Постанова від 08 вересня 2026 р. у справі №904/1024/26 — Центральний апеляційний господарський суд

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.09.2026 м. Дніпро Справа № 904/1024/26

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючого (судді-доповідача): Стефанів Т. В.,

суддів: Демчини Т. Ю., Кучеренко О. І.,

секретаря судового засідання Старини А. С.

представники сторін в судове засідання не з`явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Військової частини НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 та Товариства з обмеженою відповідальністю "Строй ЮА", м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область

на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 09.06.2026, (суддя Загинайко Т. В., повне рішення складено 18.06.2026, м. Дніпро) у справі № 904/1024/26

за позовом Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код НОМЕР_2 )

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Строй ЮА" (53860, м. Зеленодольськ Криворізького району Дніпропетровської обл., пр. Незалежності, буд. 9А; ідентифікаційний код 38888898)

про стягнення 658 467 грн 04 коп.,

в с т а н о в и в:

Короткий зміст позовних вимог та рішення суду першої інстанції.

Військова частина НОМЕР_1 звернулася до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою (вих. № 22/150-378, вх. № 820/26 від 04.03.2026) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Строй ЮА", у якій просить суд стягнути з відповідача неустойку за Договором підряду від 21.03.2025 № 141/4Д на загальну суму 658 467 грн 04 коп., у тому числі пеню за порушення строків завершення будівництва у сумі 448 954 грн 80 коп. та штраф у розмірі 7% за прострочення завершення будівництва понад тридцять днів - 209 512 грн 24 коп., а також 7 901 грн 60 коп. на відшкодування сплаченого судового збору.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що між Військовою частиною НОМЕР_1 (замовник) та ТОВ "СТРОЙ ЮА" (підрядник) було укладено Договір підряду від 21.03.2025 № 141/4Д на будівництво фортифікаційних споруд по об`єкту "Нове будівництво фортифікаційних споруд опорного пункту № 194", строк виконання робіт за яким, відповідно до пункту 3.1 Договору та Календарного графіку виконання робіт (Додаток 4), встановлено до 16 червня 2025 року включно. Позивач зазначав, що зобов`язання за Договором виконано замовником належним чином та в повному обсязі, зокрема 22.03.2025 передано будівельний майданчик за актом приймання-передачі об`єкта, проектну документацію затверджено наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 14.04.2025 № 176, вартість робіт І та ІІ етапів оплачено в повному обсязі. Натомість підрядником допущено порушення вимог пункту 3.1 Договору в частині дотримання строків завершення будівельних робіт - станом на 16 червня 2025 року будівельні роботи по об`єкту завершено не було; фактично роботи закінчено 14.11.2025, що зафіксовано Актом готовності об`єкту до експлуатації від 08.12.2025. З урахуванням пункту 13.5 Договору позивачем нараховано пеню у розмірі 0,1% Договірної ціни за кожен день прострочення за період з 17.06.2025 по 13.11.2025 (150 днів) та штраф у розмірі 7% договірної ціни за прострочення понад тридцять днів.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 09.06.2026 у справі № 904/1024/26 позов Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код НОМЕР_2 ) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Строй ЮА" про стягнення 658 467 грн. 04 коп. задоволено частково.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Строй ЮА" на користь Військової частини НОМЕР_1 134 686 (сто тридцять чотири тисячі шістсот вісімдесят шість) грн. 44 коп. - пені, 62 853 (шістдесят дві тисячі вісімсот п`ятдесят три) грн. 67 коп. - штрафу у розмірі 7% за прострочення завершення будівництва на строк понад 30 днів та 7 901 (сім тисяч дев`ятсот одна) грн. 60 коп. - витрат по сплаті судового збору.

В решті позовних вимог - відмовлено.

Приймаючи оскаржуване рішення, місцевий господарський суд виходив з того, що укладений сторонами Договір підряду містить елементи різних договорів, зокрема договору підряду на проведення проектних та пошукових робіт, а також договору будівельного підряду, тобто є змішаним договором, а оскільки причиною виникнення спору є невиконання відповідачем зобов`язань саме в частині проведення будівництва, до спірних правовідносин підлягають застосуванню положення цивільного законодавства, які регулюють будівельний підряд (статті 875, 877, 882 Цивільного кодексу України).

Суд першої інстанції встановив, що пунктом 3.1 Договору та Додатком 4 до Договору (Календарний графік виконання робіт) сторони узгодили умови щодо строків виконання другого етапу робіт (будівельні роботи), які мали бути завершені до 16.06.2025 включно, причому наведене тлумачення Календарного графіку здійснено судом з урахуванням встановлення строків у декадах з поділом кожної декади на три рівні частини та зафарбованих (позначених) клітин графіку.

Місцевий господарський суд встановив, що на виконання умов Договору відповідачем виконано роботи І етапу (розробка проектної документації), про що складено Акт від 08.04.2025 № 1ПКД вартістю 59 760 грн 00 коп., оплачений позивачем платіжною інструкцією від 04.06.2025 № 339; виконання ІІ етапу робіт підтверджується актами форми КБ-2в від 07.06.2025 № 1 на суму 1 132 402 грн 67 коп., від 30.06.2025 № 2 на суму 1 660 504 грн 63 коп. та від 14.11.2025 № 3 на суму 80 918 грн 18 коп. (всього на суму 2 873 825 грн 48 коп.), а також довідками про вартість виконаних будівельних робіт форми КБ-3; Актом готовності об`єкту до експлуатації від 08.12.2025 визначено, що будівельні роботи виконано в повному обсязі та закінчено у листопаді 2025 року (акт КБ-2в від 14.11.2025), фактична вартість основних фондів склала 2 944 985 грн 48 коп.

З урахуванням пункту 13.5 Договору суд перевірив розрахунок пені за період з 17.06.2025 по 13.11.2025 у сумі 448 954 грн 80 коп. та штрафу у сумі 209 512 грн 24 коп. і встановив, що їх нарахування проведено арифметично правильно, а тому визнав вимоги позивача в цій частині правомірними.

Доводи відповідача стосовно невиконання позивачем обов`язку з передачі фронту робіт та затвердження проектної документації суд відхилив, зазначивши, що вони спростовуються наданими у справу доказами, зокрема актом приймання-передачі будівельного майданчику від 22.03.2025 та наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 14.04.2025 № 176 "Про затвердження проектної документації"; крім того, наведені заперечення суперечать встановленим судом фактичним обставинам, які свідчать про початок та завершення відповідачем виконання ІІ етапу робіт, чого неможливо було здійснити без передачі фронту робіт та належним чином затвердженої проектної документації.

Стосовно посилання відповідача на висновок Рівненської торгово-промислової палати від 07.10.2025 № 56.01/406 суд, застосувавши статтю 617 Цивільного кодексу України, статтю 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" та висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 21.07.2021 у справі № 912/3323/20, від 01.06.2021 у справі № 910/9258/20, від 15.06.2018 у справі № 915/531/17, від 26.05.2020 у справі № 918/289/19, від 17.12.2020 у справі № 913/785/17, зазначив, що підтвердженням існування форс-мажорних обставин є відповідний сертифікат Торгово-промислової палати України чи уповноваженої нею регіональної торгово-промислової палати, який у матеріалах справи відсутній. Наданий відповідачем висновок встановлює обставини, що істотно ускладнили своєчасне виконання зобов`язань, і може бути підставою для внесення змін у Договір або для його розірвання, проте жодним чином не підтверджує обставини, через які сторона звільняється від відповідальності за несвоєчасне виконання зобов`язання. Суд також врахував пункт 14.8 Договору, за яким сам факт дії воєнного стану в Україні не вважається форс-мажорними обставинами, крім випадків настання конкретних подій/обставин, та дійшов висновку, що укладаючи відповідний договір під час дії правового режиму воєнного стану, відповідач повинен був усвідомлювати усі ризики здійснення господарської діяльності під час війни. З огляду на це суд відхилив доводи відповідача щодо наявності підстав для звільнення його від відповідальності за порушення строків завершення будівельних робіт.

Разом з тим, розглянувши клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій, викладене у відзиві на позовну заяву, суд першої інстанції, керуючись частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України, статтями 546, 549, частиною 3 статті 509, статтею 3 Цивільного кодексу України, статтями 11, 86 Господарського процесуального кодексу України, а також мотивувальною частиною рішення Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 7-рп/2013 та правовими позиціями, викладеними у постановах Верховного Суду від 06.11.2018 у справі № 913/89/18, від 04.12.2018 у справі № 916/65/18, від 03.07.2019 у справі № 917/791/18, від 22.10.2019 у справі № 904/5830/18, від 04.05.2018 у справі № 917/1068/17, від 22.01.2019 у справі № 908/868/18, від 13.05.2019 у справі № 904/4071/18, від 22.04.2019 у справі № 925/1549/17, від 30.05.2019 у справі № 916/2268/18, від 04.06.2019 у справі № 904/3551/18, дійшов висновку про наявність підстав для зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки. При цьому суд зважив на відносно незначний період прострочення виконання частини робіт за Договором, врахував, що станом на час звернення позивача з позовом усі зобов`язання за Договором, включаючи завершення будівництва, виконані відповідачем у повному обсязі та належним чином, а також прийняв до уваги обставини здійснення господарської діяльності в умовах воєнного стану та виконання робіт з будівництва військових інженерно-технічних споруд поблизу лінії бойового зіткнення. Суд також зазначив, що стягнення неустойки у загальному розмірі 658 467 грн 04 коп., який становить близько 22,3% від загальної вартості робіт за Договором, призведе до перетворення неустойки, як засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне зобов`язання, на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором. Виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд зменшив суму штрафних санкцій на 70%, стягнувши з відповідача 134 686 грн 44 коп. пені та 62 853 грн 67 коп. штрафу.

Судовий збір у сумі 7 901 грн 60 коп. покладено судом на відповідача з огляду на те, що пеню та штраф нараховано відповідачу позивачем правомірно.

Короткий зміст вимог та узагальнені доводи апеляційної скарги.

Не погодившись частково з рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 09.06.2026 у справі № 904/1024/26, Військова частина НОМЕР_1 (позивач) 25.06.2026 подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції в частині розміру стягнутих з Товариства з обмеженою відповідальністю "Строй ЮА" на користь Військової частини НОМЕР_1 пені та штрафу - змінити; стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "СТРОЙ ЮА" на користь Військової частини НОМЕР_1 пеню за порушення строків завершення будівництва в сумі 448 954 грн 80 коп. та штраф за порушення строків завершення будівництва понад тридцять днів у сумі 209 512 грн 24 коп. Тобто рішення оскаржується позивачем виключно в частині зменшення судом розміру штрафних санкцій на 70%.

Скаржник зазначає, що судом першої інстанції абсолютно правильно встановлено обставини укладення 21.03.2025 між ТОВ "СТРОЙ ЮА" (підрядник) та Військовою частиною НОМЕР_1 (замовник) Договору підряду № 141/4Д на будівництво фортифікаційних споруд, зміст його пунктів 1.1, 1.4, 2.1 (в редакції Додаткової угоди від 06.05.2025 № 1), 3.1, 3.2, 4.2.1, 8.1, 10.1, 11.1, обставини передачі будівельного майданчика за актом від 22.03.2025, виконання І етапу робіт за Актом від 08.04.2025 № 1ПКД, затвердження проектно-кошторисної документації наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 14.04.2025 № 176, виконання ІІ етапу робіт за актами форми КБ-2в від 07.06.2025 № 1, від 30.06.2025 № 2 та від 14.11.2025 № 3, а також обставини складення Акту готовності об`єкту до експлуатації від 08.12.2025 та укладення Додаткової угоди № 2 від 01.12.2025, якою вартість робіт зменшено на 48 046 грн 52 коп. до 2 944 985 грн 48 коп. Апелянт наголошує, що зобов`язання за Договором виконано замовником належним чином та в повному обсязі, а підрядником допущено порушення вимог пункту 3.1 Договору - станом на 16.06.2025 будівельні роботи по об`єкту завершено не було, у зв`язку з чим нарахування пені у сумі 448 954 грн 80 коп. та штрафу у сумі 209 512 грн 24 коп. є правомірним, що також визнав і суд першої інстанції, перевіривши розрахунок.

Водночас, за твердженням апелянта, при прийнятті рішення про зменшення розміру неустойки поза увагою суду першої інстанції залишилось те, що, як і встановлено самим судом, у пункті 14.8 Договору сторони зазначили, що вони усвідомлюють, що даний Договір укладається під час дії в Україні правового режиму воєнного стану, а тому сам факт дії воєнного стану в Україні не буде вважатися обставинами непереборної сили (форс-мажорними обставинами), крім випадків настання конкретних подій/обставин (окупація території агресором, де повинні вчинятися сторонами дії на виконання умов Договору, знищення безпосередньо об`єктів сторін тощо) під час дії правового режиму воєнного стану, що буде підтверджено документами, які надаються відповідним уповноваженим органом. Виходячи з умов наведеного пункту, зважаючи на те, що Договір укладено під час дії воєнного стану, коли обстріли території України, включаючи місце виконання підрядних робіт, тривали більше трьох років, відповідач повинен був усвідомлювати усі ризики здійснення господарської діяльності під час війни.

Апелянт вказує, що відповідач не довів допустимими доказами наявності обставин, які б суттєво перешкоджали виконати зобов`язання у визначений договором строк. Крім того, з пропозицією змінити умови договору в частині збільшення строків будівництва відповідач не звертався, протягом строку, визначеного у Договорі для виконання будівельних робіт, доказів щодо істотної зміни обставин, які б могли бути підставою для зміни умов договору, не надавав.

Щодо тривалості прострочення виконання зобов`язань за Договором скаржник зазначає, що відповідно до Календарного графіку виконання робіт будівельні роботи повинні були бути виконані в період з 04.05.2025 по 16.06.2025, тобто протягом 44 днів, при цьому будівельні роботи фактично були завершені 14.11.2025, тобто прострочення склало 150 днів; таким чином прострочення перевищило встановлений Договором строк будівництва у 4 рази, що вказує на істотне порушення строків будівництва за договором.

Щодо негативних наслідків несвоєчасного завершення будівництва апелянт наголошує, що ціль укладення Договору полягала не в досягненні економічного/фінансового результату, а саме у здійсненні будівництва військової фортифікаційної споруди опорного пункту з метою побудови стійкої оборони на відповідному напрямку в умовах триваючої військової агресії російської федерації, а не в отриманні фінансового результату від експлуатації об`єкту. Внаслідок невиконання договірного обов`язку під реальну загрозу була поставлена можливість організації та здійснення належної оборони Держави від російської агресії на відповідному напрямку, збереження життя особового складу військових формувань, що її здійснюють. За таких обставин посилання суду першої інстанції на те, що порушення не завдало збитків позивачу, а стягнення договірної неустойки перетворюється на джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором, є, на думку апелянта, м`яко кажучи цинічними та абсолютно необґрунтованими.

З наведеного апелянт робить висновок, що висновки суду першої інстанції в частині наявності підстав для зменшення розміру пені та штрафу не відповідають обставинам справи та прийняті внаслідок неправильного застосування норм матеріального права.

Також, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю "СТРОЙ ЮА" (відповідач) 26.06.2026 подало апеляційну скаргу, в якій просить прийняти та відкрити провадження за апеляційною скаргою; скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 09.06.2026 у справі № 904/1024/26 в частині встановлення підстав для застосування відповідальності у вигляді стягнення неустойки (пені і штрафних санкцій) та винести нове рішення по справі, яким відмовити у задоволенні позову Військової частини НОМЕР_1 до ТОВ "СТРОЙ ЮА" в повному обсязі; а у випадку, якщо суд апеляційної інстанції не погодиться з аргументами апеляційної скарги щодо неврахування судом першої інстанції обставин відсутності вини товариства та не застосує норми щодо наявності підстав для повного звільнення від відповідальності, - рішення змінити та зменшити розмір неустойки (пені й штрафу), що підлягає стягненню з ТОВ "СТРОЙ ЮА" на користь Військової частини НОМЕР_1 за договором підряду на будівництво фортифікаційних споруд № 141/4Д від 21.03.2025 до 6 584,67 грн, що становить 1% від загального розміру заявленої позивачем до стягнення неустойки. Рішення оскаржується відповідачем у частині встановлення судом підстав для покладення відповідальності за прострочення завершення робіт за Договором на підрядника.

Скаржник зазначає, що не погоджується з рішенням від 09.06.2026 в частині встановлення судом підстав для покладення відповідальності за прострочення завершення робіт за Договором на підрядника, та наполягає, що при його винесенні порушено вимоги статті 236 Господарського процесуального кодексу України щодо законності і обґрунтованості: під час розгляду судом не було надано належної оцінки низці суттєвих обставин, які мають значення для справи, не враховано особливостей правовідносин, що склались між сторонами, і не надано оцінки тому, чи діяли сторони в межах та із дотриманням тих взаємних прав і обов`язків, які визначались умовами договору і за законом.

Апелянт вказує, що суд першої інстанції при визначенні переліку обставин, які є предметом доказування, залишив поза увагою, що окрім з`ясування того, чи мало місце порушення зобов`язань, необхідно було встановити також: чи було надано належне сприяння у виконанні договору з боку замовника; чи виконано замовником зустрічні зобов`язання за Договором; чи настало прострочення з вини відповідача; чи є підстави для вирішення питання про звільнення від відповідальності за умовами договору (пункти 13.2 та 13.13) або за законом. Проте суд першої інстанції не з`ясував усіх цих обставин. Крім того, при дослідженні обставин справи порушено принцип змагальності та всебічності дослідження доказів, не враховано вимог статей 73-80 Господарського процесуального кодексу України щодо належності, допустимості, достатності, достовірності доказів, їх вірогідності у взаємозв`язку; висновки суду про належне виконання замовником своїх зобов`язань базуються на припущеннях, які не підтверджені належними доказами, і суд автоматично прийняв позицію позивача, ігноруючи стандарт "вірогідності доказів" (стаття 79 ГПК України).

Скаржник наголошує, що в провадженні Господарського суду Дніпропетровської області майже одночасно перебувало 44 позови Військової частини НОМЕР_1 до ТОВ "СТРОЙ ЮА" з повністю аналогічними за сутністю вимогами про стягнення неустойки на підставі пунктів 13.3 і 13.5 Договорів підряду, загальна сума заявлених вимог за якими в сукупності склала понад 35 мільйонів гривень, а по справі № 904/1024/26 - 658 467,04 грн; ефект "штучного дроблення" і заявлення такої значної кількості позовів є свідченням порушення принципу добросовісності і розумності (стаття 3 ЦК України) з боку позивача. За всіма договорами підряду (загалом 53 договори) предметом виступало будівництво захисних (фортифікаційних) споруд у зоні розташування на межі Дніпропетровської та Донецької областей загальною безперервною протяжністю понад 11 кілометрів, тобто фактично було замовлено весь обсяг будівництва єдиного захисного комплексу споруд із застосуванням методу "штучного дроблення" шляхом укладення численної кількості ідентичних договорів. Оскільки укладення договорів відбувалось у редакції, запропонованій замовником, апелянт вважає необхідним застосування принципу Contra Proferentem при тлумаченні умов договору, у тому числі пунктів 4.2.1 та 8.1, а також усіх неоднозначностей у питаннях співвідношення строків виконання робіт та обов`язкових зупинок робіт під час повітряних тривог (пункти 4.2.7, 4.3.7, 4.4.10 Договору), - на користь відповідача, з посиланням на постанови Верховного Суду від 18.04.2018 у справі № 753/11000/14-ц, від 05.12.2022 у справі № 753/8945/19, від 24.05.2023 у справі № 125/1609/21, від 04.10.2023 у справі № 910/11489/22 та від 17.01.2025 у справі № 761/38032/21.

Апелянт зазначає, що умовами Договору (пункти 4.2.7, 4.3.7, 4.4.10, 4.4.18) для обох сторін визначена обов`язковість дотримання "Загальних умов укладення та виконання договорів підряду в капітальному будівництві", затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2005 № 668, вимог ДБН А.3.1-5-2016, вимог виробничої безпеки та охорони праці, гарантій безпеки життя і здоров`я шляхом дотримання сигналів повітряних тривог. Пунктом 69 Загальних умов унормовано, що будівельний майданчик (фронт робіт) надається підряднику замовником у порядку, визначеному договором підряду, і оформлюється відповідним актом, а пункт 70 містить імперативну норму про те, що замовник виконує підготовчі роботи, необхідні для використання будівельного майданчика (фронту робіт) підрядником. Пункт 4.6 ДБН А.3.1-5-2016 встановлює, що у випадку виникнення на об`єкті будівництва та/або прилеглій території небезпеки для життя та здоров`я людей роботи мають бути припинені і вжиті заходи щодо усунення небезпечних виробничих факторів. Пунктами 13.2 та 13.13 Договору передбачено, що підрядник несе відповідальність за якість і строки виконання робіт, якщо не доведе, що ці порушення сталися не з його вини, та не несе відповідальності за порушення строків виконання робіт, якщо таке порушення сталося не з його вини.

Скаржник наполягає, що замовником всупереч Договору і закону не були виконані послідовно, одночасно та у взаємозв`язку обумовлені пунктом 4.2.1 Договору дії - затвердження (погодження) проектної документації та передача належно підготовленого фронту робіт підряднику. Зокрема, абзац 8 пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 29.12.2023 № 1415 містить імперативну норму про те, що проектна документація щодо будівництва фортифікаційних споруд узгоджується з військовим командуванням, в межах території відповідальності якого здійснюється таке будівництво; при цьому з приписів постанови Кабінету Міністрів України № 514 (пункт 4 абзацу 7) вбачається, що "державний замовник" і "військове командування, у межах території відповідальності якого розташована фортифікаційна споруда" - це різні суб`єкти, які не можуть поєднуватись в одній особі військової частини НОМЕР_1 . Внутрішнє затвердження документації наказом командира військової частини НОМЕР_1 № 176 від 14.04.2025 без її належного погодження з компетентним військовим командуванням не може вважатися належним виконанням зустрічного зобов`язання замовника, а відповідальність за ризики правової й технічної невизначеності та погіршення безпекової ситуації не можуть бути перекладені на підрядника. Апелянт зазначає, що таке погодження є не формальністю, а запорукою безпеки, оскільки підтверджує, що ділянка будівництва контролюється Збройними Силами України, очищена від мін і придатна для роботи цивільних осіб; за відсутності такого погодження підрядник об`єктивно був поставлений у стан правової та фактичної невизначеності щодо кінцевого результату робіт, їх меж, технічних характеристик та безпекових умов.

Апелянт зазначає, що наданий позивачем Акт приймання-передачі об`єкта від 22.03.2025 складений у такій формі, що не кореспондується з обставинами, які потребують доведення: він датований одразу наступним днем після укладення Договору, тобто до розроблення та затвердження проектної документації, складений поза межами місця здійснення робіт, без належної ідентифікації конкретної ділянки виконання робіт на місцевості, без фактичної прив`язки до координат, меж, рельєфу, під`їзних шляхів, без визначення реального розташування фортифікаційної споруди; його зміст ("виконали огляд будівельного майданчику в натурі… ознайомились з проектною документацією") суперечить хронології подій, а суттєві недоліки та невідповідність хронології повністю нівелюють його доказове значення. За твердженням скаржника, цей акт свідчить лише про передачу вихідних даних для початку І етапу робіт, а не про передачу підготовленого фронту робіт ІІ етапу; з приводу необхідності виконання цього обов`язку відповідач направляв замовнику лист № 121 від 06.06.2025, однак обов`язок виконано не було, і ця обставина залишилась поза увагою суду першої інстанції.

Скаржник посилається на порушення замовником обов`язку сприяння, передбаченого частинами 1 та 2 статті 850 Цивільного кодексу України, зазначаючи, що невиконання замовником обов`язку щодо сприяння є прямою підставою для продовження строку виконання роботи, а також на положення статті 848 ЦК України, частини 1 статті 613 ЦК України (кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він не вчинив дій, встановлених договором або законом, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов`язку), частини 4 статті 612 ЦК України (боржник не вважається таким, що пропустив строк виконання зобов`язання, якщо це зобов`язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора), статті 851 ЦК України (право підрядника не розпочинати роботу, а розпочату роботу зупинити), статей 875, 877 ЦК України, а також на постанову Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 18.04.2018 у справі № 753/11000/14-ц щодо недопустимості захисту недобросовісної поведінки. З огляду на це апелянт вважає, що у спірних правовідносинах мало місце очевидне прострочення кредитора (замовника), а неналежне сприяння замовника повністю нівелює вину підрядника, що додатково кореспондується з пунктами 13.2 та 13.13 Договору.

Апелянт наголошує на наявності не залежних від його волі обставин (форс-мажору), підтверджених висновком Рівненської торгово-промислової палати від 07.10.2025 № 56.01/406, згідно з яким з початку квітня 2025 року відбулося загострення воєнної ситуації на території Межівської територіальної громади напрямку Дніпропетровської області та Покровському районі напрямку Донецької області, що безпосередньо вплинуло на безпекову обстановку в межах населених пунктів Межове та Білозерське, де ТОВ "Строй ЮА" ведуться будівельні роботи; відзначено просування збройних формувань російської федерації, активне застосування авіації, БПЛА типу "Ланцет", FPV-дронів з оптоволоконним та радіокерованим управлінням дальністю ураження до 35 км, масовані обстріли; відстань до лінії фронту від ділянок робіт складала менше 15 км, а від м. Білозерське - менше 10 км, з квітня 2025 року розпочалася евакуація населення з Білозерської та Добропільської територіальних громад, яка має примусовий характер. Починаючи з 01 травня 2025 року виконання робіт за раніше обумовленим графіком стало об`єктивно неможливим, зокрема у кілька змін та в нічний період, через систематичне застосування ворожих дронів і БПЛА по будівельній техніці й персоналу та відсутність стабільного прикриття засобами радіоелектронної боротьби; на логістичних маршрутах відсутні належно організовані та малопомітні засоби захисту. Підрядник на момент укладення договору не мав об`єктивної можливості передбачити настільки швидке просування ворога. Наказом № 183 від 03.03.2025 товариством затверджено "Положення про порядок дій працівників під час повітряної тривоги на будівельних майданчиках зведення фортифікаційних споруд", яке передбачає припинення робіт під час тривог. Згідно з інформаційною довідкою у період з 01.04.2025 по 30.04.2025 сигнал повітряної тривоги оголошувався 124 рази загальною тривалістю 381 година 35 хвилин, з 01.05.2025 по 31.05.2025 - 114 разів тривалістю 499 годин 34 хвилини, а всього - 238 разів загальною тривалістю 881 година 9 хвилин (36 днів 17 годин 9 хвилин); з урахуванням щонайменше 1-1,5 години на повторну організацію будівельного процесу після кожного сигналу сумарні втрати часу становлять орієнтовно 357 годин (14 днів 21 година), а загальний час, протягом якого виконання робіт було зупинене або суттєво обмежене з причин, що не залежать від підрядника, складає понад 50 календарних днів. Крім того, на неможливість завершення робіт згідно з графіком суттєво вплинули несприятливі погодні умови, що підтверджено листом Українського гідрометеорологічного центру ДСНС України № 99 021-3004/99 12 від 09.07.2025, згідно з яким у період з 01.04.2025 по 30.06.2025 фіксувалися регулярні атмосферні опади у вигляді дощу, які подекуди сягали 35 мм.

Апелянт наводить ознаки форс-мажорних обставин з посиланням на статтю 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні", постанову Великої Палати Верховного Суду від 08.05.2018 у справі № 910/7495/16, постанови Верховного Суду від 21.07.2021 у справі № 912/3323/20 та від 31.08.2022 у справі № 910/15264/21, і зазначає, що суд першої інстанції визнав висновок ТПП підставою для зменшення неустойки, проте не навів обґрунтованої позиції, чому цей доказ не прийнятий як підстава для звільнення підрядника від відповідальності згідно з пунктами 13.2 та 13.13 Договору через відсутність вини у простроченні.

Скаржник наголошує на відсутності його вини у простроченні, посилаючись на статті 614, 617 Цивільного кодексу України, за якими особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання, а також на статтю 3 Конституції України, за якою людина, її життя і здоров`я визнаються найвищою соціальною цінністю. Апелянт зазначає, що ТОВ "СТРОЙ ЮА" є цивільним підприємством, його працівники - цивільні особи, які не можуть наражатися на смертельну небезпеку, а зупинка робіт під час повітряних тривог була не правом, а юридичним обов`язком підрядника згідно з ДБН А.3.1-5-2016 та умовами Договору. Підрядник діяв сумлінно: своєчасно розпочав виконання договору, в повному обсязі виконав роботи І етапу (акт № 1ПКД від 08.04.2025 на суму 59 760 грн з ПДВ), а незважаючи на неузгодженість дій замовника, вже 07 червня 2025 року закінчив виконання робіт на загальну суму 1 132 402,67 грн, що підтверджується підписаними сторонами Довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та Актом № 1 приймання виконаних будівельних робіт.

Водночас апелянт зазначає, що в цілому погоджується з аргументами і висновками суду першої інстанції в частині наявності беззаперечних підстав для зменшення неустойки (пені і штрафів), оскільки заявлені до стягнення суми не корелюються з реальними збитками позивача, які ним взагалі не доведені, а стягнення штрафу у розмірі 7% від вартості робіт є непропорційним наслідкам порушення і перетворює неустойку з компенсаційного інструменту на каральний захід. Скаржник посилається на постанову об`єднаної палати Касаційного господарського суду Верховного Суду від 19.01.2024 у справі № 911/2269/22 щодо індивідуально-оціночного характеру розміру зменшення неустойки в межах дискреційних повноважень суду, а також на постанови Верховного Суду у справі № 918/116/19 від 04.02.2020, від 02.11.2022 у справі № 910/14591/21, постанову Великої Палати Верховного Суду від 10.12.2019 у справі № 904/4156/18 та рішення Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 7-рп/2013. З урахуванням наведеного апелянт вважає, що суд першої інстанції в цілому правильно врахував принципи добросовісності та справедливості, але безпідставно не зменшив розмір неустойки до заявленого відповідачем мінімуму, у зв`язку з чим просить, у разі відмови у задоволенні скарги в повному обсязі, зменшити розмір неустойки на 99%, до 6 584,67 грн.

Підставами для скасування рішення апелянт вважає обставини, передбачені статтею 277 Господарського процесуального кодексу України, а саме нез`ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, які суд першої інстанції визнав встановленими, невідповідність висновків, викладених у рішенні, встановленим обставинам справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи.

Військова частина НОМЕР_1 не скористалася правом подати відзив на апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "СТРОЙ ЮА", що відповідно до частини 3 статті 263 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Товариство з обмеженою відповідальністю "СТРОЙ ЮА" не скористалося правом подати відзив на апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 , що відповідно до частини 3 статті 263 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Рух справи в суді апеляційної інстанції.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.06.2026 для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді - Стефанів Т. В. (доповідач), судді - Кучеренко О. І., Демчина Т. Ю.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 30.06.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Військової частини НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 09.06.2026 у справі № 904/1024/26. Витребувано матеріали справи № 904/1024/26 у Господарського суду Дніпропетровської області.

10.07.2026 матеріали справи надійшли на адресу Центрального апеляційного господарського суду.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 10.07.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Строй ЮА" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 09.06.2026 у справі № 904/1024/26. Витребувано матеріали справи № 904/1024/26 у Господарського суду Дніпропетровської області.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 13.07.2026 об`єднано апеляційні скарги у справі № 904/1024/26 для спільного розгляду та призначено в судове засідання на 09.09.2026 о 12 год. 00 хв.

08.09.2026 ТОВ "СТРОЙ ЮА" подано додаткові пояснення до клопотання про застосування судом дискреційних повноважень суду щодо зменшення розміру неустойки, в якому відповідач просить, урахувати наведені у цих додаткових поясненнях обставини під час розгляду клопотання про застосування судом дискреційних повноважень суду щодо зменшення розміру неустойки ТОВ "Строй ЮА" та зменшити розмір заявлених до стягнення штрафних санкцій до суми, зазначеної у раніше поданому клопотанні.

09.09.2026 в судове засідання позивач та відповідач наданим процесуальним правом не скористались та не забезпечили явку в судове засідання повноважних представників, надали заяви про розгляд справи без участі представників.

Суд апеляційної інстанції враховуючи те, що участь в засіданні суду є правом, а не обов`язком сторони, дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності зазначених представників сторін.

У судовому засіданні 09.09.2026 колегією суддів оголошено скорочене судове рішення (вступну та резолютивну частини постанови) у справі.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції, перевірені та додатково встановлені апеляційним господарським судом.

21.03.2025 року між відповідачем - Товариством з обмеженою відповідальністю "СТРОЙ ЮА", як підрядником, та позивачем - Військовою частиною НОМЕР_1 , як замовником, було укладено Договір підряду №141/4Д на будівництво фортифікаційних споруд (надалі - Договір).

Відповідно до пункту 1.1 Договору в порядку, строки та на умовах, визначених цим Договором, замовник доручає, а підрядник зобов`язується на свій ризик, власними силами виконати Роботи з розробки проектно-кошторисної документації та виконання будівельних робіт по об`єкту: "Нове будівництво фортифікаційних споруд опорного пункту №194" (надалі - об`єкт), а замовник зобов`язується прийняти виконані на умовах Договору роботи та оплатити їх вартість.

Пунктом 1.4 Договору сторони погодили, що роботи виконуються за етапами:

І етап - Проектування: виконання вишукувальних робіт (інженерно-геодезичні та інженерно-геологічні вишукування), розроблення проектної документації стадії "Робочий проєкт" (у склад якого повинен входити Генеральний план), у тому числі проходження експертизи з отриманням позитивного експертного звіту та передача замовнику відповідно до Календарного графіку виконання робіт (додаток 4), що є невід`ємною частиною Договору.

ІІ етап - Будівельні роботи відповідно до Календарного графіку виконання робіт (додаток 4).

Згідно з умовами пункту 2.1. Договору, в редакції змін, внесених Додатковою угодою від 06.05.2025 №1 до Договору, вартість робіт по Договору визначена за Договірною ціною і складає 2 993 032 грн. 00 коп., у тому числі ПДВ 498 838 грн. 67 коп. та є складовою частиною вартості робіт по об`єкту в межах зведеного кошторисного розрахунку вартості будівництва Об`єкта.

Строки виконання робіт за цим Договором визначені Календарним графіком виконання робіт (Додаток 4) та встановлюються до "16" червня 2025 року включно; підрядник розпочинає виконання робіт згідно з Календарним графіком виконання робіт, але не пізніше 5 (п`яти) календарних днів після підписання Договору підряду (пункти 3.1., 3.2. Договору).

Підпунктом 4.2.1. пункту 4.2. Договору визначено, що замовник зобов`язаний затвердити проектну документацію, надати підряднику об`єкт (фронт робіт).

Відповідно до пункту 8.1. Договору замовник за актом приймання-передачі об`єкта передає підряднику на період виконання робіт та до їх завершення об`єкт (будівельний майданчик/фронт робіт).

Згідно з пунктом 8.2. Договору підрядник самостійно організовує всю роботу з виконання цього Договору відповідно до календарного графіка виконання робіт (додаток 4), та з дотриманням вимог ДБН А.3.1-5-2016 "Організація будівельного виробництва", інших нормативних документів, які регулюють виконання будівельних робіт.

Підрядник щомісячно до 10 числа наступного місяця зобов`язаний інформувати замовника, зокрема, про хід виконання робіт, у тому числі про відхилення від графіка їх виконання (причини, заходи щодо усунення відхилення тощо) (пункт 8.4 Договору).

Пунктом 10.1. Договору передбачено, що приймання та передача виконаних робіт здійснюються cторонами поступово у міру завершення виконання видів робіт, їх частин, окремих конструктивних елементів тощо, шляхом підписання сторонами Акта приймання виконаних будівельних робіт за формою № КБ-2в та Довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрат за формою № КБ-3.

Розрахунки за виконані роботи з будівництва об`єкту проводяться на підставі Актів приймання виконаних будівельних робіт за формою № КБ-2в та Довідок про вартість викопаних будівельних робіт та витрат за формою № КБ-3 протягом 10 (десяти) календарних днів після їх підписання (за умов надходження бюджетних коштів на рахунок Замовника) та надання підрядником проміжного пакету документів, а саме: проміжних актів прихованих робіт затверджених інженером технічного нагляду.

Після виконання підрядником робіт з будівництва замовник приймає виконану роботу та протягом 5 (п`яти) робочих днів з дати отримання пакету документів підписує Акти приймання виконаних будівельних робіт за формою № КБ-2в та Довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрат за формою № КБ-3, якщо вони повністю відповідають об`ємам викопаних робіт на ділянці будівництва, в іншому випадку акти повертаються Підряднику для усунення зауважень та коригування (пункт 11.1. Договору).

Договір набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін і діє до завершення воєнного стану, оголошеного Указом Президента України від 24.02.2022 № 64 "Про введення воєнного стану в Україні" (зі змінами), але не пізніше ніж до 31.12.2025. У частині оплати - до повного виконання сторонами взятих на себе зобов`язань за цим договором (пункт 17.2 Договір).

Як убачається з матеріалів справи, на виконання умов пункту 8.1. Договору 22.03.2025 позивачем було передано відповідачу будівельний майданчик, про що сторонами складено відповідний акт приймання-передачі об`єкта (будівельного майданчика) (а.с. 120),

Як свідчить зміст Календарного графіку виконання робіт (Додаток №4 до Договору, а.с. 61 - зворотна сторона) сторони встановили строки виконання у декадах (І декада - з 1 по 10 число місяця, ІІ декада - з 11 по 20 число місяця, ІІІ декада - з 21 до кінця місяця), з поділом кожної декади на три рівні частини (третини), які відповідають:

- перша третина першої декади - 1-3 число місяця, друга третина - 4-6 число місяця, третя третина - 7-10 число місяця;

- перша третина другої декади - 11-13 число місяця, друга третина - 14-16 число місяця, третя третина 17-20 число місяця;

- перша третина третьої декади - 21-23 число місяця, друга третина - 24-26 число місяця, третя третина - 27- останнє число місяця.

З урахуванням наведеного тлумачення графіку виконання робіт, враховуючи зафарбовані (позначені) клітини графіку, відповідач повинен був завершити виконання ІІ етапу робіт (будівельні роботи) до 16 червня 2025 року включно.

Як вбачається, на виконання умов Договору відповідачем було виконано роботи з розробки проектної документації (І етап робіт) по об`єкту: "Нове будівництво фортифікаційних споруд опорного пункту № 194", про що сторонами складено Акт від 08.04.2025 №1ПКД здачі-приймання робіт з розробки проектно-кошторисної документації вартістю 59 760 грн. 00 грн. (а.с. 19).

Вартість І етапу робіт було оплачено позивачем в повному обсязі, що підтверджується платіжною інструкцією від 04.06.2025 № 339 (а.с.115 - зворотна сторона).

Виконання відповідачем ІІ етапу робіт (будівельні роботи) підтверджується актами форми КБ-2в від 07.06.2025 №1 на суму 1 132402 грн. 67 коп., від 30.06.2025 №2 на суму 1 660 504 грн. 63 грн. та від 14.11.2025 №3 на суму 80918 грн. 18 коп. (всього на суму 2 873 825 грн. 48 коп.), а також довідками про вартість виконаних будівельних робіт форми КБ-3.

Крім того, згідно акту від 24.11.2025 №2 ПКД здачі-приймання виконаних робіт зі здійснення авторського нагляду по об`єкту "Нове будівництво фортифікаційних споруд опорного пункту №194" відповідачем було передано позивачу роботи зі здійснення авторського нагляду по об`єкту, вартістю 11 400 грн. 00 коп.

Вартість ІІ етапу робіт оплачена позивачем в повному обсязі, що підтверджується відповідними платіжними інструкціями (а.с. 115-117).

Актом готовності об`єкту до експлуатації від 08.12.2025 визначено, що будівельні роботи по об`єкту "Нове будівництво фортифікаційних споруд опорного пункту №194" виконано в повному обсязі та закінчено у листопаді 2025 року (акт КБ-2в від 14.11.2025), фактична вартість основних фондів (виконаних робіт) склала 2 944 985 грн. 48 коп.

У зв`язку з меншою кінцевою вартістю робіт по об`єкту "Нове будівництво фортифікаційних споруд опорного пункту № 194", з метою зняття бюджетних зобов`язань, Додатковою угодою № 2 від 01.12.2025 сторони змінили вартість робіт в бік зменшення на 48 046 грн. 52 грн. шляхом внесення відповідних змін до пункту 2.1 Договору.

Таким чином, за додатковою угодою № 2 від 01.12.2025 вартість робіт за Договором склала 2 944 985 грн. 48 грн., в тому числі ПДВ - 490830 грн. 91 грн. (а.с. 87).

Реалізуючи своє право на стягнення з виконавця робіт пені та штрафу за несвоєчасне закінчення будівельних робіт за 2 етапом, передбачене умовами договору та встановлене приписами чинного законодавства України, позивач нарахував та просив стягнути з відповідача неустойку в загальному розмірі 658 467 грн 04 коп., у тому числі пеню за порушення строків завершення будівництва у сумі 448 954 грн 80 коп. та штраф у розмірі 7% за прострочення завершення будівництва понад тридцять днів - 209 512 грн 24 коп.

За наслідками розгляду позову Господарським судом Дніпропетровської області прийнято оскаржуване рішення у даній справі.

Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції.

Відповідно до ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1). Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2). Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього (ч. 3). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4).

Апеляційний господарський суд, переглядаючи в апеляційному порядку оскаржуване судове рішення, в межах доводів та вимог апеляційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом попередньої інстанції норм матеріального і процесуального права, дійшов висновку, що апеляційна скарга позивача задоволенню не підлягає, в свою чергу апеляційна скарга відповідача підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Предметом апеляційного оскарження є рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 09.06.2026 у справі № 904/1024/26, яким позов Військової частини НОМЕР_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Строй ЮА" про стягнення 658 467 грн 04 коп. задоволено частково: стягнуто з відповідача на користь позивача 134 686 грн 44 коп. пені, 62 853 грн 67 коп. штрафу у розмірі 7% за прострочення завершення будівництва на строк понад 30 днів та 7 901 грн 60 коп. витрат по сплаті судового збору, в решті позовних вимог відмовлено; при цьому рішення оскаржується позивачем у частині зменшення судом розміру неустойки на 70%, а відповідачем - у частині встановлення підстав для покладення на підрядника відповідальності у вигляді неустойки.

Розглянувши апеляційні скарги сторін, колегія суддів зазначає наступне.

За змістом частини першої статті 837 ЦК України за договором підряду одна сторона, підрядник, зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони, замовника, а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Відповідно до частини першої статті 846 ЦК України строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.

З огляду на предмет договору, а саме виконання робіт з розробки проектно-кошторисної документації та будівництва фортифікаційних споруд, до спірних правовідносин також підлягають застосуванню положення глави 61 ЦК України щодо підряду та спеціальні положення про будівельний підряд.

Згідно з частиною першою статті 875 ЦК України за договором будівельного підряду підрядник зобов`язується збудувати і здати у встановлений строк об`єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов`язується надати підрядникові будівельний майданчик, фронт робіт, передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов`язок не покладається на підрядника, прийняти об`єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.

Відповідно до частини першої статті 877 ЦК України підрядник зобов`язаний здійснювати будівництво та пов`язані з ним будівельні роботи відповідно до проектної документації, що визначає обсяг і зміст робіт та інші вимоги, які ставляться до робіт, а також відповідно до кошторису, що визначає ціну робіт.

У такий спосіб, будівельний підряд є взаємним зобов`язанням, у якому виконання підрядником робіт кореспондується з обов`язками замовника щодо створення належних передумов для виконання таких робіт. Водночас сам по собі взаємний характер договору не звільняє підрядника від обов`язку довести, що саме невиконання або неналежне виконання замовником його обов`язків було причиною неможливості своєчасного виконання робіт.

Матеріалами справи підтверджено, що за договором № 141/4Д від 21.03.2025 ТОВ "Строй ЮА" зобов`язалося виконати роботи у два етапи: І етап - проектування, у тому числі розроблення проектної документації стадії "Робочий проект" та проходження експертизи; ІІ етап - будівельні роботи відповідно до Календарного графіка виконання робіт.

Роботи І етапу виконані підрядником, розроблену проектно-кошторисну документацію та позитивний експертний звіт від 07.04.2025 № 259-Е-25/В передано замовнику за Актом від 08.04.2025 № 1ПКД вартістю 59760 грн 00 коп.; проектно-кошторисна документація затверджена наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 14.04.2025 № 176; вартість І етапу оплачена в повному обсязі платіжною інструкцією від 04.06.2025 № 339.

Виконання ІІ етапу робіт підтверджується актами форми КБ-2в від 07.06.2025 № 1 на суму 1 132 402 грн 67 коп., від 30.06.2025 № 2 на суму 1 660 504 грн 63 коп. та від 14.11.2025 № 3 на суму 80 918 грн 18 коп. (всього на суму 2 873 825 грн 48 коп.), а також довідками про вартість виконаних будівельних робіт форми КБ-3; згідно з актом від 24.11.2025 № 2ПКД передано роботи зі здійснення авторського нагляду вартістю 11 400 грн 00 коп.; вартість ІІ етапу робіт оплачена позивачем у повному обсязі.

Актом готовності об`єкту до експлуатації від 08.12.2025 визначено, що будівельні роботи по об`єкту виконано в повному обсязі та закінчено у листопаді 2025 року (акт КБ-2в від 14.11.2025), фактична вартість основних фондів (виконаних робіт) склала 2 944 985 грн 48 коп.

Додатковою угодою № 2 від 01.12.2025 сторони змінили вартість робіт у бік зменшення на 48 046 грн 52 коп., у зв`язку з чим вартість робіт за Договором склала 2 944 985 грн 48 коп., у тому числі ПДВ 490 830 грн 91 коп.

Розрахунок пені за період з 17.06.2025 по 13.11.2025 у сумі 448 954 грн 80 коп. та штрафу у розмірі 7% договірної ціни у сумі 209 512 грн 24 коп. є арифметично правильним.

За таких обставин висновок суду першої інстанції про те, що ТОВ "Строй ЮА" приступило до виконання будівельних робіт за ІІ етапом та не завершило їх у строк, визначений договором, є таким, що підтверджено матеріалам справи.

Відповідно до статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, воно підлягає виконанню у цей строк.

Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Частиною першою статті 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

За змістом частини другої статті 883 ЦК України за невиконання або неналежне виконання обов`язків за договором будівельного підряду підрядник сплачує неустойку, встановлену договором або законом, та відшкодовує збитки в повному обсязі.

Так, пунктом 13.5 договору сторони погодили, що за порушення строків завершення будівництва підрядник сплачує замовникові пеню у розмірі 0,1% договірної ціни за кожен день такого прострочення, а за прострочення понад тридцять днів з підрядника додатково стягується штраф у розмірі 7% вказаної вартості.

Таким чином, враховуючи встановлений факт невиконання відповідачем будівельних робіт у строки, передбачені договором, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для застосування до ТОВ "Строй ЮА" договірної відповідальності у вигляді пені та штрафу.

Разом з тим доводи ТОВ "Строй ЮА" не зводяться лише до заперечення факту невиконання будівельних робіт. Відповідач наполягає, що порушення строків виконання робіт сталося не з його вини, а внаслідок прострочення кредитора, неналежного сприяння замовника, відсутності належного погодження проектної документації, непередання фронту робіт, істотного погіршення безпекової ситуації, систематичних повітряних тривог та інших обставин, що не залежали від волі підрядника.

Щодо доводів ТОВ "Строй ЮА" про прострочення кредитора, неналежне сприяння замовника, не передання фронту робіт та неналежне погодження проектної документації колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до частини четвертої статті 612 ЦК України боржник не вважається таким, що прострочив виконання зобов`язання, якщо це зобов`язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора.

Згідно з частиною першою статті 613 ЦК України кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, встановлених договором, актами цивільного законодавства чи таких, що випливають із суті зобов`язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов`язку.

За змістом частини першої статті 850 ЦК України замовник зобов`язаний сприяти підрядникові у виконанні роботи у випадках, обсязі та порядку, встановлених договором підряду.

Частиною першою статті 851 ЦК України передбачено, що підрядник має право не розпочинати роботу, а розпочату роботу зупинити, якщо замовник не надав матеріалу, устаткування або річ, що підлягає переробці, і цим створив неможливість виконання договору підрядником.

Наведені норми свідчать про те, що у правовідносинах підряду, зокрема будівельного підряду, замовник дійсно має обов`язок створити підрядникові передумови для належного виконання робіт, а підрядник не може вважатися таким, що прострочив виконання зобов`язання, якщо неможливість виконання спричинена саме не вчиненням замовником необхідних дій.

Водночас для застосування наслідків прострочення кредитора недостатньо лише послатися на загальний обов`язок замовника сприяти виконанню договору. Сторона, яка посилається на прострочення кредитора як на підставу звільнення від відповідальності, повинна довести: які саме дії мав вчинити кредитор; що такі дії не були вчинені або були вчинені неналежно; що без їх вчинення боржник об`єктивно не міг виконати свій обов`язок; а також наявність причинного зв`язку між поведінкою кредитора та неможливістю своєчасного виконання зобов`язання.

ТОВ "Строй ЮА" стверджує, що Військова частина НОМЕР_1 не виконала належним чином пункт 4.2.1 договору, оскільки не затвердила проектну документацію у передбаченому спеціальним законодавством порядку (Постановою КМУ № 1415) та не передала підряднику належний фронт робіт для виконання ІІ етапу.

Колегія суддів враховує, що за умовами пункту 4.2.1 договору замовник зобов`язаний затвердити проектну документацію та надати підряднику об`єкт (фронт робіт), а за пунктом 8.1 договору замовник за актом приймання-передачі об`єкта передає підряднику на період виконання робіт і до їх завершення об`єкт (будівельний майданчик/фронт робіт).

Матеріалами справи підтверджується, що проектна документація була затверджена Наказом командира Військової частини НОМЕР_1 від 14.04.2025 № 176.

Так, пунктом 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 29.12.2023 № 1415 установлено, що на період воєнного стану в Україні або окремих її місцевостях проектна документація щодо будівництва фортифікаційних споруд узгоджується з військовим командуванням, у межах території відповідальності якого здійснюється таке будівництво.

Отже, правове регулювання відносин, пов`язаних із проектуванням та будівництвом фортифікаційних споруд у період дії воєнного стану, має спеціальний характер. Постанова Кабінету Міністрів України № 1415 встановлює особливий порядок погодження проектної документації, який зумовлений специфікою таких об`єктів та необхідністю їх інтеграції у систему оборонного планування.

Колегія суддів виходить з того, що вимога щодо узгодження проектної документації з військовим командуванням спрямована не лише на формальне дотримання процедур у сфері будівництва, а насамперед на забезпечення відповідності відповідного об`єкта оборонним потребам у межах конкретної території відповідальності.

У цьому контексті термін "військове командування", використаний у Постанові № 1415, має оцінюватися з урахуванням положень спеціального законодавства у сфері оборони та правового статусу суб`єкта, який здійснює організацію відповідних робіт.

Засади оборони України, повноваження органів державної влади, основні функції та завдання органів військового управління, а також права й обов`язки відповідних суб`єктів у сфері оборони визначені Законом України "Про оборону України".

Відповідно до статті 1 Закону України "Про оборону України" військове командування - це, зокрема, Головнокомандувач Збройних Сил України, Командувач об`єднаних сил Збройних Сил України, командувачі видів та окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, командувачі (начальники) органів військового управління, командири з`єднань, військових частин Збройних Сил України та інших утворених відповідно до законів України військових формувань.

Статус, правові основи організації, основні завдання і функції Державної спеціальної служби транспорту в системі Міністерства оборони України визначено Законом України "Про Державну спеціальну службу транспорту".

Статтею 1 зазначеного Закону передбачено, що Державна спеціальна служба транспорту є спеціалізованим військовим формуванням, що входить до системи Міністерства оборони України та призначене, зокрема, для будівництва об`єктів і споруд загальновійськового та спеціального призначення.

Відповідно до статті 2 Закону України "Про Державну спеціальну службу транспорту" однією з основних функцій Державної спеціальної служби транспорту є організація і виконання робіт з будівництва та утримання військових інженерно-технічних і фортифікаційних споруд.

Згідно зі статтею 4 цього Закону до структури Державної спеціальної служби транспорту входять, зокрема, головний орган військового управління, регіональні органи військового управління та військові частини.

Відповідно до пункту 1 Положення про Військову частину НОМЕР_1 , затвердженого Наказом Голови Адміністрації Державної спеціальної служби транспорту від 05.11.2024 № 429, Військова частина НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Пунктом 4 зазначеного Положення передбачено, що Військова частина НОМЕР_1 відповідно до покладених на неї завдань організовує виконання заходів з фортифікаційного обладнання, будівництва захисних споруд, позицій районів та інженерну підтримку військ (сил) у використанні елементів інфраструктури для ведення бойових дій та їх захисту.

Пунктом 7 Положення визначено, що командир Військової частини підпорядковується Голові Адміністрації Державної спеціальної служби транспорту та є прямим начальником особового складу Військової частини.

Відповідно до пункту 9 Положення командир Військової частини НОМЕР_1 має право укладати в установленому порядку від імені Військової частини договори на замовлення товарів, робіт та послуг, а також здійснювати інші повноваження відповідно до законодавчих та інших нормативно-правових актів.

З урахуванням наведеного колегія суддів доходить висновку, що командир Військової частини НОМЕР_1 у спірних правовідносинах є належним суб`єктом військового командування в розумінні постанови Кабінету Міністрів України від 29.12.2023 № 1415, оскільки Військова частина НОМЕР_1 є регіональним органом військового управління спеціалізованого військового формування, до функцій якого належить організація і виконання робіт з будівництва фортифікаційних споруд.

За таких обставин доводи апелянта (відповідача) про те, що замовником не було виконано договірного обов`язку із затвердження проектної документації та допущено прострочення кредитора (замовника), є помилковим та не відповідає встановленим обставинам справи.

Отже, заперечення відповідача в цій частині колегією суддів не приймаються.

Як вбачається з матеріалів справи, підрядником у повному обсязі виконано роботи І етапу договору, що включали, зокрема, інженерно-геодезичні та інженерно-геологічні вишукування, а також розроблення проектної документації (пункт 1.4. договору).

Виконання вказаних робіт за своєю природою передбачає безпосередній доступ до об`єкта будівництва, оскільки проведення інженерно-геодезичних та інженерно-геологічних вишукувань без такого доступу є об`єктивно неможливим.

Таким чином, встановлений у справі факт виконання підрядником І етапу робіт свідчить про те, що підрядник мав фактичний доступ до об`єкта будівництва та можливість виконувати передбачені договором роботи.

Отже, доводи апелянта (відповідача) про невиконання замовником обов`язку щодо передачі підряднику об`єкта (фронту робіт) лише з підстав неподання відповідного додаткового акта приймання-передачі перед 2-м етапом є передчасними та такими, що не ґрунтуються на повному дослідженні обставин справи, адже передання об`єкта за Актом від 22.03.2025 відбулося на виконання п. 8.1 Договору в цілому.

Водночас колегія суддів враховує, що умовами договору передбачено поетапне виконання робіт, при цьому ІІ етап робіт (будівельні роботи) здійснюється відповідно до календарного графіка виконання робіт.

Матеріали справи не містять доказів того, що після виконання І етапу робіт підрядник був позбавлений доступу до об`єкта або що замовником вчинялися дії, спрямовані на обмеження такого доступу.

Також відповідачем не надано доказів повідомлення замовника про наявність обставин, які перешкоджають виконанню робіт, або з`явлення вимог щодо усунення відповідних перешкод.

Колегією суддів відхиляються доводи відповідача в частині того, що позивачем не було передано підряднику об`єкт (фронт робіт) для виконання ІІ-го етапу робіт, оскільки умови договору не передбачають таку повторну передачу об`єкта (фронту робіт) перед початком ІІ-го етапу робіт.

За таких обставин доводи відповідача про неможливість виконання ІІ етапу робіт з причин, залежних від замовника, належними та допустимими доказами не підтверджені.

Слід також наголосити, що у матеріалах справи відсутні докази, які б надавали підстави для висновку про наявність прострочення кредитора у розумінні статті 613 ЦК України.

Також колегія суддів відхиляє доводи скаржника (відповідача) в частині існування певної неузгодженості між позивачем та відповідачем щодо виконання спірного договору, в підтвердження чого відповідач послався на зміст листа № 121 від 06.06.2025, у якому відповідач звертав увагу на проблемні питання, пов`язані з виконанням договорів та переданням фронту робіт.

Колегія суддів, дослідивши зміст листа № 121 від 06.06.2025, встановила, що вказаний лист стосувався інших договорів, укладених між позивачем та відповідачем, перелік яких наведений у зазначеному листі.

Отже, наданий відповідачем лист від 06.06.2025 не стосується договору підряду на будівництво фортифікаційних споруд № 141/4Д від 21.03.2025.

З огляду на наведене колегія суддів доходить висновку, що доводи ТОВ "Строй ЮА" про прострочення кредитора, непередання фронту робіт, неналежне сприяння замовника та неналежне погодження проектної документації не доводять відсутності підстав для застосування до відповідача договірної відповідальності.

Щодо доводів ТОВ "Строй ЮА" про наявність форс-мажорних обставин, істотну зміну обставин, погіршення безпекової ситуації, повітряні тривоги та несприятливі погодні умови колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до статті 614 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини, якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання.

Згідно зі статтею 617 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Відповідно до статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" форс-мажорними обставинами, тобто обставинами непереборної сили, є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору, законодавчими та іншими нормативними актами.

Таким чином, для звільнення від відповідальності у зв`язку з форс-мажорними обставинами сторона має довести не лише факт існування певних надзвичайних обставин, а й те, що такі обставини були невідворотними саме для виконання конкретного зобов`язання, об`єктивно унеможливили його виконання у встановлений строк та перебували у прямому причинно-наслідковому зв`язку з порушенням договору.

Аналогічний підхід неодноразово викладався Верховним Судом, зокрема у постановах від 21.07.2021 у справі № 912/3323/20, від 31.08.2022 у справі № 910/15264/21 та постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.05.2018 у справі № 910/7495/16, у яких наголошено, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру, а сторона, яка на них посилається, повинна довести їх надзвичайність, невідворотність та причинний зв`язок із неможливістю виконання конкретного зобов`язання.

Колегія суддів враховує, що виконання договору підряду № 141/4Д від 21.03.2025 стосувалося будівництва фортифікаційної споруди оборонного призначення в умовах воєнного стану, а тому саме по собі існування підвищених безпекових ризиків, повітряних тривог, зміни оперативної обстановки та небезпеки для працівників підрядника не може бути проігнороване судом.

Водночас такі обставини повинні оцінюватися не абстрактно, а з урахуванням предмета конкретного договору, погоджених сторонами строків, поведінки сторін у період виконання зобов`язання, а також наявності доказів фактичної неможливості виконання робіт саме на об`єкті опорного пункту № 190 та в межах строків, визначених договором.

ТОВ "Строй ЮА" посилається на висновок Рівненської торгово-промислової палати від 17.10.2025 № 56.01/433, у якому, за твердженням відповідача, зафіксовано істотну зміну обставин, пов`язану із загостренням воєнної ситуації, наближенням лінії фронту, застосуванням ворожих БПЛА, FPV-дронів, артилерії, ускладненням логістики, відсутністю стабільного прикриття засобами радіоелектронної боротьби та іншими факторами, що вплинули на можливість виконання будівельних робіт.

Суд першої інстанції надав оцінку вказаному доказу та обґрунтовано зазначив про те, що наданий відповідачем документ є саме висновком про істотну зміну обставин, а не сертифікатом про форс-мажорні обставини, виданим у порядку статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" щодо неможливості виконання конкретного зобов`язання за договором № 141/4Д від 21.03.2025 у визначені ним строки.

З цього приводу колегія суддів вважає за необхідне роз`яснити, що істотна зміна обставин і форс-мажорні обставини мають різну правову природу. Істотна зміна обставин свідчить про зміну балансу договірних інтересів, ускладнення або обтяження виконання договору, тоді як непереборна сила має наслідком об`єктивну неможливість виконання зобов`язання незалежно від волі та поведінки сторони.

Саме тому посилання відповідача на висновок Рівненської торгово-промислової палати може враховуватися судом як доказ загального ускладнення умов виконання договорів, однак не є самостійною та достатньою підставою для висновку про повне звільнення ТОВ "Строй ЮА" від відповідальності за порушення строків виконання будівельних робіт за спірним договором.

Апеляційний суд також враховує, що висновок Рівненської торгово-промислової палати датований 17.10.2025. Така обставина не позбавляє документ доказового значення, однак свідчить, що він не підтверджує своєчасного повідомлення замовника підрядником у період виконання договору про настання обставин, які об`єктивно унеможливлюють виконання робіт.

Доказів того, що у строк виконання договору, тобто до 16.06.2025, ТОВ "Строй ЮА" письмово повідомило Військову частину НОМЕР_1 про неможливість виконання робіт саме з підстав настання форс-мажорних обставин, просило продовжити строки виконання робіт, зупинити виконання договору або внести зміни до Календарного графіка, матеріали справи не містять.

Також відповідач не надав належних доказів того, що саме на об`єкті опорного пункту № 190 виконання будівельних робіт було повністю неможливим упродовж усього строку, передбаченого договором, а не лише ускладненим, переривчастим або таким, що потребувало іншої організації робіт.

Посилання ТОВ "Строй ЮА" на значну кількість і тривалість повітряних тривог у Дніпропетровській та Донецькій областях також не є достатнім для повного звільнення від відповідальності. Такі довідки підтверджують загальну безпекову ситуацію в регіоні, однак не доводять, що підрядник був позбавлений будь-якої можливості організувати виконання робіт у межах конкретного договору, вжити заходів для часткового виконання будівельних робіт, повідомити замовника про перешкоди або погодити зміну строків виконання.

Колегія суддів погоджується з доводами ТОВ "Строй ЮА" у тій частині, що підрядник як цивільне підприємство не міг і не повинен був ігнорувати реальну небезпеку для життя та здоров`я своїх працівників. Відповідно до статті 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю, а тому виконання будівельних робіт не може здійснюватися способом, який створює невиправдану загрозу життю працівників.

Разом з тим наведена обставина не означає автоматичного звільнення підрядника від відповідальності за договором. Вона підлягає оцінці разом із тим, чи довів підрядник вжиття всіх залежних від нього заходів для належного виконання зобов`язання або для належного врегулювання перешкод у виконанні договору із замовником.

У цій справі ТОВ «Строй ЮА» належними та допустимими доказами підтвердило виконання обумовлених договором робіт за І етапом. Водночас відповідач не довів належними доказами виконання робіт за ІІ етапом у встановлений договором строк, своєчасного повідомлення замовника про обставини, які перешкоджали їх виконанню, а також наявності прямого причинно-наслідкового зв`язку між кожною з наведених ним безпекових обставин та невиконанням будівельних робіт за договором № 141/4Д у визначений строк.

Щодо посилання відповідача на несприятливі погодні умови, підтверджені листом Українського гідрометеорологічного центру від 09.07.2025, колегія суддів зазначає, що атмосферні опади та складні погодні умови можуть ускладнювати виконання будівельних робіт, однак самі по собі не є безумовною підставою для звільнення від відповідальності.

Відповідач не довів, що погодні умови у період виконання договору мали надзвичайний і невідворотний характер саме для виконання робіт на спірному об`єкті, що вони унеможливили виконання будівництва упродовж усього погодженого строку, а також що підрядник своєчасно повідомляв замовника про такі обставини та вживав заходів для мінімізації їх впливу на виконання договору.

За таких обставин доводи про несприятливі погодні умови можуть бути враховані лише як один із факторів загального ускладнення виконання договору, але не як самостійна підстава для повного звільнення відповідача від відповідальності.

Колегія суддів також оцінює доводи ТОВ "Строй ЮА" про те, що між сторонами було укладено 53 аналогічні договори підряду, які, за твердженням відповідача, фактично стосувалися єдиного комплексу фортифікаційних споруд, а подання Військовою частиною НОМЕР_1 значної кількості позовів про стягнення неустойки свідчить про штучне дроблення робіт та надмірність відповідальності.

Наявність між сторонами значної кількості договорів підряду сама по собі не змінює змісту зобов`язань за договором № 141/4Д від 21.03.2025, який є окремим правочином із визначеним предметом, ціною, строками виконання робіт і відповідальністю за їх порушення.

Кожен із договорів, укладених між сторонами, породжує самостійні права та обов`язки, а тому підлягає виконанню відповідно до його умов. Факт укладення інших договорів не звільняє ТОВ "Строй ЮА" від обов`язку виконати будівельні роботи за спірним договором або довести наявність обставин, які виключають його відповідальність саме за цим договором.

Таким чином, доводи ТОВ "Строй ЮА" про форс-мажор, істотну зміну обставин, погіршення безпекової ситуації, повітряні тривоги, погодні умови та наявність значної кількості договорів не спростовують висновку суду першої інстанції про наявність підстав для застосування до відповідача відповідальності за порушення строків виконання робіт.

Разом з тим зазначені обставини підтверджують, що виконання договору відбувалося у складних умовах, пов`язаних із воєнним станом, оборонним характером робіт, реальною небезпекою для працівників, стислістю строків виконання, значним обсягом однотипних зобов`язань між сторонами та загальним ускладненням організації будівельного процесу.

Саме тому ці обставини підлягають врахуванню не як підстава для повної відмови у позові, а як істотні обставини для визначення справедливого, пропорційного та розумного розміру штрафних санкцій, що підлягають стягненню з відповідача.

Як вже було встановлено апеляційним судом, позивачем на підставі п. 13.5 договору нараховано пеню за порушення строків завершення будівництва, а також штраф у розмірі 7% вартості робіт за прострочення понад тридцять календарних днів.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені та штрафу, колегія суддів встановила, що він здійснений з урахуванням умов договору, строків виконання робіт, визначених календарним графіком, та фактичного періоду прострочення.

Сам по собі розрахунок пені та штрафу відповідає умовам договору, є арифметично правильним та відповідає встановленим у справі обставинам щодо строків невиконання відповідачем зобов`язань.

Відповідачем належних та допустимих доказів, які б спростовували здійснений позивачем розрахунок або свідчили про його помилковість, до матеріалів справи не надано.

Відтак, доводи ТОВ "Строй ЮА" про відсутність будь-яких підстав для застосування до нього відповідальності також є необґрунтованими, оскільки факт порушення строків виконання будівельних робіт підтверджується матеріалами справи, а обставини, на які посилається відповідач, не доводять повної відсутності його вини у невиконанні договору.

За таких обставин спір у цій частині зводиться не до відсутності відповідальності відповідача як такої, а до визначення справедливого та співмірного розміру штрафних санкцій, які підлягають стягненню з ТОВ "Строй ЮА" на користь Військової частини НОМЕР_1 .

Вирішуючи питання про розмір штрафних санкцій, які підлягають стягненню з відповідача, колегія суддів виходить з такого.

Відповідно до частини першої статті 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, зокрема неустойка, штраф, пеня, яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно зі статтею 233 ГК України, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому має бути взято до уваги ступінь виконання зобов`язання боржником, майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні, не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Частиною третьою статті 551 ЦК України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Таким чином, зменшення розміру неустойки є правом суду, яке реалізується з урахуванням конкретних обставин справи, балансу інтересів сторін, характеру порушення, причин його виникнення, ступеня виконання зобов`язання, поведінки сторін та наслідків порушення.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 зазначено, що неустойка не повинна набувати ознак каральної санкції, а має зберігати компенсаційний характер. Суд, вирішуючи питання про зменшення неустойки, має оцінити, чи є її розмір співмірним із наслідками порушення зобов`язання та чи не перетворюється вона на несправедливо непомірний тягар для боржника.

Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 19.01.2024 у справі № 911/2269/22 звернула увагу, що підстави для зменшення судом неустойки та розмір, до якого вона зменшується, мають індивідуальний характер у кожних конкретних правовідносинах. Розмір зменшення неустойки визначається судом у межах дискреційних повноважень з урахуванням установлених обставин справи та оцінки доводів і доказів сторін.

Аналогічний підхід викладений у постановах Верховного Суду, у яких зазначено, що при вирішенні питання про зменшення штрафних санкцій суд має оцінювати не лише формальний факт порушення зобов`язання, а й ступінь виконання зобов`язання, причини порушення, поведінку боржника, наслідки порушення для кредитора, співвідношення заявленої санкції із можливими збитками, а також необхідність дотримання балансу інтересів сторін.

Окремо колегія суддів враховує подане Товариством з обмеженою відповідальністю "Строй ЮА" клопотання про застосування судом дискреційних повноважень щодо зменшення розміру неустойки.

У зазначеному клопотанні відповідач повторно наголошує на тому, що розмір заявлених до стягнення штрафних санкцій є неспівмірним із наслідками порушення, позивач не довів наявності реальних збитків у відповідному розмірі, а стягнення неустойки у значному розмірі, з огляду на сукупність аналогічних договорів між сторонами, може перетворити її з компенсаційного інструменту на каральний захід та створити для відповідача надмірний фінансовий тягар.

Також відповідач посилається на виконання ним частини зобов`язань, вчинення підготовчих дій, умови воєнного стану, безпекові ризики, повітряні тривоги, неналежне, на його думку, сприяння замовника, відсутність вини підрядника та просить у разі не звільнення його від відповідальності зменшити розмір пені та штрафу на 99%.

Наведені у клопотанні доводи за своїм змістом не змінюють предмета та меж апеляційного перегляду, оскільки стосуються тих самих обставин виконання договору, оцінки вини сторін, співмірності неустойки та застосування статті 233 Господарського кодексу України і частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України, які вже були предметом доводів апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Строй ЮА".

Водночас зазначене клопотання підлягає врахуванню при визначенні справедливого розміру відповідальності. Колегія суддів погоджується з тим, що заявлений позивачем розмір штрафних санкцій у сукупності зі встановленими обставинами справи є надмірним та підлягає додатковому зменшенню. Разом з тим підстав для зменшення неустойки саме на 99% колегія суддів не вбачає, оскільки таке зменшення фактично наблизило б відповідальність відповідача до символічного рівня та не відповідало б характеру порушеного зобов`язання, оборонному значенню об`єкта будівництва і необхідності збереження реального превентивного та компенсаційного значення неустойки.

У цій справі суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для зменшення штрафних санкцій, однак, на переконання колегії суддів, визначений місцевим господарським судом розмір такого зменшення не повною мірою відповідає сукупності встановлених обставин справи.

Колегія суддів враховує, що відповідач виконав будівельні роботи за ІІ етапом договору тільки в листопаді 2025, а тому підстав для повного звільнення його від відповідальності немає.

Водночас не може бути залишено поза увагою те, що відповідач виконав І етап робіт в строк, а саме розробив проектно-кошторисну документацію, яка була прийнята замовником. Також матеріали справи свідчать про вчинення відповідачем певних підготовчих дій, спрямованих на виконання договорів будівництва фортифікаційних споруд, зокрема щодо придбання матеріалів та конструкцій.

Колегія суддів також враховує відносно незначний період прострочення виконання частини робіт за Договором, враховуючи те, що станом на час звернення позивача з даним позовом до суду всі зобов`язання за Договором, включаючи завершення будівництва, виконані відповідачем в повному обсязі та належним чином, а також, приймаючи до уваги обставини здійснення господарської діяльності в умовах воєнного стану та виконання робіт з будівництва військових інженерно-технічних споруд поблизу лінії бойового зіткнення, суд убачає підстави для зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки (штрафу, пені).

Крім того, виконання робіт мало здійснюватися в умовах воєнного стану, підвищених безпекових ризиків, повітряних тривог, ускладненої логістики, небезпеки для працівників та специфіки будівництва фортифікаційних споруд оборонного призначення. Ці обставини не звільняють відповідача від відповідальності, проте мають істотне значення для оцінки співмірності заявлених штрафних санкцій.

Колегія суддів бере до уваги і те, що позивач не надав доказів понесення реальних збитків у розмірі, співмірному із заявленими до стягнення штрафними санкціями. Водночас відсутність таких доказів не є підставою для відмови у стягненні неустойки, однак підлягає врахуванню при визначенні її розумного та справедливого розміру.

Також враховується, що між тими самими сторонами існує значна кількість аналогічних спорів, пов`язаних із договорами будівництва фортифікаційних споруд. За таких умов стягнення штрафних санкцій у повному або наближеному до повного розміру за кожним окремим договором може створити для відповідача надмірний фінансовий тягар, який не відповідатиме компенсаційній природі неустойки.

Разом з тим колегія суддів не погоджується з позицією відповідача про необхідність зменшення неустойки до мінімального символічного розміру або відмову в позові повністю. Порушення строків виконання договору підтверджено матеріалами справи, а об`єкт будівництва мав оборонне значення. Тому відповідальність відповідача має залишатися реальною та відчутною.

З урахуванням установлених у справі обставин, характеру допущеного відповідачем порушення, виконання ним зобов`язань, хоча і з порушенням установлених договором строків, складності умов виконання договору, стислості погоджених сторонами строків, відсутності доказів завдання позивачу збитків у розмірі заявленої до стягнення неустойки, а також необхідності забезпечення справедливого балансу інтересів сторін, колегія суддів дійшла висновку, що у цьому випадку наявні підстави для зменшення розміру штрафних санкцій на 90 %. Такий розмір зменшення є справедливим, розумним та пропорційним встановленим обставинам, а відтак стягненню з відповідача підлягає 10 % від розміру належних до сплати штрафних санкцій.

При цьому таке зменшення не означає звільнення відповідача від відповідальності, оскільки з нього підлягають стягненню штрафні санкції у грошовому розмірі, який є наслідком установленого порушення договору. Водночас такий розмір не перетворює неустойку на каральну санкцію і не створює непропорційного фінансового тягаря для відповідача.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає за необхідне змінити рішення суду першої інстанції в частині розміру стягуваної неустойки, зменшивши її на 90 % від заявленого позивачем розміру, що становитиме 65846,71 грн. При цьому доводи відповідача про необхідність зменшення неустойки на 99 % відхиляються апеляційним судом як такі, що не відповідають принципам справедливості та пропорційності, оскільки фактично призвели б до звільнення відповідача від відповідальності за допущене порушення, що суперечить компенсаційній природі неустойки та усталеній практиці Верховного Суду.

Таким чином, апеляційна скарга Військової частини НОМЕР_1 не підлягає задоволенню, оскільки доводи скаржника про необхідність стягнення штрафних санкцій у повному заявленому розмірі не враховують встановлених у справі обставин, які мають істотне значення для зменшення неустойки.

Апеляційна скарга ТОВ "Строй ЮА" підлягає частковому задоволенню, оскільки колегія суддів не погоджується з доводами відповідача про відсутність підстав для відповідальності та необхідність повної відмови в позові, однак вважає обґрунтованими доводи про необхідність додаткового зменшення розміру штрафних санкцій з урахуванням конкретних обставин справи.

Таким чином, рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 09.06.2026 у справі № 904/1024/26 підлягає зміні в частині розміру пені, штрафу та судового збору, що підлягають стягненню з Товариства з обмеженою відповідальністю "Строй ЮА" на користь Військової частини НОМЕР_1 .

Підсумовуючи наведене, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції правильно встановив факт порушення Товариством з обмеженою відповідальністю "Строй ЮА" строків виконання будівельних робіт за договором підряду № 141/4Д від 21.03.2025 та обґрунтовано виходив із наявності підстав для застосування до відповідача договірної відповідальності у вигляді пені та штрафу.

Доводи Товариства з обмеженою відповідальністю "Строй ЮА" про прострочення кредитора, неналежне сприяння замовника, непередання фронту робіт, неналежне погодження проектної документації, форс-мажорні обставини, погіршення безпекової ситуації, повітряні тривоги, несприятливі погодні умови та відсутність вини підрядника не спростовують самого факту порушення строків виконання робіт і не доводять наявності підстав для повного звільнення відповідача від відповідальності.

Водночас зазначені обставини у сукупності зі стислістю строків виконання договору, частковим виконанням відповідачем зобов`язань, специфікою будівництва фортифікаційних споруд в умовах воєнного стану, відсутністю доказів завдання позивачу збитків у розмірі заявленої неустойки та необхідністю дотримання балансу інтересів сторін є підставою для додаткового зменшення розміру штрафних санкцій.

Доводи Військової частини НОМЕР_1 про необхідність стягнення штрафних санкцій у повному заявленому розмірі колегія суддів відхиляє, оскільки такі доводи не враховують компенсаційної природи неустойки, дискреційних повноважень суду щодо її зменшення та конкретних обставин виконання спірного договору.

При цьому колегія суддів враховує оборонне значення спірних робіт та суспільну важливість належного виконання договорів на будівництво фортифікаційних споруд, однак зазначені обставини не виключають застосування статті 233 Господарського кодексу України та частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України, якщо заявлений розмір штрафних санкцій є неспівмірним із сукупністю встановлених обставин справи.

Таким чином, рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 09.06.2026 у справі № 904/1024/26 підлягає зміні в частині розміру штрафних санкцій, а саме шляхом стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Строй ЮА" на користь Військової частини НОМЕР_1 44895,48 грн пені за порушення строків завершення будівництва, 20951,23 грн штрафу за порушення строків завершення будівництва.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

За приписами пункту 2 частини 1 статті 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

Відповідно до частини 1, 4 статті 277 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:

1) не з`ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи;

4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

З урахуванням вищевикладеного, рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 09.06.2026 у справі № 904/1024/26 підлягає частковому скасуванню, апеляційна скарга Військової частини НОМЕР_1 на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 09.06.2026 у справі № 904/1024/26 залишенню без задоволення, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Строй ЮА" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 09.06.2026 у справі № 904/1024/26 підлягає задоволенню частково.

Судові витрати.

Щодо судових витрат, оскільки зменшення штрафних санкцій є правом суду, витрати позивача по сплаті судового збору за подання позову покладаються на відповідача в повному обсязі (від суми обґрунтованих вимог до їх зменшення).

Судовий збір за подання апеляційних скарг, згідно ст. 129 ГПК України покладається на кожну зі сторін у розмірі сплачених ними сум, оскільки зміна рішення не пов`язана з неправомірністю дій позивача.

Керуючись статтями 269, 275, 276, 277, 282-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

п о с т а н о в и в:

В задоволенні апеляційної скарги Військової частини НОМЕР_1 на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 09.06.2026 у справі № 904/1024/26 відмовити.

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Строй ЮА" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 09.06.2026 у справі № 904/1024/26 задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 09.06.2026 у справі № 904/1024/26 змінити, виклавши в наступній редакції:

" Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Строй ЮА" (50026, м. Кривий Ріг, вул. Ангарська, буд.3а; код ЄДРПОУ 38888898) на користь Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) 44895,48 грн пені за порушення строків завершення будівництва, 20951,23 грн штрафу за порушення строків завершення будівництва та 7901,60 грн судового збору.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити".

В іншій частині рішення Господарського суду Дніпропетровської області від від 09.06.2026 у справі № 904/1024/26 залишити без змін.

Видачу наказу на виконання цієї постанови доручити Господарському суду Дніпропетровської області.

Витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покласти на скаржників.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено ст.ст.286-289 ГПК України.

Повний текст постанови виготовлено 25.09.2026.

Головуючий суддя Т. В. СТЕФАНІВ

Суддя О. І. КУЧЕРЕНКО

Суддя Т. Ю. ДЕМЧИНА