Рішення від 27 вересня 2026 р. у справі №911/1359/26 — Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ,01032,тел.(044)235-95-51,е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" вересня 2026 р. м. Київ Справа № 911/1359/26

Суддя Господарського суду Київської області Подоляк Ю.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Спільне українсько-канадське підприємство «РОСАНПАК»

доТовариства з обмеженою відповідальністю «ФІЗЗ ІНВЕСТМЕНТ» (попереднє найменування – Товариство з обмеженою відповідальністю «Флагман Стор»)

простягнення 36773,21 грн.

без повідомлення (виклику) сторін

суть спору:

До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Спільне українсько-канадське підприємство «РОСАНПАК» (далі – позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Флагман Стор» (далі – відповідач) про стягнення 36773,21 грн., з яких 32091,00 грн. основного боргу, 1765,00 грн. інфляційних втрат, 480,05 грн. 3% річних, 2437,16 грн. пені.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором постачання товару від 19.02.2025 № 25.01.0018 в частині своєчасної та повної оплати вартості поставленого товару у встановлений договором строк, у зв`язку з чим за відповідачем, за твердженням позивача, утворилась заборгованість за поставлений товар, на суму якої за час прострочення позивач нарахував 3% річних, інфляційні втрати та пеню у заявлених до стягнення розмірах.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 14.05.2026 у даній справі прийнято вказану позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та вирішено розгляд справи здійснювати у порядку спрощеного позовного провадження. Встановлено сторонам процесуальні строки для подачі суду заяв по суті спору. Запропоновано відповідачу надати суду у строк встановлений для подання відзиву докази належного виконання своїх зобов`язань за договором постачання товару від 19.02.2025 № 25.01.0018 щодо здійснення повного розрахунку за поставлений товар у встановлений договором строк; контррозрахунок заявлених до стягнення сум інфляційних втрат, 3% річних, пені.

Сторони повідомлені про відкриття провадження у даній справі у порядку встановленому ч. 5 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України з додержанням вимог частин 3, 4 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України, шляхом надсилання до їх електронних кабінетів копії ухвали в електронній формі.

Через систему «Електронний суд» відповідач подав відзив на позовну заяву від 04.06.2026 (вх. № суду 9861/26 від 04.06.2026), в якому від не заперечує проти наявної в нього заборгованості в розмірі 32091,00 грн. Проте відповідач просить суд відмовити в задоволені позовних вимог позивача в частині стягнення 480,05 грн. 3% річних, 1765,00 грн. інфляційних втрат та 2437,16 грн. пені, з підстав, які зводяться до того, що відповідач намагається вчасно та в повному обсязі виконувати свої зобов`язання. Однак у зв`язку зі складною фінансово-економічною ситуацією в країні, мобілізаційними заходами, через повітряні обстріли рф та довготривалі відключення світла, води і тепла, в тому числі і приміщеннях де відповідач здійснює свою господарську діяльність (зазначені вище обставини є загальновідомими і не потребують додаткового підтвердження), у відповідача періодично відсутня об`єктивна можливість виконувати зобов`язання в чітко встановлений строк та межах. Строк оплати за видатковими накладними згідно яких у відповідача наявна заборгованість, настав саме в період величезного дефіциту електроенергії в енергосистемі України, що безпосередньо впливає на якість та ефективність господарської діяльності відповідача. Відповідач розуміє, що підприємницька діяльність здійснюється на власний ризик, але вважає, що обставини в яких доводиться здійснювати господарську діяльність відповідачу виходять за рамки «нормального ризику». Тому, відповідач просить суд врахувати зазначені вище обставини при розгляді даної справи.

У прохальній частині поданого відзиву міститься клопотання відповідача про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін без наведення будь-яких обґрунтувань та зазначення підстав для його задоволення.

У встановлений судом строк через систему «Електронний суд» позивач подав відповідь на відзив від 05.06.2026 (вх. № суду 9990/26 від 08.06.2026), в якій він наводить власні спростування на доводи відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву. Зокрема, позивач зазначає, що відповідач не надав суду доказів на підтвердження викладених у відзиві заперечень проти позову в частині стягнення 3% річних, інфляційних та пені. Зокрема, відповідач не надав суду жодних доказів, які б підтверджували, що дійсно в період з 25.09.2025 (дата отримання товару) і до моменту подання позову у нього не було об`єктивної можливості виконати своє зобов`язання. Відповідач у встановленому договором порядку не повідомляв позивача про неможливість виконання ним своїх зобов`язань внаслідок форс-мажорних обставин та не надав сертифікату ТПП України про підтвердження наявності таких обставин. Саме посилання відповідача на неможливість виконувати грошові зобов`язання в чітко встановлений строк, у зв`язку зі складною фінансово-економічною ситуацією в країні в умовах воєнного стану не є підставою для звільнення відповідача від відповідальності за порушення такого зобов`язання.

У встановлений судом строк відповідач своїм правом на подачу заперечень на відповідь на відзив не скористався, заперечення на відповідь на відзив до суду не надав.

Розглянувши клопотання відповідача, яке міститься у прохальній частині відзиву на позовну заяву від 04.06.2026 (вх. № суду 9861/26 від 04.06.2026), про розгляд справи з повідомленням (викликом) сторін та матеріали господарської справи, суд зазначає таке.

Відповідно до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Згідно з ч. 6 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін за одночасного існування таких умов: предметом позову є стягнення грошової суми, розмір якої не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.

В даній позовній заяві предметом позову є стягнення грошової суми в розмірі 36773,21 грн., розмір якої не перевищує ста прожиткових мінімумів для працездатних осіб.

Оскільки сума стягнення, не перевищує ста прожиткових мінімумів для працездатних осіб, характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи, суд не вбачає необхідності для розгляду даної справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Враховуючи зазначене, суд відмовляє в задоволенні клопотання відповідача, яке міститься у прохальній частині відзиву на позовну заяву від 04.06.2026 (вх. № суду 9861/26 від 04.06.2026), про розгляд справи з повідомленням (викликом) сторін.

Судом встановлено, що відповідач після відкриття провадження у даній змінив найменування юридичної особи з Товариства з обмеженою відповідальністю «Флагман Стор» на Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІЗЗ ІНВЕСТМЕНТ», а також змінив місцезнаходження, про що у Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань внесено відповідні зміни. Відповідь з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань від 24.09.2026 № 3369235 щодо Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІЗЗ ІНВЕСТМЕНТ» залучена до матеріалів справи.

У відповідності до ч. 7 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи.

В порушення вказаної норми відповідач не повідомив суд про зміну свого на найменування та місцезнаходження.

Відповідно до ч. 2 ст. 31 Господарського процесуального кодексу України справа, прийнята судом до свого провадження з додержанням правил підсудності, повинна бути ним розглянута і в тому випадку, коли в процесі розгляду справи вона стала підсудною іншому суду, за винятком випадків, коли внаслідок змін у складі відповідачів справа відноситься до виключної підсудності іншого суду.

Оскільки справа прийнята Господарським судом Київської області до свого провадження з додержанням правил підсудності, за відсутності підстав, які б свідчили, що справа відноситься до виключної підсудності іншого суду, ця справа розглядається Господарським судом Київської області.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

встановив:

Між сторонами у справі було укладено договір постачання товару від 19.02.2025 № 25.01.0018 (далі – договір), відповідно до умов якого позивач – постачальник зобов`язався виготовляти та систематично постачати відповідачу - покупцю пластикову упаковку для харчових продуктів (надалі – товар), а покупець зобов`язався приймати цей товар та своєчасно здійснювати оплату на умовах цього договору (п. 1.1 договору).

Пунктом 2.1 договору було визначено, що асортимент товару, його ціни та кількість визначаються окремими рахунками, які підтверджуються накладними на відпуск товарно-матеріальних цінностей, підписуються сторонами і є невід`ємними складовими цього договору.

Перехід права власності на товар від постачальника до покупця відбувається в момент підписання видаткових накладних постачальника про отримання товару покупцем відповідальною особою покупця (п. 8.2 договору).

У відповідності до п. 9.1 договору розрахунки між сторонами здійснюються в безготівковій формі. Оплата товару здійснюється покупцем у вигляді 100% оплати від загальної вартості окремої партії товару протягом 30 (тридцяти) робочих днів з моменту отримання товару відповідно до видаткових накладних постачальника (п. 9.2 договору).

Цей договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2027 (п. 13.2 договору).

На виконання умов договору позивач поставив відповідачу товар на суму 62091,00 грн., що підтверджується наступними видатковими накладними: № К-00007045 від 25.09.2025 на суму 8541,00 грн., № К-00007044 від 25.09.2025 на суму 17850,00 грн., № К-00007043 від 25.09.2025 на суму 17850,00 грн., № К-00007037 від 25.09.2025 на суму 17850,00 грн.

В матеріалах справи також містяться товарно-транспортні накладні: № 15457 від 25.09.2025, № 15462 від 25.09.2025, № 15458 від 25.09.2025, № 15453 від 25.09.2025.

Відповідач частково оплатив поставлений йому товар на суму 30000,00 грн, що підтверджується наступними платіжними інструкціями кредитового переказу коштів № 2146 від 15.12.2025 на суму 10000,00 грн., № 2258 від 31.12.2025 на суму 10000,00 грн., № 31 від 09.01.2026 на суму 10000,00 грн.

Враховуючи, що відповідач своїх договірних зобов`язань щодо здійснення повного розрахунку за переданий товар не виконав, позивач надіслав на адресу відповідача претензію від 03.04.2026 № 03/04/2026 щодо сплати заборгованості в розмірі 32091,00 грн. Надіслання зазначеної кореспонденції підтверджується описом вкладення до листа від 07.04.2026, накладною «Укрпошта» від 07.04.2026 № 7900800649001, фіскальним чеком «Укрпошта» від 07.04.2026 № 7900800649001. Відповідач отримав вказану претензію 16.04.2026, що підтверджується роздруківкою з сайту Укрпошти за № трекінгу 7900800649001.

Відповідач вказану претензію залишив без відповіді та задоволення, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду з даним позовом про стягнення з відповідача на свою користь суму заборгованості в розмірі 32091,00 грн. – різниця між перерахованими грошовими коштами та загальною вартістю переданого товару.

Згідно з приписами статей 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі – продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистими, сімейними, домашніми або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не виникає з характеру відносин сторін.

Приписами пункту 2 статті 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Проте, всупереч згаданих приписів закону, положень укладеного між сторонами договору, відповідач не виконав своїх зобов`язань щодо здійснення повного розрахунку за переданий товар у строк визначений договором, в зв`язку з чим за ним рахується заборгованість в розмірі 32091,00 грн. Доказів протилежного відповідач суду не надав.

Статтею 599 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Таким чином, суд вважає, що позивачем правомірно заявлено позов про стягнення з відповідача 32091,00 грн. основного боргу.

Враховуючи те, що відповідач порушив строки виконання грошового зобов`язання щодо здійснення повного розрахунку за переданий товар у строк визначений договором, позивач просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати та 3% з простроченої суми грошового зобов`язання.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно розрахунку позивача інфляційні втрати з простроченої суми 32091,00 грн. за період прострочення з 07.11.2025 по 07.05.2026 складають 1765,00 грн., 3% річних з простроченої суми 32091,00 грн. за період прострочення з 07.11.2025 по 07.05.2026 складають 480,05 грн.

Здійснений позивачем розрахунок інфляційних втрат та 3% річних є арифметично вірним, відповідає вказаним нормам законодавства та обставинам справи, а тому вимога в цій частині позову є доведеною та обґрунтованою, а відтак підлягає задоволенню.

Позивач на підставі п. 10.3 договору просить суд стягнути з відповідача за несвоєчасний розрахунок за поставлений товар, пеню в розмірі облікової ставки НБУ, яка діяла на момент прострочення, за кожен день прострочення платежу, яка за його розрахунком з простроченої суми 32091,00 грн. за період прострочення з 07.11.2025 по 07.05.2026 складає 2437,16 грн.

Відповідно до п. 10.3 договору (з урахуванням протоколу узгодження розбіжностей від 19.02.2025), у випадку прострочення оплати товару (п. 9.2 цього договору) постачальник має право вимагати від покупця сплати пені в розмірі облікової ставки НБУ, яка діяла на момент прострочення, за кожен день прострочення платежу, нарахованої від вартості партії товару, неоплаченої у передбачений договором термін.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності.

Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки, а згідно частини першої ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити на користь кредитора пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Договором може бути визначено менший розмір пені.

Здійснений позивачем розрахунок пені є арифметично вірними, відповідає вказаним нормам законодавства та обставинам справи, а відтак вимоги в цій частині є доведеними та обґрунтованими, а від так підлягають задоволенню.

Посилання відповідача у відзиві на позовну заяву на обставини, які впливають на виконання ним зобов`язань за договором постачання товару від 19.02.2025 № 25.01.0018 із здійснення повної та своєчасної оплати за поставлений товар згідно з перелічених вище видатковими накладними, не впливають на вирішення даного спору та не можуть бути прийняті судом до уваги з огляду на таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями.

Згідно з ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Умовами укладеного між сторонами договору визначено обов`язок відповідача здійснювати розрахунок за поставлений товар, виконання якого та не стоїть в залежності від зазначених відповідачем у відзиві обставин.

Суд зазначає, що не лише відповідача, а і позивач здійснює господарську діяльність в умовах воєнного стану та в складній фінансово-економічній ситуації в країні

Крім того, договір постачання товару від 19.02.2025 № 25.01.0018, укладений між сторонами у справі під час запровадження в Україні воєнного стану, а тому його сторони, зокрема, відповідач розуміли за яких умов беруть на себе зобов`язання за вказаним договором.

З огляду на зазначене та враховуючи, що борг відповідача перед позивачем на час прийняття рішення не погашений, його розмір підтверджується наявними матеріалами справи, а також враховуючи те, що відповідач порушив строки виконання грошового зобов`язання щодо здійснення повного розрахунку за переданий товар у строк визначений договором, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 32091,00 грн. основного боргу, 1765,00 грн. інфляційних втрат, 480,05 грн. 3% річних, 2437,16 грн. пені є доведеними, обґрунтованими, відповідачем не спростовані, а відтак підлягають задоволенню.

Відшкодування витрат по сплаті судового збору відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладається судом на відповідача.

Керуючись ст. 129-1 Конституції України, ст. 123, 129, 232, 233, 236-238, 240, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Спільне українсько-канадське підприємство «РОСАНПАК» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІЗЗ ІНВЕСТМЕНТ» про стягнення 36773,21 грн., з яких 32091,00 грн. основного боргу, 1765,00 грн. інфляційних втрат, 480,05 грн. 3% річних, 2437,16 грн. пені задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІЗЗ ІНВЕСТМЕНТ» (вул. Солом`янська, 10, м. Київ, 03110, ідентифікаційний код 38912904) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Спільне українсько-канадське підприємство «РОСАНПАК» (вул. Львівська Бічна, 3, с. Сокільники, Львівський р-н, Львівська обл., 81130, ідентифікаційний код 22412950) 32091 (тридцять дві тисячі дев`яносто одну) грн. основного боргу, 1765 (одну тисячу сімсот шістдесят п`ять) грн. інфляційних втрат, 480 (чотириста вісімдесят) грн. 05 коп. 3% річних, 2437 (дві тисячі чотириста тридцять сім) грн. 16 коп. пені, 2662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) грн. 40 коп. витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Дане рішення Господарського суду Київської області набирає законної сили у строк та порядку передбаченому ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено у строк визначений ст. 256 ГПК України, в порядку передбаченому ст. 257 ГПК України з врахуванням пп. 17.5 п. 17 ч. 1 розділу ХІ «Перехідні положення» ГПК України.

Дата складання та підписання повного тексту рішення 28.09.2026.

Суддя Ю.В. Подоляк