Постанова від 08 вересня 2026 р. у справі №908/3497/25 — Центральний апеляційний господарський суд

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.09.2026 року м.Дніпро Справа № 908/3497/25

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді Соп`яненко О.Ю. (доповідач)

суддів: Джепи Ю.А., Мартинюка С.В.,

за участю секретаря судового засідання: Антоненко Д.О.,

за участю представників:

від скаржника (Акціонерного товариства «УКРНАФТА»): Краснокутська Н.М.,

від скаржників (Товариства з обмеженою відповідальністю «Ексон Оіл», Товариства з обмеженою відповідальністю «МАРС 2018», Товариства з обмеженою відповідальністю «Мідан Центр»): Кучерявий Д.В.,

від боржника: Недокус В.І,.

від кредиторів:

Солодовников А.В. (Публічне акцiонерне товариство «Державний ощадний банк України»),

Матрачашвілі А.Ю. (Товариство з обмеженою відповідальністю «Захід Енерджі»),

Костенко В.В. (Товариство з обмеженою відповідальністю «Бест Петрол», Товариство з обмеженою відповідальністю «АЗС-Ч»),

Дорош О.Г. (Товариство з обмеженою відповідальністю «Селінг Оіл»),

ОСОБА_1 (Товариство з обмеженою відповідальністю «Аваста Компані»)

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Акціонерного товариства «УКРНАФТА» (вх. № 49701), Товариства з обмеженою відповідальністю «Ексон Оіл» (вх. № 49702), Товариства з обмеженою відповідальністю «МАРС 2018» (вх. № 49705), Товариства з обмеженою відповідальністю «Мідан Центр» (вх. № 49706) на ухвали Господарського суду Запорізької області від 09.02.2026, 11.02.2026 (з урахуванням ухвали від 24.02.2026 про виправлення помилки) та від 13.03.2026 (повний текст якої складено 02.04.2026, суддя Черкаський В.І.) у справі № 908/3497/25

Кредитор:

1. (заявник 136 з додатковими вимогами) - Товариство з обмеженою відповідальністю «АВАСТА КОМПАНІ» (вул. Ельворті, буд. 7, офіс 211, м. Кропивницький, Кіровоградська область, 25002, код ЄДРПОУ 44807654)

Боржник - Товариство з обмеженою відповідальністю «ІНТЕКС ІНВЕСТ» (вул. Діагональна, буд. 8, кімн. 21, м. Запоріжжя, 69035, код ЄДРПОУ 39821153)

Банк, здійснюючий розрахунково-касове обслуговування боржника - Фiлiя Дніпропетровське обласне управління публічного акцiонерного товариства «Державний ощадний банк України», м. Дніпро

Розпорядник майна - Сєдова Наталя Іванівна (вул. Гагаріна, буд. 8, офіс 69, м. Запоріжжя, 69005)

про банкрутство

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст заяви і ухвал суду першої інстанції.

21.11.2025 від Товариства з обмеженою відповідальністю «АВАСТА КОМПАНІ» надійшла заява від 21.11.2025 (вх. № 3853/08-07/25 від 24.11.2025) про відкриття провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТЕКС ІНВЕСТ».

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 18.12.2025 відкрито провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТЕКС ІНВЕСТ» (вул. Діагональна, буд. 8 кімн. 21, м. Запоріжжя, 69035, код ЄДРПОУ 39821153).

Визнано грошові вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «АВАСТА КОМПАНІ» до боржника у розмірі 34 840 000 грн 00 коп. (4-та черга).

Введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Введено процедуру розпорядження майном боржника.

Розпорядником майна боржника призначено арбітражного керуючого Сєдову Наталю Іванівну.

Визначено грошову винагороду розпоряднику майна Сєдовій Н.І. - три розміри мінімальної заробітної плати за кожний місяць виконання ним своїх повноважень. Сплату основної винагороди розпорядника майна здійснювати за рахунок коштів, авансованих кредитором на депозитний рахунок Господарського суду Запорізької області за три місяці виконання повноважень розпорядника майна. У разі якщо процедура буде тривати після закінчення авансованих заявником коштів, основну винагороду розпорядника майна сплачувати за рахунок коштів, одержаних боржником у результаті господарської діяльності.

Оприлюднено на офіційному веб-порталі судової влади України повідомлення про відкриття провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТЕКС ІНВЕСТ».

Заборонено боржнику приймати рішення щодо ліквідації, реорганізації боржника, а також відчужувати основні засоби та предмети застави.

Зобов`язано розпорядника майна боржника до 20.01.2026 подати до Господарського суду Запорізької області відомості про результати розгляду вимог кредиторів.

Попереднє засідання суду призначено на 03.02.2026, 10-00.

Зобов`язано розпорядника майна до 18.02.2026 провести в установленому законом порядку інвентаризацію майна боржника.

Зобов`язано (повторно) ГУ ДПС у Запорізькій області - надати довідку про заборгованість боржника перед бюджетом та відкриті поточні рахунки боржника в банківських установах.

До Господарського суду Запорізької області надійшли заяви про визнання грошових вимог.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 09.02.2026 у справі №9085/3497/25, зокрема, заяви: Товариства з обмеженою відповідальністю «КАПАБЛАНКА» (вх. № 528/08-08/26 від 09.01.2026), Товариства з обмеженою відповідальністю «Волинь-паливо» (вх. № 612/08-08/26 від 12.01.2026) задоволено визнані вимоги, зокрема: - 16. Товариства з обмеженою відповідальністю «КАПАБЛАНКА» у розмірі 2 412 319, 82 грн (4-та черга), 28. Товариства з обмеженою відповідальністю «ВОЛИНЬ-ПАЛИВО» у розмірі 24 311 149, 08 грн, що складаються з 20 434 830, 09 грн суми заборгованості (4-та черга), 3 071 802, 53 грн інфляційного збільшення та 804 516, 46 грн 3 % річних (6-та черга).

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 11.02.2026 у справі №9085/3497/25, зокрема, заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «БЕСТ ПЕТРОЛ» (вх. № 1020/08-08/26 від 15.01.2026) задоволено, визнано вимоги, зокрема: 44. Товариства з обмеженою відповідальністю «БЕСТ ПЕТРОЛ» у розмірі 448 623 135, 16 грн. (4-та черга).

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 24.02.2026 у справі № 908/3497/25 було виправлено допущену описку у резолютивній частині ухвали від 11.02.2026, а саме, доповнено резолютивну частину ухвали від 11.02.2026 абзацом наступного змісту, зокрема:

- зобов`язано розпорядника майна включити вимоги заявників 13, 18, 19, 30, 33, 41-50 до реєстру вимог кредиторів у відповідності до вимог Кодексу України з процедур банкрутства;

- зобов`язано розпорядника майна внести витрати заявників 13, 18, 30, 33, 41-50 кожного по сплаті судового збору у розмірі 5 324 грн 80 коп. за подання заяви до 1-ої черги задоволення вимог відповідно до статті 64 Кодексу України з процедур банкрутства.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 13.03.2026 у справі № 908/3497/25 за результатами попереднього засідання, зокрема:

- заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «СЕЛІНГ-ОІЛ» (вх. № 1110/08 08/26 від 16.01.2026), Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗАХІД ЕНЕРДЖІ» (вх. № 1124/08-08/26 від 16.01.2026), Товариства з обмеженою відповідальністю «АЗС-Ч» (вх. № 1188/08-08/26 від 19.01.2026), Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЄГАРТ ОІЛ» (вх. № 1196/08-08/26 від 19.01.2026), Товариства з обмеженою відповідальністю «АВАСТА КОМПАНІ» (вх. № 972/08-08/26 від 15.01.2026), задоволено.

Визнані вимоги, зокрема:

64. Товариства з обмеженою відповідальністю «СЕЛІНГ-ОІЛ» у розмірі 106 554 389, 64 грн. (4-та черга);

70. Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗАХІД ЕНЕРДЖІ» у розмірі 299 310 775, 34 грн (4-та черга);

80. Товариства з обмеженою відповідальністю «АЗС-Ч» у розмірі 340 881 724, 16 грн (4-та черга);

84. Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЄГАРТ ОІЛ» у розмірі 1 001 064, 60 грн (4-та черга);

136. додаткові вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «АВАСТА КОМПАНІ» у розмірі 394 712 414, 64 грн (4-та черга).

Заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «ОЙЛ СТАРТ» (вх. № 870/08 08/26 від 14.01.2026), Акціонерного товариства «УКРНАФТА» (вх. № 1117/08 08/26 від 16.01.2026) задоволено частково.

Визнані вимоги, зокрема:

32. Товариства з обмеженою відповідальністю «ОЙЛ СТАРТ» у розмірі 6 485 615, 08 грн з яких: 5 825 867, 20 грн (4-та черга), 659 747, 88 грн (6-та черга);

66. Акціонерного товариства «УКРНАФТА» у розмірі 35 717 370, 83 грн з яких: 30 172 472, 82 грн (4-та черга), 5 544 898, 01 грн (6-та черга).

Зобов`язано розпорядника майна включити вимоги заявників 32, 64, 66, 69, 70, 76, 80, 84, 99, 106, 116, 136, 150, 169 до реєстру вимог кредиторів у відповідності до вимог Кодексу України з процедур банкрутства.

Зобов`язано розпорядника майна внести витрати заявників 64, 69, 70, 76, 80, 84, 136, 150 у розмірі 5 324 грн 80 коп. за подання заяви до 1-ої черги задоволення вимог відповідно до статті 64 Кодексу України з процедур банкрутства.

Зобов`язано розпорядника майна внести витрати заявників 32, 66, 99, 106, 116, 169 у розмірі 6 656 грн 00 коп. за подання заяви до 1-ої черги задоволення вимог відповідно до статті 64 Кодексу України з процедур банкрутства.

Також, ухвалою суду від 13.03.2026 було визначено розмір та перелік усіх визнаних судом вимог кредиторів, що підлягають внесенню розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів, зокрема:

16. Товариства з обмеженою відповідальністю «КАПАБЛАНКА» у розмірі 2 412 319, 82 грн (4-та черга);

28. Товариства з обмеженою відповідальністю «ВОЛИНЬ-ПАЛИВО» у розмірі 24 311 149, 08 грн, що складаються з 20 434 830, 09 грн суми заборгованості (4-та черга), 3 071 802, 53 грн інфляційного збільшення та 804 516, 46 грн 3 % річних (6-та черга);

32. Товариства з обмеженою відповідальністю «ОЙЛ СТАРТ» у розмірі 6 485 615, 08 грн з яких: 5 825 867,20 грн (4-та черга), 659 747, 88 грн (6-та черга);

44. Товариства з обмеженою відповідальністю «БЕСТ ПЕТРОЛ» у розмірі 448 623 135,16 грн (4-та черга);

64. Товариства з обмеженою відповідальністю «СЕЛІНГ-ОІЛ» у розмірі 106 554 389,64 грн (4-та черга);

66. Акціонерного товариства «УКРНАФТА» у розмірі 35 717 370,83 грн з яких: 30 172 472,82 грн (4-та черга), 5 544 898,01 грн (6-та черга);

70. Товариство з обмеженою відповідальністю «ЗАХІД ЕНЕРДЖІ» у розмірі 299 310 775,34 грн (4 та черга);

80. Товариства з обмеженою відповідальністю «АЗС-Ч» з вимогами у розмірі 340 881 724,16 грн (4-та черга);

84. Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЄГАРТ ОІЛ» у розмірі 1 001 064,60 грн (4-та черга);

136. Товариства з обмеженою відповідальністю «АВАСТА КОМПАНІ» у розмірі 394 707 089,84 грн.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 13.03.2026 у справі № 908/3497/25, зокрема, заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Ексон Оіл» (вх. №1185/08-08/26 від 19.01.2026), Товариства з обмеженою відповідальністю «МАРС 2018» (вх. № 1121/08-08/26 від 16.01.2026), Товариства з обмеженою відповідальністю «Мідан Центр» (вх. № 1284/08-08/26 від 19.01.2026) з грошовими вимогами до боржника відхилено у повному обсязі.

2. Короткий зміст вимог та узагальнені доводи апеляційних скарг.

Не погоджуючись із постановленою ухвалою, Акціонерне товариство «УКРНАФТА» звернулося через підсистему «Електронний суд» до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить:

- визнати поважними причини пропуску АТ «УКРНАФТА» строку на апеляційне оскарження ухвал господарського суду Запорізької області від 09.02.2026, 11.02.2026 (з урахуванням ухвали від 24.02.2026 про виправлення помилки) у справі № 908/3497/25;

- поновити АТ «УКРНАФТА» строк на апеляційне оскарження ухвал господарського суду Запорізької області від 09.02.2026, 11.02.2026 (з урахуванням ухвали від 24.02.2026 про виправлення помилки) у справі № 908/3497/25;

- скасувати ухвалу Господарського суду Запорізької області від 13.03.2026 (попереднього засідання) в частині відхилення грошових вимог Акціонерного товариства «УКРНАФТА» до боржника у розмірі 184 113 106,51 грн та ухвалити нове рішення, яким визнати грошові вимоги Акціонерного товариства «УКРНАФТА» до боржника Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТЕКС ІНВЕСТ» у загальному розмірі 219 830 477,34 грн, зобов`язати розпорядника майна арбітражну керуючу Сєдову Наталію Іванівну включити вимоги Акціонерного товариства «УКРНАФТА» до реєстру вимог кредиторів Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТЕКС ІНВЕСТ» у такій черговості: 185 739 065,16 грн (грошові зобов`язання) - 4 черга задоволення вимог кредиторів; 34 091 412,18 грн (пеня) – 6 черга, а також зобов`язати розпорядника майна арбітражну керуючу Сєдову Наталію Іванівну внести витрати Акціонерного товариства «УКРНАФТА» по сплаті судового збору у розмірі 5 324,80 грн за подання заяви з грошовими вимогами до 1-ої черги задоволення вимог кредиторів;

- скасувати ухвалу Господарського суду Запорізької області від 13.03.2026 (попереднього засідання) в частині визнання додаткових грошових вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «АВАСТА КОМПАНІ» до боржника Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТЕКС ІНВЕСТ» у розмірі 390 966 091,38 грн (за Договором позики №22П від 14.03.2023, Договором позики №29П від 27.10.2023 та Договором поставки нафтопродуктів №НП-010324 від 01.03.2023) та в частині включення грошових вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «АВАСТА КОМПАНІ» до боржника Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТЕКС ІНВЕСТ» у розмірі 390 966 091,38 грн до переліку усіх визнаних судом вимог кредиторів, які підлягають внесенню розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів та ухвалити нове рішення, яким відхилити додаткові грошові вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «АВАСТА КОМПАНІ» в розмірі 390 966 091,38 грн (за Договором позики №22П від 14.03.2023, Договором позики №29П від 27.10.2023 та Договором поставки нафтопродуктів №НП-010324 від 01.03.2023);

- скасувати ухвалу Господарського суду Запорізької області від 09.02.2026 в частині визнання грошових вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «КАПАБЛАНКА» до боржника Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТЕКС ІНВЕСТ» у розмірі 2 412 319, 82 грн (4-та черга) та ухвалити нове рішення, яким повністю відхилити грошові вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «КАПАБЛАНКА»;

- скасувати ухвалу Господарського суду Запорізької області від 13.03.2026 (попереднього засідання) в частині включення грошових вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «КАПАБЛАНКА» до боржника Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТЕКС ІНВЕСТ» у розмірі 2 412 319, 82 грн до переліку усіх визнаних судом вимог кредиторів, які підлягають внесенню розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів;

- скасувати ухвалу Господарського суду Запорізької області від 09.02.2026 в частині визнання грошових вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «ВОЛИНЬ-ПАЛИВО» до боржника Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТЕКС ІНВЕСТ» у розмірі 24 311 149, 08 грн, що складаються з 20 434 830, 09 грн суми заборгованості (4-та черга), 3 071 802, 53 грн інфляційного збільшення та 804 516,46 грн 3 % річних (6-та черга) та ухвалити нове рішення, яким повністю відхилити грошові вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ВОЛИНЬ-ПАЛИВО»;

- скасувати ухвалу Господарського суду Запорізької області від 13.03.2026 (попереднього засідання) в частині включення грошових вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «ВОЛИНЬ ПАЛИВО» до боржника Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТЕКС ІНВЕСТ» у розмірі 24 311 149,08 грн, з яких 20 434 830,09 грн суми заборгованості (4-та черга), 3 071 802,53 грн інфляційного збільшення та 804 516, 46 грн 3 % річних (6-та черга) до переліку усіх визнаних судом вимог кредиторів, які підлягають внесенню розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів;

- скасувати ухвалу Господарського суду Запорізької області від 11.02.2026 (з урахуванням ухвали від 24.02.2026 про виправлення помилки) в частині визнання грошових вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «БЕСТ ПЕТРОЛ» до боржника Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТЕКС ІНВЕСТ» у розмірі 448 623 135,16 грн (4-та черга), ухвалити нове рішення, яким повністю відхилити грошові вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «БЕСТ ПЕТРОЛ»;

- скасувати ухвалу Господарського суду Запорізької області від 13.03.2026 (попереднього засідання) в частині включення грошових вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «БЕСТ ПЕТРОЛ» до боржника Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТЕКС ІНВЕСТ» у розмірі 448 623 135,16 грн до переліку усіх визнаних судом вимог кредиторів, які підлягають внесенню розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів;

- скасувати ухвалу Господарського суду Запорізької області від 13.03.2026 (попереднього засідання) в частині визнання грошових вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «СЕЛІНГ-ОІЛ» до боржника Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТЕКС ІНВЕСТ» у розмірі 106 554 389, 64 грн (4-та черга) та в частині включення грошових вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «СЕЛІНГ ОІЛ» до боржника Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТЕКС ІНВЕСТ» у розмірі 106 554 389, 64 грн (4-та черга) до переліку усіх визнаних судом вимог кредиторів, які підлягають внесенню розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів та ухвалити нове рішення, яким відхилити грошові вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «СЕЛІНГ-ОІЛ» повністю;

- скасувати ухвалу Господарського суду Запорізької області від 13.03.2026 (попереднього засідання) в частині визнання грошових вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «АЗС-Ч» до боржника Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТЕКС ІНВЕСТ» у розмірі 340 881 724, 16 грн (4-та черга) та в частині включення грошових вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «АЗС Ч» до боржника Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТЕКС ІНВЕСТ» у розмірі 340 881 724,16 грн (4-та черга) до переліку усіх визнаних судом вимог кредиторів, які підлягають внесенню розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів та ухвалити нове рішення, яким відхилити грошові вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «АЗС-Ч» повністю;

- скасувати ухвалу Господарського суду Запорізької області від 13.03.2026 (попереднього засідання) в частині визнання грошових вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗАХІД ЕНЕРДЖІ» до боржника Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТЕКС ІНВЕСТ» у розмірі 299 310 775,34 грн (4-та черга) та в частині включення грошових вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗАХІД ЕНЕРДЖІ» до боржника Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТЕКС ІНВЕСТ» у розмірі 299 310 775,34 грн (4-та черга) до переліку усіх визнаних судом вимог кредиторів, які підлягають внесенню розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів та ухвалити нове рішення, яким відхилити грошові вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗАХІД ЕНЕРДЖІ» повністю;

- скасувати ухвалу Господарського суду Запорізької області від 13.03.2026 (попереднього засідання) в частині визнання грошових вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЄГАРТ ОІЛ» до боржника Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТЕКС ІНВЕСТ» у розмірі 1 001 064,60 грн (4-та черга) та в частині включення грошових вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЄГАРТ ОІЛ» до боржника Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТЕКС ІНВЕСТ» у розмірі 1 001 064, 60 грн (4-та черга) до переліку усіх визнаних судом вимог кредиторів, які підлягають внесенню розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів та ухвалити нове рішення, яким відхилити грошові вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЄГАРТ ОІЛ» повністю;

- скасувати ухвалу Господарського суду Запорізької області від 13.03.2026 (попереднього засідання) в частині визнання грошових вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «ОЙЛ СТАРТ» до боржника Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТЕКС ІНВЕСТ» у розмірі у розмірі 6 485 615,08 грн з яких: 5 825 867,20 грн (4-та черга), 659 747,88 грн (6-та черга) та в частині включення грошових вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «ОЙЛ СТАРТ» до боржника Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТЕКС ІНВЕСТ» у розмірі у розмірі 6 485 615,08 грн з яких: 5 825 867,20 грн (4-та черга), 659 747,88 грн (6-та черга) до переліку усіх визнаних судом вимог кредиторів, які підлягають внесенню розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів та ухвалити нове рішення, яким відхилити грошові вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ОЙЛ СТАРТ» повністю.

АТ «УКРНАФТА» вважає оскаржувані ухвали Господарського суду Запорізької області незаконними та необґрунтованими, оскільки суд першої інстанції неповно з`ясував обставини справи, неправильно оцінив наявні докази та допустив порушення норм процесуального і матеріального права.

На думку апелянта, суд безпідставно визнав грошові вимоги ТОВ «КАПАБЛАНКА», ТОВ «ВОЛИНЬ-ПАЛИВО», ТОВ «БЕСТ ПЕТРОЛ», ТОВ «СЕЛІНГ-ОІЛ», ТОВ «ЗАХІД ЕНЕРДЖІ», ТОВ «АЗС-Ч», ТОВ «ВЄГАРТ ОІЛ», ТОВ «АВАСТА КОМПАНІ» та ТОВ «ОЙЛ СТАРТ», оскільки заявниками не було належним чином доведено наявність та розмір заборгованості боржника.

На переконання АТ «УКРНАФТА», суд не здійснив належної перевірки кредиторських вимог із застосуванням підвищеного стандарту доказування, не дослідив у сукупності договори, первинні документи та інші докази, а також не надав належної оцінки запереченням щодо реальності господарських операцій.

Окремо апелянт оскаржує відхилення частини власних грошових вимог на суму 184 113 106,51 грн зазначаючи, що суд безпідставно поставив під сумнів реальність операцій за договорами № 12/01/01/1398-3 від 14.10.2022 та № ПН22-132/ІІ від 31.10.2022 через відсутність підписів боржника на окремих актах.

АТ «УКРНАФТА» посилається на наявність податкових накладних, частина яких була прийнята та затверджена боржником, їх реєстрацію в ЄРПН, відсутність розрахунків коригування, а також інші дані бухгалтерського обліку, які, на думку апелянта, підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

З огляду на правові позиції Верховного Суду щодо оцінки податкових накладних у сукупності з іншими доказами, апелянт вважає, що суд мав надати цим обставинам належну оцінку та не міг обмежитися лише посиланням на заперечення боржника і непідписання актів.

На думку АТ «УКРНАФТА», поведінка боржника, який у податкових відносинах фактично відобразив відповідні операції, але одночасно заперечив їх існування у процедурі банкрутства, підлягала окремій правовій оцінці. У зв`язку з цим апелянт посилається на порушення судом положень статей 75– 79 ГПК України, статей 45– 47 КУзПБ, а також статей 526, 530 ЦК України та статті 192.1 ПК України, і просить переглянути висновки суду щодо як вимог інших кредиторів, так і частини вимог АТ «УКРНАФТА».

Не погоджуючись із ухвалою суду від 13.03.2026, Товариство з обмеженою відповідальністю «МАРС 2018» звернулося через підсистему «Електронний суд» до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить:

- відстрочити ТОВАРИСТВУ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «МАРС 2018» сплату судового збору за подання апеляційної скарги на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 13.03.2026 до ухвалення судового рішення у справі;

- ухвалу Господарського суду Запорізької області від 13.03.2026 у справі № 908/3497/25 в частині відмови у визнанні кредиторських вимог ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «МАРС 2018» в сумі 59 897 118,43 грн (п`ятдесят дев`ять мільйонів вісімсот дев`яносто сім тисяч сто вісімнадцять грн 43 коп) скасувати;

- в цій частині прийняти нове рішення про визнання кредиторських вимог ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «МАРС 2018» до ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ІНТЕКС ІНВЕСТ» на загальну суму 59 897 118,43 грн (п`ятдесят дев`ять мільйонів вісімсот дев`яносто сім тисяч сто вісімнадцять грн 43 коп.) конкурсними та включити до реєстру вимог кредиторів у справі № 908/3497/25, з яких:

43 860 000,00 грн - безпідставно набуте майно - 4 черга задоволення вимог кредитора;

11 032 979,87 грн - інфляційні втрати, нараховані на суму заборгованості - 4 черга задоволення вимог кредитора;

4 033 469,59 грн - 3% річних, нарахованих на суму заборгованості - 4 черга задоволення вимог кредитора.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що ухвала Господарського суду Запорізької області від 13.03.2026 в частині відхилення грошових вимог ТОВ «МАРС 2018» у розмірі 59 897 118,43 грн прийнята за неповного з`ясування обставин справи, недоведеності встановлених судом обставин, невідповідності висновків суду фактичним обставинам та з порушенням норм матеріального і процесуального права.

Апелянт зазначає, що суд першої інстанції помилково дійшов висновку про перехід частини права вимоги за договором № 210 від 23.11.2022 до ТОВ «ІНЧЕР» у сумі 25 291 353,00 грн та до ТОВ «ЛІВАЙН ТОРГ» у сумі 17 788 647,00 грн, оскільки договори про відступлення права вимоги № 252 та № 262 від 03.07.2023 у матеріалах справи відсутні, а надані боржником повідомлення про відступлення права вимоги не є правочинами та не підтверджують факту переходу права вимоги до нових кредиторів.

У зв`язку з цим, на думку апелянта, суд безпідставно відхилив вимоги ТОВ «МАРС 2018» на відповідні суми, а також похідні від основного боргу вимоги щодо інфляційних втрат та 3 % річних за ст. 625 ЦК України.

Крім того, апелянт заперечує висновок суду щодо припинення частини зобов`язань шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог за договором № 263 від 07.08.2023 на суму 780 000,00 грн, оскільки матеріали справи не містять договору № ІІ22-143 від 03.11.2022, який мав би підтверджувати виникнення зустрічного зобов`язання ТОВ «МАРС 2018» перед ТОВ «ІНТЕКС ІНВЕСТ», а отже, суд не встановив належними доказами наявність, розмір та строк виконання такого зустрічного зобов`язання і не перевірив усі необхідні умови для зарахування зустрічних однорідних вимог.

Суд першої інстанції дослідив лише частину обставин, не надав належної оцінки всій сукупності доказів та заперечень сторін, чим порушив вимоги статей 73-79, 86, 236, 269, 277 ГПК України та положення статей 512-514, 601 ЦК України.

Апелянт також посилається на практику Верховного Суду щодо обов`язку господарського суду у справі про банкрутство самостійно перевіряти підстави, розмір, характер та момент виникнення заявлених кредиторських вимог, а також досліджувати належність, допустимість, достовірність і вірогідність поданих доказів. У зв`язку з цим апелянт вважає передчасним та необґрунтованим повне відхилення кредиторських вимог ТОВ «МАРС 2018» і просить скасувати ухвалу в оскаржуваній частині та прийняти нове рішення про визнання грошових вимог у повному обсязі.

Не погоджуючись із постановленою ухвалою від 13.03.2026, Товариство з обмеженою відповідальністю «Ексон Оіл» звернулося через підсистему «Електронний суд» до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить:

- оскаржувану ухвалу суду першої інстанції в частині відмови у визнанні кредиторських вимог ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «Ексон Оіл» в сумі 1 145 443,66 грн (один мільйон сто сорок п`ять тисяч чотириста сорок три грн шістдесят шість коп) скасувати;

- в цій частині прийняти нове рішення про визнання кредиторських вимог ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «Ексон Оіл» до ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «Інтекс Інвест» на загальну суму 1 145 443,66 грн (один мільйон сто сорок п`ять тисяч чотириста сорок три грн шістдесят шість коп.) конкурсними та включити до реєстру вимог кредиторів у справі № 908/3497/25, з яких:

- 870 000,00 грн - безпідставно набуте майно - 4 черга задоволення вимог кредитора;

- 200 615,85 грн - інфляційні втрати, нараховані на суму заборгованості - 4 черга задоволення вимог кредитора;

- 69 503,01 грн - 3% річних, нарахованих на суму заборгованості - 4 черга задоволення вимог кредитора;

- 5 324,80 грн - судовий збір за подання до господарського суду заяви з грошовими вимогами до боржника - 1 черга задоволення вимог кредитора.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд першої інстанції, відхиляючи кредиторські вимоги ТОВ «Ексон Оіл» у загальному розмірі 1 145 443,66 грн, неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи, та неправильно застосував норми матеріального і процесуального права. Основним мотивом суду було те, що за Актом про зарахування зустрічних однорідних вимог від 21.05.2024 заборгованість ТОВ «Інтекс Інвест» за договором про надання поворотної фінансової допомоги № ЕО-06-01/23 від 06.01.2023 у сумі 870 000 грн припинена, а тому відсутні підстави для нарахування інфляційних втрат та 3 % річних. Водночас апелянт зазначає, що суд не дослідив належним чином саму підставу та дійсність зустрічної заборгованості ТОВ «Ексон Оіл» перед ТОВ «Інтекс Інвест», яка була зазначена в акті зарахування, зокрема за договором поворотної фінансової допомоги № ІІ22-129 від 27.10.2022 та договором поставки № ПТ23-07/10/ІІ від 20.01.2023, матеріали яких у справі відсутні.

На думку скаржника, для встановлення факту припинення зобов`язання шляхом зарахування суд мав перевірити наявність, дійсність, зустрічність, однорідність та строки виконання відповідних вимог, оскільки зарахування припиняє взаємні зобов`язання лише за наявності передбачених статтею 601 ЦК України умов. Ненадання оцінки первісним зобов`язанням ТОВ «Ексон Оіл» перед ТОВ «Інтекс Інвест» призвело, на переконання апелянта, до передчасного висновку про припинення боргу в сумі 870 000 грн.

Апелянт також посилається на презумпцію правомірності правочину, встановлену статтею 204 ЦК України, та зазначає, що суд повинен був дослідити акт зарахування у сукупності з іншими доказами, а не лише виходити з його формального змісту.

Оскільки висновок про припинення основного боргу є, на думку апелянта, необґрунтованим, такими ж необґрунтованими є висновки суду щодо відсутності підстав для стягнення 200 615,85 грн інфляційних втрат та 69 503,01 грн 3 % річних за статтею 625 ЦК України.

Крім того, апелянт наголошує, що відповідно до статей 73-79, 86, 236, 269 ГПК України суд зобов`язаний всебічно, повно й об`єктивно дослідити всі докази та надати оцінку аргументам учасників справи, а у справах про банкрутство - самостійно перевірити обґрунтованість кожної заявленої кредиторської вимоги, її підстави, розмір і момент виникнення. На підтвердження цієї позиції наведено практику Верховного Суду щодо підвищеного стандарту доказування та необхідності детальної перевірки кредиторських вимог у справах про банкрутство.

У зв`язку з цим апелянт вважає, що суд першої інстанції не встановив усіх фактичних обставин, неправильно оцінив докази та дійшов помилкового висновку про відсутність заборгованості, а тому просить скасувати ухвалу від 13.03.2026 у відповідній частині та прийняти нове рішення про визнання кредиторських вимог ТОВ «Ексон Оіл» у повному обсязі.

Не погоджуючись із постановленою ухвалою від 13.03.2026, Товариство з обмеженою відповідальністю «Мідан Центр» звернулося через підсистему «Електронний суд» до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить:

- оскаржувану ухвалу суду першої інстанції скасувати в частині відмови у визнанні кредиторських вимог ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «Мідан Центр» в сумі 27 615 872,75 грн (двадцять сім мільйонів шістсот п`ятнадцять тисяч вісімсот сімдесят дві гривні 75 коп.);

- в цій частині прийняти нове рішення про визнання кредиторських вимог ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «Мідан Центр» до ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «Інтекс Інвест» на загальну суму 27 615 872,75 грн конкурсними та включити до реєстру вимог кредиторів у справі № 908/3497/25, з яких:

- 5 324,80 грн – судовий збір - 1 черга задоволення вимог кредитора;

- 21 580 000,00 грн - основна заборгованість - 4 черга задоволення вимог кредитора;

- 4 691 405,48 грн - нараховані інфляційні втрати на основну суму заборгованості - 4 черга задоволення вимог кредитора;

- 1 339 142,47 грн - нараховані 3% річних на основну суму заборгованості - 4 черга задоволення вимог кредитора.

В апеляційній скарзі заявник зазначає, що суд першої інстанції безпідставно відхилив грошові вимоги ТОВ «Мідан Центр» до ТОВ «Інтекс Інвест» у розмірі 27 615 872,75 грн, оскільки дійшов висновку про відступлення права вимоги за договором поворотної фінансової допомоги № МЦ22-18-ФД від 23.11.2022 на користь ТОВ «Новакс Трейд».

На думку скаржника, такий висновок зроблено без належного дослідження доказів, оскільки в матеріалах справи відсутній сам договір про відступлення права вимоги № ВПВ2203-34 від 22.03.2023, а суд ґрунтував свої висновки виключно на повідомленні про відступлення права вимоги, яке не є правочином та не підтверджує переходу права вимоги до нового кредитора.

Відтак, на думку апелянта, суд помилково встановив факт заміни кредитора та безпідставно відмовив у визнанні основної заборгованості в сумі 21 580 000 грн. У зв`язку з цим також є необґрунтованим відхилення нарахованих на суму основного боргу інфляційних втрат у розмірі 4 691 405,48 грн та 3 % річних у розмірі 1 339 142,47 грн відповідно до статті 625 ЦК України.

Апелянт також посилається на те, що суд першої інстанції не виконав обов`язку щодо всебічного, повного та об`єктивного дослідження всіх обставин і доказів, не надав належної оцінки доводам та запереченням учасників справи, порушив вимоги статей 73-79, 86, 236, 269 ГПК України та не врахував правові висновки Верховного Суду щодо порядку перевірки кредиторських вимог у справах про банкрутство. Суд мав дослідити саме належні первинні документи, які підтверджують виникнення та припинення права вимоги, а не робити висновок про її відступлення на підставі одного повідомлення.

У зв`язку з цим апелянт вважає ухвалу суду першої інстанції такою, що прийнята за неповного з`ясування обставин справи, невідповідності висновків суду встановленим обставинам та неправильного застосування норм матеріального і процесуального права, і просить скасувати її в частині відхилення вимог ТОВ «Мідан Центр» та визнати його кредиторські вимоги до ТОВ «Інтекс Інвест» у заявленому розмірі 27 615 872,75 грн.

3. Короткий зміст вимог відзивів на апеляційні скарги та їх узагальнені доводи.

Учасники справи, скориставшись правом, наданим статтею 263 Господарського процесуального кодексу України, подали відзиви на апеляційні скарги, а саме:

Відзив ТОВ «СЕЛІНГ-ОІЛ» на апеляційну скаргу АТ «УКРНАФТА» на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 13.03.2026.

Відзив на апеляційну скаргу зводиться до того, що доводи АТ «УКРНАФТА» щодо безпідставності визнання грошових вимог ТОВ «СЕЛІНГ-ОІЛ» є необґрунтованими, оскільки право вимоги до ТОВ «ІНТЕКС ІНВЕСТ» у розмірі 106 554 389,64 грн належним чином підтверджене договором про відступлення права вимоги № 06-10-25 від 06.10.2025 та попереднім договором № ДВПВ24-01/ЛТ від 09.01.2024, а право вимоги перейшло до ТОВ «СЕЛІНГ-ОІЛ» з моменту укладення договору.

Зазначається, що обов`язок з оплати відступленого права вимоги був виконаний шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог на підставі Угоди від 08.10.2025, яка підтверджує припинення відповідного грошового зобов`язання, тому відсутність банківського платежу не свідчить про відсутність оплати.

Посилання апелянта на відсутність актів приймання-передачі документів відхиляються, оскільки договір не встановлював обов`язкової письмової форми такої передачі, а необхідні документи, зокрема договір № ДВПВ24-01/ЛТ, були надані суду. Крім того, боржника було належним чином повідомлено про заміну кредитора, однак будь-яких заперечень від ТОВ «ІНТЕКС ІНВЕСТ» не надходило, а сам боржник визнав заявлені ТОВ «СЕЛІНГ-ОІЛ» вимоги.

З огляду на презумпцію правомірності правочину та практику Верховного Суду, заявлені грошові вимоги підтверджені належними первинними документами, які встановлюють підстави виникнення, перехід та розмір заборгованості.

Щодо вимог АТ «УКРНАФТА», ТОВ «СЕЛІНГ-ОІЛ» зазначає, що їх частина у розмірі 75 837 816,94 грн не підтверджена належними доказами, оскільки Акт № 1 від 31.12.2022 про приймання-передачу нафтопродуктів не підписаний ТОВ «ІНТЕКС ІНВЕСТ» і не підтверджує факту передачі та отримання товару, а документи за договором № 12/01/01/1398-З від 14.10.2022 також не підтверджують належним чином передачу товару на зберігання та надання послуг, оскільки відповідні акти частково не підписані сторонами або оформлені неналежним чином, а податкові накладні та бухгалтерські витяги не підтверджують факту надання послуг.

У зв`язку з цим ТОВ «СЕЛІНГ-ОІЛ» вважає, що суд першої інстанції правомірно відхилив відповідну частину вимог АТ «УКРНАФТА», а підстав для скасування ухвали суду першої інстанції в оскаржуваних частинах немає.

Відзив ТОВ «АЗС-Ч» на апеляційну скаргу АТ «УКРНАФТА» на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 13.03.2026.

Основні доводи відзиву на апеляційну скаргу зводяться до того, що грошові вимоги ТОВ «АЗС-Ч» до ТОВ «ІНТЕКС ІНВЕСТ» у розмірі 340 881 724,16 грн є належно підтвердженими первинними документами та правомірно визнані судом першої інстанції.

ТОВ «АЗС-Ч» набуло право вимоги на підставі договору про відступлення права вимоги № 01-10-25 від 01.10.2025, укладеного з ТОВ «ЛІВАЙН ТОРГ», причому до складу відступленої вимоги увійшли права вимоги, набуті ТОВ «ЛІВАЙН ТОРГ» за відповідними договорами відступлення від ТОВ «БАРВІНОК ІНВЕСТ», ТОВ «ГЕРМЕС ОЙЛ» та частково за договором із ТОВ «ІНТЕКС ІНВЕСТ».

Заявник також доводить, що відсутність окремого акту приймання-передачі документів не свідчить про недійсність чи неперехід права вимоги, оскільки договором не передбачено обов`язкової письмової форми такої передачі, а самі договори відступлення, що підтверджують ланцюг переходу права вимоги, наявні в матеріалах справи.

Оплата за відступлене право вимоги була здійснена шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог на підставі Угоди від 09.10.2025, яка, на думку ТОВ «АЗС-Ч», належним чином підтверджує припинення відповідного грошового зобов`язання та не потребує додаткового підтвердження первинними документами щодо зустрічних зобов`язань. Крім того, боржника було належним чином повідомлено про заміну кредитора, при цьому ТОВ «ІНТЕКС ІНВЕСТ» не заявляло жодних заперечень та самостійно визнало грошові вимоги ТОВ «АЗС-Ч», що додатково підтверджує їх обґрунтованість.

Посилаючись на статті 512, 514, 517, 518, 598, 601 ЦК України, статті 45, 59 КУзПБ та практику Верховного Суду, ТОВ «АЗС-Ч» зазначає, що для підтвердження грошових вимог достатньо належних доказів існування зобов`язання та його розміру, якими у цьому випадку є відповідні договори та інші надані документи.

Щодо вимог АТ «УКРНАФТА», ТОВ «АЗС-Ч» вказує на необґрунтованість їх частини, зокрема вимог у розмірі 75 837 816,94 грн за договором поставки № ПН22-132/ІІ від 31.10.2022, оскільки акт приймання-передачі нафтопродуктів № 1 від 31.12.2022 не оформлений покупцем і тому, на думку заявника, не підтверджує належним чином факт та обсяг поставки. Також зазначається про неналежне оформлення документів, поданих на підтвердження вимог за договором № 12/01/01/1398-З від 14.10.2022.

У зв`язку з цим ТОВ «АЗС-Ч» вважає висновки суду першої інстанції щодо визнання вимог ТОВ «АЗС-Ч» та відхилення необґрунтованої частини вимог АТ «УКРНАФТА» законними й обґрунтованими та просить залишити оскаржувану ухвалу без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Відзив ТОВ «БЕСТ ПЕТРОЛ» на апеляційну скаргу АТ «УКРНАФТА» на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 13.03.2026.

ТОВ «БЕСТ ПЕТРОЛ» у відзиві заперечує проти апеляційної скарги АТ «УКРНАФТА», вважаючи її безпідставною та необґрунтованою, і зазначає, що його грошові вимоги до ТОВ «ІНТЕКС ІНВЕСТ» у розмірі 448 623 135,16 грн підтверджені належними первинними документами та правочинами про відступлення права вимоги. Зокрема, право вимоги було набуте ТОВ «БЕСТ ПЕТРОЛ» за договором відступлення права вимоги № 02-10-25 від 02.10.2025, яким передбачено перехід права вимоги з моменту його підписання, а підстави виникнення цього права підтверджуються попередніми договорами відступлення права вимоги.

Доводи апелянта про відсутність доказів оплати за відступлене право вимоги ТОВ «БЕСТ ПЕТРОЛ» спростовуються Угодою про припинення зобов`язань шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог від 07.10.2025, яка підтверджує виконання грошового зобов`язання за договором відступлення відповідно до статті 601 ЦК України.

Посилання на відсутність актів приймання-передачі документів також є необґрунтованими, оскільки умовами договору не встановлено обов`язкової письмової форми такої передачі, а самі договори, що підтверджують ланцюг переходу права вимоги, наявні в матеріалах справи. Крім того, ТОВ «БЕСТ ПЕТРОЛ» повідомило боржника про заміну кредитора, а заперечень від ТОВ «ІНТЕКС ІНВЕСТ» не надходило; боржник визнав заявлені грошові вимоги в повному обсязі.

З огляду на презумпцію правомірності правочину, положення статей 512, 514, 517, 518, 598, 601 ЦК України та правові висновки Верховного Суду щодо підтвердження грошових вимог первинними документами, ТОВ «БЕСТ ПЕТРОЛ» вважає свої вимоги законними, обґрунтованими та такими, що правомірно визнані судом. Також ТОВ «БЕСТ ПЕТРОЛ» заперечує проти вимог АТ «УКРНАФТА» про визнання додаткових грошових вимог у розмірі 184 113 106,51 грн, зазначаючи, що суд першої інстанції правомірно відхилив вимоги АТ «УКРНАФТА» у частині, яка не була підтверджена належними первинними документами.

Відзив ТОВ «Захід Енерджі» на апеляційну скаргу АТ «УКРНАФТА» на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 13.03.2026.

У відзиві ТОВ «ЗАХІД ЕНЕРДЖІ» зазначає, що доводи АТ «УКРНАФТА» про необґрунтованість визнання грошових вимог ТОВ «ЗАХІД ЕНЕРДЖІ» у розмірі 299 310 775,34 грн є безпідставними, оскільки право вимоги до ТОВ «ІНТЕКС ІНВЕСТ» було належним чином набуте за договором про відступлення права вимоги № 03-10-25 від 03.10.2025, а його розмір та підстави виникнення підтверджуються наявними у матеріалах справи первинними документами, зокрема договором відступлення № ДВПВ24-01/ЛТ від 09.01.2024.

Оплата за відступлене право вимоги була здійснена шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог на підставі Угоди від 06.10.2025, що, на думку заявника, є належним підтвердженням виконання грошового зобов`язання. При цьому закон не вимагає обов`язкового оформлення окремого акту приймання-передачі документів, якщо договором такого обов`язку у письмовій формі не передбачено.

ТОВ «ЗАХІД ЕНЕРДЖІ» також посилається на те, що боржника було належним чином повідомлено про заміну кредитора, будь-яких заперечень від ТОВ «ІНТЕКС ІНВЕСТ» не надходило, а сам боржник визнав заявлені грошові вимоги. Заявник вважає, що відповідно до статей 512, 514, 517, 518, 598, 601, 204 ЦК України та практики Верховного Суду наданих документів достатньо для підтвердження існування, розміру та переходу права вимоги, а тому вимоги ТОВ «ЗАХІД ЕНЕРДЖІ» є законними й обґрунтованими.

Щодо вимог АТ «УКРНАФТА» у розмірі 184 113 106,51 грн, то ТОВ «ЗАХІД ЕНЕРДЖІ» вказує на їх недоведеність, оскільки додані до заяви акти приймання-передачі товару на зберігання, товару та наданих послуг не підписані боржником, а частина з них також не підписана АТ «УКРНАФТА», тоді як податкові накладні та бухгалтерські витяги не підтверджують реальності відповідних господарських операцій.

У зв`язку з цим ТОВ «ЗАХІД ЕНЕРДЖІ» вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано відхилив непідтверджену частину вимог АТ «УКРНАФТА», а підстав для задоволення апеляційної скарги немає.

Відзив ТОВ «Волинь-Паливо» на апеляційну скаргу АТ «УКРНАФТА» на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 13.03.2026.

У відзиві ТОВ «ВОЛИНЬ-ПАЛИВО» заперечує проти доводів апеляційної скарги АТ «УКРНАФТА» та зазначає, що грошові вимоги до ТОВ «ІНТЕКС ІНВЕСТ» підтверджені договором поставки нафтопродуктів № ВВ-00015 від 01.03.2023, додатковими угодами, актами приймання-передачі та актом звірки розрахунків.

Вказує, що умовами договору сторони передбачили оформлення поставки саме актами приймання-передачі, а поставка здійснювалася на умовах EXW у резервуарах Ренійського НПК АТ «Одеснафтопродукт», тому вимога апелянта про обов`язкове надання ТТН чи залізничних накладних не відповідає погодженим сторонами умовам поставки. Акти приймання-передачі є первинними документами, що підтверджують факт передачі товару та є підставою для виникнення обов`язку з його оплати. Додатково на підтвердження реальності господарських операцій зазначено, що боржник здійснював часткову оплату поставлених нафтопродуктів, а під час розгляду кредиторських вимог не заявляв заперечень щодо договору чи первинних документів. Акт звірки розрахунків поданий не як єдиний доказ заборгованості, а у сукупності з іншими первинними документами.

ТОВ «ВОЛИНЬ-ПАЛИВО» також посилається на практику Верховного Суду, відповідно до якої суд у справі про банкрутство має самостійно дослідити сукупність доказів, перевірити обґрунтованість та розмір кредиторських вимог і надати оцінку запереченням щодо них. За результатами такого дослідження суд першої інстанції обґрунтовано визнав вимоги ТОВ «ВОЛИНЬ-ПАЛИВО» у розмірі 24 311 149,08 грн.

Щодо власних вимог АТ «УКРНАФТА» ТОВ «ВОЛИНЬ-ПАЛИВО» зазначає, що суд першої інстанції правомірно відхилив їх частину, оскільки апелянтом не було надано сукупності належних і достатніх доказів на підтвердження всієї заявленої суми 219 830 477,34 грн, а тому АТ «УКРНАФТА» не виконало підвищеного стандарту доказування, необхідного для підтвердження кредиторських вимог у справі про банкрутство.

Відзив ТОВ «Ойл Старт» на апеляційну скаргу АТ «УКРНАФТА» на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 13.03.2026.

ТОВ «ОЙЛ СТАРТ» у відзиві заперечує проти апеляційної скарги АТ «УКРНАФТА», вважаючи ухвалу Господарського суду Запорізької області від 13.03.2026 законною та обґрунтованою.

Щодо грошових вимог ТОВ «ОЙЛ СТАРТ» зазначено, що заборгованість за договором поставки нафтопродуктів № ОС-0327 від 01.03.2023 підтверджується підписаними сторонами актами приймання-передачі товару, які відповідно до умов договору є підставою для виникнення обов`язку покупця з оплати, а відсутність ТТН чи залізничних накладних не спростовує факту передачі товару та виникнення заборгованості. Заявлені вимоги стосуються виключно неоплаченої частини поставок, тому необхідності надання документів щодо вже оплачених поставок немає. Акт звірки розрахунків не є єдиним доказом заборгованості, а поданий у сукупності з первинними документами та договором про залік зустрічних однорідних вимог від 24.09.2025 підтверджує розмір і підстави заборгованості.

Посилання апелянта на ненадання договорів відступлення права вимоги та первинних документів щодо правовідносин ТОВ «ОЙЛ СТАРТ» з іншими особами є безпідставними, оскільки такі документи не є необхідними для підтвердження заборгованості ТОВ «ІНТЕКС ІНВЕСТ» перед ТОВ «ОЙЛ СТАРТ» за договором поставки. При цьому суд у справі про банкрутство самостійно перевіряє заявлені кредиторські вимоги та оцінює всі подані докази в їх сукупності, що відповідає правовим висновкам Верховного Суду.

Щодо вимог самого АТ «УКРНАФТА» ТОВ «ОЙЛ СТАРТ» зазначає, що апелянтом не доведено належними доказами існування зобов`язань боржника у заявленому розмірі 219 830 477,34 грн, у зв`язку з чим суд першої інстанції обґрунтовано визнав лише 35 717 370,83 грн, а в решті вимог правомірно відмовив.

Відзив ТОВ «Аваста Компані» на апеляційну скаргу АТ «УКРНАФТА» на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 13.03.2026.

ТОВ «АВАСТА КОМПАНІ» у відзиві просить відхилити доводи апеляційної скарги АТ «УКРНАФТА», посилаючись на те, що додаткові грошові вимоги ТОВ «АВАСТА КОМПАНІ» до ТОВ «ІНТЕКС ІНВЕСТ» підтверджені належними первинними документами.

Щодо договору поставки нафтопродуктів № НП-010324 від 01.03.2023 зазначено, що додаткові угоди та акти приймання-передачі товару передбачені самим договором, належним чином оформлені та підтверджують погодження асортименту, кількості, вартості товару і факт його передачі, а право власності за умовами договору переходить у момент підписання акту приймання-передачі та/або видаткової накладної. При цьому договір не ставить передачу товару чи виникнення обов`язку з його оплати в залежність від наявності ТТН або залізничних накладних, тому їх відсутність, на думку кредитора, не спростовує факт господарської операції. Акт звірки також подавався не як єдиний доказ, а разом із договорами, додатковими угодами, актами та іншими первинними документами.

Щодо договорів позики № 22П та № 29П ТОВ «АВАСТА КОМПАНІ» зазначає, що факт укладення договорів, перерахування та отримання боржником коштів підтверджений відповідними договорами та платіжними інструкціями, а тому вимоги є документально обґрунтованими; вимоги АТ «УКРНАФТА» про необхідність додаткового підтвердження економічної доцільності позик, наявності розпорядчих документів органів управління та фінансово-господарського аналізу сторін кредитор вважає необґрунтованими, оскільки такі документи не є необхідними для підтвердження існування грошового зобов`язання. При цьому у відзиві посилається на практику Верховного Суду щодо можливості підтвердження грошових вимог у справі про банкрутство первинними документами та щодо обов`язку суду встановити наявність або відсутність грошового зобов`язання на підставі таких доказів.

Щодо оскарження відхилення вимог АТ «УКРНАФТА» зазначено, що частина заявленої ним заборгованості не підтверджена належно оформленими первинними документами: відповідні акти приймання-передачі, документи щодо передачі товару на зберігання та надання послуг не містять підписів боржника та/або самого АТ «УКРНАФТА», а тому не підтверджують фактичного здійснення відповідних господарських операцій. Податкові накладні та бухгалтерські витяги, на думку ТОВ «АВАСТА КОМПАНІ», не усувають відсутності належно оформлених первинних документів. Крім того, частина вимог АТ «УКРНАФТА» була відхилена судом з огляду на відсутність належного підтвердження, тоді як інші вимоги підтверджені рішеннями Господарського суду Дніпропетровської області від 18.12.2025 у справі № 904/5798/25 та від 02.12.2025 у справі № 904/5797/25.

У зв`язку з цим ТОВ «АВАСТА КОМПАНІ» вважає ухвалу Господарського суду Запорізької області від 13.03.2026 обґрунтованою, а доводи апеляційної скарги АТ «УКРНАФТА» - такими, що не спростовують встановлених судом обставин.

Відзив ТОВ «Інтекс Інвест» на апеляційну скаргу АТ «УКРНАФТА» на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 13.03.2026.

У відзиві ТОВ «ІНТЕКС ІНВЕСТ» зазначає, що апеляційна скарга АТ «УКРНАФТА» є необґрунтованою, оскільки суд першої інстанції правомірно визнав лише ті грошові вимоги, які були підтверджені судовими рішеннями та належними доказами.

Боржник наголошує, що спірна частина вимог за договорами № ПН22-132/ІІ від 31.10.2022 та № 12/01/01/1398-З від 14.10.2022 не підтверджена належними первинними документами, оскільки відповідні акти приймання-передачі товару, товару на зберігання та наданих послуг не підписані сторонами, що суперечить умовам укладених договорів, якими саме підписання актів визначено моментом передачі товару, переходу права власності та фактичного надання послуг. Надані АТ «УКРНАФТА» витяги з бухгалтерської системи не є первинними документами, не підтверджують здійснення господарських операцій, а податкові накладні також не підтверджують факту передачі товару та виникнення заборгованості. Відтак, на думку боржника, заявником не доведено належними та допустимими доказами ані факту виконання відповідних договорів, ані виникнення заборгованості у заявленому розмірі.

ТОВ «ІНТЕКС ІНВЕСТ» посилається на принцип змагальності та обов`язок кредитора довести обставини, на які він посилається, а також на практику Верховного Суду щодо необхідності детальної перевірки судом у справі про банкрутство підстав, характеру, розміру та моменту виникнення кредиторських вимог з метою недопущення визнання необґрунтованої заборгованості та порушення прав інших кредиторів.

З огляду на це боржник вважає, що Господарський суд Запорізької області обґрунтовано відхилив непідтверджену частину вимог АТ «УКРНАФТА», а підстав для їх додаткового визнання за результатами апеляційного перегляду немає.

Відзив ТОВ «Вєгарт Оіл» на апеляційну скаргу АТ «УКРНАФТА» на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 13.03.2026.

У відзиві ТОВ «ВЄГАРТ ОІЛ» зазначає, що доводи апеляційної скарги АТ «УКРНАФТА» є безпідставними та необґрунтованими, оскільки грошові вимоги ТОВ «ВЄГАРТ ОІЛ» до ТОВ «ІНТЕКС ІНВЕСТ» підтверджені належними первинними документами.

Зокрема, спростовується твердження про відсутність актів приймання-передачі товару на зберігання (Додатків № 3), оскільки такі акти за кожний відповідний місяць були долучені до заяви з грошовими вимогами. Також зазначається, що щомісячні акти приймання-передачі товару та наданих послуг (Додатки № 4) прямо передбачені договором як документи, що підтверджують факт надання послуг та є підставою для їх оплати, а тому їх зведений за місяць характер не свідчить про неналежність таких доказів.

Щодо договору купівлі-продажу нафтопродуктів ТОВ «ВЄГАРТ ОІЛ» вказує, що факт передачі товару підтверджується укладеними сторонами додатковими угодами та актами приймання-передачі нафтопродуктів, причому відповідно до умов договору саме підписання таких актів визначає момент виконання продавцем обов`язку з поставки, переходу права власності та виникнення обов`язку покупця щодо оплати. Відсутність ТТН або залізничних накладних, на думку заявника, не спростовує факту передачі товару та виникнення заборгованості, оскільки договором не встановлено залежність цих обставин від оформлення транспортних документів.

Відзив також містить посилання на підвищений стандарт доказування у справах про банкрутство та зазначається, що ТОВ «ВЄГАРТ ОІЛ» його дотрималося, надавши достатній комплекс документів для підтвердження підстав і розміру заборгованості, у зв`язку з чим суд першої інстанції правомірно визнав заявлені вимоги у розмірі 1 001 064,60 грн.

Крім того, ТОВ «ВЄГАРТ ОІЛ» заперечує проти доводів АТ «УКРНАФТА» щодо невизнаних судом його власних грошових вимог, зазначаючи, що суд обґрунтовано відхилив частину вимог у розмірі 75 837 816,94 грн через відсутність доказів отримання ТОВ «ІНТЕКС ІНВЕСТ» відповідного товару, а документи на підтвердження вимог за договором № 12/01/01/1398-З від 14.10.2022 значною мірою не підписані ТОВ «ІНТЕКС ІНВЕСТ», а частина навіть самим АТ «УКРНАФТА», у зв`язку з чим не можуть вважатися належними первинними документами та підтверджувати заявлену заборгованість.

Відзив ТОВ «Капабланка» на апеляційну скаргу АТ «УКРНАФТА» на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 13.03.2026.

У відзиві ТОВ «КАПАБЛАНКА» зазначає, що доводи апеляційної скарги АТ «УКРНАФТА» є необґрунтованими, оскільки заявлені кредиторські вимоги підтверджені належними та допустимими доказами.

Щодо заборгованості за договором зберігання № ДЗБ22-165/11 від 01.12.2022 вказує, що сторонами відповідно до умов договору укладалися додаткові угоди, якими погоджувалася вартість послуг за відповідні звітні періоди, а факт їх надання та прийняття підтверджується підписаними сторонами актами приймання-передачі товару та наданих послуг (Додаток № 4), складання яких прямо передбачено договором. Тому вимога апелянта про необхідність надання окремих актів щодо кожної АЗС, ТТН, залізничних накладних та доказів відпуску пального не ґрунтується на умовах договору.

Щодо заборгованості за договором купівлі-продажу нафтопродуктів № 3105-23/1 від 31.05.2023 зазначає, що факт поставки підтверджується додатковими угодами та підписаними сторонами актами приймання-передачі нафтопродуктів, складання яких передбачено договором, а угода про пролонгацію заборгованості від 01.05.2025 підтверджує погоджені сторонами умови розрахунків та використовувалась, зокрема, для обґрунтування нарахування 3 % річних та інфляційних втрат.

Відзив також містить посилання на правові позиції Верховного Суду щодо того, що заявник самостійно визначає докази на підтвердження своїх вимог, тоді як суд у справі про банкрутство зобов`язаний перевірити підстави, характер, розмір та момент виникнення грошових вимог. На думку ТОВ «КАПАБЛАНКА», Господарський суд Запорізької області належним чином перевірив подані докази та правомірно визнав вимоги на загальну суму 2 417 164,62 грн, а твердження АТ «УКРНАФТА» про відсутність первинних документів не відповідають матеріалам справи.

Крім того, ТОВ «КАПАБЛАНКА» вважає необґрунтованими доводи АТ «УКРНАФТА» щодо необхідності визнання його вимог до боржника у розмірі 219 830 477,34 грн, оскільки частина заявлених АТ «УКРНАФТА» вимог у розмірі 184 113 106,51 грн не була підтверджена первинними документами або іншими належними доказами, у зв`язку з чим суд правомірно визнав вимоги АТ «УКРНАФТА» лише у розмірі 35 717 370,83 грн.

Відзив ТОВ «Інтекс Інвест» на апеляційну скаргу ТОВ «МАРС 2018» на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 13.03.2026.

Основні доводи відзиву на апеляційну скаргу зводяться до того, що ухвала Господарського суду Запорізької області від 13.03.2026 є обґрунтованою та законною, оскільки грошові вимоги ТОВ «МАРС 2018» до ТОВ «ІНТЕКС ІНВЕСТ» припинилися.

Зокрема, ТОВ «МАРС 2018» у 2023 році відступило ТОВ «ІНЧЕР» право вимоги за договором № 210 від 23.11.2022 на суму 25 291 353,00 грн та ТОВ «ЛІВАЙН ТОРГ» - на суму 17 788 647,00 грн, про що боржника було належним чином письмово повідомлено. Відповідно до статей 512, 514, 516 ЦК України для підтвердження заміни кредитора боржнику не обов`язково надавати сам договір відступлення, а отримані повідомлення є належними доказами переходу відповідних прав вимоги та припинення зобов`язань ТОВ «ІНТЕКС ІНВЕСТ» перед ТОВ «МАРС 2018» на зазначені суми.

Крім того, 07.08.2023 між сторонами укладено договір №263 про зарахування зустрічних однорідних вимог, яким припинено заборгованість ТОВ «ІНТЕКС ІНВЕСТ» перед ТОВ «МАРС 2018» за договором №210 на суму 780 000,00 грн. Вказаний правочин відповідає статті 601 ЦК України, є чинним та не визнаний судом недійсним, а тому відповідно до статті 204 ЦК України є правомірним і підтверджує припинення відповідного зобов`язання. Отже, надані боржником первинні документи підтверджують відсутність у ТОВ «ІНТЕКС ІНВЕСТ» грошового зобов`язання перед ТОВ «МАРС 2018» за договором №210, у зв`язку з чим заявлені кредиторські вимоги правомірно відхилені судом першої інстанції.

При цьому посилання апелянта на відсутність у матеріалах справи самих договорів відступлення та договору, за яким виникли зустрічні вимоги, не спростовують висновків суду, оскільки заявлені вимоги у справі про банкрутство встановлюються шляхом дослідження належних первинних документів, які підтверджують наявність або відсутність грошового зобов`язання.

Відзив ТОВ «Інтекс Інвест» на апеляційну скаргу ТОВ «Мідан Центр» на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 13.03.2026.

Доводи відзиву на апеляційну скаргу зводяться до того, що апеляційна скарга є необґрунтованою, оскільки ТОВ «МІДАН ЦЕНТР» не довело наявності у нього грошових вимог до ТОВ «ІНТЕКС ІНВЕСТ».

Боржник зазначає, що 22.03.2023 був письмово повідомлений про відступлення ТОВ «НОВАКС ТРЕЙД» права вимоги за договором про відступлення права вимоги № ВПВ2203-34 від 22.03.2023, у зв`язку з чим право вимоги за договором про надання поворотної фінансової допомоги № МЦ22-18-ФД від 23.11.2022 на суму 21 580 000,00 грн перейшло до іншого кредитора. При цьому закон не встановлює обов`язку надавати боржнику копію договору про відступлення права вимоги, а ТОВ «ІНТЕКС ІНВЕСТ» не було стороною такого договору, що пояснює відсутність його копії у боржника. Належним доказом повідомлення про заміну кредитора є отримане боржником повідомлення від 22.03.2023, яке було долучене до матеріалів справи.

З огляду на положення статей 512, 514, 516 ЦК України та практику Верховного Суду, саме заявник грошових вимог має довести існування та розмір заявленої заборгованості належними доказами. Оскільки ТОВ «МІДАН ЦЕНТР» не надало договору про відступлення права вимоги та інших належних доказів наявності у нього права вимоги до боржника, суд першої інстанції правомірно встановив відсутність грошового зобов`язання ТОВ «ІНТЕКС ІНВЕСТ» перед ТОВ «МІДАН ЦЕНТР» та відхилив заявлені кредиторські вимоги, у тому числі нараховані 3 % річних та інфляційні втрати.

Відзив ТОВ «Інтекс Інвест» на апеляційну скаргу ТОВ «Ексон Оіл» на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 13.03.2026.

ТОВ «ІНТЕКС ІНВЕСТ» у відзиві зазначає, що апеляційна скарга ТОВ «ЕКСОН ОІЛ» є необґрунтованою та безпідставною, оскільки суд першої інстанції правильно відмовив у визнанні заявлених кредиторських вимог.

Зокрема, Акт про зарахування зустрічних однорідних вимог від 21.05.2024, укладений між сторонами, відповідає вимогам статті 601 ЦК України та підтверджує припинення зобов`язання ТОВ «ІНТЕКС ІНВЕСТ» перед ТОВ «ЕКСОН ОІЛ» на суму 870 000,00 грн за договором про надання поворотної фінансової допомоги № ЕО-06-01/23 від 06.01.2023.

Відповідно до статті 204 ЦК України цей правочин є правомірним, оскільки його недійсність не встановлена законом і він не визнаний судом недійсним. При цьому, на думку ТОВ «ІНТЕКС ІНВЕСТ», посилання апелянта на відсутність доказів виникнення первісних зобов`язань ТОВ «ЕКСОН ОІЛ» перед боржником є безпідставним, оскільки у справі про банкрутство суд встановлює наявність або відсутність грошового зобов`язання боржника на підставі первинних документів та інших належних доказів, а Акт про зарахування підтверджує припинення відповідного зобов`язання. На підтвердження своєї позиції ТОВ «ІНТЕКС ІНВЕСТ» посилається на правові висновки Верховного Суду щодо порядку підтвердження грошових вимог у справах про банкрутство.

Товариство вважає правильним висновок суду першої інстанції про відхилення грошових вимог ТОВ «ЕКСОН ОІЛ» у повному обсязі та просить залишити оскаржувану ухвалу без змін.

Відзив ТОВ «Ойл Старт» на апеляційну скаргу АТ «УКРНАФТА» на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 13.03.2026.

ТОВ «ОЙЛ СТАРТ» у відзиві заперечує проти доводів апеляційної скарги АТ «УКРНАФТА», вважаючи ухвалу Господарського суду Запорізької області від 13.03.2026 законною та обґрунтованою.

Щодо вимог ТОВ «ОЙЛ СТАРТ» зазначено, що заборгованість за договором поставки нафтопродуктів № ОС-0327 від 01.03.2023 підтверджена належними первинними документами, зокрема актами приймання-передачі товару, які відповідно до умов договору є підставою для виникнення обов`язку покупця щодо оплати поставленого товару, а відсутність ТТН чи залізничних накладних не спростовує факту поставки та не впливає на момент виникнення обов`язку з оплати. Вимоги заявлені лише в частині фактично несплаченої заборгованості, тому відсутність актів щодо вже оплачених поставок не має правового значення. Акт звірки розрахунків та договір про залік зустрічних однорідних вимог від 24.09.2025 подані не як єдині докази заборгованості, а в сукупності з первинними документами підтверджують її розмір та правові підстави виникнення. При цьому ТОВ «ОЙЛ СТАРТ» вважає необґрунтованими вимоги апелянта щодо надання договорів відступлення права вимоги та документів, що стосуються взаємовідносин з іншими юридичними особами, оскільки для підтвердження заборгованості ТОВ «ІНТЕКС ІНВЕСТ» перед ТОВ «ОЙЛ СТАРТ» за договором поставки такі документи не є необхідними. У відзиві зазначено, що саме господарський суд здійснює правову оцінку заявлених кредиторських вимог, їх підстав, розміру та моменту виникнення, а ТОВ «ОЙЛ СТАРТ» надало докази, достатні для підтвердження заявленої заборгованості.

Щодо вимог АТ «УКРНАФТА» ТОВ «ОЙЛ СТАРТ» зазначає, що апелянтом не доведено належними доказами наявність у ТОВ «ІНТЕКС ІНВЕСТ» зобов`язань перед АТ «УКРНАФТА» у заявленому розмірі 219 830 477,34 грн, у зв`язку з чим суд першої інстанції правомірно визнав лише 35 717 370,83 грн, а в іншій частині відмовив у визнанні вимог.

4. Рух справи в суді апеляційної інстанції.

Відповідно до протоколів автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.04.2026 у даній справі визначена колегія суддів у складі: головуючий суддя Соп`яненко О.Ю. (суддя-доповідач), судді: Джепа Ю.А., Золотарьова Я.С.

Процесуальний хід розгляду справи відображений у відповідних ухвалах Центрального апеляційного господарського суду.

До Центрального апеляційного господарського суду надійшли відзиви на апеляційну скаргу та клопотання від учасників справи.

У судовому засіданні 21.07.2026 оголошено перерву до 21.07.2026 о 15 год. 00 хв..

У зв`язку з перебуванням судді-доповідача Соп`яненко О.Ю. у відпустці, відповідно до п. 2.7.2 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду у Центральному апеляційному господарському суді, затверджених рішенням, оформленим протоколом зборів суддів Центрального апеляційного господарського суду № 1 від 01.04.2025, розгляд справи № 908/3497/25, призначеної на 21 липня 2026 року не відбувся.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 22.07.2026 розгляд апеляційних скарг Акціонерного товариства «УКРНАФТА» (вх. № 49701), Товариства з обмеженою відповідальністю «Ексон Оіл» (вх. № 49702), Товариства з обмеженою відповідальністю «МАРС 2018» (вх. № 49705), Товариства з обмеженою відповідальністю «Мідан Центр» (вх. № 49706) на ухвали Господарського суду Запорізької області від 09.02.2026, 11.02.2026 (з урахуванням ухвали від 24.02.2026 про виправлення помилки) та від 13.03.2026 у справі № 908/3497/25 призначено на 03.09.2026 о 14 год. 30 хв. в приміщенні Центрального апеляційного господарського суду за адресою: м. Дніпро, проспект Дмитра Яворницького, 65, зал судових засідань № 507.

На підставі розпорядження керівника апарату суду від 03.09.2026, з метою дотримання встановлених законом строків розгляду справи та у зв`язку з перебуванням у відпустці судді Золотарьової Я.С. - члена колегії суддів, відповідно до пункту 2.4.6 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду у Центральному апеляційному господарському суді, затверджених рішенням зборів суддів Центрального апеляційного господарського суду від 01.04.2025 № 1 (зі змінами), призначено автоматичну зміну складу колегії суддів у справі № 908/3497/25 (вх. № 49701).

За результатами повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.09.2026 визначено колегію суддів у складі: головуючого судді – Соп`яненко О.Ю., суддів: Джепи Ю.А., Мартинюка С.В.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 03.09.2026 прийнято до свого провадження апеляційні скарги Акціонерного товариства «УКРНАФТА» (вх. № 49701), Товариства з обмеженою відповідальністю «Ексон Оіл» (вх. № 49702), Товариства з обмеженою відповідальністю «МАРС 2018» (вх. № 49705), Товариства з обмеженою відповідальністю «Мідан Центр» (вх. № 49706) на ухвали Господарського суду Запорізької області від 09.02.2026, 11.02.2026 (з урахуванням ухвали від 24.02.2026 про виправлення помилки) та від 13.03.2026 у справі № 908/3497/25, визначеною колегією суддів.

У судове засідання 09.09.2026 з`явилися представники сторін, що підтверджується протоколом судового засідання.

Колегія суддів у судовому засіданні 09.09.2026 оголосила скорочену (вступну та резолютивну частини) постанову в даній справі.

5. Встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини справи та визначені відповідно до них правовідносини.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 18.12.2025 відкрито провадження у справі № 908/3497/25 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТЕКС ІНВЕСТ», введено мораторій на задоволення вимог кредиторів та процедуру розпорядження майном боржника, розпорядником майна призначено арбітражного керуючого Сєдову Наталю Іванівну.

18.12.2025 на офіційному веб-сайті Верховного Суду оприлюднено оголошення № 77982 про відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ «ІНТЕКС ІНВЕСТ».

У встановлений частиною першою статті 45 Кодексу України з процедур банкрутства строк до суду надійшли заяви з грошовими вимогами до боржника заявників 32, 64, 66, 69, 70, 76, 80, 84, 85, 99, 106, 116, 136, 150, 169, а також заяви заявників 68, 78, 92 та інших кредиторів, які підлягали розгляду судом у попередньому засіданні. Боржником розглянуто заявлені грошові вимоги, за результатами чого розпорядником майна надіслано відповідні повідомлення (звіти), які долучено до матеріалів справи.

Відповідно до ухвали суду від 09.02.2026 визнані, зокрема, наступні вимоги.

Вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «КАПАБЛАНКА» (заявник 16) до ТОВ «ІНТЕКС ІНВЕСТ» виникли на підставі договору від 01.12.2022 № ДЗБ22-165/11 на суму 1 122 842, 38 грн, а також на підставі договору купівлі-продажу нафтопродуктів від 31.05.2023 № 3105-23/1 на суму 1 111 237, 80 грн. За даними бухгалтерського обліку, у ТОВ «ІНТЕКС ІНВЕСТ» наявна кредиторська заборгованість перед ТОВ «КАПАБЛАНКА» за наведеними договорами від 01.12.2022 № ДЗБ22-165/11 на суму 1 122 842, 38 грн., від 31.05.2023 № 3105-23/1 на суму 1 111 237, 80 грн. З урахуванням наявності заборгованості, перевіривши правильність нарахування заявником 3 % річних та інфляційних втрат за період, наведений у заяві з грошовими вимогами, ТОВ «ІНТЕКС ІНВЕСТ» підтверджені грошові вимоги ТОВ «КАПАБЛАНКА» на загальну суму 2 417 164, 62 грн., що складаються з 2 234 080, 18 грн. - заборгованості за основним зобов`язанням, 128 664, 39 грн. - інфляційних втрат та 54 420, 05 грн. - 3 % річних.

Грошові вимоги ТОВ «ВОЛИНЬ-ПАЛИВО» (заявник 28) до ТОВ «ІНТЕКС ІНВЕСТ» виникли на підставі договору поставки нафтопродуктів від 01.03.2023 № ВВ-00015. За період з березня 2023 по серпень 2023 ТОВ «ВОЛИНЬ-ПАЛИВО» поставило ТОВ «ІНТЕКС ІНВЕСТ» нафтопродуктів на суму 339 847 797, 29 грн., при цьому ТОВ «ІНТЕКС ІНВЕСТ» здійснило частковий розрахунок на суму 227 950 000, 00 грн. Також 08.09.2025 між сторонами укладено договір про залік зустрічних однорідних вимог, у зв`язку з чим грошові зобов`язання ТОВ «ІНТЕКС ІНВЕСТ» перед ТОВ «ВОЛИНЬ-ПАЛИВО» за договором поставки нафтопродуктів № ВВ-00015 від 01.03.2023 становлять 20 434 830, 09 грн. З урахуванням умов договору та положень ст. 625 ЦК України кредитором нараховано інфляційне збільшення у розмірі 3 071 802, 53 грн. та 3 % річних у розмірі 804 516, 46 грн. З урахуванням зазначеного, грошові вимоги ТОВ «ВОЛИНЬ-ПАЛИВО» підтверджені на загальну суму 24 311 149, 08 грн., що складаються з 20 434 830, 09 грн. суми заборгованості, 3 071 802, 53 грн. інфляційного збільшення та 804 516, 46 грн. 3 % річних, визнаються ТОВ «ІНТЕКС ІНВЕСТ».

Ухвалою суду від 11.02.2026 розглянуті вимоги, зокрема, таких кредиторів.

Вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «БЕСТ ПЕТРОЛ» (заявник 44) обґрунтовані договором про відступлення права вимоги № 02-10-25 від 02.10.2025; повідомленням про відступлення права вимоги № 02-10-25.1 від 02.10.2025; договором про відступлення права вимоги № БС-31-01/ВС від 31.01.2024; договором про відступлення права вимоги № БС-19-02/ЛТ від 19.02.2024, договором про відступлення права вимоги № ДВПВ24-01/ЛТ від 09.01.2024. З урахуванням зазначеного, вимоги заявника визнані у розмірі 448 623 135, 16 грн. (4-та черга).

За результатами розгляду заявлених вимог суд першої інстанції 13.03.2026 встановив, що грошові вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ОЙЛ СТАРТ» (заявник 32) заявлено до боржника у загальному розмірі 7 709 020,45 грн, з яких 4 898 081,99 грн становить сума основного боргу, 735 240,81 грн - інфляційне збільшення, 1 883 153,25 грн - пеня та 192 544,40 грн - 3 % річних. Вимоги виникли на підставі договору поставки нафтопродуктів № ОС-0327 від 01.03.2023. Судом встановлено, що заявником неправильно розраховано суму пені та її розмір не підтверджено належними доказами, у зв`язку з чим, з урахуванням наявності заборгованості за договором, визнано вимоги ТОВ «ОЙЛ СТАРТ» частково у розмірі 6 485 615,08 грн, з яких 5 825 867,20 грн віднесено до четвертої черги, а 659 747,88 грн - до шостої черги задоволення вимог кредиторів, в іншій частині заяви відмовлено.

Грошові вимоги ТОВ «СЕЛІНГ-ОІЛ» (заявник 64) виникли на підставі договору про відступлення права вимоги № 06-10-25 від 06.10.2025, повідомлення вих. № 06-10-25.1 від 06.10.2025, угоди від 08.10.2025 про припинення зобов`язань шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог, договору про відступлення права вимоги № ДВПВ24-01/ЛТ від 09.01.2024 та повідомлення вих. № 2 від 09.01.2024. З урахуванням зазначених документів та визнання боржником вимог суд визнав грошові вимоги ТОВ «СЕЛІНГ-ОІЛ» у загальному розмірі 106 554 389,64 грн, віднесених до четвертої черги задоволення вимог кредиторів.

Акціонерним товариством «УКРНАФТА» (заявник 66) заявлено грошові вимоги до боржника у розмірі 219 830 477,34 грн, з яких 185 739 065,16 грн - грошові зобов`язання, 34 091 412,18 грн - пеня, а також 5 324,80 грн судового збору. Вимоги обґрунтовано первинними документами, рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 18.12.2025 у справі № 904/5798/25, яке набрало законної сили, додатковим рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 02.01.2026 у справі № 904/5798/25, рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 02.12.2025 у справі № 904/5797/25, яке набрало законної сили, та додатковим рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 25.12.2025 у справі № 904/5797/25.

Досліджуючи вимоги АТ «УКРНАФТА», суд встановив, що щодо договору поставки № ПН22-132/ІІ від 31.10.2022 заявник посилався, зокрема, на Акт № 1 приймання-передачі нафтопродуктів від 31.12.2022 на суму 75 837 816,94 грн. Водночас зазначений акт не підписаний з боку ТОВ «ІНТЕКС ІНВЕСТ». Відповідно до пункту 3.2 договору поставки № ПН22-132/ІІ передача-приймання товару за кількістю і якістю здійснюється у встановленому законодавством України порядку з оформленням акту приймання-передачі товару, а згідно з пунктом 3.3 цього договору моментом поставки товару та переходу права власності на товар до покупця є момент підписання уповноваженими представниками обох сторін акту приймання-передачі товару та/або видаткової накладної. За таких обставин суд дійшов висновку, що Акт № 1 від 31.12.2022 не підтверджує передачу АТ «УКРНАФТА» на користь ТОВ «ІНТЕКС ІНВЕСТ» нафтопродуктів на суму 75 837 816,94 грн, отримання товару боржником та перехід права власності на нього. Зазначений акт також не визнано первинним документом у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», оскільки він не оформлений та не підписаний сторонами договору, а тому не може належним чином підтверджувати заявлені грошові вимоги.

Щодо вимог АТ «УКРНАФТА», заявлених за договором № 12/01/01/1398-З від 14.10.2022, суд встановив, що їх підставою визначено акти приймання-передачі товару на зберігання та акти приймання-передачі товару та наданих послуг. При цьому до заяви додано документи, які не підписані ТОВ «ІНТЕКС ІНВЕСТ», а частина актів не підписана також АТ «УКРНАФТА». Відповідно до підпункту 2.3.1 пункту 2.3 договору замовник зобов`язаний передати товар на зберігання виконавцю на підставі акту приймання-передачі на зберігання, а після закінчення місяця сторонами складається зведений акт приймання-передачі товару та наданих послуг із зазначенням загальної кількості переданого товару. Згідно з пунктом 3.1 договору послуги вважаються фактично наданими сторонами з моменту підписання акту приймання-передачі товару та наданих послуг. Отже, надані документи не підтверджують ані передачу товару на зберігання, ані фактичне надання послуг за договором. Податкові накладні та витяги із системи бухгалтерського обліку, надані заявником, не підтверджують реальності господарських операцій за непідписаними актами. З огляду на положення статей 73, 74, 76, 77, 78, 79 Господарського процесуального кодексу України та правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 23.04.2019 у справі № 910/21939/15, від 12.06.2024 у справі № 910/15023/21 та від 08.04.2025 у справі № 915/615/24, суд виходив із того, що саме заявник грошових вимог повинен довести їх наявність, характер та розмір належними, допустимими, достовірними та вірогідними доказами.

З урахуванням установлених обставин вимоги АТ «УКРНАФТА» визнано частково у розмірі 35 717 370,83 грн, з яких 30 172 472,82 грн віднесено до четвертої черги, а 5 544 898,01 грн - до шостої черги; в іншій частині заяви відмовлено.

Вимоги ТОВ «ЗАХІД ЕНЕРДЖІ» (заявник 70) виникли на підставі договору про відступлення права вимоги № 03-10-25 від 03.10.2025, повідомлення від 03.10.2025, листа ТОВ «ЗАХІД ЕНЕРДЖІ» від 01.10.2025 вих. № 103В, угоди від 06.10.2025 про припинення зобов`язань шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог, договору про відступлення права вимоги № ДВПВ24-01/ЛТ від 09.01.2024 та повідомлення від 09.01.2024. Суд визнав вимоги ТОВ «ЗАХІД ЕНЕРДЖІ» у загальному розмірі 299 310 775,34 грн, віднесених до четвертої черги.

Вимоги ТОВ «АЗС-Ч» (заявник 80) виникли у зв`язку з невиконанням боржником умов договору про відступлення права вимоги № ДВПВ24-01/ЛТ від 09.01.2024 та визнані судом у загальному розмірі 340 887 048,96 грн, віднесених до четвертої черги.

Вимоги ТОВ «ВЄГАРТ ОІЛ» (заявник 84) виникли на підставі договору № ДЗБ 24-02/ІІ від 12.02.2024 та договору купівлі-продажу нафтопродуктів № КП 24-02/ІІ від 12.02.2024. Суд визнав вимоги у розмірі 1 001 064,60 грн, віднесених до четвертої черги.

Додаткові вимоги ТОВ «АВАСТА КОМПАНІ» (заявник 136) у розмірі 394 707 089,84 грн ґрунтувалися на договорі позики № 22П від 14.03.2023, договорі позики № 29П від 27.10.2023, договорі поставки нафтопродуктів № НП-010324 від 01.03.2023 та акті звіряння розрахунків, складеному сторонами. Суд визнав зазначені вимоги у повному заявленому розмірі, віднесеному до четвертої черги.

За результатами розгляду зазначених (та інших) заяв суд першої інстанції дійшов висновку про визнання грошових вимог заявників 32, 64, 66, 69, 70, 76, 80, 84, 85, 99, 106, 116, 136, 150, 169 та зобов`язав розпорядника майна включити відповідні вимоги до реєстру вимог кредиторів відповідно до вимог Кодексу України з процедур банкрутства. Крім того, розпорядника майна зобов`язано внести до першої черги задоволення вимог витрати заявників 32, 64, 66, 69, 70, 80, 84, 85, 136, 150 у розмірі 5 324,80 грн за подання заяви, а також витрати заявників 99, 106, 116, 169 у розмірі 6 656,00 грн за подання заяви відповідно до статті 64 Кодексу України з процедур банкрутства.

Одночасно суд розглянув заяви кредиторів, щодо вимог яких були встановлені обставини, що виключають можливість їх визнання.

Так, ТОВ «МАРС 2018» (заявник 68) звернулося із заявою (вх. № 1121/08-08/26 від 16.01.2026) про визнання кредиторських вимог у розмірі 59 897 118,43 грн, з яких 43 860 000,00 грн – основний борг, 12 003 648,84 грн - інфляційні втрати та 4 033 469,59 грн - 3 % річних. Ліквідатор ТОВ «МАРС 2018» Кучерявий Д.В., аналізуючи банківські виписки, встановив перерахування на користь ТОВ «ІНТЕКС ІНВЕСТ» коштів у загальному розмірі 43 860 000,00 грн із призначенням платежу «Перерахування фінансової допомоги зг. дог. № 210 від 23.11.22 р. без ПДВ». Посилаючись на відсутність у нього примірника договору № 210 від 23.11.2022, ліквідатор вважав, що кошти були перераховані без достатньої правової підстави.

Водночас судом установлено, що 23.11.2022 між ТОВ «МАРС 2018» та ТОВ «ІНТЕКС ІНВЕСТ» укладено договір № 210 про надання поворотної фінансової допомоги, на виконання якого боржник отримав 43 860 000,00 грн. Надалі ТОВ «МАРС 2018» відступило ТОВ «ІНЧЕР» за договором про відступлення права вимоги № 252 від 03.07.2023 право вимоги до ТОВ «ІНТЕКС ІНВЕСТ» за договором № 210 від 23.11.2022 на суму 25 291 353,00 грн, про що боржника повідомлено повідомленням від 03.07.2023 вих. № 252/1. Також ТОВ «МАРС 2018» відступило ТОВ «ЛІВАЙН ТОРГ» за договором про відступлення права вимоги № 262 від 03.07.2023 право вимоги до ТОВ «ІНТЕКС ІНВЕСТ» за договором № 210 від 23.11.2022 на суму 17 788 647,00 грн, про що боржника повідомлено повідомленням від 03.07.2023 вих. № 262/1. Крім того, 07.08.2023 між ТОВ «МАРС 2018» та ТОВ «ІНТЕКС ІНВЕСТ» укладено договір № 263 про залік зустрічних однорідних вимог, за яким припинено в повному обсязі грошові зобов`язання боржника перед ТОВ «МАРС 2018» на суму 780 000,00 грн за договором № 210 від 23.11.2022. Доказів розірвання договору № 210 від 23.11.2022 матеріали справи не містять. За таких обставин суд дійшов висновку про безпідставність посилань ліквідатора ТОВ «МАРС 2018» на безпідставне набуття боржником грошових коштів та відхилив заяву ТОВ «МАРС 2018» у повному обсязі.

ТОВ «ЕКСОН ОІЛ» (заявник 78) звернулося із заявою (вх. № 1185/08-08/26 від 19.01.2026) про визнання кредиторських вимог у загальному розмірі 1 140 118,86 грн, з яких 870 000,00 грн - основний борг, 200 615,85 грн - інфляційні втрати та 69 503,01 грн - 3 % річних. Підставою заявлених вимог заявник визначив перерахування ТОВ «ЕКСОН ОІЛ» на користь ТОВ «ІНТЕКС ІНВЕСТ» коштів у загальному розмірі 1 310 000,00 грн як фінансової допомоги за договором № ЕО-06-01/23 від 06.01.2023, з яких було повернуто 440 000,00 грн. Судом установлено, що 06.01.2023 між ТОВ «ЕКСОН ОІЛ» та ТОВ «ІНТЕКС ІНВЕСТ» укладено договір про надання поворотної фінансової допомоги № ЕО-06-01/23, на виконання якого боржник отримав, зокрема, 870 000,00 грн. Водночас 21.05.2024 між ТОВ «ІНТЕКС ІНВЕСТ» та ТОВ «ЕКСОН ОІЛ» складено акт про зарахування зустрічних однорідних вимог, внаслідок якого заборгованість ТОВ «ІНТЕКС ІНВЕСТ» перед ТОВ «ЕКСОН ОІЛ» за вказаним договором у сумі 870 000,00 грн припинилася. За відсутності основної заборгованості суд визнав безпідставним нарахування інфляційних втрат та 3 % річних і відхилив заяву ТОВ «ЕКСОН ОІЛ» у повному обсязі.

ТОВ «МІДАН ЦЕНТР» звернулося із заявою (вх. № 1284/08-08/26 від 19.01.2026) про визнання грошових вимог, посилаючись на договір про надання поворотної фінансової допомоги № МЦ22-18-ФД від 23.11.2022. За умовами цього договору ТОВ «МІДАН ЦЕНТР» як позикодавець зобов`язалося надати ТОВ «ІНТЕКС ІНВЕСТ» поворотну фінансову допомогу у розмірі 100 000 000,00 грн, а позичальник - повернути її до 22.11.2023. Ліквідатор встановив перерахування боржнику 21 580 000,00 грн та заявив вимоги у загальному розмірі 27 610 547,95 грн, з яких 21 580 000,00 грн - основний борг, 4 691 405,48 грн - інфляційні втрати та 1 339 142,47 грн - 3 % річних. Разом із тим судом встановлено, що за договором про відступлення права вимоги № ВПВ2203-34 від 22.03.2023 ТОВ «МІДАН ЦЕНТР» відступило ТОВ «НОВАКС ТРЕЙД» право вимоги до ТОВ «ІНТЕКС ІНВЕСТ» за договором про надання поворотної фінансової допомоги № МЦ22-18-ФД від 23.11.2022 на суму 21 580 000,00 грн, про що боржника було повідомлено 22.03.2023. У зв`язку з відступленням права вимоги грошові вимоги ТОВ «МІДАН ЦЕНТР» до ТОВ «ІНТЕКС ІНВЕСТ» за вказаним договором відсутні, а відтак відсутні й підстави для нарахування інфляційних втрат та 3 % річних. З огляду на це суд відхилив заяву ТОВ «МІДАН ЦЕНТР».

Окрім того, судом першої інстанції відповідно до статті 243 Господарського процесуального кодексу України встановлено наявність описок у мотивувальній та резолютивній частинах ухвал від 24.02.2026 та 03.03.2026 у справі № 908/3497/25.

6. Оцінка апеляційним господарським судом аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції.

Колегія суддів Центрального апеляційного господарського суду, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційних скарг та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, частково не погоджується з правовим обґрунтуванням та висновками Господарського суду Запорізької області з огляду на наступне.

За змістом наведених у статті 1 КУзПБ термінів, що вживаються для цілей цього Кодексу:

грошовим зобов`язанням (боргом) є зобов`язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України;

кредитором, серед іншого, є юридична особа, яка має вимоги щодо грошових зобов`язань до боржника;

конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника.

У попередньому засіданні господарський суд розглядає всі вимоги кредиторів, що надійшли протягом строку, передбаченого частиною першою статті 45 цього Кодексу, у тому числі щодо яких були заперечення боржника або розпорядника майна (абзац перший частини другої статті 47 КУзПБ).

За результатами розгляду зазначених заяв господарський суд постановляє ухвалу про визнання чи відхилення (повністю або частково) вимог таких кредиторів (абзац четвертий частини шостої статті 45 КУзПБ).

Отже, під час розгляду заявлених до боржника кредиторських вимог, суд, в силу наведених вище норм, з`ясовує правову природу таких вимог, надає правову оцінку доказам, поданим заявником на підтвердження його вимог до боржника, аргументам та запереченням боржника чи інших кредиторів щодо задоволення таких вимог, перевіряє дійсність заявлених вимог, з урахуванням чого встановлює наявність підстав для їх визнання чи відхилення (повністю або частково).

Згідно усталеної практики Верховного Суду, заявлені у справі про банкрутство грошові вимоги до боржника можуть підтверджуватися первинними документами (угодами, накладними, рахунками, актами виконаних робіт тощо), що свідчать про цивільно-правові відносини сторін та підтверджують заборгованість боржника перед кредитором, або рішенням юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення такого спору (правовий висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 29.01.2019 у справі № 916/4644/15; постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.02.2019 у справі № 908/710/18, від 02.06.2022 у справі № 917/1384/20, від 30.11.2023 у справі № 910/2423/23, від 01.02.2024 у справі № 910/3835/22, від 29.02.2024 у справі № 908/2586/22 тощо).

Надані кредитором докази мають відповідати засадам належності (стаття 76 ГПК України), допустимості (стаття 77 ГПК України), достовірності (стаття 78 ГПК України) та вірогідності (стаття 79 ГПК України).

Верховний Суд неодноразово звертав увагу, що використання формального підходу при розгляді заяви з кредиторськими вимогами та визнання кредиторських вимог без надання правового аналізу поданій заяві з кредиторськими вимогами, підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог створює загрозу визнання судом у справі про банкрутство фіктивної кредиторської заборгованості до боржника, у тому числі і відкриття на підставі такої заборгованості провадження у справі про банкрутство. Наведене порушує права кредиторів у справі про банкрутство з обґрунтованими грошовими вимогами, а також порушує права боржника у справі про банкрутство.

Для унеможливлення загрози визнання судом у справі про банкрутство фіктивної кредиторської заборгованості до боржника, суду слід розглядати заяви з кредиторськими вимогами із застосуванням засад змагальності сторін у справі про банкрутство у поєднанні з детальною перевіркою підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, розміру та моменту виникнення.

У разі виникнення мотивованих сумнівів сторін у справі про банкрутство щодо обґрунтованості кредиторських вимог, на заявника таких кредиторських вимог покладається обов`язок підвищеного стандарту доказування задля забезпечення перевірки господарським судом підстав виникнення таких грошових вимог, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог (правові висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 07.08.2019 у справі № 922/1014/18, від 07.10.2020 у справі №914/2404/19, від 28.01.2021 у справі № 910/4510/20, від 02.06.2022 у справі №917/1384/20, від 23.03.2023 у справі № 910/3105/21).

Таким чином, для запобігання необґрунтованих вимог до боржника та порушень цим прав його кредиторів до доведення обставин, пов`язаних із виникненням заборгованості боржника-банкрута, пред`являються підвищені вимоги.

За змістом оскаржуваних судових рішень та встановлених місцевим судом обставин вбачається, що скаржник АТ «УКРНАФТА», обґрунтовуючи наявну заборгованість боржника та кредиторські вимоги у відхиленій судом першої інстанції частині, зазначив, що грошові вимоги АТ «УКРНАФТА» на суму 75 837 816,94 грн. виникли на підставі договору поставки № ПН22-132/ІІ від 31.10.2022. В обґрунтування вказаних вимог до заяви про грошові вимоги заявником доданий, зокрема, Акт №1 приймання-передачі нафтопродуктів від 31.12.2022.

З посиланням на пункти 3.2, 3.3 договору, відповідно до яких передача-приймання товару за кількістю і якістю здійснюється у встановленому чинним законодавством України порядку, з оформленням Акту приймання-передачі Товару; моментом поставки Товару і моментом переходу права власності на Товар до Покупця вважається момент підписання уповноваженими представниками обох сторін Акту приймання-передачі Товару та/або видаткової накладної, місцевий суд дійшов висновку, що Акт № 1 від 31.12.2022 не підтверджує передачу АТ «УКРНАФТА» на користь ТОВ «ІНТЕКС ІНВЕСТ» нафтопродуктів на суму 75 837 816,94 грн, отримання товару боржником та перехід права власності на нього. Зазначений акт також не визнано судом первинним документом у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», оскільки він не оформлений та не підписаний сторонами договору, а тому не може належним чином підтверджувати заявлені грошові вимоги.

Щодо вимог АТ «УКРНАФТА», заявлених за договором № 12/01/01/1398-З від 14.10.2022, місцевий суд встановив, що їх підставою визначено акти приймання-передачі товару на зберігання та акти приймання-передачі товару та наданих послуг, які не підписані ТОВ «ІНТЕКС ІНВЕСТ», а частина актів не підписана також АТ «УКРНАФТА».

Виходячи з умов договору, відповідно до підпункту 2.3.1 пункту 2.3 якого замовник зобов`язаний передати товар на зберігання виконавцю на підставі акту приймання-передачі на зберігання, а після закінчення місяця сторонами складається зведений акт приймання-передачі товару та наданих послуг із зазначенням загальної кількості переданого товару; послуги вважаються фактично наданими сторонами з моменту підписання акту приймання-передачі товару та наданих послуг (пунктом 3.1 договору) суд прийшов до висновку, що надані документи не підтверджують ані передачу товару на зберігання, ані фактичне надання послуг за договором. Податкові накладні та витяги із системи бухгалтерського обліку, надані заявником, не підтверджують реальності господарських операцій за непідписаними актами.

При цьому заявник у заяві з грошовими вимогами до боржника самостійно зазначав про непідписання таких актів, проте в обґрунтування реальності таких господарських операцій надав відповідні податкові накладні, а також за Договором №12/01/01/1398-3 від 14.10.2022 ще й витяги з системи бухгалтерії по кожній АЗС, яка приймала на зберігання та здійснювала реалізацію нафтопродуктів за договором.

Колегія суддів зауважує, що у справі про банкрутство господарський суд не розглядає по суті спори стосовно заявлених до боржника грошових вимог, а лише встановлює наявність або відсутність відповідного грошового зобов`язання боржника шляхом дослідження первинних документів (договорів, накладних, актів тощо) та (або) рішення юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення відповідного спору (висновок, викладений у постановах Верховного Суду від 20.05.2026 у справі № 926/2973/24, від 30.04.2026 у справі № 911/1217/25 тощо).

Так, Верховний Суд у постанові від 03.06.2022 у справі № 922/2115/19 виснував про наступне: «Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, тобто спричиняють правові наслідки. Підставою для виникнення в платника права на податковий кредит з податку на додану вартість є факт реального здійснення операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, а також оформлення відповідних операцій належним чином складеними первинними документами, які містять достовірні відомості про їх обсяг та зміст. Встановлюючи правило щодо обов`язкового підтвердження сум податкового кредиту, врахованих платником ПДВ при визначенні податкових зобов`язань, законодавець, безумовно, передбачає, що ці документи є достовірними, тобто операції, які вони підтверджують, дійсно мали місце. Такий висновок сформовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 29.06.2021 зі справи № 910/23097/17.

Отже, оцінюючи податкові накладні у сукупності з іншими доказами у справі, господарські суди повинні враховувати фактичні дії як постачальника так і покупця щодо відображення ними в податковому та бухгалтерському обліку постачання спірного товару. Якщо сторона заперечує факт передачі товару за договором поставки за податковими накладними, але одночасно реєструє податкові накладні на придбання товарів від постачальника та формує як покупець податковий кредит за фактом поставки товару на підставі спірних видаткових накладних, і жодним чином не пояснює свої дії та правову підставу виникнення в платника права на податковий кредит з ПДВ за цими накладними, то така поведінка сторони не є добросовісною та розумною. У такому випадку дії сторони з реєстрації податкових накладних засвідчують волю до настання відповідних правових наслідків, тому податкова накладна, виписана однією стороною в договорі (постачальником) на постачання послуг на користь другої сторони (покупця), може бути допустимим доказом факту прийняття товару від контрагента на визначену суму, якщо покупець вчинив юридично значимі дії, зокрема, відобразив податковий кредит за вказаною господарською операцією з контрагентом…».

У постанові від 29.06.2021 у справі № 910/23097/17 Великою Палатою Верховного Суду викладена наступна правова позиція: «…Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, тобто спричиняють правові наслідки. Підставою для виникнення в платника права на податковий кредит з податку на додану вартість є факт реального здійснення операцій з придбання товарно матеріальних цінностей з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, а також оформлення відповідних операцій належним чином складеними первинними документами, які містять достовірні відомості про їх обсяг та зміст. Встановлюючи правило щодо обов`язкового підтвердження сум податкового кредиту, врахованих платником ПДВ при визначенні податкових зобов`язань, законодавець, безумовно, передбачає, що ці документи є достовірними, тобто операції, які вони підтверджують, дійсно мали місце…».

Податкова накладна (в залежності від фактичних обставин певної справи) може бути допустимим доказом, на підставі якого суд встановлює факт постачання товару покупцю та його прийняття ним, якщо сторона, яка заперечує факт поставки, вчинила юридично значимі дії: зареєструвала податкову накладну; сформувала податковий кредит за вказаною господарською операцією з контрагентом тощо, оскільки підставою для виникнення у платника права на податковий кредит є факт лише реального (фактичного) здійснення господарських операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей та послуг з метою їх використання у власній господарській діяльності (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.06.2022 № 922/2115/19).

Колегія суддів приймає до уваги надані заявником до матеріалів справи податкові накладні (як по Договору №12/01/01/1398-3 від 14.10.2022, так і по Договору №ПН22-132/ІІ від 31/10/2022), які були отримані боржником, частину податкових накладних було затверджено з боку боржника (податкова накладна №9931041 від 31.12.2022 на суму 75 837 816,94 грн. за договором №ПН22-132/ІІ від 31/10/2022) та надані податкові накладні не були заблоковані органами податкової служби. Матеріали справи не містять Розрахунків коригування на надані АТ «УКРНАФТА» до заяви податкові накладні. Вказане узгоджується з приписами ст. 192.1 Податкового кодексу України, відповідно до якої розрахунок коригування, складений постачальником товарів/послуг до податкової накладної, яка складена на отримувача - платника податку, підлягає реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних: постачальником (продавцем) товарів/послуг, якщо передбачається збільшення суми компенсації їх вартості на користь такого постачальника або якщо коригування кількісних та вартісних показників у підсумку не змінює суму компенсації; отримувачем (покупцем) товарів/послуг, якщо передбачається зменшення суми компенсації вартості товарів/послуг їх постачальнику, для чого постачальник надсилає складений розрахунок коригування отримувачу.

Заперечуючи реальність господарської операції, ТОВ «ІНТЕКС ІНВЕСТ» зобов`язано було зареєструвати відповідний Розрахунок коригування, що не спростовано відповідними доказами; надані податкові накладні були зареєстровані податковими органами, що підтверджує правомірність виникнення податкового зобов`язання.

Враховуючи вищенаведене, переглянувши в апеляційному порядку законність ухвали суду першої інстанції в частині розгляду вимог кредитора АТ «УКРНАФТА», дослідивши відповідну заяву АТ «УКРНАФТА» та надані докази на предмет їх належності та допустимості, колегія суддів вважає, що надані кредитором та наявні у справі докази у їх сукупності підтверджують заявлені кредиторські вимоги.

З огляду на викладені вище фактичні обставини справи, судова колегія дійшла висновку, що вимоги Акціонерного товариства «УКРНАФТА» до боржника Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТЕКС ІНВЕСТ» підлягають визнанню у загальному розмірі 219 830 477,34 грн., з включенням до реєстру вимог кредиторів боржника у такій черговості: 185 739 065,16 грн (грошові зобов`язання) - 4 черга задоволення вимог кредиторів; 34 091 412,18 грн (пеня) – 6 черга, 5 324,80 грн (судового збору) - 1 черга задоволення вимог кредиторів.

Визнаючи додаткові вимоги ТОВ «АВАСТА КОМПАНІ» у розмірі 394 707 089,84 грн суд першої інстанції погодився із тим, що такі вимоги підтверджені договором позики № 22П від 14.03.2023, договором позики № 29П від 27.10.2023, договором поставки нафтопродуктів № НП-010324 від 01.03.2023 та актом звіряння розрахунків, складеним сторонами.

Проте, колегія суддів не погоджується із висновком суду першої інстанції щодо визнання вимог кредитора за договором поставки нафтопродуктів № НП-010324 від 01.03.2023 у сумі 92 681 189,52 грн, виходячи з наступного.

Відповідно до п. 1.1 та 1.2 договору поставки, Постачальник зобов`язується передати у власність Покупця нафтопродукти, а Покупець - прийняти й оплатити їх, при цьому асортимент, кількість та ціна товару узгоджуються сторонами в додаткових угодах, які є невід`ємною частиною договору. Відповідно до пункту 3.1 Договору, поставка має здійснюватися на підставі заявки покупця та підписаної сторонами додаткової угоди. Пунктом 3.4 Договору передбачено, що сторони укладають акти приймання - передачі товару, в яких зазначаються найменування, кількість та вартість переданого майна.

На підтвердження заборгованості у сумі 92 681 189,52 грн кредитором надані Акти приймання - передачі товару (зокрема № РН-0000204 від 31.10.2023, № РН-0000225 від 30.11.2023 та інші).

Проте, матеріали справи не містять первинних документів, які б підтверджували реальність фізичного переміщення пального від ТОВ «АВАСТА КОМПАНІ» до ТОВ «ІНТЕКС ІНВЕСТ», заявок покупця (п. 3.1 Договору), товарно - транспортних (ТТН) або залізничних накладних, доказів фактичного отримання пального уповноваженими особами боржника тощо.

Наданий кредитором Акт звіряння взаємних розрахунків за період 01.01.2023 - 09.01.2026 критично оцінюється колегією суддів.

Відповідно до сталої практики Верховного Суду (зокрема, постанови ВС від 11.08.2020 у справі № 910/4919/19, від 21.12.2020 у справі №916/499/20, від 19.04.2018 р. у справі № 905/1198/17; від 24.10.2018р. у справі № 905/3062/17; від 05.03.2019 р. у справі № 910/1389/18 та від 04.12.2019 у справі № 916/1727/17), акт звірки розрахунків у сфері бухгалтерського обліку та фінансової звітності не є зведеним обліковим документом, що відображає стан заборгованості та в окремих випадках - рух коштів у бухгалтерському обліку підприємств, має статус документа, який підтверджує тотожність ведення бухгалтерського обліку спірних господарських операцій обома сторонами спірних правовідносин. Сам по собі акт звірки розрахунків не є належним доказом факту здійснення будь-яких господарських операцій, оскільки не є первинним бухгалтерським обліковим документом.

Застосовуючи у справах про банкрутство підвищений стандарт доказування, колегія суддів зауважує, що кредитор зобов`язаний надати суду саме сукупність первинних документів, які поза розумним сумнівом свідчать про реальність господарської операції. Неподання такої сукупності документів, що підтверджують ланцюг постачання та фізичний рух активів, є підставою для відхилення вимог.

Розглянувши доводи скаржника в цій частині, дослідивши наявні матеріали справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги АТ «Укрнафта» та скасування ухвали Господарського суду Запорізької області від 13.03.2026 в частині визнання додаткових грошових вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «АВАСТА КОМПАНІ» до боржника Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТЕКС ІНВЕСТ» у розмірі 92 681 189,52 грн (за Договором поставки нафтопродуктів № НП-010324 від 01.03.2023).

Доводи апеляційної скарги щодо відсутності доказів, які б обґрунтовували необхідність укладення Товариством з обмеженою відповідальністю «АВАСТА КОМПАНІ» з боржником Товариством з обмеженою відповідальністю «ІНТЕКС ІНВЕСТ» Договорів позики № 22П від 14.03.2023, № 29П від 27.10.2023, тощо не знайшли свого підтвердження під час апеляційного перегляду, у зв`язку з чим ухвала суду першої інстанції в частині визнання додаткових вимог кредитора в цій частині підлягає залишенню без змін.

Також колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції щодо підставності та доведеності кредиторських вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «КАПАБЛАНКА», ТОВ «ВОЛИНЬ-ПАЛИВО», Товариства з обмеженою відповідальністю «БЕСТ ПЕТРОЛ», ТОВ «СЕЛІНГ-ОІЛ», ТОВ «АЗС-Ч», ТОВ «ЗАХІД ЕНЕРДЖІ», ТОВ «ВЄГАРТ ОІЛ» та Товариства з обмеженою відповідальністю «ОЙЛ СТАРТ». Доводи апеляційної скарги АТ «Укрнафта», що надані вказаними кредиторами на підтвердження вимог докази не є належними, достатніми та такими, що у повній мірі підтверджують кредиторські вимоги, спростовуються наявними у справі доказами. Підстав для скасування ухвал Господарського суду Запорізької області в частині визнання грошових вимог вказаних кредиторів колегія суддів не вбачає.

Доводи апеляційних скарг ТОВ «МАРС 2018», ТОВ «ЕКСОН ОІЛ» та ТОВ «МІДАН ЦЕНТР» (інтереси яких представляє арбітражний керуючий Кучерявий Д.В.), грошові вимоги яких судом першої інстанції відхилені, грунтуються на неповному з`ясуванні судом обставин, що мають значення для справи, та неправильному застосуванні норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції у вказаній частині та звертає увагу на наступне. Зокрема, заявник сам визначає докази, які, на його думку, підтверджують заявлені вимоги; проте, обов`язок надання правового аналізу поданих кредиторських вимог, підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог, покладений на господарський суд, який здійснює розгляд справи про банкрутство. Під час розгляду заявлених грошових вимог суд користується правами та повноваженнями, наданими йому процесуальним законом; суд самостійно розглядає кожну заявлену грошову вимогу, перевіряє її відповідність чинному законодавству та за результатами такого розгляду визнає або відхиляє частково чи повністю грошові вимоги кредитора (постанова від 26.02.2019 у справі № 908/710/18).

Як вбачається з матеріалів справи вимоги ТОВ «МАРС 2018» у розмірі 59 897 118,43 грн, з яких 43 860 000,00 грн – основний борг, 12 003 648,84 грн - інфляційні втрати та 4 033 469,59 грн - 3 % річних, обґрунтовані перерахуванням боржнику коштів без достатньої правової підстави у зв`язку з відсутністю у Товариства примірника договору № 210 від 23.11.2022.

Правовою підставою вимог ТОВ «ЕКСОН ОІЛ» у загальному розмірі 1 140 118,86 грн, з яких 870 000,00 грн - основний борг, 200 615,85 грн - інфляційні втрати та 69 503,01 грн - 3 % річних визначено перерахування ТОВ «ЕКСОН ОІЛ» на користь ТОВ «ІНТЕКС ІНВЕСТ» коштів у загальному розмірі 1 310 000,00 грн як фінансової допомоги за договором № ЕО-06-01/23 від 06.01.2023, з яких було повернуто лише 440 000,00 грн.

Грошові вимоги ТОВ «МІДАН ЦЕНТР» грунтуються на договорі про надання поворотної фінансової допомоги № МЦ22-18-ФД від 23.11.2022, за умовами якого перераховано боржнику та не повернуто 21 580 000,00 грн; ліквідатором на суму основного боргу нараховані 4 691 405,48 грн - інфляційних втрат та 1 339 142,47 грн - 3 % річних.

Суд першої інстанції, прийнявши до уваги та дослідивши у попередньому судовому засіданні докази відступлення прав вимоги за наведеними вище договорами та зарахування між боржником та кредиторами зустрічних однорідних вимог, правомірно відхилив грошові вимоги ТОВ «МАРС 2018», ТОВ «ЕКСОН ОІЛ» та ТОВ «МІДАН ЦЕНТР», з чим погоджується колегія суддів апеляційного суду.

Оцінюючи ухвали суду першої інстанції в оскаржуваній частині через призму застосування принципів оцінки доказів та аргументації своїх висновків, викладених в Рішенні ЄСПЛ від 18.07.2006 у справі «Пронін проти України», судова колегія зазначає, що пункт 1 статті 6 Конвенції не зобов`язує національні суди надавати детальну відповідь на кожен аргумент заявника (сторони у справі); суди зобов`язані давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент; межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення; питання чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає із статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки в світлі конкретних обставин справи (пункти 21, 23 Рішення).

У справах Руїс Торіха проти Іспанії, Суомінен проти Фінляндії, Гірвісаарі проти Фінляндії Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 09.12.1994). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), №37801/97 від 01.07.2003).

7. Висновки апеляційного господарського суду за результатами перегляду ухвали суду.

Відповідно до частин 1, 3 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

Згідно зі статтею 277 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування судового рішення повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є, зокрема, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

За наведених вище обставин справи, колегія суддів вважає за необхідне задовольнити частково апеляційну скаргу АТ «Укрнафта» та відхилити апеляційні скарги ТОВ «МАРС 2018», ТОВ «ЕКСОН ОІЛ» та ТОВ «МІДАН ЦЕНТР».

8. Здійснення апеляційним судом розподілу судових витрат.

У зв`язку з переглядом справи судом апеляційної інстанції за апеляційними скаргами Акціонерного товариства «УКРНАФТА», Товариства з обмеженою відповідальністю «Ексон Оіл», Товариства з обмеженою відповідальністю «МАРС 2018» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Мідан Центр» судові витрати відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідних скаржників.

Відповідно до ухвали Центрального апеляційного господарського суду клопотання ліквідатора ТОВ «МАРС 2018» - арбітражного керуючого Кучерявого Д.В. про відстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 13.03.2026 у справі № 904/3497/25 задоволено, сплату судового збору за подання апеляційної скарги на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 13.03.2026 у справі № 904/3497/25 у сумі 7 987,20 грн відстрочено до 01.06.2026. Також, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «МАРС 2018» (вх. № 49705) на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 13.03.2026 у справі № 908/3497/25, об`єднано апеляційні скарги Акціонерного товариства «УКРНАФТА» (вх. № 49701) на ухвали Господарського суду Запорізької області від 09.02.2026, 11.02.2026 (з урахуванням ухвали від 24.02.2026 про виправлення помилки) та від 13.03.2026 у справі № 908/3497/25 та апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «МАРС 2018» (вх. № 49705) на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 13.03.2026 у справі № 908/3497/25 в одне апеляційне провадження для спільного розгляду.

Враховуючи, що апелянтом ТОВ «МАРС 2018» не надані суду докази сплати судового збору до вирішення апеляційної скарги по суті, судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 7 987,20 грн підлягає стягненню з Товариства в дохід Державного бюджету України.

Керуючись статями 129, 240, 269-271, 275, 277, 280, 281-282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Центральний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «УКРНАФТА» на ухвали Господарського суду Запорізької області від 09.02.2026, 11.02.2026 (з урахуванням ухвали від 24.02.2026 про виправлення помилки) та від 13.03.2026 у справі № 908/3497/25 – задовольнити частково.

2. Ухвалу Господарського суду Запорізької області від 13.03.2026 у справі № 908/3497/25 в частині відхилення вимог Акціонерного товариства «УКРНАФТА» до боржника у розмірі 184 113 106,51 грн - скасувати.

3. Визнати грошові вимоги Акціонерного товариства «УКРНАФТА» до боржника Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТЕКС ІНВЕСТ» у загальному розмірі 219 830 477,34 грн., зобов`язати розпорядника майна арбітражну керуючу Сєдову Наталю Іванівну включити вимоги Акціонерного товариства «УКРНАФТА» до реєстру вимог кредиторів Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТЕКС ІНВЕСТ» у такій черговості: 185 739 065,16 грн (грошові зобов`язання) - 4 черга задоволення вимог кредиторів; 34 091 412,18 грн (пеня) – 6 черга, зобов`язати розпорядника майна арбітражну керуючу Сєдову Наталю Іванівну внести витрати Акціонерного товариства «УКРНАФТА» по сплаті судового збору у розмірі 5 324,80 грн (судового збору) за подання заяви з грошовими вимогами до 1-ої черги задоволення вимог кредиторів.

4. Ухвалу Господарського суду Запорізької області від 13.03.2026 в частині визнання додаткових грошових вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «АВАСТА КОМПАНІ» до боржника Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТЕКС ІНВЕСТ» у розмірі 390 966 091,38 грн – скасувати в частині визнання грошових вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «АВАСТА КОМПАНІ» до боржника Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТЕКС ІНВЕСТ» у розмірі 92 681 189,52 грн (за Договором поставки нафтопродуктів № НП-010324 від 01.03.2023).

5. У зазначеній частині грошові вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «АВАСТА КОМПАНІ» до боржника Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТЕКС ІНВЕСТ» - відхилити.

6. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Ексон Оіл» на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 13.03.2026 у справі № 908/3497/25 - залишити без задоволення.

7. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «МАРС 2018» на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 13.03.2026 у справі № 908/3497/25 - залишити без задоволення.

8. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Мідан Центр» на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 13.03.2026 у справі № 908/3497/25 - залишити без задоволення.

9. В іншій частині ухвали Господарського суду Запорізької області від 09.02.2026, 11.02.2026 (з урахуванням ухвали від 24.02.2026 про виправлення помилки) та від 13.03.2026 у справі № 908/3497/25 – залишити без змін.

10. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «МАРС 2018» в дохід Державного бюджету України (Отримувач коштів: ГУК у Дн-кій обл/Шев.р/22030101; Код отримувача (ЄДРПОУ): 37988155; Банк отримувача: Казначейство України (ел. адм. подат.); Код банку отримувача (МФО): 899998; Рахунок отримувача: UA678999980313131206082004628; Код класифікації доходів бюджету: 22030101; Призначення платежу: *;101;) 7987,20 грн (сім тисяч дев`ятсот вісімдесят сім гривень 20 копійок) судового збору за апеляційний перегляд справи.

11. Судові витрати, понесені Акціонерним товариством «УКРНАФТА», Товариством з обмеженою відповідальністю «Ексон Оіл», Товариством з обмеженою відповідальністю «Мідан Центр» у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, покласти відповідно на скаржників.

12. Доручити Господарському суду Запорізької області видачу відповідного наказу.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачені статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови підписано – 28.09.2026.

Головуючий суддя О.Ю. Соп`яненко

Суддя Ю.А. Джепа

Суддя С.В. Мартинюк