Постанова від 27 вересня 2026 р. у справі №922/1421/26 — Східний апеляційний господарський суд

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 вересня 2026 року м. Харків Справа № 922/1421/26

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючий, суддя-доповідач судді секретар судового за участю представників: від Позивача від ВідповідачаПопков Д.О. Стойка О.В., Васильєв Є.О. Ламанова А.В. не з`явився; не з`явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Сичова Микити Владиславовича , м. Харків,

на рішення господарського суду Харківської області

ухвалене 01.07.2026

у справі №922/1421/26 (суддя Рильова В.В.)

за позовом Акціонерного товариства "Перший український міжнародний банк", м. Київ,

до Фізичної особи-підприємця Сичова Микити Владиславовича , м. Харків

про стягнення 897 907,19 грн.

В С Т А Н О В И В:

І.Короткий зміст розглядуваних вимог та рішення суду першої інстанції:

1. Акціонерне товариство "Перший український міжнародний банк" (далі - Позивач) звернулося до Господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення з Фізичної особи-підприємця Сичова Микити Владиславовича (далі - Відповідач) заборгованості за кредитним договором №789895862754 від 24.08.2025.

2. Ухвалою Господарського суду Харківської області від 07.05.2026 судом позовну заяву Акціонерного товариства "Перший український міжнародний банк" прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі № 922/1421/26.

3. Рішенням Господарського суду Харківської області від 01.07.2026 у справі №922/1421/26 позов задоволено - стягнуто з Фізичної особи-підприємця Сичова Микити Владиславовича на користь Акціонерного товариства "Перший український міжнародний банк" заборгованість за кредитним договором «Кредит «всеБІЗНЕС» № 789895862754 від 24.08.2025 станом на 21.04.2026 включно в розмірі 897 907,19 грн., з яких 815 982,51 грн. за сумою кредиту (тіло), включаючи прострочену заборгованість за сумою кредиту в розмірі 119997,45 грн. та строкову заборгованість за сумою кредиту в розмірі 695 985,06 грн., та 81924,68 грн. простроченої заборгованості за комісією, а також витрати за сплати судового збору у розмірі 10 774,89 грн.

4. Означене рішення суду обґрунтоване тим, що факт надання кредиту підтверджується випискою по особовому рахунку за період з 24.08.2025 по 21.04.2026, зокрема, 24.08.2025 на рахунок Відповідача було зараховано 851 040,00 грн. (інфо переказу: надання кредитних коштів за договором 789895862754 від 24.08.2025 за позикою ФОП Сичов М.В.)

Крім того, кредитні кошти були надані на сплату комісії за надання кредиту в розмірі 12960 ,00 грн., що також підтверджується вказаною випискою призначення платежу: "Оплата комісії за рахунок кредитних коштів за договором 789895862754від 24/08/2025 за позикою ФОП Сичов М.В. Загальна сума нарахувань склала 864 000,00 грн.

Доказів погашення Відповідачем повної суми тіла кредиту та комісії за користування кредитом згідно Кредитного договору матеріали справи не містять.

ІІ. Короткий зміст вимог та узагальнених доводів апеляційної скарги:

5. Фізична особа-підприємець Сичов Микита Владиславович, м. Харків, не погодившись з ухваленими рішенням Господарського суду Харківської області від 01.07.2026 у справі №922/1421/26, звернувся з апеляційною скаргою, якою просив:

- поновити ФОП Сичову Микиті Владиславовичу строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Харківської області від 01.07.2026 у справі № 922/1421/26, оскільки днем належного вручення повного рішення апелянту є 02.07.2026, перебіг двадцятиденного строку, в межах якого апелянт має право на поновлення строку, розпочався 03.07.2026 і закінчується 22.07.2026 включно. Отже, апеляційна скарга, яка подається 22.07.2026, подається саме в межах спеціального двадцяти денного строку з дня вручення повного судового рішення, що прямо передбачений п. 1 ч.2 ст. 256 ГПК України як підстава для поновлення строку;

- призначити апеляційну скаргу до розгляду у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи;

- забезпечити участь апелянта та/або його представника у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

- скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 01.07.2026 у справі №922/1421/26 повністю та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову АТ "Перший український міжнародний банк" до ФОП Сичова Микити Владиславовича про стягнення 897907,19 грн відмовити повністю.

6. Підставами для задоволення апеляційних вимог Скаржник зазначає:

6.1. Порушуючи право Відповідача на судове засідання з повідомленням сторін суд першої інстанції розглянув справу у спрощеному позовному провадженні без виклику сторін, незважаючи на те, що він 23.06.2026 подав заяву про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Така заява мотивувалась не формальним бажанням повторити письмові доводи, а потребою безпосередньо з`ясувати обставини щодо: правомірності щомісячної комісії; чинної редакції Типових умов; електронного підписання договору; правильності розрахунку строкової та простроченої заборгованості; належного направлення і отримання дострокової вимоги; фактичного перебування відповідача в Індонезії та можливості участі через відеоконференцію.

У 2026 році прожитковий мінімум для працездатних осіб становить 3 328,00 грн, тому 100 прожиткових мінімумів становлять 332 800,00 грн. Ціна позову у цій справі становить 897 907,19 грн, тобто майже у 2,7 раза перевищує зазначений поріг. За таких обставин перша з двох обов`язкових умов, необхідних для відмови у проведенні судового засідання, відсутня. Тому залишення заяви без розгляду та подальший письмовий розгляд справи без виклику сторін не відповідають ч.ч.5,6 статті 252 ГПК України.

6.2. Суд першої інстанції встановив, що ухвала про відкриття провадження була направлена за адресою відповідача, зазначеною в ЄДР: 61171, м. Харків, шосе Салтівське, буд. 242, кв. 369, але фактично не була вручена Відповідачу - поштове відправлення повернулося з відміткою про відсутність адресата. Водночас, суд визнав ухвалу врученою 14.05.2026 і зробив із цього висновок про пропуск строку на подання відзиву. Апелянт не заперечує існування процесуальних презумпцій вручення судових рішень за зареєстрованою адресою. Однак такі презумпції не можуть застосовуватися у спосіб, який нівелює право сторони на реальну участь у справі, особливо тоді, коли до ухвалення рішення суду вже було повідомлено про фактичне тривале перебування відповідача за межами України - у Республіці Індонезія. Документи про перебування відповідача в Індонезії суд першої інстанції оцінив лише формально - через відсутність офіційного перекладу українською мовою. Однак ці документи подавались передусім для пояснення процесуальної ситуації та об`єктивних труднощів комунікації, а не для доведення матеріально-правових заперечень проти боргу. Суд не запропонував усунути відповідний недолік, не надав часу для подання перекладу, не оцінив обставину перебування відповідача за кордоном у контексті доступу до правосуддя, строків і потреби у відеоконференції.

6.3. Суд поклав в основу висновку про пропуск Відповідачем строку для відзиву те, що ухвала про відкриття провадження була направлена за адресою, зазначеною в ЄДР, і повернулася з відміткою про відсутність адресата. Цей доказ може мати значення для застосування презумпції вручення судового рішення, однак він не доводить фактичного отримання Відповідачем позовної заяви, додатків, розрахунку боргу і доказів банку. Обставина, яка мала бути встановлена судом: чи була у відповідача реальна можливість своєчасно ознайомитися з повним складом позовних матеріалів і підготувати процесуальну позицію. Докази, які підлягали оцінці: поштове повідомлення, трекінг Укрпошти, дата повернення відправлення, факт відсутності адресата, відомості про фактичне перебування відповідача в Індонезії, дата фактичного доступу адвоката до матеріалів електронної справи. Суд ці обставини в сукупності не встановив, обмежившись формулою про юридичне вручення.

6.4. У матеріалах справи згадуються документи, подані Відповідачем на підтвердження проживання/перебування в Республіці Індонезія: електронна віза/дозвіл на перебування та договір оренди житла. Суд відмовився надавати їм процесуальне значення через відсутність перекладу, проте не врахував, що сама обставина тривалого перебування Відповідача за кордоном кореспондує з неврученням поштової кореспонденції за адресою в Україні та з потребою у судовому засіданні в режимі відеоконференції. Ці докази не спростовують і не підтверджують безпосередньо кредитний борг, але мають істотне значення для оцінки поважності причин неподання відзиву та необхідності поновлення/надання процесуальної можливості відповідачу бути почутим. Суд першої інстанції помилково оцінив їх як докази матеріально-правового характеру, тоді як вони мали процесуальне значення.

6.5. Суд визнав укладеним кредитний договір, зазначивши, що він був укладений через систему Інтернет-банкінгу і підписаний електронним цифровим підписом. Однак суд не встановив повний склад електронного договору: чи містив підписаний файл лише індивідуальну частину договору, чи також повний текст Типових умов; чи були додатки до договору вбудовані в електронний файл; чи охоплював електронний підпис саме ті умови, на які банк посилається як на підставу комісії, дострокового стягнення і графіка платежів. Обставина, яка мала бути встановлена: який саме електронний документ був підписаний відповідачем 24.08.2025 і які істотні умови він Документ сформований в системі «Електронний суд» 22.07.2026 7 містив. Докази, які підлягали дослідженню: оригінальний електронний файл Dogovir_vseBusiness_789895862754.pdf, його метадані, структура підпису, кваліфікована електронна позначка часу, сертифікат підписувача, протокол перевірки, електронні журнали/логи системи ПУМБ Digital Business. Суд обмежився посиланням на протокол перевірки підпису, не перевіривши, чи охоплює він усі істотні умови, що стали підставою стягнення.

6.6. Суд послався на протокол перевірки підпису від 24.04.2026 як на доказ укладення договору. Проте сам протокол перевірки підпису засвідчує лише технічний результат перевірки підпису щодо конкретного файлу і цілісність цього файлу на момент перевірки. Він не є самостійним доказом того, що Відповідач погодив будь-які зовнішні документи, розміщені на сайті банку, якщо такі документи не входили до підписаного файлу або якщо не доведено їх незмінність на дату укладення договору. Закон України "Про електронні документи та електронний документообіг" виходить із того, що оригінал електронного документа має давати змогу довести його цілісність та справжність. Тому належним об`єктом судового дослідження мав бути саме оригінальний електронний документ і пов`язана з ним технічна інформація, а не лише похідний протокол, сформований банком або поданий банком у справі.

6.7. Суд зазначив, що Кредитний договір складається з індивідуального договору та Типових умов, розміщених на сайті банку, а банк має право вносити до них зміни. Саме Типові умови суд фактично використав для обґрунтування порядку надання кредиту, комісій, графіка платежів, обов`язку повернення кредиту і наслідків порушення. Водночас суд не встановив: яка саме редакція Типових умов діяла 24.08.2025; чи була ця редакція долучена до матеріалів справи; чи містить вона ознаки незмінності; чи була підписана відповідачем; чи доведено, що відповідач мав реальну можливість ознайомитися саме з цією редакцією; які пункти Типових умов передбачали дострокове повернення кредиту, порядок направлення вимоги та строки її виконання.

6.8. Сама по собі виписка може підтверджувати рух коштів, однак вона не замінює правової оцінки того, яка сума фактично була передана у розпорядження позичальника, яка сума була одразу утримана/спрямована на користь банку як комісія і чи відповідає така модель умовам підписаного договору. Суд не дослідив юридичну природу операції на 12 960,00 грн і не встановив, чи доведено погодження відповідачем фінансування одноразової комісії за рахунок кредиту саме в такому порядку. Також суд встановив часткові оплати: за тілом кредиту 24.09.2025 у сумі 24 018,00 грн і 24.10.2025 у сумі 23 999,49 грн; за комісією 24.09.2025 у сумі 13 824,00 грн, 24.10.2025 у сумі 13 824,00 грн і 24.11.2025 у сумі 127,29 грн. Однак рішення не містить послідовного розподілу цих платежів за графіком, не пояснює, як саме вони вплинули на залишок тіла кредиту, прострочену частину, строкову частину і комісію.

6.9. Суд не встановив, які саме платежі за графіком були прострочені станом на дату вимоги 24.02.2026 і станом на дату розрахунку 21.04.2026; яка кількість місячних платежів увійшла до простроченої заборгованості; чому прострочене тіло кредиту визначено у різних місцях рішення як 119 997,00 грн та 119 997,45 грн; чому строкова заборгованість у резолютивній частині зазначена як 69 985,06 грн, хоча для утворення заявленого тіла кредиту вона мала б становити зовсім іншу суму.

6.10. Суд зазначив, що 24.02.2026 Банк направив Відповідачу вимогу про погашення заборгованості, що підтверджується копією чека, опису вкладення та роздруківкою з сайту Укрпошти. Однак копія чека, опис вкладення і трекінг Укрпошти доводять, щонайбільше, факт відправлення певного поштового відправлення. Вони не доводять належного отримання Відповідачем вимоги, змісту саме тієї вимоги, строку на виконання, дати виникнення права банку вимагати дострокового повернення всієї строкової частини кредиту та відповідності вимоги умовам договору.

6.11. Найбільш істотною внутрішньою суперечністю рішення є структура тіла кредиту. Суд стягнув 815 982,51 грн тіла кредиту, зазначивши, що ця сума включає прострочену заборгованість 119 997,45 грн та строкову заборгованість 69 985,06 грн. Проте сума 119 997,45 грн + 69 985,06 грн дорівнює 189 982,51 грн, а не 815 982,51 грн. Різниця становить 626 000,00 грн. Отже, рішення не містить зрозумілої арифметичної моделі, з якої утворено 815 982,51 грн тіла кредиту. Не можна виключити, що у резолютивній частині або в розрахунку банку допущено технічну помилку, наприклад замість 69 985,06 грн мала бути зазначена сума 695 985,06 грн. Однак судове рішення не може ґрунтуватися на припущенні апелянта або суду апеляційної інстанції про те, що саме мав на увазі банк чи суд першої інстанції. Обов`язком суду першої інстанції було встановити і мотивувати точну структуру боргу. Крім того, у мотивувальній частині рішення в одному місці зазначено загальну заборгованість 897 907,17 грн, тоді як у резолютивній частині стягнуто 897 907,19 грн. Ця різниця у дві копійки не була б самостійно вирішальною, однак у поєднанні з помилкою на 626 000,00 грн вона підтверджує відсутність належної перевірки розрахунку.

6.12. Позивач просив стягнути 81 924,68 грн простроченої заборгованості за комісією. Суд зазначив, що договором передбачена комісійна винагорода за обслуговування кредиту 1,6% від суми кредиту за кожен місяць користування кредитом, тобто 13 824,00 грн щомісячно. Водночас рішення не містить аналізу правової природи цієї комісії та її співвідношення з платою за користування кредитом. Суд не встановив, які саме банківські послуги становлять "обслуговування кредиту", чи фактично вони надавалися щомісячно, чи не є така комісія економічним еквівалентом процентів, чи передбачена вона саме тією редакцією договору/Типових умов, яка була погоджена відповідачем, і чи може вона нараховуватись після пред`явлення вимоги про дострокове повернення кредиту. Відсутність такого аналізу є особливо істотною, оскільки загальна сума комісій за договором - 497 664,00 грн - становить понад половину суми основного кредиту.

6.13. Суд фактично погодився з позицією Позивача, що клопотання Відповідача про зміну процесуальної форми розгляду спрямоване на затягування справи. Проте такий висновок зроблено без належного встановлення добросовісності процесуальної поведінки відповідача і без оцінки того, що відповідач подав процесуальні документи після залучення адвоката, пояснив фактичне перебування за кордоном і конкретизував докази, які потрібно дослідити. Зловживання процесуальними правами не презюмується. Воно має бути встановлене судом на підставі конкретних дій, мети таких дій і їхнього реального впливу на розгляд справи. У цій справі суд обмежився відтворенням оцінки позивача, не навівши самостійних мотивів, чому вимога Відповідача про судове засідання у спорі на 897 907,19 грн з очевидними розрахунковими суперечностями є зловживанням.

6.14. Суд першої інстанції визначив спірні правовідносини як звичайне невиконання кредитного договору і застосував загальні положення статей 526, 599, 610, 612, 629, 1048, 1049, 1050, 1054 ЦК України. Водночас, суд не врахував, що позов банку фактично є позовом про дострокове стягнення всієї непогашеної суми кредиту до настання кінцевого строку кредитування 24.08.2028. За таких правовідносин недостатньо встановити сам факт укладення кредитного договору і часткової несплати поточних платежів. Необхідно встановити юридичний склад для дострокового стягнення: наявність договірної умови або законної підстави; факт прострочення саме тієї частини, яка активує відповідний наслідок; належне направлення та/або отримання вимоги; сплив строку, наданого для виконання; припинення або трансформацію права банку на подальші платежі, комісії чи проценти після пред`явлення дострокової вимоги. Застосування статті 1050 ЦК України судом є неповним. Ця норма надає позикодавцю право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, у разі прострочення чергової частини, але її застосування потребує встановлення факту прострочення, змісту вимоги та обсягу правових наслідків. Суд же фактично визнав право банку на всю заявлену суму без встановлення моменту і правової підстави зміни строку виконання зобов`язання. Окремо суд не визначив, чи заявлена щомісячна комісія 1,6% є самостійною платою за окрему банківську послугу, чи прихованою формою плати за користування кредитом. Невизначеність правової природи комісії унеможливлює правильне застосування статей 1048, 1050, 1054 ЦК України, оскільки після пред`явлення дострокової вимоги режим подальшого нарахування платежів за користування кредитом має бути оцінений окремо.

ІІІ. Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи:

7. Акціонерним товариством "Перший український міжнародний банк", м. Київ в межах визначеного апеляційним судом строку надано відзив на апеляційну скаргу, за змістом якого останній проти її задоволення заперечує, зазначаючи про законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, вказуючи, що:

7.1. Бажання сторін у справі викласти під час публічних слухань свої аргументи, висловлені ними в заявах, письмових та додаткових поясненнях, не зумовлюють необхідності призначення справи до розгляду з викликом її учасників.

7.2. Ухвала про відкриття провадження надсилалася за адресою ФОП Сичова М.В., зазначеною в ЄДР ( АДРЕСА_1 ). Відповідно до ч. 6 ст. 242 ГПК України судове рішення/ухвала вважається врученою належним чином, якщо відправлення повернулося за закінченням терміну зберігання або через відсутність адресата. Посилання Скаржника на перебування в Індонезії не звільняє суб`єкта господарювання від обов`язку забезпечити отримання кореспонденції за своєю реєстраційною адресою.

7.3. Вчинення Відповідачем дій щодо часткового повернення кредиту свідчить про визнання ним умов Кредитного договору, факт його укладення та виникнення відповідного зобов`язання. Здійснивши часткову оплату з метою виконання умов Кредитного договору, Відповідач вчинив конклюдентні дії щодо визнання договору і, відповідно щодо правомірності вимог Позивача. Оскільки факт виникнення кредитних відносин підтверджений сукупністю належних доказів, сумніви Відповідача щодо дійсності електронного документа Кредитного договору є необґрунтованими.

7.4. Без ознайомлення та завантаження Типових умов неможливе укладення Кредитного договору «Кредит «всеБІЗНЕС», тому посилання на начебто не ознайомлення з Типовими умовами не відповідає фактичним обставинам укладення Кредитного договору та спростовується матеріалами справи. Всі істотні умови кредитного договору, укладеного між Позивачем та Відповідачем, визначені в самому кредитному договорі. Таким чином, укладаючи Кредитний договір та в наступному частково його виконуючи, Відповідач підтвердив, що прийняв та ознайомився з усіма умовами такого договору, в тому числі з тими, що викладені в Типових Документ сформований 09.09.2026 в системі «Електронний суд» 5 умовах.

7.5. Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг. Таким чином, виписка, яка долучена до матеріалів справи, відповідає вимогам чинного законодавства.

7.6. Окремо варто зауважити, усі доводи апеляційної скарги фактично зводяться до незгоди Відповідача з тим, як суд першої інстанції дослідив матеріали справи. Проте, сам Відповідач під час розгляду справи в суді першої інстанції не скористався своїм правом на подання відзиву разом із доказами на спростування доводів Позивача. Доказів на спростування розміру заборгованості, а також власний контррозрахунок Відповідачем не надавався.

7.7. Відповідач також просив проводити судове засідання без участі представника АТ «ПУМБ».

IV. Щодо процедури апеляційного провадження:

8. У відповідності до вимог ст.32 та ч.1 ст.260 Господарського процесуального кодексу України за протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.07.2026 головуючим (суддею-доповідачем) з розгляду апеляційної скарги визначено суддю Попкова Д.О., тоді як іншими членами судової колегії є Істоміна О.А., Стойка О.В.

9. Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 28.07.2026 апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Сичова Микити Владиславовича, м. Харків на рішення Господарського суду Харківської області від 01.07.2026 у справі №922/1421/26 залишено без руху та запропоновано Фізичній особі-підприємцю Сичову Микиті Владиславовичу, м. Харків усунути впродовж 10 днів з моменту отримання цієї ухвали встановлені при поданні апеляційної скарги недоліки, а саме доплатити судовий збір в розмірі 13 999,99грн. шляхом надання до Східного апеляційного господарського суду оригіналу платіжного доручення про сплату судового збору.

10. Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 26.08.2026 визнано причину пропуску встановленого законом процесуального строку поважною; поновлено Фізичній особі-підприємцю Сичову Микиті Владиславовичу, м. Харків, пропущений процесуальний строк для подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду Харківської області від 01.07.2026; відкрито апеляційне провадження у справі №922/1421/26 за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця Сичова Микити Владиславовича , м. Харків та зупинити дію рішення Господарського суду Харківської області від 01.07.2026 та призначено розгляд апеляційної скарги Фізичної особи-підприємця Сичова Микити Владиславовича, м. Харків на рішення Господарського суду Харківської області від 01.07.2026 на "28" вересня 2026 р. о 09:30 годині.

11. Розпорядженням керівника апарату Східного апеляційного господарського суду від 24.09.2026 «Щодо повторного автоматичного розподілу справ» у зв`язку із знаходженням у відпустці члена судової колегії, судді Істоміної О.А., відповідно п.2.3.50 Положення про автоматизовану систему документообігу суду її було замінено на суддю Васильєва Є.О., що також вбачається з витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.09.2026 у справі №922/1421/26.

12. 25.09.2026 від представника Скаржника надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку із тим, що останній не має можливості з`явитися особисто через судове засіданні у м. Києві у Київському окружному адміністративному суді у справі №320/22280/26, на підтвердження надав список судових справ.

13. Враховуючи викладене в п.п.8, 10 цієї постанови, та відсутність визначених ст.ст.38, 39 Господарського процесуального кодексу України підстав для відводу/самовідводу члені судової колегії, сформована судова колегія Східного апеляційного господарського суду у складі Попков Д.О. (головуючий, суддя-доповідач), Стойка О.В. та Істоміна О.А. відповідає вимогам «суду, створеним відповідно до закону» у розумінні п.1 ст.6 ратифікованої Україною Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини 1950р.

14. Фіксація судового засідання апеляційної інстанції здійснювалась у протоколі судового засідання у відповідності до вимог ст.ст.222, 223 Господарського процесуального кодексу України з урахуванням п.17.7. його Перехідних положень в порядку розгляду апеляційної скарги, встановленому ст.270 цього Кодексу.

15. У судове засідання 28.09.2026 учасники справи, попри вжиті судом заходи з належного повідомлення, не з`явились, враховуючи заяву Позивача про розгляд справи без участі його представника, а також враховуючи визнання явки необов`язковою та достатність матеріалів справи, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Судова колегія звертає увагу, що ФОП Сичовим М.В. було заявлено клопотання про проведення судового засідання в режимі відеоконференції, проте зв`язок встановити не вдалося. За змістом ч.5 ст.197 ГПК означені обставини є власними ризиками учасника справи і не є підставою для відкладення її розгляду.

Щодо заявленого представником Скаржника клопотання про відкладення розгляду справи, колегія суддів, враховуючи відсутність підстав, передбачених ст.ст. 202, 216 Господарського процесуального кодексу України, відмовила у його задоволенні. Судом встановлено, що на підтвердження заявленого клопотання представником надано список судових справ, з якого вбачається призначення судового засідання у Київському окружному адміністративному суді у справі № 320/22280/26 на 16 год. 00 хв., тоді як зазначена обставина сама по собі не свідчить про неможливість участі представника у розгляді цієї справи, зокрема - в режимі відеоконференції. Крім того, представник самостійно визначає пріоритетність своєї участі у судових засіданнях та зобов`язаний належним чином організовувати здійснення представництва інтересів довірителя, у тому числі шляхом забезпечення участі іншого представника або вжиття інших процесуальних заходів. При цьому процесуальна позиція Скаржника викладена в апеляційній скарзі, а явка представників учасників справи обов`язковою судом не визнавалася.

16. Згідно із вимогами ст.269 Господарського процесуального кодексу України справа переглядається за наявними в ній доказами, і суд апеляційної інстанції перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, якщо під час розгляду не буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

V. Встановлені судом першої інстанції та неоспорені обставини, а також обставини, встановлені судом апеляційної інстанції і визначені відповідно до них правовідносини:

17. Як встановлено місцевим судом та вбачається з наявних матеріалів справи, між Акціонерним товариством "Перший український міжнародний банк" (далі - Банк) та Фізичною особою - підприємцем Сичовим Микитою Владиславовичем (далі - Позичальник) було укладено кредитний договір "Кредит "все БІЗНЕС" №789895862754 від 24.08.2025 (далі - Кредитний договір, Договір, а.с.6-7) за допомогою системи Інтернет Банкінг шляхом укладення в електронному вигляді та підписання електронним цифровим підписом.

18. Факт укладення Кредитного договору з боку Позичальника підтверджується Протоколом створення та перевірки кваліфікованого та удосконаленого електронного підпису від 24.04.2026, відповідно до якого файл Dogovir_vseBusiness_789895862754.pdf, що містить Кредитний договір, підписаний з боку ФОП Сичов Микита Владиславович (підписувач - 1) 15:03:59 24.08.2025. Результат перевірки підпису: підпис створено та перевірено успішно. Цілісність даних підтверджено (а.с.8).

19. Відповідно до умов Кредитного договору Банк надає Позичальнику кредит, а Позичальник зобов`язується прийняти кредит, використати його за цільовим призначенням, сплатити плату за кредит та повернути Банку кредит в повному обсязі в порядку та у строки, обумовлені Договором та Типовими умовами (а.с.12-18).

Згідно з п.1.1.8 Кредитного договору, термін Типові умови використовується в цьому Договорі в наступному значенні: Типові умови кредитування в рамках Кредитного договору Кредит всеБІЗНЕС, укладеного в Системі ІНТЕРНЕТ-БАНКІНГ ПУМБ DIGITAL BUSINESS АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК, що розміщуються на інтернет-сайті банка (за електронною адресою: https:// www.pumb.ua/) та є невід`ємною частиною Договору) (далі за текстом - Типові умови).

Всі інші терміни, що використовуються в цьому Договорі, мають значення, наведені у Типових умовах.

20. Кредитний договір складається з Договору та Типових умов. З моменту укладення Договору Типові умови стають його невід`ємною частиною. Банк має право в будь-який час вносити зміни до Типових умов, повідомляючи про це позичальника як передбачено Типовими умовами. Підписанням Договору позичальник підтверджує своє ознайомлення та повну, безумовну і остаточну згоду з Договором та Типовими умовами, умови Договору та Типових умов позичальнику відомі та зрозумілі. Укладаючи Договір, позичальник приймає на себе всі обов`язки та набуває всіх прав, передбачених Типовими умовами стосовно позичальника, рівно як і банк бере на себе всі обов`язки та набуває всіх прав, передбачених Типовими умовами стосовно банку (п.5.1.Договору).

20.1. Сторони домовились, що Договір укладається Сторонами в формі електронного документа за допомогою Системи «Інтернет-Банкінг». Договір є оригіналом електронного документу після його підписання Сторонами шляхом накладення КЕП Уповноваженого представника Банку та КЕП\УЕП Позичальника (тип підпису – на розсуд Позичальника).

20.2. Договір набуває чинності з моменту його підписання Банком та Позичальником шляхом накладення КЕП\УЕП Позичальника (тип підпису – на розсуд Позичальника) та КЕП Уповноваженого представника Банку (з моменту накладення останнього електронного підпису) та діє до моменту виконання Сторонами взятих на себе зобов`язань згідно Договору в повному обсязі.

21. Умови кредитування: сума кредиту складає 864 000,00 гривень, строк кредитування - до 24.08.2028 включно, комісійна винагорода за надання кредиту - 1,5% від суми кредиту та сплачується одноразово за рахунок кредитних коштів відповідно до п. 6.3.1. Типових умов; комісійна винагорода за обслуговування кредиту - 1,6 % від суми кредиту за кожен місяць користування кредитом, цільове використання кредиту - на придбання основних засобів та/ або поповнення оборотного капіталу в межах видів діяльності Позичальника.

22. Згідно з п.1.4. Кредитного договору Позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити плату за кредит в розмірах та строки, зазначені в наведеному в Договорі графіку платежів.

Згідно вказаного графіка Позичальник має, починаючи з 24.09.2025, щомісячно не пізніше 4 числа місяця до 24.08.2028 сплачувати суму у розмірі 37824,00 грн. з яких на погашення основної суми (тіла) кредиту по 24 000,00 грн. та на погашення комісії по 13 824,00 грн. щомісячно. Загальна сума, яка має бути сплачена позичальником на погашення кредиту складає 1 361 664,00 грн., з яких 864 000,00 грн. на погашення основної суми (тіла) кредиту та 497 664,00 грн. на погашення комісії.

23. Відповідно до п.3.5. Типових умов, надання кредиту відбувається шляхом перерахування кредитних коштів із позичкового рахунку на поточний рахунок Позичальника, зазначений в п.1.1.5. Договору.

24. Згідно з п.5.1. Типових умов Позичальник зобов`язаний повернути кредит в розмірах і строки, зазначені в Договорі.

25. Відповідно до п.12.1 Типових умов будь-які повідомлення та/або документи, що направляються Сторонами одна одній у зв`язку з Договором повинні бути викладені в письмовій формі. Повідомлення будуть вважатися поданими належним, якщо вони надісланні:

- для повідомлень, оформлених на папері – рекомендованим листом або доставлені особисто на адресу Сторін. Повідомлення та/або документи вважаються надісланими з дати їх відправлення однією Стороною іншій за адресою, зазначеною у Договорі. Сторона вважається такою, що знала про зміну адреси іншої Сторони, виключно у разі укладення Сторонами відповідного (ї) договору про внесення змін та доповнень додаткової угоди до Договору. Сторони погодились, що повідомлення та/або документи вважаються отриманими Позичальником на 7 календарний день з дати реєстрації Банком рекомендованого листа у відділенні поштового зв`язку (при цьому Позичальник несе ризик отримання таких листів у строк, що перевищує сім календарних днів) або в день особистого вручення Позичальнику, зазначений в повідомленнях та/або документах,

- для електронних документів (зокрема, Договору, додаткових угод) та електронних повідомлень – в порядку передбаченому статтею 11 Типових умов, а також іншими відповідними пунктами Типових умов та Договору.

26. Факт надання кредиту підтверджується випискою по особовому рахунку за період з 24.08.2025 по 21.04.2026, зокрема, 24.08.2025 на рахунок Відповідача було зараховано 851 040,00 грн. (інфо переказу: надання кредитних коштів за договором 789895862754 від 24.08.2025 за позикою ФОП Сичов М.В. (а.с.20).

Крім того, кредитні кошти були надані на сплату комісії за надання кредиту в розмірі 12960,00 грн., що також підтверджується вказаною випискою призначення платежу: «Оплата комісії за рахунок кредитних коштів за договором 789895862754від 24/08/2025 за позикою ФОП Сичов М.В.» (а.с.19).

Загальна сума зарахувань склала 864 000,00 грн.

27. Відповідачем здійснювалися часткові оплати по кредиту, а саме:

- по тілу кредиту 24.09.2025 у сумі 24 000 грн., 24.10.2025 у сумі 23 999,49 грн.;

- за комісією 24.09.2025 у сумі 13 824,00 грн., 24.10.2025 у сумі 13 824,00 грн.,24.11.2025 у сумі 127,29 грн., що також підтверджується випискою по рахунку.

Відповідно до умов Договору за користування кредитом та його обслуговування станом на 21.04.2026 нарахована комісія у сумі 81 924,68 грн.

Також на цю дату прострочена заборгованість за тілом кредиту складає 119 997,00 грн.

Враховуючи вказане, Позивачем було прийняте рішення вимагати дострокового повернення окрім простроченої заборгованості також і залишку по тілу кредиту.

28. 24.02.2026 Банк направив Позичальнику вимогу про погашення заборгованості за кредитним договором, що підтверджується копією чека, опису вкладення та роздруківкою з сайту Укрпошти (а.с.21-23).

29. Проте, як стверджує Позивач, зазначена вимога ФОП Сичовим М.В. виконана не була, чим порушені законні права заявника на повернення кредиту. Заборгованість ФОП Сичова М.В. за Кредитним договором станом на 21.04.2026 (включно) становить 897 907,17 грн., з яких:

- 815 982,51 грн. - за сумою кредиту (тіло), включаючи прострочену заборгованість за сумою кредиту в розмірі 119 997,45 грн. та строкову заборгованість за сумою кредиту в розмірі 695 985,06 грн.;

-81 924,68 грн. прострочена заборгованість за комісією.

Позивач вважає за необхідне захистити свої права шляхом стягнення з Відповідача вищевказаної суми заборгованості за Кредитним договором в судовому порядку.

30. 15.06.2026 до Господарського суду Харківської області від ФОП Сичова М.В. надійшло клопотання про розгляд справи за правилами загального позовного провадження (вх.№14543 від 15.06.2026, а.с.62-72), яке обґрунтовано тим, що вказана справа не відповідає критеріям малозначності, оскільки ціна позову становить 897 907,19грн, що у 2,7 рази перевищує встановлену законом межу безумовної малозначності для 2026 року (332 800,00 грн), тому справа не є малозначною в силу закону.

Відповідач вказував, що він фактично та тривалий час проживає у Республіці Індонезія (острів Балі), що підтверджується, на його думку, доданими документами (електронною візою та договором оренди житла). Крім того, на переконання Відповідача, банківський спір у справі потребує ретельної перевірки нарахування заборгованості, відсотків, комісій, пені та аналізу первинних документів, частина з яких перебуває у позивача. Відповідач зазначав про необхідність реалізації права на подання відзиву, можливого зустрічного позову чи клопотання про призначення судово-економічної експертизи. Відповідач просив суд перейти до розгляду справи за правилами загального позовного провадження, призначити підготовче засідання та врахувати можливість його подальшої участі в судових засіданнях в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

31. 19.06.2026 до Господарського суду Харківської області від Позивача надійшли заперечення на клопотання (вх.№14992 від 19.06.2026, а.с.73-75), в яких останній зазначав, що спрощене позовне провадження не обмежує процесуальні права сторін, оскільки вони мають повну можливість надати всі свої доводи, пояснення та докази в письмовому вигляді. Також, Позивач вважав, що місце перебування Відповідача (перебування за межами України) не впливає на розгляд справи, оскільки він має зареєстрований електронний кабінет у підсистемі «Електронний суд», що гарантує вчасне отримання ним документів.

Крім того, Відповідач залучив адвоката для захисту своїх інтересів. Позивач звернув увагу суду, що документи, надані Відповідачем на підтвердження проживання в Індонезії, викладені іноземною мовою, не мають офіційного перекладу на українську мову та не засвідчені нотаріально, що, відповідно до ст. 10 ГПК України та правової позиції Верховного Суду, робить їх неналежними та недопустимими доказами. На підставі зазначеного вище, позивач доходить висновку, що заявлене Відповідачем клопотання спрямоване виключно на штучне затягування розгляду справи та ухилення від виконання кредитних зобов`язань, а тому просить суд відмовити в задоволенні такого клопотання.

32. Ухвалою Господарського суду Харківської області від 22.06.2026 судом в задоволенні клопотання ФОП Сичова М.В. про розгляд справи за правилами загального позовного провадження (вх.№14543 від 15.06.2026) відмовлено (а.с.76-80).

33. 23.06.2026 до Господарського суду Харківської області від Відповідача надійшла заява про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін (вх.№15291 від 23.06.2026, а.с.83-85), яку обґрунтовано тим, що розмір позовних вимог суттєво перевищує 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що виключає можливість відмови у задоволенні такого клопотання. Крім того, представник Відповідача зазначав про необхідність усного з`ясування обставин справи безпосередньо у судовому засіданні, зокрема щодо: правомірності нарахування щомісячної комісії; перевірки правової природи та чинної редакції Типових умов кредитування; дійсності електронного підписання кредитного договору; а також перевірки правильності формування банком суми дострокової заборгованості та факту належного направлення відповідної вимоги боржнику. Також заявник вказував, що призначення судового засідання дозволить забезпечити реалізацію процесуальних прав відповідача (зокрема, шляхом участі у відеоконференції), зважаючи на його поточне фактичне перебування за межами України - у Республіці Індонезія.

34. Ухвалою Господарського суду Харківської області від 25.06.2026 судом заяву ФОП Сичова М.В. про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін (вх.№15291 від 23.06.2026, а.с.86-90) у справі №922/1421/26 - залишено без розгляду.

35. Зважаючи на вказані обставини, спірні правовідносини були розглянуті місцевим судом в контексті приписів Цивільного (далі – ЦК), зокрема, щодо кредитних правовідносини, а також загальних норм, що регулюють виконання грошових зобов`язань.

VІ. Оцінка апеляційного суду:

36. Суть апеляційного перегляду полягає у ревізії висновків місцевого господарського суду щодо наявності підстав для стягнення з Відповідача заборгованості за кредитним договором у світлі доводів Скаржника, які, попри значний обсяг апеляційної скарги та детальний переказ фактичних обставин справи, можуть бути зведені до таких тез:

- місцевий господарський суд безпідставно розглянув справу в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, чим порушив право Відповідача на участь у судовому розгляді, незважаючи на подане ним клопотання про проведення судового засідання та участь у ньому в режимі відеоконференції (1);

- суд неправильно застосував положення процесуального законодавства щодо належного повідомлення Відповідача про розгляд справи, не врахувавши його фактичне перебування за межами України та поважність причин неподання відзиву (2);

- суд неповно дослідив докази укладення кредитного договору в електронній формі, не встановив змісту електронного документа, редакції Типових умов, що діяли на момент укладення договору, та не перевірив належним чином докази накладення кваліфікованого електронного підпису (3);

- місцевий господарський суд не перевірив правильність розрахунку заборгованості, не надав належної оцінки структурі кредитної заборгованості, порядку зарахування здійснених платежів, підставам нарахування комісії та допустив внутрішні арифметичні суперечності у мотивувальній і резолютивній частинах рішення (4);

- суд без достатніх підстав визнав доведеним виникнення у Банку права на дострокове стягнення всієї суми кредитної заборгованості, не перевіривши належність направлення та отримання Відповідачем вимоги про дострокове погашення кредиту, а також правові підстави нарахування комісії після пред`явлення такої вимоги (5);

- суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального та процесуального права, неповно з`ясував обставини справи, неналежно оцінив подані сторонами докази та безпідставно дійшов висновку про доведеність заявлених Позивачем вимог (6).

37. За змістом приписів ст.ст. 15,16 ЦК та ст.ст.4,5 Господарського процесуального кодексу України (далі – ГПК) можливість задоволення позовних вимог передбачає доведення заявником позову (ст.ст. 13,74 ГПК) та встановлення судом такої сукупності обов`язкових умов: наявність та приналежність позивачеві захищуваного суб`єктивного права або легітимного інтересу (а); порушення (невизнання або оспорювання) такого права чи інтересу з боку визначеного відповідача (б), належність та ефективність обраного способу судового захисту (в).

38. Захищуване суб`єктивне право Позивача на дострокове повернення наданого кредиту та відсотків ґрунтується на укладеному з Відповідачем кредитному договорі, наданні такого кредиту, порушенні умов своєчасного погашення Позичальником і заявленої через це вимозі про дострокове погашення, що цілком узгоджується із приписами ст.1050 ЦК, застосування яких до кредитного договору зумовлено приписами ст.1054 цього Кодексу.

38.1. Вказаний кредитний договір є належною у розумінні ст.ст.11, 509 ЦК підставою для виникнення у його сторін зумовлених його умовами кореспондуючих прав і обов`язків, презумпція дійсності якого за змістом ст.ст.204, 215 цього Кодексу за наявними у матеріалах справи документами не спростована.

38.2. Піддання Апелянтом сумніву факту укладення кредитного договору у наданій Позивачем до матеріалах справи редакції відхиляється апеляційним судом, адже:

- відповідно до ст.165 ГПК саме у відзиві Відповідач зобов`язаний викласти заперечення щодо обставин позову, зазначити правові підстави своїх заперечень та надати докази на їх підтвердження;

- матеріалами справи підтверджується, що Відповідач відзив у встановлений судом строк не подав, що зумовлює застосовність наслідки такої процесуальної поведінки, визначені ч.4 ст.165 ГПК;

- лише в апеляційній скарзі Відповідач уперше почав ставити під сумнів редакцію Типових умов кредитування, зміст електронного документа, належність електронного підпису, порядок укладення договору, правильність розрахунку заборгованості та інші обставини, які повинні були бути предметом його заперечень під час розгляду справи судом першої інстанції, однак всупереч вимогам ст.ст.13, 74, ч.3 ст.80 ГПК Скаржник не надав жодного належного доказу існування іншої редакції Типових умов, не підписання ним кредитного договору, недостовірності кваліфікованого електронного підпису чи інших обставин, які б спростовували подані Банком докази;

- враховуючи представлені у матеріалах справи докази як фактичного надання кредиту Відповідачу у відповідності до умов договору (п.п.22, 25 цієї постанови, розмір надання якого у розумінні ст.1051 ЦК не оспорений з наданням належних доказів), так і його часткового повернення (п.27 цієї постанови), достовірність яких наразі не спростована, апеляційний суд вважає за можливе сприймати нічим не доведені сумніви Апелянта щодо факту укладання і надання кредиту як порушення принципу «заборони суперечливої поведінки» як складника принципу добросовісності (п.6 ст.3 ЦК);

- судова колегія не може усувати наслідки неналежної процесуальної поведінки сторони та збирати докази замість учасника спору, який без поважних причин не реалізував надані йому процесуальним законом права, тоді як врахування неспростованих доказів Позивача цілком узгоджується із приписами ст.ст.79, 86 ГПК.

38.3. Обов`язковість дотримання умов кредитного договору, зокрема щодо щомісячних платежів (п.22 цієї постанови), зумовлена приписами ст.629 ЦК, тоді як їх недотримання (порушення у розумінні ст.610 ЦК) з листопада 2025р (за відсутністю доказів іншого, не наданих Відповідачем всупереч приписів ст.ст.13, 74 ГПК), зумовлює виникнення права на дострокове повернення кредиту з відсотками, реалізоване Банком шляхом надсилання вимоги (п.28 цієї постанови):

- спосіб реалізації (доведення до відома Позичальника) вимоги про дострокове повернення цілком відповідає п.12.1. Типових умов;

- матеріали справи не містять доказів зміни визначеної адреси для комунікації з Позичальником (зокрема, через виїзд за межі України) у визначений вказаним пунктом Типових умов спосіб, тоді як невчинення Позичальником відповідних дій щодо належного повідомлення про актуальну адресу комунікації (що також вказує на порушення принципу добросовісності у розглядуваних зобов`язальних правовідносинах) не може мати своїм наслідком ані обмеження Банку у праві дострокового повернення кредиту, ані накладення на Банк додаткових обов`язків з розшуку іншої фактичної адреси Позичальника;

- ризик фактичного неотримання поштової кореспонденції за адресою, повідомленою самим Позичальником, покладається саме на останнього.

39. Матеріали справи не містять і Апелянтом навіть на згадується про існування доказів належного виконання ним у розумінні ст.ст.525, 526, 598 ЦК (припинення у будь-який визначений чинним законодавством спосіб) грошового зобов`язання з дострокового повернення залишку наданого кредиту та суми нарахованих процентів за користування ним, що дозволяє констатувати і дотримання умови (б), визначеної у п.37 цієї постанови.

Своєю чергою, стягнення залишку кредитних коштів і нарахованих процентів як спонукання до примусового виконання грошового зобов`язання цілком відповідає вимогам щодо належного та ефективного способу судового захисту за змістом приписів п.5 ч.2 ст.16, ст.625 та ст.1050 ЦК – умова (в), вказана у п.37 цієї постанови.

40. Відносно решти доводів апеляційної скарги, колегія суддів зазначає про їх неспроможність з таких підстав:

40.1. За змістом ч.7 ст.252 ГПК Відповідач має право заявити клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін лише у строк для подання відзиву, визначений ст. 251 цього Кодексу.

Як убачається з матеріалів справи, ухвала про відкриття провадження у справі була вручена Відповідачу у встановленому законом порядку 14.05.2026, а відтак останнім днем для подання такого клопотання було 29.05.2026.

Разом із тим відповідне клопотання було подано лише 23.06.2026, тобто після закінчення встановленого процесуального строку, а відповідно до ст.118 ГПК право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.

Отже, після спливу строку, визначеного ч.7 ст.252 ГПК, суд першої інстанції був позбавлений процесуальних підстав для вирішення питання про зміну порядку розгляду справи, а тому правомірно не задовольнив відповідне клопотання.

Посилання Скаржника на приписи ч.ч.5,6 ст.252 ГПК є безпідставними, оскільки можливість застосування зазначених положень виникає лише за умови своєчасної реалізації Відповідачем права, передбаченого ч.7 цієї ж статті.

Саме неналежне здійснення Відповідачем своїх процесуальних прав не може покладатися у провину суду та свідчити про порушення принципів змагальності чи права на справедливий суд.

40.2. Відповідно до ст.6 ГПК документи можуть вручатися учасникам справи через Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему, а їх доставлення до електронного кабінету є належним способом процесуального повідомлення та має однакові правові наслідки із врученням процесуальних документів у паперовій формі.

Матеріали справи свідчать, що як процесуальні документи суду, так і документи Позивача були доступні Відповідачу через його електронний кабінет. При цьому сам Скаржник та його представник активно користувалися зазначеною підсистемою, подавали через неї процесуальні документи та реалізовували належні їм процесуальні права.

За таких обставин доводи апеляційної скарги про відсутність реальної можливості брати участь у розгляді справи спростовуються самою процесуальною поведінкою Відповідача. Сам по собі факт перебування фізичної особи за межами України не обмежує можливість користування електронним кабінетом, ознайомлення з матеріалами судової справи чи подання процесуальних документів засобами ЄСІТС.

При цьому Скаржник не навів жодних конкретних обставин, які б свідчили про існування об`єктивних перешкод для доступу до матеріалів справи або подання відзиву саме внаслідок його перебування за кордоном.

40.3. Кредитним договором передбачено сплату Позичальником «Комісійної винагороди за обслуговування Кредиту» за тарифом 1,6 % за один місяць користування Кредитом. Відповідно до п.1.1.4.2. Кредитного договору комісійна винагорода розраховується шляхом множення відповідного тарифу на Суму Кредиту та сплачується щомісячно згідно з Графіком платежів, наведеним у п.1.4. Договору.

Зазначена умова кореспондує положенням Типових умов кредитування в рамках Кредитного договору «всеБізнес», які є його невід`ємною частиною. Так, відповідно до ст.1 Типових умов плата за кредит включає проценти за користування кредитом і комісійні винагороди, які Позичальник зобов`язаний сплатити Банку за Договором.

Згідно зі ст.6 Типових умов Позичальник зобов`язаний щомісячно сплачувати Банку комісійну винагороду за обслуговування кредиту, розмір якої визначається шляхом множення тарифу комісійної винагороди, зазначеного у п.1.1.4.2. Договору, на суму кредиту, визначену п.1.1.1. Договору. Комісійна винагорода сплачується щомісячно відповідно до Графіка платежів за відповідний розрахунковий період.

Відповідно до ст.626 ЦК договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. За змістом ст.ст.627, 638 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору та визначенні його умов, а договір є укладеним за умови досягнення сторонами згоди з усіх істотних умов.

За змістом ст.47 Закону України «Про банки і банківську діяльність» банк має право самостійно встановлювати процентні ставки та комісійну винагороду за надані послуги, якщо інше не передбачено законом.

При цьому матеріали справи не містять доказів того, що відповідна умова Кредитного договору або Типових умов була змінена, припинена чи визнана недійсною, так само як і доказів погодження сторонами іншого розміру або порядку сплати комісійної винагороди.

40.4. Не можуть бути підставою для скасування рішення і доводи апеляційної скарги щодо неправильності визначення судом розміру заборгованості. Апеляційна скарга не містить власного контррозрахунку заборгованості, не визначає конкретних арифметичних чи методологічних помилок у розрахунку Позивача та фактично зводиться до загального заперечення правильності здійснених Банком нарахувань.

Посилання Апелянта на наявність арифметичної невідповідності у тексті рішення колегія суддів відхиляє, оскільки така невідповідність має ознаки очевидної технічної описки та не свідчить про неправильне встановлення судом першої інстанції розміру заборгованості. Матеріали справи, розрахунок Позивача та досліджені судом докази підтверджують правильність визначеної до стягнення суми, тоді як усунення технічної описки здійснюється в порядку, передбаченому ст. 243 ГПК, і не є підставою для скасування чи зміни судового рішення.

40.5. Інші доводи апеляційної скарги щодо необхідності додаткового дослідження редакції Типових умов, змісту електронного договору, кваліфікованого електронного підпису, метаданих електронного документа, колегія суддів відхиляє.

Відповідно до ст.ст.13, 74 ГПК саме на сторони покладено обов`язок доведення тих обставин, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог чи заперечень. Водночас Скаржником не подано належних і допустимих доказів, які б спростовували встановлені місцевим господарським судом обставини укладення кредитного договору, отримання Відповідачем кредитних коштів, погодження сторонами умов кредитування або підтверджували неправильність визначеного Позивачем розміру заборгованості.

Наведені Апелянтом твердження мають переважно характер припущень та ґрунтуються на власному тлумаченні умов кредитного договору й оцінці доказів без їх належного доказового підтвердження. Самі лише посилання на необхідність дослідження додаткових документів, перевірки технічних характеристик електронного документа чи правильності окремих складових розрахунку не можуть бути підставою для скасування судового рішення за відсутності доказів, які б спростовували встановлені судом першої інстанції обставини.

Отже, інші доводи апеляційної скарги не свідчать про неповне з`ясування місцевим господарським судом обставин справи, неправильне встановлення фактичних обставин чи неправильне застосування норм матеріального або процесуального права, а тому не спростовують правильності висновків суду першої інстанції.

41. Зважаючи на викладену правову оцінку, апеляційний суд дійшов висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а переглядуваного рішення – без змін. Такий результат апеляційного перегляду за змістом ст.129 ГПК зумовлює віднесення на Скаржника всіх понесених ним судових витрат, пов`язаних з апеляційним провадженням.

Керуючись ст.ст. 74, 76, 78, 129, 269, 270, 273, 275-277, 281 – Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Сичова Микити Владиславовича , м. Харків на рішення Господарського суду Харківської області від 01.07.2026 у справі №922/1421/26 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Харківської області від 01.07.2026 у справі №922/1421/26 залишити без змін.

3. Судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, віднести на рахунок Фізичної особи-підприємця Сичова Микити Владиславовича, м. Харків.

4. Постанова набирає сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту, з урахуванням порядку подання касаційної скарги, передбаченого п.17.5. Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено та підписано 28.09.2026.

Головуючий суддя Д.О. Попков

Суддя О.В. Стойка

Суддя Є.О. Васильєв