Постанова від 21 вересня 2026 р. у справі №916/3759/25 — Касаційний господарський суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 вересня 2026 року

м. Київ

cправа № 916/3759/25

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Случ О. В. - головуючий, Волковицька Н. О., Могил С. К.,

за участю секретаря судового засідання - Мазуренко М. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Рута Нова-К Плюс»

на рішення Господарського суду Одеської області від 12.02.2026 (суддя Гут С. Ф.)

і постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 02.06.2026 (головуючий суддя Савицький Я. Ф., судді Богацька Н. С., Ярош А. І.)

у справі № 916/3759/25

за позовом Одеської міської ради

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Рута Нова-К Плюс»,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Департамент архітектури, містобудування та земельних відносин Одеської міської ради,

про стягнення коштів,

(у судовому засіданні взяли участь: представник позивача - Павлюк В. С., представник відповідача - Гидирим О. А., представник третьої особи - Карапиш К. В.)

ВСТУП

1. У цій справі суди попередніх інстанцій виснували про наявність підстав для задоволення позову та стягнення із відповідача на користь позивача недоотриманої орендної плати за користування земельною ділянкою комунальної власності.

2. За результатами касаційного перегляду Верховний Суд погодився з такими висновками, ураховуючи, зокрема, вже здійснену у справі № 916/2243/23 судом касаційної інстанції правову оцінку правовідносин, що склалися між позивачем (уповноваженим органом з представництва інтересів територіальної громади міста, як власника орендованої земельної ділянки) та відповідачем (орендарем), яка свідчить про те, що недоотримані до міського бюджету внаслідок обчислення орендної плати із застосуванням коефіцієнту функціонального використання земельної ділянки у меншому розмірі кошти підлягають стягненню із орендаря.

3. Про зазначене детально йдеться далі у цій постанові.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог, підстав заявленого позову

4. Одеська міська рада звернулася до Господарського суду Одеської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Рута Нова-К Плюс» (далі - ТОВ «Рута Нова-К Плюс») про стягнення 2 169 449,89 грн, як безпідставно збережених коштів.

5. Заявлену вимогу обґрунтовано тим, що у період з 01.03.2019 до 31.07.2025 відповідач, будучи власником об`єкта нерухомого майна (нежитлової будівлі АЗС загальною площею 12,3 кв. м, розташованої за адресою: м. Одеса, вул. Балківська, 131-А), користувався земельною ділянкою, на якій це нерухоме майно розташовано, на підставі договору оренди землі від 01.03.2019, сплачуючи при цьому орендну плату у розмірі, що не відповідав встановленому розміру орендної плати за користування земельними ділянками з цільовим призначенням « 12.11 для розміщення та експлуатації об`єктів дорожнього сервісу», внаслідок чого безпідставно зберіг 2 169 449,89 грн коштів недоотриманої позивачем орендної плати, що за твердженнями Одеської міської ради підлягають стягненню із ТОВ «Рута Нова-К Плюс» у судовому порядку.

Короткий зміст судових рішень судів попередніх інстанцій

6. Рішенням Господарського суду Одеської області від 12.02.2026 у справі № 916/3759/25 зазначений позов було задоволено. Стягнуто з відповідача на користь позивача 2 169 449,89 грн безпідставно збережених коштів.

7. Ухвалюючи це рішення, місцевий господарський суд виходив, зокрема, з того, що при визначенні нормативної грошової оцінки земельної ділянки з кадастровим номером 5110137300:17:002:0026 для цілей обчислення орендної плати підлягає застосуванню коефіцієнт функціонального використання земельної ділянки (Кф) у розмірі 2,5, встановлений для земельних ділянок із цільовим призначенням «для розміщення та експлуатації об`єктів дорожнього сервісу», позаяк фактичне використання земельної ділянки пов`язане з розміщенням та експлуатацією автозаправної станції. Тому нормативна грошова оцінка відповідної земельної ділянки станом на дату укладення договору оренди становила 8 382 552,15 грн, а річний розмір орендної плати, виходячи зі ставки 5 % від цієї нормативної грошової оцінки, - 419 127,61 грн. Відповідно, з урахуванням коефіцієнтів індексації, загальний розмір орендної плати, який підлягав сплаті відповідачем за період з 01.03.2019 до 31.07.2025, становить 3 013 126,60 грн.

8. Тож, оскільки за вказаний період ТОВ «Рута Нова-К Плюс» мало сплатити орендну плату в розмірі 3 013 126,60 грн, а фактично сплатило - 843 676,71 грн, за висновками місцевого господарського суду, різниця, що становить 2 169 449,89 грн, є коштами, які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

9. Апеляційний господарський суд погодився із таким висновком суду першої інстанції, у зв`язку з чим постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 02.06.2026 рішення Господарського суду Одеської області від 12.02.2026 залишено без змін.

Касаційна скарга

10. ТОВ «Рута Нова-К Плюс» звернулося до Верховного Суду із касаційною скаргою, у якій просить ухвалені судами попередніх інстанцій у цій справі судові рішення скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в позові.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Узагальнені доводи касаційної скарг

11. У поданій касаційній скарзі підставою касаційного оскарження постанови Південно-західного апеляційного господарського суду від 02.06.2026 і рішення Господарського суду Одеської області від 12.02.2026 відповідач визначає підставу, передбачену пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

12. На обґрунтування цієї підстави касаційного оскарження ТОВ «Рута Нова-К Плюс» наводить доводи про те, що суди попередніх інстанцій безпідставно застосували до врегулювання спірних у цій справі правовідносин, статтю 1212 ЦК України, не врахувавши при цьому висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постановах від 04.12.2019 у справі № 917/1739/17, від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц та від 13.02.2019 у справі № 320/5877/17, щодо субсидіарного характеру відповідної правової норми та не можливості її застосування до правовідносин договірного характеру.

13. До того ж, як зазначає відповідач, ухвалюючи оскаржувані судові рішення, місцевим та апеляційним господарськими судами не взяли до уваги встановлену у статті 204 ЦК України презумпцію правомірності правочину та не урахували наведених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 916/5073/15 і від 14.11.2018 у справі № 2-1383/2010 висновків про те, що у разі її не спростування всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

14. Також, за твердженнями скаржника, місцевий та апеляційний господарські суди при вирішенні спору у цій справі помилково не застосували частину другу статті 11 і частину першу статті 13 ЦК України, оскільки не урахували правових висновків Верховного Суду про «заборону суперечливої поведінки», а також про добросовісність, як певний стандарт поведінки сторони справи (постанови Великої Палати Верховного Суду від 25.05.2021 у справі № 461/9578/15-ц, об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 10.04.2019 у справі № 390/34/17).

15. У контексті наведеного ТОВ «Рута Нова-К Плюс» зауважує, що саме позивач, як орган місцевого самоврядування, погодив проєкт землеустрою відповідної земельної ділянки, самостійно розробив проєкт договору оренди землі, встановивши у ньому код класифікації виду цільового призначення земель (КВЦПЗ) 03.15, та протягом 6 років (з 2019 до 2025) приймав орендну плату без жодних зауважень. Водночас суди попередніх інстанцій помилково ототожнили порушення процедури визначення Одеською міською радою коду КВЦПЗ, що було і констатовано Верховним Судом у справі № 916/2243/23, з обов`язком відповідача сплатити на користь позивача відповідні кошти. Проте постановлена Верховним судом у справі № 916/2243/23 окрема ухвала від 18.06.2025 вказує на недоліки роботи саме позивача і ці недоліки не анулюють дію договору оренди землі від 01.03.2019 та не створюють автоматичного обов`язку ТОВ «Рута Нова-К Плюс» з доплатити відповідних кошти.

16. Заразом з посиланням на численну судову практику Верховного Суд стосовно доказів та доказування, а також практику Європейського Суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) щодо цього, скаржник стверджує, що доказами ТОВ «Рута Нова-К Плюс» більш вірогідно підтверджуються такі обставини:

- відповідач здійснював свої цивільні права та виконував цивільні обов`язки у межах, встановлених чинним договором оренди землі, дотримання умов якого (у тому числі в частині орендних платежів) є обов`язковим;

- зміна правової оцінки використання земельної ділянки у 2025 році не може тягнути за собою фінансові санкції для орендаря, починаючи з 2019 року, оскільки це порушує статтю 58 Конституції України та статтю 5 ЦК України щодо незворотності дії нормативно-правових актів у часі, а також принцип nullum crimen, nulla poena sine lege («ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися правопорушенням»);

- наявні порушення саме в діях Одеської міської ради щодо надання в оренду земельних ділянок та зміни (визначення) їх цільового призначення, що має наслідком неотримання місцевим бюджетом коштів, натомість відповідач як орендар, укладаючи договір оренди земельної ділянки на умовах, визначених орендодавцем, та належним чином виконуючи його, сподівався на використання земельної ділянки на умовах узгоджених в договорі та покладався на дотримання позивачем принципу «належного урядування», натомість стягнення з відповідача недоотриманої орендної плати є формою схвалення судом суперечливої поведінки муніципалітету та легітимізації виправлення помилки органу влади за рахунок приватного суб`єкта, що не відповідає вказаному принципу і у підсумку суперечить висновкам, викладеним у рішенні ЄСПЛ у справі «Рисовський проти України» від 20.10.2011, заява № 29979/04 та порушує Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (стаття 6, стаття 1 Першого протоколу до Конвенції).

Позиція інших учасників справи

17. Одеська міська рада подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу відповідача, у якому просить залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення судів попередніх інстанцій залишити без змін.

18. У відзиві позивач, зокрема, зазначає, що правовідносини у справах № 917/1739/17, № 629/4628/16-ц та № 320/5877/17, на висновки висловлені Верховним Судом у яких посилається скаржник, не є подібними до правовідносин, що склалися між сторонами цієї справи, отже не можуть бути враховані при її розгляді.

19. Також Одеська міська рада посилається на висновки судової палати для розгляду справа щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, у відповідності до яких належним способом захисту у спірних у тому числі у цій справі правовідносинах є звернення до суду (зокрема, прокурором з визначенням в якості позивача органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах) з позовною заявою до орендаря з вимогою про сплату недоплаченої (недоотриманої) суми орендної плати в розмірі, визначеному відповідно до належної ставки орендної плати (постанова від 17.04.2025 у справі № 904/186/23).

20. Водночас позивач зауважує, що у даному випадку, постановляючи окрему ухвалу від 18.06.2025 у справі № 916/2243/23, Верховний Суд поклав на нього обов`язок вжити заходів з метою стягнення недоотриманих територіальною громадою коштів за користування відповідачем земельною ділянкою, а остаточним судовим рішенням у справі № 916/2243/23 спростовано презумпцію правомірності правочину (договору оренди землі від 01.03.2019 у відповідній частині), позаяк серед іншого визнано незаконним та скасовано пункт 2 рішення Одеської міської ради від 12.12.2018 № 4166-VII в частині надання ТОВ «Рута Нова-К Плюс» в оренду земельної ділянки з цільовим призначення: «В.03.15- для будівництва та обслуговування будівель громадської забудови». Це свідчить про безпідставність наведених у касаційній скарзі посилань на висновки щодо застосування статті 204 ЦК України, які містяться у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 916/5073/15 та від 14.11.2018 у справі № 2-1383/2010.

21. Позивач у відзиві наводить і інші аргументи на спростування доводів касаційної скарги ТОВ «Рута Нова-К Плюс» та зазначає про законності і обґрунтованості оскаржуваних ним судових рішень.

Обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій

22. Як з`ясували місцевий та апеляційний господарські суди, рішенням Одеської міської ради від 24.12.2014 № 6130-VI ТОВ «Рута Нова-К» було надано дозвіл на розроблення проєкта землеустрою щодо відведення в оренду земельної ділянки орієнтовною площею 0,3250 га за адресою: м. Одеса, вул. Балківська, 131-А для реконструкції, експлуатації та обслуговування автозаправної станції.

23. У подальшому земельну ділянку площею 0,2763 га було сформовано та 18.08.2015 зареєстровано у Державному земельному кадастрі за кадастровим номером 5110137300:17:002:0026. При цьому щодо неї було визначено категорію земель - «землі житлової та громадської забудови» та вид цільового призначення - « 03.15 для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови».

24. Рішенням Одеської міської ради від 10.09.2015 № 7048-VI затверджено проєкт землеустрою щодо відведення цієї земельної ділянки та надано її в оренду ТОВ «Рута Нова-К» строком на 25 років для реконструкції, експлуатації та обслуговування автозаправної станції.

25. Згідно з витягом із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 06.02.2017 № 1569/86-17, нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 5110137300:17:002:0026 була визначена у розмірі 2 347 114,60 грн.

26. Під час її розрахунку застосовано коефіцієнт функціонального використання земельної ділянки Кф = 0,7, встановлений для земель із видом цільового призначення «для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови».

27. Надалі право власності на розташований на земельній ділянці об`єкт нерухомого майна (будівлю автозаправної станції загальною площею 12,3 кв.м) перейшло до ТОВ «Рута Нова-К Плюс», що підтверджується записом у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно від 28.11.2018.

28. У зв`язку з переходом права власності на об`єкт нерухомого майна, рішенням Одеської міської ради від 12.12.2018 № 4166-VII було припинено договір оренди землі, укладений із ТОВ «Рута Нова-К», та надано спірну земельну ділянку в оренду ТОВ «Рута Нова-К Плюс» до 25.02.2041 для реконструкції, експлуатації та обслуговування автозаправної станції. При цьому вид цільового призначення земельної ділянки залишився незмінним - «В.03.15 для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови».

29. 01 березня 2019 року на виконання рішення Одеської міської ради від 10.09.2015 № 7048-VI Одеською міською радою та ТОВ «Рута Нова-К Плюс» було укладено договір оренди землі, право оренди за яким зареєстровано у встановленому законом порядку.

30. Згідно з пунктом 2.1 цього договору в оренду передано земельну ділянку загальною площею 0,2763 га, у тому числі: під капітальною одноповерховою забудовою - 0,0016 га, під проїздами, проходами та майданчиками - 0,1327 га, інші угіддя - 0,1420 га.

31. У відповідності до умов договору оренди на зазначеній земельній ділянці розташований об`єкт нерухомого майна з реєстраційним номером 537381851101, право власності на який належить орендарю. Державна реєстрація права власності проведена у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, запис про право власності від 28.11.2018 № 29151133. Підставою виникнення права власності є договір купівлі-продажу, посвідчений 28.11.2018 приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Калгановою М. В. та зареєстрований за № 253.

32. За змістом пунктів 2.2, 2.3 договору режим забудови земельної ділянки визначається планом зонування території (зонгом) м. Одеси, затвердженим рішенням Одеської міської ради від 19.10.2016. Інженерне забезпечення земельної ділянки здійснюється від існуючих міських мереж. Нормативна грошова оцінка земельної ділянки на дату його укладення становила 2 347 114,60 грн.

33. Щодо розміру та поряду сплати орендної плати у договорі оренди землі від 01.03.2019 було наведено такі умови:

- річна орендна плата за земельну ділянку площею 0,2763 га визначена у розмірі 5 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки та становить 117 355,73 грн на рік (пункт 4.1);

- розмір орендної плати встановлюється відповідно до рішень Одеської міської ради та розрахунку орендної плати, у межах, визначених законодавством, він може бути змінений рішенням Одеської міської ради, розрахунок орендної плати здійснюється з урахуванням коефіцієнтів індексації у порядку, встановленому законодавством (пункт 4.2);

- орендна плата сплачується орендарем рівними частинами за податковий період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 30 календарних днів після закінчення відповідного звітного місяця (пункт 4.3).

34. Пунктом 4.5 договору оренди землі передбачено можливість перегляду розміру орендної плати, зокрема в інших випадках, встановлених законодавством України.

35. В свою чергу у пунктах 5.1, 5.2 договору зазначено, що земельна ділянка надається орендарю для реконструкції, експлуатації та обслуговування автозаправної станції. Земельна ділянка належить до категорії земель житлової та громадської забудови. Вид цільового призначення земельної ділянки відповідно до КВЦПЗ визначено як «В.03.15 для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови».

36. Суди попередніх інстанцій встановили, що надана копія договору оренди землі містить підписи сторін, скріплена печатками контрагентів, посвідчена приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Калгановою М. В. і зареєстрована в реєстрі за № 139.

37. Водночас з наявного в матеріалах справи витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права слідує, що за ТОВ «Рута Нова-К Плюс» зареєстровано право оренди земельної ділянки з кадастровим номером 5110137300:17:002:0026. Реєстрацію здійснено на підставі рішення про державну реєстрацію прав від 01.03.2019 № 45768054 та договору оренди землі, укладеного з Одеською міською радою 01.03.2019.

38. Також місцевий та апеляційний господарські суди з`ясували, що під час розгляду судової справи № 916/2243/23 судами досліджувалися питання правомірності визначення виду цільового призначення земельної ділянки В.03.15 та відповідності такого виду її фактичному використанню.

39. У зазначеній справі судами було встановлено, що на момент формування земельної ділянки в її межах уже знаходилася будівля автозаправної станції, що підтверджувалося технічною документацією та висновком судової будівельно-технічної і земельно-технічної експертизи. Експертизою також встановлено, що земельна ділянка сформована саме для функціонування автозаправної станції, а її площа обумовлена необхідністю забезпечення нормативних вимог щодо розміщення об`єкта дорожнього сервісу, організації руху транспорту, протипожежних та санітарних відстаней.

40. У постанові Верховного Суду від 18.06.2025 у справі № 916/2243/23 міститься висновок про те, що автозаправна станція у розумінні статті 1 Закону України «Про автомобільні дороги» належить до об`єктів дорожнього сервісу, розміщення та експлуатація яких повинні здійснюватися на земельних ділянках із відповідним видом цільового призначення, а саме « 12.11 для розміщення та експлуатації об`єктів дорожнього сервісу».

41. У зв`язку з цим Верховний Суд визнав незаконними рішення Одеської міської ради, якими земельній ділянці було визначено вид цільового призначення «В.03.15 для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови», та фактично констатував невідповідність визначеного виду цільового призначення фактичному використанню земельної ділянки.

42. Заразом Верховний Суд звернув увагу і на те, що визначення земельній ділянці невідповідного виду цільового призначення безпосередньо вплинуло на розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки та, відповідно, на розмір орендної плати, яка надходила до місцевого бюджету. Застосування коефіцієнта функціонального використання земельної ділянки Кф = 0,7, передбаченого для земель громадської забудови, призвело до істотного зменшення нормативної грошової оцінки земельної ділянки порівняно з тією, яка мала бути визначена при використанні земельної ділянки для розміщення та експлуатації об`єктів дорожнього сервісу із застосуванням коефіцієнта Кф = 2,5.

43. За висновками Верховного Суду належним способом захисту інтересів територіальної громади у разі недоотримання місцевим бюджетом орендної плати є звернення до суду з вимогою про стягнення з орендаря недоплаченої суми орендної плати, розрахованої з урахуванням належного виду цільового призначення земельної ділянки та відповідних показників нормативної грошової оцінки.

44. Після ухвалення Верховним Судом цієї постанови від 18.06.2025 у справі № 916/2243/23, а також окремої ухвали від 18.06.2025, Департамент земельних ресурсів Одеської міської ради здійснив перерахунок нормативної грошової оцінки земельної ділянки та орендної плати за користування нею, виходячи з того, що для визначення нормативної грошової оцінки повинен застосовуватися коефіцієнт функціонального використання земельної ділянки, встановлений для виду цільового призначення « 12.11 для розміщення та експлуатації об`єктів дорожнього сервісу».

45. У результаті здійсненого перерахунку було виявлено, що за період з березня 2019 року до червня 2025 року ТОВ «Рута Нова-К Плюс» повинно було сплатити орендну плату у загальному розмірі 3 013 126,60 грн. Водночас, згідно з даними про фактичні надходження коштів до бюджету ним сплачено 843 676,71 грн орендної плати.

46. З огляду на це та ураховуючи, що різниця між належною до сплати і фактично сплаченою орендною платою становить 2 169 449,89 грн, Одеська міська рада звернулася до суду з позовом про стягнення з ТОВ «Рута Нова-К Плюс» цих коштів. Зазначений позов і розглядався судами у межах справи № 916/3759/25.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів попередніх інстанцій

47. Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

48. Дослідивши в межах вимог касаційної скарги наведені в ній доводи, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга ТОВ «Рута Нова-К Плюс» не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

49. Ухвалюючи оскаржувані судові рішення у цій справі, місцевий та апеляційний господарські суди виходили у тому числі з того, що у постанові Верховного Суду від 18.06.2025 у справі № 916/2243/23 констатовано незаконність рішення Одеської міської ради, якими орендованій ТОВ «Рута Нова-К Плюс» земельній ділянці визначено вид цільового призначення «В.03.15 для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови».

50. Крім того, з посиланням на висновки зроблені судовою палатою для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду під час касаційного перегляду справи № 904/186/23, у вищевказаній постанові суд касаційної інстанції зазначив, що у даному випадку належним способом захисту буде звернення до суду з позовом до орендаря з вимогою про сплату недоплаченої (недоотриманої) суми орендної плати в розмірі, визначеному відповідно до належної ставки орендної плати.

51. У окремій ухвалі від 18.06.2025, постановленій у справі № 916/2243/23, Верховний Суд вказав на необхідність розглянути питання щодо вжиття Одеською міською радою, як представницьким органом власника земельної ділянки (територіальної громади), заходів щодо стягнення із землекористувача до міського бюджету орендної плати у належному розмірі, а також приведення договору оренди земельної ділянки у відповідність до вимог законодавства.

52. У своїх постановах Верховний Суд неодноразово зазначав, що задля дотримання принципу правової визначеності правова оцінка, що надається судами, має здійснюватися однаково, якщо йдеться, зокрема, по суті про ті самі фактичні обставини, встановлені у спорі між тими самими учасниками (зокрема, про це зазначено у постанові Верховного Суду від 07.05.2026 у справі № 922/2427/25).

53. У справі ж, що переглядається (№ 916/3759/25), місцевий та апеляційний господарські суди, з урахуванням наведеного у постанові Верховного Суду від 18.06.2025 у справі № 916/2243/23 та постановленій у цій справі окремій ухвалі від 18.06.2025, встановивши факт використання ТОВ «Рута Нова-К Плюс» земельної ділянки комунальної власності для розміщення та експлуатації автозаправної станції, перевіривши правильність визначення нормативної грошової оцінки земельної ділянки з урахуванням коефіцієнта, передбаченого для об`єктів дорожнього сервісу, а також перевіривши здійснений позивачем розрахунок, виснували про наявність підстав для стягнення з ТОВ «Рута Нова-К Плюс» 2 169 449,89 грн, що відповідає розміру орендної плати, яка була недоплачена відповідачем та недоотримана власником земельної ділянки, оскільки всупереч вимог законодавства орендна плата сплачувалась ТОВ «Рута Нова-К Плюс» в меншому розмірі.

54. Отже, у даному випадку суди попередніх інстанцій при розгляді справи № 916/3759/25 правильно урахували здійснену Верховним Судом у справі № 916/2243/23 правову оцінку у тому числі правовідносин, що склалися між Одеською міською радою (уповноваженим органом з представництва інтересів територіальної громади міста, як власника орендованої земельної ділянки) та ТОВ «Рута Нова-К Плюс» (орендарем), яка свідчить про те, що недоотримані до міського бюджету внаслідок обчислення орендної плати із застосуванням коефіцієнту функціонального використання земельної ділянки у меншому розмірі кошти підлягають стягненню із відповідача.

55. Доводи касаційної скарги ТОВ «Рута Нова-К Плюс» наведеного не спростовують, здійснення судами попередніх інстанцій неправильної кваліфікації спірних у цій справі правовідносин не обґрунтовують і не підтверджують та відхиляються Верховним Судом з таких мотивів.

56. Як унормовано у пункті 1 частини другої статті 287 ГПК України, підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

57. За змістом цієї норми, касаційний перегляд з вказаних підстав може відбутися за наявності таких складових:

- суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду;

- спірні питання виникли у подібних правовідносинах.

58. У постанові від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19 Велика Палата Верховного Суду сформулювала висновок про те, що для цілей застосування приписів процесуального закону, в яких вжитий термін «подібні правовідносини», зокрема і вищевказаного пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України, таку подібність слід оцінювати за змістовим, суб`єктним та об`єктним критеріями.

59. При цьому з-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов`язків учасників) є основним, а два інші - додатковими.

60. Подібність правовідносин суд касаційної інстанції визначає з урахуванням обставин кожної конкретної справи. Це врахування слід розуміти як оцінку подібності насамперед змісту спірних правовідносин (обставин, пов`язаних із правами й обов`язками сторін спору, регламентованими нормами права чи умовами договорів), а за необхідності, зумовленої специфікою правового регулювання цих відносин, - також їх суб`єктів (видової належності сторін спору) й об`єктів (матеріальних або нематеріальних благ, щодо яких сторони вступили у відповідні відносини).

61. Зі змісту касаційної скарги ТОВ «Рута Нова-К Плюс» вбачається, що на обґрунтування вищевказаної підстави касаційного оскарження відповідач, зокрема, наводить доводи про не урахування судами попередніх інстанцій висновків щодо застосування норм права, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2019 у справі № 917/1739/17, від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц та від 13.02.2019 у справі № 320/5877/17.

62. Однак, правовідносини у цих справа не є подібними до правовідносин у справі, що переглядається, оскільки у справах № 917/1739/17, № 629/4628/16-ц та справі № 320/5877/17 розглядались позови про стягнення збитків у розмірі неотриманої орендної плати. Висновки ж Великої Палати Верховного Суду, висловлені в ухвалених у зазначених справах постановах, стосуються співвідношення правового регулювання деліктних та кондикційних зобов`язань.

63. Натомість у справі, що переглядається (№ 916/3759/25), позовна вимога про відшкодування збитків Одеською міською радою не заявлялася.

64. До того ж неподібними до справ № 917/1739/17, № 629/4628/16-ц та № 320/5877/17 є і фактичні обставини, стали підставою подання позову у справі № 916/3759/25, а саме обставини недоотримання місцевим бюджетом коштів з орендної плати, у зв`язку із застосуванням нижчого коефіцієнта функціонального використання земельної ділянки через неправильне визначення цільового призначення орендованої земельної ділянки.

65. Отже, правовідносини у зазначених справах та у справі, що переглядається, (зокрема, за змістовним критерієм) не є подібними, а тому посилання скаржника на висновки, наведені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2019 у справі № 917/1739/17, від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц та від 13.02.2019 у справі № 320/5877/17 не є належним обґрунтуванням передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України підстави касаційного оскарження.

66. Заразом у даному випадку помилковість визначеного в укладеному сторонами справи № 916/3759/25 договорі оренди землі від 01.03.2019 цільового призначення орендованої ТОВ «Рута Нова-К Плюс» земельної ділянки, яке і мало наслідком застосування до розрахунку орендної плати нижчого коефіцієнта її функціонального використання, підтверджено наведеним у постанові Верховного Суду від 18.06.2025 у справі № 916/2243/23.

67. Також у цій постанові вказано про те, що належним способом захисту у такому випадку буде звернення до суду з позовом до орендаря з вимогою про сплату недоплаченої (недоотриманої) суми орендної плати.

68. Саме з цим позовом Одеська міська рада і звернулася до суду у справі, що переглядається (№ 916/3759/25).

69. З огляду на викладене, доводи касаційної скарги ТОВ «Рута Нова-К Плюс» про характер спірних правовідносин сторін цієї справи та правові норми, які підлягають застосуванню до їх врегулювання, не спростовується правильність висновків місцевого та апеляційного господарських судів щодо вирішення по суті спору, який виник між ними, а тому відповідні аргументи скаржника не є визначальними у цьому разі.

70. Разом з тим у постановах Великої Палати Верховного Суду від 25.05.2021 у справі № 461/9578/15-ц та об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 10.04.2019 у справі № 390/34/17, про які також йдеться у касаційній скарзі, серед іншого зазначено, що добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Доктрина «venire contra factum proprium» (заборони суперечливої поведінки), базується ще на римській максимі - «non concedit venire contra factum proprium» (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини «venire contra factum proprium» знаходиться принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.

71. При цьому, з урахуванням наведених висновків, ухвалюючи постанову від 25.05.2021 у справі № 461/9578/15-ц, Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що позивачка заявою, складеною у простій письмовій формі, надала згоду власникам квартири в житловому будинку зробити її реконструкцію та переобладнати горище під мансардний поверх, а згодом пред`явила позов, мотивуючи його тим, що жодної згоди як співвласник багатоквартирного будинку на реконструкцію приміщень спільного користування (горища) вона не надавала.

72. В свою чергу у постанові від 10.04.2019 у справі № 390/34/17 об`єднана палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, посилаючись на доктрину «заборони суперечливої поведінки», виснувала, що дії позивача, який уклав додаткову угоду до договору оренди землі, а згодом пред`являє позов про визнання договору оренди землі неукладеним, суперечать його попередній поведінці (укладенню додаткової угоди та отриманню плати за користування земельною ділянкою) і є недобросовісним.

73. З наведеного вбачається, що у зазначених справах суд касаційної інстанції виходив із доктрини «заборони суперечливої поведінки», проте його висновки щодо добросовісності чи недобросовісності поведінки позивачів ґрунтуються на встановлених фактичних обставинах цих справ, які не є подібними до справи № 916/3759/25 (як і в цілому правовідносини у них).

74. Посилатися ж на неврахування висновку Верховного Суду як на підставу для касаційного оскарження, якщо відмінність у судових рішеннях зумовлена не неправильним (різним) застосуванням норми, а неоднаковими фактичними обставинами справ, які мають юридичне значення, помилково.

75. Крім того, у контексті названої доктрини, а також інших доводів скаржника, зокрема, щодо необхідності дотримання принципу «належного урядування», недобросовісність самого позивача, вчинення відповідачем усіх дій у відповідності із умовами правочину (договору оренди землі від 01.03.2019), презумпцію правомірності якого не спростовано, слід звернути увагу на те, що принципи справедливості, добросовісності та розумності є однією із фундаментальних засад цивільного права, спрямованою, у тому числі на утвердження у правовій системі України принципу верховенства права (стаття 3 ЦК України).

76. Добросовісність, зокрема, означає прагнення особи сумлінно використовувати цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов`язків, що підтверджується змістом частини третьої статті 509 цього Кодексу.

77. Отже, законодавець, навівши у тексті ЦК України зазначений принцип, установив у такий спосіб певну межу поведінки учасників правовідносин, тому кожен із них зобов`язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов`язки, у тому числі передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам та інтересам інших осіб. Цей принцип не є суто формальним, оскільки його недотримання призводить до порушення прав та інтересів учасників цивільного обороту.

78. Водночас у вже згадуваній постанові суду касаційної інстанції від 18.06.2025 у справі № 916/2243/23 зазначено у тому числі про те, що оскільки у справі встановлено порушення порядку передачі в користування земельних ділянок для громадської та житлової забудови під розміщення/експлуатацію автозаправних станцій, яке перебуває у причинно-наслідковому зв`язку з діями сторін договору, які не дотрималися чітких та зрозумілих норм земельного законодавства, Верховний Суд висновує про протиправність дій орендаря та орендодавця, що призвели до звернення прокурора до суду задля приведення відносин у відповідність до таких норм.

79. Звідси вбачається, що у вищевказаному судовому рішенні Верховного Суду констатовано протиправність дій і самого орендаря - ТОВ «Рута Нова-К Плюс», а тому його посилання у касаційній скарзі на добросовісне виконання умов договору оренди землі з моменту його укладення та вчинення порушень лише з боку орендодавця (пункти 14-16 цієї постанови) спростовуються наведеним і, відповідно, відхиляються Верховним Судом.

80. Позаяк відповідачем не підтверджено власної добросовісності (навпаки протиправність його дій констатовано у постанові Верховного Суду від 18.06.2025 у справі № 916/2243/23), твердження скаржника про порушення судами попередніх інстанцій Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (статті 6, стаття 1 Першого протоколу до Конвенції) з огляду на ці обставини є помилковими.

81. З аналогічним мотивів не можуть бути прийнятими і аргументи скаржника про не урахування судами попередніх інстанцій висновків, наведених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 916/5073/15 і від 14.11.2018 у справі № 2-1383/2010, згідно з якими у разі не спростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

82. При касаційному перегляді справи № 916/2243/23 було з`ясовано, що при укладенні договору оренди землі від 01.03.2019 допущено порушення щодо визначення цільового призначення орендованої земельної ділянки, які своїм наслідком мали сплату ТОВ «Рута Нова-К Плюс» орендної плати у меншому розмірі ніж мала бути сплачена ним за користування відповідною земельною ділянкою.

83. Вирішення спору у справі, що переглядається (№ 916/3759/25), без урахування наведеного свідчило б про не дотримання судами попередніх інстанцій принципу правової визначеності та не забезпечення ними поваги до остаточного судового рішення, ухваленого у іншій судовій справі.

84. Тож за таких обставин суди попередніх інстанцій правильно урахували виявлені при розгляді справи № 916/2243/23 порушення при укладенні договору оренди землі від 01.03.2019 та констатовану необхідність приведення його у відповідність із нормами чинного законодавства, у зв`язку з чим посилання відповідача на його неспростовану правомірність не можуть бути прийняті Верховним Судом.

85. З усього викладеного слідує, що передбачена пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України підстава касаційного оскарження у цьому разі не знайшла свого підтвердження, за відсутності її належного обґрунтування, оскільки висновки суду касаційної інстанції, на які посилається скаржник, сформульовано у справах з неподібними до цієї справи правовідносинами, і їх висловлення обумовлено іншими обставин, що є відмінними від обставин справи, що переглядається.

86. Інші наведені у касаційній скарзі аргументи, твердження та заперечення ТОВ «Рута Нова-К Плюс» визначеною ним підставою касаційного оскарження не охоплюються, підставами відкриття касаційного провадження у цій справі не слугували, а тому і не можуть бути оцінені Верховним Судом

87. Так, наводячи, зокрема, доводи щодо доказів та доказування, а також посилаючись на викладені у постановах Верховного Суду висновки стосовно такого стандарту доказування, як «вірогідність доказів», відповідач передбачену пунктом 4 частини другої статті 287 ГПК України підставу касаційного оскарження підставою оскарження ухвалених у цій справі судових рішень не визначає, як і не наводить та не обґрунтовує, які саме докази не були досліджені (або неналежно досліджені) судами попередніх інстанцій. Водночас безвідносно до викладеного обґрунтована недослідженням судами попередніх інстанцій певних доказів ця підстава касаційного оскарженні може підтвердитись лише у сукупності з належним обґрунтуванням, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 ГПК України підстав, чого у цьому разі не відбулося.

88. Натомість твердження скаржника про не надання судами попередніх інстанцій оцінки усім його аргументам не можуть бути урахованими, позаяк зі змісту оскаржуваних судових рішень вбачається, що місцевим та апеляційним господарськими судами проаналізовано всі суттєві доводи ТОВ «Рута Нова-К Плюс», які у цьому разі мали значення для вирішення по суті спору, що виник між сторонами справи № 916/3759/25, і це повністю відповідає позиції Європейського суду з прав людини, у відповідності до якої, принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод і зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення, зокрема, у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01), «Проніна проти України» (заява № 63566/00), «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04), «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain), серія A. 303-A).

89. Крім того, за своєю суттю відповідні доводи скаржника (як щодо доказів та доказування, так і стосовно не наведення належного обґрунтування відхилення кожного з аргументів відповідача) фактично зводяться до необхідності здійснення переоцінки наявних у матеріалах справи № 916/3759/25 доказів та встановлених судами попередніх інстанцій обставин на користь відповідача задля ухвалення іншого судового рішення, тобто рішення про відмову в позові.

90. Однак, зазначене виходить за межі встановлених статтею 300 ГПК України повноважень суду касаційної інстанції, який не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга цієї статті).

91. При цьому сама по собі незгода ТОВ «Рута Нова-К Плюс» з наданою судами попередніх інстанцій оцінкою обставин справи, досліджених доказів, як і в результаті його незгода із ухваленими ними судовими рішеннями, не може бути підставою для їх зміни чи скасування за умов не підтвердження доводами касаційної скарги визначених у процесуальному законі підстав касаційного оскарження.

92. Отже, ураховуючи, що відповідно до частини першої статті 300 ГПК України суд касаційної інстанції не може вийти за межі доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та з огляду на те, що під час здійснення касаційного провадження у цій справі передбачених частиною четвертою названої статті випадків виявлено не було, встановлені процесуальним законодавством підстави для зміни чи скасування оскаржуваних ТОВ «Рута Нова-К Плюс» судових рішень у цьому разі відсутні.

93. Доводи відзиву Одеська міська рада на касаційну скаргу відповідача ураховуються Верховним Судом у тій мірі, що узгоджується із наведеним у цій постанові.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

94. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

95. Згідно із статтею 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

96. Отже, з огляду на те, що наведені скаржником у касаційній скарзі доводи не знайшли свого підтвердження під час здійснення касаційного провадження, касаційна скарга ТОВ «Рута Нова-К Плюс» не підлягає задоволенню, а оскаржувані рішення Господарського суду Одеської області від 12.02.2026 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 02.06.2026 слід залишити без змін.

Розподіл судових витрат

97. Оскільки Суд відмовляє у задоволенні касаційної скарги та залишає без змін судові рішення, що оскаржувалися, відповідно до статті 129 ГПК України судові витрати покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Рута Нова-К Плюс» залишити без задоволення.

2. Постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 02.06.2026 і рішення Господарського суду Одеської області від 12.02.2026 у справі № 916/3759/25 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя О. В. Случ

Судді Н. О. Волковицька

С. К. Могил