Постанова від 07 вересня 2026 р. у справі №910/15897/25 — Касаційний господарський суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 вересня 2026 року

м. Київ

cправа № 910/15897/25

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Кондратової І. Д. - головуючої, суддів - Баранця О. М., Вронської Г. О.,

за участю секретаря судового засідання - Гнідобор А.В.,

за участю представників учасників справи:

позивача - Костенка В. В. (адвокат),

відповідача - Шатарської Т. Н. (адвокат),

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго"

на рішення Господарського суду міста Києва від 09.03.2026

(суддя Удалова О. Г.)

та постанову Північного апеляційного господарського суду від 09.06.2026

(головуюча - Демидова А. М., судді: Владимиренко С. В., Ходаківська І. П.)

у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерджигазтрейд"

до Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго"

про стягнення 1 827 564,04 грн,

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Енерджигазтрейд" (далі - позивач, ТОВ "Енерджигазтрейд") звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" (далі - відповідач, скаржник, ПрАТ "НЕК "Укренерго") про стягнення 1 827 564,04 грн.

Позов обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за актом купівлі-продажу електричної енергії для врегулювання небалансів від 30.11.2025 № СВБ_02_2025_11_1851 згідно з договором від 24.09.2020 № 1851-01024.

2. Стислий виклад обставин справи, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій

24.09.2020 між ПрАТ "НЕК "Укренерго" (ОСП) та ТОВ "Енерджигазтрейд" (СВБ) було укладено договір № 1851-01024 про врегулювання небалансів електричної енергії, у пункті 1.1 якого визначено, що цей договір є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови врегулювання небалансів електричної енергії сторони СВБ, у тому числі її балансуючої групи. Цей договір є договором приєднання в розумінні статті 634 ЦК України, умови якого мають бути прийняті іншою стороною не інакше, як шляхом приєднання до запропонованого договору в цілому.

Цей договір набирає чинності з дати реєстрації ОСП СВБ відповідно до її заяви-приєднання до цього договору і є чинним до 31 грудня включно року, у якому була надана заява-приєднання (пункт 9.1 договору). Якщо жодна із сторін не звернулася до іншої сторони у строк не менше ніж за 1 місяць до закінчення терміну дії цього договору з ініціативою щодо його розірвання, то цей договір вважається продовженим на наступний календарний рік на тих же умовах (пункт 9.2. договору).

На підставі цього договору сторона, що приєднується, набуває статусу учасника ринку та здійснює свою діяльність у якості СВБ (пункт 1.2 договору).

Пунктами 1.4, 1.5 договору визначено, що ОСП врегульовує небаланси електричної енергії з СВБ у порядку, визначеному Законом України "Про ринок електричної енергії" (далі - Закон) та Правилами ринку, затвердженими постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 14 березня 2018 року № 307 (Правила ринку). Врегулюванням небалансів електричної енергії є вчинення СВБ правочинів щодо купівлі-продажу електричної енергії та оплати платежів відповідно до правил ринку.

Пунктами 2.1, 2.2 договору передбачено, що вартість небалансів електричної енергії та суми платежів, що передбачені до сплати зі сторони СВБ та ОСП, розраховуються АР для кожного розрахункового періоду доби відповідно до Правил ринку. Оплата платежів відповідно до цього договору здійснюється з урахуванням податків та зборів, передбачених чинним законодавством. Порядок розрахунку обсягів, ціни та вартості небалансів електричної енергії визначається Правилами ринку.

Приписами пункту 3.3 договору встановлено, що ОСП серед іншого зобов`язаний виконувати розрахунки обсягу та вартості небалансу електричної енергії та інші розрахунки відповідно до цього договору та Правил ринку; проводити розрахунки з СВБ у порядку та в терміни, визначені Правилами ринку.

Згідно із умовами пункту 5.1 договору формування ОСП декадних звітів СВБ, місячних звітів СВБ, позапланових звітів СВБ, звітів про коригування, забезпечення СВБ коштів на рахунку ескроу СВБ відповідно до них, формування актів та списання ОСП коштів з рахунків ескроу СВБ на поточний рахунок із спеціальним режимом використання ОСП здійснюються відповідно до процедур та у строки, визначені Правилами ринку та цим договором.

Положеннями пункту 5.9 договору визначено, що ОСП формує та направляє акт купівлі-продажу (далі - акт) до СВБ не пізніше 13 календарного дня місяця, наступного за розрахунковим. Підписання акта відбувається в електронній формі (за допомогою системи, яка забезпечує функціонування електронного документообігу з накладанням КЕП (за винятком випадків, коли використання електронного підпису прямо заборонено Законом), що забезпечує юридично значимий електронний документообіг між сторонами та розміщений у мережі Інтернет за посиланням: https://online.ua.energy/, або у паперовій формі шляхом підписання уповноваженою особою акта (у разі неможливості підпису в електронній формі).

СВБ протягом двох робочих днів повертає ОСП примірник підписаного зі своєї сторони Акта купівлі-продажу у паперовому та/або електронному вигляді (засобами електронного документообігу з накладанням КЕП) (пункт 5.10 договору).

Відповідно до пункту 5.11 договору урегулювання сторонами взаємних зобов`язань здійснюється згідно з законодавством України, із застосуванням неттінгу виключно шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог. Згода сторін на застосування неттінгу виражається шляхом укладання цього договору. Не допускається припинення взаємних зобов`язань шляхом застосування неттінгу у випадку: 1) виникнення зобов`язань щодо купівлі або продажу небалансів електричної енергії в різних розрахункових місяцях; 2) наявності у СВБ заборони або обмеження на застосування неттінгу відповідно до законодавства або судового рішення. У разі неможливості застосування неттінгу для СВБ, ОСП формує для такої СВБ платіжні документи або декадний звіт СВБ, місячний звіт СВБ, позаплановий звіт СБВ або звіт про коригування без застосування неттінгу з зазначенням суми коштів нарахування.

11.12.2025 на адресу електронної пошти ТОВ "Енерджигазтрейд" надійшло повідомлення від адміністратора розрахунків про те, що адміністратор розрахунків у системі MMS 11.12.2025 сформував місячний звіт за небаланси електричної енергії за період 01-30 листопада 2025 року.

Відповідно до вказаного звіту загальна сума зобов`язання ТОВ "Енерджигазтрейд" перед ПрАТ "НЕК "Укренерго" з ПДВ для поповнення рахунку ЕСКРОУ СВБ становить 0 грн, а загальна сума зобов`язання ПрАТ "НЕК "Укренерго" перед ТОВ "Енерджигазтрейд" з ПДВ становить 1 827 564,04 грн.

12.12.2025 між СВБ та ОСП підписаний акт № СВБ_02_2025_11_1851 купівлі-продажу електричної енергії для врегулювання небалансів від 30.11.2025 згідно із договором від 24.09.2020 № 1851-01024.

Відповідно до вказаного акта сума коштів, яка підлягає оплаті зі сторони ОСП на користь СВБ за електричну енергію для врегулювання небалансів становить 1 827 564,04 грн разом з ПДВ.

Враховуючи, що відповідачем не оплачена вказана сума коштів, позивач звернувся до суду з даним позовом.

3. Короткий зміст судових рішень

Рішенням Господарського суду міста Києва від 09.03.2026, яке залишене без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 09.06.2026, позов задоволено повністю та стягнуто з відповідача на користь позивача основний борг у розмірі 1 827 564,04 грн, судовий збір у розмірі 21 930,77 грн.

Суд першої інстанції виходив з того, що матеріали справи не містять доказів здійснення відповідачем у строк до 16.12.2025 (включно) оплати в розмірі 1 827 564,04 грн за актом № СВБ_02_2025_11_1851 купівлі-продажу електричної енергії для врегулювання небалансів від 30.11.2025 згідно з договором від 24.09.2020 № 1851-01024, тому дійшов висновку, з яким погодився суд апеляційної інстанції, що заявлена позивачем вимога про стягнення з відповідача заборгованості є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

4. Короткий зміст вимог касаційної скарги. Узагальнені доводи касаційної скарги. Доводи інших учасників справи

Відповідач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову повністю.

Скаржник також просить задовольнити клопотання та направити цю справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду для відступлення від висновків Верховного Суду, викладених у пункті 86 постанови від 15.06.2022 у справі № 910/6639/21 та пункті 5.37 постанови Верховного Суду від 08.02.2022 у справі № 910/6635/21.

На виконання вимог пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України підставою касаційного оскарження судових рішень скаржник визначив випадок, передбачений пунктом 2 частини другої статті 287 цього Кодексу.

Обґрунтовуючи наявність зазначеної підстави касаційного оскарження, скаржник зазначає, що є обґрунтовані підстави для відступлення від висновків Верховного Суду, викладених у пункті 86 постанови від 15.06.2022 у справі № 910/6639/21, пункті 5.37 постанови Верховного Суду від 08.02.2022 у справі № 910/6635/21, оскільки умовами договору про врегулювання небалансів електричної енергії не визначений розрахунок власними коштами оператора системи передачі з інших джерел ніж поточного рахунку із спеціальним режимом використання та за приписами статті 75 Закону України від 13.04.2017 № 2019-VIII "Про ринок електричної енергії" встановлені виключні підстави, коли оператор системи передачі може вносити на свій поточний рахунок із спеціальним режимом використання кошти з власного поточного рахунка - у разі системних обмежень, обставини які не були встановлені судами у даних судових рішеннях.

Позивачем подано відзив на касаційну скаргу, в якому він просить: відмовити у задоволенні клопотання відповідача про передачу справи № 910/15897/25 на розгляд Великої Палати Верховного Суду; касаційну скаргу залишити без задоволення; оскаржувані судові рішення залишити без змін.

Відзив обґрунтовано наступним:

- касатор, заявляючи клопотання про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, не вказав проблемного правозастосування з окресленого питання при вирішенні справ у подібних правовідносинах судами різних юрисдикцій чи інстанцій, яке потребувало б узгодження висновків Верховного Суду, а передача цієї справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду була б необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовної практики;

- постанова апеляційного господарського суду не містить посилань на постанови Верховного Суду у справах № 910/6639/21, № 910/6635/21 (від висновків, викладених у яких, просить відступити скаржник). Натомість суд апеляційної інстанції застосував правові висновки, викладені у постановах Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.12.2023 у справі № 910/9216/22, від 03.02.2023 у справі № 910/9374/21, а також у постановах Верховного Суду від 22.01.2025 у справі № 910/18572/23, від 20.02.2025 у справі № 910/3231/24, від 15.07.2025 у справі № 910/11647/24, від 02.09.2025 у справі № 910/2276/23, від 08.10.2025 у справі № 910/7701/23 та від 14.01.2026 у справі № 910/13007/23;

- скаржником фактично не наведено передбаченої пунктом 2 частини другої статті 287 ГПК України підстави касаційного оскарження, оскільки він просить Верховний Суд відступити від правових висновків, які не були застосовані судом апеляційної інстанції при вирішенні цього спору.

5. Позиція Верховного Суду

Відповідно до статті 300 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. При цьому, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Суд, забезпечуючи реалізацію основних засад господарського судочинства, закріплених у частини третій статті 2 ГПК України, зокрема, ураховуючи принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін, та дотримуючись принципу верховенства права, на підставі встановлених фактичних обставин здійснює перевірку застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.

Касаційне провадження у справі за касаційною скаргою відповідача відкрито відповідно до пункту 2 частини другої статті 287 ГПК України.

Суд виходить з того, що сам скаржник у касаційній скарзі з огляду на принцип диспозитивності визначає підставу, вимоги та межі касаційного оскарження, а тому тягар доказування наявності підстав для касаційного оскарження, передбачених, зокрема, пунктом 2 частини другої статті 287 ГПК України (що визначає сам скаржник), покладається на скаржника.

У касаційній скарзі скаржник зазначає про необхідність відступити від висновків Верховного Суду, викладених у пункті 86 постанови від 15.06.2022 у справі № 910/6639/21 та пункті 5.37 постанови Верховного Суду від 08.02.2022 у справі № 910/6635/21, про те, що наявність рахунку із спеціальним режимом використання не виключає застосування до споживача пені за прострочення в оплаті отриманої електричної енергії, а також відповідальності за прострочення грошового зобов`язання у порядку частини другої статті 625 ЦК України у вигляді сплати 3% річних та інфляційних втрат.

Необхідність відступу від зазначених висновків відповідач аргументує тим, що умовами договору про врегулювання небалансів не визначений обов`язок розрахунку власними коштами ОСП незалежно від достатності коштів на рахунку зі спеціальним режимом використання та за приписами статті 75 Закону України "Про ринок електричної енергії" встановлені виключні підстави, коли ОСП може вносити на свій поточний рахунок із спеціальним режимом використання кошти з власного поточного рахунка - у разі системних обмежень, чого суди не встановили.

Колегія суддів враховує, що об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду підтвердила правову позицію, викладену у постановах Верховного Суду від 08.02.2022 у справі № 910/6635/21, від 15.06.2022 у справі №910/6639/21, не вбачаючи підстав для відступу від висновків, наведених у вказаних постановах.

Крім того, в подальшому такі висновки неодноразово застосував Верховний Суд, зокрема, у постановах від 22.01.2025 у справі № 910/18572/23, від 20.02.2025 у справі № 910/3231/24, від 15.07.2025 у справі № 910/11647/24, від 02.09.2025 у справі № 910/2276/23, від 08.10.2025 у справі № 910/7701/23, від 14.01.2026 у справі № 910/13007/23.

У вирішенні порушених скаржником у касаційній скарзі питань Верховний Суд зазначає, що при касаційному оскарженні судових рішень з підстави, передбаченої пунктом 2 частини другої статті 287 ГПК України, окрім посилання на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, касаційна скарга має містити обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні, із чіткою вказівкою на норму права (абзац, пункт, частина статті), а також зазначенням такого правового висновку, описом правовідносин та змістовного обґрунтування мотивів для такого відступлення.

Відповідно до положень частини першої статті 36 Закону "Про судоустрій і статус суддів" основним завданням Верховного Суду є забезпечення сталості та єдності судової практики.

Отже, для відступу від правової позиції, раніше сформованої Верховним Судом, необхідно встановити, що існує об`єктивна необхідність такого відступу саме у конкретній справі.

При цьому, принцип правової визначеності вимагає чіткості, зрозумілості й однозначності правових норм, зокрема, їх передбачуваності (прогнозованості) і стабільності.

Єдність однакового застосування закону забезпечує правову визначеність та втілюється шляхом однакового застосування судом того самого закону в подібних справах.

Суд зауважує, що відступленням від висновку є повна відмова Верховного Суду від свого попереднього висновку на користь іншого або ж конкретизація попереднього висновку із застосуванням відповідних способів тлумачення юридичних норм (постанова Великої Палати Верховного Суду від 04.09.2018 у справі № 823/2042/16).

Крім того, Суд звертає увагу, що обґрунтованими підставами для відступу від уже сформованої правової позиції Верховного Суду є, зокрема: 1) зміна законодавства (існують випадки, за яких зміна законодавства не дозволяє суду однозначно дійти висновку, що зміна судової практики можлива без відступу від раніше сформованої правової позиції); 2) ухвалення рішення Конституційним Судом України; 3) нечіткість закону (невідповідності критерію "якість закону"), що призвело до різного тлумаченням судами (палатами, колегіями) норм права; 4) винесення рішення ЄСПЛ, висновки якого мають бути враховані національними судами; 5) зміни у праворозумінні, зумовлені: розширенням сфери застосування певного принципу права; зміною доктринальних підходів до вирішення складних питань у певних сферах суспільно-управлінських відносин; наявністю загрози національній безпеці; змінами у фінансових можливостях держави.

Отже, причинами для відступу можуть бути вади попереднього рішення чи групи рішень (їх неефективність, неясність, неузгодженість, необґрунтованість, незбалансованість, помилковість); зміни суспільного контексту. Водночас, з метою забезпечення єдності та сталості судової практики для відступу від висловлених раніше правових позицій Верховного Суду суд повинен мати ґрунтовні підстави: попередні рішення мають бути помилковими, неефективними чи застосований у цих рішеннях підхід повинен очевидно застаріти внаслідок розвитку в певній сфері суспільних відносин або їх правового регулювання. Такий правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду у постанові від 04.09.2018 у справі № 823/2042/16, який є сталим і послідовним щодо причин для відступу.

Проте, звертаючись з касаційною скаргою на підставі пункту 2 частини другої статті 287 ГПК України, скаржник вмотивовано не обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у вказаних ним постановах Верховного Суду, не навів змістовного обґрунтування мотивів і причин такого відступлення, а також не навів вагомих та достатніх аргументів, які б свідчили про помилковість такого висновку. Касаційна скарга не містить фундаментальних обґрунтувань щодо підстави необхідності і причин для відступу від правової позиції, яка наведена у постановах Верховного Суду від 15.06.2022 у справі № 910/6639/21 та від 08.02.2022 у справі № 910/6635/21.

Слід зазначити, що за своїм змістом посилання скаржника на приписи пункту 2 частини другої статті 287 ГПК України є загальними, абстрактними, містять ознаки формального характеру.

Отже, наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 2 частини другої статті 287 ГПК України, не отримала підтвердження під час касаційного провадження.

Стосовно клопотання скаржника про передачу цієї справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду у зв`язку із наявністю виключної правової проблеми, слід зазначити таке.

Відповідно до частини п`ятої статті 302 ГПК України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії або палати, має право передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо дійде висновку, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.

Тобто, по-перше, правова проблема має існувати не в одній конкретній справі, а у невизначеній кількості справ, які або вже існують, або можуть виникнути з урахуванням правового питання, щодо якого постає проблема невизначеності; мають існувати обставини, з яких вбачається, що відсутня стала судова практика у відповідних питаннях, поставлені правові питання не визначені на нормативному рівні, відсутні процесуальні механізми вирішення такого питання тощо; по-друге, вирішення виключної правової проблеми вплине на забезпечення сталого розвитку права та формування єдиної правозастосовної практики.

Про виключність правової проблеми з точки зору якісного критерію можуть свідчити такі обставини: з касаційної скарги вбачається, що суди припустилися явної й грубої помилки у застосуванні норм процесуального та матеріального права, в тому числі, свавільного розпорядження повноваженнями, й перегляд справи Великою Палатою Верховного Суду потрібен з метою унеможливлення її повторення у подальшій судовій діяльності; норми матеріального чи процесуального права були застосовані судами першої чи апеляційної інстанцій таким чином, що постає питання щодо дотримання принципу пропорційності, тобто забезпечення належного балансу між приватними та публічними інтересами; наявні колізії в нормах матеріального права, що викликає необхідність у застосуванні аналогії закону чи права, або постає питання щодо дотримання принципу верховенства права.

При цьому справа буде мати принципове значення, якщо йдеться про правове питання, яке потребує пояснення і зустрічається у невизначеній кількості справ у разі, якщо надана на нього відповідь піддається сумніву або якщо існують різні відмінні позиції і це питання ще не вирішувалося вищою судовою інстанцією, а також необхідне тлумачення щодо застосування нових законів. Разом з тим не є виключною правовою проблемою правове питання, відповідь на яке є настільки ясною і чіткою, що вона може бути знайдена без будь-яких проблем.

Верховний Суд зазначає, що застосування таких критеріїв є сталим і послідовним, викладеним Верховним Судом і Великою Палатою Верховного Суду, у низці судових рішень (наприклад, від 10.07.2019 у справі №431/5643/16-ц, від 28.04.2020 у справі №357/13182/18, від 23.06.2020 у справі №910/8130/17, від 09.07.2020 у справі №610/1065/18, від 15.09.2020 у справі №910/32643/15, від 13.10.2020 у справі №640/17296/19, від 23.10.2020 у справі №906/677/19, від 14.04.2021 у справі №757/50105/19, від 22.04.2021 року у справі №640/6432/19, від 28.04.2021 у справі №916/1977/20, від 18.05.2021 у справі №758/733/18), адже виключна правова проблема, необхідність для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики є оціночними поняттями.

Клопотання про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду не містить аргументовано обґрунтування наявності глибоких розходжень у судовій практиці щодо застосування однієї і тієї ж норми права, в тому числі, наявності правових висновків суду касаційної інстанції, які прямо суперечать один одному у справах з подібними правовідносинами; не викладено правової проблеми, яка б потребувала узгодження висновків Верховного Суду, зроблених за результатами розгляду справ судами різних юрисдикцій; за відсутності також і посилання на справи, у яких виникає проблема правозастосування з подібними правовідносинами.

Отже, заявлене скаржником клопотання не містить належного обґрунтування виключної правової проблеми за кількісним та якісним критерієм, які б надавали можливість подолати бар`єр означених показників, а обставини, наведені у клопотанні, не дають підґрунтя вважати, що існують підстави для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Крім того, відповідно до частини третьої статті 302 ГПК України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, палати або об`єднаної палати передає справу на розгляд Великої Палати, якщо така колегія (палата, об`єднана палата) вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів (палати, об`єднаної палати) іншого касаційного суду.

Однак, скаржник у клопотанні, з посиланням на частину третю статті 302 ГПК України, просить Касаційний господарський суд передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду для відступу від висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених в раніше ухвалених постановах Касаційного господарського суду, а не від висновків, викладених в рішенні іншого касаційного суду.

Відтак, відсутні підстави для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду й на підставі частини третьої статті 302 ГПК України.

6. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Статтею 309 ГПК України встановлено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Верховний Суд, переглянувши оскаржувані судові рішення в межах наведених у касаційній скарзі доводів, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, дійшов висновку, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, як такі, що ухвалені із додержанням норм права.

7. Судові витрати

З огляду на те, що Верховний Суд залишає касаційну скаргу без задоволення, судові витрати, пов`язані з розглядом справи у суді касаційної інстанції, покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

1. Відмовити у задоволенні клопотання Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

2. Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" залишити без задоволення.

3. Рішення Господарського суду міста Києва від 09.03.2026 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 09.06.2026 у справі № 910/15897/25 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуюча І. Кондратова

Судді О. Баранець

Г. Вронська