Постанова від 27 вересня 2026 р. у справі №922/608/26 — Східний апеляційний господарський суд

Суд: Східний апеляційний господарський суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Господарське

Категорія: оренди

Дата: 27 вересня 2026 р.

Справа: №922/608/26

Суддя: Білоусова Ярослава Олексіївна

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 вересня 2026 року м. Харків Справа № 922/608/26

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Білоусова Я.О., суддя Крестьянінов О.О. , суддя Лакіза В.В.

розглянувши у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Саричевої Тамари Вікторівни (вх.№1104 Х/2) на рішення Господарського суду Харківської області від 27.04.2026 (прийняте у приміщенні Господарського суду Харківської області суддею Шарко Л.В., повне рішення складено 27.04.2026) у справі № 922/608/26

за позовом Фізико-технічного інституту низьких температур ім. Б. І. Вєркіна Національної академії наук України, м. Харків,

до Фізичної особи-підприємця Саричевої Тамари Вікторівни, м. Харків,

про стягнення 57 715,97 грн,

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2026 року Фізико-технічний інститут низьких температур ім. Б.І. Вєркіна Національної академії наук України звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом про стягнення з Фізичної особи-підприємця Саричевої Тамари Вікторівни основного боргу у сумі 31 019,33 грн, пені у сумі 5 564,97 грн, інфляційних втрат у сумі 17 455,05 грн, 3% річних у сумі 3 676,62 грн.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 27.04.2026 у справі №922/608/26 позовні вимоги задоволено повністю.

Стягнуто з Фізичної особи-підприємця Саричевої Тамари Вікторівни на користь Фізико-технічного інституту низьких температур ім. Б.І. Вєркіна Національної академії наук України суму основного боргу у розмірі 31 019,33 грн, пеню у розмірі 5564,97 грн, інфляційні втрати у розмірі 17455,05 грн, 3% річних у розмірі 3676,62 грн та витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви у сумі 2662,40 грн на банківські реквізити ФТІНТ ім. Б.І. Вєркіна НАН України.

Рішення суду обґрунтовано тим, що пунктом 2.2.7 договору саме на орендаря (відповідача) покладено обов`язок по отриманню в бухгалтерії орендодавця рахунків та інших документів щодо спожитих протягом місяця ресурсів (комунальних, експлуатаційних тощо). Крім того, в матеріалах справи відсутні докази того, що відповідач не користувався комунальними послугами за період з лютого по березень 2022 року, в зв`язку з чим суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення заборгованості по сплаті компенсації витрат на комунальні послуги в розмірі 31019,33 грн підлягають задоволенню.

Крім цього, як зазначено в рішенні, за порушення виконання грошового зобов`язання за договором про відшкодування орендарем витрат ФТІНТ ім. Б.І. Вєркіна НАН України понесених ним на придбання для орендаря комунальних послуг та на утримання інфраструктури загального користування позивачем нараховано пеню у розмірі 5564,97 грн (строк в межах якого нараховується пеня- 6 місяців), інфляційні втрати 17455,05 грн. Перевіривши здійснені позивачем розрахунки пені за загальний період з 01.03.2022 по 30.09.2022 у розмірі 5564,97 грн, суд дійшов висновку, що вони є арифметично правильними, обґрунтованими, правомірними та підлягають задоволенню в повному обсязі. Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних у розмірі 3676,62 грн за загальний період з 01.03.2022 по 16.02.2026 та інфляційних втрат у розмірі 17455,05 грн за загальний період з 01.03.2022 по 31.12.2025, суд встановив, що він є обґрунтованим та арифметично правильним, а тому позовні вимоги про стягнення 3% річних та інфляційних втрат є правомірними та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Щодо посилання відповідача на форс-мажорні обставини суд зазначив, що лист ТПП України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 не є безумовною підставою вважати, що форс-мажорні обставини настали для всіх без виключення суб`єктів. Відповідачем не надано належних доказів виникнення форс-мажорних обставин саме для даного конкретного випадку.

Також суд не прийняв твердження відповідача щодо неможливості використовувати орендовані приміщення та посилання відповідача на частину шосту статті 762 ЦК України, оскільки в позовній заяві вимога направлена на відшкодування орендарем витрат, понесених позивачем на придбання для орендаря комунальних послуг та на утримання інфраструктури загального користування, а ст. 762 ЦК України стосується плати за найм (оренду) майна. Відповідач не надав доказів звернення до позивача із заявами про припинення користування приміщенням, не ініціював розірвання договору та не передавав приміщення за актом приймання-передачі. Суд звернув увагу, що договір відшкодування не має умов узгодження показів лічильника з орендарем.

Щодо твердження відповідача, що орендовані приміщення у спірний період знаходились під контролем невідомих озброєних осіб, встановлення яких триває на цей час правоохоронними органами в межах КП № 12022221200000826, суд зазначив, що факт наявності кримінального провадження не доводить факту захоплення приміщення саме у спірний період, неможливості користування об`єктом оренди та відсутності обов`язку зі сплати комунальних платежів. Відповідачем не наданий обвинувальний вирок або інше процесуальне рішення суду, яке набрало законної сили у цьому кримінальному провадженні. Отже, відповідачем не доведено причинно-наслідковий зв`язок між кримінальним провадженням та невиконанням договірних зобов`язань.

Як зазначено в рішенні, відповідач вважає, що надав до суду докази завданої йому шкоди, які, на його думку, підтверджують факт пошкодження орендованого приміщення та завдання шкоди невстановленими особами, а саме відеозаписів. Втім, подані відповідачем відеозаписи є відеоматеріалами невідомого походження, оскільки не містять відомостей про дату та час їх створення, місце зйомки, технічні характеристики носія, особу, яка здійснювала відеофіксацію, не забезпечують можливості ідентифікації саме орендованого приміщення, що є предметом спірних правовідносин. Відтак, доказів, які б спростували заявлені обсяги спожитих комунальних послуг або доказів факту припинення або обмеження споживання комунальними послугами, правових підстав для звільнення від оплати або інше в даному випадку не було надано до суду.

Фізична особа-підприємець Саричева Тамара Вікторівна з рішенням суду першої інстанції не погодилась та звернулась до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить апеляційну скаргу на рішення Господарського суду Харківської області від 27.04.2026 у справі № 922/608/26 задовольнити; скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 27.04.2026 у справі № 922/608/26 повністю і ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог "Фізико-технічного інституту низьких температур ім. Б. І. Вєркіна" Національної академії наук України до Фізичної особи-підприємця Саричевої Тамари Вікторівни про стягнення суми основного боргу 31019,33 грн, пені 5564,97 грн, інфляційних втрат 17455,05 грн, 3% річних 3676,62 грн в повному обсязі; судові витрати покласти на позивача.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт посилається на наступне:

- розрахунки комунальних платежів, які були надані позивачем як додаток до позову, жодним чином не підтверджують, що позивач поніс ці витрати на закупівлю комунальних послуг та що ці послуги взагалі надавалися в інтересах відповідача, а це прямо передбачено умовами договору як підстави для будь-яких сплат. Жодних квитанцій або інших платіжних документів про здійснення будь-яких витрат на проведення комунальних платежів, які відповідач повинен компенсувати, позивачем надано не було. Тобто, для відшкодування якихось витрат потрібно спочатку довести, що вони понесені і понесені саме на умовах, які таке відшкодування допускають, що не було зроблено позивачем, при цьому суд вважав ці обставини доведеними. Відповідач заперечує як сам факт отримання цих послуг, так і наведений їх розрахунок, та підтвердження позивачем факту понесення витрат на придбання комунальних послуг для відповідача;

- відповідач не використовувала орендовані приміщення з обставин, які від неї не залежать, приміщення були захоплені невідомими третіми особами, а отже остання не повинна була звертатися до бухгалтерії орендодавця за розрахунками, бо п.2.2.7. договору № 1-К-20 від 01.01.2020 таку умову містить тільки для спожитих орендарем протягом місяця ресурсів й тільки в межах відшкодування витрат на їх закупівлю в інтересах орендаря (п.2.2.6). Жодної інформації від позивача про закупівлю в інтересах відповідача якихось комунальних послуг відповідач не отримувала;

- суд першої інстанції не дослідив та не взяв до уваги належні та допустимі докази, які були надані стороною відповідача, згідно яких остання не могла користуватися жодними послугами в орендованому приміщенні через своє перебування за межами Харківщини і захоплення приміщення третіми особами. До того ж, суд не встановив, що рахунки за спірний період були підписані лише з боку орендодавця, проте без жодної доказової бази, що розрахунки є правильними і знімались саме з лічильників відповідного орендованого приміщення, у відповідний період, а не пізніше;

- у зв`язку з початком повномасштабного вторгнення, відповідач в кінці лютого 2022 року була змушена покинути місто Харків зі своєю сім`єю для збереження свого життя. Через це вона фактично втратила доступ до орендованого приміщення з 24 лютого 2022 року, так як будівля, в якій знаходиться орендоване приміщення, є державною установою - Фізико-технічним інститутом низьких температур ім. Б.І. Вєркіна Національної академії наук України. Доступ до приміщення можна було отримати тільки пройшовши через контрольний пункт, маючи відповідний електронний пропуск, що зробити після початку повномасштабного вторгнення було фізично неможливо через відсутність охорони по всій будівлі. В цей же період до орендованого приміщення увійшли озброєні невідомі особи, які до травня 2022 року там перебували. В червні 2022 року відповідач звернулась до органів Національної поліції України, які відкрили кримінальне провадження № 12022221200000826 від 03.06.2022, яке станом на сьогоднішній день триває, слідчі дії виконуються слідчим відділом Харківського районного управління поліції №3 ГУНП в Харківській області.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 02.06.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця Саричевої Тамари Вікторівни (вх.№1104 Х/2) на рішення Господарського суду Харківської області від 27.04.2026 у справі № 922/608/26 та постановлено здійснити її розгляд у порядку письмового провадження без виклику та повідомлення учасників справи. Встановлено позивачу строк до 18.06.2026 для подання відзиву на апеляційну скаргу з доказами його надсилання апелянту. Встановлено учасникам справи строк до 18.06.2026 для подання заяв, клопотань, тощо.

17.06.2026 позивачем через підсистему Електронний суд подано відзив на апеляційну скаргу (вх.№6768 від 18.06.2026), в якому останній проти апеляційної скарги заперечує, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, зазначає, що твердження апелянта про те, що рахунки не були направлені поштою або електронною поштою, не спростовують наявність заборгованості, оскільки договором такого способу вручення рахунків не передбачено. Суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку, що ненадання рахунку не є умовою відкладення виникнення грошового зобов`язання. Відповідач не звертався до позивача із заявами про неможливість користування приміщенням, не вимагав припинення нарахувань, не ініціював дострокового розірвання договорів до вересня 2022 року. Договори були припинені лише на підставі заяви відповідача від 28.09.2022 та акту повернення приміщення від 30.09.2022. Апелянт фактично змішує двоє різних правовідносини: орендну плату та відшкодування вартості фактично спожитих комунальних та експлуатаційних послуг. У цій справі позов заявлено не про орендну плату, а про заборгованість за договором № 1-К-20 щодо відшкодування витрат на комунальні послуги та утримання інфраструктури. Значна частина доводів апеляційної скарги побудована на положеннях про неможливість користування майном, тоді як предметом спору є невиконання грошового зобов`язання за окремим договором. Відповідно до пункту 2.2.6 договору № 1-К-20 від 01.01.2020 відповідач зобов`язався відшкодовувати витрати, понесені орендодавцем в інтересах орендаря на оплату відповідних послуг. Отже, правове значення для вирішення спору має не лише факт надання окремих платіжних документів, а насамперед встановлення факту забезпечення позивачем можливості користування комунальними послугами та факту понесення ним витрат на забезпечення такого користування. Апелянт фактично ототожнює відсутність у матеріалах справи окремих платіжних документів з відсутністю самих витрат, що є помилковим. Сам по собі факт ненадання певного документа не свідчить про відсутність господарської операції, якщо така операція підтверджується іншими належними та допустимими доказами. Факт користування відповідачем орендованими приміщеннями у спірний період не заперечується, а забезпечення таких приміщень електропостачанням, водопостачанням та іншими комунальними послугами прямо передбачене умовами договору оренди. Саме з метою виконання цього обов`язку позивачем здійснювалися відповідні закупівлі та забезпечувалося функціонування об`єкта оренди. При цьому відповідач не надав жодного доказу, що комунальні послуги у спірний період були відсутні, не надавалися або були оплачені ним самостійно безпосередньо постачальникам. Також просить судові витрати, пов`язані з апеляційним переглядом справи, покласти на апелянта.

24.06.2026 відповідачем через підсистему Електронний суд подано додаткові пояснення (вх.№7051 від 25.06.2026), в яких останній зазначає, що факт укладення договору з постачальником комунальних послуг (навіть підтверджений через Prozorro), не є доказом факту фактичного надання послуг у спірний період (лютий–березень 2022 року), факту надання послуг саме орендованому приміщенню відповідача, факту оплати цих послуг позивачем та факту споживання цих послуг відповідачем. Позивач у відповіді на адвокатський запит від 27.03.2026, яка наявна в матеріалах справи, підтвердив, що посадові особи позивача не брали участі в огляді орендованого приміщення у лютому-березні 2022 року. Отже, достовірність показань лічильників, зафіксованих позивачем в односторонньо складених рахунках-фактурах за цей самий період, є сумнівною та не підтвердженою.

25.06.2026 позивачем через підсистему Електронний суд подано заперечення на додаткові пояснення апелянта (вх.№7099 від 26.06.2026), в яких останній посилається на те, що відповідач не надав жодних альтернативних показників приладів обліку, не довів неправильність здійснених розрахунків та не спростував вихідні дані, використані позивачем для визначення вартості комунальних послуг. Фактично доводи апелянта зводяться до незгоди з розрахунком позивача без надання будь-якого власного контррозрахунку.

Судова колегія зазначає, що учасники справи належним чином повідомлені про відкриття апеляційного провадження у справі та розгляд даної апеляційної скарги в порядку письмового провадження, що підтверджується довідками про доставку електронного листа, сформованими в програмі Діловодство спеціалізованого суду.

Таким чином, судом апеляційної інстанції було вжито всіх можливих заходів задля повідомлення учасників процесу про хід розгляду справи, витримано терміни, які колегія суддів вважає достатніми для можливості реалізації заявником своїх процесуальних прав.

У частині 10 статті 270 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

З урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може розглянути такі апеляційні скарги у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що у даному випадку апелянтом було подано апеляційну скаргу на рішення господарського суду у справі з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а тому апеляційна скарга розглядається без повідомлення учасників справи.

Крім того, дана справа не відноситься до категорії справ, зазначених у частині 4 статті 247 Господарського процесуального кодексу України, що не можуть бути розглянуті у порядку спрощеного провадження.

За таких обставин, матеріалами справи підтверджується належне повідомлення сторін про відкриття апеляційного провадження у справі та розгляд даної апеляційної скарги в порядку, передбаченому частиною 10 статті 270 ГПК України.

Відповідно до розпорядження Східного апеляційного господарського суду щодо повторного автоматизованого розподілу справи та протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 31.07.2026 у зв`язку з відпусткою судді Тарасової І.В., яка входила до складу колегії суддів, для розгляду справи №922/608/26 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Білоусова Я.О., суддя Лакіза В.В., суддя Крестьянінов О.О.

Дослідивши матеріали справи, викладені в апеляційній скарзі доводи та вимоги, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 01 січня 2020 р. між ФТІНТ ім. Б.І. Вєркіна НАН України (орендодавець) та ФОП Саричевою Тамарою Вікторівною (орендар) був укладений договір оренди майна, що належить до майнового комплексу НАН України № 1-О-20, згідно з яким орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне майно, нежитлове приміщення блоку №1 адміністративний корпус N03534601.1.ДМПВЕЮ003 (далі-майно) загальною площею 182 кв.м, розміщене за адресою: м. Харків, проспект Науки, 47 на першому поверсі блоку № 1 корпусу, що перебуває на балансі орендодавця, вартість якого визначена згідно зі звітом про незалежну оцінку майна від 20.11.2019 і становить за незалежною оцінкою (залишковою вартістю) 921 300,00 грн.

Відповідно до п. 1.2. договору майно передається в оренду (без права користування прилеглою територією) з метою використання під їдальню, кімнати №35, №67, частина №66.

За змістом п.3.1 договору, зокрема, крім орендної плати орендар сплачує орендодавцю за розрахунками орендодавця: відшкодування податку на землю, відшкодування комунальних платежів, витрати на утримання будинку та прилеглої території, інші витрати за договором про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю.

Орендар зобов`язується здійснювати витрати, пов`язані з утриманням орендованого майна та прилеглої до будинку території, надаванням послуг, сплатою податків та інших платежів. Одночасно з підписанням цього договору укласти з орендодавцем орендованого майна договір про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг орендарю (п.5.17- 5.18 договору).

За умовами п.5.20 договору орендар зобов`язується після 23 числа кожного поточного місяця отримувати в бухгалтерії орендодавця платіжні документи, своєчасно та в повному обсязі сплачувати орендну плату та відшкодування земельного податку.

У п.10.1 договору визначено, що цей договір укладено строком на два роки одинадцять місяців тридцять днів, що діє з 01.01.2020 до 30.12.2022 включно.

01.01.2020 між сторонами підписано акт, відповідно до якого орендодавець передав, а орендар прийняв у користування нежитлові приміщення.

Також, 01.01.2020 між ФТІНТ ім. Б.І. Вєркіна НАН України (орендодавець) та ФОП Саричевою Тамарою Вікторівною (орендар) був укладений договір № 1-К-20 про відшкодування орендарем витрат ФТІНТ ім. Б.І. Веркіна НАН України, понесених на придбання для орендаря комунальних послуг та на утримання інфраструктури загального користування (далі-договір відшкодування), відповідно до умов якого предметом цього договору є урегулювання взаємовідносин орендодавця та орендаря, які виникають у зв`язку з діяльністю орендаря на орендованих ним у орендодавця площах (за договором №1-0-20 від 01.01.2020) в частині відшкодування орендарем витрат Інституту на придбання для орендаря комунальних послуг, а також в частині непрямого користування орендарем (його співробітниками) інфраструктурою загального користування.

У пунктах 2.1.1-2.1.3 договору відшкодування передбачено, що орендодавець зобов`язується надавати можливість орендарю безперебійно користуватись комунальними послугами, вказаними у статті 1 додатку 1 цього договору, необхідними для здійснення орендарем своєї господарської діяльності. Кількісна характеристика цих послуг визначається за даними лічильників або розрахунково в порядку, зазначеному у статті 1 додатку 1 цього договору.

Своєчасно перераховувати постачальникам комунальних послуг кошти, отримані від орендаря за спожиті ним послуги; своєчасно здійснювати оплату передбаченого Податковим кодексом України збору за спеціальне використання води, в тому числі і тієї, яку спожив орендар.

Обслуговувати та утримувати у належному стані інфраструктуру загального користування, якою так чи інакше користуються в господарській діяльності як сам орендодавець, так (непрямо) і орендар (його співробітники) і нести відповідні витрати (експлуатаційні) в межах затвердженого кошторису. До цієї інфраструктури відносяться перш за все інженерні мережі (електричні, теплові, водяні, каналізаційні, телефонні тощо) від границі відповідальності "Інститут - відповідний постачальник цих послуг" до границі відповідальності "Інститут - Орендар", а також місця загального користування - коридори та сходові клітки будівель; периметрове та аварійне освітлення; периметрова охорона; туалети; освітлення та опалення місць загального користування; огорожа; під`їзні шляхи; протипожежні засоби; екологічні, санітарні та санітарно-епідемічні заходи тощо.

Відповідно до п.2.2.6. договору відшкодування орендар зобов`язується в порядку і в строки, зазначені нижче, здійснювати відшкодування витрат, понесених орендодавцем на закупівлю ним комунальних послуг в інтересах орендаря, на обслуговування інфраструктури загального користування, на оплату збору за спеціальне використання води.

Згідно з п. 2.2.7. договору відшкодування орендар зобов`язується після 23 числа поточного місяця отримувати в бухгалтерії орендодавця рахунки та інші документи щодо спожитих протягом місяця ресурсів (комунальних, експлуатаційних тощо) здійснювати відповідну оплату на казначейський рахунок орендодавця не пізніше останнього дня поточного місяця.

За умовами п.2.2.8. договору відшкодування орендар зобов`язується при несвоєчасному внесенні плати, передбаченої пунктами 2.2.7 та 2.2.10 договору, сплачувати пеню із розрахунку подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми нарахованих платежів за кожен день прострочки.

За змістом п.2.2.10. договору відшкодування орендар зобов`язується оплачувати (відшкодовувати) орендодавцю в повному обсязі передбачені послуги за цим договором та додатками до нього, на підставі виставлених рахунків, включно до дня повернення орендованого майна за актом приймання-передачі, який є невід`ємною частиною договору оренди від 01.01.2020 №1-0-20.

Відповідно до п.3.1. договору відшкодування щомісячна сума відшкодування орендарем орендодавцю за комунальні послуги, які спожив орендар, встановлюється в розмірі фактичних витрат, які здійснив орендодавець в поточному місяці при оплаті цих послуг (при цьому, якщо тариф на каналізаційні послуги в поточному місяці підвищується за рахунок перевищення гранично допустимих концентрацій шкідливих величин (за результатами аналізів), такий тариф враховується при визначені суми відшкодування).

Вартість експлуатаційних послуг (утримання інфраструктури загального використання), які сплачує Інституту орендар, встановлюється за згодою сторін у відповідності до Протоколу узгодження договірної ціни (додаток 2 до цього договору) в розмірі 15 відсотків від всіх видів платежів, які орендодавець нараховує орендарю (оренда, комунальні послуги тощо) - стаття додатку № 1 цього договору (п. 3.2. договору відшкодування).

Відповідно до п.4.1.2. договору відшкодування орендодавець має право стягнути в установленому порядку прострочену заборгованість по платежах, що наведені в пунктах 2.2.6 та 2.2.10 договору.

За змістом п.6.1. договору відшкодування цей договір укладено на строк дії основного договору оренди №1-0-20 від 01.01.2020 на строк з 01.01.2020 по 30.12.2022 включно.

Відповідно до п. 6.7. договору відшкодування закінчення або припинення цього договору не звільняє орендаря від обов`язку сплатити балансоутримувачу заборгованість за ним, якщо така виникла, у повному обсязі, враховуючи санкції.

30.04.2020 між сторонами укладено додаткову угоду № 1 до договору оренди майна, що належать до майнового комплексу НАН України № 1-0-20 від 01.01.2020, відповідно до якої сторони домовились про зміну загальної площі об`єкту оренди за договором оренди за взаємною згодою та вирішили п. 1.1. договору оренди викласти у наступній редакції: "1.1. Орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне майно нежитлове приміщення Блоку №1 (адміністративний корпус) № 03534601.1.ДМПВЕЮ003 (далі - майно) загальною площею 130,96 кв.м, розташоване за адресою: м. Харків, проспект Науки, 47, на першому поверсі Блоку № 1 (Будинку приміщення, будівлі) корпусу, що перебуває на балансі орендодавця, вартість якого визначена згідно зі звітом про незалежну оцінку майна від "20" листопада 2019 і становить за незалежною оцінкою (залишковою вартістю) станом на "20" листопада 2019 року 662 931,03 грн (без ПДВ)."

30.09.2022 відповідно до п.5 Постанови Кабінету Міністрів України від 27 травня 2022 р. № 634 "Про особливості оренди державного та комунального майна у період воєнного стану" вказані договори були припинені за заявою ФОП Саричевої Тамари Вікторівни від 28.09.2022 та був підписаний акт здачі-приймання нежитлових приміщень.

Як зазначає позивач, ФТІНТ ім. Б.І. Вєркіна НАН України свої обов`язки за договорами виконав у повному обсязі. Відбувалось придбання для орендаря комунальних послуг, комунальні послуги фактично надавалися. Об`єкт оренди використовувався орендарем до моменту припинення договору. Відсутні акти-претензії щодо обсягу чи якості послуг за договором. Рахунки та інші документи щодо спожитих протягом місяця ресурсів (комунальних, експлуатаційних тощо) формувалися відповідно до договору та додатку до нього. Однак, ФОП Саричева Тамара Вікторівна порушила вимоги п.2.2.7 та п.2.2.10 договору № 1-К-20 від 01.01.2020 стосовно своєчасності та повноти оплати спожитих протягом місяця ресурсів (комунальних, експлуатаційних тощо).

ФТІНТ ім. Б.І. Вєркіна НАН України з метою вжиття заходів досудового врегулювання спору завернувся до ФОП Саричевої Т.В. з претензією за вих. № 1 від 14.11.2025, в якій просив невідкладно сплатити основну суму заборгованості у розмірі 31 019,33 грн, яка складається з:

- несплачених спожитих ресурсів у березні 2022 (комунальних, експлуатаційних тощо) у сумі 5929,76 грн (рахунок-фактура № 387 від 31.03.2022);

- несплачених спожитих у лютому 2022 ресурсів (комунальних, експлуатаційних тощо) у сумі 6230,01 грн (рахунок-фактура № 308 від 22.02.2022);

- несплачених спожитих у лютому 2022 ресурсів (комунальних, експлуатаційних тощо) у сумі 15678,13 грн (рахунок-фактура № 262 від 17.02.2022);

- несплачених спожитих у лютому 2022 ресурсів (комунальних, експлуатаційних тощо) у сумі 3057,39 грн (рахунок-фактура № 263 від 17.02.2022);

- відшкодування витрат на податок на землю у сумі 124,04 грн (рахунок-фактура № 208 від 28.02.2022).

До претензії позивачем було додано: рахунок-фактуру № 308 від 22.02.2022, рахунок-фактуру № 387 від 31.03.2022, рахунок-фактуру № 262 від 17.02.2022, рахунок-фактуру № 263 від 17.02.2022, рахунок-фактура № 208 від 28.02.2022.

Зі змісту рахунку-фактури № 262 від 17.02.2022 вбачається, що позивачем нараховано відшкодування витрат за електроенергію активну (пост.) у розмірі 11 100,78 грн, відшкодування витрат за електроенергію реактивну у розмірі 30,33 грн, відшкодування витрат за воду у розмірі 721,44 грн, відшкодування витрат за каналізацію у розмірі 477,22 грн, відшкодування витрат за електроенергію активну (розпод) у розмірі 3348,36 грн, всього 15 678,13 грн.

Зі змісту рахунку-фактури № 263 від 17.02.2022 вбачається, що позивачем нараховано коригування експлуатаційних витрат за попередній місяць у розмірі 8,94 грн, відшкодування за експлуатаційні витрати у розмірі 3048,45 грн всього 3057,39 грн.

Зі змісту рахунку-фактури № 308 від 22.02.2022 вбачається, що позивачем нараховано відшкодування витрат за електроенергію активну (пост.) у розмірі 1590,92 грн, відшкодування витрат за теплоенергію у розмірі 3718,67 грн, відшкодування за експлуатаційні витрати у розмірі 920,42 грн, всього 6230,01 грн.

Зі змісту рахунку-фактури № 208 від 28.02.2022 вбачається, що позивачем нараховано відшкодування витрат за податок на землю (доплата за січень) у розмірі 9,38 грн, відшкодування витрат за податок на землю у розмірі 114,66 грн, всього 124,04 грн.

Зі змісту рахунку-фактури № 387 від 31.03.2022 вбачається, що позивачем нараховано відшкодування витрат за електроенергію активну (пост.) у розмірі 1568,82 грн, відшкодування витрат за електроенергію реактивну у розмірі 4,20 грн, відшкодування витрат за теплоенергію у розмірі 3119,75 грн, відшкодування витрат за електроенергію активну (розпод) у розмірі 463,54 грн, відшкодування за експлуатаційні витрати у розмірі 773,45 грн, всього 5929,76 грн.

У відповіді на претензію від 12.12.2025 відповідач претензійні вимоги не визнала, посилаючись на те, що фактично доступу до приміщення не мала, отже користування ним було неможливим. Зазначила, що приміщення було захоплено невстановленими озброєними особами, що спричинило значні матеріальні збитки. Ці особи перебували в приміщенні близько трьох місяців, фактично займаючи всю площу орендованого закладу (кафе). Нею була подана заява до поліції, зареєстрована за №ЕО 10-116 від 03.06.2022, кримінальне провадження ЄРДР №12022221200000826. Зазначила, що жодних актів виконаних робіт за лютий-березень 2022 року щодо комунальних послуг їй не надавалися. Також повідомила, що показники лічильників знімалися без її участі, у той час, коли вона не мала доступу до приміщення. Тому не може підтвердити або спростувати їх достовірність, а отже не існує підстав для нарахування або стягнення плати за цей період.

За результатами розгляду відповіді на претензію позивач направив відповідачу лист за вих. №64/16 від 07.01.2026 з повторною вимогою сплати заборгованості.

Через порушення відповідачкою умов договору щодо строків відшкодування витрат позивачем нараховано останній пеню в сумі 5564,97 грн, яка нарахована окремо на дві суми: пеня на заборгованість: 25 089,57 грн, що складається з несплачених спожитих у лютому 2022 р. ресурсів та відшкодування витрат на податок на землю за період з 01.03.2022 по 31.08.2022 у розмірі 4385,52 грн; пеня на заборгованість 5 929,76 грн за період з 01.04.2022 по 30.09.2022 у розмірі 1179,45 грн.

Також позивачем нараховано інфляційні втрати у розмірі 17455,05 грн, які нараховано на заборгованість 25 089,57 грн за період з 01.03.2022 - 31.12.2025 в сумі 14 118,28 грн, та на заборгованість 5 929,76 грн за період з 01.03.2022 - 31.12.2025 в сумі 3 336,77 грн.

Крім того позивачем нараховано 3% річних у розмірі 3676,62 грн, які нараховано на заборгованість 25 089,57 грн за період з 01.03.2022 - 16.02.2026 в сумі 2986,01 грн, та на заборгованість 5 929,76 грн за період з 01.04.2022 - 16.02.2026 в сумі 690,61 грн.

Наведені обставини і стали підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.

Колегія суддів дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, правильність застосування місцевим господарським судом норм процесуального та матеріального права в межах доводів та вимог апеляційної скарги, приходить про задоволення апеляційної скарги виходячи з наступного.

Відповідно до частин першої, другої статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

У статті 509 ЦК України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно з частиною першою статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина перша статті 626 ЦК України).

Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Правовідносини між сторонами у справі виникли на підставі договору оренди майна, що належить до майнового комплексу НАН України № 1-О-20 від 01.01.2020, а також договору № 1-К-20 від 01.01.2020 про відшкодування орендарем витрат ФТІНТ ім. Б.І. Веркіна НАН України, понесених на придбання для орендаря комунальних послуг та на утримання інфраструктури загального користування, що укладені між ФТІНТ ім. Б.І. Вєркіна НАН України та ФОП Саричевою Тамарою Вікторівною.

Згідно з частиною 1 статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк.

За змістом частини 2 статті 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" (в редакції, чинній на момент укладення договору оренди майна) методика розрахунку орендної плати та пропорції її розподілу між відповідним бюджетом, орендодавцем і балансоутримувачем визначаються для об`єктів, що перебувають у державній власності, Кабінетом Міністрів України.

Згідно з частиною 1 статті 9 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" (в редакції, чинній на момент укладення договору оренди) споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.

Отже, обов`язок орендаря нерухомого майна оплачувати комунальні послуги та витрати на утримання цього майна незалежно від укладеного договору у сфері комунальних послуг передбачений положеннями Закону України "Про житлово-комунальні послуги", за змістом якого споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Подібна правова позиція викладена Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 07.07.2020 у справі №7128916/17-ц, а також у постановах Верховного Суду від 11.04.2018 у справі №904/2238/17, від 09.10.2018 у справі №910/9829/17, від 16.10.2018 у справі № 904/7377/17.

Суд зазначає, що в постанові Верховного Суду від 07.06.2022 у справі № 911/27/21 зауважено, що правова природа зобов`язань, що виникають з надання/ споживання послуг, зумовлює врахування (при вирішенні питання/спору щодо виникнення обов`язку їх оплати, розміру та вартості для їх оплати) загальних положень Закону України "Про житлово-комунальні послуги" щодо надання/ споживання/підстав для оплати послуг та відповідних особливостей, що регламентовані, зокрема положеннями статей 901, 903 Цивільного кодексу України.

Так, згідно зі статтею 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Відповідно до частини 1 статті 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

При цьому загальне правило, визначене статтею 903 Цивільного кодексу України, передбачає оплатність послуги за договором про надання послуги, якщо договором передбачено надання послуг за плату, у зв`язку з чим правила та вимоги щодо оплатності послуг застосовуються у разі їх надання, тоді як за відсутності факту та доказів надання відповідних послуг надавач послуг позбавлений права та підстав вимагати їх оплати від отримувача послуг. Отже, для встановлення розміру цього обов`язку орендаря нерухомого майна (вартості спожитих послуг) визначальним є не факт оренди конкретного нерухомого майна, а факт споживання відповідної послуги орендарем та її розмір. А тому, за відсутності доказів на підтвердження розміру фактично спожитої у відповідному періоді орендарем (наданої йому безпосереднім надавачем відповідних послуг або державним підприємством, організацією, господарським товариством, на балансі яких перебуває орендоване майно) послуги (послуг) у орендаря не виникає обов`язку оплачувати ці послуги. Подібний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 07.06.2022 у справі №911/27/21.

Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Отже, тягар доказування (обов`язок довести) факту та розміру спожитих орендарем комунальних послуг у спірних правовідносинах покладається на позивача.

Подібна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 04.06.2024 у справі №914/2612/23.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт посилається на те, що розрахунки комунальних платежів, які були надані позивачем як додаток до позову, жодним чином не підтверджують, що позивач поніс ці витрати на закупівлю комунальних послуг та що ці послуги взагалі надавалися в інтересах відповідача. Жодних квитанцій або інших платіжних документів про здійснення будь-яких витрат на проведення комунальних платежів, які відповідач повинен компенсувати, позивачем надано не було.

Обов`язок орендаря (відповідача) майна здійснювати оплату (компенсувати балансоутримувачу) витрат на комунальні послуги в орендованому приміщенні та витрат на утримання орендованого майна виник на підставі договору № 1-К-20 від 01.01.2020 про відшкодування орендарем витрат ФТІНТ ім. Б.І. Веркіна НАН України, понесених на придбання для орендаря комунальних послуг та на утримання інфраструктури загального користування.

У додатку №1 до договору відшкодування “Порядок розрахунків” вартості (сум) відшкодування комунальних послуг та експлуатаційних витрат визначено, що орендар відшкодовує орендодавцеві фактичні витрати на спожиті електричні, теплові, водні та інші ресурси, які розраховуються за таблицею:

1. Електроенергія (активна): кількість спожитої орендарем протягом місяця активної електроенергії, вартість якої підлягає відшкодуванню інституту, визначається за формулою:

Е = Ел + Еп, де Ел кількість спожитої електроенергії, визначеної за показниками лічильника (лічильників), Еп кількість спожитої орендарем електроенергії поза межами лічильника (лічильників), яка розраховується в залежності від потужності встановленого в приміщеннях електричного обладнання (не врахованих лічильником), оформленого відповідною технологічною карткою; Вартість спожитої електроенергії визначається як добуток Е*Те, де Те-сума, яку сплачує Орендодавець у поточному місяці за І кВт*год. «Те» може змінюватись щомісячно при зміні тарифів, в тому числі за рахунок перевищення за місяць обсягів спожитої електроенергії комплексом у цілому або за рахунок перевищення норми потужності, шо споживається в критичні часи.

2. Електроенергія (реактивна): вартість спожитої орендарем реактивної електроенергії, яка підлягає щомісячному відшкодуванню Орендодавцю, визначається як добуток повної спожитої орендарем активної електроенергії (кВт.*год) на параметр 0,01 Грн./ кВт. год, (цей параметр відповідає середньомісячному (протягом року) показнику по Інституту).

3. Теплоенергія: вартість спожитої орендарем теплової енергії визначається як добуток приведеної площі, що приходиться на орендаря, на коефіцієнт Т (Грн/кв.м.) Приведена площа - це площа орендованих робочих приміщень плюс площа допоміжних приміщень (коридори, сходи, туалети тощо), якими теж користується орендар. Розмір приведеної площі розраховується як добуток розміру орендованої площі на коефіцієнт К. Коефіцієнт К=(площа всіх приміщень будинку, що опалюється)/(площа робочих приміщень будинку, шо опалюються). Якщо орендар знаходиться у відокремленому приміщені, яке включає в себе коридори тощо, то К=1. Коефіцієнт Т є понесені Орендодавцем повні витрати на опалювання 1 кв.м. у поточному місяці і визначається шляхом ділення повної вартості спожитої комплексом теплової енергії в поточному місяці на загальну площу приміщень, що опалюються.

4. Вода: вартість спожитої орендарем води визначається як добуток кількості такої води (В) на повні затрати, які несе Орендодавець на придбання 1 м.куб. води. Кількість спожитої орендарем води В =В1+ С*Ч /ЧК куб.м., де В1= кількість води, спожитої орендарем на якісь спеціальні цілі (якщо вони є) і яка визначається розрахунково і засвідчується відповідною технічною карткою.

С = - середньомісячна кількість води, що споживається інститутом в цілому на нетехнічні цілі;

Ч - кількість людей, працюючих у „Орендаря” в орендованих приміщеннях (визначається за кількістю наданих перепусток);

ЧК = середня загальна чисельність працюючих в Інституті та у орендарів.

5. Каналізація: вартість спожитих орендарем послуг каналізації, що підлягає відшкодуванню орендодавцю, визначається як добуток кількості стоків, що прийняті в фекальну та зливну каналізації (КН) на суму витрат, які несе Орендодавець на оплату 1 м.куб. таких стоків. КН=1,25В, де коефіцієнт 1,25 враховує середньомісячний (протягом року) обсяг стоків в зливну каналізацію.

Примітка: вартість послуги каналізації на поточний місяць може змінюватися при виявлені лабораторним шляхом в цьому місяці в стоках зальноінститутського комплексу шкідливих речовин в обсягах, що перевищують допустимі.

6. Вивіз сміття: вартість послуги вивозу побутового сміття орендаря, що підлягає відшкодуванню Орендодавцю, визначається як добуток Ч*С (де С- повні затрати Орендодавця при середньомісячному вивозу побутового сміття, що припадає на одного працюючого). Примітка: виробниче сміття орендар вивозить самостійно.

7. Телефон: вартість спожитих Орендарем послуг з телефонізації визначається по формулі: ТМ* Фк ; де Фк = 8.40 грн - абонементна плата за обслуговування телефонних ліній на території Орендодавця, N - кількість телефонів, що знаходяться у орендаря.

Разом з цим, позивачем до матеріалів справи не додано доказів зняття показників лічильників на приладах обліку, на підставі яких ним було визначено кількість спожитої відповідачем електроенергії активної (3033 кВт); кількість води, що споживалась інститутом в цілому на нетехнічні цілі; кількість людей, працюючих у орендаря та в Інституті, на підставі яких можливо було б перевірити правильність здійснених позивачем нарахувань.

Однак, позивачем не розшифровано суму відшкодування за експлуатаційні витрати, тобто не зазначено які саме види платежів було включено позивачем при здійсненні розрахунку даних витрат, а також не розшифровано суму коригування експлуатаційних витрат за попередній місяць.

Разом з цим, позивачем до матеріалів справи не додано доказів зняття показників лічильників на приладах обліку, на підставі яких ним було визначено кількість спожитої відповідачем електроенергії активної (6207 кВт); не надано доказів на підтвердження розрахунку розміру приведеної площі (відсутні докази визначення площі всіх приміщень будинку, що опалюється)/(площі робочих приміщень будинку, шо опалюються), не розшифровано суму відшкодування за експлуатаційні витрати, тобто не зазначено які саме види платежів було включено позивачем при здійсненні розрахунку даних витрат.

Однак, позивачем не наведено яким чином ним було здійснено розрахунок податку на землю.

Разом з цим, позивачем до матеріалів справи не додано доказів зняття показників лічильників на приладах обліку, на підставі яких ним було визначено кількість спожитої відповідачем електроенергії активної (419,88 кВт); не надано доказів на підтвердження розрахунку розміру приведеної площі (відсутні докази визначення площі всіх приміщень будинку, що опалюється)/(площі робочих приміщень будинку, шо опалюються), не розшифровано суму відшкодування за експлуатаційні витрати, тобто не зазначено які саме види платежів було включено позивачем при здійсненні розрахунку даних витрат.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.7 Закону України “Про житлово-комунальні послуги” споживач має право одержувати своєчасно та належної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством і умовами укладених договорів.

Відповідно до п.5 ч.3 ст.7 цього Закону індивідуальний споживач зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами;

Тобто, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними.

Проте матеріали справи не містять належних та допустимих доказів споживання відповідачем комунальних послуг за спірний період в загальному розмірі 31 019,33 грн; правомірності здійснених позивачем розрахунків (відсутні докази зняття показників лічильників на приладах обліку, на підставі яких було визначено кількість спожитої відповідачем електроенергії, не надано доказів на підтвердження розрахунку розміру приведеної площі (відсутні докази визначення площі всіх приміщень будинку, що опалюється)/(площі робочих приміщень будинку, шо опалюються), кількість води, що споживалась інститутом в цілому на нетехнічні цілі, тощо).

Також позивачем до матеріалів справи не надано доказів на підтвердження того, що позивач поніс ці витрати на закупівлю комунальних послуг, в зв`язку з чим у відповідача виник би обов`язок відшкодувати їх.

Відтак колегія суддів вважає слушними твердження апелянта про те, що розрахунки комунальних платежів, які були надані позивачем як додаток до позову, жодним чином не підтверджують, що позивач поніс ці витрати на закупівлю комунальних послуг та що ці послуги надавалися в інтересах відповідача, оскільки позивачем до матеріалів справи не надано жодних доказів (вихідних даних), зокрема, як було наведено вище, доказів зняття показників лічильників на приладах обліку уповноваженою особою орендодавця, доказів на підтвердження розрахунку розміру приведеної площі, кількості води, що споживалась інститутом в цілому на нетехнічні цілі, не розшифровано суму відшкодування за експлуатаційні витрати тощо, в зв`язку з чим позовна вимога у цій частині є недоведеною та необґрунтованою, а тому у задоволенні позову щодо стягнення основного боргу в загальному розмірі 31 019,33 грн слід відмовити.

Суд апеляційної інстанції відхиляє твердження апелянта про те, що у зв`язку з початком повномасштабного вторгнення відповідачка в кінці лютого 2022 року була змушена покинути місто Харків зі своєю сім`єю для збереження свого життя, через це вона фактично втратила доступ до орендованого приміщення; в цей же період до орендованого приміщення увійшли озброєні невідомі особи, які до травня 2022 року там перебували, і Національною поліцією України було відкрито кримінальне провадження № 12022221200000826 від 03.06.2022, з огляду на те, що відповідачкою не надано доказів на підтвердження відсутності її в м.Харкові, зокрема, реєстрації як внутрішньо переміщеної особи або інших належних доказів на підтвердження даних обставин, а також обвинувального вироку або іншого процесуального рішення суду, яке набрало законної сили у зазначеному кримінальному провадженні.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно зі ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання чи не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Через порушення відповідачем умов договору щодо строків відшкодування витрат позивачем нараховано відповідачу пеню в сумі 5564,97 грн, інфляційні втрати у розмірі 17455,05 грн, 3% річних у розмірі 3676,62 грн.

Враховуючи те, що суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відмову у задоволенні позову щодо стягнення основного боргу в загальному розмірі 31 019,33 грн, у задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат також слід відмовити, як похідних.

Відповідно до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Стаття 74 ГПК України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно зі ст.236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про задоволення апеляційної скарги, тому рішення Господарського суду Харківської області від 27.04.2026 у справі №922/608/26 слід скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Частиною 1 ст.123 ГПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч.1 ст.129 ГПК України судовий збір покладається:

1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін;

2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи те, що суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відмову у задоволенні позову та задоволення апеляційної скарги відповідача, судовий збір покладається на позивача.

Керуючись статтями 129, 269, 270, п.2 ч.1 статті 275, п.2 ч.1 ст.277, статтями 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Саричевої Тамари Вікторівни задовольнити.

Рішення Господарського суду Харківської області від 27.04.2026 у справі №922/608/26 скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Стягнути з Фізико-технічного інституту низьких температур ім. Б. І. Вєркіна Національної академії наук України (61103, м. Харків, проспект Науки, 47, ЄДРПОУ 03534601) на користь Фізичної особи-підприємця Саричевої Тамари Вікторівни ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) 3993,60 грн судового збору за подання апеляційної скарги.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду у випадках, передбачених пунктами а)-г) частини 3 ст.287 Господарського процесуального кодексу України.

Повна постанова складена 28.09.2026.

Головуючий суддя Я.О. Білоусова

Суддя О.О. Крестьянінов

Суддя В.В. Лакіза

Оригінал: reyestr.court.gov.ua