Постанова від 27 вересня 2026 р. у справі №910/1263/26 — Північний апеляційний господарський суд

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" вересня 2026 р. Справа №910/1263/26

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Сітайло Л.Г.

суддів: Коротун О.М.

Крижного О.М.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (без повідомлення учасників справи) апеляційну скаргу НОМЕР_1 мобільного прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_2 )

на рішення Господарського суду міста Києва від 29.06.2026

у справі №910/1263/26 (суддя Удалова О.Г.)

за позовом Моторного (транспортного) страхового бюро України

до НОМЕР_1 мобільного прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_2 )

про стягнення 42 665,00 грн

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

Моторне (транспортне) страхове бюро України (далі - МТСБУ) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до НОМЕР_1 мобільного прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_2 ) (далі - В/ч НОМЕР_2 ) про стягнення 42 665,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що станом на момент ДТП цивільно-правова відповідальність володільця транспортного засобу не була застрахована, у зв`язку з чим МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих здійснило регламентну виплату в розмірі 42 665,00 грн та, відповідно до статті 1191 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), набуло право регресної вимоги до відповідача як до роботодавця винної особи.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його ухвалення

Рішенням Господарського суду міста Києва від 29.06.2026 у справі №910/1263/26 позов задоволено.

Ухвалюючи вказане рішення суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не надано суду доказів відшкодування позивачу витрат, пов`язаних зі страховою виплатою, у зв`язку з чим вимоги позивача про стягнення 42 665,00 грн є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в заявленому позивачем розмірі.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду, В/ч НОМЕР_2 звернулася до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 29.06.2026 у справі №910/1263/26 та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що оскаржуване рішення суду першої інстанції не відповідає чинному законодавству, а тому є незаконним.

Так, скаржник зазначає, що на момент дорожньо-транспортної пригоди власником джерела підвищеної небезпеки, а саме автомобіля "КІА Sorento", 2007 року випуску, VIN НОМЕР_3 , реєстраційний номер НОМЕР_4 , була ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_5 ), а тому В/ч НОМЕР_2 не є належним відповідачем по даній справі, у зв`язку з чим рішення щодо стягнення з В/ч НОМЕР_2 42 665,00 грн є протиправним.

Також, разом з апеляційною скаргою В/ч НОМЕР_2 подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження Господарського суду міста Києва від 29.06.2026 у справі №910/1263/26.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.07.2026 апеляційну скаргу В/ч НОМЕР_2 у справі №910/1263/26 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Сітайло Л.Г., судді: Коротун О.М., Крижний О.М.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.07.2026 поновлено В/ч НОМЕР_2 строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 29.06.2026 у справі №910/1263/26. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою В/ч НОМЕР_2 на рішення Господарського суду міста Києва від 29.06.2026 у справі №910/1263/26. Розгляд апеляційної скарги вирішено здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/1263/26. Зупинено дію рішення Господарського суду міста Києва від 29.06.2026 у справі №910/1263/26 до закінчення її перегляду в апеляційному порядку. Сторонам встановлено строк на подання відзиву, заяв, пояснень, клопотань, заперечень до 12.08.2026.

04.08.2026 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №910/1263/26.

Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу

31.07.2026, через систему "Електронний суд", позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить суд апеляційну скаргу В/ч НОМЕР_2 залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 29.06.2026 у справі №910/1263/26 залишити без змін.

Так, позивач вважає, що в даному випадку, він правомірно набув права вимоги до відповідача, як до роботодавця винної особи.

На переконання позивача, місцевий господарський суд дійшов абсолютно правильного та законного висновку. Будь-які заперечення відповідача щодо його статусу, як неналежного відповідача, є штучними та спрямованими на ухилення від виконання грошового зобов`язання, що виникло в порядку регресу.

Узагальнені доводи, заперечення та пояснення учасників справи

12.08.2026, через систему "Електронний суд", відповідачем подано відповідь на відзив на апеляційну скаргу, в якій останній надає письмові пояснення по суті спору та, зокрема зазначає, що надаючи свої засоби, ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_5 ) забезпечувала своїми засобами належне виконання поставлених завдань В/ч НОМЕР_2 , а остання, в даному випадку, перебувала лише у статусі користувача, а не власника.

Слід зазначити, що нормами Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) не передбачено подання такої процесуальної заяви, однак, колегія суддів враховує те, що відповідно до пункту 3 частини 1 статті 42 ГПК України учасники справи мають право подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

01.03.2023 по проїзній частині проспекту Соборного в м. Запоріжжі з боку вул. Сергія Серікова в напрямку вул. Академіка Амосова, за участі транспортного засобу "КІА Sorento", державний номерний знак НОМЕР_4 на чорному фоні, з встановленими номерами, які не належать вказаній транспортній машині НОМЕР_6 , ОСОБА_1 здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_2 , в результаті чого настала смерть останньої.

На момент ДТП, станом на 01.03.2023, у відповідача поліс обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів був відсутній, що свідчить про те, що цивільно-правова відповідальність відповідача, як володільця транспортного засобу, не була застрахована.

Відповідальною особою за скоєння ДТП, смерть пішохода є ОСОБА_1 , що підтверджується вироком Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 23.02.2024 №333/3178/23.

Для підтвердження розміру завданої шкоди, позивачу надано, зокрема, рахунок за ритуальні послуги на суму 37 470,00 грн та акт від 03.03.2023 №1456 на суму 5 195,00 грн.

Потерпілій особі позивачем відшкодовано витрати за поховання померлої ОСОБА_2 в загальному розмірі 42 665,00 грн, що підтверджується наказом, довідкою №1 від 19.05.2025 та платіжним дорученням №15655.

Крім того, Комунарським районним судом м. Запоріжжя у справі №333/3178/23 та у справі №333/1090/24 встановлено, що транспортний засіб "КІА Sorento", 2007 року випуску, чорного кольору, номер шасі НОМЕР_3 , реєстраційний номер НОМЕР_4 , яким керував ОСОБА_1 , належить В/ч НОМЕР_2 .

Згідно з наказом від 02.02.2023 №79 В/ч НОМЕР_2 , водій ОСОБА_1 допущений до керування транспортним засобом "KІА Sorento", 2007 року випуску, чорного кольору, номер шасі НОМЕР_3 , номерний знак НОМЕР_4 , та станом на момент ДТП, виконував свої трудові обов`язки.

З посиланням на приписи статей 22, 993, 1166, 1187, 1191 ЦК України позивач просить стягнути з відповідача 42 665,00 грн матеріальної шкоди, оскільки набув права вимоги до В/ч НОМЕР_2 , як до роботодавця винної особи.

В свою чергу, відповідач заперечуючи проти задоволення позовних вимог, вказує, що на момент дорожньо-транспортної пригоди, тобто станом на 01.03.2023, автомобіль "КІА Sorento", 2007 року випуску, НОМЕР_3 , реєстраційний номер НОМЕР_4 , яким у момент ДТП керував військовослужбовець В/ч НОМЕР_2 , знаходився на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_5 ) і лише 12.04.2024, відповідно до розпорядження голови Державної прикордонної служби №06.2.2/23640-24-Вих, переданий відповідачу, а тому останній не є належним відповідачем у даній справі.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при ухваленні постанови та оцінка аргументів учасників справи

Відповідно до частини 1 статті 270 ГПК України в суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження, з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

Статтею 269 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу, дослідивши наявні матеріали справи у повному обсязі, перевіривши повноту встановлення обставин справи та їх юридичну оцінку, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Так, станом на дату ДТП, 01.03.2023, був чинним Закон України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" від 01.07.2004 №1961-IV (далі - Закон).

Відповідно до пункту 39.2.1 статті 39 Закону одним з основних завдань Моторного (транспортного) страхового бюро України (МТСБУ) є здійснення виплат з централізованих страхових резервних фондів компенсацій та відшкодувань на умовах, передбачених цим Законом.

Згідно з підпунктом а) пункту 41.1 статті 41 Закону МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім шкоди, заподіяної транспортному засобу, який не відповідає вимогам пункту 1.7 статті 1 цього Закону, та майну, яке знаходилося в такому транспортному засобі.

За приписами пункту 38.2.1 статті 38 Закону МТСБУ після сплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до власника, водія транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, який не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім осіб, зазначених у пункті 13.1 статті 13 цього Закону.

Пунктом 1 статті 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, заподіяну з вини іншого, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи в розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Відповідно до статті 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Як встановлено у вироці Комунарського районного суду м. Запоріжжя у справі №333/3178/23 та справі №333/1090/24, відповідно до технічного талону серії АА №001752, транспортний засіб "КІА Sorento", 2007 року випуску, чорного кольору, номер шасі НОМЕР_3 , реєстраційний номер НОМЕР_4 , яким керував ОСОБА_1 , належить В/ч НОМЕР_2 та згідно з наказом від 02.02.2023 №79 ОСОБА_1 допущений до керування вказаним транспортним засобом.

Таким чином, у вказаних судових справах статус В/ч НОМЕР_2 , як законного володільця ТЗ та роботодавця винної особи, був детально перевірений судами та підтверджений найвищою судовою інстанцією.

Також рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя у справі №333/1090/24 від 02.04.2026, яке залишено без змін постановою від 24.06.2025 Запорізького апеляційного суду, а також постановою Верховного Суду від 21.04.2026, стягнуто з В/ч НОМЕР_2 на користь потерпілої 500 000,00 грн моральної шкоди.

За приписами частини 4 статті 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Крім того, щодо доводів відповідача про те, що він є неналежним відповідачем, оскільки на момент ДТП (01.03.2023), транспортний засіб "КІА Sorento" (VIN: НОМЕР_3 ) перебував на балансі іншої структури - ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_5 ) колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до частини 1 статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Частиною 1 статті 1187 ЦК України встановлено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Так, матеріали справи не містять доказів неправомірного користування ОСОБА_1 транспортним засобом "КІА Sorento", 2007 року випуску, чорного кольору, номер шасі НОМЕР_3 , реєстраційний номер НОМЕР_4 .

Пунктом 1.6 статті 1 Закону визначено, що власники транспортних засобів - це юридичні та фізичні особи, які відповідно до законів України є власниками або законними володільцями (користувачами) наземних транспортних засобів, на підставі права власності, права господарського відання, оперативного управління, на основі договору оренди або правомірно експлуатують транспортний засіб на інших законних підставах.

Колегія суддів погоджується з доводами позивача, що аналіз наведеної норми свідчить, що законодавство України закладає широкий зміст у поняття "володілець" джерела підвищеної небезпеки, не обмежуючи його виключно титульним власником за свідоцтвом про реєстрацію ТЗ, а включаючи до цього кола осіб, які правомірно експлуатують транспортний засіб на інших законних підставах.

У постанові від 05.06.2018 у справі №243/10982/15-ц Велика Палата Верховного Суду зробила висновок, що володільцем об`єкта, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку, є юридична або фізична особа, що експлуатує такий об`єкт в силу наявності права власності, користування (оренди), повного господарського відання, оперативного управління або іншого речового права. Не вважається володільцем об`єкта, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку, і не несе відповідальності за шкоду перед потерпілим особа, яка управляє джерелом підвищеної небезпеки в силу трудових відносин з таким володільцем (водій, машиніст, оператор тощо).

Тобто, володільцем об`єкта, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку, є не лише його власник, але й інша фізична чи юридична особа, яка на відповідній правовій підставі володіє цим об`єктом трудових відносин з таким володільцем (водій, машиніст, оператор тощо).

Таким чином, транспортний засіб "КІА Sorento" (VIN: НОМЕР_3 ) на момент дорожньо-транспортної пригоди перебував у законному володінні, користуванні та розпорядженні В/ч НОМЕР_2 на праві, що за своїм правовим режимом є тотожним праву власності.

При цьому, оскільки матеріалами справи, зокрема вироком суду встановлено, що водій ОСОБА_1 на момент ДТП перебував у трудових (службових) відносинах саме з В/ч НОМЕР_2 та виконував свої службові обов`язки, обов`язок з відшкодування шкоди, завданої його діями, в силу частини 1 статті 1172 ЦК України, покладається виключно на його роботодавця (В/ч НОМЕР_2 ), незалежно від того, на чиєму балансі перебував автомобіль.

У той же час, відповідач не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про відсутність у нього обов`язку сплатити заявлену до стягнення заборгованість.

З огляду на наведене, колегія суддів погоджується з висновками місцевого господарського суду, що вимоги позивача про стягнення 42 665,00 грн є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в заявленому позивачем розмірі.

Інші доводи апеляційної скарги взяті судом до уваги, однак не спростовують вищенаведених висновків суду.

Згідно з частиною 4 статті 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча, пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною, залежно від характеру рішення.

При ухваленні даної постанови судом апеляційної інстанції надані вичерпні відповіді на доводи апелянта, з посиланням на норми права, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно зі статтями 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до частини 2 статті 86 ГПК України жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, виходячи з фактичних обставин справи, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду про задоволення позову.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 275 ГПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Частиною 1 статті 276 ГПК України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення Господарського суду міста Києва від 29.06.2026 у справі №910/1263/26 ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим апеляційна скарга В/ч НОМЕР_2 задоволенню не підлягає.

Розподіл судових витрат

Оскільки цією постановою суд апеляційної інстанції не змінює рішення та не ухвалює нового, розподіл судових витрат судом апеляційної інстанції не здійснюється, а витрати пов`язані з розглядом апеляційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 29.06.2026 у справі №910/1263/26, відповідно до статті 129 ГПК України, покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 129, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу НОМЕР_1 мобільного прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_2 ) на рішення Господарського суду міста Києва від 29.06.2026 у справі №910/1263/26 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 29.06.2026 у справі №910/1263/26 залишити без змін.

3. Поновити дію рішення Господарського суду міста Києва від 29.06.2026 у справі №910/1263/26.

4. Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покласти на скаржника.

5. Матеріали справи №910/1263/26 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, що визначені в частині 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя Л.Г. Сітайло

Судді О.М. Коротун

О.М. Крижний