Постанова від 27 вересня 2026 р. у справі №904/2812/26 — Центральний апеляційний господарський суд

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.09.2026 м.Дніпро Справа № 904/2812/26

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді Золотарьової Я.С. (доповідач),

суддів: Мартинюка С.В., Фещенко Ю.В.

у порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи

розглянув матеріали апеляційної скарги Державного спеціалізованого господарського підприємства “Ліси України” на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 06.07.2026 (повне рішення 07.07.2026), суддя Назаренко Н.Г.

у справі №904/2812/26

за позовом Керівника Самарівської окружної прокуратури, м. Самар, Дніпропетровська область, в інтересах держави в особі Губиниської селищної ради, селище Губиниха, Самарівський район, Дніпропетровська область

до Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України", м. Київ

про стягнення шкоди

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст справи

Керівник Самарівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Губиниської селищної ради звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" про стягнення шкоди заподіяної порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища у розмірі 140 607,25 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що працівниками Перещепинського лісництва Новомосковського надлісництва Філії “Східний лісовий офіс” Державного спеціалізованого господарського підприємства “Ліси України” (далі за текстом – ДП “Ліси України”) 22.05.2025 в кварталі 4 виділ 5 виявлено факт незаконної порубки 14 дерев породи “Акація біла”, що розташовані в адміністративних межах Губиниської селищної територіальної громади Самарівського району Дніпропетровської області.

За результатами виявлення вищевказаної незаконної рубки працівниками Перещепинського лісництва Новомосковського надлісництва Філії “Східний лісовий офіс” ДП “Ліси України” 22.05.2025 складено акт огляду місць вчинення правопорушення лісового законодавства.

Відповідно до Розрахунку шкоди, заподіяної лісу, проведеного провідним інженером згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 23 липня 2008 року № 665 “Про затвердження такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу”, загальний розмір збитків становить 140 607,25 грн. Філією “Східний лісовий офіс” ДП “Ліси України” направлено повідомлення про виявлене правопорушення (№1168/32.7.2-2025 від 22.05.2025) до відділення поліції №2 Самарівського РВП ГУНП в Дніпропетровській області. Також, за вказаним фактом незаконної порубки дерев, ВП №2 Самарівського РВП ГУНП в Дніпропетровській області 25.10.2025 внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025044080000168 за ч. 1 ст. 246 КК України.

За наявною інформацією шкода, заподіяна навколишньому природному середовищу залишається невідшкодованою.

Прокурор стверджує, що навколишньому природному середовищу заподіяно шкоду внаслідок бездіяльності постійного лісокористувача Філії “Східний лісовий офіс” ДП “Ліси України” Перещепинського лісництва Новомосковського надлісництва, а саме незабезпечення ефективного комплексу всіх заходів, спрямованих на збереження лісів, незадовільного стану здійснення контролю за охороною та захистом лісів, невжиття заходів із боротьби з незаконними рубками, та порушення лісового законодавства з боку постійного лісокористувача вимог статей 89, 90 Лісового кодексу України, оскільки постійний лісокористувач не виконав покладених на нього обов`язків, зокрема, із забезпечення охорони і збереження лісів на підвідомчій йому території, який знаходиться на території Губиниської селищної ради, чим спричинено матеріальну шкоду лісовому фонду України, що перебуває під охороною держави.

Станом на день звернення до суду з позовною заявою, відповідачем – ДСГП “Ліси України” у добровільному порядку збитки, завдані навколишньому природньому середовищу, не відшкодовано, у зв`язку із чим прокуратура вимушена звернутися з позовом до суду про їх стягнення в примусовому порядку.

Короткий зміст та мотиви рішення суду першої інстанції

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 06.07.2026 у справі №904/2812/26 позов Керівника Самарівської окружної прокуратури, в інтересах держави в особі Губиниської селищної ради до Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" задоволено.

Стягнуто з Державного спеціалізованого господарського підприємства “Ліси України” на користь держави в особі Губиниської селищної ради шкоду, заподіяну внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища в результаті незаконної порубки лісу, у розмірі 140 607,25 грн. на рахунок: UA298999980333189331000004617 (код класифікації доходів бюджету: 24062100, отримувач: ГУК у Дніпропетровській області/Губиниська селищна рада/24062100, код ЄДРПОУ 37988155, банк отримувача: Казначейство України (ел. адм. подат.).

Стягнуто з Державного спеціалізованого господарського підприємства “Ліси України” на користь Дніпропетровської обласної прокуратури судовий збір у розмірі 2662,40 грн.

Мотиви рішення щодо задоволення позову ґрунтуються на таких аргументах:

Суд дійшов висновку про наявність повного складу цивільного правопорушення в діях відповідача.

На постійного лісокористувача за законом покладено обов`язок щодо здійснення комплексу заходів для охорони та збереження лісу від незаконних рубок (ст.ст. 19, 64, 86, 89, 90 Лісового кодексу України). Виявлення порубки 14 дерев породи “Акація біла” і звернення до поліції не є достатніми заходами охорони, оскільки головною метою є саме запобігання порубці.

Розмір шкоди в сумі 140 607,25 грн підтверджено актом огляду від 22.05.2025, польовою переліковою відомістю та розрахунком за Постановою КМУ № 665, складеними самими працівниками відповідача. Відповідач цей розрахунок не оспорив і контррозрахунку не надав.

Незаконна порубка дерев стала об`єктивним наслідком неналежного виконання працівниками відповідача обов`язків із контролю та охорони лісового фонду.

У деліктних спорах діє презумпція вини правопорушника (ст. 1166 ЦК України), тобто саме відповідач повинен довести відсутність вини, чого ДСГП “Ліси України” зробити не змогло.

Суд спирався на усталену правову позицію Верховного Суду та Великої Палати Верховного Суду, в яких зазначено, що відповідальність за шкоду від самовільної порубки несуть не лише безпосередні виконавці, а й постійний лісокористувач, вина якого полягає у протиправній бездіяльності щодо незабезпечення охорони лісу.

Лісокористувач перед державою є відповідальною особою, а не потерпілим (позиція Великої Палати ВС від 13.05.2020 у справі № 9901/93/19).

Звільнення лісокористувачів від відповідальності знівелювало б принцип невідворотності покарання та позбавило б дієвого механізму стимулювання охорони лісу.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

Не погодившись з рішенням суду, через систему "Електронний суд" Державне спеціалізоване господарське підприємство “Ліси України” звернулось до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 06.07.2026 року по справі № 904/2812/26 та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовної заяви керівника Самарівської окружної прокуратури Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Губиниської селищної ради до Державного спеціалізованого господарського підприємства “Ліси України” про стягнення 140607,25 грн шкоди, заподіяної внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища в результаті незаконної порубки лісу, в повному обсязі.

Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 06.07.2026 року по справі № 904/2812/26 є незаконним та необґрунтованим через порушення судом норм матеріального і процесуального права.

Апелянт вказує, що позивач і суд не вказали, яке саме з порушень, перелічених у ст. 105 Лісового кодексу України, допустив Відповідач, та не назвали жодної конкретної дії чи заходу з охорони лісу, який Відповідач зобов`язаний був вчинити за законом, але не вчинив. Твердження про невиконання “всіх можливих” заходів є абстрактним.

Шкода від незаконної порубки, вчиненої третьою особою, не є об`єктивним наслідком дій чи бездіяльності Відповідача.

Відповідач вжив усіх залежних від нього заходів реагування (складено акт огляду від 22.05.2025, подано заяву до поліції, за якою відкрито кримінальне провадження № 12025044080000168). Відсутність бодай одного елемента складу цивільного правопорушення виключає відповідальність за ст. 68, 69 Закону України “Про охорону навколишнього природного середовища” та ст. 1166 ЦК України.

Через введення воєнного стану в Україні, встановлення комендантської години та припинення заходів державного нагляду (контролю) згідно з постановою КМУ від 13.03.2022 № 303, Відповідач був позбавлений можливості в повній мірі здійснювати заходи щодо охорони лісів з незалежних від нього причин, що виключає його вину.

Прокурор не надав належних та допустимих доказів на підтвердження бездіяльності або порушення Відповідачем комплексу заходів з охорони лісових ресурсів.

Судом першої інстанції порушено вимоги щодо оцінки доказів, принцип змагальності, стандарт доказування “балансу вірогідностей” та практику ЄСПЛ (зокрема рішення у справах “Дж. К. та інші проти Швеції”, “Краска проти Швейцарії”).

Апелянт просить скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 06.07.2026 та ухвалити нове рішення про повну відмову в задоволенні позову.

Узагальнення доводів та заперечень інших учасників справи

Прокурор надав відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначає, що рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 06.07.2026 про стягнення 140 607,25 грн шкоди є законним та обґрунтованим, а доводи апеляційної скарги не відповідають фактичним обставинам справи.

Згідно зі ст.ст. 19, 64, 86, 89, 90 Лісового кодексу України обов`язок із забезпечення охорони та збереження лісів покладено безпосередньо на постійного лісокористувача. ДСГП “Ліси України” допустило протиправну бездіяльність, не забезпечивши збереження лісу від незаконного вирубування. Виявлення порубки та звернення до поліції не є достатніми заходами охорони, оскільки головною метою охорони є саме попередження та недопущення порубки.

Розмір шкоди навколишньому природному середовищу в сумі 140 607,25 грн підтверджується актом огляду від 22.05.2025, польовою переліковою відомістю та розрахунком за Постановою КМУ від 23.07.2008 № 665, які складені та підписані працівниками самого лісокористувача й є належними та допустимими доказами.

Заподіяння збитків державі безпосередньо зумовлено невиконанням Відповідачем своїх обов`язків щодо здійснення комплексу заходів з охорони лісу від самовільних рубок.

У деліктних зобов`язаннях саме відповідач повинен довести відсутність своєї вини (ст. 1166 ЦК України). Сам факт неналежного контролю та виявлення рубки на підконтрольній території свідчить про наявність вини лісокористувача у формі протиправної бездіяльності.

Наявна стала практика Верховного Суду щодо відповідальності лісокористувачів, відповідно до якої для притягнення постійного лісокористувача до цивільно-правової відповідальності не має значення, хто саме безпосередньо здійснював незаконну порубку дерев. Визначальним є факт порушення лісокористувачем правил лісокористування та незабезпечення охорони лісового фонду.

Наявність чи відсутність вироку у кримінальному провадженні щодо безпосередніх виконавців не впливає на відповідальність лісокористувача.

Рух справи в суді апеляційної інстанції

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.07.2026 для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді – Золотарьової Я.С. (доповідач), суддів – Мартинюка С.В., Фещенко Ю.В.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 28.07.2026 відкрито апеляційне провадження у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи. Витребувано у Господарського суду Дніпропетровської області матеріали справи (оскарження) №904/2812/26, необхідні для розгляду апеляційної скарги.

04.08.2026 прокурор подав відзив на апеляційну скаргу.

05.08.2026 матеріали справи №904/2812/26 надійшли до суду апеляційної інстанції.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції, перевірені апеляційним судом

Працівниками Перещепинського лісництва Новомосковського надлісництва Філії “Східний лісовий офіс” Державного спеціалізованого господарського підприємства “Ліси України” (далі за текстом – ДП “Ліси України”) 22.05.2025 в кварталі 4 виділ 5 виявлено факт незаконної порубки 14 дерев породи “Акація біла”, що розташовані в адміністративних межах Губиниської селищної територіальної громади Самарівського району Дніпропетровської області.

За результатами виявлення вищевказаної незаконної рубки працівниками Перещепинського лісництва Новомосковського надлісництва Філії “Східний лісовий офіс” ДП “Ліси України” 22.05.2025 складено акт огляду місць вчинення правопорушення лісового законодавства.

Відповідно до Розрахунку шкоди, заподіяної лісу, проведеного провідним інженером згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 23 липня 2008 року № 665 “Про затвердження такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу”, загальний розмір збитків становить 140 607,25 грн. Філією “Східний лісовий офіс” ДП “Ліси України” направлено повідомлення про виявлене правопорушення (№1168/32.7.2-2025 від 22.05.2025) до відділення поліції №2 Самарівського РВП ГУНП в Дніпропетровській області. Також, за вказаним фактом незаконної порубки дерев, ВП №2 Самарівського РВП ГУНП в Дніпропетровській області 25.10.2025 внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025044080000168 за ч. 1 ст. 246 КК України.

Як зазначає прокурор, навколишньому природному середовищу заподіяно шкоду внаслідок бездіяльності постійного лісокористувача Філії “Східний лісовий офіс” ДП “Ліси України” Перещепинського лісництва Новомосковського надлісництва, а саме незабезпечення ефективного комплексу всіх заходів, спрямованих на збереження лісів, незадовільного стану здійснення контролю за охороною та захистом лісів, невжиття заходів із боротьби з незаконними рубками, та порушення лісового законодавства з боку постійного лісокористувача вимог статей 89, 90 Лісового кодексу України, оскільки постійний лісокористувач не виконав покладених на нього обов`язків, зокрема, із забезпечення охорони і збереження лісів на підвідомчій йому території, який знаходиться на території Губиниської селищної ради, чим спричинено матеріальну шкоду лісовому фонду України, що перебуває під охороною держави.

Станом на день звернення до суду з позовною заявою, відповідачем - ДСГП "Ліси України" у добровільному порядку збитки, завдані навколишньому природному середовищу, не відшкодовані.

Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції

Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з таких мотивів.

Статтею 3 Лісового кодексу України визначено, що лісові відносини в Україні регулюються Конституцією України, Законом України "Про охорону навколишнього природного середовища", цим Кодексом, іншими законодавчими актами України, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Згідно зі статтею 13 Конституції України, статтею 7 Лісового кодексу України ліси, які знаходяться в межах території України, є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника на ліси здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України.

Згідно зі статтею 66 Конституції України кожен зобов`язаний не заподіювати шкоду природі, культурній спадщині, відшкодовувати завдані ним збитки.

Відповідно до частини 1 статті 68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність.

Підприємства, установи, організації та громадяни зобов`язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України.

Частиною 1 статті 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" встановлено, що шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації, як правило, в повному обсязі без застосування норм зниження розміру стягнення та незалежно від збору за забруднення навколишнього природного середовища та погіршення якості природних ресурсів. Відшкодування шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства за своєю правовою природою є відшкодуванням позадоговірної шкоди.

Відповідно до статті 86 Лісового кодексу України організація охорони і захисту лісів передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження лісів від пожеж, незаконних рубок, пошкодження, ослаблення та іншого шкідливого впливу, захист від шкідників і хвороб. Власники лісів і постійні лісокористувачі зобов`язані розробляти та проводити в установлений строк комплекс протипожежних та інших заходів, спрямованих на збереження, охорону та захист лісів.

Організація і забезпечення охорони та захисту лісів, яка передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження та охорону лісів, зокрема, від незаконних рубок та інших пошкоджень, покладається на постійних лісокористувачів.

Цивільно-правову відповідальність за порушення лісового законодавства мають нести не лише особи, які безпосередньо здійснюють самовільну вирубку лісів (пошкодження дерев), а й постійні лісокористувачі, вина яких полягає у протиправній бездіяльності у вигляді не вчинення дій щодо забезпечення охорони та збереження лісу від незаконних рубок на підвідомчих їм ділянках із земель лісового фонду, що має наслідком самовільну рубку (пошкодження) лісових насаджень третіми (невстановленими) особами.

Загальні підстави відповідальності за завдану шкоду визначено у статті 1166 Цивільного кодексу України, з аналізу якої слідує, що будь-яка майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам або майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується особою, яка її завдала, в повному обсязі. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо доведе, що шкоду завдано не з її вини (частина 2 статті 1166 Цивільного кодексу України).

Для відшкодування шкоди за правилами статті 1166 Цивільного кодексу України необхідно довести такі елементи: 1) неправомірність поведінки особи - неправомірною можна вважати будь-яку поведінку, внаслідок якої завдано шкоду, якщо завдавач шкоди не був уповноважений на такі дії; 2) наявність шкоди - під шкодою слід розуміти втрату або пошкодження майна потерпілого та (або) позбавлення його особистого нематеріального права (життя, здоров`я тощо); 3) причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою є обов`язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об`єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди; 4) вина особи, що завдала шкоду.

Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.

Положеннями статті 63 Лісового кодексу України передбачено, що ведення лісового господарства полягає у здійсненні комплексу заходів з охорони, захисту, раціонального використання та розширеного відтворення лісів.

Згідно з пунктом 5 частини 1 статті 64 Лісового кодексу України підприємства установи, організації і громадяни здійснюють ведення лісового господарства з урахуванням господарського призначення лісів, природних умов і зобов`язані здійснювати охорону лісів від незаконних рубок та інших пошкоджень.

За змістом пункту 5 частини 2 статті 105 Лісового кодексу України відповідальність за порушення лісового законодавства несуть особи, винні у порушенні вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених законодавством у сфері охорони, захисту, використання та відтворення лісів.

Згідно з частиною 1 та пунктом 1 частини 2 статті 105 Лісового кодексу України порушення лісового законодавства тягне за собою дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність відповідно до закону. Відповідальність за порушення лісового законодавства несуть особи, винні у незаконному вирубуванні та пошкодженні дерев і чагарників.

Згідно зі статтею 107 Лісового кодексу України підприємства, установи, організації зобов`язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними лісу внаслідок порушення лісового законодавства, у розмірах і порядку, визначених законодавством України.

Виходячи зі змісту абзацу 2 частини 1 статті 614 Цивільного кодексу України особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Частиною 2 вказаної статті встановлено, що відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Виходячи із системного аналізу положень пункту 1 частини 2 статті 19, пункту 5 статті 64, частини 1 та частини 5 статті 86, пункту 5 частини 2 статті 105 та статті 107 Лісового кодексу України, лісові господарства, як постійні лісокористувачі, мають нести відповідальність за порушення вимог ведення лісового господарства, зокрема, незабезпечення охорони та захисту лісів від незаконних рубок на підвідомчих їм територіях.

Порушення вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених у сфері охорони, захисту та використання лісів, є підставою для покладення на постійного лісокористувача цивільно-правової відповідальності. При цьому не важливо, хто конкретно здійснював незаконне вирубування дерев на ділянках лісу, наданих у постійне користування, оскільки визначальним є факт порушення лісокористувачем встановлених правил лісокористування, що спричинило завдання державі збитків внаслідок незаконної рубки дерев третіми особами на підконтрольній лісокористувачу ділянці лісу.

Відтак, суд першої інстанції правомірно дійшов висновку про те, що обов`язок щодо забезпечення охорони лісових насаджень покладено саме на постійних лісокористувачів, які відповідають за невиконання або неналежне виконання таких обов`язків, зокрема, у разі незабезпечення охорони та захисту лісів від незаконних рубок дерев.

Аналогічну правову позицію викладено у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі від 09.08.2018 № 909/976/17, постановах Верховного Суду від 20.08.2018 у справі № 920/1293/16, від 23.08.2018 у справі №917/1261/17, 19.09.2018 у справі № 925/382/17, від 09.12.2019 у справі № 906/133/18, від 20.02.2020 у справі № 920/1106/17, від 09.11.2018 у справі №909/912/17, від 27.03.2018 у справі № 909/1111/16, від 18.02.2019 у справі № 926/869/18).

Також в пункті 88 постанови від 13.05.2020 у справі № 9901/93/19 відображено позицію Великої Палати Верховного Суду, відповідно до якої, виходячи з вимог частини 2 статті 19, статей 63 і 86 Лісового кодексу України, з урахуванням правової позиції, викладеної в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 09.08.2018 у справі № 909/976/17 та від 19.12.2018 у справі № 925/382/17, лісокористувач є не потерпілою, а навпаки, відповідальною особою за шкоду, завдану внаслідок незаконної порубки лісу, перед державою як власником лісових ресурсів. Адже в цьому випадку вина лісокористувача полягає у протиправній бездіяльності щодо невжиття належних заходів захисту й охорони лісових насаджень. Таким чином, право на відшкодування шкоди, завданої самовільним вирубуванням лісу, має держава, цивільно-правову відповідальність перед якою несуть безпосередні винуватці порубки нарівні з лісокористувачами.

Враховуючи викладене, колегія судді погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідач - ДСГП "Ліси України", як постійний лісокористувач, вина якого полягає у протиправній бездіяльності у вигляді невчинення дій щодо забезпечення охорони та збереження лісу від незаконних рубок на підвідомчих йому ділянках із земель лісового фонду, та на виконання вимог чинного законодавства повинен відшкодувати завдані його протиправними діями збитки.

Апеляційний суд не приймає посилання скаржника на воєнний стан, комендантську годину та Постанову КМУ № 303, як на підставу для звільнення від відповідальності з огляду на таке.

Постанова КМУ від 13.03.2022 № 303 стосується припинення заходів державного нагляду (контролю) уповноваженими інспекціями, проте вона не звільняє лісокористувача від обов`язків із щоденного ведення лісового господарства та охорони лісу.

Введення воєнного стану чи комендантської години не звільняє відповідача від відповідальності, оскільки скаржник не надав доказів того, що рубка відбулася саме в комендантську годину або що конкретні бойові дії у Перещепинському лісництві перешкоджали денному обходу території.

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність всіх складових правопорушення, а саме: факт неправомірної поведінки відповідача (бездіяльність працівників відповідача у вигляді невчинення дій, направлених на забезпечення охорони і збереження лісу від незаконних рубок на підвідомчій йому території земель лісового фонду), наявність шкоди (збитки в загальному розмірі 140 607,25 грн.), наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою та шкодою, адже шкода виступає об`єктивним наслідком поведінки відповідача через недотримання вимог природоохоронного законодавства, наявність вини заподіювача шкоди, оскільки відповідач відсутність своєї вини належними доказами не спростував.

З огляду на викладене, суд першої інстанції правомірно дійшов висновку про наявність підстав для покладення на відповідача відповідальності у вигляді стягнення збитків, завданих внаслідок незаконної порубки лісу, та задоволення позовних вимог у цій справі щодо стягнення з відповідача шкоди, заподіяної внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього середовища в результаті порубки лісу, у розмірі 140 607,25 грн. Тому, відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 275 та статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За викладених обставин, колегія суддів суду апеляційної інстанції вважає, що розглядаючи справу, суд першої інстанції дав оцінку наявним у справі доказам за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, правильно застосував норми процесуального права, що у відповідності до ст. 276 ГПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду - без змін.

Керуючись ст. ст. 269, 275, 276, 282-284 Господарського процесуального кодексу України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державного спеціалізованого господарського підприємства “Ліси України” на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 06.07.2026 у справі №904/2812/26 - залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 06.07.2026 у справі №904/2812/26 – залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя Я.С. Золотарьова

Суддя С.В. Мартинюк

Суддя Ю.В. Фещенко