Рішення від 27 вересня 2026 р. у справі №560/2138/26 — Хмельницький окружний адміністративний суд

Справа № 560/2138/26

РІШЕННЯ

іменем України

28 вересня 2026 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Блонського В.К. розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся в суд з позовом до відповідача, в якому просить:

1. Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо розгляду рапорту ОСОБА_1 від 22.11.2025 року про його звільнення відповідно до пп. «Г» п.2 ч.4 ст.26 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу».

2. Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 розглянути рапорт ОСОБА_1 від 22.11.2025року щодо звільнення відповідно до пп «Г» п.2 ч.4 ст.26 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу, та звільнити ОСОБА_1 з військової служби.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що наприкінці листопада 2025 року подав рапорт про звільнення з військової служби за сімейними обставинами (у зв`язку з необхідністю здійснювати постійний догляд за дружиною - особою з інвалідністю ІІ групи), рапорт разом із супровідним листом направлявся відповідачу 01.12.2025 та повторно 08.12.2025, а 20.01.2026 позивач звертався зі скаргою до Міністерства оборони України у зв`язку з нерозглядом рапорту. Станом на момент подання позовної заяви відповідь на рапорт позивачем отримана не була, що, на його переконання, свідчить про протиправну бездіяльність відповідача.

Ухвалою судді Хмельницького окружного адміністративного суду відкрито провадження в адміністративній справі, постановлено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження.

Відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому позов не визнав та просив відмовити в його задоволенні, зазначаючи, що рапорт позивача розглянуто, за наслідками розгляду 06.02.2026 прийнято вмотивоване рішення про відмову в його задоволенні у зв`язку з ненаданням документів, що підтверджують потребу дружини позивача в постійному сторонньому догляді (форма №080-2/о виключена з переліку форм первинної облікової документації), яке направлено представнику позивача 10.02.2026.

Позивач подав відповідь на відзив, у якій вимоги позовної заяви підтримав у повному обсязі, а також навів доводи по суті прийнятого відповідачем рішення про відмову (щодо чинності висновку за формою №080-2/о, виданого до набрання чинності наказом МОЗ №1811 від 27.11.2025), не заявляючи при цьому клопотання про зміну предмета або підстави позову.

Дослідивши письмові докази і письмові пояснення сторін, викладені у заявах по суті справи, суд встановив такі обставини.

22.11.2025 позивач, солдат військової частини НОМЕР_1 , підписав рапорт на ім`я командира військової частини НОМЕР_1 про клопотання перед вищим командуванням про звільнення його з військової служби відповідно до підпункту "г" пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" за сімейними обставинами, у зв`язку з необхідністю здійснювати постійний догляд за дружиною ОСОБА_2 , яка є особою з інвалідністю ІІ групи. До рапорту додано, зокрема, копію витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи №130/25/6725/В щодо ОСОБА_2 та копію висновку лікарсько-консультативної комісії №1856 форми №080-2/о щодо ОСОБА_2

01.12.2025 представником позивача адвокатом Малькутом О.О. на адресу відповідача засобами поштового зв`язку (АТ "Укрпошта") направлено супровідний лист з оригіналом рапорту та доданими документами, що підтверджується накладною №2901500197697 від 01.12.2025 та описом вкладення. 08.12.2025 у зв`язку з неотриманням відповіді представником позивача повторно направлено супровідний лист з рапортом на адресу відповідача. 20.01.2026 представником позивача направлено скаргу до Міністерства оборони України щодо нерозгляду рапорту.

Листом від 06.02.2026 №2199 командир військової частини НОМЕР_1 повідомив позивача про відмову в задоволенні рапорту про звільнення, обґрунтувавши це тим, що форму №080-2/о виключено з переліку форм первинної облікової документації наказом Міністерства охорони здоров`я України від 27.11.2025 №1811, у зв`язку з чим відсутні правові підстави для задоволення рапорту. Вказаний лист, за твердженням відповідача, не спростованим позивачем, направлено на електронну адресу представника позивача 10.02.2026.

Позивач, вважаючи бездіяльність відповідача щодо розгляду рапорту про звільнення протиправною, звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам та відповідним доводам сторін, суд враховує таке.

Відповідно до частини першої статті 47 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), позивач має право на будь-якій стадії судового процесу відмовитися від позову. Позивач має право змінити предмет або підстави позову, збільшити або зменшити розмір позовних вимог шляхом подання письмової заяви до закінчення підготовчого засідання або не пізніше ніж за п`ять днів до першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Суд встановив, що предметом цього позову є визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо розгляду рапорту позивача від 22.11.2025 та похідна від неї вимога про зобов`язання відповідача вчинити дії, а підставою позову - ненадання відповідачем відповіді на цей рапорт у встановлений законодавством строк. Відповідь на відзив, подана позивачем 07.03.2026, у якій наведено доводи щодо незаконності мотивів відмови в задоволенні рапорту по суті, не є письмовою заявою про зміну предмета або підстави позову в розумінні частини першої статті 47 КАС України, оскільки не містить клопотання про зміну позовних вимог, а позовні вимоги в ній залишені без змін, у первісному формулюванні про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії. За таких обставин суд вирішує спір у межах предмета та підстави позову, визначених позивачем у позовній заяві, тобто виходячи з того, що предметом судового розгляду є саме бездіяльність відповідача щодо розгляду рапорту, а не законність чи обґрунтованість мотивів рішення про відмову в його задоволенні, ухваленого відповідачем 06.02.2026.

Відповідно до частини другої статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Відповідно до підпункту "г" пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України від 25.03.1992 №2232-XII "Про військовий обов`язок і військову службу" (далі - Закон №2232-XII), військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби на підставах, зокрема, під час дії воєнного стану - через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу).

Пунктом 3 частини дванадцятої статті 26 Закону №2232-XII визначено, що військовослужбовці звільняються з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин на таких підставах під час дії воєнного стану, зокрема: необхідність здійснювати постійний догляд за дружиною (чоловіком) з числа осіб з інвалідністю I чи II групи.

Пунктом 233 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 №1153/2008 (далі - Положення №1153/2008), визначено, що військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. У рапортах зазначаються: підстави звільнення з військової служби; думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю; районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця.

Порядок організації роботи з рапортами військовослужбовців затверджено наказом Міністра оборони України від 06.08.2024 №531 "Про затвердження Порядку організації роботи з рапортами військовослужбовців у системі Міністерства оборони України" (далі – Порядок №531).

Пунктом 1 розділу III Порядку №531 визначено, що у паперовому рапорті військовослужбовець вказує: найменування посади командира (начальника), якому адресується рапорт; заголовок "Рапорт"; суть порушеного питання; перелік доданих до рапорту документів або їх копій (за потреби); найменування займаної посади; військове звання, власне ім`я та прізвище; дату; особистий підпис.

Пунктом 3 розділу III Порядку №531 встановлено, що непогодження рапорту безпосереднім та/або прямими командирами (начальниками) не перешкоджає подальшому руху рапорту для його розгляду командиром (начальником) або іншою посадовою особою, яка уповноважена приймати рішення стосовно порушеного в рапорті питання, та прийняття рішення по суті рапорту. Відмова у задоволенні рапорту має бути вмотивованою.

Пунктом 7 розділу III Порядку №531 заборонено, зокрема: встановлювати будь-які інші вимоги щодо форми та змісту паперового рапорту, що не передбачені цим Порядком; відмовляти у розгляді рапорту у разі відсутності доданих документів або інформації, які є або повинні бути в наявності у розпорядженні командира (начальника), створюються/формуються/видаються самим підрозділом та/або можуть бути витребувані підрозділом в іншого підрозділу та/або відповідного закладу охорони здоров`я тощо.

Пунктом 8 розділу III Порядку №531 визначено, що початок перебігу строку розгляду паперового рапорту розпочинається із часу подання рапорту, а не часу його реєстрації в службі діловодства. У разі направлення рапорту засобами поштового зв`язку часом подання рапорту є дата надходження рапорту до поштового відділення за місцем знаходження відповідного підрозділу.

Пунктом 9 розділу III Порядку №531 встановлено, що розгляд паперового рапорту військовослужбовця всіма його прямими командирами (начальниками) здійснюється: 1) невідкладно, але не пізніше ніж за 48 годин із часу подання військовослужбовцем рапорту - щодо питань, які стосуються військової дисципліни, обов`язків особового складу під час виконання бойових наказів (розпоряджень), збереження життя та здоров`я особового складу, відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин; 2) у строк не більше 14 днів із дня подання військовослужбовцем рапорту - щодо питань, які не відносяться до питань, визначених підпунктом 1 цього пункту.

Відповідно до пункту 2 розділу V Порядку №531 керівники органів військового управління, командири військових частин та підрозділів організовують та забезпечують дотримання встановленого порядку та строків розгляду рапортів військовослужбовців.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив, що рапорт позивача від 22.11.2025 подано відповідачу засобами поштового зв`язку, а часом його подання відповідно до абзацу третього пункту 8 розділу III Порядку №531 є дата надходження рапорту до поштового відділення за місцем знаходження відповідного підрозділу, тобто 01.12.2025, що підтверджується накладною АТ "Укрпошта" №2901500197697.

Рапорт позивача не стосується питань, зазначених у підпункті 1 пункту 9 розділу III Порядку №531 (військової дисципліни, виконання бойових наказів, збереження життя та здоров`я особового складу, відпустки), а тому підлягав розгляду в строк не більше 14 днів із дня його подання, встановлений підпунктом 2 пункту 9 розділу III Порядку №531, тобто не пізніше 15.12.2025.

Водночас судом встановлено, що рішення за наслідками розгляду рапорту прийнято відповідачем лише 06.02.2026 (лист №2199) та повідомлено позивачу через його представника 10.02.2026, тобто зі значним, майже двомісячним порушенням встановленого підпунктом 2 пункту 9 розділу III Порядку №531 чотирнадцятиденного строку.

Відповідач у відзиві на позовну заяву не навів жодних доводів чи доказів на підтвердження поважності причин пропуску встановленого строку розгляду рапорту, а частиною другою статті 77 КАС України обов`язок доказування правомірності своєї поведінки покладається саме на суб`єкта владних повноважень.

Відповідно до пункту 4 частини другої статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Оскільки судом встановлено факт порушення відповідачем встановленого підпунктом 2 пункту 9 розділу III Порядку №531 чотирнадцятиденного строку розгляду рапорту позивача від 22.11.2025 (рапорт підлягав розгляду не пізніше 15.12.2025, а фактично розглянутий і доведений до відома позивача лише 10.02.2026), суд дійшов висновку про наявність у діях (бездіяльності) відповідача протиправної бездіяльності щодо своєчасного розгляду рапорту позивача, чим порушено встановлену нормативно-правовими актами процедуру розгляду рапортів військовослужбовців, а тому перша позовна вимога підлягає задоволенню.

Разом з тим суд зазначає, що станом на час ухвалення цього рішення рапорт позивача відповідачем фактично розглянутий, за наслідками його розгляду 06.02.2026 прийнято рішення про відмову в його задоволенні. За таких обставин вимога про зобов`язання відповідача розглянути рапорт позивача є такою, що не підлягає задоволенню, оскільки обов`язок, про покладення якого просить позивач, вже виконано відповідачем, хоча й з порушенням встановленого строку.

Щодо вимоги про зобов`язання відповідача звільнити позивача з військової служби суд враховує, що предметом та підставою цього позову, які позивач не змінював у порядку, встановленому частиною першою статті 47 КАС України, є саме бездіяльність відповідача щодо розгляду рапорту, а не оскарження прийнятого відповідачем 06.02.2026 рішення про відмову в задоволенні рапорту по суті викладених у ньому мотивів. Задоволення вимоги про зобов`язання відповідача звільнити позивача з військової служби вимагало б від суду надання правової оцінки обґрунтованості та законності мотивів вже прийнятого відповідачем рішення від 06.02.2026 про відмову (зокрема, доводам позивача, викладеним у відповіді на відзив, щодо чинності висновку лікарсько-консультативної комісії за формою №080-2/о), тоді як такі доводи не покладені позивачем в основу позову ні в позовній заяві, ні шляхом належного процесуального оформлення зміни предмета або підстави позову, а тому виходять за межі позовних вимог, розгляд яких судом обмежено частиною другою статті 9 КАС України. За таких обставин у задоволенні другої позовної вимоги в частині зобов`язання звільнити позивача з військової служби суд відмовляє.

Судом відхиляються доводи відзиву про необхідність сплати судового збору за дві вимоги немайнового характеру, оскільки заявлена позивачем вимога про зобов`язання відповідача вчинити дії (розглянути рапорт та звільнити позивача) є похідною від вимоги про визнання бездіяльності протиправною та не є самостійною позовною вимогою для цілей визначення розміру судового збору. Крім того, це питання вирішене судом ухвалою на стадії вирішення питання про відкриття провадження у справі.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.

Частиною третьою статті 139 КАС України визначено, що при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки з двох заявлених позивачем вимог задоволено одну (про визнання бездіяльності протиправною), а в задоволенні іншої (про зобов`язання вчинити дії) відмовлено, судовий збір, сплачений позивачем за подання позовної заяви, підлягає стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача пропорційно до задоволеної частини позовних вимог, розмір якого визначається судом виходячи з наявних у матеріалах справи доказів сплати судового збору.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо своєчасного розгляду рапорту ОСОБА_1 від 22.11.2025 про звільнення з військової служби відповідно до підпункту "г" пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу".

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань військової частини НОМЕР_1 судовий збір в розмірі 665,60 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_2 )

Відповідач:Військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ - НОМЕР_3 )

Головуючий суддя В.К. Блонський