Постанова від 15 вересня 2026 р. у справі №927/957/25 — Північний апеляційний господарський суд

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" вересня 2026 р. Справа№ 927/957/25

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Суліма В.В.

суддів: Майданевича А.Г.

Гаврилюка О.М.

при секретарі судового засідання: Шевченко Н.А.

за участю представників сторін:

від позивача: Щербань Д.М.;

від відповідача: Середа Д.А.,

розглянувши апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця Чешко Анастасії Володимирівни

на рішення Господарського суду Чернігівської області від 03.03.2026 (повний текст рішення складено 13.03.2026)

у справі №927/957/25 (суддя - А.С.Сидоренко)

за позовом Фізичної особи-підприємця Єфіменка Олександра Миколайовича

до Фізичної особи-підприємця Ковтун Анастасії Володимирівни

про стягнення 811 409,00 грн,-

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа - підприємець Єфіменко Олександр Миколайович звернувся до Господарського суду Чернігівської області з позовом до Фізичної особи - підприємця Ковтун Анастасії Володимирівни про стягнення 811 409, 00 грн безпідставно набутих коштів.

Позовні вимоги обґрунтовано несанкціонованим списанням 02.10.2024 з банківського рахунку позивача на рахунок відповідачки грошових коштів, відсутністю правових підстав для набуття та збереження їх останньою.

Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 03.03.2026 у справі №927/957/25 позов задоволено повністю. Стягнуто з Фізичної особи-підприємця Ковтун Анастасії Володимирівни на користь Фізичної особи-підприємця Єфіменка Олександра Миколайовича 811 409, 00 грн безпідставно отриманих грошових коштів та 9 736, 91 грн судового збору.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням місцевого господарського суду, Фізична особа - підприємець Ковтун Анастасія Володимирівна звернулася до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, відповідно до якої просить скасувати рішення Господарського суду Чернігівської області від 03.03.2026 у справі №927/957/25 та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції неповно з`ясував обставини справи та дійшов помилкового висновку про наявність у відповідачки обов`язку повернути кошти як безпідставно набуті.

Відповідачка зазначає, що вона фактично не здійснювала підприємницької діяльності, не мала договірних відносин із ФОП - Єфіменком О.М., не отримувала рахунків та не вчиняла спірних платіжних операцій. Її банківський рахунок та доступ до нього були використані іншою особою - Зашкольним В.Д., який запропонував їй передати доступ до monobank за винагороду.

На думку апелянтки, сам факт зарахування коштів на рахунок, відкритий на її ім`я, не доводить її фактичного набуття цих коштів, оскільки після їх надходження вони були перераховані іншій особі - ФОП Долгорук В.Ю. Відповідачка вважає, що вона була лише формальним власником рахунку, який використали у протиправній схемі.

Також апеляційна скарга обґрунтована тим, що позивач не довів належними доказами факт несанкціонованого списання коштів із його рахунку та не довів причетність відповідачки до таких дій. Листи банків та постанова слідчого про визнання потерпілим підтверджують лише проведення операцій та наявність кримінального провадження, але не встановлюють факту кібершахрайства чи вини відповідачки.

Крім того, відповідачка посилається на те, що у разі дійсного несанкціонованого втручання у платіжну систему, належним суб`єктом відповідальності може бути банк як надавач платіжних послуг, а не особа, рахунок якої був використаний для транзиту коштів.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.04.2026 апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: Сулім В.В. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), Майданевич А.Г., Гаврилюк О.М.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.05.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фізичної особи - підприємця Чешко Анастасії Володимирівни та призначено до розгляду на 24.06.2026.

20.05.2026 від позивача до суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого останній просить суд відмовити у задоволенні апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Позивач зазначає, що кошти у сумі 811 409,00 грн були зараховані саме на рахунок ФОП Ковтун А.В., що підтверджується банківськими виписками та листами банківських установ. Відповідачка є власником рахунку, на який надійшли спірні кошти, а тому саме вона є набувачем у розумінні ст. 1212 ЦК України незалежно від подальшого розпорядження цими коштами.

Посилання відповідачки на те, що карткою користувалась інша особа, не підтверджені належними та допустимими доказами, а навіть у разі їх підтвердження не звільняють власника рахунку від обов`язку повернути безпідставно отримані кошти. Передача платіжного інструменту третій особі без оформлення відповідних повноважень є ризиком самого власника рахунку.

Доводи апеляційної скарги про відсутність доказів несанкціонованого списання коштів та посилання на дії банку не стосуються предмета спору, оскільки у даній справі вирішується питання про повернення безпідставно отриманих коштів, а не відповідальність банківської установи за проведення платіжних операцій.

Факт звернення позивача до правоохоронних органів та проведення фінансового моніторингу банками підтверджує наявність обставин незаконного вибуття коштів, а вжиті АТ «Універсал Банк» заходи щодо відповідачки свідчать про наявність ризикових операцій за її рахунком.

Також позивач вказує, що твердження відповідачки про неналежного відповідача є безпідставними, оскільки саме на її рахунок без правової підстави надійшли кошти позивача. Подальше перерахування коштів третій особі не припиняє обов`язку відповідачки повернути безпідставно набуте майно.

16.06.2026 до суду від відповідачки надійшло клопотання про про поновлення строку для подання доказів та долучення до матеріалів справи копії заяви Чешко А.В. ( Ковтун А.В. ) про кримінальне правопорушення (злочин).

У судовому засіданні 24.06.2026 оголошена перерва до 27.07.2026.

27.07.2026 від позивача надійшли додаткові пояснення по справі, відповідно до яких останній зазначив, що правові висновки Верховного Суду щодо відповідальності банку перед клієнтом за несанкціоноване списання не застосовується до кондикційного спору між потерпілим і отримувачем коштів. Кондикційний позов за ст. 1212 ЦК України є самостійним і достатнім способом захисту права позивача. Для його задоволення достатньо встановити факт безпідставного надходження коштів на рахунок відповідача та відсутність правової підстави. Вина відповідачки не є елементом кондикційного зобов`язання. Незалежно від того, чи знала відповідачка про природу коштів, чи хто фактично ними скористався - обов`язок повернення виникає безпосередньо з факту безпідставного надходження цих коштів на рахунок відповідачки.

Посилання на відкриття кримінального провадження за азаявою відповідачки Чешко А.В. та на необхідність стягнення коштів з банку замість неї є безпідставними.

Також 27.07.2026 від відповідачки надійшли додаткові пояснення по справі, відповідно до яких зазначила, що несанкціоноване списання коштів є наслідком кіберінциденту, відповідальність за який відповідно до законодавства та практики Верховного Суду має нести банк позивача.

Також відповідачка вказує, що позивач не довів обставин несанкціонованого списання коштів, зокрема способу проведення операцій, їх підтвердження та дотримання банком процедур безпеки.

Крім того, відповідачка посилається на відкрите кримінальне провадження за фактом незаконного доступу до її банківського рахунку та вважає, що у разі встановлення винних осіб вимоги про відшкодування мають заявлятися до них, а не до неї.

У зв`язку з цим відповідачка вважає, що підстав для стягнення з неї коштів за ст. 1212 ЦК України немає.

У судовому засіданні 27.07.2026 оголошена перерва до 16.09.2026.

Представник позивача у судовому засіданні 16.09.2026 заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив суд рішення суду першої інстнацї залишити без змін.

Представник відповідача у судовому засіданні 16.09.2026 підтримав доводи апеляційної скарги та просив суд її задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази в їх сукупності, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм процесуального права, з огляду на викладені скаржницею доводи та вимоги апеляційної скарги, Північний апеляційний господарський суд дійшов наступного.

Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, Єфіменко Олександр Миколайович зареєстрований як фізична особа-підприємець 10.02.2017, про що в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань зроблений запис за №20710000000022234.

Ковтун Анастасія Володимирівна зареєстрована як фізична особа-підприємець 26.09.2024, про що в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань зроблений запис за №2010350000000652552.

Звертаючись з даним позовом позивач вказує, що він став жертвою кібершахрайства, оскільки 02.10.2024 з його рахунку № НОМЕР_1 в АТ «ОТП Банк» на рахунок відповідачки № НОМЕР_2 в АТ «Універсал Банк» несанкціоновано списано грошові кошти в загальній сумі 811 409, 00 грн.

Відповідні грошові кошти надійшли на рахунок відповідачки наступними транзакціями:

- платіжна інструкція №292 від 02.10.2024 - 99 080, 00 грн, призначення платежу: «Оплата за рахунком №364 від 02.10.2024, за послуги, Без ПДВ»,

- платіжна інструкція №293 від 02.10.2024 - 199 740,00 грн, призначення платежу: «Оплата за рахунком №367 від 02.10.2024, за послуги, Без ПДВ»,

- платіжна інструкція №294 від 02.10.2024 - 297 509, 00 грн, призначення платежу: «Оплата за рахунком №368 від 02.10.2024, за послуги, Без ПДВ»,

- платіжна інструкція №295 від 02.10.2024 - 215 080, 00 грн, призначення платежу: «Оплата за рахунком №371 від 02.10.2024, за послуги, Без ПДВ».

Факт отримання фізичною особи-підприємця Ковтун Анастасією Володимирівною коштів на загальну суму 811 409,00 грн за вищезазначеними транзакціями підтверджується випискою АТ «ОТП Банк» з особового рахунку позивача за 02.10.2024; випискою з рахунку відповідачки в АТ «Універсал Банк»; листом від 14.11.2025 №68-3-23-23/12754-БТ Акціонерного товариства «ОТП Банк».

При цьому, за інформацією Акціонерного товариства «Універсал Банк» (лист від 14.11.2025 №БТ/9668) ним була здійснена належна перевірка фізичної особи-підприємця Ковтун Анастасії Володимирівни шляхом встановлення мети та характеру проведення фінансових операцій із застосуванням ризик-орієнтовного підходу, а саме: «… пунктом 6.3.6. Розділу ІІ Умов і правила обслуговування в АТ «Універсал Банк» при наданні банківських послуг щодо продуктів monobank Universal Bank (далі - Умови), Банком було здійснено блокування платіжної картки Клієнтів у зв`язку з наявністю сумнівів у Банку щодо використання клієнтом платіжної картки для власних потреб, у зв`язку з чим у відповідності з пунктом 6.3.6. Розділу ІІ Умов Клієнтам направлено повідомлення про необхідність проходження Клієнтом процедури автентифікації шляхом підписання заяви про підтвердження операцій відділеним кваліфікованим електронним підписом "Дія.Підпис"; направлено повідомлення Клієнту щодо необхідності отримання пояснень стосовно джерел походження коштів, які надходили на її рахунок. Однак за результатами здійснених Банком запиту, ФОПом не було надано Банку запитаних документів/інформації стосовно джерел походження коштів. За результатами проведеного аналізу операцій Клієнта у т.ч. з урахуванням інформації щодо несанкціонованого списання коштів 31 жовтня 2024 року Банк відмовив Клієнту у підтримання ділових відносин, відповідно до аб.3 ч.1 ст.15 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» у зв`язку із встановленням Клієнту неприйнятно високого ризику та повідомив фізичну особу-підприємця Ковтун Анастасію Володимирівну (РНОКПП НОМЕР_3 ) про відмову від підтримання ділових відносин.

Банком було здійснено всіх необхідних заходів реагування за сигналом від Банку-відправника, щодо отримання несанкціонованих коштів Клієнтом ФОП.

Положенням частини 1 статті 1212 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка набуло майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно.

Таким чином, з урахуванням статті 1212 Цивільного кодексу України, Банк не має підстав для самостійного повернення коштів, отриманих несанкціоновано, без згоди отримувача або відповідного судового рішення».

За інформацією Акціонерного товариства «Універсал Банк» рахунок № НОМЕР_2 , відкритий на ім`я відповідачки, закритий 01.11.2024.

03.10.2024 слідчим слідчого відділу Голосіївського УП ГУНП у м. Києві лейтенантом поліції Анастасією Рубленко прийнято постанову про визнання потерпілим, якою постановлено визнати потерпілим ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у кримінальному провадженні №12024100010003001, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за 03.10.2024.

Звертаючись з даним позовом, позивач зазначає, що ФОП - Єфіменко О.М. не мав та не має ніяких відносин з ФОП - Ковтун А. В., ніколи не укладав з ніяких договорів, ніколи не планував замовлення в неї будь-яких робіт чи послуг, ніколи не отримував ніяких рахунків на оплату робіт/послуг та не здійснював на рахунки ніяких платежів (до несанкціонованого списання коштів 02.10.2024).

Тобто, кошти були списані з рахунку позивача без його погодження з огляду на кібератаку та несанкціонований доступ сторонніх осіб до такого рахунку. Щобільше, несанкціоноване списання коштів з рахунку є не просто помилковим платежем, а інцидентом кібербезпеки.

З метою врегулювання спірного питання мирним шляхом 28.01.2025 позивач на адресу відповідача направив претензію від 27.01.2025 про невідкладне повернення безпідставно отриманих коштів, якою просив невідкладно повернути на відповідний рахунок безпідставно отримані кошти на загальну суму 811 409,00 грн.

Відповідна вимога з боку відповідача була залишена без відповіді; грошові кошти в сумі 811 409,00 грн повернуті не були.

Враховуючи зазначене, позивач звернувся до Господарського суду Чернігівської області із позовом про стягнення з відповідачки безпідставно набутих коштів на підставі ст. 1212 ЦК України.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають, зокрема, з договорів та інших правочинів, з актів цивільного законодавства, а також з інших юридичних фактів.

Згідно зі статтею 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула або зберегла майно за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави, зобов`язана повернути потерпілому це майно.

Норми глави 83 ЦК України регулюють зобов`язання у зв`язку із набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави та спрямовані на відновлення майнового стану особи, за рахунок якої інша особа отримала майнову вигоду без належної юридичної підстави.

Для застосування положень статті 1212 ЦК України необхідним є встановлення таких юридично значимих обставин: факт набуття або збереження майна однією особою; факт набуття такого майна за рахунок іншої особи; відсутність правової підстави для набуття або збереження такого майна.

При цьому закон не ставить виникнення обов`язку повернення безпідставно набутого майна у залежність від наявності вини набувача.

Саме по собі встановлення факту отримання особою майна без достатньої правової підстави породжує обов`язок його повернення.

Аналогічна правова позиція неодноразово висловлювалася Верховним Судом.

Так, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2018 у справі №922/3412/17 зазначено, що для виникнення кондикційного зобов`язання має значення не причина набуття майна, а сам факт такого набуття за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави.

При цьому положення частини другої статті 1212 ЦК України прямо передбачають, що правила глави 83 цього Кодексу застосовуються незалежно від того, чи було безпідставне набуття результатом поведінки набувача, потерпілого, інших осіб або наслідком події.

Отже, для вирішення цього спору суд має встановити не факт вчинення відповідачкою кримінального правопорушення, не факт шахрайської схеми та не її вину у незаконному списанні коштів, а лише юридично значимі обставини щодо отримання нею спірних коштів та відсутності правової підстави для їх набуття.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, 02.10.2024 з рахунку ФОП Єфіменка О.М. були здійснені платіжні операції, внаслідок яких грошові кошти у сумі 811 409,00 грн були перераховані на рахунок, відкритий на ім`я ФОП Ковтун А.В. в АТ «Універсал Банк».

Зазначені обставини підтверджуються банківськими виписками, листами банківських установ та не спростовані відповідачкою.

Водночас відповідачка не надала доказів існування будь-яких договірних відносин із позивачем, які б створювали законну підставу для отримання нею зазначених коштів.

Таким чином, встановлені у справі обставини свідчать про наявність усіх необхідних елементів для застосування статті 1212 ЦК України.

Посилання відповідачки на те, що вона фактично не отримувала спірні кошти, оскільки передала банківську картку іншій особі, колегія суддів відхиляє.

Закон пов`язує виникнення обов`язку щодо повернення безпідставно набутого майна саме з особою, яка набула таке майно, а не з особою, яка фактично ним розпорядилася після його зарахування.

Відповідно до частини другої статті 1212 ЦК України положення глави 83 цього Кодексу застосовуються незалежно від того, чи було безпідставне набуття або збереження майна результатом поведінки набувача, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Таким чином, подальше перерахування отриманих коштів іншій особі саме по собі не припиняє її статусу набувача таких коштів та не звільняє її від обов`язку повернути їх потерпілій особі.

При цьому відповідачкою не надано належних та допустимих доказів на підтвердження того, що вона не мала доступу до власного рахунку, що банківська картка була використана без її волі або що вона вживала заходів щодо повідомлення банку про втрату платіжного інструменту чи незаконне використання її банківського рахунку.

Навпаки, з пояснень самої відповідачки вбачається, що вона добровільно передала доступ до банківського рахунку іншій особі.

Відповідно до статті 1066 ЦК України за договором банківського рахунку банк зобов`язується приймати та зараховувати кошти на рахунок клієнта, виконувати розпорядження клієнта про перерахування та видачу відповідних сум.

При цьому саме власник рахунку є особою, яка набуває прав та обов`язків щодо операцій, проведених за таким рахунком.

Передача платіжного інструменту чи інформації, яка дозволяє ініціювати платіжні операції, третій особі без оформлення відповідних повноважень не створює для такої особи статусу власника рахунку та не переносить юридичні наслідки проведених операцій на таку третю особу.

Згідно з положеннями Закону України «Про платіжні послуги» користувач платіжного інструменту зобов`язаний зберігати інформацію, що дозволяє ініціювати платіжні операції, та негайно повідомляти надавача платіжних послуг про втрату платіжного інструменту або незаконне використання такої інформації.

В матеріалах справи відсутні докази звернення відповідачки до банку із повідомленням про втрату контролю над рахунком, незаконне використання платіжного інструменту або про проведення операцій без її волі.

Колегія суддів також відхиляє доводи апеляційної скарги щодо того, що матеріали справи не містять належних доказів несанкціонованого списання коштів з рахунку позивача, а також щодо неправильної оцінки судом першої інстанції листів банківських установ та постанови слідчого про визнання потерпілим у кримінальному провадженні.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач обґрунтовував свої вимоги тим, що грошові кошти були списані з його рахунку внаслідок несанкціонованих платіжних операцій, у зв`язку із чим він не мав волевиявлення на їх перерахування відповідачці.

Суд першої інстанції, дослідивши наявні докази, встановив, що між позивачем та відповідачкою відсутні будь-які договірні або інші правові відносини, які могли б бути підставою для набуття відповідачкою грошових коштів у сумі 811 409,00 грн.

При цьому колегія суддів звертає увагу, що предметом спору у даній справі є не встановлення винної особи у вчиненні кримінального правопорушення, не притягнення особи до кримінальної відповідальності та не вирішення питання про наявність складу кримінального правопорушення.

Предметом розгляду є цивільно-правовий спір щодо повернення майна, набутого без достатньої правової підстави.

Відповідно до статті 1212 ЦК України для виникнення обов`язку повернення безпідставно набутого майна не вимагається встановлення протиправності поведінки набувача або його вини.

Таким чином, доведення факту вчинення відповідачкою кримінального правопорушення не є необхідною умовою для задоволення позову про повернення безпідставно отриманих коштів.

Саме по собі встановлення того, що кошти позивача без правової підстави надійшли на рахунок відповідачки, є достатньою правовою підставою для виникнення кондикційного зобов`язання.

Разом із тим колегія суддів враховує, що наявність кримінального провадження №12024100010003001 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною п`ятою статті 190 КК України, підтверджує лише факт проведення досудового розслідування за заявою позивача та надання йому процесуального статусу потерпілого.

Відповідно до частини шостої статті 75 ГПК України вирок суду в кримінальному провадженні або ухвала суду про закриття кримінального провадження є обов`язковими для господарського суду лише в частині встановлення факту вчинення певних дій та особи, яка їх вчинила.

Постанова слідчого про визнання особи потерпілим не має преюдиційного значення для господарського суду та сама по собі не встановлює факту вчинення кримінального правопорушення конкретною особою.

Разом із тим, суд першої інстанції не покладав виключно постанову слідчого про визнання потерпілим в основу своїх висновків, а оцінював її у сукупності з іншими доказами у справі, зокрема банківськими виписками, листами банківських установ, фактом відсутності правової підстави для перерахування коштів та іншими обставинами.

Відтак посилання відповідачки на положення статті 62 Конституції України щодо презумпції невинуватості не спростовують правильності висновків суду першої інстанції.

Стаття 62 Конституції України встановлює гарантії особи у кримінальному провадженні та визначає порядок доведення вини особи у вчиненні злочину.

Водночас у цій справі вирішується питання не про кримінальну відповідальність відповідачки, а про наявність цивільного обов`язку повернути майно, набуте без достатньої правової підстави.

Отже, відсутність обвинувального вироку суду не є перешкодою для вирішення цивільного спору про повернення безпідставно набутого майна.

Колегія суддів критично оцінює доводи апеляційної скарги про те, що у випадку встановлення факту кіберзлочину або несанкціонованого списання коштів належним відповідачем у справі має бути АТ «ОТП БАНК», а не відповідачка.

Дійсно, відповідно до положень Закону України «Про платіжні послуги» надавачі платіжних послуг зобов`язані забезпечувати захист інформації, безпеку платіжних операцій та належну ідентифікацію користувачів.

Зокрема, статті 67, 68 Закону України «Про платіжні послуги» встановлюють обов`язки надавачів платіжних послуг щодо організації системи захисту інформації, управління операційними ризиками та забезпечення безпеки виконання платіжних операцій.

Водночас ці норми регулюють правовідносини між користувачем платіжних послуг та його банком та не виключають можливості пред`явлення вимоги до особи, на рахунок якої фактично було зараховано кошти без достатньої правової підстави.

У разі якщо позивач вважає, що АТ «ОТП БАНК» неналежним чином виконав свої обов`язки щодо захисту платіжних операцій, він не позбавлений права звернутися із відповідними вимогами до банківської установи.

Однак наявність можливого спору між позивачем та його банком не змінює правової природи отримання відповідачкою коштів.

Колегія суддів зазначає, що у справах про повернення безпідставно набутого майна важливим є встановлення не причин, які призвели до переміщення коштів, а факту їх набуття конкретною особою без правової підстави.

При цьому положення статті 1212 ЦК України прямо передбачають застосування незалежно від того, чи стало набуття майна наслідком поведінки самого набувача, потерпілого, інших осіб або певної події.

Колегія суддів також враховує посилання відповідачки на правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах у справах №751/6050/18, №214/2867/18, №210/1242/18, №759/4025/19 та інших, щодо розподілу доказового тягаря між банком та користувачем у спорах про несанкціоновані платіжні операції.

Водночас колегія суддів зазначає, що наведені правові висновки стосуються правовідносин між клієнтом та банком щодо відшкодування збитків, завданих проведенням неналежних платіжних операцій.

Предметом спору у даній справі є інші правовідносини - повернення грошових коштів особою, на рахунок якої вони були зараховані без достатньої правової підстави.

Акціонерне товариство «ОТП Банк» не є стороною у цій справі, а тому питання щодо належного виконання ним обов`язків як надавача платіжних послуг, забезпечення кібербезпеки, застосування посиленої автентифікації чи виявлення шахрайських операцій не є предметом безпосереднього судового розгляду.

При цьому колегія суддів не заперечує, що банк як професійний учасник ринку фінансових послуг несе підвищений обов`язок щодо забезпечення безпеки платіжних операцій.

Однак встановлення можливого порушення банком своїх обов`язків не створює правової підстави для залишення у відповідачки коштів, які фактично надійшли на її рахунок без будь-яких договірних чи інших законних підстав.

Такий підхід суперечив би змісту статті 1212 ЦК України та принципу відновлення порушеного майнового стану потерпілої особи.

Колегія суддів також надає оцінку доводам відповідачки про те, що після зарахування спірних коштів на її банківський рахунок вони були перераховані на користь іншої особи - ОСОБА_4 , у зв`язку з чим, на думку відповідачки, саме останній є фактичним набувачем цих коштів.

За змістом статті 1212 ЦК України обов`язок повернути безпідставно набуте майно виникає у особи, яка набула або зберегла майно за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави. Подальше розпорядження таким майном, у тому числі його перерахування іншій особі, саме по собі не припиняє відповідного обов`язку та не перетворює особу, яка надалі отримала кошти, на набувача у первісних правовідносинах між позивачем та відповідачкою.

У цій справі спірні кошти надійшли саме на рахунок відповідачки, а доказів існування правової підстави для їх отримання від позивача відповідачкою не надано. Обставини подальшого списання коштів з цього рахунку не спростовують факту їх надходження та не свідчать про наявність у позивача правових відносин із ОСОБА_4 щодо набуття ним спірних коштів.

Сам по собі факт того, що після зарахування коштів на рахунок відповідачки вони були перераховані на користь третьої особи іншою особою, не є підставою для покладення на позивача негативних наслідків такого розпорядження коштами та звільнення відповідачки від обов`язку повернути безпідставно отримане.

Якщо відповідачка вважає, що спірні кошти були неправомірно списані з її рахунку іншою особою або що саме ОСОБА_4 безпідставно набув їх унаслідок такого переказу, вона не позбавлена права захищати свої права у встановленому законом порядку та заявляти відповідні вимоги до винної особи. Проте зазначені обставини не впливають на правовідносини між позивачем та відповідачкою і не спростовують висновку суду першої інстанції про наявність підстав для стягнення з відповідачки спірних коштів.

Таким чином, наведені в апеляційній скарзі доводи щодо подальшого перерахування коштів ОСОБА_4 не спростовують правильності висновків суду першої інстанції, не дають підстав для іншої оцінки встановлених обставин та не свідчать про неправильне застосування судом норм матеріального права.

Колегія суддів окремо звертає увагу на те, що доводи апеляційної скарги значною мірою ґрунтуються на тому, що відповідачка не вчиняла шахрайських дій, не отримувала фактичної економічної вигоди від коштів та не має статусу підозрюваної у кримінальному провадженні.

Однак такі обставини не мають визначального значення для вирішення цього спору.

Правова конструкція статті 1212 ЦК України не є заходом відповідальності за правопорушення та не передбачає необхідності встановлення вини особи, яка набула майно.

Метою застосування цієї норми є відновлення майнового стану особи, за рахунок якої відбулося безпідставне набуття.

Таким чином, навіть у випадку, якщо відповідачка не була особою, яка ініціювала незаконне списання коштів, це саме по собі не виключає виникнення у неї обов`язку повернути отримане майно.

Щодо правового статусу відповідачки як отримувача коштів, то колегія суддів зазначає, що відкриття рахунку фізичною особою-підприємцем та використання його для здійснення господарських операцій створює для власника такого рахунку відповідний комплекс прав та обов`язків.

Відповідно до статті 42 Господарського кодексу України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Особа, яка набуває статусу фізичної особи-підприємця, самостійно приймає рішення щодо використання своїх рахунків, укладення правочинів, передачі доступу до платіжних інструментів та організації своєї діяльності.

Відповідно, ризики, пов`язані з передачею доступу до рахунку третім особам або неналежним контролем за використанням банківських інструментів, не можуть бути покладені на осіб, які не є учасниками таких внутрішніх відносин.

У спірних правовідносинах позивач не мав жодного відношення до дій відповідачки щодо організації доступу до її рахунку, передачі платіжного інструменту чи взаємовідносин із третіми особами.

Тому наслідки таких дій не можуть усувати обов`язок відповідачки повернути кошти особі, за рахунок якої відбулося їх набуття.

Колегія суддів також враховує, що відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідачкою не доведено наявності правової підстави для отримання коштів, а також не доведено, що вона не є особою, яка отримала спірні кошти.

Посилання на передачу картки іншій особі фактично свідчить лише про неналежне виконання відповідачкою обов`язків щодо збереження платіжного інструменту та доступу до рахунку, але не усуває її статусу набувача майна.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність передбачених законом підстав для стягнення з відповідачки безпідставно отриманих грошових коштів.

Доводи апеляційної скарги зводяться переважно до переоцінки встановлених судом першої інстанції обставин та не містять посилань на докази, які б спростовували факт отримання відповідачкою коштів та відсутність правової підстави для їх набуття.

Враховуючи викладене, колегія суддів доходить висновку, що рішення суду першої інстанції ухвалено з правильним застосуванням норм матеріального права, істотних порушень норм процесуального права не встановлено, а тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення суду першої інстанції слід залишити без змін.

Судові витрати пов`язані з розглядом справи в суді першої та апеляційної інстанцій відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідачку.

Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 275, 276 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -

У Х В А Л И В:

1. Апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця Чешко (Ковтун) Анастасії Володимирівни на рішення Господарського суду Чернігівської області від 03.03.2026 у справі № 927/957/25 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Чернігівської області від 03.03.2026 у справі № 927/957/25 залишити без змін.

3. Судовий збір, понесений у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, покласти на апелянта.

4. Матеріали справи № 927/957/25 повернути до Господарського суду Чернігівської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя В.В. Сулім

Судді А.Г. Майданевич

О.М. Гаврилюк

Дата підписання 28.09.2026