Постанова від 15 вересня 2026 р. у справі №910/15519/24 — Північний апеляційний господарський суд

Суд: Північний апеляційний господарський суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Господарське

Категорія: неплатоспроможність фізичної особи

Дата: 15 вересня 2026 р.

Справа: №910/15519/24

Суддя: Доманська М.Л.

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" вересня 2026 р. Справа№ 910/15519/24

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Доманської М.Л.

суддів: Остапенка О.М.

Пантелієнка В.О.

за участю секретаря судового засідання Абраменко М.К.

та представників учасників провадження у даній справі відповідно до протоколу судового засідання від 16.09.2026,

розглянувши матеріали апеляційної скарги ОСОБА_1

на постанову Господарського суду міста Києва від 17.11.2025

у справі №910/15519/24 (суддя Яковенко А.В.)

за заявою ОСОБА_2

про неплатоспроможність

ВСТАНОВИВ:

Постановою Господарського суду міста Києва від 17.11.2025 у справі №910/15519/24 припинено процедуру реструктуризації боргів фізичної особи ОСОБА_2 ; припинено повноваження керуючого реструктуризацією боргів фізичної особи ОСОБА_2 арбітражного керуючого Лозовського Володимира Миколайовича; визнано банкрутом фізичну особу ОСОБА_2 ; введено процедуру погашення боргів фізичної особи ОСОБА_2 ; призначено керуючим реалізацією майна боржника фізичної особи ОСОБА_2 арбітражного керуючого Лозовського Володимира Миколайовича; оприлюднено на офіційному веб-порталі судової влади України повідомлення про визнання фізичної особи ОСОБА_2 банкрутом і введення процедури погашення боргів у встановленому законодавством порядку; встановлено строк до 17.12.2025 (включно) керуючому реалізацією майна банкрута для проведення інвентаризації майна боржника та визначення його вартості у відповідності до положень Кодексу України з процедур банкрутства; зобов`язано керуючого реалізацією: 1) здійснити процедуру погашення боргів боржника в порядку, встановленому Кодексом України з процедур банкрутства; 2) надати суду документально підтверджений звіт про виконану роботу з інформацією про фінансове становище і майно боржника при проведенні процедури погашення боргів боржника станом на день подання звіту.

Не погодившись з вищевказаною постановою, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просив поновити строк на апеляційне оскарження постанови про визнання боржника банкрутом і введення процедури погашення боргів Господарського суду міста Києва від 17.11.2025 у справі №910/15519/24; скасувати постанову про визнання боржника банкрутом і введення процедури погашення боргів Господарського суду міста Києва від 17.11.2025 у справі №910/15519/24 та ухвалити нове рішення, яким закрити провадження у справі №910/15519/24 про неплатоспроможність ОСОБА_2 .

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.03.2026 апеляційну скаргу передано колегії суддів у складі: головуючий суддя - Доманська М.Л., судді: Остапенко О,М., Пантелієнко В.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.03.2026 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/15519/24 за заявою ОСОБА_2 про неплатоспроможність; відкладено розгляд питання про поновлення чи відмову у поновленні строку на апеляційне оскарження; відкриття чи відмову у відкритті апеляційного провадження, повернення без розгляду або залишення без руху апеляційної скарги ОСОБА_1 на постанову Господарського суду міста Києва від 17.11.2025 у справі №910/15519/24 до надходження до Північного апеляційного господарського суду матеріалів справи №910/15519/24.

18.05.2026 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №910/15519/24 в 2-х томах.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.05.2026 апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Господарського суду міста Києва від 17.11.2025 у справі №910/15519/24 залишено без руху; зазначено, що протягом десяти днів з дня вручення даної ухвали скаржник має право усунути недоліки апеляційної скарги, а саме, подати до Північного апеляційного господарського суду докази сплати судового збору у встановленому порядку та розмірі (4844,80 грн).

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.06.2026 у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови Господарського суду міста Києва від 17.11.2025 у справі №910/15519/24 відмовлено; відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Господарського суду міста Києва від 17.11.2025 у справі №910/15519/24; розгляд апеляційної скарги призначено на 29.07.2026 о 10 год. 00 хв.; запропоновано учасникам справи у відповідності до статті 263 Господарського процесуального кодексу України надати відзиви на апеляційну скаргу із доказами надсилання (надання) копій відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи протягом десяти днів, з дня отримання даної ухвали, але не пізніше 15.07.2026; встановлено учасникам справи строк для подачі всіх заяв, клопотань, пояснень в письмовій формі із доказами надсилання (надання) копій цих документів іншим учасникам справи протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали, але не пізніше 22.07.2026.

07.07.2026 через систему "Електронний суд" до Північного апеляційного господарського суду від ОСОБА_2 надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому заявник просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_1 на постанову Господарського суду міста Києва від 17.11.2025 у справі №910/15519/24 про визнання боржника банкрутом і введення процедури погашення боргів, оскаржувану постанову залишити без змін, так як матеріалами виконавчого провадження та листом приватного виконавця Артемчука Тараса Володимировича від 12.06.2025 №2490 підтверджується, що протягом 2020-2025 вимоги стягувача ОСОБА_1 було задоволено на загальну суму 72103,68 грн., стягнуто основну винагороду приватного виконавця в розмірі 7210,40 грн., витрати виконавчого провадження в загальному розмірі 1 959,51 грн. Вказане спростовує твердження кредитора про те, що Боржник є недобросовісним та не погасив жодної суми. Після відкриття виконавчого провадження Боржник є значно обмеженим у можливості самостійно гасити борг, оскільки його кошти та майно перебувають під обмеженнями, які встановлюються державним чи приватним виконавцем. Крім того, боржник сприяв збільшенню сум відшкодування на користь кредиторів. Боржник не має жодного іншого нерухомого та/або рухомого майна, тобто не має інших джерел надходження коштів. Також варто звернути увагу на вік боржника - 18.10.1956 народження. Станом на дату розгляду плану реструктуризації боржник перебував у віці - 69 років, коли працездатність значно обмежена.

У зв`язку з перебуванням судді Остапенко О.М. у відпустці (з 20.07.2026 до 02.08.2026), а судді Пантелієнка В.О. у відрядженні та у відпустці (з 28.07.2026 по 21.08.2026), розгляд справи у призначений час не відбувся.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.09.2026 розгляд апеляційної скарги ОСОБА_1 на постанову Господарського суду міста Києва від 17.11.2025 у справі №910/15519/24 призначено на 16.09.2026 о 12 год. 50 хв.

У судове засідання 16.09.2026 з`явились представники скаржника, боржника та арбітражний керуючий Лозовський Володимир Миколайович.

Представник скаржника просила суд апеляційної інстанції задовольнити апеляційну скаргу. Скасувати постанову Господарського суду міста Києва від 17.11.2025 у справі №910/15519/24 та прийняти нове судове рішення, яким закрити провадження у справі №910/15519/24 про неплатоспроможність ОСОБА_2 .

Представник боржника та арбітражний керуючий Лозовський Володимир Миколайович просили суд апеляційної інстанції відмовити у задоволенні апеляційної скарги, оскаржувану постанову суду першої інстанції - залишити без змін.

Згідно із ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Апеляційна скарга мотивована порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Апелянт зазначає, що боржник зазначив у плані реструктуризації, що на посаді директора трьох підприємств він отримав дохід за липень 2025 в сумі 12088,00 грн., що є значно менше за відповідний середній показник у регіоні за відповідною посадою. Така сума більше відповідає мінімальній заробітній платі в Україні, і є значно меншою оплати директора одного підприємства в місті Києві, а не трьох. ОСОБА_2 є недобросовісним боржником, який в добровільному порядку не погасив жодної суми. При можливості сплатити протягом п`яти років 278389,89 грн., як було заявлено в останньому плані реструктуризації, в попередньому плані реструктуризації пропонував сплату лише 70080,00 грн. протягом п`яти років, що є менше приблизно в чотири рази. Скаржник зазначає, що в 2020 у зв`язку з відкриттям виконавчого провадження з метою ухилення від сплати боргу на користь ОСОБА_1 боржник фіктивно відчужив частку в розмірі 100% статутного капіталу в Товаристві з обмеженою відповідальністю «Алекс Дженерал Сервіс», якою він володів як кінцевий бенефіціарний власник (контролер) - офшорної Компанії з обмеженою відповідальністю «Аббейбарн Лімітед». В тому ж 2020 році фіктивно відчужив частку в розмірі 100% статутного капіталу в Товаристві з обмеженою відповідальністю «Алекс Дженерал» (код ЄДРПОУ 42657081), якою він володів як кінцевий бенефіціарний власник (контролер) - офшорної Компанії з обмеженою відповідальністю «Аббейбарн Лімітед». Відповідні витяги з ЄДР було додано до матеріалів справи та надіслано Арбітражному керуючому. Наразі Товариством з обмеженою відповідальністю «Алекс Дженерал Сервіс», (код ЄДРПОУ 14298084) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Алекс Дженерал Сервіс», (код ЄДРПОУ 42657081) за ланцюгом правочинів фіктивно володіє одноособово ОСОБА_3 представник (адвокат) ОСОБА_2 в справах № 760/30370/18 та № 760/14532/22, які знаходяться/ знаходились в провадженні Солом`янського районного суду міста Києва. При цьому директором Товариства з обмеженою відповідальністю «Алекс Дженерал Сервіс» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Алекс Дженерал Сервіс» (код ЄДРПОУ 42657081) залишається ОСОБА_2 , що підтверджує фіктивний характер переходу права власності на частку в розмірі 100% статутного капіталу вказаних Товариств. Таким чином, на думку скаржника, поведінка боржника є недобросовісною, оскільки містить ознаки ухилення від виконання зобов`язань, маючи на меті фактичне списання заборгованості перед кредитором, що може свідчити про зловживання правом на доступ до суду зі зверненням із заявою про неплатоспроможність. У даному випадку причиною є формальний підхід боржника до складення плану реструктуризації, без визначення дієвого механізму погашення боргів перед єдиним кредитором ОСОБА_1 . Такі обставини не демонструють ефективне прагнення боржника до компромісу з кредитором щодо умов реструктуризації боргів та в межах об`єктивних можливостей вживати заходів до задоволення вимог кредитора.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази у справі, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Північний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційну скаргу ОСОБА_1 слід залишити без задоволення. Постанову Господарського суду міста Києва від 17.11.2025 у справі №910/15519/24 слід залишити без змін, з огляду на наступне.

ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) звернувся до суду із заявою про відкриття провадження у справі про свою неплатоспроможність в порядку Книги п`ятої Кодексу України з процедур банкрутства.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.04.2025 відкрито провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ). Введено процедуру реструктуризації боргів боржника. Введено мораторій на задоволення вимог кредиторів. Оприлюднено на офіційному веб-порталі судової влади України повідомлення № 76039 від 14.05.2025 про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_2 . Призначено керуючим реструктуризацією боргів фізичної особи ОСОБА_2 арбітражного керуючого Лозовського Володимира Миколайовича. Заборонено фізичній особі ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) відчужувати майно. Визначено дату проведення попереднього судового засідання на 30.06.2025.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.06.2025 визнано кредитором у справі № 910/15519/24 по відношенню до фізичної особи ОСОБА_2 : ОСОБА_1 з грошовими вимогами на суму 707 672,60 грн., з яких 6 056,00 грн. - витрати, які відшкодовуються до задоволення вимог кредиторів, 701 616,60 грн. - вимоги другої черги. Встановлено дату проведення зборів кредиторів: 10.07.2025. Визначено дату проведення судового засідання, на якому буде розглянуто погоджений кредиторами план реструктуризації боргів або прийнято рішення про перехід до процедури погашення боргів чи про закриття провадження у справі на 22.09.2025.

Керуючим реструктуризацією арбітражним керуючим Лозовським В.М. скликано збори кредиторів на 10.07.2025 о 15:00 год. у режимі відеоконференції, які не відбулися у зв`язку з неявкою кредитора (його представника).

30.07.2025 керуючим реструктуризацією повторно скликано збори кредиторів на 06.08.2025 о 15:00 год. у режимі відеоконференції, які не відбулися у зв`язку з неявкою кредитора (його представника).

19.08.2025 керуючим реструктуризацією на адреси учасників справи направлено запити про опитування задля проведення зборів кредиторів у порядку, визначеному п. 1-6 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу України з процедур банкрутства. До порядку денного зборів кредиторів були включені питання розгляду звіту керуючого реструктуризацією про результати перевірки декларації про майновий стан ОСОБА_2 , а також розгляд плану реструктуризації боргів боржника.

Як вбачається із відповідей кредитора на вказані питання, ОСОБА_1 проголосував проти схвалення звіту керуючого реструктуризацією про результати перевірки декларацій боржника про майновий стан, а також проти схвалення плану реструктуризації боргів ОСОБА_2 .

27.08.2025 до Господарського суду міста Києва надійшла заява ОСОБА_1 про відмову від схвалення звіту керуючого реструктуризацією про результати перевірки декларацій боржника про майновий стан, а також про відмову від схвалення плану реструктуризації боргів ОСОБА_2 .

05.09.2025 керуючим реструктуризацією на адреси учасників справи направлено запити про опитування задля проведення зборів кредиторів у порядку, визначеному п. 1-6 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу України з процедур банкрутства. На розгляд зборів кредиторів було надано оновлену редакцію плану реструктуризації боргів ОСОБА_2 , розроблену 29.08.2025 боржником спільно з керуючим реструктуризацією, яка враховувала заперечення кредитора, а саме: в частині збільшення суми погашення та відповідно зменшення суми прощення залишку заборгованості.

Згідно з повідомленням кредитора ОСОБА_1 у черговий раз проголосував проти схвалення звіту керуючого реструктуризацією про результати перевірки декларацій боржника про майновий стан, а також проти схвалення плану реструктуризації боргів ОСОБА_2 в оновленій редакції від 29.08.2025.

22.09.2025 до суду надійшла заява боржника про визнання його банкрутом, введення процедури погашення боргів боржника та призначення керуючим реалізацією майна ОСОБА_2 арбітражного керуючого Лозовського В.М.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.09.2025 відкладено розгляд справи у судовому засіданні, на якому буде розглянуто погоджений кредиторами план реструктуризації боргів або прийнято рішення про перехід до процедури погашення боргів чи про закриття провадження у справі, заяви ОСОБА_2 про визнання боржника банкрутом та введення процедури погашення боргів боржника на 17.11.2025.

Судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_2 було відкрито ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.04.2025. Процедура реструктуризації боргів боржника у справі № 910/15519/24 тривала більше 6 місяців. При цьому станом на 17.11.2025 у матеріалах справи було відсутнє рішення зборів кредиторів про схвалення плану реструктуризації боргів боржника або про звернення до господарського суду із клопотанням про визнання боржника банкрутом і введення процедури погашення боргів боржника чи про закриття провадження у справі.

Якщо протягом трьох місяців з дня постановлення ухвали про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність і введення процедури реструктуризації боргів боржника до господарського суду не поданий погоджений боржником і схвалений кредиторами план реструктуризації боргів боржника, господарський суд має право прийняти рішення про визнання боржника банкрутом і відкриття процедури погашення боргів боржника відповідно до цього Кодексу або про закриття провадження у справі про неплатоспроможність (частина одинадцята статті 126 КУзПБ).

Частиною першою статті 130 КУзПБ передбачено, що господарський суд ухвалює постанову про визнання боржника банкрутом і введення процедури погашення боргів боржника у разі, якщо протягом 120 днів з дня відкриття провадження у справі про неплатоспроможність зборами кредиторів не прийнято рішення про схвалення плану реструктуризації боргів боржника або прийнято рішення про перехід до процедури погашення боргів боржника.

Через визначені законодавцем в статтях 126 та 130 цього Кодексу відмінності між порядками переходу судом у справі про неплатоспроможність від процедури реструктуризації боргів боржника до процедури погашення боргів боржника, та до закриття провадження у справі про неплатоспроможність, суд звертається до визначених законодавцем особливостей процедури реструктуризації боргів боржника та способів її завершення, а також до підстав для закриття у справі про неплатоспроможність у цій процедурі (без застосування до фізичної особи боржника процедури погашення боргів).

Щодо судової процедури реструктуризації боргів боржника, то вона вводиться одночасно з відкриттям провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи та має строковий характер (частина п`ята статті 119 КУзПБ), а особливістю цієї процедури є план реструктуризації боргів боржника, метою розроблення якого є відновлення платоспроможності боржника (частина перша статті 124 КУзПБ).

Загальні вимоги щодо плану реструктуризації боргів боржника встановлено у статті 124 КУзПБ, а тому виконання встановлених законом вимог щодо цього плану є необхідним при розробленні проекту плану реструктуризації, адже це дасть можливість зборам кредиторів оцінити перспективу відновлення платоспроможності боржника та дасть можливість прийняти рішення про його схвалення та подання на затвердження господарському суду або відхилення і прийняття рішення про перехід до процедури погашення боргів.

За змістом наведених положень КУзПБ та згідно з усталеною правовою позицією Верховного Суду, зокрема, викладеною в постанові від 26.05.2022 у справі № 903/806/20, процедура реструктуризації боргів боржника є першим, обов`язковим та пріоритетним етапом справи про неплатоспроможність фізичної особи, у якій боржник може реалізувати право на зміну способу та порядку сплати боргів з урахуванням його можливостей і намірів щодо розрахунку з кредиторами, маючи гарантії залишення частини доходу на задоволення побутових потреб, а також може отримати прощення (списання) кредиторських вимог чи їх частини.

Саме на цьому акцентував Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у постанові від 22.09.2021 у справі № 910/6639/20, вказавши, що з огляду на мету та цілі КУзПБ інститут неплатоспроможності фізичних осіб призначений для зняття з боржника - фізичної особи тягаря боргів, які мають значний розмір та не можуть бути погашені за рахунок поточних доходів і належного цій особі майна. Правове регулювання відносин, що виникають між боржником та іншими учасниками справи про неплатоспроможність, має на меті поетапно створити для боржника - фізичної особи найбільш сприятливі умови для погашення боргів шляхом їх реструктуризації, а при нерезультативності таких заходів - забезпечити ефективний механізм продажу активів боржника.

За такого підходу у судових процедурах неплатоспроможності фізичної особи скористатися правом на реабілітацію, зокрема, у спосіб, що певною мірою утискає інтереси кредиторів, заслуговує лише сумлінний боржник, інше б суперечило принципу добросовісності, який ґрунтується на приписах статей 3 та 13 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), відповідно до яких дії учасників правовідносин мають бути добросовісними (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України), тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. При здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, а також завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах (частини друга, третя статті 13 ЦК України).

У цьому висновку суд звертається до висновку Верховного Суду у подібних правовідносинах, що наведена в постанові від 15.02.2024 у справі 904/7413/21.

До боржника - фізичної особи КУзПБ установлює спеціальні вимоги щодо його добросовісності, як запоруку досягнення компромісу між сторонами стосовно погашення боргів, що має ґрунтуватися на поступках кредиторів та сумлінній співпраці боржника з керуючим реструктуризацією і кредиторами, а також на його відкритій взаємодії з судом, яка полягає у добросовісному користуванні процесуальними правами та сумлінному виконанні процесуальних обов`язків.

Задля отримання бажаного результату - відновлення платоспроможності у судовій процедурі реструктуризації боргів КУзПБ покладає на боржника обов`язки, зокрема:

- подати проект плану реструктуризації боргів та співпрацювати з керуючим реструктуризацією і зборами кредиторів при погодженні його змісту (частина четверта статті 116, частина сьома статті 126 КУзПБ);

- повністю погасити окремі види заборгованості до затвердження судом плану реструктуризації боргів боржника (стаття 125 КУзПБ);

- погашати вимоги кредиторів згідно з умовами плану реструктуризації боргів у разі його затвердження (частина перша статті 128 КУзПБ).

КУзПБ містить низку процесуальних запобіжників задля уникнення недобросовісного використання боржником судових процедур неплатоспроможності, зокрема, передбачає:

- відмову у затвердженні плану реструктуризації боргів боржника у справі про неплатоспроможність, якщо порушено порядок розроблення та погодження цього плану; умови реструктуризації боргів суперечать законодавству; боржник не погасив борги, що підлягають обов`язковій сплаті згідно з частиною третьою статті 125 КУзПБ або боржник вчиняє дії, спрямовані на перешкоджання проведенню стосовно нього процедур, передбачених цим Кодексом (пункти 1, 2, 5, 6 частини восьмої статті 126 КУзПБ);

- дискрецію господарського суду у вирішенні питання щодо можливості подальшого руху справи про неплатоспроможність, якщо протягом трьох місяців з дня введення процедури реструктуризації боргів боржника мета цієї процедури не досягнута (частина одинадцята статті 126 КУзПБ).

У постанові від 25.08.2021 у справі № 925/473/20 Верховний Суд сформулював правову позицію, що також підтримана судовою палатою для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у постанові від 22.09.2021 у справі № 910/6639/20, за змістом якої суд може прийняти рішення про перехід до процедури погашення боргів боржника, лише за умови добросовісного виконання боржником своїх обов`язків та якщо протягом 120 днів з дня відкриття провадження у справі про неплатоспроможність зборами кредиторів не прийнято рішення про схвалення плану реструктуризації боргів боржника (частина перша статті 130 КУзПБ).

У розвиток цієї правової позиції Верховний Суд у постанові від 26.05.2022 у справі № 903/806/20 наголосив, що добросовісність боржника - фізичної особи є визначальним критерієм для оцінки обставин і підстав, якими КУзПБ зумовлює вирішення судом питання щодо подальшого руху справи, зокрема, закриття провадження про неплатоспроможність фізичної особи у випадках, передбачених статтями 123, 126, 128 КУзПБ.

Тому обставини, що свідчать про недобросовісну поведінку боржника у сукупності з іншими обставинами справи підлягають врахуванню господарським судом як підстави для ухвалення рішення про закриття провадження у справі, замість переходу до процедури погашення боргів боржника.

Такими обставинами можуть бути, серед іншого, ненадання боржником обґрунтованих пояснень стосовно обставин неплатоспроможності (руху активів, витрачання отриманих від кредиторів коштів тощо); зазначення у декларації працездатного боржника відомостей про доходи, що значно менші за відповідний середній показник у регіоні та за відповідною спеціальністю; посилання у декларації про майновий стан на ненадання інформації членом сім`ї боржника за умови, що така інформація є необхідною для з`ясування суттєвих для справи обставин, або у інший спосіб ухилення боржника від конструктивної співпраці з кредиторами, керуючим реструктуризацією чи від належного користування процесуальними правами, економічна необґрунтованість та/або очевидна невиконуваність плану реструктуризації, яка може призвести до явного порушення прав кредиторів щодо отримання боргу в розумні строки.

Також Верховний Суд у зазначеній постанові зауважив, що приписи частини одинадцятої статті 126 та частини першої статті 130 КУзПБ у їх системному зв`язку є послідовністю процесуальних засобів, де дискреція господарського суду у вирішенні питання про перехід до наступної судової процедури чи закриття провадження у справі є основним процесуальним інструментом, що застосовується крізь призму судового контролю та відповідно до мети провадження про неплатоспроможність фізичної особи; а частина перша статті 130 КУзПБ формалізує початок судової процедури погашення боргів боржника та є спеціальною процесуальною гарантією для добросовісного боржника у разі зволікання зборів кредиторів із прийняттям рішення щодо плану реструктуризації його боргів.

Проаналізувавши процесуальну поведінку боржника та єдиного кредитора ОСОБА_1 , грошові вимоги до боржника якого визнані господарським судом у даній справі, протягом усієї процедури реструктуризації боргів, судом першої інстанції вірно враховано наступне.

План реструктуризації боргів ОСОБА_2 у першій редакції передбачав погашення вимог кредитора ОСОБА_1 у розмірі 70 080,00 грн. протягом 5 років із щомісячною оплатою на користь кредитора коштів у розмірі 1 168,00 грн. та списання решти заборгованості в розмірі 631 536,60 грн.

За результатами розгляду звіту керуючого реструктуризацією арбітражного керуючого Лозовського В.М. про результати перевірки декларацій боржника про майновий стан, а також плану реструктуризації боргів боржника на вказаних умовах ОСОБА_1 проголосував проти схвалення звіту керуючого реструктуризацією та проти схвалення плану реструктуризації боргів ОСОБА_2 , обгрунтувавши такі рішення наступним.

Так, на переконання кредитора, ОСОБА_2 є недобросовісним боржником, який в добровільному порядку не погасив жодної суми. Звертаючись із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, боржником сплачено авансування винагороди арбітражного керуючого на депозитний рахунок суду в розмірі 45 420,00 грн. При цьому у виконавчому провадженні з примусового стягнення заборгованості на користь ОСОБА_1 у період протягом 2020 - 2025 було стягнуто 72 103,68 грн. на користь кредитора, 7 210,40 грн. основної винагороди приватного виконавця та 1 959,51 грн. витрат виконавчого провадження, що підтверджується листом приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Артемчука Т.В. від 12.06.2025 № 2490. У 2020, у зв`язку з відкриттям вказаного виконавчого провадження з метою ухилення від сплати заборгованості на користь ОСОБА_1 боржник відчужив корпоративні права на користь третіх осіб (100 % частка у статутному капіталі ТОВ "Алекс Дженерал Сервіс", якою володів боржник як кінцевий бенефіціарний власник Компанії з обмеженою відповідальністю "Аббейбарн Лімітед"; 100 % частка у статутному капіталі ТОВ "Алекс Дженерал", якою володів боржник як кінцевий бенефіціарний власник Компанії з обмеженою відповідальністю "Аббейбарн Лімітед"). Кредитором зазначено, що наразі ТОВ "Алекс Дженерал Сервіс" та ТОВ "Алекс Дженерал" за ланцюгом правочинів фіктивно володіє одноособово ОСОБА_3 . - представник (адвокат) ОСОБА_2 у судових справах № 760/30370/18 та № 760/14532/22. При цьому директором ТОВ "Алекс Дженерал Сервіс" та ТОВ "Алекс Дженерал" є ОСОБА_2 , що, на переконання кредитора, підтверджує фіктивний характер переходу права власності на корпоративні права (100 % частки) вказаних юридичних осіб. ОСОБА_1 також вказано, що боржником продемонстровано формальний підхід до складення плану реструктуризації заборгованості без визначення дієвого механізму погашення кредиторської заборгованості перед єдиним кредитором ОСОБА_1 . Вказані обставини, на думку кредитора, не демонструють ефективне прагнення боржника до досягнення компромісу з кредитором щодо умов реструктуризації заборгованості та в межах об`єктивних можливостей вживати заходів до задоволення вимог кредитора.

Боржником разом із керуючим реструктуризацією розроблено план реструктуризації боргів ОСОБА_2 у редакції від 29.08.2025 з урахуванням заперечень кредитора щодо попереднього плану реструктуризації. Так, оновлена редакція плану реструктуризації передбачає погашення вимог кредитора ОСОБА_1 у розмірі 278 389,89 грн. протягом 5 років та списання решти заборгованості в розмірі 423 226,71 грн. Визначено розмір сум, які будуть щомісячно сплачуватися на користь кредитора, а саме: по 3 083,76 грн. (4 місяці протягом 2025 року), по 3 220,53 грн. (12 місяців протягом 2026 року), по 4 034,95 грн. (12 місяців протягом 2027 року), по 4 791,21 грн. (12 місяців протягом 2028 року), по 5 688,24 грн. (12 місяців протягом 2029 року), по 6 654,46 грн. (8 місяців протягом 2030).

За результатами розгляду звіту керуючого реструктуризацією арбітражного керуючого Лозовського В.М. про результати перевірки декларацій боржника про майновий стан, а також плану реструктуризації боргів боржника в оновленій редакції на вказаних умовах ОСОБА_1 проголосував проти схвалення звіту керуючого реструктуризацією та проти схвалення плану реструктуризації боргів ОСОБА_2 в оновленій редакції, обгрунтувавши такі рішення наступним.

Щодо недобросовісності боржника кредитором наведено аналогічні доводи - непогашення боржником у добровільному порядку заборгованості перед ОСОБА_1 , відчуження корпоративних прав у 2020. Щодо нових умов реструктуризації заборгованості, запропонованих ОСОБА_2 , кредитором зазначено, що при можливості сплатити протягом 5 років грошові кошти в розмірі 278 389,89 грн., як було заявлено в останньому плані реструктуризації, у попередньо погодженому боржником плані реструктуризації було запропоновано до погашення лише 70 080,00 грн. протягом п`яти років, що є меншим приблизно в чотири рази. Вказані обставини, на думку кредитора, не демонструють ефективне прагнення боржника до досягнення компромісу з кредитором щодо умов реструктуризації заборгованості та в межах об`єктивних можливостей вживати заходів до задоволення вимог кредитора.

Здійснюючи функцію судового контролю у даній справі, з огляду на встановлені обставини, задля забезпечення захисту інтересів усіх учасників провадження у справі про неплатоспроможність, досліджуючи поданий боржником план реструктуризації та обставини несхвалення його зборами кредиторів, суд першої інстанції вірно дійшов наступних висновків, а саме:

1. Позиція кредитора щодо несхвалення звіту керуючого реструктуризацією арбітражного керуючого Лозовського В.М. про результати перевірки декларацій ОСОБА_2 про майновий стан, яким підтверджується відсутність у боржника будь-якого майна та активів, не обгрунтована та не підтверджена відповідними доказами. Твердження про відчуження боржником у 2020 році корпоративних прав (дві частки у розмірі 100 % статутних капіталів ТОВ "Алекс Дженерал Сервіс" та ТОВ "Алекс Дженерал") та фактичне, на думку кредитора, подальше володіння боржником вказаними корпоративними правами у період з 2021 року і по теперішній час жодним чином не спростовують висновку керуючого реструктуризацією, викладеного у звіті про результати перевірки декларацій боржника про майновий стан за 2021 - 2024 роки, про відповідність зазначеної боржником інформації у деклараціях його дійсному майновому стану, а також в цілому про відсутність у боржника будь-яких активів та майна.

2. Позиція кредитора щодо недобросовісності ОСОБА_2 , яка полягає у непогашенні боржником в добровільному порядку заборгованості перед кредитором, спростовується наведеними самим же кредитором обставинами у поданих запереченнях. Як вбачається з матеріалів справи, у виконавчому провадженні з примусового стягнення заборгованості на користь ОСОБА_1 з боржника було стягнуто заборгованість в розмірі 72 103,68 грн., основну винагороду приватного виконавця у розмірі 7 210,40 грн. та витрати виконавчого провадження у розмірі 1 959,51 грн. З 25.06.2021 приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Артемчуком Т.В. звернуто стягнення на заробітну плату боржника.

3. Позиція кредитора щодо фіктивності правочинів, за якими ОСОБА_2 було відчужено у 2020 році корпоративні права ТОВ "Алекс Дженерал Сервіс" та ТОВ "Алекс Дженерал", судом оцінена критично. Так, статтею 204 Цивільного кодексу України закріплено презумпцію правомірності правочину, згідно з якою правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Як вірно зауважив суд першої інстанції, ОСОБА_1 , будучи кредитором ОСОБА_2 , не позбавлений права самостійно звернутися до суду із відповідними заявами про визнання недійсними правочинів, які, на його думку, є фіктивними, у разі доведення у встановленому законодавством порядку, що оскаржувані правочини безпосередньо стосуються прав, обов`язків чи інтересів ОСОБА_1 .

Однак, станом на 17.11.2025 такі заяви кредитором до суду не подавалися.

Боржником розроблено дві редакції плану реструктуризації боргів ОСОБА_2 . Редакція плану реструктуризації від 29.08.2025 розроблена з урахуванням заперечень кредитора, а саме: збільшено розмір погашення кредиторської заборгованості з 70 080,00 грн. до 278 389,89 грн. протягом 5 років та відповідно зменшено суму частки, яка підлягає списанню (прощенню) - з 631 536,60 грн. до 423 226,71 грн. При цьому, пропонуючи вказані умови реструктуризації боргу, боржник виходить з того, що щомісячний дохід боржника складає 9 307,76 грн., а розмір суми, яка щомісячно залишатиметься боржнику на задоволення побутових потреб, визначено в розмірі одного прожиткового мінімуму на боржника та особу, що перебуває на його утриманні (3 028,00 грн. на боржника та 3 196,00 грн. на неповнолітню доньку боржника щомісяця). Вказані обставини, на переконання суду, свідчать про об`єктивну неможливість боржника збільшити суму погашення кредиторської заборгованості. Також судом враховано, що у боржника відсутнє будь-яке майно та активи, положення про реалізацію яких могли би бути включені до плану реструктуризації задля збільшення суми погашення кредиторської заборгованості/зменшення строку її погашення. Відтак, ОСОБА_1 не погоджується із запропонованими умовами реструктуризації боргу згідно з погодженим боржником планом реструктуризації боргів, положення якого відповідають приписам статті 124 Кодексу України з процедур банкрутства.

Суд першої інстанції вірно зауважив, що триваюча процедура реструктуризації боргів ОСОБА_2 (більше 6 місяців) не дає змоги досягти її мети шляхом реструктуризації кредиторської заборгованості боржника. Як встановлено судом вище, кредитор відмовив у схваленні плану реструктуризації боргів боржника в оновленій редакції (від 29.08.2025), яка відповідає приписам ст. 124 Кодексу України з процедур банкрутства, розроблена з урахуванням заперечень кредитора щодо раніше поданого плану реструктуризації боргів боржника, а також передбачає реальні та виконувані умови реструктуризації заборгованості (5 років погашення боргу з урахуванням віку боржника - 69 років станом на момент розгляду справи, залишок коштів боржнику та неповнолітній доньці боржника - у мінімальному розмірі, визначеному ст. 124 Кодексу України з процедур банкрутства, різниця між доходами боржника та мінімальним залишком боржнику та члену сім`ї - на погашення вимог кредитора, за умови відсутності у боржника будь-якого майна та активів, що підтверджено звітом керуючого реструктуризацією та не спростовано ОСОБА_1 ). Вказані обставини, як вірно зауважено судом першої інстанції, свідчать про добросовісність боржника та небажання кредитора шукати компромісу з ОСОБА_2 задля досягнення мети процедури реструктуризації боргів боржника. Протилежного матеріали справи не містять.

Проаналізувавши доводи апеляційної скарги, матеріали справи та встановлені судами обставини, колегія суддів доходить висновку, що кредитором не доведено належними та допустимими доказами недобросовісність боржника, зловживання ним правом на звернення до суду із заявою про неплатоспроможність або вчинення ним дій, спрямованих на приховування майна, доходів чи ухилення від виконання зобов`язань.

Посилання кредитора на відчуження боржником у 2020 році корпоративних прав, їх подальше фактичне контролювання боржником, а також на заниження ним доходів ґрунтуються на припущеннях та не підтверджені належними доказами. Зокрема, відсутні судові рішення про визнання відповідних правочинів недійсними, а сам факт перебування боржника на посаді директора юридичних осіб не свідчить про збереження ним права власності на відчужені корпоративні права чи фіктивність відповідних правочинів.

Водночас матеріалами справи підтверджується, що боржник брав участь у процедурі реструктуризації, співпрацював з керуючим реструктуризацією та з урахуванням заперечень кредитора подав оновлену редакцію плану реструктуризації, якою збільшив запропонований до погашення розмір заборгованості з 70 080,00 грн до 278 389,89 грн та відповідно зменшив суму заборгованості, що підлягала списанню. При цьому кредитором не спростовано висновків керуючого реструктуризацією щодо відсутності у боржника майна та активів, за рахунок яких можливо було б збільшити обсяг погашення вимог кредитора.

Сам по собі факт незгоди кредитора із запропонованими умовами реструктуризації, розміром платежів або відсутністю добровільного погашення заборгованості поза межами виконавчого провадження не є достатнім для висновку про недобросовісність боржника. Так само наведені кредитором обставини не свідчать про невиконання боржником покладених на нього Кодексом України з процедур банкрутства процесуальних обов`язків або про перешкоджання проведенню процедури неплатоспроможності.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги фактично зводяться до незгоди кредитора з установленими судом умовами реструктуризації та оцінкою доказів, однак, не спростовують висновку суду першої інстанції про відсутність підтверджених обставин, які б свідчили про недобросовісність боржника та унеможливлювали перехід до процедури погашення боргів.

Відповідно до ч. 1 ст. 130 Кодексу України з процедур банкрутства господарський суд ухвалює постанову про визнання боржника банкрутом і введення процедури погашення боргів боржника у разі, якщо протягом 120 днів з дня відкриття провадження у справі про неплатоспроможність зборами кредиторів не прийнято рішення про схвалення плану реструктуризації боргів боржника або прийнято рішення про перехід до процедури погашення боргів боржника.

Враховуючи викладене, з урахуванням приписів ч. 1 ст. 130 Кодексу України з процедур банкрутства, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність правових підстав для визнання ОСОБА_2 банкрутом та введення процедури погашення боргів боржника.

Щодо кандидатури арбітражного керуючого для призначення керуючим реалізацією майна ОСОБА_2 , суд першої інстанції вірно врахував наступне.

Згідно з пунктом 3 частини 8 статті 123 Кодексу України з процедур банкрутства до компетенції зборів кредиторів належить у тому числі прийняття рішення про звернення у випадках, передбачених цим Кодексом, до господарського суду з клопотанням про призначення керуючого реструктуризацією або керуючого реалізацією.

Станом на 17.11.2025 зборами кредиторів не приймалося рішення про погодження кандидатури арбітражного керуючого для призначення керуючим реалізацією майна боржника.

При цьому у заяві ОСОБА_2 від 21.09.2025 зазначено про прохання призначити керуючим реалізацією майна боржника арбітражного керуючого Лозовського В.М. (свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого від 06.01.2012 № 2057), який виконував повноваження керуючого реструктуризацією боргів боржника.

Будь-яких інших заяв арбітражних керуючих про участь у справі та/або заперечень щодо вказаної кандидатури арбітражного керуючого для призначення керуючим реалізацією майна боржника матеріали справи не містять.

Відповідно до частини 2 статті 10 Кодексу України з процедур банкрутства одна й та сама особа може здійснювати повноваження арбітражного керуючого на всіх стадіях провадження у справі про банкрутство відповідно до вимог цього Кодексу.

Частиною 3 статті 28 Кодексу України з процедур банкрута визначено, що розпорядником майна, керуючим реструктуризацією, керуючим санацією, ліквідатором, керуючим реалізацією не можуть бути призначені арбітражні керуючі, а призначені арбітражні керуючі підлягають відстороненню:

1) які є заінтересованими особами у цій справі;

2) які здійснювали раніше управління цим боржником - юридичною особою, крім випадків, коли з дня відсторонення від управління зазначеним боржником минуло не менше трьох років;

3) яким відмовлено в допуску до державної таємниці, якщо такий допуск є необхідним для виконання обов`язків, визначених цим Кодексом;

4) які мають реальний чи потенційний конфлікт інтересів;

5) виключено;

6) які є близькими особами боржника - фізичної особи;

7) щодо яких відкрито провадження у справі про неплатоспроможність або з дня закриття провадження у справі про неплатоспроможність минуло менше трьох років;

8) за наявності підстав, визначених статтею 26 цього Кодексу.

Будь-яких скарг учасників справи щодо виконаної арбітражним керуючим Лозовським В.М. роботи у процедурі реструктуризації боргів ОСОБА_2 матеріали справи не містять.

Враховуючи, що кандидатура арбітражного керуючого Лозовського В.М. відповідає встановленим Кодексом України з процедур банкрутства вимогам, з огляду на те, що матеріали справи не містять заяв інших арбітражних керуючих про участь у справі, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про можливість призначення керуючим реалізацією майна боржника у справі № 910/15519/24 про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) арбітражного керуючого Лозовського Володимира Миколайовича (свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого від 0601.2012 № 2057).

Доводи, викладені скаржником у апеляційній скарзі, не спростували правомірність оскаржуваної постанови першої інстанції, норм чинного законодавства, якими обґрунтована оскаржувана постанова суду першої інстанції, а тому колегія суддів погоджується з позицією місцевого господарського суду та доходить висновку про необхідність відмовити у задоволенні апеляційної скарги та залишити оскаржувану постанову суду першої інстанції без змін.

Оцінюючи оскаржувану постанову суду першої інстанції через призму застосування принципів оцінки доказів та аргументації своїх висновків, викладених в Рішенні ЄСПЛ від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", судова колегія зазначає, що пункт 1 статті 6 Конвенції не зобов`язує національні суди надавати детальну відповідь на кожен аргумент заявника (сторони у справі); суди зобов`язані давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент; межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення; питання чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає із статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки в світлі конкретних обставин справи (пункти 21, 23 Рішення).

У справах Руїс Торіха проти Іспанії, Суомінен проти Фінляндії, Гірвісаарі проти Фінляндії Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 09.12.1994). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), №37801/97 від 01.07.2003). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті (рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland), № 49684/99 від 27.09.2001).

Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Отже, зазначені рішення Європейського суду з прав людини суд апеляційної інстанції застосовує у цій справі як джерело права.

Враховуючи вищевикладене, Північний апеляційний господарський суд дійшов висновку, що постанова Господарського суду міста Києва від 17.11.2025 у справі №910/15519/24 прийнята з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують обґрунтованих висновків суду першої інстанції, у зв`язку з чим оскаржувану постанову суду першої інстанції слід залишити без змін, а апеляційну скаргу ОСОБА_1 - без задоволення.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, 276, 283, 284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Господарського суду міста Києва від 17.11.2025 у справі №910/15519/24 залишити без змін.

Матеріали справи № 910/15519/24 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова апеляційного господарського суду набирає законної сили з дня її прийняття.

Порядок та строк оскарження постанови Північного апеляційного господарського суду передбачений ст.ст. 288-291 ГПК України.

Повний текст складено 28.09.2026

Головуючий суддя М.Л. Доманська

Судді О.М. Остапенко

В.О. Пантелієнко

Оригінал: reyestr.court.gov.ua