Рішення від 26 серпня 2026 р. у справі №761/43819/25 — Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/43819/25

Провадження № 2/761/5152/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 серпня 2026 року Шевченківський районний суд міста Києва в складі: головуючого судді Савчук Ю.Н., при секретарі Фортуні М.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про стягнення коштів , -

ВСТАНОВИВ:

Позивач у жовтні 2025 року звернулася до суду із позовом, у якому просить стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві на її користь в порядку спадкування неодержані за життя її чоловіка ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , кошти, а саме: передбачене відповідно до статей 43 і 63 Закону України від 09.04.1992 №2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», статті 9 Закону України від 20.12.1991 №2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та з врахуванням положень постанови Кабінету Mіністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового начальницького складу та деяких інших осіб», мотивуючи тим, що вона є спадкоємцем майна померлого чоловіка , яке складається з доплати до пенсії, перерахованої відповідачем за рішенням Київського окружного адміністративного суду від 26.04.2024 року у справі №320/47686/23 в сумі 482 191,65 грн. за період з 01.04.2019 року по 30.06.2024 року. Після оформлення спадщини вона звернулася відповідача з заявою щодо виплати їй нарахованих коштів, однак, їй було відмовлено.

Ухвалою Шевченківського суду міста Києва від 20.10.2025 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі. Вирішено розгляд справи здійснювати у порядку загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання у справі на 05.05.2025 року на 13:00 год.

03.08.2026 року суд постановив ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 24.08.2026 року на 11:20 год.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, подав заяву про розгляд справи у його відсутності.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений.

З`ясувавши доводи та аргументи позивача, обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши зібрані у справі докази, суд прийшов до висновку, що позов необхідно задовольнити з огляду на таке.

Судом встановлено, що рішенням Київського окружного адміністративного суду від 26.04.2024 року у справі №320/47686/23 адміністративний позов ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправними дії та зобов`язання вчинити певні дії задоволено. Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо не проведення перерахунку та виплати ОСОБА_2 пенсії на підставі довідки від 12.04.2023 року № 06/6038. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_2 з 01.04.2019 на підставі довідки від 12.04.2023 року № 06/6038, з урахуванням 73% основного розміру грошового забезпечення, з урахуванням раніше виплачених сум пенсії.

Як вбачається із Єдиного державного реєстру судових рішень, рішення Київського окружного адміністративного суду від 26.04.2024 року у справі №320/47686/23 в апеляційному та касаційному порядку не оскаржувалося та набрало законної сили.

ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 від 24.10.2024 року.

Відповідно до ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Позивачка є дружиною ОСОБА_2 та, відповідно, єдиним спадкоємцем першої черги за законом. Вона оформила право на вказані спірні виплати і отримала свідоцтва про право на спадщину за законом та заповітом.

Вказані обставини підтверджуються копією: свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_2 від 19.07.1980 року, свідоцтва про право на спадщину за законом від 30.04.2025року, зареєстрованого в реєстрі за №17-279, спадкова справа № 1262/2024., виданого державним нотаріусом Першої Київської державної нотаріальної контори Кравченко Т.В.

Отже, позивачка є ОСОБА_1 є спадкоємцем першої черги за законом після смерті її чоловіка ОСОБА_2 .

Ч.1 ст.1269 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

Згідно ст.1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Відповідно до ч.1 ст.1272 ЦК України якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її.

Матеріали справи не містять заяви про прийняття спадщини.

За змістом норми статті 1268 ЦК України порядок прийняття спадщини встановлюється залежно від того чи проживав постійно спадкоємець разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Відповідно до частин третьої і четвертої статті 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 ЦК України, він не заявив про відмову від неї.

У постанові Верховного Суду від 28 квітня 2021 року у справі № 204/2707/19, провадження 61-15380св20, зазначено, що доказом постійного проживання разом зі спадкодавцем можуть бути: довідка житлово-експлуатаційної організації, правління житлово-будівельного кооперативу, відповідного органу місцевого самоврядування про те, що спадкоємець безпосередньо перед смертю спадкодавця проживав разом зі спадкодавцем; копія рішення суду, що набрало законної сили, про встановлення факту своєчасного прийняття спадщини; реєстраційний запис у паспорті спадкоємця або в будинковій книзі, який свідчить про те, що спадкоємець постійно проживав разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, та інші документи, що підтверджують факт постійного проживання разом зі спадкодавцем.

Як вбачається із копії паспорту громадянина України позивачки ОСОБА_1 , виданого Дарницьким РУ УМВС України у м.Києві 04.12.1997 року, її зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Така ж адреса місця проживання зазначена і в паспорті спадкодавця ОСОБА_3 , серії НОМЕР_3 , виданого Дарницьким РУ УМВС України у м.Києві 05.12.1996 року.

Таким чином, ОСОБА_1 в силу приписів закону вважається такою, що прийняла спадщину, а відтак подання нею заяви нотаріусу про прийняття спадщини законом не вимагається.

У свідоцтві про право на спадщину за законом від 30.04.2025 року, зареєстрованому в реєстрі за №17-279 зазначено, що спадщина складається з житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .

Як вбачається зі змісту Витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі від 05.06.2025 року № 81428206, спадкове майно складається з коштів (рухомого майна), в тому числі з вкладів в АТ «Ощадбанк».

Свідоцтво про право нас спадщину на суми пенсії нотаріусом не видавалося.

Частиною 3 статті 1223 ЦК України передбачено, що право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Згідно з ч.3 ст.1296 ЦК України передбачено, що відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

За приписами ст.11268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Не допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням.

Крім того, відповідно до положень ст. 1227 ЦК України такі суми входять до складу спадщину. Вказана норма кодифікованого нормативно-правового акту носить імперативний характер.

Про правильність такої позиції свідчить і викладене в постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 14 лютого 2022 року у справі № 243/13575/19 (провадження № 61-11268сво20), де вказано, що:«право на одержання грошових сум заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, інших соціальних виплат виникає у членів сім`ї спадкодавця внаслідок вказівки закону (стаття 1227 ЦК) та додаткового юридичного факту - смерті спадкодавця. Моментом, з якого виникатимуть права на отримання виплат, буде момент смерті спадкодавця.

Таким, чином ОСОБА_1 вважається такою, що прийняла спадщину, в тому числі суми неодержаної ОСОБА_2 пенсії.

Відповідно до ст.1227 ЦПК України суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомог у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім`ї, а у разі їх відсутності входять до складу спадщину.

Відповідно до п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожен при вирішенні питання щодо його цивільних прав та обов`язків або при встановленні обґрунтованості будь-якого кримінального обвинувачення, висунутого проти нього, має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

У своїй постанові від 29.07.2010 року у справі «Стрельцов та інші "Новочеркаські військові пенсіонери" проти Росії Європейський Суд з прав людини визнав, що громадяни мають право на підтримання скарг своїх померлих родичів у межах ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Вказаного висновку Європейський Суд з прав людини дійшов, виходячи з того, що право на отримання заробітної плати і прирівняних до неї платежів, пенсій та інших грошових сум, які виплачуються в якості засобів для існування і підлягали виплаті, проте не були отримані громадянином за життя, належить членам сім`ї померлої особи.

29.07.2025 року позивачка звернулася із заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про виплату сум неодержаної пенсії ОСОБА_2 , яка присуджена йому за життя рішенням Київського окружного адміністративного суду від 26.04.2024 року у справі №320/47686/23.

Листом Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві №2600-0202-8/121550 від 17.06.2024 року повідомлено позивачку про те, що доплата пенсії, визначена на виконання рішення суду, ухваленого на користь ОСОБА_2 , обліковується за датою набрання законної сили 26.05.2024 року та буде виплачена в порядку черговості в межах бюджетних асигнувань, виділених на цю мету.

У зазначеному листі відповідачем зазначено, що виплата недоотриманої у зв`язку зі смертю стягувача суми коштів, визначеної на виконання рішень суду, здійснюється на підставі рішення суду про заміну сторони виконавчого провадження в порядку черговості в межах бюджетних асигнувань, виділених для погашення заборгованості за рішенням суду. Станом на день підготовки відповіді органами Пенсійного фонду України в межах бюджетних призначень профінансовано погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішенням суду з датою набрання законної сили по 20.09.202 року включно. Сума коштів на погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішенням суду у 2024 році буде визначена у бюджеті Пенсійного Фонду України на 2024 рік після його затвердження.

Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві листом №40131-39365/Б-02/8-2600/25 від 04.09.2025 року надало відповідь на адвокатський запит представника позивачки та повідомило, що оскільки протягом 6 місяців з дня смерті ОСОБА_2 заява про виплату неодержаної пенсії у зв`язку зі смертю пенсіонера не надходила, підстави для виплати суму неодержаної пенсії відсутні.

Згідно з положеннями статті 52 Закону № 1058-IV сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв`язку з його смертю, виплачується - по місяць смерті включно членам його сім`ї, які проживали разом з пенсіонером на день його смерті, у тому числі непрацездатним членам сім`ї, зазначеним у частині другій статті 36 цього Закону, які знаходилися на його утриманні, незалежно від того, проживали вони разом з померлим пенсіонером чи не проживали. Члени сім`ї, зазначені в частині першій цієї статті, повинні звернутися за виплатою суми пенсії померлого пенсіонера протягом шести місяців з дня відкриття спадщини. У разі відсутності членів сім`ї, зазначених у частині першій цієї статті, або у разі не звернення ними за виплатою вказаної суми в установлений частиною другою цієї статті строк сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв`язку з його смертю, входить до складу спадщини.

Для вказаної категорії пенсіонерів постановою Правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1 (далі - Порядок № 22-1) затверджено Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Порядком № 22-1, зокрема, пунктом 2.26, передбачено, що для виплати недоотриманої пенсії у зв`язку зі смертю пенсіонера до органу, що призначає пенсію, надається свідоцтво про смерть, документи, які підтверджують родинні стосунки з померлим пенсіонером, документ, що посвідчує особу заявника. Непрацездатними членами сім`ї, зазначеними у частині другій статті 36 Закону, подаються документи, які засвідчують, що вони перебували на утриманні померлого пенсіонера. Члени сім`ї надають паспорт або інші документи, які підтверджують проживання з пенсіонером на день його смерті. Для виплати недоотриманої пенсії, яка ввійшла до складу спадщини, у зв`язку з відсутністю членів сім`ї або в разі незвернення ними за виплатою вказаної суми протягом шести місяців з дня відкриття спадщини до органу, що призначає пенсію, надається документ, що посвідчує особу заявника, свідоцтво про смерть, свідоцтво про право на спадщину.

Водночас, зі смертю особи, незалежно від її статусу, пов`язаний інститут спадкування, що регламентується, головним чином, нормами цивільного права.

Згідно зі статтею 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Статтями 1218, 1219 ЦК України передбачено, що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Не входять до складу спадщини права та обов`язки, що нерозривно пов`язані з особою спадкодавця, зокрема: 1) особисті немайнові права; 2) право на участь у товариствах та право членства в об`єднаннях громадян, якщо інше не встановлено законом або їх установчими документами; 3) право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 4) право на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом; 5) права та обов`язки особи як кредитора або боржника, передбачені статтею 608 цього Кодексу.

Згідно зі статтею 1227 ЦК України суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомоги у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім`ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини.

Водночас, недоотримана, у зв`язку зі смертю пенсіонера, сума пенсії, право на отримання якої встановлено рішенням суду, що набрало законної сили, виплачується, зокрема, в порядку Закону № 1058-IV.

Вказане, з урахуванням положень Закону № 1058-IV дає змогу дійти висновку, що виплата суми пенсії, яка не була одержана за життя пенсіонера, за загальним правилом, здійснюється у позасудовому порядку (добровільно) органами Пенсійного фонду України членам сім`ї, особам, які проживали разом з пенсіонером на день його смерті, особам, що знаходилися на його утриманні, які звернулися із відповідною заявою протягом 6 місяців з дня смерті пенсіонера.

У разі відсутності членів сім`ї або в разі незвернення ними за виплатою вказаної суми в межах цього строку суми пенсій, призначених, зокрема, за Законом № 1058-IV, можуть входити до складу спадщини.

Сума пенсії, яка не була одержана за життя пенсіонера охоплює собою всю суму заборгованості Пенсійного фонду України, у тому числі, кошти, які нараховані на виконання рішення суду, але невиплачені.

Як встановлено судом, ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , в той час, коли із заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про виплату сум неодержаної пенсії ОСОБА_2 позивачка звернулася лише 29.07.2025 року.

Отже, позивачка звернулася із заявою до відповідача про виплату сум пенсій, присуджених рішенням суду ОСОБА_2 , з пропуском встановленого ст.22 Закону № 1058-IV шестимісячного строку, а відтак вказані суми пенсій увійшли до складу спадщини.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 14 лютого 2022 року у справі № 243/13575/19 (провадження № 61-11268сво20), вказано, що:« для виникнення права на одержання грошових сум заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, інших соціальних виплат у членів сім`ї спадкодавця необхідно, щоб спадкодавець не реалізував належне йому право на отримання певних сум.

Велика Палата Верховного Суду, зокрема, у постанові від 04 вересня 2019 року у справі № 750/7865/18 зазначає, що питання захисту прав осіб, які звернулися до суду з позовом про зобов`язання органу пенсійного фонду здійснити виплату нарахованих сум пенсії, яка не була одержана за життя пенсіонера, неодноразово досліджувалося Великою Палатою Верховного Суду також у інших справах.

У постанові від 27 березня 2019 року у справі № 286/3516/16-ц Велика Палата Верховного Суду встановила, що у грудні 2016 року фізична особа звернулася до суду з позовом до органу пенсійного фонду про стягнення суми неотриманих спадкодавцем пенсійних виплат. Рішенням Овруцького районного суду Житомирської області від 31 січня 2017 року позов задоволено. Стягнуто з органу пенсійного фонду на користь позивача неодержані її чоловіком за життя кошти, а саме: підвищення до пенсії непрацюючим пенсіонерам, які проживають на територіях радіоактивного забруднення, передбачене статтею 39 Закону України від 28 лютого 1991 року № 796-ХII "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", та додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров`ю, передбачену статтею 51 цього Закону, за період із 04 лютого по 31 липня 2014 року в загальній сумі 14 979,52 грн. У квітні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ надійшла касаційна скарга органу пенсійного фонду, в якій останній, посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просило рішення суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду скасувати. Касаційну скаргу мотивовано тим, що спір повинен розглядатися у порядку адміністративного судочинства, оскільки спір виник щодо оскарження дій відповідача, який є суб`єктом владних повноважень.

Велика Палата Верховного Суду, проаналізувавши правовідносини, що виникли у цій справі, дійшла висновку, що вказаний спір підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства, оскільки у цій справі предметом позову є майнова вимога позивача, що стосується визнання за нею право власності на майно - грошові кошти, які належали до виплати її померлому чоловіку.

Аналогічного висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 3 квітня 2019 року у справі № 808/1346/18. Суд у цій справі виходив з того, що на дату смерті батька позивачки судові рішення про здійснення перерахунку його пенсії відповідачем виконані не були. Вказане стало підставою для звернення до адміністративного суду з позовом до органу пенсійного фонду про визнання бездіяльності відповідача протиправною і зобов`язання здійснити перерахунок та виплату пенсії відповідно до постанов Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 4 серпня 2009 року та Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 11 червня 2010 року. Разом з тим, Велика Палата Верховного Суду вказала, що спори предметом яких є майнова вимога позивача щодо визнання, зокрема, в порядку спадкування, права власності на грошові кошти, мають приватноправовий характер і підлягають розгляду за правилами цивільного судочинства.

Крім того, такий підхід застосований також Касаційним цивільним судом у складі Верховного Суду, зокрема, у постанові від 09 жовтня 2019 року у справі № 355/323/17, де Суд, вирішуючи питання наявності у особи права на отримання нарахованої, але невиплаченої пенсії (доплат до пенсії) її померлого чоловіка вказав, що аналіз статей 1218, 1219, 1227 ЦК України свідчить, що законодавець не забороняє спадкування права на отримання нарахованої, але неодержаної пенсії (доплат до пенсії). Суд виходив з того, що оскільки особі за життя було здійснено перерахунок пенсії на підставі постанов Березанського міського суду Київської області від 12 серпня 2009 року та Апеляційного суду Київської області від 04 серпня 2011 року, позивач як спадкоємець за законом в установленому законом порядку прийняла спадщину після його смерті, а тому набула права на отримання нарахованої, але невиплаченої пенсії (доплат до пенсії). Суд також наголосив, що стягнення у судовому порядку нарахованої на підставі вказаних рішень, але невиплаченої спадкодавцю за життя суми пенсії, не призведе до подвійного стягнення з держави одних і тих самих сум.

Подібні висновки щодо розгляду спорів, які стосуються виплати недоодержаних сум пенсії, в порядку цивільного судочинства за позовом спадкоємця до органу пенсійного фонду, неодноразово висловлені Великою Палатою Верховного Суду також у постанові від 26 червня 2019 року у справі № 284/252/17 (позов про стягнення з органу пенсійного фонду у порядку спадкування неодержані за життя спадкодавиці (матері позивача) підвищення до пенсії й додаткової пенсії, щорічної грошової допомоги у зв`язку з обмеженням споживання продуктів харчування), а також Касаційним цивільним судом у складі Верховного Суду, зокрема, у постановах від 28 квітня 2022 року у справі № 428/3913/20 (позов про стягнення недоотриманої пенсії у зв`язку зі смертю пенсіонера в порядку спадкування), від 30 листопада 2022 року справа № 638/19167/19 (спір щодо стягнення спадщини у вигляді недоотриманої пенсії у зв`язку зі смертю пенсіонера).

Відтак, враховуючи вищезазначене, тільки у змагальному судовому процесі, суд відповідної юрисдикції має можливість, зокрема, встановити, необхідні для вирішення спору щодо виплати неодоотриманої за життя суми пенсії, фактичні обставини, зокрема:

- поточну суму заборгованості органу пенсійного фонду, яка виникла, зокрема, у зв`язку з невиконанням рішення суду за життя пенсіонера, шляхом витребування у органу пенсійного фонду відповідної довідки із зазначенням конкретної суми, яка залишилася невиплаченою;

- статус позивача у справі щодо стягнення недоотриманої пенсії у зв`язку зі смертю пенсіонера (член сім`ї/особа, що перебувала на утриманні померлого пенсіонера/спадкоємець);

- наявність інших осіб з аналогічним статусом, які також претендують/мають право на отримання недоодержаної пенсії у зв`язку зі смертю пенсіонера;

- дату звернення позивача із заявою до пенсійного фонду про виплату недоотриманої пенсії у зв`язку зі смертю пенсіонера;

- подання позивачем всіх необхідних документів, передбачених Порядком № 22-1;

- процедури, за якої у особи виникло відповідне право (суд має встановити, в якому порядку особа звернулася за недоотриманою пенсією у зв`язку зі смертю пенсіонера - як член сім`ї, який проживав разом із пенсіонером на день його смерті/особа, яка перебувала на його утриманні або як спадкоємець).

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 14 лютого 2022 року у справі № 243/13575/19 (провадження № 61-11268сво20), вказано, що:«право на одержання грошових сум заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, інших соціальних виплат виникає у членів сім`ї спадкодавця внаслідок вказівки закону (стаття 1227 ЦК) та додаткового юридичного факту - смерті спадкодавця. Окрім цього, звичайно, необхідно щоб спадкодавець не реалізував належне йому право на отримання певних сум. Причини, через які ці суми не були отримані, можуть бути різноманітними, але закон не надає їм юридичного значення. Моментом, з якого виникатимуть права на отримання виплат, буде момент смерті спадкодавця. Законодавець не вказує, що перехід права на отримання цих сум є спадкуванням, а члени сім`ї - спадкоємцями. Це має важливе значення, оскільки дозволяє зробити висновок, що на набуття права на одержання грошових сум відповідно до статті 1227 ЦК України не поширюються норми про спадкування за заповітом або законом, зокрема, щодо усунення від спадкування (стаття 1224), прийняття, строків прийняття та оформлення спадщини, врахування цих сум при визначенні розміру обов`язкової частки (стаття 1241 ЦК), задоволення вимог кредиторів (стаття 1281 ЦК). Відповідно при включенні зазначених прав до складу спадщини їх спадкування має відбуватися за правилами, встановленими для спадкування за заповітом або законом; право на перерахунок певних виплат, яке мав винятково спадкодавець, що був їх одержувачем, оскільки така можливість пов`язана з його суб`єктивним правом (зокрема, право на страхові виплати). Саме тому у членів сім`ї спадкодавця або ж у спадкоємців не виникає права вимагати перерахунку відповідних сум. Теж саме стосується і випадку вимагати призначення тієї чи іншої виплати. Тому потрібно відмежовувати ситуації при застосуванні положень статті 1217 ЦК за яких члени сім`ї чи спадкоємці вимагають перерахунку чи призначення певних виплат та випадки за яких спадкодавцю неправомірно припиняють ті чи інші виплати.

Припинення страхових виплат за життя спадкодавця з підстав, не передбачених законом, та не оскарження дій фонду спадкодавцем не зумовлює припинення вже призначених страхових виплат і не позбавляє його спадкоємців можливості спадкувати право на отримання страхових виплат. Право на такі виплати у спадкодавця зберігається і в розумінні положень статті 1227 ЦК України ці виплати вважаються такими, що належали до виплати спадкодавцю».

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 лютого 2024 року у справі № 461/5878/22, зазначено, що «встановивши, що рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2021 року у справі № 380/14774/21, яке ухвалено за життя спадкодавця та набрало законної сили, зобов`язано ГУ ПФУ у Львівській області провести ОСОБА_2 перерахунок та виплату пенсії, починаючи з 01 квітня 2019 року, однак суми пенсії, що належали батьку позивача залишилися недоодержаними у зв`язку з його смертю, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що ОСОБА_1 успадкувала належні її спадкодавцю суми пенсії відповідно до положень статті 1227 ЦК України, а тому заявлена нею вимога про стягнення грошових коштів з органу пенсійного фонду є ефективною в розрізі поновлення порушених спадкових прав. За викладених обставин, апеляційний суд правильно скасував рішення суду першої інстанції та задовольнив позовні вимоги у зв`язку з незаконним перешкоджанням відповідачем реалізації прав позивача, як спадкоємця за законом, на отримання належного їй спадкового майна - пенсії спадкодавця, яка залишилася не отриманою останнім за життя.

З огляду на вищенаведені висновки, враховуючи відповідне законодавче регулювання та судову практику, що склалася при вирішенні спірних правовідносин аналогічного характеру, а також беручи до уваги необхідність дотримання критерію ефективності у правовідносинах щодо захисту осіб, що наділені правом отримання нарахованих, але неодержаних за життя пенсіонера сум пенсії, вказане процесуальне питання, у випадку відмови органу пенсійного фонду у позасудовому порядку (добровільно) здійснити виплату суми недоплаченої пенсії, не може бути вирішений за правилами статей 52, 379 КАС України, тобто з використанням інституту процесуального правонаступництва або заміни сторони виконавчого провадження.

Аналогічний підхід застосований Верховним Судом у постановах від 28 листопада 2023 року у справі № 420/244/20, від 15 грудня 2023 року у справі №805/2628/18-а та від 14 березня 2024 року у справі №420/3331/21.

Таку ж правову позицію висловлено Верховним Судом у постанові від 27 березня 2024 року у справі №240/9078/20 та постанові Великої палати ВС від 27.03.2019 року у справі № 286/3516/16-ц.

Згідно ч.ч.1,3 ст.52 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв`язку з його смертю, виплачується по місяць смерті включно членам його сім`ї, які проживали разом з пенсіонером на день його смерті, у тому числі непрацездатним членам сім`ї, зазначеним у частині другій статті 36 цього Закону, які знаходилися на його утриманні, незалежно від того, проживали вони разом з померлим пенсіонером чи не проживали. У разі відсутності членів сім`ї, зазначених у частині першій цієї статті, або у разі не звернення ними за виплатою вказаної суми в установлений частиною другою цієї статті строк сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв`язку з його смертю, входить до складу спадщини.

З наведених правових норм вбачається, що до складу спадщини входить сума пенсії, яка була нарахована, але не отримана спадкодавцем за життя з незалежних від нього причин. При цьому право на отримання пенсії, яка не була нарахована за її життя, не успадковується.

Сумами пенсії, що належали пенсіонерові і залишилися недоодержаними у зв`язку з його смертю, слід вважати і суми пенсії, які не були отримані пенсіонером за життя, внаслідок неправомірних дій пенсійного фонду, який не виконував у добровільному порядку судове рішення, що набрало законної сили, і яким пенсійний орган було зобов`язано провести нарахування та виплату підвищення до пенсії (див., зокрема, постанови Верховного Суду від 05 серпня 2020 року у справі № 673/393/19, від 27 серпня 2020 року у справі № 804/536/18).

У даній справі позивач є спадкоємцем за законом першої черги, яка у встановлений законом строк звернулася до державного нотаріуса із заявою про прийняття спадщини після смерті її чоловіка ОСОБА_2 , а тому позивач успадкувала належні спадкодавцю суми пенсії відповідно до статті 1227 ЦК України у тому розмірі, в якому спадкодавець мав право на їх виплату на момент своєї смерті».

Згідно із статтею 1 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» особи офіцерського складу, прапорщики і мічмани, військовослужбовці надстрокової служби та військової служби за контрактом, особи, які мають право на пенсію за цим Законом при наявності встановленої цим Законом вислуги на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Службі судової охорони і в державній пожежній охороні, службі в Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, в органах і підрозділах цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби України мають право на довічну пенсію за вислугу років. Члени сімей військовослужбовців, осіб, які мають прав на пенсію за цим Законом, які загинули чи померли або пропали безвісти, мають право на пенсію в разі втрати годувальника.

За статтею 61 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» суми пенсії, що підлягали виплаті пенсіонерові з числа військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом та членів їх сімей і залишилися недодержаними у зв`язку з його смертю, не включаються до складу спадщини і виплачуються тим членам його сім`ї, які належать до осіб, що забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника. Проте батьки і дружина (чоловік), а також члени сім`ї, які проживали разом із пенсіонером на день його смерті, мають право на одержання цих сум і в тому разі, якщо вони не належать до осіб, які забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника. Зазначені суми виплачуються, якщо звернення за ними надійшло не пізніше 6 місяців після смерті пенсіонера.

Відповідно до статті 30 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» право на пенсію в разі втрати годувальника мають непрацездатні члени сімей загиблих, померлих або таких, що пропали безвісти військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які перебували на їх утримання (стаття 31). Незалежно від перебування на утримання годувальника пенсія призначається: непрацездатним дітям; непрацездатним батькам і дружині (чоловікові), якщо вони після смерті годувальника втратили джерело засобів до існування, а також непрацездатним батькам і дружині (чоловікові) військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які загинули чи померли або пропали безвісти в період проходження служби або пізніше внаслідок поранення, контузії, каліцтва чи захворювання, що мали місце під час служби.

Суд доходить висновку, що норми Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» не виключають застосування положень ЦК України про включення до складу спадщини нарахованої, але неодержаної спадкодавцем за життя пенсії, у разі відсутності у померлого членів сім`ї.

Згідно з частиною 2 статті 4 ЦК України основним актом цивільного законодавства України є Цивільний кодекс України. Актами цивільного законодавства є також інші закони України, які приймаються відповідно до Конституції України та цього Кодексу.

В преамбулі Закону України № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 року зазначено, що цей Закон визначає умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національної поліції, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом. Закон має на меті реалізацію особами, які мають право на пенсію за цим Законом, свого конституційного права на державне пенсійне забезпечення у випадках, передбачених Конституцією України та цим Законом, і спрямований на встановлення єдності умов та норм пенсійного забезпечення зазначеної категорії громадян України.

Таким чином, відсутність у Законі України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», прийнятому до ЦК України, норми, аналогічної тій, що передбачена у статті 1227 ЦК України щодо включення нарахованої, але неодержаної пенсії, до складу спадщини за відсутності членів сім`ї, не виключає застосування приписів статті 1227 ЦК України.

Крім того, аналіз статей 1218, 1219, 1227 ЦК України свідчить про те, що законодавець не забороняє спадкування права на отримання нарахованої, але не одержаної пенсії (постанова Великої Палати Верховного Суду від 27 березня 2019 року у справі № 286/3516/16-ц).

Верховний Суд у постанові від 09 липня 2025 року у справі № 761/25098/23 зазначив, що тлумачення статті 1227 ЦК України, з урахуванням принципу розумності, свідчить, що невиконання рішення суду, яке набрало законної сили за життя спадкодавця, про зобов`язання пенсійного фонду здійснити нарахування та виплату спадкодавцю підвищення до пенсії, не позбавляє його спадкоємця (спадкоємців) можливості спадкувати право на отримання грошових сум пенсії. У розумінні положень статті 1227 ЦК України ці суми вважаються такими, що належали до виплати спадкодавцю. Правопорядок не може допускати ситуації коли нівелюється законна сила судового рішення. Очевидно, що такий підхід дозволяє отримати результати, яких розум і справедливість могли б очікувати (див. постанову Верховного Суду у складі колегії судді Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 05 січня 2024 року у справі № 295/4158/23).

Таким чином, оскільки, проведено перерахунок коштів, передбачених статей 43, 51, 63 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", постанови Кабінету Міністрів України від 11.11.2015р. №988 "Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції" відповідно до рішення Київського окружного адміністративного суду від 08.05.2023 року у справі №320/2422/23 за життя ОСОБА_2 , позивач успадкувала зазначені виплати, а тому суд приходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення позову.

Позивач просить стягнути неодержані за життя її батька кошти в сумі 482 191,65 грн, але зважаючи на те, що ОСОБА_2 проведено перерахунок пенсії та нараховано доплату в сумі 482 191,65 грн. за період з 01.04.2019 року по 30.06.2024 року, а тому суд вважає за можливе стягнути на користь позивача кошти в сумі 482 191,65 грн.

Відповідно до п. 6 ч.1 ст. 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: як розподілити між сторонами судові витрати.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно положень ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем при поданні позовної заяви сплачено судовий збір в сумі 968,96 грн. згідно квитанції 9118-8186-1738-2870 від 13.09.2025 року, а відтак з відповідача на користь позивача підлягає стягненню вказана сума судового збору.

Керуючись ст.ст. 8-11,60, 196,212-215,218 ЦПК України,-

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про стягнення коштів -задовольнити повністю.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві на користь ОСОБА_1 неодержані за життя кошти її чоловіком ОСОБА_2 , а саме: пенсії, виходячи з розміру складових, розрахованих згідно з Постановою №988 і відповідно до вимог ст. ст. 43, 63 Закону №2262-ХІІ, загальній сумі 482 191,65 грн. за період з 01.04.2019 року по 30.06.2024 року.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві на користь ОСОБА_1 968,96 грн. судового збору.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 31.08.2026 року.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 );

Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в м.Києві (код ЄДРПОУ 42098368, місцезнаходження: м.Київ, вул.Бульварно-Кудрявська, буд.16).

Суддя: