Постанова від 23 вересня 2026 р. у справі №904/5726/19 — Центральний апеляційний господарський суд

Суд: Центральний апеляційний господарський суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Господарське

Категорія: лізингу

Дата: 23 вересня 2026 р.

Справа: №904/5726/19

Суддя: Джепа Юлія Артурівна

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.09.2026 м. Дніпро Справа № 904/5726/19

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Джепи Ю.А. (доповідач),

суддів: Соп`яненко О.Ю., Фещенко Ю.В.,

за участю секретаря судового засідання: Антоненко Д.О.,

за участю представників:

приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області (скаржник) Щигарцева І.В. (в залі суду),

позивача (стягувача): адвокат Павленко С.В. (поза межами приміщення суду),

відповідача (боржника): адвокат Носкова Н.М. (в залі суду),

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Щигарцева Ігоря В`ячеславовича

на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 07.07.2026 у справі №904/5726/19 (суддя Назаренко Н.Г.), повний текст складений 09.07.2026,

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Порше Лізинг Україна”, м. Київ,

до Фізичної особи-підприємця Терентьєвої Олени Юріївни, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область,

про стягнення заборгованості за договором про фінансовий лізинг №00010485 від 16.10.2014 в розмірі 2 426 526,05 грн

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог, скарги на бездіяльність приватного виконавця та ухвали суду першої інстанції.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Порше Лізинг Україна» звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Фізичної особи-підприємця Терентьєвої Олени Юріївни про стягнення заборгованості про фінансовий лізинг №00010485 від 16.10.2014 у розмірі 2 426 526,05 грн.

Рішенням від 14.05.2020 Товариству з обмеженою відповідальністю «Порше Лізинг Україна» до Фізичної особи-підприємця Терентьєвої Олени Юріївни про стягнення заборгованості про фінансовий лізинг №00010485 від 16.10.2014 в розмірі 2 426 526,05 грн в задоволенні позову відмовлено.

Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 12.08.2020 апеляційну скаргу задоволено частково. Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 14.05.2020 у справі № 904/5726/19 змінено, виклавши абзац другий резолютивної частини рішення в наступній редакції: «Стягнути з Фізичної особи-підприємця Терентьєвої Олени Юріївни ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код: НОМЕР_1 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Лізинг Україна» (Україна, 02152, м. Київ, проспект Павла Тичини, 1-В, Ідентифікаційний код юридичної особи: 35571472, Банк: Філія «КІБ» ПАТ «Креді Агріколь Банк», адреса банку: 01034, Київ, вул. Володимирська, 23-а, Рахунок № 26004011991000, МФО банку: 300379) заборгованість за Договором про фінансовий лізинг №00010485 від 16.10.2014, яка складається з 96 462 грн. 75 коп. заборгованості за лізинговими платежами; 1 816 533 грн.46 коп. заборгованості за платежами за фактичне використання Об`єкту лізингу; 11 344 грн. 72 коп. - 3 відсотків річних за час прострочення грошового зобов`язання за лізинговими платежами; 110 515 грн. 56 коп. - 3 відсотків річних за час прострочення грошового зобов`язання за платежами за фактичне використання Об`єкту лізингу; 44 056 грн. 41 коп. - інфляційні втрати за час прострочення грошового зобов`язання за лізинговими платежами; 336 696 грн. 29 коп. - інфляційні втрати за час прострочення грошового зобов`язання за платежами за фактичне використання Об`єкту лізингу; 4 612 грн. 21 коп. - пеня у розмірі 10% від простроченої заборгованості.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця Терентьєвої Олени Юріївни ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код: НОМЕР_1 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Лізинг Україна» (Україна, 02152, м. Київ, проспект Павла Тичини, 1-В, Ідентифікаційний код юридичної особи: 35571472, Банк: Філія «КІБ» ПАТ «Креді Агріколь Банк», адреса банку: 01034, Київ, вул. Володимирська, 23-а, Рахунок № 26004011991000, МФО банку: 300379) судовий збір за подання позовної заяви у сумі 36 325,09 грн. та судовий збір за подання апеляційної скарги у сумі 54 487,64 грн. пропорційно розміру задоволених вимог.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

На виконання постанови Центрального апеляційного господарського суду від 12.08.2020 Господарським судом Дніпропетровської області 20.08.2020 видано накази.

Постановою Великої палати Верховного суду від 15.06.2021 касаційну скаргу фізичної особи - Терентьєвої Олени Юріївни задоволено частково. Постанову Центрального апеляційного господарського суду від 12.08.2020 у справі № 904/5726/19 змінено у мотивувальній частині, виклавши її мотивувальну частину в редакції цієї постанови. У решті постанову Центрального апеляційного господарського суду від 12.08.2020 залишено без змін.

10.06.2026 через систему «Електронний суд» від Терентьєвої Олени Юріївни надійшла скарга на дії (бездіяльність) державного/приватного виконавця, в якій скаржник просить визнати бездіяльність неправомірною та зобов`язати приватного виконавця Щигарцева Ігоря В`ячеславовича вчинити дії, визначені ст.ст. 48, 50, 56 Закону України «Про виконавче провадження», направлених на примусове виконання наказу Господарського суду Дніпропетровської області №904/5726/19 від 20.08.2020.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 07.07.2026 у справі №904/5726/19 скаргу Терентьєвої Олени Юріївни на бездіяльність приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Щигарцева Ігоря В`ячеславовича задоволено.

Визнано неправомірною бездіяльність приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Щигарцева Ігоря В`ячеславовича щодо невиконання останнім дій в рамках зведеного виконавчого провадження №63314267 від 16.10.2020, визначених ст.ст. 48, 50, 56 Закону України «Про виконавче провадження»

Зобов`язано приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Щигарцева Ігоря В`ячеславовича вчинити дії, визначені ст.ст. 48, 50, 56 Закону України «Про виконавче провадження», направлених на примусове виконання наказу Господарського суду Дніпропетровської області №904/5726/19 від 20.08.2020.

2. Короткий зміст вимог та узагальнені доводи апеляційної скарги.

Приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області Щигарцев Ігор В`ячеславович, не погодившись із ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 07.07.2026 у справі №904/5726/19, звернувся до Центрального апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати вказану ухвалу повністю.

На думку апелянта, суд першої інстанції безпідставно застосував правові позиції Верховного Суду, викладені у постановах від 23.01.2020 у справі №639/7347/17, від 06.04.2026 у справі №915/2357/19, від 16.04.2026 у справі №915/1567/21 та від 15.06.2026 у справі №915/666/20, оскільки у зазначених справах йшлося про виконання рішень немайнового характеру, тоді як у зведеному виконавчому провадженні №63314267 виконується рішення про стягнення з Терентьєвої Олени Юріївни грошових коштів.

Вказує, що відповідно до ст. 10 Закону України «Про виконавче провадження» при виконанні рішення про стягнення грошових коштів виконавець не обмежений зверненням стягнення виключно на конкретне майно боржника, а має право застосовувати передбачені законом заходи примусового виконання, зокрема звертати стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, а також заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника.

У межах виконавчого провадження приватним виконавцем здійснювалися заходи щодо виявлення коштів та іншого майна боржника, місця роботи та отримання доходів, що підтверджується матеріалами зведеного виконавчого провадження та додатками до скарги, а за час його здійснення з рахунків боржника стягнуто 70 606,59 грн. Крім того, боржнику направлялася вимога про надання копій технічної документації на нерухоме майно, яка була ним проігнорована.

Апелянт також зазначає, що відповідно до ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження» у постанові про опис та арешт нерухомого майна обов`язково зазначаються його технічні характеристики, а тому без отримання правовстановлюючих документів та технічних паспортів виконавець об`єктивно не може провести опис та арешт такого майна.

При цьому 29.06.2026 на адресу приватного виконавця надійшов лист КП ОМР «БТІ та АПР», відповідно до якого надати копії правовстановлюючих документів та технічний паспорт на нежитлові будівлі площею 688,4 кв.м., розташовані за адресою: Сумська обл., м. Охтирка, вул. Перемоги, 200, неможливо через відсутність відповідної інформації; зазначену обставину, на думку апелянта, суд першої інстанції під час судового засідання 07.07.2026 не врахував.

Відтак, на переконання приватного виконавця, усі дії в межах зведеного виконавчого провадження №63314267 вчинялися відповідно до вимог закону та в межах наданих повноважень, а права боржника порушені не були.

Апелянт також вказує на суперечливість ухвали суду першої інстанції, оскільки одночасне визнання бездіяльності у неповерненні виконавчого документа стягувачу на підставі п. 4 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» та зобов`язання приватного виконавця вчинити дії, передбачені ст.ст. 48, 50, 56 цього Закону, фактично унеможливлює виконання такого судового рішення.

З огляду на положення ст.ст. 339, 343, ч. 1 ст. 277 ГПК України апелянт вважає, що наявні підстави для скасування ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 07.07.2026 р. у справі №904/5726/19, у зв`язку з нез`ясуванням обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків суду встановленим обставинам та неправильним застосуванням норм матеріального права.

3. Короткий зміст вимог та узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу позивача (стягувача), а також додаткових пояснень відповідача (боржника) та приватного виконавця (апелянта).

Позивач (стягувач) - ТОВ «Порше Лізинг Україна» вважає апеляційну скаргу Приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Щигарцева Ігоря В`ячеславовича обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню, зазначаючи, що ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 07.07.2026 у справі №904/5726/19 неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права.

Зокрема, ТОВ «Порше Лізинг Україна» погоджується з доводами апелянта щодо нерелевантності правових висновків Верховного Суду, покладених судом першої інстанції в основу ухвали, оскільки у справах №639/7347/17 (постанова від 23.01.2020), №915/2357/19 (постанова від 06.04.2026), №915/1567/21 (постанова від 16.04.2026) та №915/666/20 (постанова від 15.06.2026) йшлося про виконання рішень немайнового характеру, якими судами було визначено конкретний спосіб та об`єкт їх виконання, тоді як у справі №904/5726/19 постановою Центрального апеляційного господарського суду від 12.08.2020 з ФОП Терентьєвої Олени Юріївни на користь ТОВ «Порше Лізинг Україна» стягнуто грошові кошти за договором про фінансовий лізинг №00010485 від 16.10.2014, а конкретного способу виконання рішення судом не визначено, у зв`язку з чим приватний виконавець не був обмежений зверненням стягнення виключно на майно, що знаходиться за адресою: Сумська обл., м. Охтирка, вул. Перемоги (Леніна), буд. 200.

Відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону України «Про виконавче провадження» заходами примусового виконання є, зокрема, звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, а також заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника.

ТОВ «Порше Лізинг Україна» також зазначає, що не відмовлялося у письмовій формі від авансування витрат приватного виконавця щодо отримання документації з БТІ. Крім того, представник стягувача заперечує висновок суду першої інстанції про те, що протягом п`яти років приватним виконавцем не здійснювалося фактичних дій щодо виконання наказу Господарського суду Дніпропетровської області №904/5726/19 від 20.08.2020, оскільки у період з 22.12.2021 по 10.01.2024 з Терентьєвої Олени Юріївни було стягнуто на користь ТОВ «Порше Лізинг Україна» кошти на загальну суму 63 897,83 грн, що підтверджується платіжними дорученнями №8198 від 27.10.2021 року на суму 1 885,56 грн, №8195 від 27.10.2021 року на суму 50 251,46 грн, №9805 від 22.12.2021 року на суму 36,00 грн, №9803 від 22.12.2021 року на суму 959,44 грн, №15542 від 18.08.2023 року на суму 403,39 грн та №18395 від 10.01.2024 року на суму 10 361,98 грн. Вказане, на думку ТОВ «Порше Лізинг Україна», свідчить про вчинення приватним виконавцем виконавчих дій, які частково забезпечили виконання судового рішення, а тому не можуть кваліфікуватися як бездіяльність.

Стягувач також наголошує на тому, що суд першої інстанції не надав оцінки додатковим доказам, поданим приватним виконавцем, зокрема відповіді КП Охтирської міської ради «БТІ та АПР», відповідно до якої в матеріалах інвентарної справи на нерухоме майно по вул. Перемоги (в минулому Леніна), №200 у м. Охтирка Охтирського району Сумської області відсутні відомості про право власності Терентьєвої Олени Юріївни, у зв`язку з чим надати копії правовстановлюючих документів та технічний паспорт на нежитлові будівлі площею 688,4 м2 неможливо через відсутність інформації.

На думку стягувача, зазначений доказ підтверджує об`єктивні перешкоди щодо звернення стягнення на вказане майно та необхідність вчинення виконавцем інших заходів примусового виконання, однак суд першої інстанції його не врахував, чим порушив вимоги ч.ч. 1, 2, 5 ст. 236 ГПК України щодо законності та обґрунтованості судового рішення і надання оцінки всім аргументам учасників справи.

ТОВ «Порше Лізинг Україна» також посилається на поведінку ОСОБА_1 у межах зведеного виконавчого провадження №63320961, зазначаючи, що боржник неодноразово ігнорував виклики приватного виконавця та вимоги про надання технічного паспорта і правовстановлюючих документів на належне їй нерухоме майно, зокрема нежитлову будівлю загальною площею 688,4 м2 за адресою: Сумська обл., м. Охтирка, вул. Перемоги (Леніна), буд. 200, а також протягом тривалого часу не вчиняв жодних дій щодо добровільного виконання рішення суду.

Стягувач зазначає, що у травні 2025 року ним було встановлено факт відчуження ОСОБА_1 після ухвалення 12.08.2020 постанови Центрального апеляційного господарського суду у справі №904/5726/19 двох об`єктів майна, що знаходяться у м. Кривий Ріг та м. Київ, у зв`язку з чим ТОВ «Порше Лізинг Україна» звернулося до Покровського районного суду міста Кривого Рогу та Шевченківського районного суду міста Києва з позовами про визнання відповідних договорів недійсними, за якими відкрито провадження у справах №212/14726/25 та №761/18770/26.

Крім того, у зв`язку з тривалим невиконанням рішення суду та нарахуванням інфляційних втрат ТОВ «Порше Лізинг Україна» звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області на підставі ст. 625 ЦК України з позовом про стягнення 3% річних та інфляційних втрат.

Посилаючись на ч. 5 ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження», стягувач зазначає, що боржник зобов`язаний утримуватися від дій, які унеможливлюють або ускладнюють виконання рішення, допускати виконавця до майна, подавати декларацію про доходи та майно, повідомляти про зміну відповідних відомостей, своєчасно з`являтися на вимогу виконавця та надавати пояснення щодо невиконання рішення або законних вимог виконавця, а тому вважає, що ОСОБА_1 не сприяла виконанню рішення та своєю поведінкою створювала перешкоди для його виконання.

У зв`язку з наведеним ТОВ «Порше Лізинг Україна» вважає наявними підстави для скасування ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 07.07.2026 р. у справі №904/5726/19 та просить прийняти відзив і долучити його до матеріалів справи, задовольнити апеляційну скаргу приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Щигарцева Ігоря В`ячеславовича, скасувати ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 07.07.2026 р. у справі №904/5726/19 та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні скарги Терентьєвої Олени Юріївни на бездіяльність Приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Щигарцева Ігоря В`ячеславовича.

Відповідач (боржник) у поданих додаткових поясненнях зазначає, що ухвала суду першої інстанції є законною та обґрунтованою. Вважає, що посилання апелянта на неправильне застосування судом практики Верховного Суду є безпідставним, оскільки наведені правові висновки стосуються оцінки дій/бездіяльності виконавця щодо дотримання вимог Закону України «Про виконавче провадження», а не способу виконання конкретного судового рішення.

Вимогу приватного виконавця направлено їй 17.06.2026 із викликом на 22.06.2026, однак отримано лише 22.06.2026; на повторну вимогу, направлену на електронну адресу представника боржника/відповідача, 21.07.2026 та 24.07.2026 надано відповіді, зокрема копії технічного паспорту та звіту про оцінку майна.

Доводи апелянта щодо відсутності технічної документації спростовуються листом КП ОМР «БТІ та АПР» №247 від 20.11.2020, згідно з яким документація наявна, однак вартість виготовлення її копій становить 10000,00 грн. На цій підставі приватний виконавець звернувся до стягувача – ТОВ «Порше Лізинг Україна» – з вимогою про авансування витрат, однак відповіді та коштів на проведення виконавчих дій не отримав; відповідну обставину встановлено також під час розгляду скарги боржника Міністерством юстиції України.

При цьому згідно з п.4 ч.1 ст.37 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий документ повертається стягувачу у разі перешкоджання проведенню виконавчих дій або нездійснення авансування витрат, передбаченого ст.43 цього Закону, незважаючи на попередження виконавця. Заперечуючи доводи ТОВ «Порше Лізинг Україна» про необмеженість виконавця у способі виконання рішення, боржник посилається на ч.8 ст.48 Закону України «Про виконавче провадження», яка зобов`язує виконавця систематично перевіряти майновий стан боржника, та ч.1 ст.50 цього Закону, відповідно до якої за відсутності достатніх коштів чи рухомого майна звертається стягнення на нерухоме майно.

На думку боржника, у 2020-2026 роках приватним виконавцем не вчинено належних дій щодо звернення стягнення на належну боржнику нежитлову будівлю загальною площею 688,4 кв.м. за адресою: Сумська область, м. Охтирка, вул. Леніна, буд. 200, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 234199959102, набуту за Договором дарування, серія номер 1628 від 02.09.2014, посвідченим приватним нотаріусом Охтирського міського нотаріального округу Лебедевою Л.М.; вартість майна становить майже 11 000 000,00 грн, що підтверджується звітом про оцінку, а його неушкодженість – Актом приватного виконавця виконавчого округу Сумської області Жованик Ю.А. від 28.07.2026.

Відсутність письмової відповіді ТОВ «Порше Лізинг Україна» на вимогу приватного виконавця №3972 від 07.12.2020 щодо авансування витрат Боржник розцінює як відмову від такого авансування. Стягнення у 2021– 2024 роках коштів у загальному розмірі 70 606,59 грн. не спростовує, на думку боржника, бездіяльності виконавця, оскільки за наявності ліквідного нерухомого майна реальних дій щодо його примусової реалізації не вчинено. Одночасно боржник зазначає, що пасивна поведінка стягувача/позивача щодо контролю виконання Наказу Господарського суду Дніпропетровської області у справі №904/5726/19 та подальше звернення у 2025 році із вимогами про стягнення 3% річних, інфляційних втрат у розмірі 1 110 764,16 грн. та визнання договорів недійсними (т.з. фраудаторність) у справах №904/4621/25, №212/14726/25, на його думку, свідчать про штучне збільшення суми боргу.

Боржник вказує, що 16.10.2020 приватним виконавцем Щигарцевим І.В. відкрито виконавче провадження №63314267 та накладено арешт на все майно Боржника. У 2020-2021 роках справа №904/5726/19 перебувала на розгляді Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду та Великої Палати Верховного Суду, у зв`язку з чим Боржник очікував можливого скасування постанови Центрального апеляційного господарського суду від 12.08.2020. Після початку військової агресії російської федерації Терентьєва Олена Юріївна виїхала до Австрії та не мала доступу до державних реєстрів, у зв`язку з чим, враховуючи наявність ліквідного активу, очікувала належного виконання рішення та закриття виконавчого провадження. Після повернення встановила, що провадження не закрито, а стягувач/позивач звернувся з позовами про стягнення 3% річних, інфляційних втрат у розмірі 1 110 764,16 грн та визнання договорів недійсними, після чого боржник звернулася до Господарського суду Дніпропетровської області та Міністерства юстиції України зі скаргою на бездіяльність приватного виконавця.

Керуючись ст.42 ГПК України, відповідач (боржник) просить прийняти письмові заперечення до розгляду та у задоволенні апеляційної скарги приватного виконавця Щигарцева І.В. на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 07.07.2026 у справі №904/5726/19 відмовити.

З урахуванням додаткових пояснень боржника від 17.08.2026 та змін у виконавчому провадженні №63320961, приватний виконавець надав додаткові пояснення.

Зазначає, що 17.07.2026 представником боржника надано відповідь на вимогу від 17.07.2026 щодо надання копій правовстановлюючих документів та технічної документації на нерухоме майно, у якій повідомлено про відновлення технічної документації. 24.07.2026 представником боржника направлено заяву про долучення до матеріалів виконавчого провадження копії технічного паспорту та звіту про оцінку майна. Після отримання необхідної інформації 27.07.2026 приватним виконавцем укладено договір з приватним виконавцем виконавчого округу Сумської області Жованик Ю.А. щодо перевірки нерухомого майна боржника за адресою: Сумська обл., м. Охтирка, вул. Перемоги, 200, шляхом його огляду та детальної фотофіксації. За Актом приватного виконавця Жованик Ю.А. від 28.07.2026 проведено огляд та фотофіксацію майна ззовні, оскільки доступ до нежитлових приміщень не було надано; пошкоджень внаслідок збройної агресії російської федерації не виявлено.

27.08.2026 боржнику направлено вимогу про надання фотографій приміщень за адресою: Сумська обл., м. Охтирка, вул. Перемоги, 200. 04.09.2026р. Приватним виконавцем винесено постанову про опис та арешт майна боржника, якою описано та накладено арешт на частину нежитлових будівель, що складаються з реммайстерні літ. А, А1 та складу літ. Б, за вказаною адресою. 07.09.2026 представником боржника надіслано запитувані фотографії. 08.09.2026 стягувачу направлено вимогу про авансування додаткових витрат виконавчого провадження, 11.09.2026 стягувач здійснив відповідне авансування. 14.09.2026 винесено постанову про призначення суб`єкта оціночної діяльності – суб`єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні, а 22.09.2026 отримано звіт про оцінку, згідно з яким вартість частини зазначених нежитлових будівель становить 1 201 000,00 грн. Того ж дня сторони виконавчого провадження повідомлено про результати визначення вартості та оцінки майна, а в особистому кабінеті ДП «СЕТАМ» створено заявку на проведення електронного аукціону за початковою вартістю 1 201 000,00 грн. 23.09.2026 на платформі електронного майданчика ДП «СЕТАМ» опубліковано лот №601313, проведення електронного аукціону призначено на 23.10.2026.

Наведені обставини підтверджують вчинення приватним виконавцем послідовних виконавчих дій, спрямованих на звернення стягнення на нерухоме майно, та спростовують твердження боржника про бездіяльність виконавця і «пасивну поведінку» стягувача. Відтак твердження боржника про штучне збільшення заборгованості є безпідставними та необґрунтованими. Крім того, за умови сумлінного виконання боржником обов`язків та реалізації наданих Законом України «Про виконавче провадження» прав звернення стягнення на належне їй нерухоме майно могло бути здійснено ще у 2020 році.

Відповідно до ст.129-1 Конституції України та ст.18 ЦПК України (ст.18 ГПК України) судове рішення, що набрало законної сили, є обов`язковим до виконання, причому відповідний обов`язок насамперед покладається на Боржника. Посилання боржника на проживання за межами України, відсутність доступу до державних реєстрів та обґрунтовані сподівання на закриття виконавчого провадження спростовуються інформацією Державної прикордонної служби України про перетин кордону за період з 16.10.2020 по 22.09.2026. Згідно з нею, Терентьєва О.Ю. виїжджала з України 08.02.2023 та повернулася 06.03.2023, 08.06.2024 та повернулася 11.06.2024, 10.11.2024 та повернулася 17.11.2024, тобто загалом перебувала за межами України близько півтора місяця. Крім того, 23.10.2023 боржник зверталася до виконавця із заявою про закінчення виконавчих проваджень, що підтверджує можливість подавати заяви та клопотання і контролювати хід виконавчого провадження.

Приватний виконавець зазначає, що неповернення виконавчого документа стягувачу за наявності непогашеного боргу не порушує суб`єктивних прав чи законних інтересів боржника, оскільки не тягне негативних юридичних наслідків для нього та спрямоване на забезпечення виконання судового рішення. Завершення виконавчого провадження без його фактичного або часткового виконання не позбавило б стягувача права звертатися з позовами про стягнення 3% річних та інфляційних втрат або визнання договорів щодо відчуження майна недійсними. Натомість, на думку приватного виконавця, боржник, дізнавшись про наявність таких позовів, зловживає процесуальними правами та намагається перекласти відповідальність за невиконання судового рішення на виконавця чи стягувача.

Керуючись ст.ст.161, 166, 169 ГПК України, приватний виконавець просить прийняти додаткові пояснення до апеляційної скарги та долучити їх до матеріалів судової справи.

4. Встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини справи та визначені відповідно до них правовідносин.

Рішенням від 14.05.2020 Товариству з обмеженою відповідальністю «Порше Лізинг Україна» до Фізичної особи-підприємця Терентьєвої Олени Юріївни про стягнення заборгованості про фінансовий лізинг №00010485 від 16.10.2014 в розмірі 2 426 526,05 грн. в задоволенні позову відмовлено.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

15.10.2020 до приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Щигарцева Ігоря В`ячеславовича від ТОВ «Порше Лізинг Україна» надійшли заяви про примусове виконання рішення за вих. №2431 та №2430, у зв`язку з чим 16.10.2020 приватним виконавцем відкрито виконавчі провадження № 63314267 та № 63314531, які того ж дня об`єднано у зведене виконавче провадження № 63320961.

Виконавче провадження №63314267 відкрито на підставі наказу Господарського суду Дніпропетровської області № 904/5726/19 від 20.08.2020, реєстраційний номер виконавчого провадження – 63314267, ідентифікатор доступу – 4А9Г011Е5Г33.

16.10.2020 приватним виконавцем винесено постанови про арешт коштів та майна боржника, а також у межах ВП №63314267 – постанову про накладення арешту на все майно Фізичної особи-підприємця Терентьєвої Олени Юріївни, ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

У ході здійснення виконавчих дій відповідно до відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно встановлено, що Фізичній особі-підприємцю Терентьєвій Олені Юріївні на праві власності належить 1/2 частина нежитлових будівель загальною площею 688,4 кв. м, розташованих за адресою: Сумська область, м. Охтирка, вул. Леніна, буд. 200, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 234199959102. Право власності на 1/2 частину зазначеного майна виникло на підставі договору дарування, серія та номер 1628 від 02.09.2014, посвідченого приватним нотаріусом Охтирського міського нотаріального округу Лебедевою Л.М.

16.11.2020 приватним виконавцем на адресу КП Охтирської МР БТІ направлено запит про надання копій правовстановлюючих документів та технічного паспорта на зазначене нерухоме майно.

02.12.2020 до приватного виконавця надійшла відповідь на запит за вих. № 247 від 20.11.2020, відповідно до якої вказане нерухоме майно є цілісним майновим комплексом, що налічує 27 будівель та споруд, а виготовлення запитуваних документів становитиме майже 10 000,00 грн. У зв`язку з цим 07.12.2020 приватним виконавцем на адресу ТОВ «Порше Лізинг Україна» направлено вимогу про здійснення додаткового авансування витрат виконавчого провадження у сумі 10 000,00 грн. Письмової відмови стягувача від здійснення такого авансування суду не надано. У поясненнях приватного виконавця зазначено, що в телефонній розмові представник стягувача повідомила про неможливість здійснення такого авансування та що станом на час розгляду скарги відповідні кошти стягувачем не авансовані.

25.05.2026 Терентьєва Олена Юріївна звернулася до Міністерства юстиції України зі скаргою на бездіяльність приватного виконавця в порядку статті 74 Закону України «Про виконавче провадження», а 10.06.2026 через систему «Електронний суд» звернулася до Господарського суду Дніпропетровської області зі скаргою на дії (бездіяльність) державного/приватного виконавця, в якій просила визнати бездіяльність неправомірною та зобов`язати приватного виконавця Щигарцева Ігоря В`ячеславовича вчинити дії, визначені статтями 48, 50, 56 Закону України «Про виконавче провадження», спрямовані на примусове виконання наказу Господарського суду Дніпропетровської області №904/5726/19 від 20.08.2020.

Предметом розгляду суду першої інстанції та перегляду в апеляційному порядку є правовідносини, що виникли у зв`язку оскарженням боржником дій (бездіяльності) приватного виконавця під час виконання наказу Господарського суду Дніпропетровської області № 904/5726/19 від 20.08.2020.

5. Оцінка апеляційним господарським судом аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, відзиву та письмових пояснень учасників провадження, перевіривши матеріали справи в межах, визначених статтею 269 Господарського процесуального кодексу України, а також оцінивши повноту встановлення судом першої інстанції обставин справи та правильність застосування норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги з огляду на таке.

Стаття 339-1 ГПК України передбачає право сторін виконавчого провадження звернутися до суду із скаргою, якщо вони вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Статтею 343 ГПК України визначено, що за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд скасовує оскаржувані рішення та визнає дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Виконання судового рішення є завершальною стадією судового провадження. Право на справедливий суд є ілюзорним, якщо судове рішення залишається невиконаним.

Однією з основних засад судочинства визначено обов`язковість судових рішень (пункт 9 частини першої статті 129 Конституції України).

Відповідно до частини першої статті 326 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України - і за її межами.

Конституційний Суд України у Рішенні від 26.06.2013 № 5-рп/2013 зазначив, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13.12.2012 № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25.04.2012 № 11-рп/2012).

Статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Метою виконавчого провадження є задоволення вимог стягувачів (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2019 у справі № 712/8126/17).

Стаття 5 Закону України «Про виконавче провадження» визначає, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Частиною 2 статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Відповідно до норм статті 10 Закону України «Про виконавче провадження» заходами примусового виконання рішення є звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами, звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника.

Тобто виконавець при виконанні рішення про стягнення з боржника грошових коштів не обмежений у заходах виконання рішення шляхом звернення стягнення виключно на конкретне майно боржника.

У даному випадку на виконанні у приватного виконавця Щигарцева І.В. перебуває рішення про стягнення з ОСОБА_1 грошових коштів.

У цій справі судом не вирішувалися способи, якими має виконуватися відповідне рішення, а лише вказується сума яка має бути стягнути із відповідача на користь позивача. Тобто, приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області Щигарцев Ігор В`ячеславович не був обмежений у способі виконання, й не був зобов`язаний виконувати вищевказане рішення лише в межах майна, який знаходиться в місті Охтирка Сумської області.

У той же час, відповідно до вимог розділу VIII Закону України «Про виконавче провадження» виконання рішень немайнового характеру виконується у спосіб передбачений Законом та в межах самого рішення.

За таких обставин помилковим є посилання суду першої інстанції на правові позиції Верховного суду, викладені у постановах від 23.01.2020 у справі №639/7347/17, від 06.04.2026 у справі №915/2357/19, від 16.04.2026 у справі №915/1567/21, від 15.06.2026 у справі №915/666/20, оскільки у наведених справах йдеться про виконання рішень немайнового характеру, й така судова практика не є релевантною до правовідносин у справі, що розглядається.

З матеріалів справи вбачається, що протягом здійснення виконавчого провадження виконавцем вчиняються дії щодо виявлення коштів або іншого майна боржника, місця роботи та отримання доходів тощо. Зокрема, за період з 22.12.2021-10.01.2024 із відповідача стягнуті кошти на рахунок ТОВ «Порше Лізинг Україна» (платіжне доручення № 9805 від 22.12.2021 на суму 36,00 грн; платіжне доручення № 8198 від 27.10.2021 на суму 1 885,56 грн; платіжне доручення № 9803 від 22.12.2021 на суму 959,44 грн; платіжне доручення № 8195 від 27.10.2021 на суму 50 251,46 грн; платіжне доручення № 15542 від 18.08.2023 на суму 403,39 грн; платіжне доручення № 18395 від 10.01.2024 на суму 10 361,98 грн). Крім того, боржнику направлено вимогу про надання копії технічної документації на нерухоме майно, яку боржником проігноровано.

Протиправною бездіяльністю державного виконавця як суб`єкта владних повноважень слід розуміти зовнішню форму поведінки (діяння) цього органу/його посадової особи, яка полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи у нездійсненні юридично значимих й обов`язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб`єкта владних повноважень, були об`єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені.

Для визнання бездіяльності протиправною недостатньо одного лише факту неналежного та/або несвоєчасного виконання обов`язкових дій. Важливими є також конкретні причини, умови та обставини, через які дії, що підлягали обов`язковому виконанню відповідно до закону, фактично не були виконані чи були виконані з порушенням строків.

Крім того, необхідно з`ясувати юридичний зміст, значимість, тривалість та межі протиправної бездіяльності, фактичні підстави її припинення, а також шкідливість/протиправність бездіяльності для прав та інтересів заінтересованої особи.

Якщо певні дії в межах виконавчого провадження за Законом є правом державного виконавця, то саме він вирішує, чи вчиняти ці дії, в якій черговості і в які строки, а не суд чи стягувач або боржник.

Колегія суддів звертає увагу, що у прохальній частині скарги на бездіяльність приватного виконавця у даній справі не зазначено, які саме конкретні дії оскаржуються стягувачем, а вимога стягувача щодо зобов`язання виконавця вчинити дії щодо виконання вимог низьки статей Закону України «Про виконавче провадження», є декларативною, тоді як повинна стосуватися конкретних дій виконавця, до яких його можна зобов`язати по Закону (якщо це належним чином доведено).

Також висновки суду першої інстанції за результатами розгляду скарги, як й власне скарга боржника, за змістом є логічно та нормативно суперечливими, такими, що не відповідають встановленим обставинам.

Так, місцевий господарський суд, задовольняючи скаргу про бездіяльність виконавця, яка, відповідно до змісту скарги та на думку суду першої інстанції, полягає у неповерненні виконавчого документа стягувачеві на підставі вимог пункту 4 частини 1 статті 37 Закону України «Про виконавче провадження», одночасно, зобов`язав (що відповідає прохальній частині скарги) виконавця вчинити дії, визначені ст.ст. 48, 50, 56 Закону України «Про виконавче провадження», направлені на примусове виконання наказу Господарського суду Дніпропетровської області №904/5726/19 від 20.08.2020, тобто продовжити примусове виконання шляхом звернення стягнення на майно боржника.

Бездіяльність виконавця, якщо вона полягає у неповерненні виконавчого документа стягувачові за наявності непогашеного боргу, логічно й фактично не порушує суб`єктивних прав чи законних інтересів боржника, так як не тягне за собою будь-яких юридичних наслідків, спрямованих на виконання рішення.

Також завершення виконавчого провадження без його фактичного або часткового виконання не призвело б до відсутності законних підстав у стягувача звернутись із позовами про стягнення 3% річних та інфляційних витрат за порушення грошового зобов`язання або визнання договорів щодо відчуження майна недійсними, на що як підставу порушення своїх прав бездіяльністю виконавця звертає увагу боржник.

Колегія суддів виходить з того, що відповідно до положень ст. 343 ГПК України, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги на дії чи бездіяльність виконавця не тільки, якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, а й якщо одночасно право заявника не було порушено.

Так, відповідно до вимог статті 56 Закону України «Про виконавче провадження» у постанові про опис та арешт майна (коштів) боржника обов`язково зазначаються: якщо опису підлягає будівля, споруда, приміщення, квартира - загальна площа, кількість кімнат (приміщень), їх площа та призначення, матеріал стін, кількість поверхів, поверх або поверхи, на яких розташоване приміщення (квартира), інформація про підсобні приміщення та споруди, ідентифікатор закінченого будівництвом об`єкта (для об`єктів, яким присвоєно ідентифікатор до проведення опису). Отже, без отримання виконавцем детальної інформації про техничні характеристики нерухомого майна боржника у вигляді копій правовстановлюючих документів та техничних паспортів на нерухоме майно, виконавець не може вчинити дії, направлені на звернення стягнення на таке майно, а саме провести його опис та арешт.

З матеріалів справи вбачається, що боржником (відповідачем) протягом п`яти років не вчинено жодних дій щодо добровільного виконання, зокрема, добровільна сплата боргу або самостійний продаж наявних активів для його погашення, також проігноровано вимоги виконавця щодо надання технічного паспорту та правовстановлюючих документів на належне нерухоме майно, зокрема, нежитловій будівлі загальною площею 688,4 м2, які знаходяться за адресою Сумська обл., м. Охтирка, вул. Перемоги (Леніна), буд. 200.

При цьому, відповідно до змісту листа КП ОМР “БТІ та АПР” від 29.06.2026, надати виконавцю копії правовстановлюючих документів та технічний паспорт на нежитлові будівлі площею 688,4 кв.м., що знаходяться за адресою: Сумська обл., м. Охтирка, вул. Перемоги, 200, є неможливим через відсутність інформації.

Колегія суддів не покладає в основу висновків у справі посилання боржника на те, що вона мала сподівання, що постанова Центрального апеляційного господарського суду від 12.08.2020 буде виконана та виконавцем будуть вчинятися усі належні та допустимі дії, при цьому не здійснюючи жодних дій із добровільного виконання чи сприяння виконанню приватному виконавцю.

Так, відповідно до ч. 5 ст. 19 ЗУ «Про виконавче провадження» боржник зобов`язаний:

- утримуватися від вчинення дій, що унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення;

- допускати в установленому законом порядку виконавця до житла та іншого володіння, приміщень і сховищ, що належать йому або якими він користується, для проведення виконавчих дій;

- за рішеннями майнового характеру подати виконавцю протягом п`яти робочих днів з дня відкриття виконавчого провадження декларацію про доходи та майно боржника, зокрема про майно, яким він володіє спільно з іншими особами, про рахунки у банках чи інших фінансових установах, небанківських надавачах платіжних послуг, електронні гаманці в емітентах електронних грошей, про майно, що перебуває в заставі (іпотеці) або в інших осіб, чи про кошти та майно, належні йому від інших осіб, за формою, встановленою Міністерством юстиції України;

- повідомити виконавцю про зміну відомостей, зазначених у декларації про доходи та майно боржника, не пізніше наступного робочого дня з дня виникнення відповідної обставини;

- своєчасно з`являтися на вимогу виконавця;

- надавати пояснення за фактами невиконання рішень або законних вимог виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження.

Отже, Терентьєва Олена Юріївна як боржник мала сприяти приватному виконавцю у виконанні, повідомляти про зміни відомостей, що можуть вплинути на виконання, здійснювати дії з погашення заборгованості тощо, однак матеріали справи доказів відповідних дій не містять.

Твердження боржника про проживання поза межами України, відсутність доступу до Державних реєстрів та обгрунтовані сподівання на закриття виконавчого провадження, спростовуються матеріалами справи. Зокрема, 23.10.2023 боржник зверталась до виконавця з заявою про закінчення виконавчих проваджень, обгрунтовуючи необхідність у закінченні виконавчих проваджень припиненням здійснення нею підприємницької діяльності та закінченням строку, передбаченого законом для відповідного виду стягнення, що підтверджує можливість боржника подавати заяви та клопотання, здійснювати контроль виконавчого провадження тощо.

Враховуючи викладене, твердження боржника про штучне збільшення заборгованості внаслідок бездіяльності виконавця та пасивної поведінки стягувача колегія суддів вважає безпідставними.

Щодо доданих приватним виконавцем до письмових пояснень від 24.09.2026 (вх.№ 12968/26) доказів, колегія суддів не приймає та не покладає їх в основу висновків у даній справі, з огляду на положення ч. 3 ст. 269 ГПК України, відповідно до якої докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. При цьому, відсутність існування доказів на момент прийняття рішення суду першої інстанції, виключає можливість прийняття апеляційним судом додаткових доказів незалежно від причин їх неподання. Такий висновок зробив Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у справі від 10.09.2025 №906/127/24.

Враховуючи викладене, колегія суддів виснує, що доводи апеляційної скарги знайшли своє підтвердження, й судом першої інстанції надано неправильну правову оцінку визначеним ст. 343 ГПК України підставам та умовам задоволення скарги на дії (бездіяльність) приватного виконавця.

6. Висновки апеляційного господарського суду за результатами розгляду апеляційної скарги.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

Згідно з ч. 1 ст. 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) нез`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

За приписами ч. 2 цієї статті неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Враховуючи викладене, апеляційний господарський суд дійшов висновків про обґрунтованість доводів апеляційної скарги, що свідчить про наявність підстав для скасування оскаржуваної ухвали суду першої інстанції та постановлення нового судового рішення - про відмову у задоволенні скарги Терентьєвої Олени Юріївни на бездіяльність приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Щигарцева Ігоря В`ячеславовича.

7. Розподіл судових витрат.

Враховуючи, що відповідно до положень п.19 ч.2 ст.3 Закону України «Про судовий збір» судовий збір не справляється за подання апеляційної та касаційної скарг на ухвалу суду, постановлену за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, або приватного виконавця під час виконання судового рішення, сплачений приватним виконавцем виконавчого округу Дніпропетровської області Щигарцевем Ігорем В`ячеславовичем відповідно до платіжної інструкції №38297 від 14.07.2026 судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 3 328, 00 грн не стягується з інших учасників, зокрема відповідача (боржника), а підлягає поверненню за умови подання відповідного клопотання особою, яка його сплатила, з огляду на внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом згідно з положеннями ст.7 Закону України «Про судовий збір».

Керуючись ст. ст. 269, 271, 275, 277, 282-284 ГПК України, Центральний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Щигарцева Ігоря В`ячеславовича на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 07.07.2026 у справі №904/5726/19 – задовольнити.

2. Ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 07.07.2026 у справі №904/5726/19 – скасувати, постановивши нове судове рішення про відмову у задоволенні скарги ОСОБА_1 на бездіяльність приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Щигарцева Ігоря В`ячеславовича.

3. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачені ст. ст. 286-289 ГПК України.

Повну постанову складено 28.09.2026.

Головуючий суддя Ю.А. Джепа

Судді: О.Ю. Соп`яненко

Ю.В. Фещенко

Оригінал: reyestr.court.gov.ua