Постанова від 20 вересня 2026 р. у справі №904/3534/24 — Центральний апеляційний господарський суд

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.09.2026 року м.Дніпро Справа № 904/3534/24

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Кощеєва І.М. (доповідач)

суддів: Чередка А.Є., Мороза В.Ф.

секретар судового засідання: Скородумова Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

в режимі відеоконференції апеляційну скаргу

Дніпровської міської ради

на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 09.07.2026 р.

( суддя Бєлік В.Г., м. Дніпро, повний текст ухвали складено 16.07.2026 р.)

у справі

за заявою

Товариства з обмеженою відповідальністю "Кам`янське-Естейт",

м. Кам`янське Дніпропетровської області

до боржника

Товариства з обмеженою відповідальністю "Фаін",

м. Дніпро

про визнання банкрутом

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог.

В провадженні Господарського суду Дніпропетровської області перебуває справа № 904/3534/24 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Фаін".

До Господарського суду Дніпропетровської області від Дніпровської міської ради надійшло клопотання, у якому Заявник просив усунути арбітражного керуючого Чичву Олега Сергійовича від виконання функцій розпорядника майна у справі № 904/3534/24 про банкрутство ТОВ "Фаін" та призначити нового арбітражного керуючого ТОВ "Фаін", кандидатуру якого визначити шляхом автоматизованого відбору із застосуванням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи з числа арбітражних керуючих, внесених до Єдиного реєстру арбітражних керуючих України, за принципом випадкового вибору.

Клопотання обґрунтоване неналежним виконанням арбітражним керуючим Чичвою О.С. обов`язків розпорядника майна, зокрема, під час проведення аналізу фінансово-господарської діяльності боржника, непроведенням дослідження правочинів, на підставі яких здійснювалось вибуття активів та які сформували дебіторську і кредиторську заборгованість, непроведенням оцінки ринкової вартості фінансових інвестицій, оцінки цільового використання запозичених коштів, оцінки наявних обтяжень та невчиненням дій, спрямованих на виявлення заставних кредиторів, з посиланням на висновки, викладені у постанові Центрального апеляційного господарського суду від 23.09.2025 р. у цій же справі.

2. Короткий зміст оскаржуваного судового рішення у справі.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 09.07.2026 р. у справі № 904/3534/24 в задоволенні клопотання Дніпровської міської ради про відсторонення арбітражного керуючого Чичви О.С. відмовлено.

3. Короткий зміст вимог апеляційної скарги.

Не погодившись із зазначеною ухвалою, через систему "Електронний суд", до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулась Дніпровська міська рада, в якій просить скасувати оскаржувану ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 09.07.2026 р. та ухвалити нове рішення, яким клопотання Дніпровської міської ради про відсторонення арбітражного керуючого Чичви О.С. задовольнити. Усунути арбітражного керуючого Чичву О. С. від виконання функцій розпорядника майна у справі № 904/3534/24 про банкрутство ТОВ "ФАІН", призначити нового арбітражного керуючого ТОВ "ФАІН", кандидатуру якого визначити шляхом автоматизованого відбору із застосуванням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи з числа арбітражних керуючих, внесених до Єдиного реєстру арбітражних керуючих України, за принципом випадкового вибору.

4. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, Скаржник посилається на те, що приймаючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції не з`ясував обставин, що мають значення для справи, визнав встановленими недоведені обставини, а допущені процесуальні порушення не забезпечили справедливого розгляду справи, у зв`язку з чим судове рішення не може вважатися таким, що відповідає приписам ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод про право на справедливий суд.

Водночас, на думку Скаржника, є помилковим визнання судом першої інстанції факту непритягнення арбітражного керуючого Чичви О.С. до дисциплінарної відповідальності як доказу відсутності порушень з його боку. Непритягнення арбітражного керуючого до дисциплінарної відповідальності не нівелює факту допущення ним порушень при виконанні повноважень, що підтверджено постановою Центрального апеляційного господарського суду від 23.09.2025 р.; суд самостійно оцінює факт неналежного виконання обов`язків керуючого на підставі встановлених обставин справи, незалежно від того, чи ініціювалося колись дисциплінарне провадження щодо нього, а сам факт непритягнення особи до дисциплінарної відповідальності не є преюдиційним доказом відсутності порушення в розумінні матеріального права.

При цьому, Скаржник зазначає, що судом першої інстанції не враховано преюдиціальних обставин, викладених у постанові Центрального апеляційного господарського суду від 23.09.2025 р. у цій самій справі. Посилаючись на частину 4 ст. 75 ГПК України та правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 23.05.2018 р. у справі № 910/9823/17, Апелянт зазначає, що преюдиціальність — це обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набуло законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ; преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, а суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами; преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме обставинам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом.

Скаржник наголошує на тому, що у поданому клопотанні було зазначено, що Центральний апеляційний господарський суд у постанові від 23.09.2025 р. у справі № 904/3534/24 підтвердив факт неналежного виконання арбітражним керуючим своїх обов`язків, оскільки останнім не проведено: дослідження правочинів, на підставі яких здійснювалось вибуття активів, та ділової мети, які можуть у своїй сукупності свідчити про наявність економічних ознак доведення до банкрутства; дослідження правочинів, на підставі яких була сформована дебіторська заборгованість, та не визначено її дійсний розмір; оцінку ефективності та необхідності спрямування отриманих грошових коштів на інвестиції, що напряму не стосуються господарської діяльності товариства; оцінку цільового використання запозичених коштів у розмірі 110 958 131,00 грн та причини збільшення запозичення грошових коштів на 12 460 тис. грн у 2023 році порівняно з 2022 роком; оцінку наявним обтяженням та не вчинено дій, спрямованих на виявлення заставних кредиторів. Відтак, на думку Скаржника, вказана постанова, залишена без змін постановою Верховного Суду від 08.04.2026 р., містить преюдиціально встановлені факти щодо неналежного виконання арбітражним керуючим своїх зобов`язань, які не підлягають повторному доказуванню та дослідженню судом, однак суд першої інстанції не надав їм належної правової оцінки та взагалі не дослідив преюдиціальність встановлених апеляційним судом обставин.

Скаржник також вважає помилковим визнання судом першої інстанції факту усунення порушень арбітражним керуючим як підстави для звільнення його від відповідальності за раніше допущені порушення. Апелянт зазначає, що суд першої інстанції на виправдання неналежного виконання ОСОБА_1 своїх обов`язків послався на надіслання ( лише 13.04.2026 р. ) листа директору ТОВ "ФАІН" щодо проведення ринкової оцінки вартості фінансових інвестицій у статутному капіталі ТОВ "Аграрні Технології України", надання звіту про виконання ухвали від 10.02.2026 р. та рішення комітету кредиторів про визнання роботи розпорядника майна задовільною. Проте, за твердженням Апелянта, намагання арбітражного керуючого виправити свої помилки не нівелює факту їх допущення, а навпаки підтверджує їх наявність та небезпідставність вимог Дніпровської міської ради; долучені вже після винесення постанови від 23.09.2025 р. листи, звіти та інші документи помилково вважати належним виконанням обов`язків, оскільки, по-перше, постановою вже підтверджено допущення порушень, по-друге, усунення порушень не нівелює факту їх вчинення та не позбавляє арбітражного керуючого відповідальності, по-третє, усунення недоліків після того, як суд звернув на них увагу, підтверджує визнання ним факту неналежного виконання своїх обов`язків, що не означає недопущення їх знову, враховуючи формальний підхід арбітражного керуючого до справи.

На переконання Скаржника у своїй сукупності викладені в постанові апеляційного суду обставини беззаперечно підтверджують допущення арбітражним керуючим порушень під час виконання функцій розпорядника майна, зокрема прийняття судом першої інстанції на підставі неналежно складених розпорядником майна документів постанови від 10.12.2024 р., якою безпідставно припинено процедуру розпорядження майном, визнано ТОВ "ФАІН" банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру. Скаржник вважає хибними твердження суду про ненадання заявником належних та допустимих доказів, які б спростовували оцінку діяльності арбітражного керуючого, надану комітетом кредиторів, або підтверджували допущення порушень під час проведення аналізу фінансово-господарської діяльності, оскільки вказані обставини є преюдиціально встановленими фактами, що не підлягають доказуванню, і суд першої інстанції не мав вимагати їх повторного доказування, тим паче в межах однієї і тієї ж самої справи. При цьому заявник у клопотанні не лише послався на вищевказану постанову як на єдину підставу, а й обґрунтував свої вимоги, зазначивши низку виявлених порушень, допущених арбітражним керуючим.

Апелянт зазначає, що оцінка кредиторів "задовільно" не свідчить про належне виконання арбітражним керуючим своїх повноважень, більше того, вона суперечить фактичним обставинам справи та встановленим судами фактам, тому таку оцінку не варто розглядати як належну, безапеляційну та таку, що не підлягає доведенню, як це зробив суд першої інстанції; згідно зі ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Скаржник вказує на недослідження судом першої інстанції під час винесення ухвали наявності ознак доведення до банкрутства. У клопотанні заявником було зазначено, що згідно з показниками для виявлення ознак дій з доведення до банкрутства за даними аналізу фінансово-господарського стану ТОВ "ФАІН" деякі показники станом на 31.12.2023 р. є гіршими, ніж станом на 31.12.2021 р., при цьому арбітражним керуючим взагалі не здійснено аналіз деяких показників, не досліджувались ціни, зазначені в договорах, вигідність правочинів для підприємства та не визначались показники майна, що знаходилось у боржника станом на початок порівняльного періоду. Відсутність належного аналізу фінансово-господарської діяльності та належного дослідження наявності чи відсутності ознак доведення до банкрутства підтверджується, за твердженням апелянта, також висновком Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 23.06.2025 р. № 20360/11083-1-25/15.1, згідно з яким за результатами аналізу наявних документів у діях керівництва ТОВ "ФАІН" вбачаються ознаки навмисного погіршення фінансово-господарського стану підприємства, зокрема систематичного збільшення розміру кредиторської заборгованості та невжиття дій для її зменшення (повернення), допущення вибуття активів підприємства за заниженою ціною підконтрольним чи пов`язаним між собою підприємствам задля уникнення процедури звернення стягнення на це майно, збільшення дебіторської заборгованості одночасно з непогашенням кредиторської, непроведення претензійно-правової роботи щодо стягнення дебіторської заборгованості, прийняття нераціональних управлінських рішень, що призводить до стійкої фінансової неспроможності суб`єкта господарської діяльності. Однак суд під час винесення оскаржуваної ухвали взагалі не дослідив ці обставини та не надав їм жодної правової оцінки, зокрема не дослідив долучений висновок Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції.

5. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи.

Розпорядник майна ТОВ "ФАІН" арбітражний керуючий Чичва Олег Сергійович подав відзив на апеляційну скаргу, згідно з яким заперечує проти апеляційної скарги Дніпровської міської ради, вважає твердження Кредитора стосовно неналежного виконання арбітражним керуючим своїх обов`язків у справі про банкрутство ТОВ "ФАІН" безпідставними, а апеляційну скаргу — необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню, і просить ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 09.07.2026 р. у справі № 904/3534/24 залишити без змін.

Заперечуючи проти доводів про неврахування судом преюдиціальних обставин, арбітражний керуючий посилається на постанову Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2018 р. у справі № 917/1345/17, згідно з якою "преюдиціальне значення у справі надається обставинам, встановленим судовими рішеннями, а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом. Преюдицію утворюють виключно ті обставини, які безпосередньо досліджувались і встановлювались судом, що знайшло своє відображення у мотивувальній частині судового рішення", а також на постанови Верховного Суду від 10.12.2019 р. у справі № 910/6356/19 та від 10.10.2023 р. у справі № 907/969/22, за висновками яких обставини, встановлені у справі, що є преюдиційною, мають належати до предмета доказування. Арбітражний керуючий наголошує, що предмет доказування у постанові Центрального апеляційного господарського суду від 23.09.2025 р. та в оскаржуваній ухвалі є різним, а в зазначеній постанові не досліджувалися питання щодо правомірності/неправомірності чи повноти дій арбітражного керуючого під час виконання повноважень у справі та не визнавалися доведеними обставини щодо наявності порушень у його діях.

Щодо тверджень про непроведення дослідження правочинів арбітражний керуючий зазначає, що в межах Аналізу фінансово-господарського становища ТОВ "ФАІН" від 05.12.2024 р. розпорядником майна було здійснено дослідження укладених боржником правочинів та подано до суду Аналіз договорів ТОВ "ФАІН" від 05.12.2024 р.; додатково правочини досліджувалися в межах розгляду грошових вимог ТОВ "АГРАРНІ ТЕХНОЛОГІЇ УКРАЇНИ" ( 32 договори ), за результатами чого сформовано Повідомлення про розгляд вимог кредитора № 02-13/032 від 18.10.2024 р. Оригінали договору купівлі-продажу нерухомого майна від 21.09.2023 р. та договору позики № 3008/18П від 30.08.2018 р. на момент проведення аналізу директором Боржника не передавалися, а були передані 19.12.2024 р. за актом приймання-передачі. Після повернення справи на стадію розпорядження майном розпорядником майна проведено Аналіз договорів ТОВ "ФАІН" від 31.03.2026 р., у межах якого проаналізовано 47 правочинів.

Стосовно оцінки ефективності спрямування коштів на інвестиції арбітражний керуючий, посилаючись на ст. 3 ГК України та статті 6, 627 ЦК України, зазначив, що одним із видів діяльності як ТОВ "ФАІН", так і ТОВ "АГРАРНІ ТЕХНОЛОГІЇ УКРАЇНИ" є 68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна; договір купівлі-продажу (відступлення) частини частки від 18.08.2023 р. досліджувався розпорядником майна, є чинним, його дійсність, економічна мета та доцільність не оскаржені, ознаки фраудаторності відсутні, а позовну заяву Дніпровської міської ради про визнання цього правочину недійсним ухвалою суду від 17.07.2025 р. у справі № 904/3534/24 (904/2408/25) залишено без розгляду.

Заперечуючи проти доводів щодо непроведення оцінки цільового використання запозичених коштів у розмірі 110 958 131,00 грн, арбітражний керуючий зазначив, що за банківськими виписками ТОВ "ФАІН" отримано за договорами про надання поворотної фінансової допомоги у 2021 році — 1 810 000,00 грн, у 2022 році — 1 985 000,00 грн, у 2023 році — 6 850 000,00 грн, отже загальний розмір запозичених коштів не становив зазначеної кредитором суми; кошти спрямовувались на сплату податку на нерухоме майно, орендної плати за землю, заробітної плати, ПДФО, ЄСВ, військового збору та повернення фінансової допомоги. Щодо збільшення зобов`язань зазначає, що станом на кінець 2022 року рядок балансу 1690 становив 15 253,0 тис. грн, а на кінець 2023 року — 26 681,7 тис. грн, тобто різниця становить 11 428,7 тис. грн, що не відповідає вказаному у клопотанні; збільшення пояснюється виникненням заборгованості за договором від 18.08.2023 р. з ТОВ "ДНІПРО-СІТІ ЕСТЕЙТ" та за договорами поворотної фінансової допомоги. Щодо обтяжень арбітражний керуючий зазначає, що ним отримано Інформаційну довідку № 395296710 від 17.09.2024 р., якою встановлено відсутність зареєстрованих за боржником об`єктів нерухомого майна, та інформаційні довідки з ДРОРМ, за якими виявлено два приватних обтяження; грошові вимоги ТОВ "ДНІПРО-СІТІ ЕСТЕЙТ" були заявлені як конкурсні (1 черга — 6 056,00 грн, 4 черга — 9 881 459,68 грн), що підтверджено постановою Центрального апеляційного господарського суду від 21.05.2025 р. у справі № 904/3534/24.

Стосовно аналізу фінансово-господарської діяльності та інвентаризації арбітражний керуючий зазначив, що Аналіз від 05.12.2024 р. проведено відповідно до КУзПБ, наказу Міністерства юстиції України від 10.09.2020 р. № 3105/5 та Методичних рекомендацій, затверджених наказом Міністерства економіки України від 19.01.2006 р. № 14, з використанням фінансової звітності за 2021 - 2023 роки, матеріалів справи, реєстру вимог кредиторів, документів інвентаризації від 15.10.2024 р.; інвентаризацію проведено на підставі Наказу № 1 від 15.10.2024 р. з оформленням інвентаризаційних описів та актів № 1– 9, повторно — станом на 24.12.2024 р.

Щодо посилання Кредитора на висновок Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, арбітражний керуючий зауважує, що наданий документ є листом № 20360/11083-1-25/15.1 від 23.06.2025 р., а не самим Висновком; згідно з пунктами 1, 3, 4, 7 Порядку проведення аналізу фінансово-господарського стану суб`єктів господарювання, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 10.09.2020 р. за № 872/35155, про результати складених Висновків суб`єкт запиту повідомляється листом. Листом № 32821/38630-30-25/15.5 від 08.10.2025 р. Управління повідомило, що Висновки надіслано суб`єкту запиту — Територіальному управлінню Бюро економічної безпеки у Полтавській області, і вони є матеріалами досудового розслідування, які згідно зі ст. 222 КПК України не можуть бути розголошені без дозволу.

Арбітражний керуючий, посилаючись на статті 12, 13, 28, 44 Кодексу України з процедур банкрутства, постанову Верховного Суду від 31.05.2022 р. у справі № 904/7678/15, правовий висновок Палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у справі № 922/3369/19 та постанову від 10.07.2018 р. у справі № 910/18129/17, зазначає, що певні недоліки в роботі арбітражного керуючого не свідчать про невиконання або неналежне виконання покладених на нього обов`язків, зловживання правами чи подання до суду неправдивих відомостей, що відповідно до частини 4 статті 28 КУзПБ може бути підставою для відсторонення. Також зазначає, що на засіданні комітету кредиторів 12.05.2026 прийнято до відома звіт розпорядника майна та ухвалено рішення вважати його роботу задовільною, жодних зауважень висловлено не було.

Від Чичви О.С. надійшли додаткові пояснення, в яких повідомляється про те, що 28.08.2026 р. було проведено збори комітету кредиторів Товариства з обмеженою відповідальністю "ФАІН". Представниками комітету кредиторів одноголосно було прийнято рішення - вважати роботу розпорядника майна Товариства з обмеженою відповідальністю “ФАІН" арбітражного керуючого Чичви О.С. задовільною. Жодних зауважень чи застережень до роботи арбітражного керуючого представниками комітету кредиторів у справі № 904/3534/24 висловлено не було.

Інші учасники провадження у справі не скористалися правом подати відзив на апеляційну скаргу, що відповідно до частини 3 ст. 263 ГПК України не перешкоджає перегляду судового рішення суду першої інстанції.

6. Рух справи в суді апеляційної інстанції.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.07.2026 р. для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді – Кощеєв І.М. ( доповідач ), судді – Чередко А.Є., Мороз В.Ф..

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 29.07.2026 р. відкрито апеляційне провадження у справі. Розгляд апеляційної скарги призначити в судове засідання на 21.09.2026 р.. Витребувано у Господарського суду Дніпропетровської області матеріали справи/копії матеріалів справи № 904/3534/24.

Скаржник не скористався своїм правом участі в судовому засіданні та не забезпечив явку уповноваженого представника, хоча про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Від Дніпровської міської ради надійшло клопотання про відкладення розгляду справи № 904/3534/24 за апеляційною скаргою Дніпровської міської ради на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 09.07.2026 р., у справі за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Кам`янське-Естейт" до боржника Товариства з обмеженою відповідальністю “Фаін” про визнання банкрутом на іншу дату у зв`язку з тим, що представник Заявника - Дніпровської міської ради адвокат Кохляков В.С. не може взяти участь у судовому засіданні по справі № 904/3534/24, через зайнятість у іншому судовому засіданні по іншій справі.

Присутні у судовому засіданні представники учасників судового процесу заперечили проти задоволення клопотання Дніпровської міської ради про відкладення розгляду справи № 904/3534/24.

Розглянувши вказане клопотання, судова колегія не знаходить підстав для його задоволення з урахуванням такого.

Заявником не наведено достатнього обґрунтування необхідності участі його представника в судовому засіданні ( якщо він вважав таку участь необхідною).

Судом врахований принцип ефективності судового процесу, який діє у господарському судочинстві і направлений на недопущення затягування процесу, а також враховано положення ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яким передбачено, що справа має бути розглянута судом у розумний строк.

Участь представників учасників справи у засіданні суду апеляційної інстанції не є обов`язковою згідно із законом, не визнавалася вона такою й судом. При цьому, позиція Скаржника достатньо повно викладена в апеляційній скарзі.

Матеріали справи містять обсяг відомостей достатній для розгляду апеляційної скарги й за відсутності представника Скаржника.

У рішеннях Європейського суду з прав людини у справах "Ryabykh v.Russia" від 24.07.2003 р., "Svitlana Naumenko v. Ukraine" від 09.11.2014 р. зазначено, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване частиною 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитись у світлі Преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. "Розумність" строку визначається окремо для кожної справи. Для цього враховують її складність та обсяг, поведінку учасників судового процесу, час, необхідний для проведення відповідної експертизи (наприклад, рішення Суду у справі "G. B. проти Франції"), тощо. Отже, поняття "розумний строк" є оціночним, суб`єктивним фактором, що унеможливлює визначення конкретних строків судового розгляду справи, тому потребує нормативного встановлення.

Роль національних суддів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ ( &51 рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 р. у справі "Красношапка проти України").

А отже, у зв`язку з недопущенням затягування судового процесу, що може привести до порушення вимог ст. 256 ГПК України та ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 р., учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку, колегія суддів відмовляє у задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи.

На думку суду обставини справи свідчать про наявність у справі матеріалів достатніх для її розгляду та ухвалення законного і обґрунтованого судового рішення, враховуючи, що учасники справи належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, явка представників сторін у судове засідання не була визнана судом обов`язковою, та з метою забезпечення дотримання вимог законодавства в частині додержання процесуальних строків відповідно до вимог ст. 273 ГПК України, судова колегія вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутністю представника Скаржника.

У судовому засіданні 21.09.2026 р., проведеному в режимі відеоконференції, була оголошена вступна та резолютивна частини постанови Центрального апеляційного господарського суду.

7. Встановлені судом обставини справи.

В провадженні Господарського суду Дніпропетровської області перебуває справа № 904/3534/24 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "ФАІН".

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 10.09.2024 відкрито провадження у справі № 904/3534/24 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "ФАІН", розпорядником майна боржника призначено арбітражного керуючого Чичву Олега Сергійовича ( діє на підставі свідоцтва про право здійснення діяльності арбітражного керуючого ( розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора № 448 від 19.03.2013 р.).

Постановою Господарського суду Дніпропетровської області від 10.12.2024 р. у справі № 904/3534/24 припинено процедуру розпорядження майном ТОВ "ФАІН", припинено повноваження розпорядника майна арбітражного керуючого Чичви О.С., визнано ТОВ "ФАІН" банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру у справі строком на 12 місяців, ліквідатором боржника призначено арбітражного керуючого Чичву О. С., скасовано арешти, накладені на майно боржника.

Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 23.09.2025 р. апеляційну скаргу Дніпровської міської ради на постанову Господарського суду Дніпропетровської області від 10.12.2024 у справі № 904/3534/24 задоволено, постанову Господарського суду Дніпропетровської області від 10.12.2024 у справі № 904/3534/24 скасовано, а справу повернуто до Господарського суду Дніпропетровської області на стадію розпорядження майном боржника для подальшого розгляду.

Постановою Верховного Суду від 08.04.2026 р. постанову Центрального апеляційного господарського суду від 23.09.2025 р. у справі № 904/3534/24 залишено без змін.

20.03.2026 р. до Господарського суду Дніпропетровської області від Дніпровської міської ради надійшло клопотання, у якому Заявник просив усунути арбітражного керуючого Чичву Олега Сергійовича від виконання функцій розпорядника майна у справі № 904/3534/24 про банкрутство ТОВ "ФАІН" та призначити нового арбітражного керуючого ТОВ "ФАІН", кандидатуру якого визначити шляхом автоматизованого відбору із застосуванням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи з числа арбітражних керуючих, внесених до Єдиного реєстру арбітражних керуючих України, за принципом випадкового вибору.

Клопотання обґрунтоване неналежним виконанням арбітражним керуючим Чичвою О.С. обов`язків розпорядника майна, зокрема, під час проведення аналізу фінансово-господарської діяльності боржника, непроведенням дослідження правочинів, на підставі яких здійснювалось вибуття активів та які сформували дебіторську і кредиторську заборгованість, непроведенням оцінки ринкової вартості фінансових інвестицій, оцінки цільового використання запозичених коштів, оцінки наявних обтяжень та невчиненням дій, спрямованих на виявлення заставних кредиторів, з посиланням на висновки, викладені у постанові Центрального апеляційного господарського суду від 23.09.2025 р. у цій же справі.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 09.07.2026 р. у справі № 904/3534/24 р. в задоволенні клопотання Дніпровської міської ради про відсторонення арбітражного керуючого Чичви О.С. відмовлено.

Приймаючи оскаржувану ухвалу, місцевий господарський суд виходив з того, що Заявником не надано доказів притягнення арбітражного керуючого Чичви О.С. до дисциплінарної відповідальності у зв`язку з неналежним виконанням ним обов`язків розпорядника майна ТОВ "ФАІН", а у випадку подання клопотання про відсторонення арбітражного керуючого його задоволення є правом суду, а не обов`язком; таке клопотання не може бути безумовною підставою для відсторонення арбітражного керуючого.

Місцевий господарський суд, врахував, що постановою Верховного Суду від 08.04.2026 р. постанову Центрального апеляційного господарського суду від 23.09.2025 р. у справі № 904/3534/24 залишено без змін, при цьому у пункті 37 постанови суду касаційної інстанції зазначено, що "… оскільки загальна вартість необоротних активів Боржника у структурі балансу становить понад 50 відсотків ( фактично 89 % ), в тому числі питома вага довгострокових фінансових інвестицій вигляді частки в статутному капіталі ТОВ "Аграрні Технології України", то відповідно до абз. 1 п. 2.2.1. Методичних рекомендацій розпорядник майна мав здійснювати саме ринкову оцінку таких основних засобів та нематеріальних активів, вартість яких перевищує один відсоток загальної вартості таких активів". Водночас, як установив суд, розпорядником майна було надіслано лист директору ТОВ "ФАІН" щодо проведення ринкової оцінки вартості наявних у ТОВ "ФАІН" фінансових інвестицій у статутному капіталі ТОВ "Аграрні Технології України", у відповідь на який директором Боржника листом від 15.04.2026 р. повідомлено, що з метою визначення суб`єкта незалежної оціночної діяльності, укладення з ним договору та отримання послуг з ринкової оцінки вартості зазначених фінансових інвестицій товариством здійснюється збір необхідної для проведення оцінки інформації та документів. Докладний звіт про виконання ухвали суду міститься як у Протоколі комітету кредиторів ТОВ "ФАІН" від 12.05.2026 р., так і в наданому до матеріалів справи Звіті розпорядника майна щодо поточної діяльності з проведення процедури розпорядження майном у справі № 904/3534/24.

Крім того, суд першої інстанції встановив, що на засіданні комітету кредиторів було розглянуто питання щодо здійснення розпорядником майна своїх повноважень та за результатами обговорення прийнято рішення вважати роботу розпорядника майна ТОВ "ФАІН" арбітражного керуючого Чичви О.С. задовільною, звернутися з пропозицією до Господарського суду Дніпропетровської області про продовження строку процедури розпорядження майном на три місяці та уповноважити розпорядника майна звернутися до суду з відповідним клопотанням. За висновком суду, кредитори, які є безпосередніми учасниками провадження у справі про банкрутство та наділені Кодексом України з процедур банкрутства повноваженнями щодо здійснення контролю за діяльністю арбітражного керуючого, не встановили обставин, які б свідчили про неналежне виконання ним покладених на нього обов`язків або про необхідність вжиття щодо нього відповідних заходів. При цьому заявником не надано належних та допустимих доказів, які б спростовували оцінку діяльності арбітражного керуючого, надану комітетом кредиторів, або підтверджували, що під час проведення аналізу фінансово-господарської діяльності боржника арбітражним керуючим були допущені порушення вимог законодавства, які вплинули чи могли вплинути на права учасників провадження або на правильність розгляду справи.

Суд першої інстанції також зазначив, що ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 13.05.2026 р. продовжено строк процедури розпорядження майном у справі № 904/3534/24 на три місяці та строк повноважень розпорядника майна арбітражного керуючого Чичви О.С. на три місяці; ухвала суду не була оскаржена та набрала законної сили.

За таких обставин місцевий господарський суд дійшов висновку, що доводи заявника про неналежне виконання арбітражним керуючим своїх обов`язків є необґрунтованими, спростовуються матеріалами справи та не можуть бути підставою для висновку про порушення засад провадження у справі про банкрутство чи принципу справедливого судового розгляду, а клопотання Дніпровської міської ради не містить належних і допустимих доказів допущення арбітражним керуючим Чичвою О.С. порушень законодавства про банкрутство у справі № 904/3534/24, які відповідно до частини четвертої ст. 28 Кодексу України з процедур банкрутства можуть бути підставою для його відсторонення.

8. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції

Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1). Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2). Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього (ч. 3). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4).

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників Заявника, Кредитора та арбітражного керуючого Чичви О.С. та його представника, дослідивши доводи, наведені в апеляційній скарзі, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а ухвалу господарського суду залишити без змін, виходячи з наступного.

Предметом апеляційного перегляду у цій справі є ухвала суду першої інстанції, якою відмовлено у задоволенні клопотання Дніпровської міської ради про відсторонення арбітражного керуючого Чичви О.С.

У силу приписів ч. 1 ст. 2 Кодексу України з процедур банкрутства (далі – КУзПБ), провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України.

Застосування положень Господарського процесуального кодексу України та інших законодавчих актів України здійснюється з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до вимог ст. 1 КУзПБ, арбітражний керуючий – фізична особа, яка отримала відповідне свідоцтво та інформація про яку внесена до Єдиного реєстру арбітражних керуючих України. розпорядник майна - арбітражний керуючий, призначений господарським судом для здійснення процедури розпорядження майном.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 10 Кодексу арбітражний керуючий є суб`єктом незалежної професійної діяльності.

Відповідно до ч. 1 ст. 30 КУзПБ арбітражний керуючий виконує повноваження за грошову винагороду.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 12 КУзПБ арбітражний керуючий зобов`язаний: 1) неухильно дотримуватися вимог законодавства; 2) здійснювати заходи щодо захисту майна боржника; 3) проводити аналіз фінансово-господарського стану, інвестиційної та іншої діяльності боржника та становища на ринках боржника та подавати результати такого аналізу до господарського суду разом з документами, що підтверджують відповідну інформацію; 4) подавати відомості, документи та інформацію щодо діяльності арбітражного керуючого у порядку, встановленому законодавством; 4-1) на вимогу господарського суду та державного органу з питань банкрутства надавати відомості, документи та інформацію щодо виконання повноважень із здійснення судової процедури; 5) подавати відомості (інформацію) про фінансовий стан боржників, стосовно яких відкрито провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність), та про хід провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) до Єдиного реєстру боржників, відносно яких відкрито провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність), до закритої частини якого забезпечується доступ конкурсних і забезпечених кредиторів, інвесторів, а також поточних кредиторів (з моменту прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури або процедури погашення боргів боржника), та забезпечувати оновлення такої інформації в порядку та строки, визначені державним органом з питань банкрутства.

До інформації про фінансовий стан боржника та хід провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) належить інформація про: значні правочини чи правочини із заінтересованістю, укладені боржником або від його імені (найменування сторін, суть зобов`язань, вартість майна, що передається за правочином, строк виконання зобов`язань); інвентаризацію майна боржника (дати початку та закінчення інвентаризації); дебіторів боржника, розмір заборгованості яких перевищує 5 відсотків сукупних вимог конкурсних кредиторів (зазначається найменування або ім`я, місцезнаходження або місце проживання, ідентифікаційний код юридичної особи або реєстраційний номер облікової картки платника податків (за наявності) та розмір заборгованості); обтяження майна боржника (об`єкт обтяження, вид обтяження, орган або особа, в інтересах якої накладено обтяження, підстави накладення обтяження); реєстр вимог кредиторів; строки виконання плану санації (для керуючого санацією) або плану реструктуризації (для керуючого реструктуризацією); аналіз фінансово-господарської діяльності боржника; дату, час і місце проведення зборів кредиторів та комітету кредиторів (зазначається не пізніше ніж за три робочі дні до дня проведення таких зборів); тексти рішень зборів та комітету кредиторів (вносяться протягом трьох робочих днів з дня прийняття відповідного рішення); текст затвердженого судом плану санації або плану реструктуризації (вноситься протягом трьох робочих днів з дня затвердження плану судом); декларацію про майновий стан боржника - фізичної особи.

Згідно з вимогами ч. 3 ст. 12 КУзПБ під час реалізації своїх прав та обов`язків арбітражний керуючий зобов`язаний діяти добросовісно, розсудливо та з метою, з якою ці права та обов`язки надано ( покладено ).

Колегія суддів вважає, що при реалізації своїх прав та обов`язків арбітражний керуючий зобов`язаний діяти сумлінно та розумно з урахуванням інтересів боржника та його кредиторів.

Дії арбітражного керуючого мають бути добросовісними, тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою до інтересів інших учасників провадження у справі про банкрутство.

Верховний Суд в постанові від 08.07.2025 р. у справі № 909/106/15 звернув увагу на те, що процедура банкрутства за своєю суттю є конкурсним процесом, основною метою якого є рівномірне, справедливе задоволення вимог всієї сукупності кредиторів неплатоспроможного боржника. Отже одним з основних завдань провадження у справі про банкрутство є задоволення вимог кредиторів.

Відповідно до абзацу першого частини 4 ст. 28 КУзПБ,відсторонення арбітражного керуючого від виконання повноважень здійснюється господарським судом за клопотанням учасника провадження у справі або за власною ініціативою у разі, зокрема: 1) невиконання або неналежного виконання обов`язків, покладених на арбітражного керуючого; 2) зловживання правами арбітражного керуючого.

Такі підстави визначені пунктами 1, 2 абзацу другого частини 4 ст. 28 Кодексу та пов`язані із встановленням у різній формі фактів невиконання або неналежного виконання арбітражним керуючим покладених на нього обов`язків, або існування обставин, що об`єктивно унеможливлюють виконання арбітражним керуючим відповідних повноважень.

Отже, відсторонення арбітражного керуючого є правом суду, яке може бути реалізоване у разі доведення невиконання або неналежного виконання ним покладених КУзПБ обов`язків, що призвело до порушення балансу інтересів боржника та кредиторів.

Водночас учасник справи про банкрутство, який заявляє відповідну скаргу та клопотання про відсторонення арбітражного керуючого, зобов`язаний довести належними доказами конкретні факти невиконання або неналежного виконання ним своїх обов`язків.

Клопотання про відсторонення арбітражного керуючого має бути належним чином обґрунтованим та вмотивованим, зокрема містити доводи щодо його професійних якостей, компетентності, доброчесності та належності виконання ним повноважень. Водночас наведене мотивування має здійснюватися з урахуванням принципу незалежності арбітражного керуючого.

Верховний Суд у постанові від 06.02.2024 р. у справі № 910/21840/14 дійшов висновку, що звернення заявника, який не погоджується з діями (бездіяльністю) арбітражного керуючого, залежно від їх мети, умовно можна поділити на три типи, згідно з якими заявник домагається: усунення та виправлення арбітражним керуючим відповідних помилок, недоліків при виконанні своїх обов`язків у справі про банкрутство (неплатоспроможність) задля приведення до належного виконання цих обов`язків, і до належного здійснення процедури банкрутства (неплатоспроможності); відсторонення арбітражного керуючого від виконання ним обов`язків у відповідній справі з призначенням іншого арбітражного керуючого для виконання відповідних функцій (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора); відшкодування арбітражним керуючим шкоди, заподіяної ним при виконанні відповідних повноважень та обов`язків у справі про банкрутство (неплатоспроможність).

Господарським процесуальним кодексом України закріплені основні засади господарського судочинства. Зокрема, в силу принципів рівності, змагальності та диспозитивності ( статті 7, 13, 14 ГПК України) обов`язок із доведення обставин, на які посилається сторона, покладається на таку сторону.

З змістом ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 14 ГПК України).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язку вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 р. у справі № 129/1033/13-ц, провадження № 14-400цс19; пункт 9.58 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2021 р. у справі № 904/2104/19, провадження № 12-57гс21).

Основні положення про докази та доказування, наведені у главі 5 ГПК України, передбачають, що докази мають бути досліджені та оцінені судом з точки зору їх належності, допустимості, достовірності та вірогідності.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ст. 73 ГПК України).

Згідно з приписами частини першої ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ст. 77 ГПК України допустимість доказів полягає у тому, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

У даному випадку, звертаючись до суду першої інстанції з заявою про відсторонення арбітражної керуючої Чичви О.С. від виконання повноважень у справі, кредитор ( Дніпровська міська рада ) наголошував на тому, що Центральний апеляційний господарський суд у постанові від 23.09.2025 р. у справі № 904/3534/24 підтвердив факт неналежного виконання арбітражним керуючим своїх обов`язків, оскільки останнім не проведено: дослідження правочинів, на підставі яких здійснювалось вибуття активів, та ділової мети, які можуть у своїй сукупності свідчити про наявність економічних ознак доведення до банкрутства; дослідження правочинів, на підставі яких була сформована дебіторська заборгованість, та не визначено її дійсний розмір; оцінку ефективності та необхідності спрямування отриманих грошових коштів на інвестиції, що напряму не стосуються господарської діяльності товариства; оцінку цільового використання запозичених коштів у розмірі 110 958 131,00 грн та причини збільшення запозичення грошових коштів на 12 460 тис. грн у 2023 році порівняно з 2022 роком; оцінку наявним обтяженням та не вчинено дій, спрямованих на виявлення заставних кредиторів.

Втім, колегією суддів ввжає, що наведені у вказаній постанові апеляційного суду недаліки у роботі арбітражної керуючої Чичви О.С. самі по собі не свідчать про незаконність дій чи бездіяльність розпорядника майна та не є достатніми підставами для його відсторонення. Безпідставне відсторонення арбітражного керуючого не допускається, оскільки може порушити його права та законні інтереси, принцип незалежності арбітражного керуючого, права інших кредиторів та ефективність процедури банкрутства.

Отже, такі вимоги кредитора про відсторонення арбітражної керуючої Чичви О.С. від виконання повноважень у справі, є передчасними, та такими, що спростовуються встановленими судом першої інстанції обставинами та наявними матеріалами справи.

Як встановлено місцевим господарьским судом постановою Верховного Суду від 08.04.2026 р. постанову Центрального апеляційного господарського суду від 23.09.2025 р. у справі № 904/3534/24 залишено без змін. Вказаним судовим рішенням, зокрема, у п. 37 було зазначено, що оскільки загальна вартість необоротних активів Боржника у структурі балансу становить понад 50 відсотків (фактично 89%), в тому числі питома вага довгострокових фінансових інвестицій вигляді частки в статутному капіталі ТОВ “АРГАРНІ ТЕХНОЛОГІЇ УКРАЇНИ”, то відповідно до абз. 1 п. 2.2.1. Методичних рекомендацій розпорядник майна мав здійснювати саме ринкову оцінку таких основних засобів та нематеріальних активів, вартість яких перевищує один відсоток загальної вартості таких активів”.

Розпорядником майна було надіслано лист директору ТОВ “ФАІН” щодо проведення ринкової оцінки вартості наявних у ТОВ “ФАІН” фінансових інвестицій у статутному капіталі ТОВ “Аграрні Технології України”.

У відповідь на вказаний запит директором ТОВ “ФАІН” було повідомлено, що з метою визначення суб`єкта незалежної оціночної діяльності та укладення з ним договору та отримання послуг з ринкової оцінки вартості наявних у ТОВ “ФАІН” фінансових інвестицій у статутному капіталі ТОВ “Аграрні Технології України”, ТОВ “ФАІН” здійснюється збір необхідної для проведення оцінки інформації та документів.

Господарський суд Дніпропетровської області ухвалою зобов`язав розпорядника майна ТОВ “Фаін”: надати суду звіт розпорядника майна щодо проведених дій в процедурі розпорядження майном; дослідження правочинів, на підставі яких здійснювалось вибуття активів та ділова мета, які можуть у своїй сукупності свідчити про наявність економічних однак доведення до банкрутства; дослідження правочинів, на підставі яких була сформована дебіторська заборгованість та не визначено її дійсний розмір; оцінку ефективності та необхідності спрямування отриманих грошових коштів на інвестиції, що напряму не стосуються господарської діяльності товариства; оцінку цільового використання запозичених коштів у розмірі 110 958 131,00 грн. та причини збільшення запозичення грошових коштів на 12 460 тис. грн у 2023 році порівняно з 2022 роком; оцінку наявним обтяженням та не вчиненню дій спрямованих на виявлення заставних кредиторів; аналіз фінансово- господарського стану Боржника проведено з урахуванням банківських виписок, статуту Боржника, документів бухгалтерського обліку та податкової звітності; всі документальні докази які підтверджують стійку фінансову неспроможності боржника, інформацію та документальні докази щодо укладання боржником правочинів; фінансову звітність “Баланс”; надати рішення зборів кредиторів щодо подальшого руху цієї справи про банкрутство, що належить до їх повноважень згідно вимог частини другої ст. 49 КузПБ.

Як зазначив суд першої інстанції - докладний звіт про виконання вказаної ухвали міститься і у Протоколі комітету кредиторів ТОВ “Фаїн” від 12.05.2026 р., і в наданому до матеріалів справи Звіті розпорядника майна щодо поточної діяльності з проведення процедури розпорядження майном у справі № 904/3534/24.

Матеріалами справи встановлено, що на засіданні комітету кредиторів було розглянуто питання щодо здійснення розпорядником майна своїх повноважень. Представниками комітету кредиторів було прийнято, зокрема, наступні рішення: Вважати роботу розпорядника майна Товариства з обмеженою відповідальністю “ФАІН” арбітражного керуючого Чичви О.С. задовільною. Звернутися з пропозицією до Господарського суду Дніпропетровської області про продовження строку процедури розпорядження майном у справі № 904/3534/24 на три місяці. Уповноважити розпорядника майна ТОВ “ФАІН” арбітражного керуючого Чичву О.С. звернутися до Господарського суду Дніпропетровської області з клопотанням: продовжити строк процедури розпорядження майном у справі № 904/3534/24 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю “ФАІН” на три місяці; продовжити строк повноважень розпорядника майна у справі № 904/3534/24 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю “ФАІН” арбітражного керуючого Чичви О.С. на три місяці.

За результатами обговорення комітетом кредиторів прийнято рішення вважати роботу розпорядника майна ТОВ “ФАІН” – арбітражного керуючого Чичви О.С. – задовільною.

Таким чином, кредитори, які є безпосередніми учасниками провадження у справі про банкрутство та наділені Кодексом України з процедур банкрутства повноваженнями щодо здійснення контролю за діяльністю арбітражного керуючого, не встановили обставин, які б свідчили про неналежне виконання ним покладених на нього обов`язків або про необхідність вжиття щодо нього відповідних заходів.

При цьому слід зазначити, що згідно з частиною восьмою ст. 48 Кодексу України з процедур банкрутства до компетенції комітету кредиторів належить прийняття рішення про звернення до господарського суду з вимогою про визнання правочинів (договорів) боржника недійсними на будь-якій стадії процедури банкрутства і про звернення до господарського суду з клопотанням про припинення повноважень арбітражного керуючого та про призначення іншого арбітражного керуючого.

Колегія суддів погоджується, що прийняття звіту зборами кредиторів не позбавляє окремого кредитора права звернутися із клопотанням про відсторонення арбітражного керуючого та не звільняє суд від обов`язку перевірити наведені у такому клопотанні обставини. Водночас рішення зборів кредиторів є одним із доказів, який підлягає оцінці в сукупності з іншими матеріалами справи та підтверджує, що більшість кредиторів не встановила неналежності виконання розпорядником майна своїх повноважень.

Та обставина, що окремий кредитор не підтримує рішення комітету кредиторів, не спростовує чинності рішення зборів кредиторів, прийнятого необхідною кількістю голосів, та не доводить наявності передбачених законом підстав для відсторонення арбітражного керуючого.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 13.05.2026 р. було задоволено клопотання розпорядника майна Товариства з обмеженою відповідальністю "“ФАІН” арбітражного керуючого Чичви О.С. про продовження строку процедури розпорядження майном. Продовжено строк процедури розпорядження майном Товариства з обмеженою відповідальністю "ФАІН" на три місяці. Продовжено строк повноважень розпорядника майна у справі № 904/3534/24 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "ФАІН" арбітражного керуючого Чичви О.С. на три місяці.

Колегія суддів також зауважує, що наявні матеріали справи не містять, а учасниками справи не надано доказів на підтвердження того, що кредиторами (комітетом кредиторів) у справі було створено фонд для виплати грошової винагороди та відшкодування витрат арбітражного керуючого.

При цьому, суд апеляційної інстанції звертає увагу, що КУзПБ не передбачає можливості (обов`язку) арбітражного керуючого, за відсутності створеного фонду для відшкодування витрат арбітражного керуючого, а також збори комітету кредиторів, здійснювати сплату судового збору за звернення до суду із відповідними заявами, скаргами, з власних грошових коштів.

З урахуванням зазначеного вище, наведені Апелянтом доводи не свідчать про наявність передбачених законом підстав для відсторонення арбітражного керуючого Чичви О.С.

За змістом ч. 4 ст. 28 КУзПБ, відсторонення арбітражного керуючого є винятковим процесуальним заходом, який допускається лише за наявності належно доведених обставин невиконання або неналежного виконання ним обов`язків, зловживання правами, подання неправдивих відомостей, конфлікту інтересів чи інших прямо визначених законом підстав. Сама по собі незгода кредитора з процесуальною позицією арбітражного керуючого або з обраним ним алгоритмом дій у процедурі неплатоспроможності, не є достатньою та самостійною підставою для його відсторонення .

Окремо суд апеляційної інстанції звертає увагу, що принцип незалежності арбітражного керуючого виключає можливість його відсторонення лише через те, що один із кредиторів вважає його процесуальні дії помилковими або такими, що не відповідають інтересам цього кредитора. Суд першої інстанції обґрунтовано зазначив, що безпідставне відсторонення арбітражного керуючого порушує його права, суперечить принципам його діяльності та завдає шкоди ефективності процедури банкрутства. Наведені кредитором обставини порушення здійснення відповідних процесуальних дій керуючим реструктуризацією боржника не свідчать про невиконання ним обов`язків, передбачених КУзПБ.

Таким чином, наведені у заяві доводи фактично зводяться до оскарження окремих процесуальних дій арбітражного керуючого та незгоди кредитора з розвитком процедури банкрутсва підприємства, проте не підтверджують наявності підстав, передбачених ч. 4 ст. 28 КУзПБ для відсторонення арбітражного керуючого.

Підсумовуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що викладені у апеляційній скарзі аргументи не можуть бути підставами для скасування судового рішення місцевого господарського суду, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи та ґрунтуються на неправильному тлумаченні Скаржником норм матеріального та процесуального права, що в сукупності виключає можливість задоволення апеляційної скарги.

9. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

У справі "Руїз Торіха проти Іспанії", ЄСПЛ вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів Скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" ( Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006 р. ).

Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У даній справі суд дійшов висновку, що Скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

З огляду на приписи ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини від 23.02.2006 р." Конвенція застосовується судами України як частина національного законодавства, а практика ЄСПЛ, через рішення якого відбувається практичне застосування Конвенції, застосовується судами як джерело права.

Отже, доводи заявника апеляційної скарги про порушення норм матеріального та процесуального права судом попередньої інстанцій під час прийняття оскаржуваного процесуального документу не знайшли свого підтвердження.

За змістом ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Згідно із ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин та з урахуванням меж розгляду апеляційної скарги в порядку ст. 269 ГПК України, апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а оскаржувана ухвала підлягає залишенню без змін.

10. Судові витрати.

У зв`язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, згідно вимог ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на Скаржника.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 269, 270, 273, 275 - 285, 287 ГПК України, Центральний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Дніпровської міської ради - залишити без задоволення.

Ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 09.07.2026р. у справі № 904/3534/24 - залишити без змін.

Витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Скаржника.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено ст. ст. 286-289 ГПК України.

Повний текст постанови складено 28.09.2026 р.

Головуючий суддя І.М. Кощеєв

Суддя А.Є. Чередко

Суддя В.Ф. Мороз