Рішення від 27 вересня 2026 р. у справі №560/17590/24 — Хмельницький окружний адміністративний суд

Справа № 560/17590/24

РІШЕННЯ

іменем України

28 вересня 2026 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Блонського В.К. розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання відмови протиправною та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до військової частини НОМЕР_1 , в якому просив:

- визнати протиправною відмову відповідача у звільненні з військової служби ОСОБА_1 за сімейними обставинами у зв`язку з необхідністю здійснювати постійний догляд за дружиною з числа осіб з інвалідністю I чи II групи;

- зобов`язати відповідача прийняти рішення про звільнення ОСОБА_1 з військової служби відповідно до поданого ним рапорту.

Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 27.01.2025 у справі № 560/17590/24 в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 16.06.2025 апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 20.11.2025 у справі № 560/17590/24 касаційну скаргу ОСОБА_1 , задоволено частково. Рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 27.01.2025 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 16.06.2025 скасовано. Справу направлено на новий розгляд до Хмельницького окружного адміністративного суду.

Ухвалою від 10.12.2025 справу прийнято до провадження судді Блонського В.К., справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників. Сторонам запропоновано протягом 15 днів надати письмові пояснення з доказами на їх підтвердження стосовно висновків, зазначених у Постанові Верховного Суду від 20.11.2025.

Відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому в задоволенні позову просив відмовити, обґрунтовуючи це тим, що подана позивачем довідка лікарсько-консультативної комісії (форма 080-4/о) містить лише рекомендацію денного догляду або догляду вдома, що, на переконання відповідача, не є тотожним поняттю «постійний догляд». Представник відповідача вказує, що необхідність постійного стороннього догляду за особами старшими 18 років має підтверджуватися виключно висновком медико-соціальної експертної комісії, а не лікарсько-консультативної комісії, з посиланням на постанову Кабінету Міністрів України від 12.06.2013 № 413 та постанову Верховного Суду від 30.09.2019 у справі № 814/76/16. Відповідач вважає, що поняття «постійний догляд» слід тлумачити в контексті Закону України «Про соціальні послуги» і формулювання «отримання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі» у висновку ЛКК.

Позивач подав відповідь на відзив, в якій зазначив, що доводи відповідача прямо суперечать висновкам, викладеним Верховним Судом у постанові від 20.11.2025 у цій самій справі, зокрема щодо незастосовності постанови Кабінету Міністрів України № 413 до військовослужбовців з 22.05.2024 та нерелевантності практики у справі № 814/76/16. Також позивач додав лист Міністерства охорони здоров`я України до Міністерства оборони України від грудня 2025 року з роз`ясненнями щодо використання висновків за формою № 080-4/о для підтвердження потреби в постійному сторонньому догляді.

Дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

Позивач проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 , призваний на військову службу під час загальної мобілізації у зв`язку із введенням воєнного стану в Україні 24.02.2022.

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є дружиною позивача, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_2 .

Довідкою до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12ААГ № 936948 від 23.09.2024 ОСОБА_2 вперше встановлено інвалідність другої групи з 23.09.2024 до 01.10.2027, причина інвалідності - загальне захворювання. Ця довідка не містить жодних відомостей щодо потреби ОСОБА_2 у сторонньому нагляді, догляді або допомозі.

26.09.2024 КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги Хмельницького району» видано на ім`я ОСОБА_2 два окремі документи:

- висновок № 902 за формою первинної облікової документації № 080-4/о, затвердженою наказом Міністерства охорони здоров`я України від 09.03.2021 № 407, «Про наявність порушення функцій організму через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі», в пункті 4 якого підкреслено рекомендовані соціальні послуги: «денного догляду, догляду вдома, паліативного догляду вдома; отримання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі від фізичної особи»;

- окрему довідку лікарсько-консультативної комісії КНП «ЦПМД Хмельницького району» від 26.09.2024, підписану членами ЛКК ОСОБА_3 та ОСОБА_4 і засвідчену печаткою закладу охорони здоров`я, в якій зазначено діагноз ОСОБА_2 (наслідки перенесеної нейроінфекції у вигляді правобічної пірамідної недостатності з помірно вираженим лікворно-гіпертензивним синдромом, астено-невротичним та вестибуло-атактичним синдромами; хронічна дискогенна шийно-грудна та попереково-крижова радикулопатія зі стійко вираженим больовим та м`язово-тонічним синдромами, значне порушення статики та ходи; НЦД за гіпертонічним типом; ангіопатія сітківки обох очей; розповсюджений остеохондроз хребта II ст., деформуючий спондильоз, спондилоартрози, кили міжхребцевих дисків, ретролістез хребця, ротаційно-сколіотична торсія I ст., значне порушення функцій) та в розділі «Рекомендовано» прямо зазначено: «Потребує постійного стороннього догляду.»

24.10.2024 позивач звернувся до командира військової частини НОМЕР_1 з рапортом про звільнення з військової служби на підставі частини 4 та частини 12 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» у зв`язку з необхідністю здійснювати постійний догляд за дружиною ОСОБА_2 з числа осіб з інвалідністю I чи II групи, до якого додав нотаріально засвідчені копії: паспорта та ідентифікаційного коду позивача; паспорта ОСОБА_2 ; свідоцтва про шлюб; довідки МСЕК серії 12ААГ № 936948; довідки ЛКК КНП «ЦПМД Хмельницького району» від 26.09.2024.

Висновком від 26.10.2024, затвердженим командиром військової частини НОМЕР_1 , позивачу відмовлено у звільненні з військової служби. Єдиною підставою відмови в цьому висновку зазначено: «Враховуючи те, що у вказаному вище висновку лікарсько-консультативної комісії зазначено потребу лише у денному або догляду вдома військова частина НОМЕР_1 не може Вас звільнити з підстав зазначених у Вашому рапорті та на підставі наданих документів.».

Позивач, вважаючи цю відмову протиправною, звернувся з позовом до суду.

Надаючи оцінку правовідносинам, що склалися між сторонами, суд виходить з таких підстав та мотивів.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 92 Конституції України права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод визначаються виключно законами України.

Відповідно до підпункту «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-ХІІ (далі - Закон № 2232-ХІІ) військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби на підставах під час дії воєнного стану через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу).

Відповідно до частини дванадцятої статті 26 Закону № 2232-ХІІ військовослужбовці звільняються з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин, зокрема, під час дії воєнного стану у зв`язку з необхідністю здійснювати постійний догляд за дружиною (чоловіком) з числа осіб з інвалідністю I чи II групи.

Відповідно до пункту 233 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 № 1153/2008, військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення.

Наказом Міністра оборони України від 10.04.2009 № 170 затверджено Інструкцію про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, додатком до якої є Перелік документів, що подаються з поданням до звільнення військовослужбовця з військової служби. Пункт 5 зазначеного Переліку визначає документи, які підтверджують наявність сімейних обставин або інших поважних причин, передбачених частиною дванадцятою статті 26 Закону № 2232-ХІІ. Зокрема, необхідність здійснювати постійний догляд за дружиною (чоловіком) з числа осіб з інвалідністю I чи II групи підтверджується сукупністю таких документів: копія свідоцтва про шлюб; один із документів, що підтверджує інвалідність дружини (чоловіка) (довідка до акта огляду медико-соціальною експертною комісією за формою, визначеною МОЗ, або копія посвідчення, яке підтверджує відповідний статус, або копія пенсійного посвідчення чи копія посвідчення, що підтверджує призначення соціальної допомоги відповідно до Законів України «Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю», «Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю», в яких зазначено групу інвалідності, або довідка для отримання пільг особами з інвалідністю, які не мають права на пенсію чи соціальну допомогу, за формою, затвердженою Мінсоцполітики); висновок медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я про потребу в постійному догляді (для осіб з інвалідністю II групи).

Відповідно до абзацу 8 статті 1 Закону України «Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні» від 06.10.2005 № 2961-IV (далі - Закон № 2961-IV, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) медико-соціальна експертиза - це встановлення ступеня стійкого обмеження життєдіяльності, групи інвалідності, причини і часу їх настання, а також доопрацювання та затвердження індивідуальної програми реабілітації особи з інвалідністю (дитини з інвалідністю) в рамках стратегії компенсації на основі індивідуального реабілітаційного плану та комплексного реабілітаційного обстеження особи з обмеженням життєдіяльності.

Відповідно до частин першої, десятої статті 7 Закону № 2961-IV медико-соціальна експертиза осіб з обмеженнями повсякденного функціонування та осіб з інвалідністю проводиться медико-соціальними експертними комісіями, а дітей - лікарсько-консультативними комісіями закладів охорони здоров`я.

Процедуру проведення медико-соціальної експертизи хворим, що досягли повноліття, визначає Положення про медико-соціальну експертизу, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 № 1317 (далі - Положення № 1317, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин). Відповідно до пункту 4 Положення № 1317 медико-соціальну експертизу проводять медико-соціальні експертні комісії (МСЕК). Відповідно до підпункту 1 пункту 11 Положення № 1317 міські, міжрайонні, районні медико-соціальні експертні комісії визначають, зокрема: ступінь обмеження життєдіяльності осіб, що звертаються для встановлення інвалідності, потребу в сторонньому нагляді, догляді або допомозі, реабілітації, реабілітаційний потенціал, групу інвалідності, причину і час її настання.

Відповідно до статті 7 Закону № 2961-IV постановою Кабінету Міністрів України від 21.11.2013 № 917 затверджено Положення про лікарсько-консультативну комісію, яке визначає механізм проведення медико-соціальної експертизи хворих, що не досягли повноліття. Підпункт 1 пункту 7 цього Положення передбачає, що лікарсько-консультативні комісії визначають, зокрема, потребу дитини з інвалідністю у медичній допомозі та соціальних послугах, в тому числі постійному сторонньому догляді.

Порядок організації експертизи тимчасової втрати працездатності затверджено наказом Міністерства охорони здоров`я України від 09.04.2008 № 189 (у редакції наказу Міністерства охорони здоров`я України від 01.06.2021 № 1066) (далі - Порядок № 189). Відповідно до пункту 1 розділу III Порядку № 189 при лікувально-профілактичних закладах охорони здоров`я незалежно від форми власності утворюються лікарсько-консультативні комісії, до основних завдань яких, відповідно до пункту 3 розділу III Порядку № 189, належить, зокрема, видача документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність особи, та здійснення направлення хворих на огляд та обстеження до медико-соціальної експертної комісії для встановлення інвалідності.

Наказом Міністерства охорони здоров`я України від 09.03.2021 № 407 «Про затвердження форм первинної облікової документації та інструкцій щодо їх заповнення, що використовуються у закладах охорони здоров`я» затверджено, зокрема, форму первинної облікової документації № 080-4/о «Висновок про наявність порушення функцій організму через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі» та інструкцію щодо її заповнення. Відповідно до Інструкції висновок заповнюється членами лікарської комісії та надається особі, яка потребує надання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі відповідно до Порядку подання та оформлення документів, призначення і виплати компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.09.2020 № 859; у пункті 4 Висновку вказуються рекомендовані соціальні послуги: денного догляду, догляду вдома, паліативного догляду вдома; отримання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі від фізичної особи.

Відповідно до частини 5 статті 353 КАС України висновки і мотиви, з яких скасовані рішення, є обов`язковими для суду першої або апеляційної інстанції при новому розгляді справи.

Відповідно до частини 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Правові висновки Верховного Суду, викладені в постанові від 20.11.2025 у цій справі, обов`язкові для суду при новому розгляді.

Верховний Суд у постанові від 20.11.2025 у справі № 560/17590/24 дійшов таких висновків, які суд відтворює з огляду на їх обов`язковість відповідно до частини 5 статті 353 КАС України:

«32. З аналізу наведеного вбачається, що медико-соціальна експертна комісія має повноваження визначати потребу особи у сторонньому нагляді, догляді або допомозі в межах процедури проведення медико-соціальної експертизи, тобто під час встановлення (чи перегляду) інвалідності або ступеня обмеження життєдіяльності.»

«41. За такого нормативно-правового регулювання склалася ситуація, коли особа з інвалідністю, якій під час встановлення інвалідності медико-соціальна експертна комісія не визначила потребу в постійному догляді, для підтвердження цієї обставини, відповідно до пункту 5 Переліку документів, які подаються при звільненні військовослужбовця з військової служби, може подати альтернативний документ, що підтверджує потребу в постійному догляді для осіб з інвалідністю II групи, - висновок лікарсько-консультативної комісії. Водночас законодавство прямо не наділяє лікарсько-консультативну комісію відповідними повноваженнями.

42. Більш того, чинне на момент виникнення спірних правовідносин законодавство не передбачає затвердженої форми висновку лікарсько-консультативної комісії про потребу в постійному догляді.

44. Зміст висновку за формою № 080-4/о та його складові елементи загалом найбільшою мірою відповідають суті документа, передбаченого пунктом 5 Переліку, проте мають істотні відмінності - зокрема щодо суб`єкта його складання (лікарська комісія, а не лікарсько-консультативна комісія), цільового призначення (використовується для отримання компенсації фізичною особою, яка надає соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі), а також через відсутність у ньому відомостей про потребу особи в постійному догляді.

45. Відсутність уніфікованого зразка висновку про потребу в постійному догляді та повноважень лікарсько-консультативної комісії для його прийняття свідчить про наявність прогалини та неузгодженості нормативно-правового регулювання, що спричиняє правову невизначеність у реалізації права особи на звільнення з військової служби за відповідною підставою.»

«48. Однак, вирішуючи спір, суд не надав належної правової оцінки копії довідки ЛКК КНП "ЦПМД Хмельницького району" від 26.09.2024 (а.с. 7), яка також додавалася до рапорту ОСОБА_1 від 24.10.2024 (вх. № 20621 від 01.11.2024). Суд не встановив, чи містить ця довідка висновок про потребу постійного догляду за ОСОБА_2 , на підставі яких даних вона була видана, а також чи може довідка ЛКК КНП "ЦПМД Хмельницького району" від 26.09.2024 вважатися документом, передбаченим пунктом 5 Переліку документів для звільнення військовослужбовця, який підтверджує наявність у позивача підстав для звільнення з військової служби відповідно до підпункту «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

49. Разом з тим, висновки суду апеляційної інстанції в частині недопустимості висновку лікарсько-консультативної комісії для підтвердження необхідності здійснення постійного догляду за дружиною позивача Верховний Суд вважає такими, що прийняті без повного з`ясування обставин у справі.

50. Більш того, такі висновки суд апеляційної інстанції зробив на підставі, зокрема, положень постанови Кабінету Міністрів України від 12.06.2013 № 413, яка з 22.05.2024 (постанова Кабінету Міністрів України від 21.05.2024 № 582) не поширює свою дію на військовослужбовців, а також на підставі висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 30.09.2019 у справі № 814/76/16, які є нерелевантними до спірних правовідносин, оскільки сформовані у справі про оскарження наказу про призначення позивача до нового місця проходження військової служби та за інших фактичних обставин.»

Вирішуючи питання щодо правомірності відмови відповідача щодо задоволення рапорту позивача, суд вважає за необхідне зазначити таке.

Щодо доводів відповідача про необхідність висновку виключно МСЕК та застосовність постанови КМУ № 413 і справи № 814/76/16.

Суд відхиляє ці доводи, оскільки вони дослівно повторюють позицію, яку Верховний Суд у постанові від 20.11.2025 у цій самій справі вже визнав необґрунтованою. Зокрема, Верховний Суд прямо встановив, що постанова Кабінету Міністрів України від 12.06.2013 № 413 з 22.05.2024 не поширює свою дію на військовослужбовців, а правова позиція у справі № 814/76/16 є нерелевантною до спірних правовідносин.

Крім того, Верховний Суд прямо визнав (пункт 41 постанови від 20.11.2025), що законодавство, регулюючи підстави звільнення з військової служби у зв`язку з необхідністю постійного догляду за особою з інвалідністю II групи, саме передбачає висновок лікарсько-консультативної комісії як альтернативний документ, рівнозначний висновку медико-соціальної експертної комісії (пункт 5 Переліку документів, затвердженого наказом Міністра оборони України № 170). Отже, твердження відповідача про те, що необхідність постійного догляду може підтверджуватися виключно висновком МСЕК, прямо суперечить наведеній нормі та висновку Верховного Суду.

Надаючи оцінку довідці ЛКК КНП «ЦПМД Хмельницького району» від 26.09.2024, суд зазначає, що ця довідка складена лікарсько-консультативною комісією зазначеного закладу охорони здоров`я, підписана членами комісії ( ОСОБА_3 , Глушко Л.В.) та засвідчена печаткою закладу. У ній наведено докладний медичний діагноз ОСОБА_2 , який свідчить про наявність стійких, множинних та довготривалих порушень функцій організму (наслідки нейроінфекції з пірамідною недостатністю, хронічна радикулопатія зі стійко вираженим больовим синдромом, значне порушення статики та ходи, значне порушення функцій тощо). У розділі «Рекомендовано» цієї довідки прямо, однозначно зазначено: «Потребує постійного стороннього догляду.»

Суд зазначає, що це формулювання дослівно відтворює той критерій, який встановлений частиною дванадцятою статті 26 Закону № 2232-ХІІ (необхідність здійснювати постійний догляд) та пунктом 5 Переліку документів, затвердженого наказом Міністра оборони України № 170 (висновок про потребу в постійному догляді), на відміну від висновку № 902 за формою № 080-4/о, який рекомендує альтернативні та варіативні форми соціального обслуговування (денного догляду, догляду вдома, паліативного догляду вдома), що й стало підставою для критики відповідача щодо ототожнення догляду вдома з постійним доглядом.

За таких обставин суд доходить висновку, що довідка ЛКК КНП «ЦПМД Хмельницького району» від 26.09.2024, з огляду на її зміст, суб`єкта складання (лікарсько-консультативна комісія закладу охорони здоров`я) та пряме й недвозначне формулювання щодо потреби саме в постійному сторонньому догляді, є належним документом, що підтверджує наявність у позивача підстав для звільнення з військової служби, передбачених пунктом 5 Переліку документів, затвердженого наказом Міністра оборони України № 170, а саме висновком лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я про потребу в постійному догляді (для осіб з інвалідністю II групи).

Щодо доводу відповідача про необхідність тлумачення «постійного догляду» через призму Закону України «Про соціальні послуги».

Суд відхиляє такі аргументи відповідача, оскільки вони не ґрунтуються на нормі закону. Частина дванадцята статті 26 Закону № 2232-ХІІ та пункт 5 Переліку документів, затвердженого наказом Міністра оборони України № 170, не містять і не передбачають додаткової вимоги щодо обов`язкового формулювання у медичному висновку словосполучення «отримання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі» як умови визнання наявності підстав для звільнення. Право військовослужбовця на звільнення з військової служби у зв`язку з необхідністю здійснення постійного догляду за дружиною з інвалідністю не поставлене законодавцем у залежність від того, чи скористається цей військовослужбовець після звільнення послугами системи соціального забезпечення, врегульованими Законом України «Про соціальні послуги», а обумовлюється виключно фактом об`єктивної потреби дружини (чоловіка) у постійному сторонньому догляді, що в цій справі підтверджено належним медичним документом.

Суд також бере до уваги лист Міністерства охорони здоров`я України до Міністерства оборони України (грудень 2025 року), в якому роз`яснено, що «висновки за формами № 080-4/о та № 080-2/о, видані до набрання чинності наказом МОЗ № 1811, та висновки за формою № 080-4/о, які будуть видані після набрання чинності наказом МОЗ № 1811, підтверджують необхідність здійснення постійного стороннього догляду за певними категоріями громадян та повинні використовуватися з такою метою територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки, військовими частинами, зокрема у випадках, визначених частиною дванадцятою статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу»...». Хоча цей лист виданий після виникнення спірних правовідносин, він є актом офіційного тлумачення компетентного органу (Міністерства охорони здоров`я України, яке затверджує відповідні форми первинної облікової документації) щодо застосування наявних на момент спору форм медичної документації, а тому підлягає врахуванню судом як додаткове підтвердження висновку про те, що документи, видані за формою № 080-4/о, за їх суттю призначені саме для підтвердження потреби в постійному сторонньому догляді, що додатково узгоджується з висновком Верховного Суду (пункт 44 постанови від 20.11.2025) про те, що зміст висновку за формою № 080-4/о «загалом найбільшою мірою відповідає суті документа, передбаченого пунктом 5 Переліку».

Оцінивши в сукупності всі надані позивачем документи - довідку МСЕК серії 12ААГ № 936948 про встановлення ОСОБА_2 інвалідності II групи, висновок № 902 за формою № 080-4/о та довідку лікарсько-консультативної комісії КНП «ЦПМД Хмельницького району» від 26.09.2024, яка прямо без будь яких застережень зазначає про потребу ОСОБА_2 в постійному сторонньому догляді, суд доходить висновку, що позивачем додержано вимог пункту 5 Переліку документів, затвердженого наказом Міністра оборони України № 170, а тому у відповідача були наявні всі законні підстави для задоволення рапорту позивача про звільнення з військової служби на підставі підпункту «г» пункту 2 частини четвертої, частини дванадцятої статті 26 Закону № 2232-ХІІ.

Відмова відповідача, викладена у висновку від 26.10.2024, ґрунтувалася виключно на оцінці висновку № 902 за формою № 080-4/о без будь-якого дослідження окремої довідки ЛКК від 26.09.2024, яка також була подана позивачем разом із рапортом і яка містить пряме підтвердження потреби в постійному сторонньому догляді. За таких обставин відмова відповідача є необґрунтованою, оскільки в ній враховано всіх поданих позивачем документів, а тому є протиправною.

Належним та ефективним способом захисту порушеного права позивача, який відповідає меті остаточного вирішення спору та виключає необхідність повторного звернення до суду, є зобов`язання відповідача прийняти рішення про звільнення позивача з військової служби відповідно до поданого ним рапорту.

Згідно з вимогами статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов висновку про задоволення позову.

Відповідно до пункту 13 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються учасники бойових дій, постраждалі учасники Революції Гідності, Герої України - у справах, пов`язаних з порушенням їхніх прав.

Відповідно до посвідчення № НОМЕР_3 серії УБД від 31.03.2023 позивач є учасником бойових дій, тому підстав для розподілу судових витрат щодо сплати судового збору немає.

Інших судових витрат учасниками справи не заявлено та судом не встановлено.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Визнати протиправною відмову військової частини НОМЕР_1 від 26 жовтня 2024 року у звільненні з військової служби ОСОБА_1 на підставі підпункту «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-ХІІ у зв`язку з необхідністю здійснювати постійний догляд за дружиною з числа осіб з інвалідністю I чи II групи.

Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 прийняти рішення про звільнення ОСОБА_1 з військової служби відповідно до поданого ним рапорту від 24 жовтня 2024 року на підставі підпункту «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-ХІІ у зв`язку з необхідністю здійснювати постійний догляд за дружиною з числа осіб з інвалідністю I чи II групи.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_4 )

Відповідач:Військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ - НОМЕР_5 )

Головуючий суддя В.К. Блонський