Постанова від 14 вересня 2026 р. у справі №910/3821/26 — Північний апеляційний господарський суд

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" вересня 2026 р. Справа № 910/3821/26

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Руденко М.А.

суддів: Сітайло Л.Г.

Пономаренка Є.Ю.

при секретарі Реуцькій Т.О.

за участю представників сторін:

від позивача: Кухтик В.М., дов. № 1-4580 від 27.11.2025;

від відповідача: Прокопенко К.С., виписка з ЄДР від 23.01.2026,

розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Надра-Геоінвест" на рішення господарського суду міста Києва від 26.05.2026 у справі № 910/3821/26 (суддя - Курдельчук І.Д.)

за позовом акціонерного товариства "Укртрансгаз"

до товариства з обмеженою відповідальністю "Надра-Геоінвест"

про стягнення 4 801 885,80 грн,-

В С Т А Н О В И В:

Акціонерне товариство (далі - АТ) "Укртрансгаз" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) "Надра-Геоінвест" про стягнення 4 801 885,80 грн, з яких: 788 000,34 грн 3 % річних та 4 013 885,46 грн інфляційних втрат.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у справі № 910/6916/25 встановлено неналежне виконання відповідачем своїх обов`язків щодо повної оплати вартості послуг розподілу потужності у квітні 2017 року за договором № 1601000416 від 15.01.2016 (далі - договір) у розмірі 3 071 880,00 грн. Разом з цим відповідачем допущено прострочення виконання грошового зобов`язання та здійснено оплату вказаної суми заборгованості лише 21.10.2025, тож позивач просив стягнути з відповідача 788 000,34 грн 3 % річних та 4 013 885,46 грн інфляційних втрат, які нараховані з квітня 2017 року по жовтень 2025 року (далі - спірний період).

Рішенням господарського суду міста Києва від 26.05.2026 у справі № 910/3821/26 позов задоволено. Стягнуто з ТОВ "Надра-Геоінвест" на користь АТ "Укртрансгаз" 788 000,34 грн 3 % річних, 4 013 885, 46 грн інфляційних втрат та 57 622,63 грн судового збору.

Ухвалюючи рішення суд першої інстанції дійшов висновку про те, що обставина порушення відповідачем зобов`язання з оплати вартості послуг розподілу потужності у квітні 2017 року за договором № 1601000416 від 15.01.2016 у розмірі 3 071 880,00 грн встановлена у справі № 910/6916/25, при цьому відповідач сплатив таку суму боргу лише 21.10.2025, тож відповідачем було допущено прострочення виконання грошового зобов`язання у спірний період і заявлені позивачем 788 000,34 грн 3 % річних та 4 013 885,46 грн інфляційних втрат є правомірними. Судом також встановлено, що позивачем при поданні даного позову строк позовної давності не був пропущений.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням ТОВ "Надра-Геоінвест" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове рішення, яким позовну заяву залишити без задоволення.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначав, що пред`явлення позову про стягнення основної суми боргу з восьмирічною затримкою є проявом недобросовісної поведінки позивача. Скориставшись особливим правовим режимом строків позовної давності, позивач трансформував інструмент захисту права у засіб несправедливого збагачення, а отже нарахування інфляційних втрат та 3 % річних за такий тривалий період, що став наслідком виключно бездіяльності самого позивача, порушує баланс інтересів сторін та нівелює функцію цивільної відповідальності, перетворюючи її на інструмент маніпуляції. Таким чином, на думку скаржника, суд першої інстанції безпідставно задовольнив позовні вимоги, без встановлення об`єктивних обставин, які б заважали позивачу реалізувати право на судовий захист значно раніше. За твердженням відповідача до моменту отримання позовної заяви у справі № 910/6916/25 він фактично не був і не міг бути обізнаний про наявність будь-якої заборгованості за квітень 2017 року, тож позивач свідомо допустив ситуацію правової невизначеності на 8 років намагаючись покласти на відповідача відповідальність за власну бездіяльність. За твердженням скаржника період прострочення для застосування ст. 625 Цивільного кодексу (далі - ЦК) України має обчислюватись не з квітня 2017 року, а з моменту коли сума боргу стала визначеною та безспірною, тобто з моменту набрання законної сили рішенням суду у справі № 910/6916/25, а саме: 16.10.2025, оскільки покладення на відповідача тягаря інфляційних втрат та 3 % річних за весь попередній період призведе до безпідставного збагачення кредитора. Добросовісність відповідача додатково підтверджується тим, що повна оплата вартості послуг за квітень 2017 року була проведена - 20.10.2025, тобто на четвертий день після набрання рішенням суду законної сили. Апелянт також вказував, що п. 11.5 договору передбачалось здійснення щоквартальної звірки розрахунків та згідно підписаних сторонами актів звірки розрахунків за 2017, 2018, 2019, 2024 за відповідачем була відсутня заборгованість перед позивачем. При цьому поведінка позивача вказувала на те, що він погоджується з тим, що послуга у квітні 2017 року не надавалась та, відповідно, зобов`язань з її оплати у відповідача не виникло, проте судом першої інстанції не надано оцінки поведінки позивача у період з 2017 по 2025 роки. На переконання відповідача право на стягнення 3 % річних та інфляційних втрат за триваюче правопорушення рахується ретроспективно - виключно в межах трьох років назад від дати пред`явлення того позову, яким такі санкції заявлені, а оскільки АТ "Укртрансгаз" звернулось з позовом про стягнення 3 % річних та інфляційних втрат лише у 2026 році, то його право на судовий захист імперативно обмежене виключно трирічним строком, що передував цій даті.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.06.2026 у справі № 910/3821/26, у складі колегії суддів: Руденко М.А. (головуючий), Пономаренко Є.Ю., Барсук М.А., відкрито апеляційне провадження та призначено розгляд справи на 15.09.2026.

07.07.2026 до апеляційного суду надійшов відзив позивача на апеляційну скаргу, в якому представник зазначав, що грошове зобов`язання у відповідача виникло на підставі договору за отримання послуг у квітні 2017 року, а не на підставі судового рішення, яким підтверджено наявність порушеного відповідачем зобов`язання за договором, а отже право на стягнення інфляційних втрат і 3 % річних у позивача виникло у квітні 2017 року з моменту прострочення оплати за надані послуги, а не на підставі рішення господарського суду міста Києва від 07.08.2025 у справі № 910/6916/25. Позивач також зазначав, що не пропустив строк позовної давності, а щодо відсутності обмежень на нарахування 3 % річних та інфляційних втрат останніми трьома роками, які передували подачі даного позову, посилався на висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2025 у справі № 903/602/24.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 14.09.2026, у складі колегії суддів: Руденко М.А. (головуючий), Сітайло Л.Г., Пономаренко Є.Ю., прийнято апеляційну скаргу до провадження у визначеному складі суддів.

У судовому засіданні, що відбулось 15.09.2026, відповідач просив скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове рішення, яким позовну заяву залишити без задоволення. Позивач вказував на законність прийнятого судом першої інстанції рішення та необґрунтованість доводів апеляційної скарги.

Відповідно до положень п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом. Також відповідно до рішень Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), що набули статусу остаточного, зокрема, "Іззетов проти України", "Пискал проти України", "Майстер проти України", "Субот проти України", "Крюков проти України", "Крат проти України", "Сокор проти України", "Кобченко проти України", "Шульга проти України", "Лагун проти України", "Буряк проти України", "ТОВ "ФПК "ГРОСС" проти України", "Гержик проти України" суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

З урахуванням практики ЄСПЛ критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02.09.2010, "Смірнова проти України" від 08.11.2005, "Матіка проти Румунії" від 02.11.2006, "Літоселітіс проти Греції" від 05.02.2004 та інші.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, долучені до матеріалів справи, виходячи з вимог чинного законодавства, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.ч. 1, 4 ст. 269 Господарського процесуального кодексу (далі - ГПК) України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Рішенням господарського суду міста Києва від 07.08.2025 у справі № 910/6916/25 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/129575547; а.с. 5-14 том 1), яке залишено без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 16.10.2025 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/131065537; а.с. 15-23 том 1), за позовом АТ "Укртрансгаз" до ТОВ "Надра-Геоінвест" про стягнення грошових коштів, позов задоволено та стягнуто з ТОВ "Надра-Геоінвест" на користь АТ "Укртрансгаз" 3 071 880,00 грн основного боргу та 36 862,56 грн судового збору.

Зі змісту вказаного рішення вбачається, що 15.01.2016 між АТ "Укртрансгаз" та ТОВ "Надра-Геоінвест" було укладено договір № 1601000416 транспортування природного газу, відповідно до п. 2.1 якого оператор надає замовнику послуги транспортування природного газу на умовах, визначених у цьому договорі, а замовник сплачує оператору встановлену в цьому договорі вартість таких послуг. 28.03.2017 Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП) НКРЕКП прийнято постанову № 348, якою установлено публічному акціонерному товариству (далі - ПАТ) "Укртрансгаз" тарифи на послуги транспортування природного газу для споживачів України для точок входу до газотранспортної системи та точок виходу з газотранспортної системи згідно з додатком. Відповідно до звіту про власний видобуток, транспортування та передачу природного газу відповідача № 1 від 04.05.2017 та відповідно до акту приймання-передачі природного газу за квітень 2017 року від 03.05.2017 позивач у квітні 2017 року прийняв на точці входу в газотранспортну систему від відповідача 8 725 569 тис.куб.м видобутого природного газу. 20.04.2017 АТ "Укртрансгаз" склав рахунок № 04-17-1601000416/Р/1 вартості 3 071 880,00 грн (287 500 тис.куб.м х 30 (кількість днів) х 296,80 грн (тариф без ПДВ) х 1,2 (ПДВ). АТ "Укртрансгаз" звернулось до ТОВ "Надра-Геоінвест" із листом № 5190/12 від 20.04.2017, в якому пропонувало останньому здійснити оплату потужності відповідно до умов договору. Угодою від 18.07.2019 договір № 1601000416 транспортування природного газу від 15.01.2016 було розірвано з 01.03.2019. Також в цій угоді зазначено, що з 01.03.2019 зобов`язання сторін, що виникають із договору, припиняються, окрім фінансових зобов`язань, що виникли в період дії договору і сторони не вважають себе пов`язаними будь-якими правами та обов`язками в цій частині. У зв`язку з несплатою відповідачем вартості послуг розподілу потужності за договором № 1601000416 транспортування природного газу від 15.01.2016 за квітень 2017 року, АТ "Укртрансгаз" звернулося до суду з позовом про стягнення з ТОВ "Надра-Геоінвест" 3 071 880,00 грн. Суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку про те, що зобов`язання відповідача по оплаті послуг розподілу потужності за договором № 1601000416 транспортування природного газу від 15.01.2016 за квітень 2017 року в розмірі 3 071 880,00 грн не виконано, тоді як строк виконання даного зобов`язання є таким, що настав.

Оскільки відповідачем здійснено оплату вказаної суми заборгованості лише 21.10.2025 (а.с. 24 том 1), то позивач просив стягнути з відповідача 788 000,34 грн 3 % річних та 4 013 885,46 грн інфляційних втрат за період прострочення виконання грошового зобов`язання з квітня 2017 року по жовтень 2025 року.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції дійшов висновку про те, що обставина порушення відповідачем зобов`язання з оплати вартості послуг розподілу потужності у квітні 2017 року за договором № 1601000416 від 15.01.2016 у розмірі 3 071 880,00 грн встановлена у справі № 910/6916/25, при цьому відповідач сплатив таку суму боргу лише 21.10.2025, тож відповідачем було допущено прострочення виконання грошового зобов`язання у спірний період і заявлені позивачем 788 000,34 грн 3 % річних та 4 013 885,46 грн інфляційних втрат є правомірними. Судом також встановлено, що позивачем при поданні даного позову строк позовної давності не був пропущений.

Колегія суддів зазначає, що предметом апеляційного перегляду є рішення суду першої інстанції, ухвалене за наслідком розгляду позовних вимог щодо стягнення з відповідача інфляційних втрат та 3 % річних нарахованих на заборгованість, яка виникла у квітні 2017 року, що встановлено судовими рішеннями у справі № 910/6916/25, за період прострочення виконання грошового зобов`язання з квітня 2017 року по жовтень 2025 року.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України).

Частиною 1 ст. 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Колегія суддів зазначає, що обставини виконання сторонами зобов`язань за договором № 1601000416 транспортування природного газу від 15.01.2016 були предметом судового розгляду в межах справи № 910/6916/25, зокрема, і обставина порушення відповідачем зобов`язання з оплати вартості послуг розподілу потужності за квітень 2017 року.

Відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

За твердженнями позивача, що не заперечується відповідачем, на виконання рішення суду у справі № 910/6916/25 останній 21.10.2025 сплатив суму боргу у розмірі 3 071 880,00 грн (а.с. 24 том 1).

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події (ч. 1 ст. 530 ЦК України).

Згідно з ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи наведене, відповідачем допущено прострочення виконання грошового зобов`язання, а отже вимоги про стягнення інфляційних втрат та 3 % річних є такими, що заявлені позивачем правомірно. Водночас обґрунтованість і арифметичну правильність здійснених позивачем нарахувань у розмірі 788 000,34 грн 3 % річних та 4 013 885,46 грн інфляційних втрат за спірний період відповідачем не було спростовано під час розгляду справи судом першої інстанції.

Стосовно доводів апелянта щодо: поведінки позивача у період з 2017 по 2025 роки; необізнаності відповідача щодо заборгованості (згідно актів звірки розрахунків за 2017, 2018, 2019, 2024 за відповідачем була відсутня заборгованість перед позивачем); необхідності нарахування 3 % річних та інфляційних втрат з моменту набрання законної сили рішенням суду у справі № 910/6916/25 (з 16.10.2025) або в межах трьох років від дати пред`явлення цього позову, слід зазначити наступне.

Так, обставини порушення відповідачем зобов`язання з оплати вартості послуг розподілу потужності за квітень 2017 року за договором № 1601000416 транспортування природного газу від 15.01.2016 встановлені у справі № 910/6916/25 та не підлягають повторній оцінці в межах даного судового розгляду.

Верховний Суд неодноразово приходив до висновку, що преюдиційність - це обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі, для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки вони вже встановлені у рішенні суду і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив у законну силу. Суть преюдиції полягає у неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами (постанови Верховного Суду від 30.04.2024 у справі № 918/775/23, від 16.04.2024 у справі № 921/186/23, від 30.01.2024 у справі № 916/542/18).

Правило про преюдицію спрямоване не лише на заборону перегляду фактів і правовідносин, які встановлені в судовому акті, що вступив у законну силу. Воно також сприяє додержанню процесуальної економії в новому процесі. У випадку преюдиціального встановлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження та оцінку. Усі ці дії вже здійснювалися у попередньому процесі, і їхнє повторення було б не лише недоцільним, але й неприпустимим з точки зору процесуальної економії (постанови Верховного Суду від 05.09.2023 у справі № 910/8641/21, від 16.05.2023 у справі № 910/17367/20).

Разом з цим грошове зобов`язання щодо оплати відповідачем заборгованості за квітнень 2017 виникло на підставі договору, а не, як помилково вказував скаржник, - на підставі рішення суду.

Колегія суддів зазначає, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки становлять спосіб захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми. Чинне законодавство не пов`язує припинення зобов`язання із наявністю судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судових рішень про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов`язань боржника та не позбавляє кредитора права отримати передбачені ч. 2 ст. 625 ЦК України суми. Вирішення судом спору про стягнення грошових коштів за договором не змінює природи зобов`язання та підстав виникнення відповідного боргу (аналогічна правова позиція висловлена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04.06.2019 у справі № 916/190/18 та від 19.06.2019 у справі № 703/2718/16-ц).

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 08.11.2019 у справі № 127/15672/16-ц зазначила, що невиконання боржником грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, тому право на позов про стягнення коштів на підставі ст. 625 ЦК України виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення і обмежується останніми трьома роками, які передували подачі такого позову. Подібний за змістом висновок викладено також у постанові Верховного Суду від 23.02.2023 у справі № 911/3025/21.

В подальшому правова позиція, з урахуванням вимог діючого законодавства, змінилась та Велика Палата Верховного Суду в постанові від 02.07.2025 у справі № 903/602/24 зазначила, що право позивача на звернення до суду з позовом про стягнення інфляційних втрат і 3 % річних мало б обмежуватися останніми трьома роками, які передували поданню такого позову. Установлення часових меж судового захисту порушеного права забезпечує правову стабільність та сприяє усуненню правової невизначеності. Позовна давність спонукає учасників правовідносин до вчинення дій, спрямованих на захист порушених прав, у чітко визначені строки, які мають бути розумними. За загальним правилом позовна давність триває безперервно з моменту усвідомлення учасником правовідносин порушення його права і до спливу цього строку звернення до суду. Законодавство може визначати певні обставини, які впливають на перебіг позовної давності і змінюють порядок її обчислення. До таких обставин належать зупинення перебігу позовної давності та її переривання, що передбачено ст.ст. 263, 264 ЦК України. Водночас під час дії карантину та воєнного стану законодавець застосував нову конструкцію, якою тимчасово доповнив перелік обставин, які впливають на перебіг позовної давності, а саме продовження позовної давності. Під час дії карантину позовна давність була продовжена з 02.04.2020 до 30.06.2023. В умовах дії воєнного стану строк звернення до суду (позовна давність) було продовжено на строк його дії до 29.01.2024 року, а з 30.01.2024 перебіг такого строку зупинився. З огляду на викладене Велика Палата Верховного Суду в зазначеній постанові у справі № 903/602/24 дійшла висновку про те, що в разі якщо позовна давність не спливла станом на 02.04.2020, то цей строк звернення до суду спочатку було продовжено (до 30.06.2023 - на строк дії карантину, а надалі до 29.01.2024 - на строк дії воєнного стану), а з 30.01.2024 перебіг строку звернення до суду зупинився на строк дії воєнного стану. Оскільки в цій справі № 903/602/24 станом на 02.04.2020 позовна давність щодо визнаних судами обґрунтованими позовних вимог про стягнення інфляційних втрат та 3 % річних не спливла, то перебіг цього строку є зупиненим і дотепер (внаслідок продовження на строк дії карантину та воєнного стану й подальшого зупинення його перебігу на строк дії воєнного стану), за таких обставин звернення до суду з позовними вимогами про стягнення інфляційних втрат та 3 % річних, нарахованих за період з 02.04.2017 по 01.04.2024, тобто без обмеження останніми трьома роками, що передували подачі позову, є обґрунтованим.

Згідно зі ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки відповідно ст. 257 ЦК України.

За загальним правилом ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

У п. 3 ч. 1 ст. 263 ЦК України визначено, що перебіг позовної давності зупиняється у разі зупинення дії закону або іншого нормативно-правового акта, який регулює відповідні відносини.

Перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку. Позовна давність переривається у разі пред`явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується (ч.ч. 1, 2, 3 ст. 264 ЦК України).

Так, позивач заявив до стягнення та здійснив нарахування на заборгованість за квітень 2017 року 3 % річних та інфляційних втрат за період з квітня 2017 по жовтень 2025, тоді як звернувся з даним позовом 03.04.2026 (а.с. 1 том 1).

Суд першої інстанції вірно відзначив, що нормативно-правовий акт, який регулював взаємовідносини сторін щодо розрахунку розміру зобов`язання відповідача за договором, а саме тариф на послуги розподілу потужності для точок входу набув чинності 01.04.2017 відповідно до постанови НКРЕКП № 348 від 28.03.2017 "Про встановлення тарифів на послуги транспортування природного газу для споживачів України для точок входу і виходу для ПАТ "Укртрансгаз".

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.04.2017 у справі № 826/5621/17 в забезпечення позову було зупинено дію постанови НКРЕКП № 348 від 28.03.2017 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/66219202).

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 09.06.2020 у справі № 826/5621/17 скасовано заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.04.2017 в справі № 826/5621/17 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/89851843).

Отже, під час зупинення дії постанови НКРЕКП № 348 від 28.03.2017 перебіг строку позовної давності був зупинений.

Крім того, як вже зазначалось, якщо позовна давність не спливла станом на 02.04.2020, то цей строк звернення до суду спочатку було продовжено (до 30.06.2023 - на строк дії карантину, а надалі до 29.01.2024 - на строк дії воєнного стану), а з 30.01.2024 перебіг строку звернення до суду зупинився на строк дії воєнного стану.

Указами Президента України продовжувався строк дії воєнного стану в Україні.

Законом України № 3450-ІХ від 08.11.2023 п. 19 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України викладений в редакції, згідно з якою в період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" № 64/2022 від 24.02.2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" № 2102-IX від 24.02.2022, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану, - був виключений на підставі Закону України № 4434-ІХ від 14.05.2025, який набрав чинності 04.09.2025.

Враховуючи наведене, перебіг позовної давності за позовними вимогами позивача почався з квітня 2017 року та був зупинений в цьому ж місяці, у зв`язку із зупиненням дії постанови НКРЕКП № 348 від 28.03.2017, а після скасування у червні 2020 року зупинення дії постанови НКРЕКП № 348 від 28.03.2017 перебіг позовної давності поновився, однак відповідно до обставин карантину та воєнного стану був продовжений, при цьому продовження позовної давності змінилось на зупинення, а вже з вересня 2025 року перебіг строку позовної давності було поновлено та у червні 2025 року позивачем подано позов до відповідача щодо стягнення заборгованості, яка була сплачена відповідачем у жовтні 2025 року.

Водночас даний позов поданий позивачем 03.04.2026, а отже строк позовної давності позивачем не був пропущений, про що вірно виснував суд першої інстанції.

За таких обставин звернення позивача до господарського суду з позовними вимогами про стягнення інфляційних втрат та 3 % річних, нарахованих за період з квітня 2017 по жовтень 2025, тобто без обмеження останніми трьома роками, що передували подачі позову, є обґрунтованими, а доводи апелянта про безпідставність нарахування позивачем інфляційних втрат та 3 % річних протягом зазначеного періоду спростовуються викладеними висновками.

Таким чином, колегія суддів вважає, що скаржник не довів обґрунтованість своєї апеляційної скарги, докази на підтвердження своїх вимог суду не надав, у зв`язку з чим апеляційний суд погоджується із рішенням господарського суду, тож підстав для його скасування або зміни не вбачається.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судовий збір за подання апеляційної скарги покладається на апелянта.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, 276, 281-284 ГПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Надра-Геоінвест" на рішення господарського суду міста Києва від 26.05.2026 у справі № 910/3821/26 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду міста Києва від 26.05.2026 у справі № 910/3821/26 залишити без змін.

Матеріали справи № 910/3821/26 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку відповідно до ст.ст. 287, 288 ГПК України.

Повний текст постанови складено 28.09.2026.

Головуючий суддя М.А. Руденко

Судді Л.Г. Сітайло

Є.Ю. Пономаренко