Постанова від 22 вересня 2026 р. у справі №904/4632/24 — Центральний апеляційний господарський суд

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.09.2026 м. Дніпро Справа № 904/4632/24

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Віннікова С.В., (доповідач)

суддів: Андрейчука Л.В., Левшиної Г.В.

секретар судового засідання: Мошинець Ю.О.

за участю представників сторін:

від прокуратури: Бурлаченко О.Л.;

від позивача: представник не з`явився;

від відповідача: кіяненко Д.О.; Переверзев І.В.; Ляшенко М.Г.;

від третьої особи-1: представник не з`явився;

від третьої особи-2: представник не з`явився;

від третьої особи-3: представник не з`явився;

розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "НІКА 20" та Фізичної особи-підприємця Федоренко Інни Тихонівни, на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 26.05.2026 (суддя Колісник І.І., повний текст якого складений 29.06.2026) у справі №904/4632/24,

за позовом Керівника Кам`янської окружної прокуратури Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Кам`янської міської ради, м. Кам`янське Дніпропетровської області

до Товариства з обмеженою відповідальністю "НІКА 20"

третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю "Геронда",

третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Фізична особа-підприємець Федоренко Інна Тихонівна,

третя особа-3, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Товарна біржа "Дніпродзержинська",

про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою,

В С Т А Н О В И В:

Короткий зміст позовних вимог

21.10.2024 керівник Кам`янської окружної прокуратури Дніпропетровської області звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом в інтересах держави в особі Кам`янської міської ради та просить суд (з урахуванням заяви про зміну предмета позову) зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Ніка 20" усунути територіальній громаді міста Кам`янське в особі Кам`янської міської ради перешкоди у праві користування та розпорядження земельною ділянкою, кадастровий номер 1210400000:02:006:0585, розташованою за адресою: м. Кам`янське, вул. Мурахтова, 2-Л загальною площею 0,0300 га (далі – спірна земельна ділянка), та повернути земельну ділянку шляхом знесення об`єкта самочинного будівництва - багатофункціональних будівель загальною площею 212,4 кв.м (далі – спірні об`єкти нерухомості).

Прокурор зазначає, що договір оренди земельної ділянки комунальної власності та договір купівлі-продажу укладено без дотримання конкурентних засад, під неіснуючий об`єкт нерухомого майна, за відсутності для цього підстав, визначених статтею 134 Земельного кодексу України. За доводами прокурора такі договори спрямовані на незаконне заволодіння земельною ділянкою комунальної власності, з огляду на що та в силу вимог статті 228 Цивільного кодексу України вони є нікчемними.

Також прокурор доводить відсутність належних доказів укладання договору купівлі-продажу спірного майна та зазначає, що такого об`єкта нерухомості взагалі не існувало на час проведення першої державної реєстрації права власності щодо нього та відведення в оренду та у власність земельної ділянки, а його будівництво розпочато лише в грудні 2020 року.

За доводами прокурора вже після відведення спірної земельної ділянки без проведення земельних торгів під розташування неіснуючих багатофункціональних будівель було здійснено їх самочинне будівництво без отримання будь-яких дозволів на це будівництво та введення їх в експлуатацію, з грубим порушенням правил безпеки життєдіяльності мешканців міста: на підземному розподільчому газопроводі низького тиску, газопроводі-вводі низького тиску, у безпосередній близькості до проїзної частини, а також у безпосередній близькості до виїзду з прилеглої території, на магістральному трубопроводі теплової мережі.

Прокурор також зазначає, що при будівництві спірних багатофункціональних будівель не дотримано порядку проведення будівельних робіт та прийняття їх в експлуатацію.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 28.01.2025, залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 18.09.2025, у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 10.12.2025 касаційну скаргу першого заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури задоволено частково: постанову Центрального апеляційного господарського суду від 18.09.2025 та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 28.01.2025 у справі № 904/4632/24 скасовано; справу № 904/4632/24 направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

За результатом касаційного перегляду справи Верховний Суд з огляду на положення статей 375, 376 Цивільного кодексу України виснував, що доводи прокурора про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом знесення самочинного будівництва є обґрунтованими та такими, що узгоджуються з усталеною судовою практикою. В такий спосіб прокурором підставно обрано спосіб захисту порушеного права територіальної громади в особі міськради (п. 5.19).

При цьому Верховний Суд указав на необхідності надання оцінки доводам прокурора як про невідповідність створеного об`єкта вимогам законодавства до об`єктів нерухомого майна, так і взагалі щодо можливості забудови спірної земельної ділянки (п. 5.20).

Верховний Суд зазначив, що прокурор у позовній заяві наводить ряд доводів на підтвердження порушення публічного порядку при відчуженні міськрадою права оренди та у подальшому права власності на спірну земельну ділянку. Прокурор посилається, серед іншого, на матеріали кримінального провадження (зокрема, протокол допиту ОСОБА_1 та лист Товарної біржі "Дніпродзержинська"), що, на його думку, спростовують факт укладення 07.07.2002 договору купівлі-продажу споруд на спірній земельній ділянці. Також у матеріалах справи наявні роздруківки Google map з інформацією про відсутність будівель на спірній земельній ділянці у період, коли вже нібито укладалися угоди стосовно цих будівель.

Водночас наведені доводи та докази прокурора щодо відсутності у спірного об`єкта ознак нерухомого майна на момент його відчуження були відхилені з формальних міркувань та належним чином не спростовані іншими доказами, що порушує стандарт вірогідності доказів (п. 5.23).

Також Суд звернув увагу на встановлену статтею 316 Господарського процесуального кодексу України (далі – ГПК України) обов`язковість вказівок, що містяться у цій постанові, для судів першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи та зазначив, що при новому розгляді справи суду першої інстанції необхідно в повній мірі оцінити наявні у справі документи та матеріали на підтвердження чи/або спростування відповідних доводів прокурора щодо часу будівництва багатофункціональних споруд, їх площі, характеристик (капітальні, тимчасові тощо) та ухвалити законне й обґрунтоване рішення з урахуванням відповідних висновків (п.п. 5.24, 5.76).

Справа № 904/4632/24 надійшла до Господарського суду Дніпропетровської області 05.01.2026.

Ухвалою суду від 08.01.2026 справу прийнято до розгляду суддею Колісником І.І. за правилами загального позовного провадження зі стадії підготовчого провадження з призначенням підготовчого засідання на 03.02.2026, після чого підготовче засідання було відкладено на 17.02.2026 з викликом учасників справи в підготовче засідання.

Короткий зміст оскаржуваного судового рішення у справі

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 26.05.2026 у справі 904/4632/24 позов задоволено повністю.

Усунуто територіальній громаді міста Кам`янське в особі Кам`янської міської ради перешкоди у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою кадастровий номер 1210400000:02:006:0585, розташованою за адресою: м. Кам`янське, вул. Мурахтова, 2-Л загальною площею 0,0300 га, шляхом зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю "НІКА 20" знести об`єкт самочинного будівництва - багатофункціональні будівлі загальною площею 212,4 кв.м (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1953334512104) та повернути Кам`янській міській раді земельну ділянку кадастровий номер 1210400000:02:006:0585, розташовану за адресою: м. Кам`янське, вул. Мурахтова, 2-Л загальною площею 0,0300 га.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "НІКА 20" на користь Дніпропетровської обласної прокуратури судовий збір за подання позовної заяви у сумі 2422,40 грн, судовий збір за подання апеляційної скарги у сумі 3633,60 грн, судовий збір за подання касаційної скарги у сумі 4844,80 грн.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу (ТОВ «Ніка-20»)

Не погодившись із рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 26.05.2026 до Центрального апеляційного господарського суду 15.06.2026 з апеляційною скаргою від 14.06.2026 звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "НІКА 20", в якій просить скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області у справі № 904/4632/24 від 26.05.2026 і винести постанову про закриття провадження на підставі пункту 3 частини 1 статті 231 ГПК України або про відмову в задоволенні позову.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги (з урахуванням заяв про її доповнення) скаржник посилається на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, зазначаючи про обрання прокурором неналежного способу захисту, невідповідність правової кваліфікації спору дійсному стану речових прав на земельну ділянку, відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави та неповне дослідження обставин справи.

Апелянт наголошує, що за змістом статей 152 ЗК України та 391 ЦК України негаторний позов є засобом захисту виключно володіючого власника від порушень, які не пов`язані з позбавленням володіння. Разом з тим, на момент звернення до суду та розгляду справи земельна ділянка вибула з володіння територіальної громади на підставі рішення Кам`янської міської ради від 28.10.2020 № 2085-47/VІІ і нотаріально посвідченого договору, а її зареєстрованим власником та володільцем є ТОВ «НІКА 20». Спираючись на висновки Великої Палати Верховного Суду щодо принципу реєстраційного підтвердження володіння нерухомим майном, скаржник стверджує, що Кам`янська міська рада не володіє земельною ділянкою, у зв`язку з чим вимоги про її повернення шляхом усунення перешкод виходять за межі негаторного позову та є прихованою віндикацією, заявленою без дотримання механізмів статей 387, 388 ЦК України та без урахування гарантій захисту добросовісного набувача.

Скаржник вважає помилковими висновки суду щодо нікчемності договорів оренди та купівлі-продажу на підставі статті 228 ЦК України, зазначаючи, що продаж землі без проведення земельних торгів (порушення статті 134 ЗК України) свідчить про оспорюваність правочину, а не його автоматичну нікчемність через порушення публічного порядку. До того ж суд не встановив умислу сторін на протиправне заволодіння майном громади, не врахував висновків Об`єднаної палати КГС ВС у справі № 922/3456/23 та безпідставно поширив дефекти первинного відчуження на подальший договір з ТОВ «НІКА 20» без окремого оцінювання добросовісності останнього набувача та без залучення ТОВ «Геронда» у статусі співвідповідача за вимогою щодо недійсності правочину.

Апелянт вказує на відсутність підстав для застосування наслідків статті 376 ЦК України, оскільки за приписами частин 4 та 7 цієї статті обов`язок знесення покладається виключно на особу, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво. ТОВ «НІКА 20» не здійснювало будівельних робіт, а придбало вже сформоване майно у 2021 році за відплатним договором, у зв`язку з чим скаржник посилається на висновки Великої Палати Верховного Суду у справі № 908/2388/21. Окрім того, відповідно до акта обстеження ТОВ «БТІ Груп» від 15.06.2020 будівлі зведено без фундаменту з некапітальних легких конструкцій, вони не підлягають введенню в експлуатацію, не мають ознак нерухомого майна у розумінні статті 181 ЦК України, а перевищення площі тимчасових споруд регулюється спеціальним законодавством про благоустрій, а не судовим знесенням за правилами самочинного будівництва.

Скаржник звертає увагу на недопустимість та недостатність доказової бази, покладеної в основу рішення. Зокрема, протокол допиту свідка ОСОБА_2 у кримінальному провадженні не відповідає процесуальній формі показань свідка у господарському процесі (статті 87, 88 ГПК України, стаття 95 КПК України) та не може замінити висновок судової почеркознавчої експертизи; письмові пояснення ТБ «Дніпродзержинська» підписані неуповноваженою особою та подані без обов`язкової реєстрації електронного кабінету (частина 4 статті 170 ГПК України); а роздруківки сервісу Google Maps за 2015 рік мають обмежений технічний характер і без судової експертизи не спростовують чинності правовстановлюючих документів попередніх років.

Крім того, апелянт зазначає про відсутність у прокурора законних підстав для представництва інтересів держави в особі органу місцевого самоврядування. Посилаючись на статті 6, 8, 131-1 Конституції України та статтю 11 ГПК України, скаржник вказує на правову невизначеність положень частини 3 статті 23 Закону України «Про прокуратуру» в частині оціночних критеріїв нездійснення захисту компетентним органом, що призводить до неправомірного втручання прокуратури у повноваження ради, яка отримала плату за землю до бюджету, тривалий час не заявляла про порушення своїх прав та заперечувала проти позову.

На переконання скаржника, оскаржуване судове рішення покладає на добросовісного відплатного набувача надмірний індивідуальний тягар без надання будь-якої компенсації та порушує статтю 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також принцип «належного урядування», відповідно до якого ризик помилок суб`єкта владних повноважень має нести держава, а не приватна особа, яка добросовісно покладалася на законність офіційних рішень органу місцевого самоврядування та безспірність записів у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу (ФОП Федоренко Інни Тихонівни)

Не погодившись із рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 26.05.2026 до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулась Фізична особи-підприємець Федоренко Інна Тихонівна, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області у справі № 904/4632/24 від 26.05.2026 та винести постанову, якою в задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

В обґрунтування вимог третя особа-2, посилається на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, зазначаючи про відсутність у Кам`янської міської ради права власності на спірну земельну ділянку, неналежність суб`єктного складу учасників спору та неправомірність обраного прокурором способу захисту.

Апелянт наголошує, що висновки суду першої інстанції про належність Кам`янській міській раді права на негаторний захист є помилковими, оскільки орган місцевого самоврядування не є власником земельної ділянки. Зареєстрованим власником та законним володільцем ділянки є відповідач ТОВ «НІКА 20», яке набуло її на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу від ТОВ «Геронда». Позивачем за негаторним позовом про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні майном може бути виключно дійсний власник або титульний володілець, у володінні якого фактично перебуває річ, тоді як особа, яка втратила володіння, не має матеріально-правового інтересу та права вимоги за статтею 391 ЦК України та статтею 152 ЗК України.

Скаржниця зазначає про відсутність правових підстав для представництва прокурором інтересів Кам`янської міської ради в суді. Посилаючись на статтю 131-1 Конституції України та приписи статті 11 ГПК України щодо ієрархії нормативно-правових актів, апелянт стверджує, що повноваження органів прокуратури виступати від імені органу місцевого самоврядування у подібних правовідносинах не передбачені Основним Законом України, а положення статті 23 Закону України «Про прокуратуру» суперечать Конституції України та не підлягають застосуванню. Прокурор не може підміняти орган місцевого самоврядування, який не є власником майна, самостійно не ініціював судовий захист та тривалий час не вважав за необхідне заперечувати проти правомірності укладених договорів.

Крім того, апелянт заперечує проти висновків суду щодо недійсності та нікчемності первинного договору купівлі-продажу від 07.07.2002, зареєстрованого на Товарній біржі «Дніпродзержинська», за яким нею було набуто право власності на спірні будівлі. Скаржниця вказує, що набуття права власності та його подальша державна реєстрація в БТІ відбувалися відповідно до чинного на той час законодавства, на підставі дійсних правовстановлюючих документів попереднього власника. Суд першої інстанції безпідставно поклав в основу рішення недопустимі докази, зокрема протокол допиту свідка у кримінальному провадженні, не врахував презумпцію правомірності правочину та фактичні обставини тривалого володіння майном і сплати земельних платежів, дійшовши передчасного висновку про самочинність будівництва та незаконність вибуття земельної ділянки.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

У письмових поясненнях на апеляційні скарги Кам`янська міська рада повністю підтримує рішення суду першої інстанції від 26.05.2026 як законне та обґрунтоване, просить залишити його без змін, а апеляційні скарги ТОВ «НІКА 20» та ФОП Федоренко І.Т. без задоволення, вказуючи на повне виконання судом обов`язкових вказівок Верховного Суду від 10.12.2025.

Позивач наголошує на підтвердженні самочинного характеру спірного будівництва за статтею 376 ЦК України, оскільки на ділянці до 2020 року взагалі не існувало жодного об`єкта нерухомості, договір купівлі-продажу 2002 року є фіктивним, а дозволи на виконання будівельних робіт та акти прийняття будівель в експлуатацію ніколи не видавалися. Об`єкти розміщені в охоронних зонах діючого газопроводу низького тиску та магістральних теплових мереж, що за статтею 112 ЗК України становить істотне порушення будівельних норм і пряму небезпеку для життєдіяльності міста. Водночас площа кожної з п`яти будівель (від 37,7 до 43,8 кв.м) істотно перевищує встановлений статтею 28 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» граничний ліміт у 30 кв.м, що унеможливлює їх кваліфікацію як тимчасових споруд.

Міська рада вказує на нікчемність договорів оренди від 02.10.2020 та купівлі-продажу від 05.11.2020 за частиною 2 статті 228 ЦК України, оскільки відчуження комунальної землі відбулося поза конкурентною процедурою земельних торгів (стаття 134 ЗК України) під неіснуюче майно, що є посяганням на публічний порядок та незаконним заволодінням майном територіальної громади. Оскільки самочинне будівництво не є об`єктом права власності (постанова ВП ВС у справі № 511/2303/19), нікчемні правочини не породили наслідків вибуття ділянки з комунальної власності, а територіальна громада залишається її законним де-юре власником. За таких умов негаторний позов про усунення перешкод шляхом знесення об`єкта є належним і пропорційним способом захисту прав власника землі (статті 376, 391 ЦК України).

Позивач відкидає доводи апелянтів щодо статусу добросовісного набувача та порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, зазначаючи, що відповідач придбав майно безпосередньо у суб`єкта, який здійснив самочинне будівництво, і міг виявити дефекти титулу, а за принципом nemo plus iuris до ТОВ «НІКА 20» не могли перейти права, яких не мав відчужувач. Крім того, самочинне будівництво на інженерних комунікаціях не утворює легітимного права мирного володіння, а публічний обов`язок захисту безпеки громадян виключає застосування принципу «належного урядування» на користь легалізації схем виведення комунальної землі.

Рада також зазначає про відсутність тотожності між цією справою та справою № 904/1329/23 через різний предмет і підстави заявлених вимог, наголошуючи, що оцінка доказів (зокрема протоколу допиту ОСОБА_2 , відомостей біржі та знімків Google Maps) здійснена судом першої інстанції у повній сукупності за стандартом вірогідності доказів (стаття 79 ГПК України), тоді як відповідачами не надано жодного матеріального доказу на спростування факту відсутності нерухомості на момент первинних угод.

Інші учасники справи правом на подачу відзиву та пояснень не скористались.

Рух справи в суді апеляційної інстанції

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.06.2026 для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді – Віннікова С.В., (доповідач), суддів: Андрейчука Л.В., Левшиної Г.В.

З огляду на відсутність в суді апеляційної інстанції матеріалів справи на час надходження скарги, ухвалою суду від 22.06.2026 здійснено запит матеріалів справи №904/4632/24 із Господарського суду Дніпропетровської області та відкладено вирішення питання про рух апеляційної скарги до надходження матеріалів справи до суду апеляційної інстанції.

01.07.2026 матеріали справи №904/4632/24 надійшли до суду апеляційної інстанції.

Ухвалою від 06.07.2026 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "НІКА 20", на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 26.05.2026 у справі №904/4632/24 залишено без руху, надано апелянту 10 днів з дня отримання ухвали усунути вказані недоліки апеляційної скарги, а саме доплатити судовий збір у сумі 1 233,60 грн на відповідні реквізити суду апеляційної інстанції, докази чого надати суду.

Через підсистему "Електронний суд" 14.07.2026 від Товариства з обмеженою відповідальністю "НІКА 20" надійшло клопотання про доповнення або зміну апеляційної скарги.

Через підсистему "Електронний суд" 14.07.2026 від Товариства з обмеженою відповідальністю "НІКА 20" надійшла заява про усунення недоліків з долученням відповідних доказів.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.07.2026 для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді – Віннікова С.В., (доповідач), суддів: Андрейчука Л.В., Левшиної Г.В.

На підставі службової записки головуючого судді Віннікова С.В. від 16.07.2026, у зв`язку з перебуванням у відпустці судді Левшиної Г.В., розпорядженням №582/26 від 16.07.2026 призначено автоматичну зміну складу колегії суддів у судовій справі № 904/4632/24.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.07.2026 для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді – Віннікова С.В. (доповідач), суддів: Андрейчука Л.В., Висоцького А.М.

Ухвалою від 20.07.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "НІКА 20", на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 26.05.2026 у справі №904/4632/24. Розгляд справи призначено у судовому засіданні на 23.09.2026.

Ухвалою від 20.07.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "НІКА 20", на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 26.05.2026 у справі №904/4632/24. Об`єднано скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "НІКА 20" до спільного розгляду із скаргою Фізичної особи-підприємця Федоренко Інни Тихонівни. Розгляд справи призначено у судовому засіданні на 23.09.2026.

На підставі службової записки головуючого судді Віннікова С.В. від 27.07.2026, у зв`язку з вирішенням питання щодо відкриття апеляційного провадження у справі, на виконання пункту 2.4.6 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду у Центральному апеляційному господарському суді, з метою дотримання принципу незмінності колегії суддів при розгляді справи, призначено автоматичну зміну складу колегії суддів по справі №904/4632/24 шляхом передачі справи раніше визначеній колегії суддів.

Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду між суддями від 27.07.2026 для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді – Віннікова С.В., (доповідач), суддів: Андрейчука Л.В., Левшиної Г.В.

Через підсистему «Електронний суд» 17.08.2026 та 22.09.2026 від ТОВ «НІКА 20» надійшло клопотання про закриття провадження у справі (залишення позову без розгляду).

У поданому клопотанні відповідач просить суд апеляційної інстанції залишити позовну заяву без розгляду на підставі пункту 1 (пункту 2) частини 1 статті 226 ГПК України у зв`язку з відсутністю у прокурора підстав для представництва інтересів держави в особі Кам`янської міської ради за статтею 23 Закону України «Про прокуратуру».

Заявник зазначає, що за змістом частини 3 статті 23 Закону прокурор може звертатися до суду виключно у разі бездіяльності компетентного органу або його відсутності. Матеріали справи свідчать, що у відповідь на запити прокуратури за 2022– 2024 роки Департамент комунальної власності, земельних відносин та реєстрації речових прав Кам`янської міської ради неодноразово офіційно повідомляв про законність надання земельної ділянки в оренду та її продажу, відсутність порушень земельного законодавства і відсутність необхідності захисту інтересів ради в судовому порядку, окремо вказуючи на наявність рішення суду у справі № 904/1329/23 про відмову прокурору в аналогічних вимогах.

Відповідач наголошує, що звернення прокурора мали характер інформаційних запитів, а не повідомлень про намір звернутися до суду в порядку абзацу 3 частини 4 статті 23 Закону, при цьому міська рада категорично не погоджувалася з висновками прокуратури та заперечувала проти позову. На переконання заявника, такі обставини свідчать про відсутність стану бездіяльності компетентного органу та виключають процесуальне право прокурора підміняти орган місцевого самоврядування і нав`язувати судовий захист усупереч його дійсній волі.

Разом з тим, через підсистему «Електронний суд» 17.08.2026 від ТОВ «НІКА 20» надійшло клопотання про застосування строків позовної давності.

У клопотанні про застосування строків давності відповідач просить відмовити у задоволенні позову на підставі частини 4 статті 267 ЦК України у зв`язку зі спливом позовної давності.

Скаржник вказує, що відповідно до статей 256, 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки, а її перебіг згідно з частиною 1 статті 261 ЦК України розпочинається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права. Відповідно до правових висновків Верховного Суду та практики ЄСПЛ інститут позовної давності покликаний гарантувати правову визначеність і захищати відповідачів від несвоєчасних позовів щодо подій далекого минулого.

Відповідач зазначає, що факт виникнення договірних відносин щодо спірної земельної ділянки та сплати орендної плати підтверджується довідками контролюючих органів щонайменше з 2017 року. Оскільки передача ділянки в оренду та її продаж здійснювалися на підставі рішень Кам`янської міської ради, яка зобов`язана була перевіряти наявність та статус об`єкта нерухомості під час ухвалення таких актів, орган місцевого самоврядування мав об`єктивну можливість знати про стан правовідносин з 2017– 2020 років. Відтак прокурор звернувся до суду з даним позовом лише у жовтні 2024 року поза межами встановленого законом трирічного строку позовної давності, що є самостійною підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.

Також, через підсистему «Електронний суд» 22.09.2026 від ТОВ «НІКА 20» надійшло клопотання про визнання доказів недопустимими, неналежними та недостовірними.

У поданому клопотанні відповідач просить визнати недопустимими, неналежними та недостовірними докази, надані прокурором, а саме: матеріали досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42021042050000003 (дозвіл прокурора від 18.10.2024 в порядку статті 222 КПК України, протоколи огляду від 16.09.2022, 21.09.2022, 17.02.2023, протокол допиту свідка ОСОБА_2 від 05.02.2024), лист Товарної біржі «Дніпродзержинська» від 05.02.2024 та відповіді контролюючих і комунальних служб (ДІАМ, патрульної поліції, АТ «Дніпропетровськгаз», КП КМР «Центральні тепломережі»). Клопотання мотивоване тим, що дозвіл на розголошення матеріалів оформлено простим листом з порушенням статті 110 КПК України, протокол допиту свідка не відповідає імперативним вимогам статей 87, 88 ГПК України щодо форми заяви свідка, лист біржі підписаний неповноважною особою ( ОСОБА_3 ), яка не значиться керівником у ЄДР, а відповіді служб містять відомості на підставі норм і реєстрів, запроваджених після 2015– 2020 років, що порушує статтю 58 Конституції України щодо заборони зворотної дії закону в часі стосовно будівель, зведених у 2001– 2002 роках.

У судовому засіданні 23.09.2026 прокурором було заявлено усне клопотання про відкладення розгляду справи з метою ознайомлення з поданими відповідачем клопотаннями та надання додаткового часу для підготовки письмових заперечень щодо них.

Розглянувши вказане клопотання прокурора про відкладення розгляду справи, колегія суддів відмовила в його задоволенні з огляду на таке.

Відповідно до частини першої статті 216 ГПК України суд відкладає розгляд справи у випадках, встановлених частиною другою статті 202 цього Кодексу, або за наявності обставин, які дійсно перешкоджають здійсненню судового розгляду.

Оскільки за результатами розгляду заявлених Товариством з обмеженою відповідальністю "НІКА 20" процесуальних клопотань (зокрема, щодо закриття провадження у справі, залишення позову без розгляду та виключення доказів) колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для їх задоволення та відхилила їх, необхідність у наданні прокурору додаткового часу для підготовки письмової позиції чи заперечень щодо цих клопотань відпала.

З огляду на відхилення клопотань відповідача, підстави для відкладення розгляду справи за статтею 216 ГПК України відсутні, у зв`язку з чим в задоволенні усного клопотання прокурора відмовлено.

Судова колегія під час апеляційного перегляду справи розглянула подані скаржником клопотання, відповідні мотиви буде наведено нижче за текстом цієї постанови.

У судове засідання 23.09.2026 з`явились представники прокуратури та відповідача.

Відповідач підтримав апеляційну скаргу просив її задовольнити.

Прокурор проти задоволення апеляційної скарги заперечив.

Треті особи-1,2,3 у судове засіданні не з`явились, про дату та час були повідомлені належним чином.

У судовому засіданні 23.09.2026 колегією суддів оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Встановлені судом обставини справи

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 07.07.2002 між ОСОБА_2 (далі - продавець) та ОСОБА_4 (далі - покупець) укладено договір купівлі-продажу (далі - договір), відповідно до пункту 1 якого продавець продав, а покупець купив багатофункціональні будівлі, що знаходяться за адресою: Дніпропетровська область, м. Дніпродзержинськ (19.05.2016 місту повернуто історичну назву Кам`янське), вулиця Мурахтова, 2-Л, загальною площею 150 кв.м, а саме: багатофункціональну будівлю А-1, площею 30,0 кв.м, багатофункціональну будівлю Б-1, площею 30,0 кв.м, багатофункціональну будівлю В-1, площею 30,0 кв.м, багатофункціональну будівлю Г-1, площею 30,0 кв.м, багатофункціональну будівлю Д-1, площею 30,0 кв.м (а.с. 49 на звороті том 1).

Об`єкт нерухомого майна належить продавцю на підставі свідоцтва про право власності від 27.05.1999 та зареєстрований у БТІ м. Дніпродзержинська в реєстровій книзі № 1 за реєстровим № 107 (п. 2 договору).

Згідно з пунктом 11 договору його укладено до виконання біржової угоди, зареєстрованої на Товарній біржі "Дніпродзержинська" 07.07.2002 за № 12/018.

У подальшому право власності на багатофункціональні будівлі було зареєстровано у БТІ за ОСОБА_4 на підставі вказаного договору купівлі-продажу від 07.07.2002, посвідченого Товарною біржою "Дніпродзержинська" (а.с. 50 том 1).

15.06.2020 інженером з інвентаризації нерухомого майна ТОВ "БТІ Груп" проведено обстеження об`єкта нерухомого майна (багатофункціональної будівлі) у м. Кам`янське, вул. Мурахтова, 2-Л, які належать ТОВ "Геронда" на підставі акта прийому-передачі майна до статутного капіталу від 06.12.2019, укладеного між ОСОБА_4 та ТОВ "Геронда" (а.с. 58 на звороті, 67 том 1).

За результатами обстеження складено акт та виявлено переобладнання та зміну загальної площі об`єкта нерухомого майна із 150 кв.м на 212,4 кв.м, а саме: багатофункціональної будівлі літ. А-1 з 30,0 кв.м на 37,7 кв.м, багатофункціональної будівлі літ. Б-1 з 30,0 кв.м на 43,3 кв.м, багатофункціональної будівлі літ. В-1 з 30,0 кв.м на 43,8 кв.м, багатофункціональної будівлі літ. Г-1 з 30,0 кв.м на 43,8 кв.м, багатофункціональної будівлі літ. Д-1 з 30,0 кв.м на 43,8 кв.м.

В акті зазначено, що вказані будівлі зведено без фундаменту із некапітальних легких конструкцій та вони не підлягають вводу в експлуатацію.

02.10.2020 між Кам`янською міською радою (далі - орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Геронда" (далі - орендар) укладено договір оренди земельної ділянки № 15156 (далі - договір оренди), відповідно до пункту 1.1 якого орендодавець надає, а орендар приймає у строкове платне користування земельну ділянку несільськогосподарського призначення, що знаходиться за адресою: вул. Мурахтова, 2-Л, м. Кам`янське, кадастровий номер 1210400000:02:006:0585, згідно з планом земельної ділянки, що додається (а.с. 80 - 81 том 1).

У пункті 1.2 договору оренди зазначено, що підставою для надання земельної ділянки в оренду є рішення Кам`янської міської ради від 16.09.2020 № 2051-46/VІІ.

В оренду передається земельна ділянка загальною площею 0,0300 га для розміщення багатофункціональної будівлі (п. 2.1 договору оренди).

Пунктом 3.1 договору оренди встановлено, що договір укладається строком до 30.09.2030.

28.10.2020 Кам`янською міською радою прийнято рішення № 2085-47/VІІ "Про набуття (припинення) прав на землю", яким вирішено продати Товариству з обмеженою відповідальністю "Геронда" земельну ділянку за адресою: вул. Мурахтова, 2-Л, м. Кам`янське, Дніпропетровська область, площею 0,0300 га (кадастровий номер земельної ділянки 1210400000:02:006:0585), яка перебуває в користуванні на умовах оренди, для розміщення багатофункціональної будівлі" (а.с. 83 том 1).

У подальшому 05.11.2020 між Кам`янською міською радою (далі - продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Геронда" (далі - покупець) укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки (далі - договір купівлі-продажу) ( а.с. 84-85 том 1).

Відповідно до пункту 1 договору купівлі-продажу продавець передає, а покупець приймає у власність земельну ділянку площею 0,0300 га, надану для розміщення багатофункціональної будівлі, яка розташована за адресою: місто Кам`янське Дніпропетровської області, вулиця Мурахтова, 2-Л, розміщену на землях, що знаходяться у віданні Кам`янської міської ради, кадастровий номер земельної ділянки 1210400000:02:006:0585, яка перебуває у користуванні на умовах оренди земельної ділянки відповідно до договору, укладеному сторонами цього правочину 02.10.2020 за № 15156, який після переходу права власності на земельну ділянку до ТОВ "Геронда" втрачає чинність. Право власності на земельну ділянку зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 02.10.2020, реєстраційний номер нерухомого майна 2191463412104, який після переходу права власності на земельну ділянку до ТОВ "Геронда" втрачає чинність. Право власності на земельну ділянку зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 15.10.2019, реєстраційний номер нерухомого майна 1941270612104. На земельній ділянці розташовані багатофункціональні будівлі, які належать ТОВ "Геронда" на підставі акта прийому-передачі майна, право власності на багатофункціональні будівлі зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 10.12.2019, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1953334512104.

12.11.2020 Кам`янською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "Геронда" підписано угоду про розірвання договору оренди земельної ділянки від 02.10.2020 № 15156 (а.с. 82 на звороті том 1).

У подальшому між Товариством з обмеженою відповідальністю "Геронда" (далі - продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ніка 20" (далі - покупець) укладено договір купівлі-продажу від 13.10.2021, відповідно до якого продавець передає майно у власність покупця, а покупець зобов`язується прийняти майно і сплатити за нього обумовлену грошову суму (а.с. 67 на звороті - 68 том 1). За договором відчужується об`єкт - багатофункціональні будівлі, що знаходяться за адресою: Дніпропетровська область, місто Кам`янське, вулиця Мурахтова, будинок 2-Л, на земельній ділянці площею 0,03 га, кадастровий номер 1210400000:02:006:0585, а саме: А-1 багатофункціональна будівля, загальною площею 37,7 кв.м; Б-1 багатофункціональна будівля, загальною площею 43,3 кв.м; В-1 багатофункціональна будівля, загальною площею 43,8 кв.м; Г-1 багатофункціональна будівля, загальною площею 43,8 кв.м; Д-1 багатофункціональна будівля, загальною площею 43,8 кв.м. Загальна площа об`єкта 212,4 кв.м. Продаж багатофункціональних будівель відбувається одночасно з продажем земельної ділянки, кадастровий номер земельної ділянки 1210400000:02:006:0585, на якій розташовані багатофункціональні будівлі.

З пункту 3 договору купівлі-продажу від 13.10.2021 убачається, що об`єкт, який відчужується, належить продавцю на праві власності на підставі акта прийому-передачі майна до статутного капіталу, укладеного 06.12.2019 між ОСОБА_4 та ТОВ "Геронда". Право власності зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно Прохоренко Л.В., державним реєстратором виконавчого комітету Любимівської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області 10.12.2019, номер запису про право власності 34632103, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1953334512104. Витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 07.07.2020 № 215320978.

Також 13.10.2021 Товариством з обмеженою відповідальністю "Геронда" як продавцем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ніка 20" як покупцем укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки, відповідно до пунктів 1 - 3 якого продавець зобов`язується передати майно у власність покупцю, а покупець - прийняти майно і сплатити за нього обумовлену грошову суму (а.с. 68-69 том 1).

Земельна ділянка, що відчужується за вказаним договором, має площу 0,03 га, кадастровий номер 1210400000:02:006:0585, склад угідь: 0,0157 га - 008.3 землі під соціально-культурними об`єктами; 0,0085 га - 008.03 землі під соціально-культурними об`єктами; 0,0058 га - 008.03 землі під соціально-культурними об`єктами.

Місце розташування земельної ділянки: Дніпропетровська область, місто Кам`янське, вул. Мурахтова, 2-Л.

Цільове призначення земельної ділянки - для будівництва та обслуговування будівель торгівлі.

Відповідно до пункту 4 цього договору земельна ділянка, що відчужується, належить продавцю на праві приватної власності на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого 05.11.2020 за реєстром 672 Огнєвою Н.О., приватним нотаріусом Кам`янського міського нотаріального округу Дніпропетровської області. Право власності зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно Огнєвою Н.О., приватним нотаріусом Кам`янського міського нотаріального округу Дніпропетровської області, 05.11.2020, номер запису про право власності 39032685, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2191463412104. Витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, виданий 05.11.2020 № 231262231.

Прокурор зауважує, що як право оренди, так і право власності на спірну земельну ділянку відчужено з порушенням встановленого законом порядку, тобто без дотримання конкурсної процедури, договори є нікчемними, багатофункіональні споруди були зведені вже після такого відчуження, до того ж зведені без необхідних дозвільних документів.

Додатково прокурор, стверджуючи, що на спірній земельній ділянці взагалі заборонено здійснювати будь-які будівельні роботи, оскільки вона накладається на підземний розподільчий газопровід низького тиску, на магістральний трубопровід теплової мережі, знаходиться у безпосередній близькості до проїзної частини та до виїзду з прилеглої території, просить зобов`язати відповідача усунути територіальній громаді міста Кам`янське в особі Кам`янської міської ради перешкоди у праві користування та розпорядження спірною земельною ділянкою та повернути земельну ділянку шляхом знесення об`єкта самочинного будівництва - багатофункціональних будівель загальною площею 212,4 кв.м, що і є причиною виникнення спору.

За наслідками розгляду позову Господарським судом Дніпропетровської області прийнято оскаржуване рішення у даній справі.

Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції

Відповідно до ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1). Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2). Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього (ч. 3). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4).

Апеляційний господарський суд, переглядаючи в апеляційному порядку оскаржуване судове рішення, в межах доводів та вимог апеляційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом попередньої інстанції норм матеріального і процесуального права, дійшов висновку, що апеляційні скарги підлягають задоволенню, з наступних підстав.

Колегія суддів констатує, що причиною звернення з апеляційною скаргою стала незгода відповідача та третьої особи-2 з оскаржуваним рішенням суду першої інстанції повністю та вимога ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Розглянувши апеляційну скаргу, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з частиною першою статті 316 ГПК України вказівки, що містяться у постанові суду касаційної інстанції, є обов`язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи.

Скасовуючи попередні судові рішення та направляючи справу № 904/4632/24 на новий розгляд, Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у постанові від 10.12.2025 зазначив про необхідність повного, всебічного дослідження документів і матеріалів на підтвердження чи спростування відповідних доводів щодо часу будівництва багатофункціональних споруд, їх площі, характеристик (капітальні, тимчасові тощо), відповідності створеного об`єкта вимогам до об`єктів нерухомого майна, а також надання оцінки правомірності вибуття земельної ділянки (пункти 5.20, 5.24, 5.76).

Колегія суддів зазначає, що суд касаційної інстанції в силу приписів статті 300 ГПК України не вирішував спір по суті, а визначив предмет і межі дослідження доказової бази під час нового судового розгляду.

Здійснивши системний аналіз наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності та взаємозв`язку відповідно до вимог статті 86 ГПК України, апеляційний господарський суд дійшов висновку про наступне.

Щодо виконання вказівок суду касаційної інстанції стосовно характеристик споруд (капітальні чи тимчасові), їх площі, часу будівництва та незастосовності статті 376 ЦК України

На виконання вказівок Верховного Суду, викладених у пунктах 5.20, 5.24 постанови від 10.12.2025 у даній справі, щодо необхідності в повній мірі оцінити наявні у справі матеріали на підтвердження чи спростування доводів щодо часу будівництва багатофункціональних споруд, їх площі, характеристик (капітальні, тимчасові тощо) та відповідності ознакам нерухомого майна, суд апеляційної інстанції встановив такі обставини.

Спеціальним матеріально-правовим інструментом ліквідації наслідків порушення будівельного порядку є стаття 376 Цивільного кодексу України (самочинне будівництво).

Разом із тим системний аналіз частин першої, четвертої та сьомої статті 376 ЦК України свідчить, що її правовий режим поширюється виключно на об`єкти нерухомого майна (житлові будинки, будівлі, споруди). Знесення об`єкта за правилами цієї статті є крайнім заходом цивільно-правової відповідальності, який застосовується виключно до об`єктів нерухомості.

Відповідно до статті 181 ЦК України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також розташовані на них об`єкти, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення. Обов`язковою кваліфікуючою технічною ознакою нерухомого майна є його нерозривний зв`язок із земельною ділянкою, зумовлений наявністю капітального заглибленого фундаменту.

Натомість відповідно до статті 28 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» тимчасова споруда торговельного призначення - це одноповерхова споруда, що виготовляється з полегшених конструкцій і встановлюється тимчасово, без улаштування фундаменту.

Матеріалами справи, зокрема технічним паспортом від 17.07.2014, підтверджується, що роком спорудження будівель літ. А-1, Б-1, В-1, Г-1, Д-1 по вул. Мурахтова, 2-Л визначено 2001 рік.

З наявного у справі письмового доказу акта обстеження об`єкта нерухомого майна від 15.06.2020, складеного сертифікованим інженером ТОВ «БТІ Груп», убачається, що в результаті проведеного обстеження багатофункціональних будівель встановлено зміну площі зі 150,0 кв.м до 212,4 кв.м та прямо зафіксовано: «зведених без фундаменту із некапітальних легких конструкцій. Не підлягає вводу в експлуатацію».

Суд першої інстанції, ухвалюючи рішення про знесення, послався на вказаний акт від 15.06.2020, проте дійшов взаємовиключних висновків встановивши з посиланням на висновки інженера БТІ відсутність у будівель фундаменту та їх зведення з полегшених некапітальних конструкцій, місцевий господарський суд одночасно поклав на відповідача обов`язок знести об`єкт за правилами статті 376 ЦК України, призначеними виключно для нерухомого майна.

Прокурор не заявив клопотання про проведення судової будівельно-технічної експертизи (статті 73, 99 ГПК України) і не надав допустимого експертного доказу на спростування відомостей акта БТІ від 15.06.2020 щодо відсутності фундаменту або на підтвердження неможливості переміщення конструкцій без їх знецінення.

Матеріалами справи, зокрема актом технічного обстеження від 15.06.2020, підтверджено, що зміна загальної площі об`єкта зі 150,0 кв.м до 212,4 кв.м відбулася шляхом переобладнання споруд без улаштування заглибленого фундаменту та із застосуванням некапітальних легких конструкцій. Сама по собі зміна геометричних параметрів чи конфігурації некапітальних споруд за відсутності капітального фундаменту не змінює їх фізичної та правової природи і не перетворює такі споруди на об`єкт нерухомого майна в розумінні статті 181 ЦК України.

Оскільки спірні об`єкти не мають обов`язкових технічних і правових ознак нерухомості, цивільно-правовий механізм знесення самочинного нерухомого майна, передбачений статтею 376 ЦК України, до спірних правовідносин застосуванню не підлягає

Щодо оцінки матеріалів кримінального провадження, доводів скарги ФОП Федоренко І.Т. та мотивів рішення суду першої інстанції.

Задовольняючи позовні вимоги та зобов`язуючи відповідача знести спірні будівлі як об`єкт самочинного будівництва, суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні виходив із того, що спірний об`єкт не існував на час проведення первинної реєстрації та відчуження земельної ділянки, а договір купівлі-продажу від 07.07.2002 не підтверджує правомірного виникнення права власності, зазначивши:

«Сам ОСОБА_2 як свідок у межах кримінального провадження щодо укладення з ОСОБА_4 договору купівлі-продажу пояснив, що ніколи не володів жодним нерухомим майном і відповідно не продавав; підпис від його імені в договорі від 07.07.2002 купівлі-продажу багатофункціональної будівлі йому не належить; ОСОБА_4 він не знає; свій перший паспорт він загубив у 1996 році та відновив у 2010 році. Дозвіл на розголошення матеріалів кримінального провадження, в тому числі допиту свідка ОСОБА_2 , надано прокурором, який міститься в матеріалах справи (а.с. 213– 217 том 1)», а також указав, що «за протоколом від 21.09.2022 огляду вебcайту Googlemaps слідчої дії в межах кримінального провадження... станом на липень 2015 року багатофункціональні будівлі... відсутні (а.с. 88 том 1)».

Крім того, місцевий господарський суд зазначив, що «наявні у справі докази не містять правовстановлюючих документів ОСОБА_2 на продані ним будівлі, на право користування ним земельною ділянкою та жодних проєктних, дозвільних документів на розміщення багатофункціональних будівель, будівництво чи забудову спірної земельної ділянки».

Проте колегія суддів вважає такі висновки суду першої інстанції передчасними та помилковими, виходячи з наступного.

Оцінюючи за стандартом вірогідності доказів (ст. 79 ГПК України) надані прокурором матеріали досудового розслідування кримінального провадження № 42021042050000003, колегія суддів зазначає, що відповідно до частини другої статті 77 ГПК України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами.

Згідно зі статтями 87, 88 ГПК України показання свідка у господарському процесі оформлюються виключно письмовою заявою свідка, підпис на якій засвідчується нотаріально, із розпискою свідка про обізнаність щодо кримінальної відповідальності за надання завідомо неправдивих показань за статтею 384 КК України безпосередньо перед судом.

Протокол допиту свідка, складений слідчим під час досудового розслідування кримінального провадження (стаття 104 КПК України), за своєю процесуальною формою не є заявою свідка в господарській справі.

Твердження у протоколі допиту від 05.02.2024 про те, що ОСОБА_2 не підписував договір 2002 року, свідчать про оспорення автентичності документа, що за приписами статті 73 ГПК України вимагає спеціальних знань і повинно підтверджуватися висновком судової почеркознавчої експертизи. Такої експертизи суду надано не було, а вирок суду, який би встановив підробку документів чи винуватість осіб, відсутній.

Щодо листа Товарної біржі «Дніпродзержинська» від 05.02.2024, підписаного Баранюком В.С., суд зазначає, що відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань керівником біржі з 14.02.2006 є ОСОБА_5 .

Згідно зі статтею 10 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» якщо відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Підписання документів від імені юридичної особи особою, чиї повноваження як керівника або представника в реєстрі відсутні, позбавляє такий документ доказового значення офіційної позиції біржі.

Роздруківки огляду вебсайту Google Maps не є матеріалами сертифікованого геодезичного спостереження і не спростовують чинних записів БТІ.

Натомість матеріалами справи підтверджено, що 07.07.2002 право власності на п`ять будівель було зареєстровано за Федоренко І.Т. у БТІ м. Дніпродзержинська в реєстровій книзі № 1 за реєстровим № 107 згідно з діючою на той час Інструкцією БТІ № 121 від 09.06.1998, що прямо підтверджено довідкою ОКП «Дніпродзержинське БТІ» від 24.11.2018 № 968 за даними збережених паперових носіїв.

Фізична відсутність паперової інвентаризаційної справи в архіві БТІ станом на 2021 рік не спростовує факту проведення державної реєстрації у 2002 році.

Посилання суду першої інстанції на листи органів ДІАМ, патрульної поліції, газових та теплових мереж колегія суддів відхиляє, оскільки ці відповіді надані на підставі ДБН, правил безпеки та нормативних положень, затверджених протягом 2015– 2019 років.

Відповідно до статті 58 Конституції України закони та підзаконні акти не мають зворотної дії в часі, а тому нормативи 2015– 2019 років не можуть свідчити про неправомірність спорудження та реєстрації об`єктів у 2001– 2002 роках.

За таких обставин за стандартом вірогідності доказів (стаття 79 ГПК України) наявні офіційні правовстановлюючі документи мають перевагу над матеріалами досудового слідства.

Щодо суперечливої поведінки Кам`янської міської ради (доктрина venire contra factum proprium), колегія суддів звертає увагу на суперечливу зміну правової позиції органом місцевого самоврядування Кам`янською міською радою.

Під час розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій до ухвалення постанови Верховного Суду від 10.12.2025 Кам`янська міська рада як орган, уповноважений розпоряджатися землями громади, послідовно та категорично заперечувала проти позову прокурора. Рада офіційно наголошувала, що приймала рішення щодо оренди та продажу ділянки у межах повноважень за статтею 19 Конституції України, кошти за продаж земельної ділянки своєчасно надійшли до бюджету міста, право власності відповідача є зареєстрованим і не скасованим, права територіальної громади не порушені, а позов прокурора є безпідставним нав`язуванням судового захисту всупереч дійсній волі ради (листи міськради від 18.01.2022, 27.07.2022, 17.10.2022, 08.04.2024, 06.08.2024). Окремо рада вказувала на преюдиційне судове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 27.12.2023 у справі № 904/1329/23 про відмову прокурору в аналогічних вимогах.

Проте під час нового розгляду справи орган місцевого самоврядування без будь-яких правових мотивів та без надання нових доказів кардинально змінив позицію на протилежну, підтримавши позовні вимоги прокурора щодо знесення майна та фактично ставлячи під сумнів власні нескасовані розпорядчі акти та чинні договори.

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 Цивільного кодексу України добросовісність є однією з основоположних засад цивільного законодавства.

Цей принцип знаходить свій вираз у доктрині заборони суперечливої поведінки (venire contra factum proprium), яка базується на тому, що ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці. Недобросовісна поведінка органу публічної влади, який спочатку ухвалює рішення про викуп землі, посвідчує нотаріальний правочин, отримує кошти до бюджету та тривалий час доводить у суді законність своїх дій, а згодом намагається заперечити власні правочини на шкоду приватному суб`єкту господарювання, не підлягає судовому захисту.

Щодо оцінки речових прав на земельну ділянку, способу захисту та відсутності підстав для застосування статті 228 ЦК України.

Колегія суддів враховує висновок Верховного Суду, викладений у пункті 5.19 постанови від 10.12.2025 у цій справі, про те, що доводи прокурора про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом знесення самочинного будівництва на підставі статей 375, 376, 391 ЦК України узгоджуються з усталеною судовою практикою і в такий спосіб прокурором правомірно обрано спосіб захисту порушеного права територіальної громади в особі міської ради у разі самочинної забудови її земель об`єктами нерухомості.

Водночас реалізація зазначеного способу захисту та можливість його задоволення безпосередньо обумовлені доведенням позивачем матеріально-правових підстав позову: по-перше, факту створення на земельній ділянці саме самочинного об`єкта нерухомого майна, а по-друге факту протиправного вибуття земельної ділянки та незаконності її зайняття відповідачем, на що прямо вказано у пунктах 5.20, 5.24 постанови суду касаційної інстанції.

Дослідивши наявні у справі докази на виконання вказівок касаційного суду, апеляційний господарський суд дійшов висновку про недоведеність матеріально-правових підстав позову з огляду на таке.

Як встановлено судом, матеріали справи, зокрема акт обстеження ТОВ «БТІ Груп» від 15.06.2020, містять пряму вказівку на те, що спірні споруди зведені без заглибленого капітального фундаменту з легких некапітальних конструкцій та не підлягають введенню в експлуатацію. За відсутності ознак нерухомого майна (стаття 181 ЦК України) цивільно-правовий механізм знесення самочинної нерухомості, регламентований статтею 376 ЦК України, до тимчасових некапітальних споруд застосуванню не підлягає.

Щодо вимоги про повернення земельної ділянки суд зазначає, що земельна ділянка була відчужена міською радою за нотаріальним договором купівлі-продажу від 05.11.2020 на виконання чинного рішення ради від 28.10.2020 № 2085-47/VІІ на користь ТОВ «Геронда», а надалі відчужена за договором від 13.10.2021 на користь ТОВ «НІКА 20». Право приватної власності на земельну ділянку зареєстровано в Державному реєстрі речових прав за ТОВ «НІКА 20» 13.10.2021 (номер запису 44460304) і на час розгляду справи не припинене.

Рішення міської ради про продаж землі та договори купівлі-продажу в судовому порядку недійсними не визнавалися та не скасовувалися.

Висновок суду першої інстанції про автоматичну нікчемність договорів продажу землі на підставі частини другої статті 228 ЦК України (порушення публічного порядку) є помилковим, оскільки недотримання процедури земельних торгів (стаття 134 ЗК України) свідчить про оспорюваність правочину в судовому порядку за статтями 203, 215 ЦК України, а не про його нікчемність у зв`язку з посяганням на публічний порядок за відсутності вироку суду щодо протиправного заволодіння майном.

Оскільки право приватної власності відповідача на земельну ділянку є зареєстрованим у встановленому законом порядку на підставі діючих правочинів, а рішення ради про її викуп не скасоване, у суду відсутні правові підстави для констатації факту самовільного чи протиправного зайняття земельної ділянки відповідачем.

Крім того, у провадженні Господарського суду Дніпропетровської області паралельно перебуває справа № 904/4630/24 за віндикаційним позовом прокурора про витребування цієї ж земельної ділянки за статтею 388 ЦК України.

Одночасне ініціювання віндикаційного процесу про витребування земельної ділянки та негаторного процесу про зобов`язання знести розміщені на ній споруди і повернути ділянку міській раді свідчить про пред`явлення взаємовиключних матеріально-правових вимог. Оскільки в межах даної справи не розглядається питання про недійсність правочинів щодо відчуження ділянки та витребування її з володіння відповідача, а зареєстроване право приватної власності ТОВ "НІКА 20" є чинним, колегія суддів констатує відсутність правових підстав для задоволення вимог прокурора про зобов`язання повернути земельну ділянку територіальній громаді

Щодо дотримання статті 1 Першого протоколу до Конвенції та принципу «належного урядування».

Задоволення позову про знесення придбаного майна без надання будь-якої грошової компенсації добросовісному набувачеві є грубим порушенням фундаментальних конвенційних гарантій мирного володіння майном.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом.

Європейський суд з прав людини у рішеннях у справах «Рисовський проти України» та «Кривенький проти України» підкреслив дію принципу «належного урядування». Потреба виправити колишню помилку державного органу або органу місцевого самоврядування не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність дій публічної влади. Ризик будь-якої помилки органу влади повинен покладатися на саму державу (територіальну громаду), а помилки влади не можуть виправлятися за рахунок приватних осіб.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05.07.2023 у справі № 912/2797/21 дійшла висновку про те, що конструкція, за якої приватна особа позбавляється майна без компенсації або належного відшкодування у зв`язку з недоліками роботи органів публічної влади, покладає на такого набувача індивідуальний і надмірний тягар, що порушує баланс публічних та приватних інтересів.

Добросовісна особа, яка придбаває майно за відплатним договором, вправі покладатися на відомості Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (постанова Великої Палати Верховного Суду від 23.10.2019 у справі № 922/3537/17). Вона не повинна досліджувати процедурну історію набуття майна попередниками та не може відповідати за можливі процедурні порушення посадових осіб органів влади (пункт 6.50 постанови Великої Палати Верховного Суду від 02.11.2021 у справі № 925/1351/19).

ТОВ «НІКА 20» набуло будівлі та земельну ділянку за відплатними нотаріально посвідченими договорами купівлі-продажу від 13.10.2021 за відсутності обтяжень у публічному реєстрі та на виконання діючих рішень ради.

Знесення придбаних будівель та повернення землі за негаторним позовом без повернення викупної плати і без проведення віндикаційного процесу за статтею 388 ЦК України покладає на приватного власника надмірний тягар.

Зважаючи на викладене, позовні вимоги прокурора про усунення перешкод у користуванні ділянкою шляхом її повернення та знесення споруд є необґрунтованими, недоведеними та не підлягають задоволенню.

Щодо розгляду заяв та клопотань учасників судового процесу.

Разом з тим, через підсистему «Електронний суд» 17.08.2026 від ТОВ «НІКА 20» надійшло клопотання про застосування строків позовної давності.

У клопотанні про застосування строків давності відповідач просить відмовити у задоволенні позову на підставі частини четвертої статті 267 ЦК України у зв`язку зі спливом позовної давності. Клопотання мотивоване тим, що орган місцевого самоврядування був обізнаний про спірний об`єкт та земельну ділянку щонайменше з моменту звернень у 2017– 2020 роках, а прокурор здійснював листування та перевірку законності набуття прав на зазначене майно з 2021– 2022 років, у зв`язку з чим трирічний строк позовної давності станом на дату подання позову в жовтні 2024 року сплив.

Крім того, через підсистему «Електронний суд» 17.08.2026 від ТОВ «НІКА 20» надійшло клопотання про закриття провадження у справі.

У цьому клопотанні відповідач просить закрити провадження у справі на підставі пункту 3 частини першої статті 231 ГПК України. Клопотання мотивоване тим, що рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 27.12.2023 у справі № 904/1329/23, яке набрало законної сили, за позовом керівника Кам`янської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Кам`янської міської ради до ТОВ «НІКА 20», ТОВ «Геронда» та ФОП Федоренко І.Т. про скасування державної реєстрації прав на спірну земельну ділянку у задоволенні позову було відмовлено повністю. За твердженням відповідача, у справі № 904/1329/23 та у даній справі наявний ідентичний суб`єктний склад та ті самі підстави позову, що виключає можливість повторного розгляду спору.

Також через підсистему «Електронний суд» 17.08.2026 та 22.09.2026 від ТОВ «НІКА 20» надійшли клопотання про залишення позову без розгляду.

У вказаних клопотаннях відповідач просить позовну заяву керівника Кам`янської окружної прокуратури залишити без розгляду на підставі пункту 2 частини першої статті 226 ГПК України. Клопотання обґрунтовані тим, що прокурором не доведено наявності передбачених статтею 23 Закону України «Про прокуратуру» та статтею 131-1 Конституції України підстав для здійснення представництва інтересів держави в особі Кам`янської міської ради. Відповідач зазначає, що Кам`янська міська рада як уповноважений орган не перебувала в стані бездіяльності, а навпаки, у численних листах заперечувала наявність будь-яких порушень з боку відповідачів, стверджувала про законність відчуження ділянки й заперечувала проти звернення прокурора до суду.

Разом з тим, через підсистему «Електронний суд» 22.09.2026 від ТОВ «НІКА 20» надійшло клопотання про визнання доказів недопустимими, неналежними та недостовірними.

У поданому клопотанні відповідач просить визнати недопустимими, неналежними та недостовірними докази, надані прокурором, а саме матеріали досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42021042050000003 (дозвіл прокурора від 18.10.2024 в порядку статті 222 КПК України, протоколи огляду від 16.09.2022, 21.09.2022, 17.02.2023, протокол допиту свідка ОСОБА_2 від 05.02.2024), лист Товарної біржі «Дніпродзержинська» від 05.02.2024 та відповіді контролюючих і комунальних служб (ДІАМ, патрульної поліції, АТ «Дніпропетровськгаз», КП КМР «Центральні тепломережі»). Клопотання мотивоване тим, що дозвіл на розголошення оформлено простим листом з порушенням статті 110 КПК України, протокол допиту свідка не відповідає імперативним вимогам статей 87, 88 ГПК України щодо форми заяви свідка, лист біржі підписаний неповноважною особою ( ОСОБА_3 ), яка не значиться керівником у ЄДР, а відповіді служб містять відомості на підставі норм і реєстрів, запроваджених після 2015– 2020 років, що порушує статтю 58 Конституції України щодо заборони зворотної дії закону в часі стосовно будівель, зведених у 2001– 2002 роках.

Розглянувши зазначені заяви та клопотання, колегія суддів зазначає наступне.

Щодо клопотання ТОВ «НІКА 20» про закриття провадження у справі на підставі пункту 3 частини першої статті 231 ГПК України, колегія суддів зазначає, що закриття провадження з цих підстав можливе виключно за наявності потрійної тотожності: суб`єктного складу учасників, предмета спору та його матеріально-правових підстав. У справі № 904/1329/23 предметом розгляду була немайнова вимога про скасування державної реєстрації прав, тоді як у даній справі предметом позову є негаторна матеріально-правова вимога про зобов`язання знести об`єкт та повернути земельну ділянку. З огляду на нетотожність предметів спору передбачені пунктом 3 частини першої статті 231 ГПК України підстави для закриття провадження відсутні, у зв`язку з чим у задоволенні клопотання відмовлено.

Щодо клопотань відповідача ТОВ «НІКА 20» про залишення позову без розгляду на підставі пункту 2 частини першої статті 226 ГПК України, суд зазначає, що дослідження доводів щодо законності набуття речових прав та оцінка наявності або відсутності факту порушення прав територіальної громади нерозривно пов`язані з розглядом справи по суті. Оскільки за наслідками апеляційного перегляду суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог та ухвалює нове судове рішення про повну відмову у задоволенні позову, підстави для застосування наслідків статті 226 ГПК України відсутні, у зв`язку з чим у задоволенні клопотання слід відмовити.

Щодо клопотання ТОВ «НІКА 20» про визнання доказів недопустимими, неналежними та недостовірними, колегія суддів зазначає, що за приписами статей 73, 76– 79, 86 ГПК України оцінка доказів за критеріями належності, допустимості, достовірності та вірогідності здійснюється судом безпосередньо під час ухвалення рішення по суті спору. Відповідно до правових висновків Великої Палати Верховного Суду від 14.12.2022 у справі № 477/2330/18 та Касаційного господарського суду від 18.01.2024 у справі № 910/114/19, чинне процесуальне законодавство не встановлює імперативної заборони дослідження під час розгляду господарської справи даних, отриманих у межах інших, зокрема кримінальних, проваджень, якщо вони стосуються предмета доказування. Враховуючи обов`язкові вказівки Верховного Суду від 10.12.2025 у цій справі щодо неприпустимості відхилення наданих прокурором матеріалів кримінального провадження з суто формальних міркувань, суд не знаходить процесуальних підстав для їх первинного виключення на стадії прийняття та відхиляє клопотання відповідача про визнання їх недопустимими.

Водночас суд надав повну оцінку змісту зазначених матеріалів у сукупності з іншими доказами за стандартами достовірності та вірогідності (статті 78, 79 ГПК України) у цій постанові.

Щодо заяви відповідача ТОВ «НІКА 20» про застосування позовної давності на підставі частини четвертої статті 267 ЦК України, колегія суддів зазначає, про те що оскільки у задоволенні позову відмовлено по суті у зв`язку з його матеріально-правовою недоведеністю та безпідставністю, передбачені частиною четвертою статті 267 ЦК України правові наслідки спливу позовної давності судом не застосовуються.

Підсумовуючи, колегія суддів констатує, що у задоволенні позовних вимог слід відмовити повністю з огляду на недоведеність матеріально-правових підстав позову за сукупністю таких обставин.

Незастосовність статті 376 ЦК України: на виконання вказівок Верховного Суду (п. 5.20, 5.24) встановлено відсутність у споруд заглибленого фундаменту; об`єкт є некапітальним, не належить до нерухомості (ст. 181 ЦК України), тому правовий режим знесення самочинного нерухомого майна до нього не застосовується;

Недоведеність нікчемності договорів продажу землі (ст. 228 ЦК України): право приватної власності відповідача зареєстроване та є чинним, договори недійсними не визнавалися, а можливе порушення процедури земельних торгів (ст. 134 ЗК України) зумовлює оспорюваність правочинів, а не їх автоматичну нікчемність;

Неспростованість реєстрації 2002 року за стандартом вірогідності (ст. 79 ГПК України), матеріали досудового слідства (протокол допиту свідка та роздруківки інтернет-мап) за відсутності вироку суду та почеркознавчої експертизи не спростовують факт набуття права власності та його первинної державної реєстрації в БТІ;

Заборону суперечливої поведінки міськради (venire contra factum proprium) орган місцевого самоврядування, який ухвалив рішення про продаж землі, отримав кошти до бюджету і тривалий час доводив законність своїх дій, не може діяти всупереч власним чинним актам;

Порушення балансу інтересів (ст. 1 Першого протоколу до Конвенції), покладення на добросовісного відплатного набувача обов`язку безоплатного знесення майна без будь-якої компенсації становить непропорційне втручання та покладає на приватну особу надмірний тягар.

За таких обставин апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "НІКА 20" та Фізичної особи-підприємця Федоренко Інни Тихонівни підлягають задоволенню, а оскаржуване рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 26.05.2026 у справі № 904/4632/24 скасуванню з ухваленням нового судового рішення про повну відмову в задоволенні позову.

Висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги

Згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до пунктів 1, 2, 4 частини першої статті 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права.

За таких обставин рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 26.05.2026 у справі № 904/4632/24 підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про повну відмову в задоволенні позову Керівника Кам`янської окружної прокуратури Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Кам`янської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю «НІКА 20» про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та її повернення шляхом знесення об`єкта самочинного будівництва.

Судові витрати

Зважаючи на задоволення апеляційних скарг та ухвалення нового рішення про відмову в позові, судові витрати зі сплати судового збору, понесені відповідачами у зв`язку з апеляційним оскарженням судового рішення, відповідно до статті 129 ГПК України підлягають стягненню з Дніпропетровської обласної прокуратури на користь скаржників.

Керуючись статтями 269, 270, 273, 275 - 285, 287 ГПК України, Центральний апеляційний господарський суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "НІКА 20" задовольнити.

Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Федоренко Інни Тихонівні задовольнити.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 26.05.2026 у справі № 904/4632/24 скасувати.

Ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Стягнути з Дніпропетровської обласної прокуратури на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "НІКА 20" судовий збір за подання апеляційної скарги у сумі 3 633,60 грн.

Стягнути з Дніпропетровської обласної прокуратури на користь Фізичної особи-підприємця Федоренко Інни Тихонівни судовий збір за подання апеляційної скарги у сумі 3 633,60 грн.

Видачу наказів на виконання даної постанови з внесенням відповідних реквізитів доручити Господарському суду Дніпропетровської області.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено ст. ст. 286-289 ГПК України.

Повна постанова складена та підписана 28.09.2026.

Головуючий суддя С.В. Вінніков

Суддя Л.В. Андрейчук

Суддя Г.В. Левшина