Постанова від 21 вересня 2026 р. у справі №910/1046/26 — Північний апеляційний господарський суд

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" вересня 2026 р. Справа№ 910/1046/26

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Михальської Ю.Б.

суддів: Мальченко А.О.

Тищенко А.І.

секретар судового засідання: Ніконенко Ю.А.

за участю представників: згідно з протоколом судового засідання від 22.09.2026,

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Арсенал-Центр»

на рішення Господарського суду міста Києва від 04.06.2026 (повний текст складено 17.06.2026)

у справі №910/1046/26 (суддя Турчин С.О.)

за позовом Київської міської ради

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Арсенал-Центр»

про стягнення 17 498 396,63 грн, -

В С Т А Н О В И В :

Короткий зміст позовних вимог

Київська міська рада (далі, позивач або Рада) звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Арсенал-Центр» (далі, відповідач або Товариство) про стягнення 17 498 396,63 грн безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за користування земельною ділянкою, площею 1,7498 га з кадастровим номером 8000000000:69:012:0048, місце розташування - пров. Чугуївський, 21 у Солом`янському районі м. Києва за період з 28.12.2021 до 31.12.2025.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що з 28.12.2021 відповідач безоплатно використовував земельну ділянку з кадастровим номером 8000000000:69:012:0048 без правовстановлюючих документів на неї, у зв`язку із чим позивач заявив до стягнення з відповідача 17 498 396,63 грн безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за період з 28.12.2021 до 31.12.2025.

Короткий зміст оскарженого рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням Господарського суду міста Києва від 04.06.2026 у справі №910/1046/26 позов задоволено частково.

Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Арсенал-Центр» на користь Київської міської ради безпідставно збережені кошти в розмірі орендної плати за користування земельною ділянкою у сумі 15 574 352,14 грн та витрати зі сплати судового збору в розмірі 186 892,23 грн.

В іншій частині позову відмовлено.

Приймаючи вказане рішення, суд установив, що відповідач як власник об`єкта нерухомого майна, зокрема, у період з 28.12.2021 по 31.12.2025 користувався земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розташований, за відсутності оформленого згідно з вимогами чинного законодавства права користування нею, тому ТОВ «Арсенал-Центр» є фактичним користувачем спірної земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок позивача - власника земельної ділянки зберіг у себе кошти, які мав сплатити за користування нею, тому зобов`язаний повернути ці кошти власникові земельної ділянки на підставі положень частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок розміру оплати, яку мав здійснити відповідач за період з 28.12.2021 по 31.12.2025 (сума 17 498 396,63 грн), суд установив, що він є обґрунтованим . При цьому, хоча позивач зазначив період з 28.12.2021 по 31.12.2021, однак фактично нарахував за 3 дні, а не за 4 дні, що є правом позивача самостійно визначати періоди та суми заявлених вимог.

У той же час, у відзиві на позовну заяву відповідач зазначав про здійснення оплат за землю у спірні періоди, на підтвердження чого долучив до матеріалів справи платіжні інструкції, податкові декларації з плати за землю.

Із поданих доказів судом установлено, що у спірний у цій справі період відповідач здійснив оплати земельного податку на загальну суму 1 924 044,49 грн.

Отже, враховуючи проведені відповідачем оплати, розмір заборгованості за період 28.12.2021 - 31.12.2025 становить 15 574 352,14 грн (17 498 396,63 грн - 1 924 044,49 грн), внаслідок чого вимоги Київської міської ради щодо стягнення з відповідача безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати є частково обґрунтованими.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погодившись із прийнятим судовим рішенням, 03.07.2026 через підсистему «Електронний суд» Товариство з обмеженою відповідальністю «Арсенал-Центр» звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, відповідно до якої просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 04.06.2026 у справі №910/1046/26 в частині задоволення позовних вимог про стягнення 15 574 352,14 грн, а в іншій частині оскаржуване рішення залишити без змін.

Узагальнені доводи апеляційної скарги відповідача зводяться до такого:

- земельна ділянка з кадастровим номером 8000000000:69:012:0048 була зареєстрована (сформована як об`єкт цивільних прав) тільки 13.11.2024, а не 28.12.2021, як вказує позивач, і це безпосередньо впливає на період, за який можуть стягуватись кошти з відповідача, зокрема, тільки починаючи з 13.11.2024, а не з 28.12.2021, як було вказано в оскаржуваному рішенні суду першої інстанції;

- суд першої інстанції неправомірно застосував нормативно грошову оцінку земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:69:012:0048 в розмірі 100 374250,83 грн, проведену 07.02.2025, за період з 2021 по 2025 роки (проводячи її індексацію в бік зменшення на кожний рік назад), оскільки згідно з законом індексація має застосовуватись в іншому порядку, шляхом множення визначеної вартості на відповідний індекс інфляції у відповідному році що минув, а не навпаки, шляхом зменшення наявної вартості на вказаний індекс в минулих роках. Витяг з технічної документації від 19.02.2025 №НВ-0000350772025, на підставі якого здійснене обрахування орендної плати за 2021- 2025 роки, не містить інформації щодо нормативної грошової оцінки за вказані роки, а містить інформацію щодо визначення НГО станом на 07.02.2025. Жоден нормативно-правовий документ, на який посилається позивач у справі та суд, не дає право на зворотне врахування індексації для визначення НГО за попередні періоди, а тому такі дії є не правомірними;

- суд першої інстанції залишив поза увагою той факт, що відповідач у справі не користується всією земельною ділянкою та більше того на тій земельній ділянці, за площу якої відповідачу були здійснені відповідні нарахування, окрім колій, є ще інша земельна ділянка, яка має свій кадастровий номер, і на площу якої не було зменшено розмір нарахування. Крім того, на думку апелянта, суд першої інстанції неправомірно відмовив у задоволенні клопотання про призначення експертизи у справі.

В апеляційній скарзі відповідачем викладено клопотання про призначення у справі комплексної земельно-технічної експертизи та економічної судової експертизи згідно поданого до суду першої інстанції клопотання.

Узагальнені доводи та заперечення учасників справи

10.08.2026 від позивача через підсистему «Електронний суд» до Північного апеляційного господарського суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги відповідача, залишити рішення суду першої інстанції без змін.

У відзиві позивач зазначив таке:

- державна реєстрація земельної ділянки як об`єкта цивільних прав та державна реєстрація речового права на земельну ділянку це різні юридичні процедури, які не є тотожними, тому, зазначені в апеляційній скарзі твердження відповідача є необґрунтованими та такими, що не відповідають вимогам чинного законодавства, що підтверджено рішенням суду першої інстанції;

- щодо розрахунку суми безпідставно збережених коштів з урахуванням нормативної грошової оцінки земельної ділянки, то матеріали справи містять належний доказ оцінки землі, зокрема, витяг із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок від 04.12.2025 №НВ-9988289632025, згідно з яким нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:69:012:0048 становить - 100 374 250,83 грн. Нормативна грошова оцінка земельної ділянки в розрізі років (2021 - 2024 роки) визначалась відповідно до вимог законодавства, з урахуванням значення коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель у кожному з років, що входять до спірного період;

- щодо заперечень відповідача про те, що набувши право власності на нерухомість останній має право на користування земельною ділянкою, проте не всією сформованою (на формування якої він не має жодного впливу), а тільки тією частиною, яка знаходиться під його нерухомістю, то позивач зазначає, що спір у даній справі стосується вже сформованої земельної ділянки, а відповідач не надав доказів на підтвердження формування за спірною адресою земельної ділянки меншої чи більшої площі для експлуатації та обслуговування нежитлової будівлі, у тому числі й доказів того, що частина спірної земельної ділянки зайнята залізничними коліями. Твердження апелянта про те, що останній не має жодного впливу на формування земельної ділянки є недоречним, оскільки останній не був позбавлений права та можливості звернутися до компетентного органу щодо зміни меж чи площі земельної ділянки для експлуатації та обслуговування нежитлової будівлі;

- судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування. Однак у даному випадку така необхідність відсутня.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги

Згідно з витягом із протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.07.2026 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Арсенал-Центр» на рішення Господарського суду міста Києва від 04.06.2026 у справі №910/1046/26 передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя: Михальська Ю.Б., судді: Тищенко А.І., Мальченко А.О.

Судом установлено, що апеляційна скарга була подана скаржником безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.07.2026 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/1046/26; відкладено вирішення питання щодо подальшого руху апеляційної скарги до надходження матеріалів справи з Господарського суду міста Києва.

23.07.2026 матеріали справи №910/1046/26 надійшли до суду апеляційної інстанції та були передані судді-доповідачу.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.07.2026 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Арсенал-Центр» на рішення Господарського суду міста Києва від 04.06.2026 у справі №910/1046/26 залишено без руху, роз`яснено Товариству з обмеженою відповідальністю «Арсенал-Центр», що протягом 10 (десяти) днів з дня вручення даної ухвали про залишення апеляційної скарги без руху скаржник має право усунути вказані недоліки, надавши суду апеляційної інстанції докази сплати судового збору у розмірі 56 067,66 грн.

30.07.2026 через підсистему «Електронний суд» від Товариства з обмеженою відповідальністю «Арсенал-Центр» надійшла заява про усунення недоліків, до якої долучено платіжну інструкцію №002453 від 28.07.2025 про доплату судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 56 067,66 грн.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 31.07.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Арсенал-Центр» на рішення Господарського суду міста Києва від 04.06.2026 у справі №910/1046/26, апеляційну скаргу призначено до розгляду на 22.09.2026.

У судовому засіданні 22.09.2026 суд, розглянувши заявлене відповідачем у апеляційній скарзі клопотання про призначення судової експертизи, відмовив у його задоволенні з підстав, що будуть наведені у мотивувальній частині постанови.

У судовому засіданні 22.09.2026 суд оголосив вступну та резолютивну частини постанови.

Явка представників учасників справи

У судове засідання 22.09.2026 з`явилися представники позивача та відповідача.

Представник позивача у судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги, просив залишити оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін.

Представники відповідача підтримували доводи апеляційної скарги, просили оскаржуване рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції у даній справі та перевірені судом апеляційної інстанції

Відповідно до договору купівлі-продажу від 21.02.2006 №930 та додаткових договорів до нього від 22.02.2006 та 30.05.2006, Товариству з обмеженою відповідальністю «Арсенал-Центр» на праві власності належить нерухоме майно, а саме: нежилий будинок - корпус №62 (літ. «А» та «Б») загальною площею 4699,5 кв.м, що знаходиться в місті Києві по провулку Чугуївському, 21.

Як вбачається з матеріалів справи, зазначений об`єкт нерухомого майна розташований на земельній ділянці з кадастровим номером 8000000000:69:012:0048.

Згідно з витягом із Державного земельного кадастру про земельну ділянку №НВ-0000350772025 від 19.02.2025 земельна ділянка площею 1,7498 га, кадастровий номер 8000000000:69:012:0048 по пров. Чугуївський, 21 у Солом`янському районі м. Києва зареєстрована 28.12.2021; земельна ділянка належить до земель з видом цільового призначення - 03.10 Для будівництва та обслуговування адміністративних будинків, офісних будівель компаній, які займаються підприємницькою діяльністю, пов`язаною з отриманням прибутку.

Право власності на земельну ділянку за Київською міською радою зареєстровано 13.11.2024, що підтверджується інформаційною довідкою № 461208227 від 22.01.2026.

Згідно з витягом №НВ-9988289632025 із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок від 04.12.2025, нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:69:012:0048 становить 100 374 250,83 грн.

Головним управлінням Державної податкової служби у місті Києві у додатку до листа від 26.01.2026 №1948/5/26-15-04-15-03 наведено інформацію щодо задекларованих, сплачених податкових зобов`язань та заборгованості по земельному податку за період з 01.01.2021 по 22.01.2026 ТОВ «Арсенал-Центр».

Позивач у позові зазначає, що в період із 28.12.2021 до 31.12.2025 ТОВ «Арсенал-Центр» не сплачував орендну плату за користування земельною ділянкою у повному обсязі, використовував вказану земельну ділянку без правовстановлюючих документів на неї, що є підставою для стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати, що за період з 28.12.2021 до 31.12.2025 становить 17 498 396,63 грн на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України.

За розрахунком позивача сума безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за період з 28.12.2021 по 31.12.2025 становить 17 498 396,63 грн та обрахована таким чином:

з 28.12.2021 по 31.12.2021 67 407 939,60*5%/365*3 дні = 27 701,89 грн;

з 01.01.2022 по 31.12.2022 74 148 733,56*5%/365*365 днів = 3 707 436,68 грн;

з 01.01.2023 по 31.12.2023 85 271 043,59*5%/365*365 днів = 4 263 552,18 грн;

з 01.01.2024 по 31.12.2024 89 619 866,81*5%/366*366 днів = 4 480 993,34 грн;

з 01.01.2025 по 31.12.2025 100 374 250,83*5%/365*365 днів = 5 018 712,54 грн,

Із урахуванням викладеного, позивач просить стягнути з відповідача 17 498 396,63 грн безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за користування земельною ділянкою в судовому порядку.

Заперечення відповідача проти позову обґрунтовані таким:

- земельна ділянка з кадастровим номером 8000000000:69:012:0048 була зареєстрована (сформована як об`єкт цивільних прав) тільки 13.11.2024, а не 28.12.2021 як вказує позивач, і це безпосередньо впливає на період, за який можуть стягуватись грошові кошти з відповідача, зокрема, тільки починаючи з 13.11.2024, а не з 28.12.2021;

- позивач застосовує нормативно грошову оцінку земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:69:012:0048 в розмірі 100 374 250,83 грн, проведену 07.02.2025, за період з 2021 по 2025 (проводячи її індексацію в бік зменшення на кожний рік назад.) Проте з такими діями відповідач не погоджується, так як передбачена Законом індексація можлива (і має застосовуватись), але в іншому порядку, шляхом множення визначеної вартості на відповідний індекс інфляції у відповідному році, що минув, а не навпаки, шляхом зменшення наявної вартості на вказаний індекс в минулих роках;

- Витяг з технічної документації від 19.02.2025 №НВ-0000350772025, на підставі якого здійснене обрахування орендної плати за 2021 - 2025 роки, не містить інформації щодо нормативної грошової оцінки за вказані роки, а містить інформацію щодо визначення НГО станом на 07.02.2025. Жоден нормативно-правовий документ, на який посилається позивач у справі, не дає право на зворотне врахування індексації для визначення НГО за попередні періоди, а тому такі дії є не правомірними;

- відповідач використовував земельну ділянку на платній основі, сплачував та сплачує передбачену законодавством плату за землю, до того моменту, як буде оформлений договір оренди, на підтвердження чого до матеріалів справи долучені Декларації з земельного податку та докази його сплати;

- враховуючи, що земельна ділянка з 2021 року не була сформована, не було її кадастрового номеру, і відповідно, не було можливості отримати нормативно-грошову оцінку, відповідач, діючи добросовісно, маючи намір належним чином виконувати свій обов`язок по сплаті плати за землю, звернувся до КП «Київський інститут земельних відносин» та отримав «попередній розрахунок нормативно-грошової оцінки», яку і брав за основу для обчислення земельного податку і проводив її щорічну індексацію згідно Закону;

- відповідач заперечує той факт, що він використовує всю площу земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:69:012:0048. Фактично, відповідач використовує тільки частину вказаної земельної ділянки, яка знаходиться під його будівлею і три метри навколо неї, для її обслуговування. За попередніми підрахунками відповідача він користується тільки 30% від загальної площі 1,7498 га. Інша частина вказаної земельної ділянки зайнята залізничними коліями, які не є у власності відповідача і якими він не користується.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та оцінка аргументів учасників справи

У відповідності до вимог частин 1, 2, 4, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого рішення, дійшов висновку, що апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду підлягає залишенню без змін із таких підстав.

В обґрунтування позовних вимог Рада вказує на те, що у період з 28.12.2021 до 31.12.2025 відповідач безоплатно користувався земельною ділянкою з кадастровим номером 8000000000:69:012:0048 без правовстановлюючих документів на неї, тому, відповідно до положень статей 1212 - 1214 Цивільного кодексу України повинен відшкодувати Київській міській раді всі доходи, які остання могла б одержати від оренди земельної ділянки.

За частиною 2 статті 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, відшкодування завданих збитків.

Верховний Суд, розглядаючи спори у подібних правовідносинах, у своїх постановах неодноразово звертав увагу на те, що предметом регулювання глави 83 Цивільного кодексу України є відносини, що виникають у зв`язку із безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цього Кодексу застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

Правові підстави користування земельною ділянкою комунальної власності за змістом глави 15 Земельного кодексу України реалізується через право постійного користування або право оренди.

Частиною 1 статті 93 і статтею 125 Земельного кодексу України передбачено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права.

Землекористувачі також зобов`язані своєчасно сплачувати орендну плату (пункт «в» частини 1 статті 96 Земельного кодексу України).

Принцип платного використання землі також передбачено статтею 206 Земельного кодексу України, за змістом якої використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

При цьому законодавець розмежовує поняття «земельний податок» та «орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності» залежно від правових підстав передання прав землекористування такими ділянками.

Згідно зі статтями 122 - 124 Земельного кодексу України міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Особи, які отримують земельну ділянку комунальної власності в користування за договором оренди (договором купівлі-продажу права оренди), зобов`язані сплачувати за неї орендну плату - платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди, як це передбачено частиною першою статті 21 Закону України «Про оренду землі».

Власник нерухомого майна має право на користування земельною ділянкою, на якій воно розташоване. Ніхто інший, окрім власника об`єкта нерухомості, не може претендувати на земельну ділянку, оскільки вона зайнята об`єктом нерухомого майна. Аналогічну правову позицію викладено Верховним Судом у постанові від 15.12.2021 у справі № 924/856/20.

Таким чином, положення глави 15, статей 120, 125 Земельного кодексу України, статті 1212 Цивільного кодексу України дають підстави вважати, що до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права на земельну ділянку, на якій розташований цей об`єкт, ураховуючи принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди, особа яка придбала такий об`єкт, стає фактичним користувачем тієї земельної ділянки, на якій такий об`єкт нерухомого майна розташований, а відносини з фактичного користування земельною ділянкою без оформлення прав на цю ділянку (без укладення договору оренди тощо) та недоотримання її власником доходів у виді орендної плати є за своїм змістом кондикційними.

Такий правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц, від 20.11.2018 у справі №922/3412/17, від 13.02.2019 у справі №320/5877/17, у постановах Верховного Суду від 14.01.2019 у справі №912/1188/17, від 21.01.2019 у справі №902/794/17, від 04.02.2019 у справі №922/3409/17, від 12.03.2019 у справі №916/2948/17, від 09.04.2019 у справі №922/652/18, від 21.05.2019 у справі №924/552/18, а також у постановах Верховного Суду України від 30.11.2016 у справі №922/1008/15, від 07.12.2016 у справі №922/1009/15, від 12.04.2017 у справах №22/207/15 та №922/5468/14 та у постанові Верховного Суду від 17.03.2020 у справі №922/2413/19.

Отже, фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг (заощадив) у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути такі кошти власникові земельної ділянки на підставі положень частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України.

Такий самий правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі №629/4628/16-ц та від 20.09.2018 у справі №925/230/17 та у постановах Верховного Суду у подібних правовідносинах, зокрема, у постанові від 05.08.2022 у справі №922/2060/20 Верховний Суд зазначив, що із дня набуття права власності на об`єкт нерухомого майна власник цього майна стає фактичним користувачем земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, а тому саме із цієї дати у власника об`єкта нерухомого майна виникає обов`язок сплати за користування земельною ділянкою, на якій таке майно розташовано. При цьому до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права на земельну ділянку, на якій розташований цей об`єкт, такі кошти є безпідставно збереженими.

Верховний Суд неодноразово викладав правову позицію, згідно з якою для вирішення спору щодо стягнення з власника об`єкта нерухомого майна безпідставно збережених коштів на підставі положень статей 1212 - 1214 Цивільного кодексу України за фактичне користування без належних на те правових підстав земельною ділянкою комунальної власності, на якій цей об`єкт розташований, необхідно, насамперед, з`ясувати: 1) фактичного користувача земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цих ділянок зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування ділянками у відповідний період, або наявність правової підстави для використання земельної ділянки у такого фактичного користувача; 2) площу земельної ділянки; 3) суму, яку мав би отримати власник земельної ділянки за звичайних умов, яка безпосередньо залежить від вартості цієї ділянки (її нормативно-грошової оцінки); 4) період користування земельною ділянкою комунальної власності без належної правової підстави.

Згідно з договором купівлі-продажу від 21.02.2006 №930 та додаткових договорів до нього від 22.02.2006 та 30.05.2006, Товариству з обмеженою відповідальністю «Арсенал-Центр» на праві власності належить нерухоме майно, а саме: нежилий будинок - корпус №62 (літ. «А» та «Б») загальною площею 4699,5 кв.м, що знаходиться в місті Києві по провулку Чугуївському, 21. Вказана обставина визнається обома сторонами.

Земельна ділянка площею 1, 7498 га, кадастровий номер 8000000000:69:012:0048 по пров. Чугуївський, 21 у Солом`янському районі м. Києва зареєстрована 28.12.2021.

Отже, відповідач як власник об`єкта нерухомого майна, зокрема, у період з 28.12.2021 по 31.12.2025, користувався земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розташований, за відсутності оформленого згідно з вимогами чинного законодавства права користування нею, тобто ТОВ «Арсенал-Центр» є фактичним користувачем спірної земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок позивача - власника земельної ділянки зберіг у себе кошти, які мав сплатити за користування нею, тому зобов`язаний повернути ці кошти власникові земельної ділянки на підставі положень частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України.

Стосовно доводів апеляційної скарги відповідача про те, що земельна ділянка з кадастровим номером 8000000000:69:012:0048 була зареєстрована (сформована як об`єкт цивільних прав) тільки 13.11.2024, а не 28.12.2021, а тому грошові кошти з відповідача можуть стягуватись тільки починаючи з 13.11.2024, суд зазначає таке.

Відповідно до частини 1 статті 79 Земельного кодексу України земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Згідно із частинами першої, третьої - четвертої та дев`ятої статті 79-1 Земельного кодексу України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій, сьомій цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок. Земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у справі №922/2060/20 дійшов висновку, що правом власності на спірну земельну ділянку, розташовану в межах відповідного населеного пункту, міськрада наділена в силу закону, зокрема з уведенням 01.01.2002 у дію нового ЗК України. При цьому за змістом пунктів 1, 3, 7, 9 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 06.09.2012 №5245-VI «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності» державну реєстрацію речових прав на земельні ділянки державної та комунальної власності об`єктивно не можна було здійснити раніше, ніж із часу розмежування земель державної та комунальної власності, тобто до 01.01.2013.

Водночас відсутність державної реєстрації речового права на спірну земельну ділянку після 01.01.2013 не впливає на обставини виникнення та наявність права комунальної власності на відповідну земельну ділянку.

Отже, земельна ділянка є сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера та реєстрації її у Державному земельному кадастрі.

Аналогічний правовий висновок викладено, зокрема, у постановах Верховного Суду від 16.06.2021 у справі №922/1646/20, від 04.03.2021 у справі №922/3463/19, від 07.09.2022 у справі №925/1081/20 та від 20.09.2022 у справі № 925/1082/20.

Крім того, Верховний Суд у постанові від 10.10.2022 у справі №922/1336/21, вирішуючи питання щодо наявності підстав для застосування положень статті 1212 Цивільного кодексу України у спорі про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за користування земельною ділянкою за відсутності державної реєстрації речового права на таку сформовану земельну ділянку за органом місцевого самоврядування у відповідності до положень частини дев`ятої статті 79-1 Земельного кодексу України зазначив, що у разі користування сформованою земельною ділянкою комунальної власності, якій присвоєно окремий кадастровий номер, без оформлення договору, власник такої земельної ділянки може захистити своє право на компенсацію йому недоотриманої орендної плати у порядку статті 1212 Цивільного кодексу України безвідносно до (незалежно від) здійснення державної реєстрації речового права на сформовану земельну ділянку за органом місцевого самоврядування у відповідності до положень частини дев`ятої статті 79-1 Земельного кодексу України.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції обґрунтовано відхилив доводи відповідача в цій частині та зазначив, що позивач має право на компенсацію йому недоотриманої від відповідача орендної плати в порядку статті 1212 Цивільного кодексу України, починаючи з 28.12.2021.

Протилежні доводи відповідача ґрунтуються на помилковому ототожненні скаржником понять державної реєстрації земельної ділянки як об`єкта цивільних прав та державної реєстрації речового права на земельну ділянку.

Доводи апеляційної скарги відповідача про те, що набувши право власності на нерухомість відповідач має право на користування земельною ділянкою, проте не всією сформованою (на формування якої він не має жодного впливу), а тільки тією частиною, яка знаходиться під його нерухомістю та відповідно відповідач використовує лише частину земельної ділянки, судом відхиляються з огляду на таке.

Відповідно до витягу з Державного земельного кадастру №НВ-0000350772025 від 19.02.2025 земельній ділянці комунальної форми власності площею 1,7498 га по пров. Чугуївський, 21 у Солом`янському районі м. Києва присвоєно кадастровий номер 8000000000:69:012:0048 та відомості про неї зареєстровано у Державному земельному кадастрі 28.12.2021.

Тобто земельна ділянка, на якій розташований об`єкт нерухомого майна, належний відповідачу, та за користування якою позивач просить стягнути безпідставно збережені кошти у виді орендної плати, сформована з 28.12.2021 (визначено її площу і межі), їй присвоєно кадастровий номер, відомості про неї внесено до Державного земельного кадастру.

Отже, спір у цій справі стосується сформованої земельної ділянки, а тому сумніви щодо її розміру у суду відсутні.

Водночас, відповідач не надав суду належних та допустимих доказів на підтвердження формування за спірною адресою земельної ділянки меншої чи більшої площі для експлуатації та обслуговування належної йому нежитлової будівлі.

Твердження відповідача про те, що останній не має жодного впливу на формування земельної ділянки відхиляються судом, оскільки відповідач не був позбавлений права та можливості звернутися до компетентного органу щодо зміни меж чи площі земельної ділянки для експлуатації та обслуговування нежитлової будівлі.

Скаржник посилається на те, що частина земельної ділянки зайнята залізничними коліями.

Однак суд відхиляє вказані доводи, адже з наданого відповідачем листа АТ «Укрзалізниця» від 23.06.2021 №Ц-2-88/3200-21, не вбачається, що колії знаходяться саме на спірній земельній ділянці, оскільки лист не містить ні адреси земельної ділянки, ні кадастрового номеру. АТ «Укрзалізниця» у листі зазначає, що колії є державною власністю та не задіяні в перевізному процесі. У той же час з акту обстеження спірної земельної ділянки від 22.05.2026 №ДК/93-АО/202 вбачається, в`їзд на земельну ділянку обмежений. Матеріали справи не містять жодних доказів використання земельної ділянки з кадастровим номер 8000000000:69:012:0048 іншими особами.

При цьому Департаментом земельних ресурсів вказано, що ТОВ «Арсенал-Центр» листом від 21.01.2025 №21-01/25 (реєстраційний номер 439014601 від 03.02.2025) подано клопотання до Київської міської ради про надання дозволу на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:69:012:0048 по пров. Чугуївському, 21 площею 1,7498 га для реконструкції, експлуатації та обслуговування виробничих будівель та споруд, тобто щодо всієї площі земельної ділянки, а не щодо її частини, однак в апеляційній скарзі відповідач зайняв протилежну позицію щодо площі земельної ділянки, займаної належним йому нерухомим майном та необхідною для його обслуговування.

У свою чергу матеріали справи не містять доказів того, що на спірній земельній ділянці наявні інші будівлі, крім будівель відповідача.

Отже, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що розмір земельної ділянки, якою користується відповідач, доведений, обґрунтований і підтверджений достатніми доказами.

Подібна правова позиція наведена у постановах Верхового Суду від 10.10.2022 у справі №922/1336/21, від 03.03.2026 у справі №910/4227/25.

Щодо розміру безпідставно збережених коштів, то суд установив таке.

Відповідно до п. 284.1 статті 284 Податкового кодексу України Верховна Рада Автономної Республіки Крим та органи місцевого самоврядування встановлюють ставки плати за землю та пільги щодо земельного податку, що сплачується на відповідній території.

Відповідно до пунктів 289.1. статті 289 Податкового кодексу України для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок, у тому числі право на які фізичні особи мають як власники земельних часток (паїв), з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до законодавства.

Отже, нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності.

Відповідно до статті 20 Закону України «Про оцінку земель» за результатами бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок складається технічна документація, а за результатами проведення експертної грошової оцінки земельних ділянок складається звіт. Дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель.

Згідно з положеннями частини третьої статті 23 цього Закону витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається органами, що здійснюють ведення Державного земельного кадастру.

Таким чином, результатом нормативної грошової оцінки конкретної земельної ділянки є технічна документація на неї, а надання витягу з технічної документації є послугою компетентного органу, який веде відповідний облік згідно з Порядком ведення Державного земельного кадастру, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 № 1051.

Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки - це роздруковані за допомогою програмного забезпечення актуальні дані про земельну ділянку, які є у Державному земельному кадастрі та технічній документації з нормативної грошової оцінки земель станом на певну дату. Витяг з нормативної грошової оцінки земельної ділянки може бути доказом проведення такої оцінки та визначати дані про таку оцінку як на момент його видачі, так за попередній період за умови, що нормативно-грошова оцінка земельної ділянки була сталою та не зазнала змін у цей період.

Отже, технічна документація на конкретну земельну ділянку, яка виготовляється на замовлення землекористувача (власника), відповідно до статті 20 Закону України «Про оцінку земель», є джерелом інформації про нормативну грошову оцінку певної земельної ділянки.

При цьому власник (землекористувач) може використати технічну документацію на обґрунтування нормативної грошової оцінки, надавши суду її оригінал або належно засвідчену копію. Відтак технічна документація, виготовлена на конкретну земельну ділянку уповноваженим органом, може бути належним доказом на обґрунтування нормативної грошової оцінки земельної ділянки, яка набула статусу об`єкта цивільних прав.

Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 27.07.2023 у справі №918/779/22, витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки є належним та допустимим доказом, що підтверджує дані про нормативну грошову оцінку (вартість земельної ділянки), а інформація (дані), визначена у цьому витязі, є обов`язковою під час проведення розрахунку (визначення) орендної плати, суми, яку мав отримати власник земельної ділянки за звичайних умов.

У постанові від 23.05.2018 у справі №629/4628/16-ц Велика Палата Верховного Суду виснувала, що обов`язковими для визначення орендної плати є відомості у витягах з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельних ділянок, про що також наголошено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 у справі №320/5877/17 (пункт 71).

Правова позиція, що належним доказом розміру нормативної грошової оцінки земельної ділянки може бути витяг, довідка або технічна документація з нормативної грошової оцінки, викладена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 09.11.2021 у справі №905/1680/20.

Так, позивачем до матеріалів справи надано Витяг №НВ-9988289632025 із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок від 04.12.2025, відповідно до якого нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:69:012:0048 становить 100 374 250,83 грн.

При цьому, як зазначила Велика Палата Верховного Суду у пункті 7.19. постанови від 09.11.2021 у справі №905/1680/20, витяг з нормативної грошової оцінки земельної ділянки може бути доказом проведення такої оцінки та визначати дані про таку оцінку як на момент його видачі, так за попередній період за умови, що нормативно-грошова оцінка земельної ділянки була сталою та не зазнала змін у цей період.

Вказана правова позиція у справі №905/1680/20 була застосована Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду у постанові від 05.08.2026 у справі №922/3056/25.

Так, суди першої та апеляційної інстанцій у рішеннях у справі №922/3056/25 зазначили, що витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, сформований у 2025 році, відображає показники оцінки станом на дату його видачі та не може автоматично підтверджувати розмір нормативної грошової оцінки у попередні роки без встановлення незмінності відповідних розрахункових параметрів.

Однак, Верховний Суд, передаючи справу №922/3056/25 на новий розгляд, зазначив, що суди обох інстанцій не врахували висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 09.11.2021 у справі №905/1680/20, не дослідили на підставі наданих учасниками справі доказів про те, чи була нормативно-грошова оцінка земельної ділянки сталою стосовно наданого позивачем витягу, сформованого у 2025 році, та чи не зазнала вона змін у період, за який позивач просить стягнути безпідставно збережені кошти відповідачем.

Колегія суддів зазначає, що відповідачем не доведено, що нормативно-грошова оцінка спірної земельної ділянки у 2021-2024 роках відрізнялася, зокрема була меншою, ніж 100 374 250,83 грн.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що Витяг від 04.12.2025 №НВ-9988289632025 із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельної ділянки може бути використаний при проведенні розрахунку безпідставно збережених коштів зі сплати орендної плати за період з 28.12.2021 до 31.12.2025 як належний та допустимий доказ та відповідно вважає безпідставними доводи апелянта про неправильний алгоритм проведення розрахунків.

Відповідно до п. 289.2 ст. 289 Податкового кодексу України центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, за індексом споживчих цін за попередній рік щороку розраховує величину коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель (Кі), на який індексується нормативна грошова оцінка земель і земельних ділянок, у тому числі право на які фізичні особи мають як власники земельних часток (паїв), на 1 січня поточного року, що визначається за формулою: Кi = І:100, де І - індекс споживчих цін за попередній рік.

Коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель міститься на офіційному сайті Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру, де вказано, що коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель у розрізі років становить: 2021 рік - 1,0 (для сільськогосподарських угідь (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги) та 1,1 (для земель несільськогосподарського призначення); 2022 рік - 1,0 (для сільськогосподарських угідь (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги) та 1,15 (для земель і земельних ділянок (крім сільськогосподарських угідь), 2023 рік - 1,051 (зазначений коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель застосовується для всіх категорій земель і видів земельних угідь), 2024 рік - 1,12 (зазначений коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель застосовується для всіх категорій земель і видів земельних угідь).

Враховуючи викладене, нормативна грошова оцінка земельної ділянки за 2021- 2025 роки з урахуванням вищезазначених положень законодавства становила: за 2025 рік - 100 374 250,83 грн; за 2024 рік - 89 619 866,81 грн (100 374 250,83/1,12), за 2023 рік - 85 271 043,59 грн (89 619 866,81/1,051), за 2022 рік - 74 148 733,56 грн (85 271 043,59/1,15), за 2021 рік - 67 407 939,60 грн (74 148 733,56/1,1).

При цьому суд враховує, що Верховний Суд у постановах від 07.04.2026 у справі №910/809/25, від 29.04.2026 у справі №910/4800/25 підтримав застосований судами попередніх інстанцій аналогічний підхід до визначення нормативної грошової оцінки земельних ділянок за попередні роки.

Із урахуванням наведеного, позивач належним чином обґрунтував розміри нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а заперечення скаржника у цій частині колегія суддів вважає необґрунтованими.

Земельна ділянка з кадастровим номером 8000000000:88:196:0108 належить до земель з видом цільового призначення - 03.10 Для будівництва та обслуговування адміністративних будинків, офісних будівель компаній, які займаються підприємницькою діяльністю, пов`язаною з отриманням прибутку.

Судом встановлено, що ставка орендної плати визначалася позивачем у такому порядку: за період 28.12.2021-31.12.2021 відповідно до Додатка 11 до рішення Київської міської ради «Про бюджет міста Києва на 2021 рік» від 24.12.2020 № 24/24; за період 01.01.2022-31.12.2022 відповідно до Додатка 11 до рішення Київської міської ради «Про бюджет міста Києва на 2022 рік» від 09.12.2021 № 3704/3745; за період 01.01.2023 - 31.12.2023 - відповідно до Додатка 11 до рішення Київської міської ради «Про бюджет міста Києва на 2023 рік» від 08.12.2022 № 5828/5869; за період 01.01.2024-31.12.2024 - відповідно до Додатка 11 до рішення Київської міської ради «Про бюджет міста Києва на 2024 рік» від 14.12.2023 № 7531/7572; за період 01.01.2025 - 31.12.2025 - відповідно до Додатка 11 до рішення Київської міської ради «Про бюджет міста Києва на 2025 рік» від 05.12.2024 №426/10234, де визначені розміри орендної плати за земельні ділянки комунальної власності територіальної громади міста Києва (у відсотках від нормативної грошової оцінки) Так, до земель з видом цільового призначення - 03.10 Для будівництва та обслуговування адміністративних будинків, офісних будівель компаній, які займаються підприємницькою діяльністю, пов`язаною з отриманням прибутку застосовується ставка орендної плати - 5%.

Позивач здійснює розрахунок безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за користування земельною ділянкою площею 1,7498 га з кадастровим номером 8000000000:69:012:0048 таким чином:

з 28.12.2021 по 31.12.2021 67 407 939,60*5%/365*3 дні = 27 701,89 грн;

з 01.01.2022 по 31.12.2022 74 148 733,56*5%/365*365 днів = 3 707 436,68 грн;

з 01.01.2023 по 31.12.2023 85 271 043,59*5%/365*365 днів = 4 263 552,18 грн;

з 01.01.2024 по 31.12.2024 89 619 866,81*5%/366*366 днів = 4 480 993,34 грн;

з 01.01.2025 по 31.12.2025 100 374 250,83*5%/365*365 днів = 5 018 712,54 грн.

Усього за період з 28.12.2021 по 31.12.2025 розмір оплати, яку мав здійснити відповідач, становить 17 498 396,63 грн.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок розміру оплати, яку мав здійснити відповідач за період з 28.12.2021 по 31.12.2025, суд доходить висновку про його арифметичну правильність.

У той же час, у відзиві на позовну заяву відповідач зазначив про здійснення оплат за землю у спірні періоди, на підтвердження чого долучив до матеріалів справи платіжні інструкції, податкові декларації з плати за землю.

Місцевий господарський суд, ухвалюючи рішення, врахував здійснену відповідачем сплату земельного податку на загальну суму 1 924 044,49 грн та встановив, що розмір заборгованості за період 28.12.2021 - 31.12.2025 становить 15 574 352,14 грн (17 498 396,63 грн - 1 924 044,49 грн). Рішення суду в частині зменшення заявленої до стягнення суми безпідставно збережених коштів на суму здійсненої оплати земельного податку сторонами не оскаржується.

Враховуючи встановлені вище обставини, приписи статей 74, 76, 77-79, 86 Господарського процесуального кодексу України, оскільки на спірній земельній ділянці площею 1,7498 га по пров. Чугуївський, 21 у Солом`янському районі м. Києва, кадастровий номер 8000000000:69:012:0048 знаходиться належне відповідачу на праві власності нерухоме майно: нежилий будинок - корпус №62 (літ. «А» та «Б») загальною площею 4699,5 кв.м, та ТОВ «Арсенал-Центр» у період з 28.12.2021 по 31.12.025 користувався вказаною земельною ділянкою без достатніх на те правових підстав, що скаржником в апеляційній скарзі не спростовано, колегія суддів доходить висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення з відповідача безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати в сумі 15 574 352,14 грн.

Щодо посилань скаржника на неправомірну відмову суду першої інстанції у задоволенні його клопотання про призначення у справі комплексної судової земельно-технічної та економічної експертизи, то суд такі доводи відхиляє, оскільки судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, з огляду на наявні у матеріалах справи докази у їх сукупності, суд дійшов висновку, що для вирішення даного спору, всебічного та об`єктивного розгляду справи та з`ясування обставин, що входять до предмета доказування у даній справі необхідність у спеціальних знаннях відсутня, наявні у справі докази не є взаємно суперечливими. Зазначене стало підставою для відмови у задоволенні заявленого скаржником в апеляційній скарзі клопотання про призначення у справі судової експертизи.

Аналогічної позиції про відсутність підстав для призначення експертизи за подібних правовідносин дотримується Верховний Суд у постанові від 07.04.2026 у справі №910/809/25.

Отже, судом апеляційної інстанції не встановлено порушень судом першої інстанції норм процесуального права під час вирішення даного спору.

Таким чином, вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов`язків сторін, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах.

Викладені в апеляційній скарзі аргументи не можуть бути підставами для скасування рішення місцевого господарського суду, оскільки вони зводяться виключно до переоцінки доказів, яким суд першої інстанції надав належну оцінку, та не спростовують правомірних висновків суду першої інстанції про наявність підстав для часткового задоволення позову, що в сукупності виключає можливість задоволення апеляційної скарги відповідача.

При цьому судом враховано, що Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення ЄСПЛ у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, пункт 29; рішення ЄСПЛ у справі «Серявін проти України» від 10 лютого 2010 року, пункт 58).

З огляду на це усі інші доводи скаржника, окрім викладених у мотивувальній частині постанови, суд визнає такими, що не мають суттєвого впливу на прийняття рішення у даній справі та не спростовують правильних висновків суду першої інстанції про часткове задоволення позову.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості, що скаржником зроблено не було.

Доводи апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Арсенал-Центр» не приймаються колегією суддів до уваги, оскільки не спростовують висновків суду першої інстанції про часткове задоволення позову в даній справі.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає рішення суду у даній справі обґрунтованим, прийнятим з додержанням норм матеріального та процесуального права та таким, що відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи, підстав для його скасування чи зміни не вбачається. Апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Арсенал-Центр» є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

Порушень норм процесуального права, які могли бути підставою для скасування або зміни оскарженого рішення у відповідності до норм статті 277 Господарського процесуального кодексу України, судом апеляційної інстанції не виявлено.

Судовий збір за подання зазначеної апеляційної скарги згідно зі статтею 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на скаржника.

Керуючись статтями 129, 269, 270, 273, пунктом 1 частини 1 статті 275, статтями 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Арсенал-Центр» на рішення Господарського суду міста Києва від 04.06.2026 у справі №910/1046/26 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду міста Києва від 04.06.2026 у справі №910/1046/26 залишити без змін.

Судовий збір за подання апеляційної скарги покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю «Арсенал-Центр».

Матеріали справи №910/1046/26 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у порядку та випадках, передбачених статтями 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено та підписано 28.09.2026.

Головуючий суддя Ю.Б. Михальська

Судді А.О. Мальченко

А.І. Тищенко