Рішення від 27 вересня 2026 р. у справі №761/32043/25 — Шевченківський районний суд міста Києва

Суд: Шевченківський районний суд міста Києва

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: позики, кредиту, банківського вкладу, з них

Дата: 27 вересня 2026 р.

Справа: №761/32043/25

Суддя: Савчук Ю. Н.

Справа № 761/32043/25

Провадження № 2/761/3440/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 вересня 2026 року суддя Шевченківського районного суду м.Києва Савчук Ю.Н., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Айкон Дебт Коллекшн» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Шевченківського районного суду міста Києва перебуває справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Айкон Дебт Коллекшн» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем укладеного Договору кредиту у частині своєчасного повернення позики, з огляду на що позивач просить суд стягнути з відповідача 6425,00грн., з яких: 5000 грн. основного боргу та 1425,00 грн. процентів.

Ухвалою судді Шевченківського районного суду м. Києва від 04.08.2025 р. відкрито провадження по справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Відповідачу було запропоновано протягом п`ятнадцяти днів із дня вручення ухвали про відкриття провадження подати відзив на позовну заяву та роз`яснено, що розгляд справи у судовому засіданні може бути призначено за клопотанням сторін. Відзив на позов відповідач не надав, інших заяв та клопотань від нього також не надходило.

24.09.2025 до суду від ТОВ «ФК Айкон Дебт Коллекшн» надійшла заява про відшкодування судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи, відповідно до якої просять стягнути з відповідача ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу в розмірі 10500,00 грн.

Зважаючи на відсутність відзиву на позов та клопотань сторін щодо розгляду справи у судовому засіданні, суд розглянув справу на підставі письмових матеріалів, поданих позивачем, як передбачено ч.5 ст. 279 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Судом встановлено, що 23.09.2020 між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 було укладено кредитний Договір № 1074820 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, який був укладений в електронному вигляді та підписаний за допомогою електронного підпису який був відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора (електронного підпису) та надісланий на номер мобільного телефону відповідача. Підписуючи договір Відповідач підтвердив, що він ознайомився з усіма умовами, повністю розуміє, погоджується і зобов`язується неухильно їх дотримуватися.

Договір кредиту укладено на наступних умовах: Сума кредиту - 5000,00 грн. Строк користування - 15 днів, Денна процентна ставка -1,9 %.

23.09.2020 позикодавець перерахував позичальнику кошти у розмірі 5000,00 грн, що підтверджується довідкою ТОВ «Універсальні платіжні рішення» від 15.07.2025, Вих. №2643_250715122620.

Так, за користування кредитом позикодавець нарахував позичальнику нарахував позичальнику проценти у сумі 1425,00 грн.

Також судом встановлено, що 07.09.2021р. між ТОВ «Фінансова компанія «Сіті Фінанс Груп», як фактором, та ТОВ «Лінеура Україна», як клієнтом, був укладений Договір факторингу №1-07092021, за умовами якого фактор передає грошові кошти в розпорядження клієнта (ціна продажу) за плату, а клієнт відступає фактору права грошової вимоги (права вимоги) до боржників за кредитним договорами (портфель заборгованості).

У відповідності до підпункту 6.2.3. п. 6.2. Договору факторингу права вимоги переходять до фактора після підписання сторонами цього Договору та виконання фактором вимог п. 7.2. Договору.

Пунктом 7.2. Договору факторингу фактор здійснює оплату клієнту шляхом перерахування суми, що вказана в п. 7.1. цього Договору, на вказаний у реквізитах до цього Договору рахунок протягом 2 робочих днів з дати підписання сторонами цього Договору.

За п. 7.1. Договору факторингу в якості ціни за придбання (відступлення) прав вимоги фактор сплачує клієнту плату (ціна продажу) в розмірі, що станом на дату підписання сторонами цього Договору складає 1 115 257,78 грн. без ПДВ.

За платіжною інструкцією від 08.09.2021р. №42 ТОВ «ФК «Сіті Фінанс Груп» перерахувало ТОВ «Лінеура Україна» 1 115 257,78 грн., що свідчить про перехід прав вимоги до фактора за Договором факторингу.

Згідно Витягу з реєстру боржників за Договором факторингу боржником, щодо якого передано право вимоги за Договором факторингу №1-07092021 від 07.09.2021р., є ОСОБА_1 за Договором №1074820 від 23.09.2020р.

Також 07.09.2021р. між ТОВ «Фінансова компанія «Сіті Фінанс Груп», як первісним кредитором, та ТОВ «ФК Айкон Дебт Коллекшн», як новим кредитором, укладено Договір №2-07/09/2021 про відступлення права вимоги, за яким первісний кредитор відступає за плату новому кредитору належні йому права вимоги за кредитним договором, а новий кредитор заміняє первісного кредитора як сторону - кредитора у кредитному договорі, та бере на себе всі його права та обов`язки за кредитним договором.

Згідно з п. 1.2. Договору відступлення права вимоги в дату підписання цього Договору відступлення прав вимоги кредитор вважається таким, що відступив, а новий кредитор таким, що набув права вимоги до боржника та набув усіх прав та обов`язків сторони - кредитора за кредитним договором.

Як вбачається з витягу з Реєстру боржників, до ТОВ «ФК Айкон Дебт Коллекшн» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за Договором №1074820 від 23.09.2020р.

Згідно розрахунку позивача заборгованість відповідача становить 6425,00 грн., з яких: 5000,00 грн. основного боргу, 1425,00 грн. процентів.

Правовідносини між сторонами регулються наступними приписами законодавства.

Згідно ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.

За змістом ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування» договір про споживчий кредит - вид кредитного договору, за яким кредитодавець зобов`язується надати споживчий кредит у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач (позичальник) зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, встановлених договором.

Споживчий кредит (кредит) - грошові кошти, що надаються споживачу (позичальникові) на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

Денна процентна ставка - загальні витрати за споживчим кредитом за кожний день користування кредитом, виражені у процентах від загального розміру виданого кредиту.

Загальна вартість кредиту для споживача - сума загального розміру кредиту та загальних витрат за споживчим кредитом.

Загальний розмір кредиту - сума коштів, які надані та/або можуть бути надані споживачу за договором про споживчий кредит.

Загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, пов`язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та/або супутні послуги кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб.

Відповідно до ч.2 ст.1046 Цивільного кодексу України Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками, а згідно з ч.2 ст. 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави (позика), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до пункту 1 статті 13 Закону України «Про електронну комерцію» розрахунки у сфері електронної комерції здійснюються відповідно до законів України "Про платіжні послуги", "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг", інших законів та нормативно-правових актів Національного банку України.

Розрахунки у сфері електронної комерції можуть здійснюватися з використанням платіжних інструментів, електронних грошей, шляхом переказу коштів або оплати готівкою з дотриманням вимог законодавства щодо оформлення готівкових та безготівкових розрахунків, а також в інший спосіб, передбачений законодавством України, що регулює надання платіжних послуг.

Згідно з пунктом 3 статті 13 Закону України «Про електронну комерцію» продавець (виконавець, постачальник), надавач платіжних послуг, оператор платіжної системи або інша особа, яка отримала плату за товар, роботу, послугу відповідно до умов електронного договору, повинні надати покупцеві (замовнику, споживачу) електронний документ, квитанцію, товарний чи касовий чек, квиток, талон або інший документ, що підтверджує факт отримання коштів, із зазначенням дати здійснення розрахунку.

У силу положень ч.2 ст.41, ст.49 Закону України «Про платіжні послуги» передбачено, що ініціювання платіжної операції здійснюється шляхом: 1) надання ініціатором платіжної інструкції надавачу платіжних послуг, в якому відкрито його рахунок; 2) надання надавачем платіжних послуг з ініціювання платіжної операції платіжної інструкції платника надавачу платіжних послуг з обслуговування рахунку платника на підставі наданої платником цьому надавачу платіжних послуг з ініціювання платіжної операції згоди на ініціювання такої платіжної операції; 3)надання платником платіжної інструкції та готівкових коштів для виконання платіжної операції, у тому числі за допомогою платіжного пристрою; 4) використання користувачем платіжного інструменту для виконання платіжної операції; 5) надання платником, що є власником електронних грошей, платіжної інструкції, у тому числі шляхом використання платіжного інструменту, емітенту електронних грошей щодо виконання платіжної операції з використанням електронних грошей; 6) надання користувачем платіжної інструкції відповідному учаснику платіжної системи, у тому числі шляхом використання певного платіжного інструменту, в порядку, визначеному правилами цієї платіжної системи. Платіжна операція вважається завершеною в момент зарахування суми платіжної операції на рахунок отримувача або видачі суми платіжної операції отримувачу в готівковій формі. Платіжна операція з використанням електронних грошей вважається завершеною в момент зарахування суми платіжної операції на електронний гаманець отримувача.

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 200/5647/18 зауважив, що доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно з указаними положенням закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.

Електронні платіжні системи (ЕПС) - це цифрові сервіси для проведення безготівкових розрахунків у мережі Інтернет та через термінали, що дозволяють оплачувати товари, послуги (комунальні, мобільний зв`язок) та здійснювати перекази.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» платіжною картою є електронний платіжний засіб у вигляді емітованої в установленому законодавством порядку пластикової чи іншого виду карти, що використовується для ініціювання переказу коштів з рахунка платника або з відповідного рахунка банку з метою оплати вартості товарів і послуг, перерахування коштів зі своїх рахунків на рахунки інших осіб, отримання коштів у готівковій формі в касах банків через банківські автомати, а також здійснення інших операцій, передбачених відповідним договором.

Держателем такого платіжного засобу є фізична особа, яка на законних підставах використовує спеціальний платіжний засіб для ініціювання переказу коштів з відповідного рахунку в банку або здійснює інші операції із застосуванням зазначеного спеціального платіжного засобу.

Документом на переказ є електронний або паперовий документ, що використовується суб`єктами переказу, їх клієнтами, кліринговими, еквайринговими установами або іншими установами - учасниками платіжної системи для передачі доручень на переказ коштів.

Засіб дистанційної комунікації - засіб комунікації, що використовується у процесі укладання правочинів щодо надання платіжних послуг (у тому числі для надсилання та отримання всіх необхідних для цього документів та відомостей) та/або ініціювання платіжних операцій без фізичної присутності надавача платіжних послуг та користувача.

Еквайрингова установа (еквайр) - юридична особа, яка здійснює еквайрінг.

Еквайрингом в свою чергу є послуга технологічного, інформаційного обслуговування розрахунків за операціями, що здійснюються з використанням електронних платіжних засобів у платіжній системі;

Емітентом електронних платіжних засобів вважається банк, що є учасником платіжної системи та здійснює емісію електронних платіжних засобів;

Платіжна система - платіжна організація, учасники платіжної системи та сукупність відносин, що виникають між ними при проведенні переказу коштів. Проведення переказу коштів є обов`язковою функцією, що має виконувати платіжна система. Внутрішньодержавна платіжна система - платіжна система, в якій платіжна організація є резидентом та яка здійснює свою діяльність і забезпечує проведення переказу коштів виключно в межах України. Міжнародна платіжна система - платіжна система, в якій платіжна організація може бути як резидентом, так і нерезидентом і яка здійснює свою діяльність на території двох і більше країн та забезпечує проведення переказу коштів у межах цієї платіжної системи, у тому числі з однієї країни в іншу.

Відповідно до п.п.11 п.3 розділу I Положення про порядок емісії та еквайрингу платіжних інструментів, затвердженого постановою Правління Національного банку України 29.07.2022 № 164 , електронний платіжний засіб - платіжний інструмент, реалізований на будь-якому носії, що містить в електронній формі дані, необхідні для ініціювання платіжної операції та/або здійснення інших операцій, визначених договором з емітентом.

За змістом п. 153, 154 розділу VIII Положення документи за операціями з використанням платіжних інструментів можуть бути в паперовій та/або електронній формі. Документи за операціями з використанням платіжних інструментів повинні містити обов`язкові реквізити, визначені цим Положенням та нормативно-правовими актами Національного банку з питань організації касової роботи.

Згідно п. 159-160 Положення документи за операціями з використанням платіжних інструментів мають статус первинного документа та можуть бути використані під час урегулювання спірних питань.

Документи за операціями з використанням платіжних інструментів повинні містити такі обов`язкові реквізити:

1) ідентифікатор еквайра або інші реквізити, за допомогою яких є можливість ідентифікувати еквайра;

2) ідентифікатор отримувача:

для юридичної особи - найменування та код за ЄДРПОУ;

для фізичної особи-підприємця та фізичної особи, яка провадить незалежну професійну діяльність, - РНОКПП або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які мають відмітку в паспорті про право здійснювати платежі за серією та номером паспорта);

для фізичної особи - унікальний (повний) номер платіжного інструменту/номер рахунку/електронний гаманець/унікальний ідентифікатор, лише якщо унікальний ідентифікатор було зазначено в платіжній інструкції;

3) ідентифікатор платіжного пристрою;

4) дату та час здійснення операції;

5) суму та валюту операції;

6) суму комісійної винагороди еквайра (за наявності);

7) унікальний номер платіжного інструменту держателя [зазначається унікальний (повний) номер платіжного інструменту держателя, включаючи платіжні операції, здійснені на користь фізичної особи]. Унікальний номер платіжного інструменту держателя може зазначатися у форматі, що дозволений правилами безпеки емітента або платіжної системи (для платіжних інструментів, що використовуються для здійснення операцій у платіжній системі), у разі здійснення платіжної операції на користь торговця (платіжної операції, метою якої є оплата вартості товарів чи послуг цього торговця).

8) призначення платіжної операції;

9) унікальний код операції/у разі використання платіжного інструменту в платіжній системі: найменування платіжної системи та код авторизації або інший код, що ідентифікує операцію в платіжній системі.

Відповідно до п.122 Інструкції про порядок організації касової роботи банками та проведення платіжних операцій надавачами платіжних послуг в Україні, затвердженої Постановою Правління Національного банку України 25.09.2018 № 103, надавач платіжних послуг забезпечує формування касових документів, що створюються платіжним пристроєм із застосуванням емітованих платіжних інструментів, які мають містити такі обов`язкові реквізити: 1) назву платіжної системи, якщо операція здійснювалася з її використанням; 2) ідентифікатор надавача платіжних послуг або інші реквізити, за допомогою яких є можливість ідентифікувати надавача платіжних послуг; 3) номер платіжного пристрою;

4) дату та час здійснення операції; 5) суму та валюту операції; 6) призначення платежу/зміст операції; 7) реквізити емітованого платіжного інструменту; 8) унікальний код операції в разі використання платіжного інструменту в платіжній системі: найменування платіжної системи та код авторизації або інший код, що ідентифікує операцію в платіжній системі; 9) суму комісійної винагороди.

Унікальний номер платіжного інструменту у форматі безпеки - це замаскований або зашифрований номер картки (PAN), що відповідає стандартам безпеки емітента або платіжної системи (PCI DSS). У фіскальних чеках та при онлайн-оплатах він відображається у вигляді перших 6 та останніх 4 цифр (наприклад, НОМЕР_1 ).

PCI DSS (Payment Card Industry Data Security Standard) - це міжнародний стандарт безпеки, що захищає дані власників карток від шахраїв, маскуючи повний номер, термін дії та CVV. Він вимагає приховувати частину номера (зазвичай залишаючи 6 перших і 4 останні цифри) у чеках, виписках та інтернет-банкінгу. Дотримання є обов`язковим для банків та сервісів, що обробляють платежі

Отже, маска банківської карти - це частково прихований номер картки (зазвичай 16 цифр), де більшість цифр замінено на символи (наприклад, зірочки * або X), щоб захистити персональні дані користувача.

23.09.2020 позикодавець перерахував позичальнику кошти у розмірі 5000,00 грн. через платіжну систему I.Pay .ua на підставі Договору № ФК-342 від 02.10.2012 року, укладеного з ТОВ «Універсальні платіжні рішення», номер транзакції в системі 67217389, маска картки НОМЕР_2 , що підтверджується довідкою ТОВ «Універсальні платіжні рішення» від 15.07.2025, Вих. №2643_250715122620.

У вказаному документів зазначено дату та суму переказаних коштів на ім`я відповідача, номер банківської картки.

Унікальний номер платіжного інструменту держателя, тобто номер банківської картки, зазначено у форматі, що дозволений правилами безпеки емітента або платіжної системи, а саме: у вигляді перших 6 та останніх 4 цифр.

Отже, позивачем у підтвердження заявлених вимог про стягнення заборгованості за кредитом долучено документ, передбачений ст.ст.41, 49 Закону України «Про платіжні послуги», ст.13 Закону України «Про електронну комерцію», який підтверджує зарахування коштів на рахунок відповідача, а також те, що такий переказ є завершеним.

Відповідно до ч.1 ст. 13 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що розрахунки у сфері електронної комерції здійснюються відповідно до Законів України «Про платіжні послуги», «;Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», інших законів та нормативно-правових актів Національного банку України

Відповідно до 5 розділу VII Постанови НБУ № 705 від 05.11.2014р. документи за операціями з використанням електронних платіжних засобів мають статус первинного документа та можуть бути використані під час урегулювання спірних питань.

Матеріалами справи підтверджується, що між позикодавцем та позичальником було укладено Договір споживчого кредиту, на виконання умов якого позикодавець надав відповідачу позикові кошти.

Як вказано вище, за користування кредитом позикодавець нарахував позичальнику проценти у сумі 1425,00 грн.

Згідно з ч. 1 та ч.2 ст. 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.

Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Перевіривши розрахунки процентів, судом встановлено, що вказані розрахунки здійснено правильно, визначені Позивачем періодом нарахування є обґрунтованими, а вимоги про стягнення процентів підлягають задоволенню в повному обсязі.

Надалі, позивачем набув право вимоги до відповідача на підставі Договору факторингу та відступлення права вимоги.

Згідно з ст. 1077 ЦК України За договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором.

Згідно ч. 1 ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Відповідно до ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою, зокрема, внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦК України).

Відповідно до ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

За змістом статей 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

За змістом ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, крім випадків, установлених законом про банки і банківську діяльність. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України наслідками порушення позичальником зобов`язання щодо повернення чергової частини суми кредиту є право позикодавця достроково вимагати повернення частини позики, що залишилася та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу.

Відповідно до умов Договору строк повернення кредиту є таким, що настав.

Враховуючи вищезазначене, а також те що станом на дату ухвалення рішення обов`язок по поверненню кредитних коштів у заявленому розмірі настав, заборгованість позичальника за кредитом перед позивачем належним чином доведена, документально підтверджена та позичальником не спростована, вимоги позивача з відповідача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Таким чином, всебічно, повно, об`єктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази, з`ясувавши обставини справи, оцінивши належним чином зібрані по справі докази кожен окремо на їх достовірність та допустимість, а також їх достатність та взаємний зв`язок у сукупності, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України на користь позивача з відповідача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 2 422,40 грн.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу суд зазначає наступне.

Згідно зі статтею 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг на виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; і поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Частиною 8 ст. 141 ЦПК України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Отже, аналізуючи норми ЦПК України щодо визначення розміру судових витрат та їх розподілу між сторонами можна зробити висновок, що ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: І) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Верховний Суд в Постанові від 10.06.2021 року по справі №820/479/18 зазначив, що як вказано в Рішенні Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23рп/2009, правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права. При цьому необхідно враховувати, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківській документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також їх розрахунку є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) та постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 (провадження № 12-171гс19).

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268).

Так, позивачем на підтвердження надання правової допомоги надано суду Договір №09/07/2025 про надання правової допомоги від 09.07.2025р., Акт про отримання правової допомоги від 15.09.2025р. на суму 10 500,00 грн., рахунок від 15.09.20205р., платіжна інструкція №994 від 15.09.2025р. на суму 10 500,00 грн.

Відповідач не заявив клопотання про зменшення розміру витрат на оплату правничої допомоги адвоката.

Отже, з урахуванням наведеного, з огляду на правову позицію Великої Палати Верховного Суду, а також з огляду на те, що відповідачем не надано заперечень щодо суми правової допомоги, заявленої позивачем до стягнення, слід стягнути з відповідача на користь позивача суму витрат на правову допомогу в 10 500,00 грн.

Керуючись ст.ст. 4, 5, 12, 13, 76-81, 141, 259, 263-265, 268, 273, 354 ЦПК України, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Айкон Дебт Коллекешн» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 (код РНОКПП: НОМЕР_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю«ФК АЙКОН ДЕБТ КОЛЛЕКШН» (Код ЄДРПОУ: 44002941 юридична адреса: 01042, Україна, місто Київ, вулиця Саперне Поле, будинок, 12, нежитлове приміщення 1008) заборгованість за Кредитним договором № 1074820 від 23.09.2020 року, в сумі 6425.00 грн., яка складається з: · заборгованість за сумою кредиту в розмірі 5000.00 гривень; - заборгованість за відсотками в розмірі 1425.00 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 (код РНОКПП: НОМЕР_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю«ФК АЙКОН ДЕБТ КОЛЛЕКШН» (Код ЄДРПОУ: 44002941 юридична адреса: 01042, Україна, місто Київ, вулиця Саперне Поле, будинок, 12, нежитлове приміщення 1008) 2 422,40 грн. судового збору, 10 500,00 грн. витрат на правничу допомогу.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 28.09.2026 року.

Суддя:

Оригінал: reyestr.court.gov.ua