Постанова від 21 вересня 2026 р. у справі №924/1019/25 — Касаційний господарський суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 вересня 2026 року

м. Київ

cправа № 924/1019/25

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Случ О. В. - головуючий, Волковицька Н. О., Могил С. К.,

за участю секретаря судового засідання - Мазуренко М. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Райєвробуд Україна»

на рішення Господарського суду міста Києва від 25.02.2026 (суддя Князьков В. В.)

і постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.05.2026 (головуючий суддя Колесник Р. М., судді Горбасенко П. В., Сковородіна О. М.)

у справі № 924/1019/25

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Райєвробуд Україна»

до 1) Державного реєстратора Відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень Управління з питань реєстрації Хмельницької міської ради Овчинникової Наталії Вікторівни, 2) Державного реєстратора Виконавчого комітету Броварської міської ради Броварського району Київської області Самсон Тетяни Володимирівни, 3) Благодійного фонду «Відродження Хмельниччини», 4) Комуністичної партії України і 5) Фонду державного майна України,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів - Міністерство юстиції України,

про визнання протиправними та скасування рішень державного реєстратора,

(у судовому засіданні взяли участь: представник відповідача-5 - Ломако Є. О., представник третьої особи - Козиренко С. П.)

ВСТУП

1. У цій справі перед судами постало питання щодо наявності підстав для визнання протиправними та скасування рішень державних реєстраторів про реєстрацію речових прав на нерухоме майно, на яке у виконавчому провадженні, де позивач є стягувачем, а один із відповідачів - боржником, було накладено арешт.

2. За висновками місцевого та апеляційного господарських судів наявність статусу стягувача у межах виконавчого провадження ніяким чином не вказує на те, що визнання протиправними та скасування рішень державних реєстраторів щодо нерухомого майна боржника може вплинути на права кредитора, а тому у даному випадку позивачем не підтверджено наявності у нього порушеного права чи законного інтересу, за захистом якого у обраний спосіб він звернувся до суду, що є самостійною підставою для відмови в позові.

3. Крім того, суди звернули увагу і на те, що оспорювані у цій справі реєстраційні дії вчинено на підставі постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.04.2025 у справі № 924/971/23, у якій констатовано нікчемність укладеного Комуністичною партією України та відповідачем-3 (боржником) договору дарування відповідного нерухомого майна, а також рішенням Восьмого апеляційного адміністративного суду від 05.07.2022 у справі № 826/9751/14, яким задоволено позов про заборону діяльності Комуністичної партії України та передання майна, коштів й інших активів Комуністичної партії України, її обласних, міських, районних організацій, первинних осередків та інших структурних утворень у власність держави.

4. Правильність зазначених висновків судів попередніх інстанцій підтвердилася при здійсненні касаційного перегляду, про що детально йдеться далі у цій постанові.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог, підстав заявленого позову

5. Товариство з обмеженою відповідальністю «Райєвробуд Україна» (далі - ТОВ «Райєвробуд Україна») звернулось до суду з позовом до державного реєстратора Відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень Управління з питань реєстрації Хмельницької міської ради Овчинникової Н. В., державного реєстратора Виконавчого комітету Броварської міської ради Броварського району Київської області Самсон Т. В., Благодійного фонду «Відродження Хмельниччини», Комуністичної партії України та Фонду держаного майна України, у якому просило:

1) визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора Виконавчого комітету Броварської міської ради Броварського району Київської області Самсон Т. В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 07.08.2025 з індексним номером 80264471 щодо державної реєстрації за Комуністичною партією України права власності на приміщення офісу площею 607,7 кв.м., яке знаходиться за адресою: Хмельницька обл., Хмельницький р-н, м. Хмельницький, вул. Героїв Маріуполя, буд. 4/1, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 257429368101;

2) визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора Відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень Управління з питань реєстрації Хмельницької міської ради Овчинникової Н. В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 29.08.2025 з індексним номером 80594013 щодо державної реєстрації за Фондом державного майна України права власності на приміщення офісу площею 607,7 кв.м., яке знаходиться за адресою: Хмельницька обл., Хмельницький р-н, м. Хмельницький, вул. Героїв Маріуполя, буд. 4/1, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 257429368101.

6. Заявлений позов ТОВ «Райєвробуд Україна» обґрунтувало тим, що в рамках виконавчого провадження, в межах якого він є стягувачем, а Благодійний фонд «Відродження Хмельниччини» - боржником, приватним виконавцем було накладено арешт на майно боржника, в тому числі на приміщення площею 607,7 кв.м., яке розташоване за адресою: Хмельницька обл., Хмельницький р-н, м. Хмельницький, вул. Героїв Маріуполя, буд. 4, водночас всупереч наявності відповідного арешту, який забороняє проводити будь-які реєстраційні дії, рішенням державного реєстратора право власності на спірне приміщення було спочатку зареєстровано за Комуністичною партією України, а надалі за Фондом державного майна України.

Короткий зміст судових рішень судів попередніх інстанцій

7. Рішенням Господарського суду міста Києва від 25.02.2026 у справі № 924/1019/25 у задоволенні цього позову відмовлено.

8. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 20.05.2026 зазначене рішення місцевого господарського суду залишено без змін.

9. Як місцевий, так і апеляційний, господарські суди дійшли висновку, що позивачем не доведено у належний спосіб факта порушення відповідачами його прав та законних інтересів, а відповідно і наявності підстав для здійснення судового захисту таких прав та законних інтересів у обраний ним спосіб.

10. Висловлюючи такий висновок, суди попередніх інстанцій виходили, зокрема, з того, що оспорювані рішення державних реєстраторів не порушують та жодним чином не впливають на права і законні інтереси ТОВ «Райєвробуд Україна», як кредитора Благодійного фонду «Відродження Хмельниччини», оскільки приміщення площею 607,7 кв.м., розташоване за адресою: Хмельницька обл., Хмельницький р-н, м. Хмельницький, вул. Героїв Маріуполя, буд. 4 ніколи не переходило у власність зазначеного благодійного фонду, оскільки підписаний ним та Комуністичною партією України договір дарування є нікчемним.

11. Також суди звернули увагу на те, що реєстраційні дії, які оспорює позивач, вчинено на підставі постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.04.2025 у справі № 924/971/23 та рішення Восьмого апеляційного адміністративного суду від 05.07.2022 року у справі № 826/9751/14.

12. У підсумку апеляційний господарський суд погодився із висновками суду першої інстанції щодо недоведеності позивачем належними та допустимими доказами всіх обов`язкових складових предмету доказування у розглядуваному спорі, в тому числі і наявності у позивача певного суб`єктивного права (інтересу), порушення якого відбулось з боку відповідачів, а також обставини того, що у разі задоволення позовних вимог порушені права та законні інтереси позивача будуть відновлені.

Касаційна скарга

13. ТОВ «Райєвробуд Україна» звернулося до Верховного Суду із касаційною скаргою, у якій просить постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.05.2026 і рішення Господарського суду міста Києва від 25.02.2026 скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Узагальнені доводи касаційної скарг

14. Підставою касаційного оскарження вказаних судових рішень позивач у касаційній скарзі визначив передбачену пунктом 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) підставу.

15. Обґрунтовуючи цю підставу касаційного оскарження, скаржник серед іншого зазначає, що наразі відсутній висновку Верховного Суду щодо питання застосування положень пункту 6 частини першої та частини четвертої статті 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у правовідносинах, де державна реєстрація права власності здійснюється на підставі судового рішення, яке не належить до переліку судових рішень, визначених у частині четвертій статті 24 названого Закону, за наявності арешту нерухомого майна.

16. Як стверджує позивач, у правовідносинах, що є спірними у цій справі, відсутні будь-які обставини, передбачені частиною четвертою статті 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», які б виключали застосування положення про те, що відмова в державній реєстрації прав з підстави, визначеної пунктом 6 частини першої статті 24 цього Закону, не допускається.

17. Крім того, з посиланням на численну практику Європейського суду з прав людини, окремі Рішення Конституційного Суду України та постанови Верховного Суду ТОВ «Райєвробуд Україна» наводить доводи стосовно того, що суди попередніх інстанцій при розгляді справи № 924/1019/25 порушили принцип рівності сторін у судовому процесі, проігнорували аргументи позивача та доказ, які їх підтверджують, не здійснили повного, всебічно з`ясування усіх обставин справи, у зв`язку з чим не звернули увагу на те, що оспорювані позивачем рішення державних реєстраторів є необґрунтованими і невмотивованими, а вчинення ними реєстраційних дій щодо майна, на яке накладено арешт (тобто, існує імперативна перешкода для державної реєстрації переходу права на нього), порушує публічний порядок.

Позиція інших учасників справи

18. У межах встановленого Верховним Судом строку Міністерство юстиції України та Фонд державного майна України подали відзиви, у яких просять касаційну скаргу позивача залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення судів попередніх інстанцій залишити без змін.

19. Відповідач-5 у поданому відзиві, зокрема, зазначає, що заявлені ТОВ «Райєвробуд Україна» позовні вимоги є передчасними та свідчать про обрання позивачем неналежного способу захисту, зважаючи на не оскарження ним судового рішення про націоналізацію майна Комуністичної партії України, на підставі якого оспорювані реєстраційні дії і були вчинені.

20. До того ж Фонд державного майна України зауважує, що станом на момент подання позову у цій справі право власності Благодійного фонду «Відродження Хмельниччини» на спірне майно визнано судом (Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 16.04.2025 у справі № 924/971/23) таким, що ґрунтувалось на нікчемному правочині, який порушує публічний порядок.

21. Міністерство юстиції України у поданому відзиві так само посилається на вищевказане судове рішення суду касаційної інстанції та наполягає на законності оспорюваних позивачем реєстраційних дій, стверджуючи, що їх вчинення було спрямовано на реальне виконання вищевказаної постанови Великої Палати Верховного Суду, а також рішення Восьмого апеляційного адміністративного суду від 05.07.2022 у справі № 826/9751/14.

22. У контексті ж доводів ТОВ «Райєвробуд Україна» про накладення арешту на відповідне нерухоме майно у виконавчому провадженні третя особа звертає увагу на те, що відповідно до пункту 6 частини першої статті 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» підставою для відмови у державній реєстрації прав є, серед іншого, наявні зареєстровані обтяження речових прав на нерухоме майно, об`єкт незавершеного будівництва, майбутній об`єкт нерухомості, крім випадків, визначених цим Законом. Натомість згідно з пунктом 1 частини четвертої статті 24 названого Закону відмова в державній реєстрації прав з підстави, зазначеній у пункті 6 частини першої цієї статті, не застосовується, зокрема, у разі державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно на підставі рішення суду щодо набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно або витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння.

Обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій

23. Як з`ясували місцевий та апеляційний господарські суди, у 2024 році між ТОВ «Райєвробуд Україна» та Благодійним фондом «Відродження Хмельниччини» виникли договірні відносини з позики грошових коштів на підставі двох укладених договорів позики.

24. За цими договорами ТОВ «Райєвробуд Україна» передало у позику Благодійному фонду «Відродження Хмельниччини» по 250 000,00 грн за кожним із них, тобто всього - 500 000,00 грн. Вказані кошти позичальник був зобов`язаний повернути позикодавцю до 01.12.2024.

25. Однак, позичальником порушено умови договорів позики і на сьогодні жодних коштів ТОВ «Райєвробуд Україна» не повернуто.

26. 14 січня 2025 року судовими наказами Господарського суду Хмельницької області у справах № 924/48/25 та № 924/49/25 з Благодійного фонду «Відродження Хмельниччини» на користь ТОВ «Райєвробуд Україна» стягнуто по 2500 000,00 грн заборгованості та по 242,24 грн витрат з оплати судового збору, що в цілому становить - 500 484,48 грн.

27. На виконання вищевказаних судових наказів приватним виконавцем виконавчого округу Хмельницької області Лабчуком Р. М. відкрито два виконавчі провадження № 77093141 та № 77180777.

28. З метою забезпечення виконання судових наказів, в рамках виконавчого провадження № 77093141 приватним виконавцем виконавчого округу Хмельницької області Лабчуком Р. М. накладено арешт на майно боржника, в тому числі на приміщення площею 607,7 кв.м., яке розташоване за адресою: Хмельницька обл., Хмельницький р-н, м. Хмельницький, вул. Героїв Маріуполя, буд. 4, та належить на праві власності Благодійному фонду «Відродження Хмельниччини».

29. Разом з тим рішенням державного реєстратора Виконавчого комітету Броварської міської ради Броварського району Київської області Самсон Т. В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 07.08.2025 з індексним номером 80264471 право власності на вищевказане приміщення було зареєстровано за Комуністичною партією України.

30. Надалі ж рішенням державного реєстратора Відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень Управління з питань реєстрації Хмельницької міської ради Овчинникової Н. В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 29.08.2025 з індексним номером 80594013 право власності на приміщення площею 607,7 кв.м., яке розташоване за адресою: Хмельницька обл., Хмельницький р-н, м. Хмельницький, вул. Героїв Маріуполя, буд. 4, було зареєстровано за Фондом державного майна України.

31. ТОВ «Райєвробуд Україна» стверджує, що ці рішення порушують його права, як кредитора та стягувача грошових коштів, оскільки від боржника - Благодійного фонду «Відродження Хмельниччини» за наявності відповідного обтяження (арешту) вибуло майно, за рахунок реалізації якого ТОВ «Райєвробуд Україна» мало можливість отримати грошові кошти в якості погашення Благодійним фондом «Відродження Хмельниччини» існуючої заборгованості.

32. З огляду на це, ТОВ «Райєвробуд Україна» звернулося до суду із позовом про визнання відповідних рішень державних реєстраторів протиправними та їх скасування. Зазначений позов і розглядався судами в межах справи № 924/1019/25.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів попередніх інстанцій

33. Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

34. Дослідивши в межах вимог касаційної скарги наведені в ній доводи, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга ТОВ «Райєвробуд Україна» задоволенню не підлягає.

35. У контексті доводів та вимог касаційної скарги, встановлених у справі № 924/1019/25 обставин та висновків судів попередніх інстанцій, Верховний Суд зазначає таке.

36. Згідно із статтею 55 Конституції України кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку.

37. Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства (стаття 15 ЦК України).

38. За змістом частини першої статті 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

39. Реалізуючи передбачене статтею 55 Конституції України, статтею 4 ГПК України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб`єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

40. У свою чергу суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються заявлені вимоги, у тому числі, щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах.

41. Вирішуючи спір, суд з`ясовує, чи існує у позивача право або законний інтерес; якщо так, то чи має місце його порушення, невизнання або оспорювання відповідачем; якщо так, то чи підлягає право або законний інтерес захисту і чи буде такий захист ефективний за допомогою того способу, який визначено відповідно до викладеної в позові вимоги. В іншому випадку у позові слід відмовити (постанова об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14.06.2019 у справі № 910/6642/18).

42. Оцінка предмета заявленого позову, а відтак наявності підстав для захисту порушеного права та/або інтересу позивача, про яке ним зазначається в позовній заяві, здійснюється судом, на розгляд якого передано спір, крізь призму оцінки спірних правовідносин та обставин (юридичних фактів), якими позивач обґрунтовує заявлені вимоги (постанови Верховного Суду від 19.09.2019 у справі № 924/831/17, від 28.11.2019 у справі № 910/8357/18, від 22.09.2022 у справі № 924/1146/21, від 06.10.2022 у справі № 922/2013/21, від 17.11.2022 у справі № 904/7841/21, від 23.06.2026 у справі № 904/114/25).

43. При цьому відсутність порушення прав та законних інтересів позивача є самостійною, достатньою підставою для відмови у позові (постанови від 30.04.2024 у справі № 910/7464/23, від 29.08.2023 у справі № 910/5958/20, від 03.03.2020 у справі № 910/6091/19, від 04.12.2019 у справі № 910/15262/18).

44. Тож на позивача покладається обов`язок довести, яким чином порушується його право або законний інтерес, а суд лише після підтвердження таких доводів може надавати оцінку усім обставинам спірних відносин, оскільки відсутність порушених прав чи інтересів є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог. Крім того, суди мають надавати оцінку щодо можливості поновлення права/захисту інтересу в обраний позивачем спосіб.

45. У справі, що переглядається (№ 924/1019/25), перед судами попередніх інстанцій постало питання наявності чи відсутності підстав для визнання протиправними та скасування рішень державних реєстраторів щодо реєстрації речових прав на нерухоме майно, на яке у виконавчому провадженні, де ТОВ «Райєвробуд Україна» (позивач) є стягувачем, а Благодійний фонд «Відродження Хмельниччини» (відповідач-3) - боржником, накладено арешт.

46. Надаючи відповідь на це питання, місцевий та апеляційний господарські суди виходили, зокрема, з того, що у постанові від 16.04.2025 у справі № 924/971/23 Велика Палата Верховного Суду констатувала нікчемність укладеного Комуністичною партією України і Благодійним фондом «Відродження Хмельниччини» договору дарування відповідного нерухомого майна та дійшла однозначних висновків, що приміщення площею 607,7 кв.м., яке розташоване за адресою: Хмельницька обл., Хмельницький р-н, м. Хмельницький, вул. Героїв Маріуполя, буд. 4, у будь-якому разі не могло перейти у приватну власність Благодійного фонду «Відродження Хмельниччини», у зв`язку із чим державна реєстрація його прав на це приміщення підлягає скасуванню, що автоматично призведе до державної реєстрації набуття прав Комуністичної партії України на таке нерухоме майно та в подальшому забезпечить реалізацію процедури передачі цього майна державі.

47. До того ж, як було встановлено судами попередніх інстанцій при розгляді справи № 924/1019/25, оспорювані ТОВ «Райєвробуд Україна» реєстраційні дії щодо речових прав на вищевказане нерухоме майно вчинено державними реєстраторами (рішення прийняті ними) на підставі зазначеної постанови Великої Палати Верховного Суду, а також рішенням Восьмого апеляційного адміністративного суду від 05.07.2022 у справі № 826/9751/14, яким задоволено позов Міністерства юстиції України та Державної реєстраційної служби України про заборону діяльності Комуністичної партії України та передання майна, коштів й інших активів Комуністичної партії України, її обласних, міських, районних організацій, первинних осередків та інших структурних утворень у власність держави.

48. З урахуванням наведеного, у справі, що переглядається, місцевий та апеляційний господарські суди виснували про недоведеності позивачем належними та допустимими доказами всіх обов`язкових складових предмету доказування у розглядуваному спорі, в тому числі і наявності у нього певного суб`єктивного права (інтересу), порушення якого відбулось з боку відповідачів, як і обставини того, що у разі задоволення позовних вимог порушені права та законні інтереси позивача будуть відновлені.

49. Погоджуючись із викладеним, Верховний Суд окремо звертає увагу на те, що наявність у ТОВ «Райєвробуд Україна» статусу сторони (стягувача) у виконавчому провадженні не свідчить про безумовне порушення його прав або законних інтересів вчиненням відповідних реєстраційних дій, оскільки із встановлених судами попередніх інстанцій обставин не вбачається унеможливлення реалізації цих прав, зокрема, не вбачається їх обмежень щодо отримання присудженого у справах № 924/48/25 та № 924/49/25 за рахунок іншого майна (коштів) боржника.

50. Крім того, як правильно виснував місцевий господарський суд у цьому контексті, наявність статусу стягувача у межах виконавчого провадження ніяким чином не вказує на те, що визнання протиправними та скасування рішень державних реєстраторів щодо нерухомого майна боржника може вплинути на права кредитора.

51. Отже, беручи до уваги наведене у пунктах 39-43 цієї постанови, суди попередніх інстанцій підставно вдалися насамперед до встановлення наявності у позивача порушеного права або законного інтересу, за захистом якого у обраний спосіб він звернувся до суду, і оскільки такі обставини не підтвердилися (не були обґрунтовані та доведені ТОВ «Райєвробуд Україна»), а також з урахуванням нікчемності договору дарування (див. детальніше пункт 46 цієї постанови), відмовили у задоволенні заявлених позовних вимог.

52. Помилок у здійсненому ними при розгляді справи № 924/1019/25 правозастосуванні Верховний Суд не вбачає, зважаючи при цьому на те, що питання про наявність чи відсутність у позивача порушеного права або законного інтересу має вирішуватися виходячи з фактичних обставин конкретної судової справи, встановлення яких є прерогативою місцевого та апеляційного господарських судів.

53. Стосовно ж визначеної скаржником, передбаченої пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України підстави касаційного оскарження ухвалених у цій справі судових рішень Верховний Суд зазначає таке.

54. За змістом пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України підставою касаційного оскарження судових рішень є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

55. Застосовуючи наведену процесуальну норму, Верховний Суд має виходити з того, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права, одним з елементів якого є принцип правової визначеності.

56. Основним елементом принципу правової визначеності є однозначність та передбачуваність правозастосування, а отже, системність і послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів. Суб`єкти (учасники спору) завжди повинні мати можливість орієнтувати свою поведінку таким чином, щоб вона відповідала вимогам норми на момент вчинення дії.

57. Тож правові норми та судова практика підлягають застосуванню таким чином, яким вони є найбільш очевидними та передбачуваними для учасників цивільного обороту в Україні.

58. З огляду на зміст вимог процесуального закону, при касаційному оскарженні судових рішень з підстави, передбаченої пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України, окрім посилань на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, касаційна скарга має містити, зазначення норми права щодо якої відсутній висновок про її застосування, конкретизацію змісту правовідносин, в яких цей висновок має бути висловлений, та обґрунтування необхідності формування єдиної правозастосовчої практики щодо цієї норми для правильного вирішення спору у справі.

59. Тому у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України першочергово скаржник повинен обґрунтувати, в чому саме полягає неправильне застосування норми матеріального права чи порушення норми процесуального права, щодо якої відсутній висновок Верховного Суду (у чому саме полягає помилка судів попередніх інстанцій при застосуванні відповідних норм права та як саме ці норми права судами були застосовано неправильно). При цьому формування правового висновку не може ставитись у пряму залежність від обставин конкретної справи та зібраних у ній доказів і здійснюватися поза визначеними ГПК України межами розгляду справи судом касаційної інстанції.

60. Як вже зазначалось, у поданій у цій справі касаційній скарзі ТОВ «Райєвробуд Україна» вказує, що наразі відсутній висновку Верховного Суду щодо питання застосування положень пункту 6 частини першої та частини четвертої статті 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у правовідносинах, де державна реєстрація права власності здійснюється на підставі судового рішення, яке не належить до переліку судових рішень, визначених у частині четвертій статті 24 названого Закону, за наявності арешту нерухомого майна.

61. Водночас зі змісту оскаржуваних судових рішень вбачається, що відповідні норми Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» судами попередніх інстанцій при їх ухваленні не застосовувались, і за умови встановленої ними відсутності у позивача порушеного права чи законного інтересу, за захистом якого він звернувся до суду, Верховний Суд помилки у цьому не вбачає.

62. Звідси слідує, що скаржник у касаційній скарзі неправильного застосування місцевим та апеляційним господарськими судами правових норм, як необхідної передумови підтвердження передбаченої пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України підстави касаційного оскарження, не обґрунтував, як заразом і не зазначив, який саме висновок щодо застосування пункту 6 частини першої та частини четвертої статті 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» Верховному Суду необхідно сформулювати.

63. Фактично доводи ТОВ «Райєвробуд Україна», якими обґрунтовано визначену ним підставу касаційного оскарження, зводяться не до питання щодо висловлення судом касаційної інстанції висновку про застосування норми права, а полягають у поставленні перед Верховним Судом питання, яке перебуває у прямій залежності від обставин конкретної судової справи (щодо можливості здійснення на підставі інших судових рішень реєстраційних дій із реєстрації речових прав на нерухоме майно, на яке у виконавчому провадженні накладено арешт).

64. Зазначене не стосуються формування єдиної правозастосовчої практики, як і не має визначального значення для правильного вирішення спору у цій справі, з огляду на встановлені судами попередніх інстанцій обставини відсутності у позивача порушеного права чи законного інтересу, за захистом якого він звернувся до суду, що є самостійною підставою для відмови в позові (див. пункти 43, 48 цієї постанови).

65. Отже, у даному випадку передбачена пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України підстава касаційного оскарження не знайшла свого підтвердження, оскільки скаржник не довів неправильного застосування чи порушення судами попередніх інстанцій норм права, а також належно не обґрунтував необхідності формулювання Верховним Судом висновку про застосування правових норм, про які він зазначає, у справі, що переглядається.

66. Натомість інші аргументи касаційної скарги ТОВ «Райєвробуд Україна» (зокрема, його посиланням на рішення Європейського суду з прав людини, Конституційного Суду України, постанови Верховного Суду) не охоплюються визначеною ним підставою касаційного оскарження, підставами відкриття касаційного провадження у цій справі не слугували, а тому і не можуть бути врахованими Верховним Судом.

67. Водночас безвідносно до викладеного вбачається, що відповідні доводи позивача так само не підтверджують неправильного застосування чи порушення судами попередніх інстанцій правових норм, а полягають виключно у висловленні ним незгоди із ухваленими у цій справі судовими рішеннями та викладенні власної оцінки певних обставин (зокрема, оцінки законності/незаконності оспорюваних рішень (реєстраційних дій) державних реєстраторів у контексті дотримання публічного порядку) з їх трактуванням на свою користь.

68. Однак, з урахуванням підстави відмови у задоволенні заявленого ТОВ «Райєвробуд Україна» позову, такі аргументи не мають істотного значення, позаяк не спростовують висновків місцевого та апеляційного господарських судів про відсутність у позивача порушеного права чи законного інтересу, за захистом якого він звернувся.

69. Водночас саме по собі декларативне зазначення у касаційній скарзі про порушення судами принципу рівності сторін у судовому процесі, ігнорування доводів позивача та доказ, які їх підтверджують, не здійснення повного, всебічно з`ясування усіх обставин цієї справи, не може бути підставою для зміни або скасування ухвалених ними судових рішень за відсутності належного обґрунтування того, у чому саме такі порушення полягали.

70. Крім того, задля перевірки окремих з цих доводів скаржника Верховному Суду слід вдатися до переоцінки доказів та вже встановлених місцевим та апеляційним господарськими судами обставин, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції, який не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 300 ГПК України).

71. Отже, у підсумку Верховний Суд ще раз констатує, що доводи ТОВ «Райєвробуд Україна», про які йдеться у пунктах 66-69 цієї постанови, не охоплюються визначеною ним підставою касаційного оскарження, передбаченою пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України. Натомість ця підстава касаційного оскарження під час касаційного перегляду не підтвердилася через відсутність її належного обґрунтування (див. пункти 53-65 цієї постанови).

72. Повноваженнями доповнювати касаційну скаргу, зокрема, і не визначеними скаржником підставами касаційного оскарження, Верховний Суд не наділений, позаяк інакше це б було порушенням принципу диспозитивності та змагальності сторін у господарському судочинстві.

73. Таким чином, ураховуючи, що відповідно до частини першої статті 300 ГПК України суд касаційної інстанції не може вийти за межі доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та з огляду на те, що під час здійснення касаційного провадження у цій справі передбачених частиною четвертою названої статті випадків виявлено не було, встановлені процесуальним законодавством підстави для зміни чи скасування оскаржуваних судових рішень у даному випадку відсутні.

74. Аргументи відзивів Фондом державного майна України та Міністерством юстиції України на касаційну скаргу позивача ураховуються Верховним Судом у тій мірі, що відповідає викладеному у цій постанові.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

75. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

76. Згідно із статтею 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

77. Отже, з огляду на те, що наведені скаржником у касаційній скарзі доводи не знайшли свого підтвердження під час касаційного провадження, касаційна скарга ТОВ «Райєвробуд Україна» задоволенню не підлягає, а оскаржувані ним судові рішення слід залишити без змін.

Розподіл судових витрат

78. Оскільки Суд відмовляє у задоволенні касаційної скарги та залишає без змін судові рішення, що оскаржувалися, відповідно до статті 129 ГПК України судові витрати покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Райєвробуд Україна» залишити без задоволення.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.05.2026 і рішення Господарського суду міста Києва від 25.02.2026 у справі № 924/1019/25 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя О. В. Случ

Судді Н. О. Волковицька

С. К. Могил