Постанова від 22 вересня 2026 р. у справі №904/4271/26 — Центральний апеляційний господарський суд

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.09.2026 року м.Дніпро Справа № 904/4271/26

Центральний апеляційний господарський суд у складі: головуючого судді Мартинюка С.В.(доповідач у справі),

суддів: Фещенко Ю.В., Золотарьова Я.С.

за участю секретаря судового засідання Рибалки Г.Д.

представники:

прокурор: Бурлаченко О.Л.;

від позивача: не з`явився;

від відповідача: Акулов Є.В. (адвокат),

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги керівника Криворізької центральної окружної прокуратури в інтересах держави в особи Криворізької міської ради на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 17.07.2026, (суддя Ярошенко В.І.)

у справі №904/4271/26

за позовом Криворізької центральної окружної прокуратури в інтересах держави в особі Криворізької міської ради, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область

до Товариства з обмеженою відповідальністю "АВТО-ДІМ КР", м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область

про визнання недійсним договору, додаткових угод та стягнення безпідставно збережених коштів

КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ

Криворізька центральна окружна прокуратура звернулась до Господарського суду Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Криворізької міської ради з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "АВТО-ДІМ КР", в якому просить суд:

- визнати недійсною угоду № 32024019 від 11.07.2024 про внесення змін до діючого договору оренди земельної ділянки (зареєстрованого 02.05.2024 № 54906048), якою внесено зміни до договору оренди земельної ділянки № 2024224 від 09.04.2024, укладену між Товариством з обмеженою відповідальністю “АВТО-ДІМ КР” та Криворізькою міською радою;

- визнати недійсним договір оренди земельної ділянки № 2024709 від 18.11.2024, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю “АВТО-ДІМ КР” та Криворізькою міською радою, щодо земельної ділянки з кадастровим номером 1211000000:06:135:0057 площею 0,3535 га;

- визнати недійсною угоду про внесення змін до діючого договору оренди земельної ділянки (зареєстрованого 20.11.2025 № 57696072) від 17.01.2025 № 32025004, якою внесено зміни до договору оренди земельної ділянки № 2024709 від 18.11.2024, укладену між Товариством з обмеженою відповідальністю “АВТО-ДІМ КР” та Криворізькою міською радою;

- визнати недійсним договір оренди земельної ділянки № 2024708 від 18.11.2024, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю “АВТО-ДІМ КР” та Криворізькою міською радою, щодо земельної ділянки з кадастровим номером 1211000000:06:135:0058 площею 0,1080 га;

- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “АВТО-ДІМ КР” на користь Криворізької міської ради безпідставно збережені кошти у розмірі 2 374 527, 02 грн за користування земельними ділянками комунальної форми власності 1211000000:06:135:0056 площею 0,4615 га, 1211000000:06:135:0057 площею 0,3535 га, 1211000000:06:135:0058 площею 0,1080 га, що знаходяться за адресою: Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вулиця Генерала Радієвського, 25А та 25Б.

Разом з позовною заявою, Криворізькою центральною окружною прокуратурою подано заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту в межах ціни позову на нерухоме майно, що належить Товариству з обмеженою відповідальністю "АВТО-ДІМ КР", а саме:

- будівлі, комплексу будівель та споруд, що розташовані за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Генерала Радієвського, 25А, реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 2991493712060;

- будівлі, автостоянки, що розташовані за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Генерала Радієвського, 25Б, реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 2991512412060.

Заява мотивована тим, що відповідач безпідставно ухиляється від виконання зобов`язання щодо сплати коштів за користування земельними ділянками комунальної форми власності 1211000000:06:135:0056 площею 0,4615 га, 1211000000:06:135:0057 площею 0,3535 га, 1211000000:06:135:0058 площею 0,1080 га, що знаходяться за адресою: Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вулиця Генерала Радієвського, 25А та 25Б, тому прокурор вважає, що невжиття заходів щодо накладення арешту в межах ціни позову на нерухоме майна ТОВ "АВТО-ДІМ КР", може ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

КОРОТКИЙ ЗМІСТ ОСКАРЖУВАНОГО СУДОВОГО РІШЕННЯ У СПРАВІ

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 17.07.2026 відмовлено Криворізькій центральній окружній прокуратурі в задоволенні заяви про забезпечення позову.

Судове рішення мотивоване тим, що заявником не підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову, зокрема, щодо реальності наміру вчинення особами, стосовно яких вживаються заходи забезпечення позову, дій спрямованих на порушення чи таких, що можуть призвести до ускладнення відновлення прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

На думку суду першої інстанції, прокурор жодним чином не обґрунтував, чому стягнення грошових коштів не може бути забезпечено в інший спосіб, який би менше обмежував права відповідача (наприклад, арештом грошових коштів у межах суми стягнення, а не арештом майна, вартість якого згідно з наданими довідками про оцінку значно перевищує ціну позову).

В свою чергу, твердження позивача про те, що невжиття заходів забезпечення позову призведе до порушення прав позивача та унеможливить їх відновлення в повному обсязі в майбутньому, на переконання господарського суду, ґрунтуються виключно на припущеннях.

КОРОТКИЙ ЗМІСТ ВИМОГ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ

Не погодившись з рішенням суду, через систему "Електронний суд", керівник Криворізької центральної окружної прокуратури в інтересах держави в особи Криворізької міської ради звернувся до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить, зокрема, поновити строк на апеляційне оскарження ухвали господарського суду Дніпропетровської області від 17.07.2026 у справі №904/4271/26; скасувати ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 17.07.2026 у справі №904/4271/26 про відмову у забезпеченні позову та ухвалити нове рішення про задоволення заяви про забезпечення позову, а саме накласти арешт в межах ціни позову на нерухоме майно, що належить ТОВ “АВТО-ДІМ КР” (код ЄДРПОУ 42622766), а саме: будівлі, комплексу будівель та споруд, що розташовані за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Генерала Радієвського, 25А, реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 2991493712060; будівлі, автостоянки, що розташовані за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Генерала Радієвського, 25Б, реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 2991512412060.

УЗАГАЛЬНЕНІ ДОВОДИ ОСОБИ, ЯКА ПОДАЛА АПЕЛЯЦІЙНУ СКАРГУ

В обґрунтування апеляційної скарги Скаржник зазначає, що судом першої інстанції було неповно з`ясовано обставини, а також невірно застосовано норми процесуального та матеріального права які мають значення для справи, що призвело до прийняття невірного рішення.

У поданій скарзі Скаржник посилається на те, що у справах про стягнення грошових коштів можливість відповідача в будь-який момент розпорядитися коштами чи відчужити майно є беззаперечною, однак вважає, що вимога суду надати докази наміру відчуження покладає на позивача заздалегідь недосяжний стандарт доказування.

Прокурор спирається на правові висновки Велика Палати ВС та Об`єднаної палати КГС ВС (зокрема постанови від 03.03.2023 у справі № 905/448/22, від 11.12.2023 у справі № 922/3528/23, від 17.06.2022 у справі № 908/2382/21 та від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18), згідно з якими накладення арешту на нерухоме майно у спорах про стягнення коштів є належним і допустимим видом забезпечення позову.

У поданій Скарзі Апелянт зауважує, що за даними ДПС, річний дохід ТОВ «АВТО-ДІМ КР» склав 1 604,6 тис. грн у 2024 році та 1 784,4 тис. грн у 2025 році. Оскільки річний дохід підприємства не перевищує суму позову (2,37 млн грн), арешт коштів на рахунках не зможе забезпечити позов у повному обсязі. Арешт банківських рахунків є більш обмежувальним заходом, оскільки він заблокує сплату заробітної плати, податків та розрахунки з контрагентами. Натомість арешт нерухомого майна обмежує лише право його відчуження, дозволяючи підприємству надалі використовувати це майно та здійснювати господарську діяльність.

Прокурор зазначив, що загальна оціночна вартість будівель мийки та автостоянки по вул. Генерала Радієвського, 25А та 25Б становить 1,29 млн грн (без урахування комунальної землі). Це нерухоме майно є єдиним майном відповідача, за рахунок якого можливо виконати рішення суду у разі задоволення позову.

УЗАГАЛЬНЕНИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЇ ІНШИХ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

У поданому 14.08.2026 відзиві на апеляційну скаргу ТОВ «АВТО-ДІМ КР» заперечує щодо задоволення апеляційної скарги.

В обґрунтування заявленої позиції Відповідач звертає увагу, що 29.06.2026 прокурор вже звертався до суду із заявою про забезпечення майбутнього позову (справа № 904/3920/26), вимагаючи заборонити реєстраційні дії щодо об`єктів нерухомості відповідача по вул. Генерала Радієвського, 25А та 25Б.

Ухвалою від 01.07.2026 у задоволенні цієї заяви було відмовлено через відсутність доказів наміру відчуження майна та зв`язку із грошовою вимогою. Вказана ухвала набрала законної сили й прокурором в апеляційному порядку не оскаржувалася.

Проте друга заява про забезпечення позову подана на підставі тих самих обставин, а змінено лише вид заходу (з заборони реєстраційних дій на арешт того самого майна). Жодних нових доказів вчинення відповідачем дій щодо відчуження майна надано не було.

ТОВ «АВТО-ДІМ КР» зазначає, що згідно позиції Великої Палати Верховного Суду від 24.04.2024, викладеної у справі № 754/5683/22 та ст. 43 ГПК України, повторне звернення є спробою усунути недоліки в обхід порядку апеляційного оскарження, що свідчить про недобросовісність та зловживання процесуальними правами.

Відповідач вважає, що заперечення прокурора фактично зводяться до позиції, що будь-яка заява прокуратури має задовольнятися без належного доказового обґрунтування, що суперечить принципам господарського судочинства. Загальна оціночна вартість нерухомості (1 295,1 тис. грн) майже вдвічі менша за ціну позову (2 374 527,02 грн), тому її арешт об`єктивно не здатний забезпечити повне виконання можливого рішення суду.

На думку Відповідача, оскільки будівля автомийки та автостоянка є основними виробничими активами відповідача, арешт єдиних діючих об`єктів створює надмірний тиск на підприємство.

Посилаючись на постанову ОП КГС ВС від 03.03.2023 у справі № 905/448/22, відповідач вказує, що арешт майна застосовується в межах різниці між ціною позову та коштами на рахунках. Прокурор не довів відсутність коштів на рахунках і не обґрунтував неможливість застосування менш обтяжливого заходу — арешту коштів.

РУХ СПРАВИ В СУДІ АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.07.2026 для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді – Мартинюка С.В. (доповідач), судді – Фещенко Ю.В., Золотарьова Я.С.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 04.08.2026 поновлено керівнику Криворізької центральної окружної прокуратури в інтересах держави в особі Криворізької міської ради строк на апеляційне оскарження ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 17.07.2026 у справі №904/4271/26; відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою керівника Криворізької центральної окружної прокуратури в інтересах держави в особи Криворізької міської ради на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 17.07.2026 у справі №904/4271/26; розгляд справи №904/4271/26 призначений у судовому засіданні на 23.09.2026

14.08.2026 до суду через систему «Електронний суд» від ТОВ «АВТО-ДІМ КР» надійшов відзив (з уточненнями) на апеляційну скаргу, за змістом якого заявник заперечує щодо задоволення апеляційної скарги.

18.08.2026 до суду через систему «Електронній суд» від керівника Криворізької центральної окружної прокуратури надійшла відповідь на відзив ТОВ «АВТО-ДІМ КР» на апеляційну скаргу, за змістом якої Скаржник просить задовольнити апеляційну скаргу та вважає доводи Відповідача безпідставними.

ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ УЧАСНИКІВ СПРАВИ І ВИСНОВКІВ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ

Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1). Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2). Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього (ч. 3). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4).

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлених місцевим господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно зі статтею 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи. Воно полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судового рішення або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Заходи до забезпечення позову можуть вживатися лише за умов, визначених статтею 136 Господарського процесуального кодексу, а саме: якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити:

- виконання рішення суду;

- ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання (постанова Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року у справі №753/22860/17).

Умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, що має бути підтверджено доказами наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.

При цьому частина четверта статті 137 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Згідно з ч. 4 ст. 139 ГПК України у заяві можуть бути зазначені кілька заходів забезпечення позову, що мають бути вжиті судом, із обґрунтуванням доцільності вжиття кожного з цих заходів. Отже, з положень ч. 4 ст. 139 ГПК України слідує, що особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених ст. 74 ГПК України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Частиною 1 статті 140 ГПК України встановлено, що заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

За приписами ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Отже питання задоволення заяви сторони у справі про застосування заходів до забезпечення позову вирішується судом в кожному конкретному випадку, виходячи з характеру обставин справи, що дозволяють зробити висновок щодо утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду у випадку невжиття заходів забезпечення позову.

Під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, адже питання про обґрунтованість заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову (аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 17.12.2018 у справі № 914/970/18, від 10.11.2020 у справі № 910/1200/20).

Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків від заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Заходи забезпечення позову повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Відповідні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18, у постанові Верховного Суду від 10.11.2020 у справі № 910/1200/20.

Колегія апеляційного господарського суду зауважує, що обрані заходи до забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб`єкта господарювання, якщо така діяльність, у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зниження його вартості.

Апеляційним судом встановлено, що прокурор у поданій заяві посилається на те, що виконання в майбутньому судового рішення у даній справі у разі задоволення позовних вимог безпосередньо пов`язане з наявністю у відповідача присудженої до стягнення суми грошових коштів.

Як зазначає Скаржник у поданій заяві про забезпечення позову та апеляційній скарзі, підставою для пред`явлення позову є фактичне користується відповідачем земельними ділянками з кадастровими номерами: 1211000000:06:135:0057 площею 0,3535 га та 1211000000:06:135:0058 площею 0,1080 га цільове призначення яких незаконно змінено із визначенням категорії вказаних земельних ділянок за занижено ставку орендної плати у 3 та 300 разів відповідно, у зв`язку з чим відповідач безпідставно збережено у себе грошові кошти у вигляді орендної плати у розмірі 2 374 527, 02 грн, що підлягають сплаті до місцевого бюджету.

На підтвердження зазначеного, прокурором надано інформаційну довідку №485866678 від 14.07.2026 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, згідно з якою з 2018 року ТОВ “Авто-дім КР” на праві приватної власності володіє нерухомим майном (будівлею авто мийки та автостоянкою) за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Генерала Радієвського, 25А.

Вказане нерухоме майно знаходилось на земельній ділянці з кадастровим номером 1211000000:06:135:0056 площею 0,4615 га, категорія землі транспорту, цільове призначення “12.11 для обслуговування об`єктів дорожнього сервісу”.

Вказана земельна ділянка передана в оренду на підставі договору оренди земельної ділянки № 2024224 від 09.04.2024.

З 16.05.2024 шляхом внесення змін до Державного земельного кадастру змінено цільове призначення земельної ділянки 1211000000:06:135:0056 з “ 12.11 для обслуговування об`єктів дорожнього сервісу” на “ 03.07 для будівництва та обслуговування будівель торгівлі” у Державному земельному кадастрі за заявою ТОВ “Авто-дім КР” про зміну цільового призначення від 08.05.2024, що підтверджується витягом з ДЗК НВ-6800341072024. У зв`язку з чим змінено і суму орендної плати, яка підлягає сплаті, що підтверджується уточненою податковою декларацією з плати за землю № 9017535644 за 2024 рік .

На підставі рішення Криворізької міської ради № 2880 від 26.06.2024 між Криворізькою міською радою та ТОВ “Авто-дім КР” укладено угоду № 32024019 від 11.07.2024 про внесення змін до вказаного договору оренди від 09.04.2024 та змінено категорію та цільове призначення земельної ділянки з “ 12.11 для обслуговування об`єктів дорожнього сервісу” на “ 03.07 для будівництва та обслуговування будівель торгівлі”.

Підставою для прийняття рішення міської ради № 2880 від 26.06.2024 та зміни категорії та цільового призначення земельної ділянки стало відповідне клопотання ТОВ “Авто-Дім КР”, до якого додано витяг з містобудівної документації, із відомостями, що земельна ділянка з кадастровим номером 1211000000:06:135:0056 знаходиться в межах зони транспортної інфраструктури. До клопотання додано лист Департаменту регулювання містобудівної діяльності та земельних відносин Виконкому Криворізької міської ради №20/02-07/1960 від 04.04.2024, в якому також зазначено про знаходження вказаної земельної ділянки в межах зони транспортної інфраструктури (ТР-1).

14.08.2024 здійснено поділ об`єкту нерухомого майна по вул. Генерала Радієвського, 25А, у зв`язку з чим за ТОВ “Авто-дім КР” зареєстровано право власності на будівлі мийки по вул. Генерала Радієвського, 25А та автостоянки по вул. Генерала Радієвського, 25Б.

Рішенням Криворізької міської ради № 3191 від 23.10.2024 затверджено технічну документацію із землеустрою щодо поділу земельної ділянки з кадастровим номером 1211000000:06:135:0056 площею 0,4615 га.

В результаті поділу утворено дві земельні ділянки: 1211000000:06:135:0057 площею 0,3535 га, на якій знаходиться будівля автостоянки за адресою вул. вул. Генерала Радієвського, 25Б; 1211000000:06:135:0058 площею 0,1080 га, на якій знаходиться будівля мийки за адресою вул. вул. Генерала Радієвського, 25А.

05.11.2024 між Криворізькою міською радою та ТОВ “Авто-дім КР” укладено угоду від 05.11.2024 про дострокове розірвання договору оренди № 2024224 від 09.04.2024.

Після розірвання договору оренди та поділу первинної земельної ділянки укладено договори оренди щодо новостворених земельних ділянок.

Так, договором оренди земельної ділянки № 2024709 від 18.11.2024 ТОВ “Авто-дім КР” передано в оренду земельну ділянку 1211000000:06:135:0057 площею 0,3535 га, категорія – землі житлової та громадської забудови, цільове призначення 03.07 для будівництва та обслуговування будівель торгівлі.

Договором оренди земельної ділянки № 2024708 від 18.11.2024 ТОВ “Авто-дім КР” передано в оренду земельну ділянку 1211000000:06:135:0058 площею 0,1080 га, категорія – землі житлової та громадської забудови, цільове призначення 03.07 для будівництва та обслуговування будівель торгівлі.

Крім цього, за клопотанням ТОВ “Авто-дім КР” про зміну цільового призначення земельної ділянки з кадастровим номером 1211000000:06:135:0057 від 26.11.2024 до Державного земельного кадастру внесено зміни щодо цільового призначення земельної ділянки з “для будівництва та обслуговування будівель торгівлі (03.07)” на “для будівництва і обслуговування паркінгів та автостоянок на землях житлової та громадської забудови (02.09)”. До вказаного клопотання додано відповідачем витяг з містобудівної документації, згідно з яким земельна ділянка з кадастровим номером 1211000000:06:135:0057 знаходиться в межах зони транспортної інфраструктури. Також додано лист Департаменту регулювання містобудівної діяльності та земельних відносин Виконкому Криворізької міської ради №17/02-07/5376 від 31.10.2024, в якому також зазначено про знаходження вказаної земельної ділянки в межах зони транспортної інфраструктури (ТР-1).

Враховуючи вказані зміни цільового призначення земельної ділянки, міською радою прийнято рішення № 3337 від 18.12.2024 про внесення змін у договір оренди Документ сформований в системі “Електронний суд” 15.07.2026 10 земельної ділянки 1211000000:06:135:0057 площею 0,3535 га та змінено цільове призначення земельної ділянки з “для будівництва та обслуговування будівель торгівлі (03.07)” на “для будівництва і обслуговування паркінгів та автостоянок на землях житлової та громадської забудови (02.09)”.

На виконання вказаного рішення між Криворізькою міською радою та ТОВ “Авто-дім КР” укладено угоду від 17.01.2025 про внесення змін до договору оренди земельної ділянки №2024709 від 18.11.2024. Відповідно до витягу з містобудівної документації, доданого до клопотання ТОВ, вказана земельна ділянка знаходиться у зоні транспортної інфраструктури.

Відповідно до рішення Криворізької міської ради № 506 від 26.05.2021 “Про встановлення ставок плати за землю та пільг щодо земельного податку на території м. Кривого Рогу”, яке вступило у дію з 01.01.2022, ставка орендної плати для земель із цільовим призначенням “ 03.07 Для будівництва та обслуговування будівель торгівлі” складала 1,2%. Згідно з рішенням Криворізької міської ради № 2015 від 27.06.2023 ставка орендної плати з 01.01.2024 для земель з цільовим призначенням “ 03.07 Для будівництва та обслуговування будівель торгівлі” становить 0,9%.

При цьому, згідно з рішенням Криворізької міської ради № 506 від 26.05.2021 “Про встановлення ставок плати за землю та пільг щодо земельного податку на території м. Кривого Рогу” (яке діє на теперішній час) ставка орендної плати для земель транспорту всіх цільових призначень, зокрема з цільовим призначенням “ 12.11. “Для розміщення та експлуатації об`єктів дорожнього сервісу” становить 3%.

На думку прокурора, внаслідок незаконного визначення категорії земельних ділянок з кадастровими номерами 1211000000:06:135:0057 площею 0,3535 га та 1211000000:06:135:0058 площею 0,1080 га занижено ставку орендної плати у 3 та 300 разів відповідно, також через незаконну зміну виду цільового призначення земельної ділянки знижено нормативну грошову оцінку земельної ділянки 1211000000:06:135:0057 площею 0,3535 га, у зв`язку з чим відповідач безпідставно зберіг у себе грошові кошти за рахунок міського бюджету.

Прокурором долучено до заяви довідки про оцінку нерухомого майна за адресами: м. Кривий Ріг, вул. Генерала Радієвського, 25А (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 2991493712060) та м. Кривий Ріг, вул. Генерала Радієвського, 25Б (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 2991512412060).

Колегія суддів апеляційного суду зазначає, що у постановах, на які посилається Скаржник, зокрема постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 17.06.2022 у справі № 908/2382/21 та постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18, Верховний Суд визнає накладення арешту на майно додатковою гарантією виконання рішення у спорах про стягнення коштів.

Водночас, надаючи оцінку зазначеним доводам Скаржника в апеляційній скарзі, колегія апеляційного господарського суду зауважує, що зазначена практика не звільняє заявника від установленого статтями 74, 136 ГПК України обов`язку довести обставини, з якими закон пов`язує саме вирішення питання про забезпечення позову, - наявність спору та реального ризику неефективного захисту порушеного права.

Це прямо випливає з правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної в постанові від 24.04.2024 у справі № 754/5683/22, яку застосовано в ухвалі від 01.07.2026 і на якій ґрунтується усталена практика розгляду заяв цієї категорії: суд зобов`язаний встановити наявність спору між сторонами, ризик незабезпечення ефективного захисту порушених прав позивача, співмірність обраного виду забезпечення позову із заявленими вимогами та дійсну мету звернення заявника. Презумпція можливості розпорядження майном, на яку посилається апелянт, діє в межах оцінки другого й третього критеріїв цієї правової позиції, тобто застосовується вже після того, як заявник підтвердив достатніми доказами обґрунтованість самого звернення, а не звільняє від цього обов`язку повністю.

Апеляційний суд звертає увагу на те, що прокуратурою не надано суду доказів, які би свідчили, що Товариством з обмеженою відповідальністю "АВТО-ДІМ КР" вчиняються дії щодо відчуження належного йому на праві власності нерухомого майна з метою уникнення виконання можливого рішення суду про задоволення позову.

Під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, однак позивачем не доведено наявності підстав утруднення виконання рішення в майбутньому у разі задоволення позову, та підстав, що невжиття заявленого заходу забезпечення позову призведе до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав.

Так, суд має надати належну оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів забезпечення позову з урахуванням збалансованості інтересів майбутніх учасників судового процесу та оцінивши обставини щодо негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів.

Тобто обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову.

При цьому доказування повинно здійснюватися за загальними правилами відповідно до ст.ст. 73, 74 ГПК України, тобто обов`язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника.

Згідно з приписами ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

В розумінні ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Водночас, законом не визначено перелік відповідних доказів, які повинна надати особа до суду під час звернення із заявою про забезпечення позову, а тому суд у кожному конкретному випадку повинен оцінювати їх на предмет достатності, належності, допустимості та достовірності.

З урахуванням наведеного, заява про забезпечення позову повинна бути обґрунтованою з поданням належних і допустимих доказів, що підтверджують можливість виникнення в подальшому ускладнень при виконанні судового рішення, ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. При цьому, сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із такою заявою. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 13.08.2021 у справі № 904/4982/21.

Заявником не підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову, зокрема, щодо реальності наміру вчинення особами, стосовно яких вживаються заходи забезпечення позову, дій спрямованих на порушення чи таких, що можуть призвести до ускладнення відновлення прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

На підставі викладеного апеляційний суд виснує про те, що заява Криворізької центральної окружної прокуратури про забезпечення позову шляхом накладення арешту в межах ціни позову на нерухоме майно, що належить Товариству з обмеженою відповідальністю "АВТО-ДІМ КР" підлягає відхиленню.

Таким чином, доводи Скаржника, наведені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження під час апеляційного перегляду справи та спростовуються вищевикладеним.

За результатом апеляційного перегляду справи колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що місцевим господарським судом було повно, всебічно та об`єктивно з`ясовано обставини, які мають значення для справи, а також вірно застосовано норми матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим правові підстави для зміни чи скасування оскаржуваного у даній справі судового рішення відсутні.

Підсумовуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що викладені у апеляційній скарзі аргументи не можуть бути підставами для скасування судового рішення місцевого господарського суду, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи та ґрунтуються на неправильному тлумаченні Скаржником норм матеріального та процесуального права, що в сукупності виключає можливість задоволення апеляційної скарги.

ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ

Доводи заявника апеляційної скарги про порушення норм матеріального та процесуального права судом попередньої інстанцій під час прийняття оскаржуваного судового рішення не знайшли свого підтвердження.

За змістом ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Згідно із ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального права.

За таких обставин та з урахуванням меж розгляду апеляційної скарги в порядку ст. 269 ГПК України, апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а оскаржуване судове рішення підлягає залишенню без змін.

СУДОВІ ВИТРАТИ

У зв`язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, згідно вимог ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на Скаржника.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 269, 270, 273, 275 - 285, 287 ГПК України, Центральний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу керівника Криворізької центральної окружної прокуратури в інтересах держави в особи Криворізької міської ради на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 17.07.2026 у справі №904/4271/26 - залишити без задоволення.

Ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 17.07.2026 у справі №904/4271/26 - залишити без змін.

Витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Скаржника.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено ст. ст. 286-289 ГПК України.

Повний текст постанови складено 28.09.2026.

Головуючий суддя С.В. Мартинюк

Суддя Ю.В. Фещенко

Суддя Я.С. Золотарьова