Рішення від 13 серпня 2026 р. у справі №280/3060/23 — Третій апеляційний адміністративний суд

Д О Д А Т К О В А П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

14 серпня 2026 року справа 280/3060/23

Третій апеляційний адміністративний суду складі колегії:

головуючий суддя Суховаров А.В.

судді Головко О.В., Ясенова Т.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м.Дніпрі заяву представника ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про перерахунок довічного грошового утримання

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 20.02.2024 зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 щомісячне довічне грошове утримання в розмірі 80 відсотків грошового утримання судді, працюючого на відповідній посаді, на підставі довідок Господарського суду Запорізької області №05-62/16 від 05.03.2020, №05-62/03 від 25.01.2021, №05-62/06 від 16.02.2022 з урахуванням фактично виплачених сум, починаючи з 19.02.2020.

Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 26.08.2024 змінено рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 20.02.2024 та зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області здійснити перерахунок і виплату ОСОБА_1 щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці на підставі довідок Господарського суду Запорізької області №05-62/16 від 05.03.2020, №05-62/03 від 25.01.2021, №05-62/06 від 16.02.2022 з урахуванням фактично виплачених сум, починаючи з 19.02.2020.

ОСОБА_1 18.04.2025 подав заяву в порядку статті 382 КАС України, в якій просив зобов`язати ГУ ПФУ в Запорізькій області подати звіт про виконання рішення суду.

Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 23.04.2025 встановлений судовий контроль та зобов`язано ГУ ПФУ в Запорізькій області в тримісячний строк подати звіт про виконання судового рішення.

ОСОБА_1 28.04.2025 подав заяву про ухвалення додаткового рішення, в якій вказує, що при розгляді заяви від 18.04.2025 понесені витрати на правову допомогу в сумі 25000гр.

Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 08.05.2025 в ухваленні додаткового рішення відмовлено. Суд зазначив, що на стадії виконання судового рішення не передбачено стягнення витрат на професійну правову допомогу.

Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 26.08.2025 задоволена апеляційна скарга представника ОСОБА_1 , скасована ухвала Запорізького окружного адміністративного суду від 08.05.2025 про відмову в ухваленні додаткового рішення, справа направлена до Запорізького окружного адміністративного суду для вирішення заяви ОСОБА_1 про ухвалення додаткового судового рішення. Апеляційний суд послався на постанову Верховного Суду від 20.10.2020 у справі №520/928/19, в якій зазначено, що розподіл судових витрат має компенсаційний характер і певною відповідальністю за вчинення дій під час розгляду справи. Адміністративний процесуальний закон не обмежує можливість вирішення питання розподілу процесуальних витрат, зокрема витрат на правову допомогу, виключно при ухваленні судового рішення по суті спору, а й може бути вирішено при здійсненні судового контролю.

Від представника позивача 01.09.2025 надійшла заява про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на правову допомогу в сумі 35000гр.

До заяви додані договір про надання правової допомоги №43/21 від 28.08.2021 між ОСОБА_1 і адвокатом Олійником О.С., додаткова угода №6 від 10.05.2025, акт від 01.09.2025 про надання послуг, згідно якого адвокатом надана правова допомога в адміністративній справі №280/3060/23: складена апеляційна скарга на ухвалу від 08.05.2025, здійснювалось представництво в суді, складались інші процесуальні документи та надавалась інша правова допомога, гонорар 35000гр.

Відповідно до частини 1 статті 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до частини 3 статті 132 КАС України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Відповідно до частини 1 статті 134 КАС України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно до частини 2 статті 134 КАС України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Відповідно до частини 3 статті 134 КАС України, для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення витрат.

Відповідно до частини 4 статті 134 КАС України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт, виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до частини 5 статті 134 КАС України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт; 2) часом, витраченим адвокатом на виконання робіт; 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до абзацу 1 частини 7 статті 139 КАС України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити в зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Відповідно до частини 8 статті 139 КАС України, у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Відповідно до частини 9 статті 139 КАС України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом.

Відповідно до частини 1 статті 143 КАС України, суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

З аналізу перелічених норм випливає, що витрати на правову допомогу відшкодовуються суб`єктом владних повноважень якщо за наслідками розгляду справи визнані протиправними його рішення, дії, бездіяльність. Виходячи з положень частини 1 статті 2 КАС України, відповідно до якої завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене, своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод, інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень; частини 1 статті 6 КАС України, відповідно до якої суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави, - витрати на правову допомогу підлягають відшкодуванню якщо для відновлення своїх прав від порушень з боку суб`єкта владних повноважень особа вимушена звернутись до суду і понести певні витрати, зокрема, оплачувати послуги адвоката.

В даній справі в постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 26.08.2025 про направлення справи до Запорізького окружного адміністративного суду для вирішення заяви ОСОБА_1 про ухвалення додаткового судового рішення не вирішувалось питання законності рішення, дії, бездіяльності суб`єкта владних повноважень, а тому відсутні підстави відшкодування витрат на правову допомогу.

Керуючись статтями 143, 252 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Відмовити в ухваленні додаткового судового рішення про стягнення витрат на правову допомогу.

Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів.

Головуючий суддя А.В. Суховаров

суддя О.В. Головко

суддя Т.І. Ясенова