Постанова від 27 вересня 2026 р. у справі №904/7096/25 — Центральний апеляційний господарський суд

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Додаткова постанова

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.09.2026 м. Дніпро Справа № 904/7096/25

Центральний апеляційний господарський суд у складі

головуючого судді: Віннікова С.В. доповідач,

суддів: Андрейчука Л.В., Висоцького А.М.

розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "СОЮЗ-МЕДІНВЕСТ" про ухвалення додаткового рішення за результатами розгляду апеляційних скарг Товариства з обмеженою відповідальністю "СОЮЗ-МЕДІНВЕСТ" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 22.04.2026 (суддя Кеся Н.Б., повний текст якого складений 22.04.2026) у справі № 904/7096/25,

за позовом Комунального підприємства "КРИВБАСВОДОКАНАЛ"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "СОЮЗ-МЕДІНВЕСТ"

про стягнення 233 368,06 грн,

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 22.04.2026 у справі №904/7096/25 позов задоволено у повному обсязі. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "СОЮЗ-МЕДІНВЕСТ" на користь Комунального підприємства "КРИВБАСВОДОКАНАЛ" заборгованість у розмірі 221 864,54 грн, 3% річних у розмірі 838,83 грн, втрати від інфляції у розмірі 1 996,78 грн, пеню у розмірі 8 667,91 грн, а також витрати із сплати судового збору у розмірі 2 800,42 грн.

Не погодившись із зазначеним рішенням до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулась Товариство з обмеженою відповідальністю "СОЮЗ-МЕДІНВЕСТ", в якій просить:

- поновити Товариству з обмеженою відповідальністю “Союз-Медінвест” строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 22.04.2026 у справі №904/7096/25;

- зупинити дію рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 22.04.2026 у справі №904/7096/25 на час розгляду апеляційної скарги;

- скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 22.04.2026 у справі №904/7096/25 та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

14.09.2026 Центральним апеляційним господарським судом ухвалено постанову по справі №904/7096/25.

Через підсистему "Електронний суд" 16.09.2026 від Товариства з обмеженою відповідальністю "СОЮЗ-МЕДІНВЕСТ" надійшла заява про ухвалення додаткового рішення, у якій останній просить стягнути з Комунального підприємства "КРИВБАСВОДОКАНАЛ" на його користь витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 35 000 грн, понесені у апеляційному суді.

Ухвалою від 21.09.2026 прийнято заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "СОЮЗ-МЕДІНВЕСТ про ухвалення додаткового рішення до розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

В обґрунтування заяви про ухвалення додаткового рішення зазначено, що у зв`язку із задоволенням апеляційної скарги відповідач набув право на відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, понесених під час перегляду справи в суді апеляційної інстанції, у розмірі 35 000,00 грн.

На підтвердження розміру та складу понесених витрат заявником надано договір про надання правової допомоги № 15/06/26-1 від 15.06.2026, додаткову угоду від 17.06.2026, якою сторонами погоджено представництво інтересів у Центральному апеляційному господарському суді та встановлено фіксовану вартість послуг у розмірі 35 000,00 грн, а також акт здачі-приймання наданих послуг від 15.09.2026. Відповідно до вказаного акта адвокатським об`єднанням «Глагос» виконано аналіз матеріалів справи, судової практики та оскаржуваного рішення, а також здійснювалися підготовка й подання апеляційної скарги і клопотання про розподіл судових витрат. Заявник наголошує, що зазначена вартість є співмірною та обґрунтованою, враховуючи, що товариство не брало участі в суді першої інстанції, що зумовило необхідність опрацювання значного обсягу матеріалів справи й доказів з технічною інформацією.

Посилаючись на висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21, заявник вказує, що за умови встановлення договором фіксованого розміру гонорару фактична кількість витраченого адвокатом часу не обчислюється, а незазначення в описі робіт витрат часу не є перешкодою для визначення розміру судових витрат.

Крім того, з посиланням на приписи частини восьмої статті 129 ГПК України та правову позицію Верховного Суду у справі № 922/445/19, відповідач зауважує, що витрати підлягають відшкодуванню незалежно від факту їх реальної сплати на момент звернення до суду (якщо вони підлягають сплаті).

Заявник також стверджує про дотримання процесуального строку подання доказів, оскільки про намір їх надання у передбачений частиною восьмою статті 129 ГПК України п`ятиденний строк було заявлено в апеляційній скарзі, а відповідні документи подано в межах встановленого законом строку після ухвалення постанови суду від 14.09.2026.

Через підсистему «Електронний суд» 17.09.2026 від КП «Кривбасводоканал» надійшли заперечення проти клопотання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, в якому останній просить відмовити в його задоволенні з огляду на необґрунтованість, завищений розмір та неспівмірність заявленої суми.

Позивач наголошує, що сума витрат у розмірі 35 000,00 грн є надмірною та неспівмірною зі складністю справи, ціною позову й обсягом фактично наданих послуг, зважаючи на те, що апеляційний перегляд здійснювався у порядку письмового провадження без виклику учасників. Позивач зауважує, що в наданому акті від 15.09.2026 відсутні детальний опис дій адвоката та відомості про фактичні витрати часу на їх виконання.

Посилаючись на практику Верховного Суду (зокрема, постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18, від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16 та додаткову постанову Касаційного господарського суду від 05.06.2024 у справі № 910/698/23), а також практику ЄСПЛ, КП «Кривбасводоканал» підкреслює, що погодження сторонами фіксованого розміру гонорару не звільняє заявника від обов`язку доведення критеріїв їхньої реальності, розумності та співмірності. Додатково позивач звертає увагу на відсутність доказів фактичної сплати коштів за надані послуги (платіжних документів) та неподання відповідачем разом із першою заявою по суті спору попереднього (орієнтовного) розрахунку судових витрат.

Розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "СОЮЗ-МЕДІНВЕСТ" про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат, колегія суддів виходить із такого.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 244 Господарського процесуального кодексу України (далі – ГПК України) суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасника справи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Інститут судових витрат урегульований главою 8 розділу І ГПК України.

За змістом ст. 123 цього Кодексу судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи, до яких, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно зі ст. 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу.

Відповідно до положень Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність” представництво інтересів особи у суді, складення процесуальних документів, надання консультацій та інші дії, спрямовані на захист прав та законних інтересів клієнта, є видами адвокатської діяльності, а гонорар є формою винагороди адвоката за надану правничу допомогу.

Частинами 1, 2 ст. 126 ГПК України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, а для цілей розподілу судових витрат розмір таких витрат визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт, а також їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.

За приписами ч. 8 ст. 129 ГПК України докази понесення витрат подаються до закінчення судових дебатів або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, якщо до закінчення дебатів сторона заявила про намір їх подати.

Як вбачається з матеріалів справи, про орієнтовний розрахунок витрат було повідомлено в апеляційній скарзі та про те що докази на підтвердження остаточного розміру цих витрат будуть надані в строки, визначені частиною 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

На підтвердження заявлених витрат Товариством з обмеженою відповідальністю "СОЮЗ-МЕДІНВЕСТ" надано: -договір про надання правничої допомоги №15/06/26-1 від 15.06.2026; - додаткову угоду від 17.06.2026 та акт здачі-приймання наданих послуг від 15.09.2026.

За приписами пункту 3 частини першої статті 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 Господарського процесуального кодексу України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

За змістом статті 123 цього Кодексу судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частин першої - третьої статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з частиною четвертою статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина восьма статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

За обставинами справи докази на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу подані відповідачем до суду в межах передбаченого законом строку.

Аналізуючи заявлену відповідачем до стягнення суму витрат на професійну правничу допомогу у контексті зазначених правових критеріїв, суд приймає до уваги також статтю 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", згідно з якою, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Разом з тим, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також із критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України").

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема, але не виключно: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо.

Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені не тільки з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Надаючи правову оцінку запереченням КП «Кривбасводоканал», колегія суддів зазначає таке.

Щодо твердження позивача про неподання попереднього (орієнтовного) розрахунку судових витрат, суд зазначає, що матеріалами справи підтверджується виконання ТОВ «СОЮЗ-МЕДІНВЕСТ» вимог частини першої статті 124 ГПК України, оскільки про попередній розрахунок судових витрат та про намір подати докази на підтвердження їхнього остаточного розміру було прямо зазначено в тексті поданої відповідачем апеляційної скарги.

Щодо доводів КП «Кривбасводоканал» про відсутність платіжних документів, які б підтверджували фактичне перерахування коштів адвокату (оплату послуг), суд зауважує, що за змістом частини восьмої статті 129 ГПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів. Як зазначив Верховний Суд у постанові від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, витрати на надану професійну правничу допомогу в разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їхньої вартості підлягають відшкодуванню незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною, чи тільки має бути сплачено. Відтак, відсутність на час звернення із заявою платіжних доручень про оплату гонорару не є перешкодою для їх розподілу між сторонами.

Стосовно заперечень щодо відсутності в акті здачі-приймання послуг від 15.09.2026 погодинного розрахунку та обліку витраченого адвокатом часу, колегія суддів виходить із того, що за приписами статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар може встановлюватися у формі фіксованого розміру та/або погодинної оплати. Велика Палата Верховного Суду в постанові від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21 виснувала, що при визначенні фіксованого розміру адвокатського гонорару фактична кількість витраченого часу не обчислюється, а конкретний склад дій адвоката не має визначального значення для обчислення суми гонорару в контексті умов договору. Подання детального опису робіт (послуг) не є самоціллю, а тому саме лише незазначення учасником справи витрат часу в акті не перешкоджає суду встановити розмір таких витрат у разі погодження сторонами фіксованого гонорару.

Водночас колегія суддів наголошує, що погодження сторонами фіксованого розміру гонорару не є безумовною підставою для покладення всієї суми на протилежну сторону та не звільняє заявника від критеріїв реальності, необхідності та розумності судових витрат (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18, додаткова постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.06.2024 у справі № 910/698/23).

Оцінюючи суму судових витрат відповідача на професійну правничу допомогу під час апеляційного перегляду справи за критеріями розумності, необхідності, неминучості та співвідношення ціни послуг до ринкових цін, колегія суддів зазначає наступне.

Аналіз статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" свідчить про те, що гонорар може встановлюватися у формі фіксованого розміру або погодинної оплати.

Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.

Не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (подібний висновок викладений у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18).

Домовленості про сплату гонорару за надання правничої допомоги є такими, що склалися між адвокатом та клієнтом, у межах правовідносин між якими і може розглядатися питання щодо обов`язковості такого зобов`язання.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Нормами процесуального законодавства передбачені такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін (пункти 33- 34; 37 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі №910/12876/19).

Дослідивши матеріали даної справи, судом встановлено, що у суді апеляційної інстанції правнича допомога адвоката виразилась у складенні апеляційної скарги.

За встановлених обставин щодо обсягу, вартості та співрозмірності заявлених до компенсації витрат на правову допомогу, суд, оцінивши витрати відповідача з урахуванням всіх аспектів і складності цієї справи, а також час, який міг би витратити адвокат на вивчення документів, підготовку процесуальних документів, як кваліфікований фахівець, сукупний час, витрачений на опрацювання спірних правовідносин, суд вважає за доцільне покласти на позивача витрати на правову допомогу в розмірі 5 000,00 грн.

Проаналізувавши наведені у заяві відповідача про ухвалення додаткового рішення обставини, надані заявником докази в їх сукупності, а також заперечення позивача, враховуючи загальні засади господарського судочинства щодо справедливості, добросовісності та розумності, принципи співмірності, реальності та пропорційності судових витрат, колегія суддів вважає, що заява Товариства з обмеженою відповідальністю "СОЮЗ-МЕДІНВЕСТ" підлягає частковому задоволенню у розмірі 5 000,00 грн.

Решту витрат на професійну правничу допомогу слід покласти на відповідача (заявника).

Керуючись статтями 129, 244, 281-283 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд,

П О С Т А Н О В И В:

Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "СОЮЗ-МЕДІНВЕСТ" про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у справі № 904/7096/25 задовольнити частково.

Стягнути з Комунального підприємства “Кривбасводоканал” на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Союз-Медінвест” 5 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції.

В задоволенні решти заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "СОЮЗ-МЕДІНВЕСТ" відмовити.

Видачу наказу з внесенням відповідних реквізитів доручити Господарському суду Дніпропетровської області.

Додаткова постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, порядок і строки оскарження передбачені ст. 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повна додаткова постанова складена та підписана 28.09.2026.

Головуючий суддя С.В. Вінніков

Суддя Л.В. Андрейчук

Суддя А.М. Висоцький