Рішення від 27 вересня 2026 р. у справі №560/20496/25 — Хмельницький окружний адміністративний суд

Справа № 560/20496/25

РІШЕННЯ

іменем України

28 вересня 2026 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Блонського В.К. розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся в суд з позовом до відповідача, в якому просить:

1. Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування ОСОБА_1 додаткової винагороди у розмірі 100 000 грн на місяць відповідно до п. 11 Наказу МОУ 260 від 07.06.2018 за період з 25.04.2025 по 06.08.2025 включно (період лікування після отриманих тяжких поранень), з урахуванням виплачених сум.

2. Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду у розмірі 100 000 грн на місяць відповідно до п.11 Наказу МОУ 260 від 07.06.2018 за період з 25.04.2025 по 06.08.2025 включно (період лікування після отриманих тяжких поранень), з урахуванням виплачених сум.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що 25.04.2025 під час безпосередньої участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, одержав опіки полум`ям лівого передпліччя та обох гомілок І-ІІА ступеня 16% при виконанні бойового завдання, у зв`язку з чим перебував на стаціонарному лікуванні та у відпустках для лікування до 06.08.2025 включно. Останньою довідкою військово-лікарської комісії від 06.08.2025 №2025-0806-1600 його травму за ступенем тяжкості (з урахуванням тривалості лікування 104 дні, що перевищує визначений пунктом 3.1 наказу Міністерства охорони здоров`я України від 04.07.2007 №370 60-денний поріг) віднесено до тяжких, тоді як попередні довідки ВЛК від 21.05.2025 та від 19.06.2025 (якими надавалися відпустки для лікування) відносили травму до легких. Відповідач відмовив у нарахуванні додаткової винагороди за весь спірний період, посилаючись на те, що підставою для видання наказу про виплату є конкретна довідка ВЛК, якою встановлено потребу у відпустці, а довідки, якими надавалися відпустки позивачу, відносили травму до легких.

Ухвалою судді Хмельницького окружного адміністративного суду відкрито провадження в адміністративній справі, постановлено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження, витребувано у відповідача належним чином засвідчені копії наказів про надання позивачу відпустки для лікування після поранення у спірний період, витребувано у позивача докази перебування на лікуванні у спірний період.

Відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому позов не визнав, зазначивши, що за період стаціонарного лікування (25.04.2025-21.05.2025) додаткову винагороду позивачу нараховано та виплачено, а за періоди відпусток для лікування (22.05.2025-19.06.2025 та 20.06.2025-19.07.2025) підстави для виплати відсутні, оскільки довідки ВЛК, якими надавалися ці відпустки, відносили травму до легких, а Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затверджене наказом Міністра оборони України №402 від 14.08.2008, не передбачає, що видача нової довідки ВЛК скасовує чи змінює висновки, викладені в раніше виданих довідках. Відповідач вказав, що роз`яснював позивачу право звернутися до ВЛК у порядку, передбаченому Положенням №402, з метою внесення змін до раніше виданих довідок щодо ступеня тяжкості травми.

Дослідивши письмові докази і письмові пояснення сторін, викладені у заявах по суті справи, суд встановив такі обставини.

Позивач у спірний період проходив військову службу за призовом під час мобілізації у військовій частині НОМЕР_1 .

25.04.2025 позивач під час безпосередньої участі, у складі військової частини НОМЕР_1 , у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, одержав опіки полум`ям лівого передпліччя, обох гомілок I-ІІА ст. 16% при виконанні бойового завдання під час обстрілу вогневої позиції 2 самохідної артилерійської батареї ворожим FPV-дроном, що підтверджується довідкою про обставини травми №214/ВЛК від 28.04.2025, виданою командиром військової частини НОМЕР_1 , а також довідкою про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, №214 від 28.04.2025.

Позивач перебував на стаціонарному лікуванні: з 26.04.2025 по 03.05.2025 у КНП "Міська клінічна лікарня №16 Дніпровської міської ради" (опікове відділення), з 04.05.2025 по 21.05.2025 у КНП "ХОЛ"ХОР" (опікове відділення), що підтверджується відповідними виписками з медичних карт стаціонарного хворого №3882/8 та №IX-250504/9848.

Довідкою ВЛК №2025-0521-1238-0503-7 від 21.05.2025 (Позаштатна госпітальна ВЛК КНП "Хмельницька обласна лікарня") травму позивача за ступенем тяжкості (наказ МОЗ України від 04.07.2007 №370) віднесено до легких, позивачу визначено потребу у відпустці для лікування на 30 календарних днів.

Довідкою ВЛК №2025-0619-1310 від 19.06.2025 (Гарнізонна ВЛК №2 "Військова частина НОМЕР_2 ") травму позивача за ступенем тяжкості також віднесено до легких, позивачу повторно визначено потребу у відпустці для лікування на 30 календарних днів.

На підставі цих довідок наказами командира військової частини НОМЕР_1 позивачу надавалися відпустки для лікування у періоди з 22.05.2025 по 19.06.2025 та з 20.06.2025 по 19.07.2025, що підтверджується витягами з наказів командира військової частини НОМЕР_1 від 22.05.2025 №142, від 20.06.2025 №171, від 20.07.2025 №201, доданими відповідачем до відзиву.

Довідкою ВЛК №2025-0806-1600 від 06.08.2025 (Гарнізонна ВЛК №2 "Військова частина НОМЕР_2 "), складеною за наслідками медичного огляду того самого діагнозу (наслідки вибухової травми від 25.04.2025) та на підставі тієї самої довідки про обставини травми №214/ВЛК від 28.04.2025, травму позивача за ступенем тяжкості (наказ МОЗ України від 04.07.2007 №370) віднесено до тяжких. Ця довідка не встановлює потреби у додатковій відпустці для лікування, а визначає придатність позивача до військової служби.

Суд встановив, що військовою частиною НОМЕР_1 позивачу нараховано та виплачено додаткову винагороду у розмірі 100 000 грн на місяць за період стаціонарного лікування з 25.04.2025 по 21.05.2025 включно, що підтверджується відзивом на позовну заяву та копією картки особового рахунку позивача. За періоди відпусток для лікування з 22.05.2025 по 19.06.2025 та з 20.06.2025 по 19.07.2025 додаткова винагорода позивачу не нараховувалась і не виплачувалась.

16.10.2025 позивач звернувся до військової частини НОМЕР_1 із заявою про нарахування та виплату додаткової винагороди у розмірі 100 000 грн на місяць за період лікування після отриманих тяжких поранень з 25.04.2025 по 06.08.2025 включно, з урахуванням виплачених сум. Листом від 05.11.2025 №067/вих/3ВР/29 військова частина НОМЕР_1 повідомила про відсутність підстав для включення позивача до наказу про виплату додаткової винагороди у розмірі 100 000 грн за періоди відпусток для лікування у зв`язку з тим, що довідки ВЛК, якими встановлено потребу у цих відпустках, відносили травму до легких, і роз`яснила позивачу право звернутися до ВЛК в порядку, передбаченому Положенням №402, з метою внесення змін до раніше виданих довідок.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам та відповідним доводам сторін, суд враховує таке.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" (далі - Постанова №168) встановлено умови виплати додаткової винагороди військовослужбовцям на період дії воєнного стану.

Пунктом 1-1 Постанови №168 установлено, що на період воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, які беруть безпосередню участь у бойових діях або здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах їх здійснення, щомісяця виплачується додаткова винагорода у розмірі 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

Абзацом четвертим пункту 1-2 Постанови №168 визначено, що відповідно до наказів про виплату додаткової винагороди у розмірі 100000 гривень до таких наказів включаються особи, зазначені у пунктах 1 та 1-1, у тому числі такі, які у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні (отримують медичну та/або реабілітаційну допомогу у сфері охорони здоров`я в стаціонарних умовах) в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв`язку із отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.

Механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України визначені Порядком виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженим наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260 (далі - Порядок №260).

Пунктом 11 розділу XXXIV Порядку №260 встановлено, що у період дії воєнного стану до наказів про виплату додаткової винагороди в розмірі 100 000 гривень також включаються військовослужбовці, які, зокрема, у зв`язку з пораненням (контузією, травмою або каліцтвом), отриманим після введення воєнного стану та пов`язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв`язку з отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії, - за весь час (періоди) перебування на такому лікуванні або у відпустці.

Пунктом 12 розділу XXXIV Порядку №260 визначено, що підставою для видання наказу про виплату додаткової винагороди в розмірі 100 000 гривень у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, є довідка про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), форму якої визначено додатком 5 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14 серпня 2008 року №402, видана командиром військової частини, де проходить службу або перебуває у відрядженні військовослужбовець, яка містить інформацію про обставини отримання військовослужбовцем поранення (травми, контузії, каліцтва) під час захисту Батьківщини.

Пунктом 13 розділу XXXIV Порядку №260 встановлено, що військово-лікарськими (лікарсько-експертними) комісіями закладів охорони здоров`я (установ) під час надання рекомендацій про потребу у відпустці за станом здоров`я військовослужбовцям, які одержали поранення (травму, контузію, каліцтво) під час захисту Батьківщини, після закінчення стаціонарного лікування у військовому (цивільному) лікарняному закладі охорони здоров`я (у тому числі закордонному) одночасно надаються медичні висновки про ступінь важкості поранення для прийняття рішення командирами військових частин цих військовослужбовців щодо надання їм відпустки для лікування після тяжкого поранення та виплати винагороди у розмірі 100000 гривень за час цієї відпустки.

Класифікатором розподілу травм за ступенем тяжкості, затвердженим наказом Міністерства охорони здоров`я України від 04.07.2007 №370, у пункті 2 визначено, що за ступенем тяжкості травми розподіляються на 2 категорії: тяжкі і легкі. Пунктом 3 цього Класифікатора визначено перелік ознак, за якими травми відносяться до тяжких, зокрема пунктом 3.1 до тяжких травм за характером отриманих ушкоджень віднесено, серед іншого: опіки III ступеня з площею ураження, що перевищує 10 % поверхні тіла; опіки II ступеня з площею ураження, що перевищує 20 % поверхні тіла; а також, незалежно від характеру ушкодження, - тривалі розлади здоров`я з тимчасовою втратою працездатності на 60 днів і більше. Пунктом 4 цього Класифікатора до легких травм віднесено, зокрема, розлади здоров`я з тимчасовою втратою працездатності тривалістю до 60 днів.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив, що загальна площа опіку позивача (16 %) не перевищує визначеного пунктом 3.1 Класифікатора №370 порогу для безумовного віднесення опіків II ступеня до тяжких (понад 20 % поверхні тіла), а тому єдиною застосовною до травми позивача кваліфікуючою ознакою тяжкості за пунктом 3.1 Класифікатора №370 є тривалість розладу здоров`я з тимчасовою втратою працездатності - 60 днів і більше.

Суд звертає увагу на те, що ця кваліфікуюча ознака є за своєю природою такою, що може бути встановлена виключно ретроспективно, лише після фактичного спливу відповідного строку лікування. Станом на дату довідки ВЛК від 21.05.2025 (26-й день з моменту травми) та станом на дату довідки ВЛК від 19.06.2025 (55-й день з моменту травми) визначений пунктом 3.1 Класифікатора №370 60-денний поріг тривалості розладу здоров`я ще не міг бути досягнутий, а тому за станом на ці дати ВЛК об`єктивно не мала і не могла мати підстав для віднесення травми позивача до тяжких за цією ознакою. Лише станом на 06.08.2025, коли загальна тривалість лікування позивача досягла 104 днів (що прямо зазначено у листі відповідача від 05.11.2025), Гарнізонна ВЛК №2 "Військова частина НОМЕР_2 ", розглядаючи той самий діагноз (наслідки вибухової травми від 25.04.2025) на підставі тієї самої довідки про обставини травми №214/ВЛК від 28.04.2025, дійшла висновку про віднесення травми позивача до тяжких.

Суд встановив, що зміст діагнозу позивача, обставини та причина отримання травми (25.04.2025, під час виконання бойового завдання, у зв`язку із захистом Батьківщини) протягом усього періоду лікування (з 25.04.2025 по 06.08.2025) залишались незмінними. Йдеться про безперервне лікування однієї і тієї самої травми, підтвердженої однією і тією самою довідкою про обставини травми №214/ВЛК від 28.04.2025, що відповідачем не заперечується.

Довідка ВЛК від 06.08.2025 №2025-0806-1600, якою травму позивача остаточно віднесено до тяжких, відповідачем не оскаржена, недійсною чи неналежною не визнана, і відповідач не заперечує ні факту тяжкого поранення позивача станом на 06.08.2025, ні того, що це поранення є тим самим, у зв`язку з яким позивач проходив лікування з 25.04.2025.

Відповідач не заперечує факту тяжкого поранення позивача по суті, а обґрунтовує відмову виключно формальним доводом про те, що підставою для виплати додаткової винагороди за конкретний період відпустки може бути лише та довідка ВЛК, якою безпосередньо встановлено потребу у цій відпустці, а оскільки довідки від 21.05.2025 та від 19.06.2025 відносили травму до легких, коригування цього висновку можливе лише шляхом звернення позивача до ВЛК за процедурою, передбаченою Положенням №402.

Суд відхиляє таке твердження відповідача з огляду на наступне. Так, пункт 11 розділу XXXIV Порядку №260 пов`язує право на додаткову винагороду за час відпустки з фактом перебування у відпустці для лікування "у зв`язку з отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської... комісії", не встановлюючи вимоги про те, що такий висновок повинен бути викладений саме в тій довідці, якою безпосередньо надано відпустку, чи бути складеним одночасно з наданням такої відпустки. Такий висновок (довідка ВЛК від 06.08.2025) в матеріалах справи наявний, є чинним і не оскарженим, а тому формальна вимога пункту 11 розділу XXXIV Порядку №260 є дотриманою.

По-друге, зважаючи на встановлену судом ознаку тяжкості травми позивача (тривалість лікування 60 днів і більше), тлумачення пункту 13 розділу XXXIV Порядку №260 як такого, що виключає можливість врахування пізнішого, але єдино можливого на момент його складення й достовірного висновку ВЛК про тяжкість травми для цілей виплати винагороди за вже застосовані відпустки для лікування цієї самої травми, суперечило б правовій меті Постанови №168 та Порядку №260, а саме: забезпеченню військовослужбовців, які зазнали тяжких поранень під час захисту Батьківщини, підвищеним рівнем матеріального забезпечення на весь час, необхідний для лікування такого поранення. Обране відповідачем тлумачення унеможливлювало б отримання підвищеної винагороди за період лікування у будь якого військовослужбовця, тяжкість травми якого може бути встановлена лише за підсумками тривалого лікування (зокрема, за опіками, площа яких не перевищує граничних показників, встановлених пунктом 3.1 Класифікатора №370).

Верховний Суд у постанові від 27.08.2025 у справі №280/7364/23 зазначив, що в період дії воєнного стану додаткова винагорода до 100 000 гривень на місяць виплачується військовослужбовцям за час стаціонарного лікування у зв`язку з пораненням, пов`язаним із захистом Батьківщини, а також за час відпустки для лікування після тяжкого поранення за висновком військово-лікарської комісії, а підстава для виплати такої винагороди зберігається протягом усього періоду лікування (відпустки), пов`язаного з цим пораненням. Суд враховує, що постанова №168 не встановлює обмежень щодо кількості чи тривалості періодів стаціонарного лікування або відпустки для лікування, за які підлягає виплаті додаткова винагорода, а умовою її виплати є належне підтвердження виконання бойових завдань, отримання поранення, пов`язаного із захистом Батьківщини, та тяжкості цього поранення за висновком військово-лікарської комісії. Усі ці умови у цій справі підтверджені належними та відповідачем не спростованими доказами.

Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності своєї бездіяльності покладається на відповідача. Відповідач не надав жодних доказів, які б спростовували факт тяжкого поранення позивача чи ставили під сумнів зв`язок цього поранення з відпустками для лікування, використаними позивачем у період з 22.05.2025 по 19.07.2025.

Відповідно до пункту 4 частини другої статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Зважаючи на встановлені судом обставини, суд дійшов висновку про наявність підстав для визнання бездіяльності відповідача протиправною та зобов`язання його нарахувати і виплатити позивачу додаткову винагороду у розмірі 100 000 грн на місяць за період з 25.04.2025 по 06.08.2025 включно, з урахуванням сум, вже фактично виплачених позивачу за цей період.

Позивач звільнений від сплати судового збору на підставі пункту 13 частини першої статті 5 Закону України "Про судовий збір" як учасник бойових дій. За таких обставин питання розподілу судових витрат не вирішується.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування ОСОБА_1 додаткової винагороди у розмірі 100 000 грн на місяць відповідно до пункту 11 розділу XXXIV Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України №260 від 07.06.2018, за період з 25.04.2025 по 06.08.2025 включно, за весь час (періоди) перебування на лікуванні або у відпустці.

Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду у розмірі 100 000 грн на місяць відповідно до пункту 11 розділу XXXIV Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України №260 від 07.06.2018, за період з 25.04.2025 по 06.08.2025 включно, за весь час (періоди) перебування на лікуванні або у відпустці, з урахуванням виплачених сум.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_3 )

Відповідач:Військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ - НОМЕР_4 )

Головуючий суддя В.К. Блонський