Рішення від 27 липня 2026 р. у справі №560/20947/25 — Хмельницький окружний адміністративний суд

Справа № 560/20947/25

РІШЕННЯ

іменем України

28 липня 2026 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Блонського В.К. розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся в суд з позовом до військової частини НОМЕР_1 , в якому просить:

1. Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо обчислення та виплати ОСОБА_1 з 01.01.2020 року по 19.05.2023 року грошового забезпечення з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням, визначених шляхом множення мінімального прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2020, 01.01.2021, 01.01.2022 та на 01.01.2023 на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови Кабінету Міністрів України № 704 від 30.08.2017 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», а також процентної надбавки за вислугу років, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії; не нарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення період з 29.09.2005 року по 28.02.2018 року урахуванням правильного базового місяця; щодо неврахування вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078 при нарахуванні і виплаті ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 01.03.2018 року по 24.10.2024 року;

2. Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 з 01.01.2020 року по 19.05.2023 року грошове забезпечення з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням, визначених шляхом множення мінімального прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2020, 01.01.2021, 01.01.2022 та на 01.01.2023 на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови Кабінету Міністрів України № 704 від 30.08.2017 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», а також процентної надбавки за вислугу років, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, та зробити перерахунок у зв`язку з цим усіх інших отриманих виплат під час проходження військової служби у військовій частині НОМЕР_1 ; нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 29.09.2005 року до 01.01.2008 року з урахуванням базового місяця - березня 2003 року, з 01.01.2008 року по 28.02.2018 року з урахуванням базового місяця - січня 2008 року як правильного місяця, з якого починається обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця) з врахуванням виплачених сум; зобов`язати військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 26.10.2025 року, із врахуванням абзаців 4, 5, 6 пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078, як різницю між сумою можливої індексації і розміром підвищення доходу та з урахуванням виплаченої раніше суми.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що з 29.09.2005 по 26.10.2024 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 . На його думку, з набранням законної сили постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі №826/6453/18 виникли підстави для обчислення посадового окладу та окладу за військовим званням виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року. Відповідач натомість здійснював розрахунок виходячи з прожиткового мінімуму станом на 01.01.2018.

Також позивач стверджує, що індексацію грошового забезпечення за період з 29.09.2005 по 28.02.2018 нараховано без урахування правильного базового місяця. Правильним базовим місяцем він вважає березень 2003 року до 01.01.2008, а надалі січень 2008 року як місяць останнього підвищення посадових окладів військовослужбовців. За період з 01.03.2018 йому не нараховувалася індексація-різниця, передбачена абзацами 4-6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення. Просить позов задовольнити.

Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 11.12.2025 відкрито провадження в адміністративній справі, розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Ухвалою суду від 13.05.2026 у відповідача витребувано докази. На її виконання відповідач 21.05.2026 надав такі документи:

- довідку-розрахунок індексації грошового забезпечення позивача за період з 29.09.2005 по 28.02.2018 від 21.05.2026 №682/485/139/50/569/пс;

- довідку про нараховане грошове забезпечення позивачу за лютий та березень 2018 року від 21.05.2026 №682/485/139/50/568/пс;

- копію архівної довідки Львівського територіального архівного відділу Галузевого державного архіву Міністерства оборони України від 23.01.2026 №179_2/Вих.ЗВГ/122.

Відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, у якому проти задоволення позову заперечує з таких мотивів. Розрахунковою величиною для визначення посадових окладів і окладів за військовим званням є прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01.01.2018, тобто 1762 грн. З 2021 року законами про Державний бюджет України окремо встановлено прожитковий мінімум для працівників державних органів, оплата праці яких регулюється спеціальними законами, і позивач безпідставно застосовує прожитковий мінімум для основних соціальних і демографічних груп населення. Базовим місяцем для індексації грошового забезпечення є грудень 2015 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 №1013, тому індексація за період з січня 2008 року по 28 лютого 2018 року становить 0,00 грн. З 01.03.2018 базовим місяцем є березень 2018 року, право на індексацію виникло у грудні 2018 року, і відповідач щомісячно її нараховував. Дію Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» зупинено на 2023 рік. Нарахування та виплата грошового забезпечення має здійснюватися військовою частиною НОМЕР_2 як останнім місцем служби позивача.

Щодо строку звернення до суду відповідач зазначає, що з 19.07.2022 діє стаття 233 Кодексу законів про працю України в редакції Закону №2352-IX. Позивача виключено зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 29.10.2024, і в цей день йому вручено витяг з наказу від 29.10.2024 №313, грошовий атестат та довідку про додаткові види грошового забезпечення. До суду позивач звернувся лише в грудні 2025 року. З огляду на це відповідач просить залишити позов без розгляду.

Вирішуючи подане клопотання, суд зазначає таке.

Згідно з частиною першою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Відповідно до частини третьої статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Перебування особи на публічній службі, у тому числі військовій службі, є однією із форм реалізації закріпленого в статті 43 Конституції України права на працю. В аспекті спірних правовідносин поняття грошове забезпечення і заробітна плата є рівнозначними. Тому до спорів щодо нарахування та виплати грошового забезпечення застосовуються строки, визначені статтею 233 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України).

Частиною другою статті 233 КЗпП України (в редакції, чинній до 19.07.2022) встановлено, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Законом України від 01 липня 2022 року № 2352-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» (далі - Закон №2352-IX), який набрав чинності 19 липня 2022 року, статтю 233 КЗпП України викладено в новій редакції. Відповідно до частини першої статті 233 КЗпП України у цій редакції працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті. Згідно з частиною другою цієї статті із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).

Верховний Суд у постанові від 21 березня 2025 року у справі № 460/21394/23 сформулював такий висновок:

1. якщо мають місце тривалі правові відносини, які виникли під час дії статті 233 КЗпП України, у редакції, що була чинною до 19 липня 2022 року, та були припинені на момент чинності дії статті 233 КЗпП України, в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин», то у такому випадку правове регулювання здійснюється таким чином: правовідносини, які мають місце у період до 19 липня 2022 року, підлягають правовому регулюванню згідно з положенням статті 233 КЗпП України (у попередній редакції); у період з 19 липня 2022 року підлягають застосуванню норми статті 233 КЗпП України (у редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин»);

2. з урахуванням пункту 1 глави XIX «Прикінцеві положення» КЗпП України та постанови Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року №651, відлік тримісячного строку звернення до суду зі спорами, визначеними статтею 233 КЗпП України, почався 01 липня 2023 року.

Отже, щодо вимог за періоди до 18.07.2022 включно строк звернення до суду позивачем не пропущено, оскільки на ці правовідносини поширюється частина друга статті 233 КЗпП України в попередній редакції.

Щодо вимог за період з 19.07.2022 застосовується тримісячний строк з дня, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.

Виключення позивача 29.10.2024 зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 не було звільненням з військової служби. Позивач продовжив службу у військовій частині НОМЕР_2 і був звільнений з військової служби лише 24.11.2025. До суду він звернувся 08.12.2025.

Крім того, грошовий атестат не містить жодних відомостей про порядок обчислення грошового забезпечення. Тому підпис позивача в грошовому атестаті засвідчує лише правильність відображених у ньому записів про проведені розрахунки. Він не свідчить про те, що позивач знав або повинен був знати про порядок обчислення грошового забезпечення за минулі роки та про порушення свого права на його отримання в належному розмірі. Інших доказів того, що позивач раніше дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав, відповідач не надав.

Таким чином, клопотання відповідача про залишення позову без розгляду задоволенню не підлягає.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив такі обставини.

Позивач з 29.09.2005 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 . Це підтверджується витягом з послужного списку, складеним станом на 24.11.2025.

Наказом начальника Генерального штабу Збройних Сил України (по особовому складу) від 26.10.2024 №1303-РС позивача звільнено з займаної посади та призначено до 17 запасної роти військової частини НОМЕР_2 . Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 29.10.2024 №313 позивача виключено зі списків особового складу частини 29.10.2024.

Наказом командира військової частини НОМЕР_2 від 24.11.2025 №339 позивача звільнено з військової служби у запас та 24.11.2025 виключено зі списків особового складу частини.

Згідно з архівною довідкою від 23.01.2026 №179_2/Вих.ЗВГ/122 в архівних документах військової частини НОМЕР_1 відображено нарахування грошового забезпечення позивачу за період з жовтня 2005 року по грудень 2016 року. У відомостях на виплату грошового забезпечення за травень-вересень 2005 року позивач не значиться.

Згідно з довідкою-розрахунком від 21.05.2026 №682/485/139/50/569/пс та архівною довідкою від 23.01.2026 №179_2/Вих.ЗВГ/122 відповідач нараховував позивачу індексацію грошового забезпечення так.

З вересня 2005 року по грудень 2007 року базовим місяцем у довідці-розрахунку зазначено січень 2003 року.

З жовтня 2005 року по квітень 2007 року грошове забезпечення позивача без урахування індексації складало 741,14-749,07 грн. До нього входили: оклад за військовим званням 60,00 грн, посадовий оклад 115,00 грн, надбавка за вислугу років 35,00 грн, надбавка за особливі умови служби 17,25 грн, старшинські 210,00 грн, за безперервну службу 43,73-44,76 грн, премія 160,16-163,61 грн, винагорода 100,00 грн, а з березня 2007 року також надбавка за класність. З вересня 2005 року по січень 2007 року індексація не нараховувалася. У лютому, березні та квітні 2007 року нараховано індексацію 81,16 грн, 80,85 грн та 89,75 грн.

У травні 2007 року премію збільшено до 873,83 грн, а винагороду не нараховано. Грошове забезпечення позивача становило 1358,60 грн. У травні-липні 2007 року індексація не нараховувалася, а в серпні, листопаді та грудні 2007 року нараховано 63,13 грн, 40,90 грн та 58,50 грн. Зміну базового місяця протягом 2005-2007 років у довідці-розрахунку не зазначено.

З січня 2008 року посадовий оклад позивача становив 645,00 грн. У грудні 2007 року його грошове забезпечення без урахування одноразових виплат та індексації становило 1357,36 грн, а в березні 2008 року 1481,85 грн.

З січня 2008 року по грудень 2015 року відповідач визначав базовими місяцями: січень 2008 року; жовтень 2009 року (підняття посадового окладу); листопад 2011 року (надали таємність); грудень 2012 року (надали класність); січень 2014 року (без зазначення підстави); грудень 2014 року (присвоєно класність); липень 2015 року (підняття посадового окладу).

У жовтні 2009 року посадовий оклад позивача збільшено з 645,00 грн до 720,00 грн, а надбавку за вислугу років з 176,25 грн до 195,00 грн. Надбавку за класність не нараховано. Грошове забезпечення збільшилося з 1534,73 грн до 1576,88 грн, тобто на 42,15 грн. Нарахована відповідачем індексація в цьому місяці становила 194,68 грн.

У листопаді 2011 року позивачу встановлено надбавку за таємність (2,32 грн у листопаді, 72,00 грн з грудня 2011 року). Нарахована відповідачем індексація в цьому місяці становила 533,87 грн.

Надбавку за класність позивачу вперше нараховано в лютому 2013 року (36,00 грн та 48,77 грн), а не в грудні 2012 року. Нарахована відповідачем індексація в лютому 2013 року становила 381,58 грн.

У січні 2014 року грошове забезпечення позивача становило 2702,71 грн проти 2676,92 грн у грудні 2013 року. Індексація відповідачем у цьому місяці не нараховувалася.

У грудні 2014 року складові грошового забезпечення позивача порівняно з листопадом 2014 року не змінилися (2673,00 грн).

З липня 2015 року посадовий оклад позивача становить 760,00 грн. Грошове забезпечення позивача без урахування одноразових виплат та індексації збільшилося з 2694,60 грн у червні 2015 року до 2829,80 грн у вересні 2015 року, тобто на 135,20 грн. Нарахована відповідачем індексація в червні 2015 року становила 212,96 грн.

З січня 2016 року по лютий 2018 року індексація не нараховувалася (0,00 грн). Загальна сума нарахованої за період з 29.09.2005 по 28.02.2018 індексації становить 22857,32 грн.

Згідно з довідкою від 21.05.2026 №682/485/139/50/568/пс грошове забезпечення позивача в лютому 2018 року становило 8760,00 грн. Воно складалося з:

- посадового окладу 760,00 грн;

- окладу за військовим званням 60,00 грн;

- надбавки за вислугу років 246,00 грн;

- надбавки за виконання особливо важливих завдань 533,00 грн;

- надбавки за особливі умови служби 114,00 грн;

- надбавки за таємність 152,00 грн;

- надбавки за шифри 152,00 грн;

- премії 3458,00 грн;

- щомісячної додаткової грошової винагороди 3285,00 грн.

У березні 2018 року грошове забезпечення позивача становило 9721,10 грн. Воно складалося з:

- посадового окладу 3260,00 грн;

- окладу за військовим званням 950,00 грн;

- надбавки за вислугу років 1684,00 грн;

- надбавки за таємність 652,00 грн;

- надбавки за шифри 652,00 грн;

- надбавки за класність 163,00 грн;

- надбавки за особливості проходження служби 707,28 грн;

- премії 1652,82 грн.

Позивач вважає, що під час проходження служби грошове забезпечення, включаючи індексацію, нараховувалося та виплачувалося йому не в повному обсязі, тому звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує таке.

Згідно з пунктом 8 розділу І Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року №260 (далі - Порядок №260), грошове забезпечення виплачується в поточному місяці за минулий. Грошове забезпечення виплачується за місцем перебування військовослужбовців на грошовому забезпеченні на підставі наказу командира (начальника, керівника).

До 29.10.2024 позивач перебував на грошовому забезпеченні у військовій частині НОМЕР_1 , яка нараховувала та виплачувала йому грошове забезпечення. Тому обов`язок щодо його перерахунку за цей період покладається саме на відповідача. Доводи відповідача про те, що нарахування має здійснювати військова частина НОМЕР_2 , суд відхиляє.

Щодо обчислення грошового забезпечення з 01.01.2020 по 19.05.2023.

Приписами частини другої статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частинами другою, третьою, четвертою статті 9 Закону України від 20.12.1991 № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон №2011-ХІІ) встановлено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі - Постанова № 704) установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Пунктом 4 Постанови № 704 (в первинній редакції) встановлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.

Постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» (далі - Постанова №103) пункт 4 Постанови №704 викладено в такій редакції: 4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі № 826/6453/18 пункт 6 Постанови № 103 визнано протиправним та нечинним.

Згідно з частиною другою статті 265 КАС України нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду.

Відповідно до частини третьої статті 7 КАС України у разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.

Правові засади формування та застосування державних соціальних стандартів і нормативів визначає Закон України від 05.10.2000 №2017-ІІІ «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» (далі - Закон №2017-ІІІ). Відповідно до статті 6 Закону №2017-ІІІ базовим державним соціальним стандартом є прожитковий мінімум, встановлений законом, на основі якого визначаються державні соціальні гарантії та стандарти у сферах доходів населення, житлово-комунального, побутового обслуговування, соціального захисту, культури, охорони здоров`я та освіти.

Верховний Суд у постанові від 02 серпня 2022 року у справі № 440/6017/21 дійшов висновку, що з 01.01.2020 положення пункту 4 постанови № 704 в частині визначення розрахунковою величиною для визначення посадових окладів, розрахованих згідно з постановою № 704 прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року не відповідає правовим актам вищої юридичної сили, згідно із якими прожитковий мінімум як базовий державний стандарт був змінений на відповідний рік у тому числі як розрахункова величина для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів. Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 05 червня 2024 року у справі № 420/18318/23.

Саме ці висновки Верховного Суду стосуються періоду з 01.01.2020. Тому посилання відповідача на постанову Верховного Суду від 11.02.2021 у справі №200/3757/20-а суд не бере до уваги.

Прожитковий мінімум для працездатних осіб на 1 січня встановлювався статтею 7 законів про Державний бюджет України у таких розмірах:

- на 01.01.2020 - 2102,00 грн (Закон України від 14.11.2019 № 294-IX «Про Державний бюджет України на 2020 рік»);

- на 01.01.2021 - 2270,00 грн (Закон України від 15.12.2020 № 1082-IX «Про Державний бюджет України на 2021 рік»);

- на 01.01.2022 - 2481,00 грн (Закон України від 02.12.2021 № 1928-IX «Про Державний бюджет України на 2022 рік»);

- на 01.01.2023 - 2684,00 грн (Закон України від 03.11.2022 № 2710-IX «Про Державний бюджет України на 2023 рік» (далі - Закон №2710-IX)).

Статтею 7 Закону №2710-IX, зокрема, установлено з 1 січня 2023 року прожитковий мінімум для працездатних осіб - 2684 гривні; працездатних осіб, який застосовується для визначення посадових окладів працівників інших державних органів, оплата праці яких регулюється спеціальними законами, а також працівників податкових і митних органів - 2102 гривні.

Доводи відповідача про необхідність застосування прожиткового мінімуму, встановленого законами про Державний бюджет України для працівників інших державних органів, оплата праці яких регулюється спеціальними законами, суд відхиляє. Верховний Суд у постанові від 01 серпня 2024 року у справі №260/1576/23, висновок з якої підтримано у постанові від 26 лютого 2025 року у справі №580/5664/23, дійшов висновку, що такий розмір прожиткового мінімуму не може бути застосований для визначення розмірів посадових окладів, розрахованих згідно з Постановою № 704. Грошове забезпечення військовослужбовців має спеціальне правове регулювання, визначене статтею 9 Закону №2011-ХІІ та Постановою №704.

Отже, відповідач протиправно обчислював і виплачував позивачу грошове забезпечення за період з 29.01.2020 по 19.05.2023 виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018, на тарифні коефіцієнти.

Перерахунок розміру посадового окладу та окладу за військовим званням супроводжує перерахунок (донарахування) усіх видів грошового забезпечення, які обчислюються від них. Це щомісячні та одноразові додаткові види грошового забезпечення, зокрема надбавка за вислугу років, премія, грошова допомога на оздоровлення, матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань тощо.

Тому необхідно зобов`язати відповідача перерахувати та виплатити позивачу грошове забезпечення за період з 29.01.2020 по 19.05.2023. Розміри посадового окладу та окладу за військовим званням при цьому слід визначити шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2020 року, 01 січня 2021 року, 01 січня 2022 року та 01 січня 2023 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до Постанови №704, з урахуванням раніше виплачених сум.

Щодо індексації грошового забезпечення за період з 29.09.2005 по 30.11.2015.

Відповідно до частини третьої статті 9 Закону №2011-ХІІ грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Умови та порядок проведення індексації визначаються Законом України від 03.07.1991 № 1282-ХІІ «Про індексацію грошових доходів населення» (далі - Закон № 1282-ХІІ) та Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078 (далі - Порядок №1078).

За змістом статті 2 Закону № 1282-ХІІ індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення).

Порядок №1078 затверджено з метою реалізації Закону України від 6 лютого 2003 р. № 491-IV «Про внесення змін до Закону України "Про індексацію грошових доходів населення"» (далі - Закон №491-IV).

Абзацами четвертим та п`ятим пункту 1-1 Порядку №1078 (до набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України від 17.05.2006 № 690 «Про внесення змін до Порядку проведення індексації грошових доходів населення» (далі - Постанова №690) - пункту 1) передбачено, що обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком починаючи з березня 2003 р. - місяця опублікування Закону №491-IV. Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений в абзаці другому цього пункту.

Поріг індексації до 01.01.2016 становив 101 відсоток.

Відповідно до пункту 5 Порядку №1078 у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 у разі підвищення розмірів мінімальної заробітної плати, мінімальної пенсії, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, державної допомоги сім`ям з дітьми, стипендій, а також у разі зростання грошових доходів населення без перегляду їх мінімальних розмірів місяць, в якому відбулося підвищення, вважається базовим при обчисленні індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення. Індексація грошових доходів, отриманих громадянами за цей місяць, не провадиться.

Постановою №690 абзац перший пункту 5 Порядку №1078 доповнено реченням такого змісту: З наступного місяця здійснюється обчислення наростаючим підсумком індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації. Цією ж постановою пункт 5 доповнено, зокрема, такими абзацами:

У разі коли підвищення розмірів мінімальних соціальних гарантій, зазначених в абзаці першому цього пункту, не супроводжується зростанням грошових доходів громадян, передбачених пунктом 2 цього Порядку, грошові доходи індексуються на загальних підставах відповідно до пунктів 1-1 і 4 цього Порядку.

Якщо сума збільшення грошових доходів менша від суми індексації, нарахованої відповідно до цього Порядку, подальша індексація проводиться за прикладом, наведеним у додатку 4.

У додатку 4 до Порядку №1078, доданому Постановою №690, наведено приклад, за яким, оскільки сума індексації (29,46 гривні), що нараховується у березні 2006 р., більша, ніж сума підвищення грошового доходу (27,5 гривні), проводиться індексація заробітної плати на визначений згідно з цим Порядком індекс (6,1 відсотка). У разі коли підвищення заробітної плати у березні 2006 р. перевищує суму індексації (наприклад, заробітну плату підвищили на 7 відсотків, або на 38,5 гривні), що повинна бути нарахована в зазначеному місяці (29,46 гривні), березень вважається базовим місяцем і індексація в ньому не проводиться.

Згідно з пунктом 5 Порядку №1078 у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 12.03.2008 №170 Про внесення змін до Порядку проведення індексації грошових доходів населення (далі - Постанова №170) у разі підвищення розмірів мінімальної заробітної плати, пенсії, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, стипендій, а також у разі зростання грошових доходів населення без перегляду їх мінімальних розмірів місяць, в якому відбулося підвищення, вважається базовим при обчисленні індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення. Індексація грошових доходів, отриманих громадянами за цей місяць, не провадиться. З наступного місяця здійснюється обчислення наростаючим підсумком індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації.

З аналізу наведених норм суд дійшов таких висновків.

Так, обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації здійснюється наростаючим підсумком починаючи з березня 2003 року. Надалі воно розпочинається заново лише з місяця, наступного за базовим, або після перевищення порогу індексації.

До набрання чинності Постановою №690 базовим ставав місяць будь-якого зростання грошових доходів особи.

Після набрання чинності Постановою №690 і до 01.12.2015 зростання грошових доходів робило відповідний місяць базовим лише тоді, коли розмір такого зростання перевищував суму індексації, що склалася в цьому місяці. Якщо сума збільшення грошових доходів була меншою від суми індексації, базовий місяць не змінювався, а індексація продовжувала нараховуватися на індекс споживчих цін, обчислений з попереднього базового місяця.

Крім того, підвищення мінімальних соціальних гарантій, зокрема мінімальної заробітної плати, яке не супроводжувалося зростанням грошових доходів особи, базового місяця не змінювало.

Частинами першою, другою статті 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Щодо періоду з 29.09.2005 по 31.12.2007.

Позивач просить зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 29.09.2005 року до 01.01.2008 року з урахуванням базового місяця - березня 2003 року. Отже, за змістом цієї вимоги березень 2003 року мав би залишатися базовим місяцем протягом усього заявленого періоду.

Суд зауважує, що це не узгоджується з пунктом 1-1 Порядку №1078. Березень 2003 року визначено Порядком №1078 як місяць, з якого розпочинається обчислення індексу споживчих цін. Проте незмінним базовим місяцем він не є. Відповідно до абзацу п`ятого пункту 1-1 Порядку №1078 (до набрання чинності Постановою №690 - пункту 1) для проведення подальшої індексації обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації. Крім того, згідно з пунктом 5 Порядку №1078 базовим стає місяць зростання грошових доходів. До набрання чинності Постановою №690 таким був місяць будь-якого зростання доходів, а після цього - місяць, у якому розмір зростання перевищував суму індексації, що склалася в цьому місяці.

Протягом заявленого періоду грошове забезпечення позивача змінювалося. Зокрема, у травні 2007 року воно зросло на 609,53 грн (з 749,07 грн до 1358,60 грн). Позивач не навів розрахунків і не надав доказів того, що це збільшення не перевищувало суми індексації, яка мала скластися в травні 2007 року. Не враховано ним і того, що після перевищення індексом споживчих цін порогу індексації обчислення індексу для подальшої індексації розпочинається заново.

Отже, вимога застосувати березень 2003 року як базовий місяць протягом усього періоду з 29.09.2005 до 01.01.2008 не відповідає правовому регулюванню, чинному в цей період, і позивачем не доведена. З тих самих підстав не підлягає задоволенню і вимога про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо нарахування індексації з урахуванням правильного базового місяця за цей період, оскільки її позивач обґрунтовує саме застосуванням березня 2003 року.

Згідно з частиною другою статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до частини третьої статті 9 КАС України кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Щоб визначити базові місяці в періоді з 29.09.2005 по 31.12.2007, потрібно обчислити індекс споживчих цін наростаючим підсумком. Також слід встановити місяці перевищення порогу індексації і порівняти розмір кожного збільшення грошового забезпечення з сумою індексації, що склалася у відповідному місяці. Таких вимог позивач не заявляв. Реалізуючи своє право розпоряджатися позовними вимогами, він визначив конкретний базовий місяць, з яким пов`язує порушення своїх прав. Зобов`язання відповідача самостійно провести такі розрахунки та визначити базові місяці фактично означало б вирішення вимоги, яка не була предметом позову. Суд не вбачає підстав вважати, що вихід за межі позовних вимог у цій частині необхідний для ефективного захисту прав позивача. Тому суд вирішує спір у межах заявлених вимог і в задоволенні позову в цій частині відмовляє.

Щодо періоду з 01.01.2008 по 30.11.2015.

За період з 01.01.2008 року по 28.02.2018 року позивач просить нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення з урахуванням базового місяця - січня 2008 року як правильного місяця, з якого починається обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця) з врахуванням виплачених сум.

У січні 2008 року грошове забезпечення позивача зросло у зв`язку з набранням чинності постановою Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 №1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі - Постанова №1294). Цей місяць визначив базовим і сам відповідач у довідці-розрахунку від 21.05.2026 №682/485/139/50/569/пс. Отже, сторони розходяться не щодо січня 2008 року, а щодо подальших змін базового місяця.

Для періоду з січня 2008 року по листопад 2015 року відповідач змінював базовий місяць за кожного збільшення грошового забезпечення, незалежно від його розміру. Це не відповідає пункту 5 Порядку №1078 у редакції Постанови №690.

За даними архівної довідки розмір збільшення грошового забезпечення позивача не перевищував навіть тієї суми індексації, яку нараховував сам відповідач. Так, у жовтні 2009 року збільшення становило 42,15 грн, а нарахована індексація 194,68 грн. У листопаді 2011 року встановлена надбавка за таємність (72,00 грн з грудня 2011 року) не перевищувала нарахованої індексації 533,87 грн. Надбавка за класність у лютому 2013 року (36,00 грн) не перевищувала нарахованої індексації 381,58 грн. Збільшення з липня 2015 року (135,20 грн) не перевищувало нарахованої в червні 2015 року індексації 212,96 грн. Отже, жовтень 2009 року, листопад 2011 року, грудень 2012 року та липень 2015 року не могли бути базовими місяцями.

У грудні 2012 року та грудні 2014 року грошове забезпечення позивача взагалі не збільшувалося, тому ці місяці не могли бути базовими з огляду і на вказану обставину.

Щодо січня 2014 року відповідач не зазначив підстави зміни базового місяця. Збільшення грошового забезпечення в цьому місяці становило 25,79 грн, а відсутність нарахованої індексації в цьому місяці є наслідком попередніх неправомірних змін базового місяця. Тому відповідач не довів, що це збільшення перевищувало суму індексації, яка мала скластися в січні 2014 року за правильного визначення базового місяця.

Отже, відповідач не довів правомірності зміни базового місяця після січня 2008 року. Базовим місяцем для періоду з 01.01.2008 по 30.11.2015 залишається січень 2008 року. Відповідач протиправно не нарахував та не виплатив позивачу індексацію грошового забезпечення за цей період із застосуванням базового місяця січня 2008 року. Тому відповідача необхідно зобов`язати нарахувати та виплатити її з урахуванням раніше виплачених сум.

Щодо індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018.

Постановою Кабінету Міністрів України від 9 грудня 2015 року № 1013 «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів» (далі - Постанова №1013) пункт 5 Порядку №1078 викладено в новій редакції, яка застосовується з 01.12.2015.

Згідно з абзацом першим пункту 5 Порядку №1078 у редакції Постанови №1013 у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків.

Абзацом другим пункту 5 Порядку №1078 передбачено, що обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.

Відповідно до абзацу п`ятого пункту 5 Порядку №1078 у редакції Постанови №1013 у разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру.

Пунктом 10-2 Порядку №1078, яким Порядок доповнено постановою Кабінету Міністрів України від 13.06.2012 № 526 Про внесення змін до Порядку проведення індексації грошових доходів населення та який викладено в редакції Постанови №1013 із застосуванням з 01.12.2015, передбачено, що для працівників, яких переведено на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі або організації, а також переведено на роботу на інше підприємство, в установу або організацію або в іншу місцевість, та у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці у разі продовження такими працівниками роботи сума індексації зберігається, якщо сума збільшення заробітної плати менша, ніж сума індексації, яка повинна нараховуватися за відповідний місяць. У разі коли сума збільшення заробітної плати більша, ніж сума індексації, яка повинна нараховуватися за відповідний місяць, такий місяць вважається базовим під час обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації.

Згідно з абзацом другим пункту 1-1 Порядку №1078 зі змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2016 № 77 Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 р. № 1078 і від 9 грудня 2015 р. № 1013, які застосовуються з 01.01.2016, індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотка.

Отже, з 01.12.2015 базовий місяць пов`язується виключно з підвищенням тарифних ставок (окладів). Для працівника, переведеного на іншу посаду, обчислення індексу споживчих цін здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення окладу за посадою, яку він займає, а не з місяця призначення на неї.

Посадові оклади військовослужбовців до 01.03.2018 встановлювалися відповідно до Постанови №1294, яка набрала чинності з 01.01.2008. З цього часу і до 01.03.2018 розміри посадових окладів військовослужбовців не змінювалися.

Зміна розміру посадового окладу позивача у жовтні 2009 року та липні 2015 року була пов`язана з призначенням його на інші посади (витяг з послужного списку), а не з підвищенням посадових окладів військовослужбовців. Тому з урахуванням пункту 10-2 Порядку №1078 для періоду з 01.12.2015 базовим місяцем для позивача є місяць підвищення посадового окладу за посадою, яку він займав, тобто січень 2008 року.

Доводи відповідача про те, що базовим місяцем є грудень 2015 року, суд відхиляє. У грудні 2015 року грошові доходи військовослужбовців підвищено за рахунок додаткових видів грошового забезпечення, а не посадових окладів. Відповідно до абзацу п`ятого пункту 5 Порядку №1078 у редакції Постанови №1013 таке зростання не є підставою для зміни базового місяця.

Отже, відповідач протиправно не нарахував та не виплатив позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 із застосуванням базового місяця січня 2008 року. Необхідно зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити її з урахуванням раніше виплачених сум.

Щодо індексації грошового забезпечення з 01.03.2018 по 29.10.2024.

Відповідно до абзацу другого пункту 4 Порядку №1078 у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2018 року № 141 «Про внесення змін до Порядку проведення індексації грошових доходів населення» (далі - Постанова №141) оплата праці, у тому числі працюючим пенсіонерам, грошове забезпечення, розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі, допомога по безробіттю, що надається залежно від страхового стажу у відсотках середньої заробітної плати, стипендії індексуються у межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб.

Згідно з абзацом п`ятим пункту 4 Порядку №1078 у редакції Постанови №141 сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків.

Абзацом третім пункту 5 Порядку №1078 у редакції Постанови №141 визначено, що сума індексації у місяці підвищення грошових доходів, зазначених у абзаці першому цього пункту, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу.

Відповідно до абзацу четвертого пункту 5 Порядку №1078, якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.

Абзацом шостим пункту 5 Порядку №1078 у редакції Постанови №141 передбачено, що до чергового підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, крім щомісячних страхових виплат потерпілим на виробництві (з урахуванням виплат на необхідний догляд за потерпілим) та членам їх сімей, до визначеної суми індексації додається сума індексації, яка складається внаслідок перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, зазначеного у пункті 1-1 цього Порядку.

Верховний Суд у постановах від 23 березня 2023 року у справі №400/3826/21, від 29 березня 2023 року у справі №380/5493/21, від 6 квітня 2023 року у справі №420/11424/21, від 20 квітня 2023 року у справі №320/8554/21 дійшов висновку, що для застосування абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку №1078 суд повинен встановити:

- розмір підвищення доходу позивача в березні 2018 року (А);

- суму можливої індексації грошового забезпечення позивача в березні 2018 року (Б);

- чи перевищує розмір підвищення доходу (А) суму можливої індексації (Б).

Розмір підвищення доходу позивача в березні 2018 року (А) становить 961,10 грн. Це різниця між сумою грошового забезпечення в березні 2018 року (9721,10 грн) та в лютому 2018 року (8760,00 грн). Обидві суми складаються з видів грошового забезпечення, які не мають разового характеру.

За даними Державної служби статистики України індекс споживчих цін за період з лютого 2008 року по березень 2018 року становить 353,30 відсотка, тобто його приріст становить 253,30 відсотка. Сума можливої індексації в березні 2018 року (Б) із застосуванням базового місяця січня 2008 року становить 4463,15 грн (1762 грн Ч 253,30 % / 100).

Розмір підвищення доходу (961,10 грн) не перевищує суму можливої індексації (4463,15 грн). Отже, позивач має право на щомісячну індексацію-різницю в розмірі 3502,05 грн (4463,15 грн - 961,10 грн) до чергового підвищення тарифних ставок (окладів).

Згідно з абзацом шостим пункту 5 Порядку №1078 до цієї суми додається сума індексації, яка складається внаслідок перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації після березня 2018 року. Тому індексація, яку відповідач нараховував позивачу з грудня 2018 року із застосуванням базового місяця березня 2018 року, є самостійною складовою і не зараховується в рахунок індексації-різниці. Врахуванню підлягають лише суми індексації-різниці, якщо такі раніше виплачувалися.

Цим рішенням відповідача зобов`язано перерахувати грошове забезпечення позивача з 29.01.2020 із застосуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2020, 2021, 2022 та 2023 років. Такий перерахунок означає підвищення посадових окладів у січні 2020, січні 2021, січні 2022 та січні 2023 років.

Відповідно до абзаців першого-шостого пункту 5 Порядку №1078 кожен із цих місяців є місяцем підвищення тарифних ставок (окладів). У кожному з них питання про нарахування індексації, у тому числі індексації-різниці, має вирішуватися заново з урахуванням розміру підвищення доходу та суми можливої індексації, що склалася в цьому місяці.

Пунктом 3 розділу «Прикінцеві положення» Закону №2710-IX передбачено зупинити на 2023 рік дію Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" (Відомості Верховної Ради України, 2003 р., № 15, ст. 111 із наступними змінами).

Зазначене положення закону неконституційним не визнавалося. Тому доводи відповідача в цій частині суд визнає обґрунтованими: за період з 01.01.2023 по 31.12.2023 правових підстав для нарахування позивачу індексації грошового забезпечення, у тому числі індексації-різниці, немає. У цій частині в задоволенні позову потрібно відмовити.

Отже, фіксована сума індексації-різниці 3502,05 грн підлягає нарахуванню та виплаті за період з 01.03.2018 по 31.12.2019. За періоди з 01.01.2020 по 31.12.2022 та з 01.01.2024 по 29.10.2024 відповідача необхідно зобов`язати провести перерахунок індексації грошового забезпечення позивача відповідно до абзаців третього-шостого пункту 5 Порядку №1078. Перерахунок має враховувати перераховане на виконання цього рішення грошове забезпечення та раніше виплачені суми.

Згідно з частиною першою статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

За таких обставин позов підлягає частковому задоволенню.

Позивач звільнений від сплати судового збору відповідно до Закону України від 08.07.2011 № 3674-VI «Про судовий збір». Інших судових витрат не заявлено, тому підстав для розподілу судових витрат відповідно до статті 139 КАС України немає.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо обчислення та виплати ОСОБА_1 з 29.01.2020 по 19.05.2023 грошового забезпечення без урахування розмірів посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням, визначених шляхом множення прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2020, 01.01.2021, 01.01.2022 та на 01.01.2023, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», а також процентної надбавки за вислугу років, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії.

Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 перерахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення за період з 29.01.2020 по 19.05.2023 з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням, визначених шляхом множення прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2020 року, 01 січня 2021 року, 01 січня 2022 року та 01 січня 2023 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», а також процентної надбавки за вислугу років, щомісячних та одноразових додаткових видів грошового забезпечення, які обчислюються від посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням, з урахуванням раніше виплачених сум.

Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2008 по 28.02.2018 з урахуванням базового місяця січня 2008 року.

Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2008 по 28.02.2018 з урахуванням базового місяця січня 2008 року та раніше виплачених сум.

Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо неврахування вимог абзаців четвертого, п`ятого, шостого пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078, при нарахуванні і виплаті ОСОБА_1 грошового забезпечення за періоди з 01.03.2018 по 31.12.2022 та з 01.01.2024 по 24.10.2024.

Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 31.12.2019 як різницю між сумою можливої індексації і розміром підвищення доходу в розмірі 3502,05 грн щомісячно, з урахуванням раніше виплачених сум.

Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за періоди з 01.01.2020 по 31.12.2022 та з 01.01.2024 по 29.10.2024 відповідно до абзаців третього - шостого пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078, з урахуванням грошового забезпечення, перерахованого на виконання цього рішення, та раніше виплачених сум.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_3 )

Відповідач:Військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ - НОМЕР_4 )

Головуючий суддя В.К. Блонський