Постанова від 14 вересня 2026 р. у справі №904/342/26 — Центральний апеляційний господарський суд

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.09.2026 м.Дніпро Справа № 904/342/26

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Золотарьової Я.С. (доповідач),

суддів: Мартинюка С.В., Фещенко Ю.В.

секретар судового засідання: Янкіна Г.Д.

представники учасників провадження:

від скаржника: Перепелиця Л.Л.

Семенов В.Г.

від відповідача: Демченко А.Г.

вільний слухач: Семенова Л.В.

розглянув матеріали апеляційної скарги Командитного товариства “Симфа” на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 04.05.2026, повний текст складено 11.05.2026 (суддя Новікова Р.Г.)

у справі № 904/342/26

за позовом Командитного товариства “Симфа”, м. Кривий Ріг

до Комунального підприємства теплових мереж “Криворіжтепломережа”, м. Кривий Ріг

про: - визнання відсутніми договірних зобов`язань між Командитним товариством “Симфа” та Комунальним підприємством теплових мереж “Криворіжтепломережа” щодо постачання теплової енергії на об`єкт, розташований за адресою: Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, пр. Перемоги, 37Б;

- визнання незаконними та безпідставними нарахувань Командитному товариству “Симфа” на суму 1298314грн79коп за послуги з постачання теплової енергії та плати за абонентське обслуговування згідно рахунку-фактури №13508 від 28.02.2026 на підставі договору №13508 від 05.11.2021;

- зобов`язання Комунальне підприємство теплових мереж “Криворіжтепломережа” припинити здійснювати нарахування Командитному товариству “Симфа” за послуги з постачання теплової енергії та плати за абонентське обслуговування щодо об`єкту нерухомості розташованого за адресою: Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, пр. Перемоги, 37Б.

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст справи

Командитне товариство “Симфа” звернулось до Комунального підприємства теплових мереж “Криворіжтепломережа” (з урахуванням прийнятих судом першої інстанції заяв про зміну предмету позову) з позовом та просило суд:

- визнати відсутніми договірні зобов`язання між Командитним товариством “Симфа” та Комунальним підприємством теплових мереж “Криворіжтепломережа” щодо постачання теплової енергії на об`єкт, розташований за адресою: Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, пр. Перемоги, 37 Б.

- визнати незаконними та безпідставними нарахування Командитному товариству “Симфа” на суму 1 298 314 грн 79 коп за послуги з постачання теплової енергії та плати за абонентське обслуговування згідно рахунку-фактури №13508 від 28.02.2026 на підставі договору №13508 від 05.11.2021.

- зобов`язати Комунальне підприємство теплових мереж “Криворіжтепломережа” припинити здійснювати нарахування Командитному товариству “Симфа” за послуги з постачання теплової енергії та плати за абонентське обслуговування щодо об`єкту нерухомості розташованого за адресою: Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, пр. Перемоги, 37 Б.

В обґрунтування заявлених вимог позивач послався на відсутність укладеного з відповідачем договору від 05.11.2021 №13508. Позивач зазначив, що не подавав заяву-приєднання, не підписував паперовий примірник, не оплачував рахунки за цим договором.

Позивач вказав, що на підставі індивідуального договору від 05.11.2021 №12019 про надання послуги з постачання теплової енергії КПТМ “Тепломережа” зобов`язується надавати КТ “Симфа” з 05.11.2021 по 05.11.2022 послугу відповідної якості та в обсязі відповідно до теплового навантаження будинку на об`єкти, вказані в додатку №1 до договору. Згідно з додатком №1 до договору об`єкт надання послуг - магазин “Україна” загальною площею 683,1кв.м, розташований за адресою: пр. Перемоги, 35 прим. 131.

Позивач повідомив про отримання від відповідача рахунка-фактури від 31.12.2025 №13508. У цьому рахунку-фактурі міститься посилання на договір від 05.11.2021 №13508 та вказано про наявність станом на 31.12.2025 заборгованості за послуги з постачання теплової енергії та за абонентське обслуговування на суму 1 061 020 грн 79 коп.

Позивач зазначив, що сума боргу є необґрунтованою, оскільки позивач не укладав договір від 05.11.2021 №13508 та не отримував рахунки за послуги теплопостачання за цим договором. Правова підстава для виникнення зобов`язання відсутня. Об`єкт, що належить позивачу на праві власності, обслуговується відповідачем на підставі індивідуального договору від 05.11.2021 №12019 про надання послуги з постачання теплової енергії.

Позивач зазначив, що на підставі укладеного між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Дніпропетровській області м. Дніпропетровськ та Командитним товариством “Симфа” договору купівлі-продажу об`єкта незавершеного будівництва на аукціоні від 03.03.1999 придбав у власність об`єкт незавершеного будівництва магазину “Книги” ВАТ “Інгулецький ГЗК” будівельною готовністю 58%, розташований на земельній ділянці площею 0,1га за адресою: Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, проспект Перемоги, 37.

Позивач послався на технічний висновок Державного проектного інституту “Кривбаспроект” про можливість реконструкції будівлі під продовольчий магазин та вказав про відсутність у цьому висновку зобов`язання товариства отримати технічні умови для підключення до централізованого теплопостачання.

Позивач вказав, що не є споживачем послуг Комунального підприємства теплових мереж “Криворіжтепломережа”. Придбаний позивачем об`єкт обладнаний власною системою теплопостачання на базі газового обладнання, введеного в експлуатацію у 2001 році. Проект автономної системи газового опалення був погоджений та затверджений органами місцевого самоврядування. Наявність власної газової котельні виключає можливість акцепту послуг тепломережі.

Короткий зміст та мотиви рішення суду першої інстанції

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 04.05.2026 у справі №904/342/26 відмовлено у задоволенні позовних вимог повністю.

Узагальнені мотиви оскаржуваного судового рішення зводяться до такого.

Суд зазначив, що вимоги позивача зводяться до встановлення судом фактів, які мають юридичне значення (а саме - факту відсутності договірних відносин та відсутності обов`язку сплачувати за послуги). Проте встановлення таких юридичних фактів не може бути самостійним предметом розгляду в господарському суді, оскільки суди порушують провадження лише у спорах про право, що виникають із матеріальних правовідносин.

Цивільним кодексом України та іншими законами не передбачено такого способу захисту прав чи інтересів, як визнання відсутніми договірних відносин або визнання нарахувань неправомірними.

Суд наголосив, що з`ясування цих обставин (чи мають місце договірні відносини та чи існує обов`язок оплати) може бути предметом доказування при вирішенні конкретного спору про право - наприклад, у справі про стягнення вартості послуг теплопостачання чи про припинення дій, що порушують право. Тому, обраний позивачем спосіб захисту є неналежним.

Суд вказав, що наявність або відсутність боргу, а також відсутність підстав для його нарахування, є предметом доказування у спорі про стягнення заборгованості за надані послуги теплопостачання..

З огляду на обставини справи, вимога зобов`язати підприємство припинити здійснювати нарахування не є ефективним способом захисту прав позивача.

У позові було відмовлено, оскільки позивач обрав неналежний та неефективний спосіб захисту своїх прав.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

Не погодившись з цим судовим рішенням, Командитне товариство “Симфа” звернувся до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, та просить скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 04.05.2026 у справі №904/342/26 та постановити нове рішення, яким позовні вимоги Командитного товариства “Симфа” задовольнити в повному обсязі:

- визнати відсутніми договірні зобов`язання між Командитним товариством “СИМФА” Комунальним підприємством теплових мереж “КРИВОРІЖТЕПЛОМЕРЕЖА” щодо постачання теплової енергії на об`єкт, розташований за адресою: Дніпропетровська область, м. Кривий ріг, пр. Перемоги, 37 Б.;

- визнати незаконними та безпідставними нарахування Командитному товариству “СИМФА” на суму 1061020,79 гривень за послуги з постачання теплової енергії та плати за абонентське обслуговування згідно рахунку фактури №13508 від 31 грудня 2025р на підставі договору №13508 від 05.11.2021р.;

- зобов`язати Комунального “КРИВОРІЖТЕПЛОМЕРЕЖА” підприємства припинити теплових здійснювати мереж нарахування Командитному товариству “СИМФА” за послуги з постачання теплової енергії та плати за абонентське обслуговування щодо об`єкту нерухомості розташованого за адресою: Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, пр. Перемоги, 37 Б.

Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 04.05.2026 по справі № 904/342/26 є незаконним та необґрунтованим внаслідок порушення норм матеріального та процесуального права.

Скаржник зазначає, що суд першої інстанції проявив надмірний формалізм, відмовивши у позові суто через неправильне формулювання вимог, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини, зокрема права на справедливий суд.

Згідно з принципом jura novit curia, обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін і визначити норму права для вирішення спору покладено саме на суд. Якщо позивач неточно сформулював вимогу, суд зобов`язаний самостійно здійснити правову кваліфікацію та застосувати норми, які відповідають суті спору.

Позовні вимоги про визнання нарахувань незаконними та договірних зобов`язань відсутніми за своєю природою є позовом про визнання відсутнім права вимоги відповідача. Велика Палата Верховного Суду зокрема у справі № 916/1415/19 підтвердила, що визнання відсутності права та кореспондуючого йому обов`язку є належним та ефективним способом захисту інтересу позивача у правовій визначеності.

Безпідставне нарахування відповідачем суми у 1 061 020,79 грн за відсутності фізичного підключення до мереж створює для позивача незаконний тягар боргу та стан тривалої правової невизначеності.

Наявність штучної “паперової” заборгованості в обліку монополіста створює хибне враження про неплатоспроможність позивача перед контрагентами й банками. Окрім того, позивач перебуває у постійній загрозі нарахування штрафних санкцій та пені. Таким чином, позов є інструментом припинення незаконного втручання відповідача у господарську діяльність позивача.

Протокол огляду місця події від 17.03.2026 є ключовим доказом, оскільки за участю понятих зафіксував об`єктивну реальність — відсутність вводу теплоносія та труб відповідача у приміщення. Суд першої інстанції взагалі не надав цьому доказу жодної правової оцінки.

Суд хронологічно перелічив документи щодо придбання та реконструкції будівлі (договір купівлі-продажу, технічний висновок “Кривбаспроект”, рішення виконкому тощо), але не проаналізував їх по суті. Також суд встановив наявність доказів автономного опалення, проте не зробив жодного висновку про те, як автономне опалення та відсутність мереж узгоджуються з мільйонними нарахуваннями.

Суд безпідставно відмовив у витребуванні акта встановлення приладу комерційного обліку. Позивач наголошував, що в акті приєднання вказано адресу, яка не відповідає фактичній адресі його нерухомого майна, проте суд ці доводи проігнорував.

На основі цих доводів скаржник просить скасувати рішення суду першої інстанції від 04.05.2026 року та ухвалити нове рішення, яким повністю задовольнити позовні вимоги.

Узагальнення доводів та заперечень інших учасників справи

Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначає, що вимоги позивача про визнання незаконними нарахувань та відсутніми договірних зобов`язань фактично є вимогами про встановлення судом юридичних фактів. З посиланням на правову позицію Великої Палати Верховного Суду справа № 905/1926/16 наголошує, що встановлення таких фактів не може бути самостійним предметом розгляду в господарському суді. Ці обставини є лише предметом доказування в межах спору про право (наприклад, у справі про стягнення заборгованості).

Вимога зобов`язати підприємство припинити нарахування також є неефективним способом захисту, оскільки питання наявності чи відсутності боргу та підстав для його нарахування має вирішуватися в межах спору про стягнення коштів.

Відповідач вказує, що з 05.11.2021 відносини між КПТМ “Криворіжтепломережа” та власниками приміщень у багатоквартирному будинку регулюються індивідуальним договором про надання послуги з постачання теплової енергії. Оскільки цей договір є публічним договором приєднання і розміщений на офіційному сайті підприємства, він не потребує обов`язкового підписання паперової версії чи подання заяви-приєднання від споживача для виникнення зобов`язань.

Нежитлове приміщення площею 611,9 кв.м за адресою пр. Перемоги, буд. 37Б належить КТ “Симфа” на праві власності ще з 03.03.2010 року. Проте воно тривалий час було відсутнє в базі даних “ 1С” відповідача та було виявлене лише під час інвентаризації. Після цього у грудні 2025 року було оформлено індивідуальний договір №13508 та проведено нарахування за період з 05.11.2021 по 31.12.2025 на суму 1 061 020,79 грн.

Нарахування за теплопостачання (включаючи послуги з централізованого опалення та абонплату) здійснювалися тому, що у тепломережі були відсутні будь-які відомості про встановлення автономного опалення в цьому приміщенні.

Оскільки приміщення позивача є вбудовано-прибудованим до багатоквартирного будинку №37Б, тепло до нього подається через внутрішньобудинкову систему опалення. Обсяг спожитої теплової енергії фіксується загальнобудинковим приладом обліку та розподіляється між усіма співвласниками (включаючи нежитлові приміщення) відповідно до Закону України “Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання”. Спроба позивача повністю уникнути цих нарахувань суперечить профільному законодавству у сфері житлово-комунальних послуг.

Відповідач стверджує, що апеляційна скарга позивача фактично зводиться до незгоди із чинним законодавством та новою методикою нарахувань, при цьому позивач не спростував ключових процесуальних висновків суду першої інстанції щодо обрання неналежного та неефективного способу захисту прав.

На основі цього відповідач просить апеляційний суд залишити скаргу КТ “Симфа” без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Рух справи в суді апеляційної інстанції

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.06.2026 для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді - Золотарьової Я.С. (доповідач), суддів - Соп`яненко О.Ю., Фещенко Ю.В.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 03.06.2026 відкрито апеляційне провадження. Призначено судове засідання на 30.06.2026. Витребувано у Господарського суду Дніпропетровської області матеріали справи (оскарження) №904/342/26 необхідні для розгляду апеляційної скарги.

08.06.2026 матеріали справи №904/342/26 надійшли до суду апеляційної інстанції.

Судове засідання, призначене на 30.06.2026, не відбулося у зв`язку з перебуванням судді-члена колегії Соп`яненко О.Ю. у відпустці в період з 22.06.2026 по 10.07.2026.

Розпорядженням керівника апарату Центрального апеляційного господарського суду від 06.06.2026, у зв`язку з перебуванням у відпустці судді Соп`яненко О.Ю. - члена колегії суддів, відповідно до пункту 2.4.6 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду у Центральному апеляційному господарському суді, затверджених Рішенням зборів суддів Центрального апеляційного господарського суду від 01.04.2025 №1, для вирішення питання про призначення апеляційної скарги до розгляду в судовому засіданні призначено автоматичну зміну складу колегії суддів у судовій справі №904/342/26.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.07.2026 для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді - Золотарьової Я.С. (доповідач), суддів - Мартинюка С.В., Фещенко Ю.В.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 07.07.2026 розгляд апеляційної скарги Командитного товариства “Симфа” на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 04.05.2026 у справі №904/342/26 призначено на 15.09.2026.

У судове засідання 15.09.2026 з`явились представники сторін, надали пояснення щодо суті апеляційної скарги та відзиву на апеляційну скаргу. Апеляційним судом було встановлено обставини справи та перевірено їх доказами, проведені судові дебати.

В судовому засіданні 15.09.2026 Центральним апеляційним господарським судом оголошено вступну та резолютивну частини постанови у справі.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені апеляційним судом

Згідно з договором купівлі-продажу об`єкта незавершеного будівництва на аукціоні від 03.03.1999, укладеним між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Дніпропетровській області (продавець) та Командитним товариством “Симфа” (покупець), позивач отримав у власність об`єкт незавершеного будівництва магазин “Книги” ВАТ “Інгулецький ГЗК” будівельною готовністю 58%, розташований на земельній ділянці площею 0,1га за адресою м. Кривий Ріг, проспект Перемоги, буд. 37.

Цей договір посвідчений приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу 03.03.1999 та зареєстрований в реєстрі за №1747.

Пунктом 5 рішення Виконавчого комітету Криворізької міської ради від 15.05.2002 №180 затверджений акт про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкту – вбудовано-прибудоване приміщення магазину до житлового будинку №37 по проспекту Перемоги (замовник Товариство з обмеженою відповідальністю “Симфа”).

Розпорядженням голови Інгулецької районної ради м. Кривий Ріг від 21.08.2003 №175-р магазину “Зірковий” Командитного товариства “Симфа” присвоєна поштова адреса – м. Кривий Ріг, проспект Перемоги, 37-б.

Відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 03.10.2003 серія САА №942197 Командитне товариство “Симфа” є власником нежилого приміщення, розташованого за адресою - м. Кривий Ріг, проспект Перемоги, 37-б. Опис об`єкта – вбудоване-прибудоване нежиле приміщення А-1, площею 611,9кв.м.

Також 04.04.2013 до Державного реєстру речових прав був внесений запис про державну реєстрацію права власності Командитного товариства “Симфа” на вищевказаний об`єкт нерухомості (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 34318912110).

Комунальне підприємство теплових мереж “Криворіжтепломережа” з посиланням на індивідуальний договір від 05.11.2021 №13508 направило на адресу Командитного товариства “Симфа” рахунки - фактури від 31.12.2025 №13508 на суму 1061020грн79коп, від 31.01.2026 №13508 на суму 122400грн55коп, від 28.02.2026 №13508 на суму 114893грн45коп разом з актами приймання-передачі наданої послуги з постачання теплової енергії від 31.01.2026 №13508 за січень 2026року, від 28.02.2026 за лютий 2026року. Складовими сум, зазначених у рахунках та актах, вказані вартість послуг з постачання теплової енергії та абонентська плата за загальний період листопад 2021року – лютий 2026року. Ці нарахування відповідач здійснив щодо об`єкта нерухомості, власником якого є позивач та розташованим за адресою – м. Кривий Ріг, проспект Перемоги, 37-б.

Відповідач стверджував, що відносини між сторонами щодо надання послуг з постачання теплової енергії до об`єкта позивача врегульовані індивідуальним договором від 05.11.2021 №13508, укладеним на підставі Закону України “Про житлово-комунальні послуги” №2189-VIII від 09.11.2017 шляхом приєднання споживача до публічного договору. Фактом приєднання споживача до умов договору (акцептування договору) є факт отримання послуги теплопостачання.

Позивач заперечував отримання такої послуги, посилаючись на відсутність приєднання приміщення до теплових мереж (систем) централізованого опалення (теплопостачання) житлового будинку, опалення спірного приміщення за допомогою газового обладнання, введеного в експлуатацію згідно з актом про прийняття завершеного будівництвом об`єкта системи газопостачання від 24.05.2021.

Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції

Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Надаючи оцінку доводам скаржника щодо порушення судом ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а саме права на справедливий суд, апеляційний суд вказує таке.

Cтаттею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зокрема встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Згідно з частиною 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних зі здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

За статтею 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, припинення дії, яка порушує право.

Водночас, здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси юридичних осіб у спосіб, визначений законом або договором. Суд, відповідно до викладеної в позові вимоги, може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, який не суперечить закону, але лише за наявності двох умов одночасно: по-перше, якщо дійде висновку, що жодний установлений законом спосіб захисту не є ефективним саме у спірних правовідносинах, а по-друге, якщо дійде висновку, що задоволення викладеної у позові вимоги позивача призведе до ефективного захисту його прав чи інтересів (пункт 71 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04.06.2019 у справі №916/3156/17 (провадження №12-304гс18)).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненими цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі №338/180/17 (провадження №14-144цс18), від 11.09.2018 у справі №905/1926/16 (провадження №12-187гс18), від 30.01.2019 у справі №569/17272/15-ц (провадження №14-338цс18), від 02.07.2019 у справі №48/340 (провадження №12-14звг19).

Суд першої інстанції вірно дійшов висновку, що фактично заявлений у справі позов містить у собі вимоги про встановлення судом фактів, що мають юридичне значення (встановлення фактів відсутності договірних відносин між сторонами щодо спірного об`єкту нерухомості; відсутності у позивача обов`язку сплачувати послуги з постачання теплової енергії, абонентську плату). Встановлення таких юридичних фактів та наявність або відсутність таких обставин є предметом доказування при вирішенні та розгляді спору про право, зокрема: про стягнення вартості послуг з постачання теплової енергії, абонентської плати; про припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення (у випадку припинення надання послуг), тощо.

Водночас, вимога про встановлення певних фактів не може бути самостійним предметом розгляду в господарському суді, оскільки до повноважень останнього не належить встановлення фактів, що мають юридичне значення. Господарські суди порушують провадження у справах за позовами, в основі яких правова вимога - спір про право, що виникає з матеріальних правовідносин. Відповідний правовий висновок наведений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.09.2018 у справі №905/1926/16 (провадження №12-187гс18).

Крім того, Цивільним кодексом України та іншими законодавчими актами не передбачено можливості захисту прав та/або інтересів особи у такий спосіб, як визнання відсутніми договірних відносин. Зважаючи на те, що це є встановленням певного юридичного факту, такий спосіб захисту не може бути застосований у господарському судочинстві.

Враховуючи викладене, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що в цій справі позивач обрав неналежний спосіб захисту.

У цій справі позивач вбачає порушення своїх прав у тому, що ним фактично не отримувалися від відповідача послуги з теплопостачання, а тому його позов спрямований на те, щоб відповідач припинив нараховувати йому плату за теплопостачання. Також позивач просить встановити суд факт відсутності між позивачем та відповідачем договірних зобов`язань.

Дії, які на думку позивача свідчать про порушення його прав – це виставлення відповідачем йому на оплату рахунку за послуги теплопостачання, які позивачем отримані не були.

Водночас апеляційний суд уважає, що факт наявності або відсутності договірних зобов`язань, наявність заборгованості чи її відсутність, а також її розмір, як і відсутність підстав для нарахування платежів, є предметом доказування у спорі про стягнення з особи заборгованості.

З огляду на обставини справи, суд першої інстанції правомірно дійшов висновку, що обраний позивачем спосіб захисту у цій справі не є ефективним. Апеляційний суд зауважує, що на день звернення позивача до суду, спір про право між позивачем та відповідачем відсутній. Виставлення рахунку само по собі не свідчить про наявність такого спору, адже є односторонньою дією, правомірність якої може бути спростована позивачем під час розгляду судової справи, у разі подання теплопостачальною організацією позову про стягнення заборгованості.

Скаржник зазначає, що суд першої інстанції проявив надмірний формалізм, відмовивши у позові лише з тих підстав, що позивач неправильно сформулював позовні вимоги. На думку скаржника суд був зобов?язаний відповідно до приниципу «jura novit curia» надати правову кваліфікацію відносинам сторін і визначити норму права для вирішення спору.

Надаючи оцінку цим доводам, апеляційний суд зазначає таке.

Відповідно до статті 14 Господарського процесуального кодексу суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до частини 3 статті 46 Господарського процесуального кодексу України, яка визначає процесуальні права та обов`язки сторін, до закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Позовна заява обов`язково повинна містити предмет позову та підстави позову. Предмет позову - це певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення, яке опосередковується відповідним способом захисту прав або інтересів. Підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Водночас правові підстави позову - це зазначена в позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.

У цивільному процесуальному законодавстві діє принцип “jura novit curia”. Активна роль суду проявляється, зокрема, у самостійній кваліфікації судом правової природи відносин між позивачем та відповідачем, виборі й застосуванні до спірних правовідносин відповідних норм права, повного і всебічного з`ясування обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Принцип “jura novit curia” (“суд знає закони”) полягає в тому, що: суд знає право; суд самостійно здійснює пошук правових норм щодо спору безвідносно до посилання сторін; суд самостійно застосовує право до фактичних обставин спору (da mihi factum, dabo tibi jus).

Відтак, цей принцип застосовується, наприклад, у випадку, коли позивач обґрунтовує свій позов певними обставинами, проте помилково посилається не на ті норми права, які мають бути застосовані до спірних правовідносин. Тобто застосування судом цього принципу стосується саме визначення правових підстав позову, а не зміни предмету.

Застосування судом цього принципу не є безмежним. Суд не наділений правом змінювати на власний розсуд предмет спору.

Водночас, обрання позивачем неналежного та не ефективного способу захисту є самостійною підставою для відмови у позові. Крім того, як вже було зазначено вище, обставини цієї справи наразі не вказують на наявність між сторонами спору про право.

В силу положень статті 14 Господарського процесуального кодексу України саме позивач (а не суд) визначає межі своїх позовних вимог, а також розпоряджається своїми правами щодо предмета спору.

Суд не може самостійно, з власної ініціативи змінювати предмет спору, незалежно від того, чи уважає він обраний позивачем спосіб захисту належним та ефективним. Оцінку цьому суд може надати тільки в судовому рішенні за результатами розгляду такої справи.

Принцип диспозитивності господарського судочинства зобов`язує суд утримуватись від втручання у волевиявлення позивача щодо предмету позову.

Тому доводи скаржника про порушення судом ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також про незастосування принципу “jura novit curia” не знайшли підтвердження під час апеляційного перегляду.

Скаржник просить застосувати правові висновки, викладені зокрема у п. 6.1-6.7, п. 6.12 Постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19.

Апеляційний суд зауважує, що скаржником наводяться пункти цієї Постанови вибірково, без врахування її змісту в цілому. Проаналізувавши зазначену Постанову ВП ВС, апеляційний суд звертає увагу на те, що правовідносини, які були предметом розгляду у справі № 916/1415/19 та у цій справі є абсолютно різними, та не є подібними до цієї справи, тому ця практика не є релевантною.

До того ж скаржник оминає пункти 6.8-6.11 цієї Постанови, де зокрема зроблено висновок про те, що обраний позивачем спосіб захисту у вигляді визнання припиненими спірних договорів іпотеки не передбачений законом або договором та є неефективним для захисту прав позивача як іпотекодержателя за договорами іпотеки.

У підсумку ВП Верховного Суду у зазначеній справі залишила без змін резолютивну частину Постанови апеляційного суду, якою у задоволенні позову було відмовлено, саме з підстав обрання позивачем неефективного та неналежного способу захисту, що повністю узгоджується з позицією суду першої інстанції у цій справі.

Інші доводи апеляційної скарги зводяться до незгоди скаржника з тим, що судом першої інстанції не надано оцінку усім обставинам справи та доказам, які позивач надав на підтвердження своїх доводів, обмежившись тим, що позивач обрав неналежний та неефективний спосіб захисту.

Надаючи оцінку цім аргументам скаржника апеляційний суд звертає увагу на таке.

Обрання позивачем неналежного та неефективного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови в позові (постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19, від 02.02.2021 у справі № 925/642/19, від 22.06.2021 у справі № 200/606/18, від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц).

Зважаючи на цю усталену практику Верховного Суду, суд першої інстанції правомірно не надавав оцінку тим фактичним обставинам справи, які просив встановити позивач (зокрема відсутність централізованого опалення на об?єкті, що належить позивачу), а також не надавав оцінку наданим позивачем доказам на підтвердження цієї обставини, оскільки встановлення судом таких обставин, вочевидь, не впливало на результат розгляду справи, внаслідок того, що обраний позивачем спосіб захисту не є належним та ефективним.

З цієї ж підстави колегія суддів не приймає доводи скаржника про те, що суд першої інстанції безпідставно відмовив у витребуванні акта встановлення приладу комерційного обліку.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 275 та статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За викладених обставин, колегія суддів суду апеляційної інстанції вважає, що розглядаючи справу, суд першої інстанції дав оцінку наявним у справі доказам за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, правильно застосував норми матеріального та процесуального права, що у відповідності до ст. 276 ГПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду - без змін.

Зважаючи на відмову у задоволенні апеляційної скарги, судові витрати, понесені у зв`язку із апеляційним оскарженням, згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на заявника у скарзі і відшкодуванню не підлягають.

Керуючись ст. ст. 269, 275, 276, 282-284 Господарського процесуального кодексу України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Командитного товариства “Симфа” на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 04.05.2026 у справі № 904/342/26 - залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 04.05.2026 у справі № 904/342/26 - залишити без змін.

Судові витрати за подання апеляційної скарги на рішення суду покласти на заявника апеляційної скарги.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови виготовлено і підписано 28.09.2026.

Головуючий суддя Я.С. Золотарьова

Суддя С.В. Мартинюк

Суддя Ю.В. Фещенко