосовувався.

Прокурор в судових дебатах просив до вступу вироку в законну силу обрати обвинуваченому запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту, оскільки наявний ризик, передбачений п.1 ч.1 ст. 177 КК України та обвинувачений може змінити місце свого проживання.

Разом з тим, суд не вбачає підстав, передбачених ст. 177, 178 КПК України для обрання обвинуваченому будь-якого запобіжного заходу до набрання вироком законної сили.

Цивільний позов у справі не заявлений.

Арешт на майно не накладався.

Речові докази та процесуальні витрати у справі відсутні.

Керуючись ст. 2,7, 100, 124, 349, 368-370, 373, 374, 376, 394, 395 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.126-1 КК України та призначити йому покарання у виді обмеження волі на строк 1 (один) рік 6 (шість) місяців.

На підставі ч.1 ст.71 КК України та п.1 ч.1 ст.72 КК України, за сукупністю вироків, до призначеного покарання частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Черняхівського районного суду Житомирської області від 28.01.2026, та остаточно призначити ОСОБА_4 покарання у виді обмеження волі на строк 1 (один) рік 7 (сім) місяців.

Строк покарання у виді обмеження волі ОСОБА_4 рахувати з моменту приведення вироку до виконання.

Запобіжний захід ОСОБА_4 до вступу вироку в законну силу не обирати.

Вирок набирає законної сили після спливу закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого ч.2 ст.395 КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок може бути оскаржений до Житомирського апеляційного суду через Черняхівський районний суд Житомирської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Копію вироку суду негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору в порядку, визначеному ст. 376 КПК України.

Копія судового рішення не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учасникам судового провадження, які не були присутніми в судовому засіданні.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Головуюча суддя ОСОБА_6