Постанова від 24 вересня 2026 р. у справі №524/1479/26 — Полтавський апеляційний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 524/1479/26 Номер провадження 33/814/829/26Головуючий у 1-й інстанції Олейнікова Г. М. Доповідач ап. інст. Герасименко В. М.

ПОСТАНОВА ПО СПРАВІ ПРО АДМІНПРАВОПОРУШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 вересня 2026 року м. Полтава

Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Полтавського апеляційного суду Герасименко В.М., із секретарем судового засідання Гнітько А.М., за участі: адвоката Марискіної О.О. (в режимі відеоконференції), розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою адвоката Марискіної О.О., поданою в інтересах особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , на постанову судді Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 29 червня 2026 року,

В С Т А Н О В И В:

Цією постановою

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , військовослужбовця, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 гривень в дохід держави, з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 1 рік.

Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 665,60 гривень у дохід держави.

Згідно з постановою судді, 18.02.2026 року о 20 год. 05 хв., в м. Кременчуці, по вул. Київська, буд.63, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом Volkswagen Golf, реєстраційний номер НОМЕР_1 в стані алкогольного сп`яніння. Медичний огляд на стан алкогольного сп`яніння проводився у встановленому законодавством порядку у медичному закладі у лікаря нарколога та підтверджується висновком медичного закладу № 87 від 18.02.2026 року..

В апеляційній скарзі адвокат Марискіна О.О. просить скасувати постанову судді, провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП закрити, у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

В обґрунтування своїх вимог зазначає, що постанова судді є незаконною та необґрунтованою.

Вказує, що протокол про адміністративне правопорушення не відповідає фактичним обставинам справи, оскільки датою вчинення правопорушення зазначено «18.02.2025 року», а тому не є належним доказом вини ОСОБА_1 ..

Посилається на те, що поліцейськими порушено порядок проведення огляду ОСОБА_1 на стан алкогольного сп`яніння.

Захист наголошує на тому, що в лікарняному закладі огляд на встановлення стану сп`яніння проводився невідомою особою шляхом проби за допомогою алкотестера Драгер, тобто лабораторне дослідження не проводилося, а тому висновок, яким встановлено перебування ОСОБА_1 в стані сп`яніння та на підставі якого був складений протокол, є недійсним.

Зауважує, що матеріали справи не містять доказів, що відповідно до сертифікату прилад Драгер є сертифікованим, а мундштуки оригінальними, таким чином є всі підстави визнати результати огляду недійсними.

Вказує, що до матеріалів справи не долучено висновок щодо результатів медичного огляду та акту огляду.

Матеріали справи взагалі не містять належних та допустимих доказів.

ОСОБА_1 , будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце апеляційного розгляду справи про адміністративне правопорушення у судове засідання Полтавського апеляційного суду не з`явився, клопотань, заяв про відкладення не надсилав, адвокат в судовому засіданні вважала можливим розгляд справи за відсутності ОСОБА_1 , за таких обставин, вважаю за можливе судовий розгляд проводити за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, вислухавши адвоката Марискіну О.О. в підтримку апеляційної скарги, приходжу висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи з такого.

Згідно вимог ст. ст. 245, 252, 280 КУпАП при розгляді справи про адміністративні правопорушення забезпечується всебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин справи, підлягають для з`ясування питання про те, чи було вчинене адміністративне правопорушення, чи винна особа в його вчинені, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, рішення приймається на підставі доказів, оцінених суддею за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженню всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Дані вимоги закону судом першої інстанції були виконані.

З матеріалів справи про адміністративне правопорушення вбачається, що висновки суду про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП відповідають фактичним обставинам справи, підтверджуються дослідженими в судовому засіданні доказами і є обґрунтованими.

Згідно з п.2.9 (а) Правил дорожнього руху водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Диспозиція ч. 1 ст. 130 КпАП України передбачає відповідальність, зокрема, за керування транспортними засобами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Дії ОСОБА_1 за ознаками ч.1 ст.130 КУпАП кваліфіковано правильно.

Твердження про те, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, які містяться в апеляційній скарзі, є безпідставними з огляду на наступне.

За наслідками перевірки рішення суду першої інстанції в межах доводів, викладених в апеляційній скарзі, встановлено, що при розгляді матеріалів справи про адміністративне правопорушення судом належним чином були досліджені докази, що містяться в матеріалах справи, зокрема, протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №595334 від 18.02.2026 року; висновок щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції №87 від 18.02.2026 року, із якого вбачається, що ОСОБА_1 перебуває в стані алкогольного сп`яніння; направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану сп`яніння від 18.02.2026 року, із якого вбачається, що у ОСОБА_1 виявлено ознаки сп`яніння, а саме: виражене тремтіння пальців рук, почервоніння шкірного покриву обличчя, підвищена жвавість, рухливість ходи; акт медичного огляду від 18.02.2026 року, з якого вбачається, що ОСОБА_1 пройшов огляд на стан алкогольного сп`яніння за допомогою технічного засобу –приладу Alkotest 6820, результат тесту якого склав 0,82 ‰; відеозаписом з бодікамери поліцейського.

Ці докази є належними, допустимими та достатніми на підтвердження вини ОСОБА_1 у керуванні транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння.

Аналізуючи доводи апеляційної скарги щодо відсутності доказів вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, апеляційний суд вважає їх безпідставними та такими, що спростовуються матеріалами справи.

Факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом стороною захисту не оспорюється.

Так, протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №595334 від 18.02.2026 зафіксовано порушення ОСОБА_1 п.2.9 «а» Правил дорожнього руху України.

Вказаний протокол про адміністративне правопорушення відповідає вимогам ст. 256 КУпАП, оформлений компетентною особою в межах повноважень, наданих їй, в якому чітко викладено як суть правопорушення, так і інші відомості, необхідні для правильного вирішення даної справи.

Твердження сторони захисту про те, що протокол про адміністративне правопорушення є неналежним доказом через зазначення дати вчинення правопорушення «18.02.2025 року», є безпідставним. Вказана неточність є очевидною технічною опискою, яка не спотворює суті самого правопорушення та не спростовує фактичних обставин справи. Суть правопорушення, місце його вчинення, відомості про особу та інші суттєві дані викладені у протоколі чітко й у повній відповідності до вимог статті 256 КУпАП. Окрім того, сама подія правопорушення та реальна дата її вчинення повністю підтверджуються сукупністю інших належних і допустимих доказів, наявних у матеріалах справи, які досліджуються в їх сукупності відповідно до статті 252 КУпАП.

Апеляційний суд наголошує, що з урахуванням правової позиції, викладеній в рішенні ЄСПЛ по справі «Карелін проти російської федерації» протокол про адміністративне правопорушення не може визнаватись автоматично недопустимим доказом, а підлягає оцінці із сукупністю з іншими доказами.

Як убачається з долученого до матеріалів справи відеозапису, працівники поліції після прибуття на місце ДТП під час спілкування з водієм ОСОБА_1 виявили в нього ознаки алкогольного сп`яніння, а саме: виражене тремтіння пальців рук, почервоніння шкірного покриву обличчя та підвищену жвавість ходи. У зв`язку з цим водієві було запропоновано пройти огляд на стан сп`яніння в закладі охорони здоров`я. ОСОБА_1 зазначив, що поїде туди самостійно, і намагався сісти у власний автомобіль, однак поліцейський роз`яснив, що доставлення до закладу мають здійснити саме працівники поліції. Оскільки ОСОБА_1 чинив опір, до нього на підставі ст. 45 Закону України «Про Національну поліцію» було застосовано спеціальний засіб — кайданки, а також здійснено адміністративне затримання відповідно до ст. 261 КУпАП. Надалі ОСОБА_1 було доставлено до наркологічного диспансеру, де в лікаря-нарколога він пройшов огляд за допомогою газоаналізатора. Результат огляду становив 0,82 ‰. Зазначений результат ОСОБА_1 не оспорював, що зафіксовано на відеозаписі та підтверджується відповідним актом медичного огляду.

Факт перебування ОСОБА_1 у стані алкогольного сп`яніння підтверджується висновком щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 18.02.2026 року №87, який у повній мірі узгоджується з протоколом про адміністративне правопорушення та іншими матеріалами справи.

Таким чином, висновок КНМП «Кременчуцька міська лікарня планового лікування» №87 є належним, допустимим та беззаперечним доказом факту перебування ОСОБА_1 у стані алкогольного сп`яніння.

Посилання апелянта на недійсність висновку щодо результатів медичного огляду є необґрунтованими і не заслуговують на увагу, оскільки спростовуються матеріалами справи.

Апеляційний суд вважає безпідставними доводи апеляційної скарги щодо порушення порядку проведення огляду виходячи з такого.

Відповідно до п.6 Розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров`я від 09.11.2015 року №1452/735, огляд на стан сп`яніння проводиться:

– поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом;

– лікарем закладу охорони здоров`я (у сільській місцевості за відсутності лікаря фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку).

Так, з досліджених матеріалів встановлено, що працівники поліції, встановивши наявність ознак алкогольного сп`яніння у ОСОБА_1 , які визначені в Інструкції №1452/735, направили його на медичний огляд до КНМП «Кременчуцька міська лікарня планового лікування». За результатами проведеного огляду, зокрема за допомогою спеціальних технічних засобів – приладу Alkotest 6820, лікарем установлено, що ОСОБА_1 перебуває у стані алкогольного сп`яніння. Сумнівів у неупередженості та у компетентності лікаря, у суду не виникає. При цьому сам ОСОБА_1 , як це зафіксовано на відеозаписі, не заперечував, що вживав алкогольні напої.

До того ж, відеозапис огляду ОСОБА_1 на стан сп`яніння є достовірним та достатнім для встановлення належності процедури його огляду на стан сп`яніння, та її відповідності вимогам ст. 266 КУпАП.

Апеляційний суд вважає помилковими та такими, що ґрунтуються на невірному тлумаченні вимог законодавства доводи апелянта про недійсність медичного огляду водія ОСОБА_1 на стан сп`яніння в зв`язку з непроведенням лабораторних досліджень, виходячи з нижче викладеного.

Відповідно до п. 10. Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 року № 1103 огляд водія транспортного засобу в закладі охорони здоров`я проводиться в будь-який час доби із застосуванням спеціальних технічних засобів (законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, які відповідають вимогам законодавства про метрологію та метрологічну діяльність), тестів на вміст наркотичного засобу або психотропної речовини в організмі особи. У разі позитивного результату тесту обов`язковим є підтвердження наявності наркотичного засобу або психотропної речовини лабораторним дослідженням.

Аналогічний порядок огляду в закладі охорони здоров`я передбачений й положеннями Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої спільним наказом МВС та МОЗ України від 09.11.2015 № 1452/735.

Так, згідно п. 8 Розділу ІІІ даної Інструкції огляд водія транспортного засобу в закладі охорони здоров`я проводиться в будь-який час доби із застосуванням спеціальних технічних засобів, тестів (скринінгових лабораторних досліджень) на вміст наркотичного засобу або психотропної речовини. У разі позитивного результату тесту обов`язковим є проведення підтверджуючого дослідження - газорідинної хроматографії з полум`яно-іонізаційним детектором для визначення концентрації алкоголю у крові та сечі та газової (рідинної) хромато-мас-спектрометрїї на вміст наркотичного засобу або психотропної речовини в організмі особи.

Отже, вищевказаними нормативними документами передбачено, що огляд водія транспортного засобу в закладі охорони здоров`я проводиться двома способами:

– із застосуванням спеціальних технічних засобів;

– із застосуванням тестів (скринінгових лабораторних досліджень) на вміст наркотичного засобу або психотропної речовини.

При цьому підтвердження наявності наркотичного засобу або психотропної речовини лабораторним дослідженням є обов`язковим лише в разі позитивного результату відповідного тесту.

Натомість обов`язок підтвердження лабораторним дослідженням огляду, проведеного із застосуванням спеціальних технічних засобів вищевказаними нормативними документами не передбачений.

Зважаючи на те, що огляд водія ОСОБА_1 на стан сп`яніння у закладі охорони здоров`я проводився саме із застосуванням спеціального технічного засобу алкотестера «Драгер 6820», без використання відповідних тестів, даний огляд не потребує підтвердження відповідним лабораторним дослідженням, а встановлений за результатами огляду діагноз є остаточним.

Отже, огляд ОСОБА_1 на стан сп`яніння було проведено у відповідності до вимог ст. 266 КУпАП та Інструкції № 1452/735, за результатом якого уповноваженим медичним працівником був зроблений висновок. Вказаний документ є належним і допустимим доказом у розумінні ст. 251 КУпАП та підтверджує факт проходження особою відповідного огляду в закладі охорони здоров`я. Будь-яких об`єктивних даних, які б свідчили про недостовірність зазначеного висновку, порушення порядку проведення огляду чи його оформлення, матеріали справи не містять.

Окрім того, апеляційний суд звертає увагу, що дії працівників медичного закладу ні ОСОБА_1 , ні його захисник у встановленому законом порядку не оскаржували.

Покликання апелянта на відсутність інформації щодо сертифікації технічного приладу, за допомогою якого було здійснено огляд на стан алкогольного сп`яніння, є неспроможними, оскільки вони були предметом розгляду в суді першої інстанції та їм надано оцінку, яка не викликає сумніву в апеляційного суду.

Апеляційний суд наголошує, що Інструкція з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, затверджена Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.11.2015 №1376 не містить імперативних вимог щодо надсилання до суду разом з матеріалами про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП, у випадку проходження водієм огляду на стан алкогольного, документації у вигляді свідоцтва про повірку та сертифікату відповідності алкотестеру, за допомогою якого проводився огляд.

Окрім того, відповідно до п. 5 розділу ІІ Інструкції перед проведенням огляду на стан сп`яніння поліцейський інформує особу, яка підлягає огляду на стан сп`яніння, про порядок застосування спеціального технічного засобу та на її вимогу надає сертифікат відповідності та/або сертифікат перевірки типу засобів вимірювальної техніки, та/або декларацію про відповідність та свідоцтво про повірку робочого засобу вимірювальної техніки. З дослідженого відеозапису не вбачається, щоб ОСОБА_1 вимагав у поліцейського чи лікаря-нарколога зазначені документи.

Отже, підстави ставити під сумнів наявні у матеріалах справи докази відсутні, оскільки ці докази є об`єктивними, відповідають вимогам ст. 251 КпАП України, узгоджуються між собою і нічим не спростовані.

Порушень вимог Інструкції , які б давали підстави вважати висновок щодо результатів медичного огляду ОСОБА_1 недійсним, під час розгляду справи не встановлено.

Таким чином, працівниками поліції забезпечено та дотримано процедуру проведення огляду ОСОБА_1 на стан алкогольного сп`яніння в закладі охорони здоров`я, як того вимагають положення статті 266 КУпАП.

Доводи апеляційної скарги не спростовують законних та обґрунтованих висновків суду першої інстанції та не впливають на правильність висновку суду про доведеність факту порушення водієм ОСОБА_1 пункту 2.9а Правил дорожнього руху України, та його дії за ч. 1 ст. 130 КУпАП кваліфіковані правильно.

Таким чином, апеляційний суд дійшов висновку, що переконливих доводів, які б спростовували висновки суду першої інстанції і були підставами для скасування постанови та закриття провадження в справі, при розгляді апеляційної скарги не встановлено.

Неправильного застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права при розгляді справи судом першої інстанції під час апеляційного розгляду не встановлено.

Враховуючи викладене, приходжу висновку, що судом першої інстанції прийнято законне та обґрунтоване рішення, а підстав для задоволення апеляційної скарги не вбачається.

Керуючись ст. 294 КУпАП, суддя апеляційного суду,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу адвоката Марискіної О.О., подану в інтересах особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , залишити без задоволення, а постанову судді Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 29 червня 2026 року щодо ОСОБА_1 – без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Суддя Полтавського

апеляційного суду В.М. Герасименко