Постанова від 15 вересня 2026 р. у справі №910/2044/26 — Північний апеляційний господарський суд

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" вересня 2026 р. Справа№ 910/2044/26

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Суліма В.В.

суддів: Майданевича А.Г.

Корсака В.А.

при секретарі судового засідання: Шевченко Н.А.

за участю представників сторін:

від позивача: Андрієвська О.В.;

від відповідача: Мартьянова Л.В.,

розглянувши апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго»

на рішення Господарського суду міста Києва від 11.05.2026 (повний текст рішення складено 02.06.2026)

у справі № 910/2044/26 (суддя Плотницька Н.Б.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Київська обласна енергопостачальна компанія»

до Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго»

про стягнення 3 613 961, 75 грн, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Київська обласна енергопостачальна компанія» звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» про стягнення 3 613 961, 75 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач в порушення норм чинного законодавства України та договору про надання послуг із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел від 01.07.2019 № 0204-09021 належним чином не виконав взяті на себе зобов`язання з оплати вартості послуг, у зв`язку з чим позивачем, за загальний період прострочення з 01.07.2025 по 11.02.2026, нараховано 1 530 897, 14 грн 3 % річних та 2 083 064, 61 грн інфляційних втрат.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 11.05.2026 позов задоволено повністю. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Київська обласна енергопостачальна компанія» 1 530 897, 14 грн 3 % річних, 2 083 064, 61 грн інфляційних втрат та 43 367, 54 грн витрат по сплаті судового збору.

Не погоджуючись із вказаним рішенням місцевого господарського суду, Приватне акціонерне товариство «Національна енергетична компанія «Укренерго» звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, відповідно до якої просить рішення Господарського суду міста Києва від 11.05.2026 скасувати та ухвалити нове рішення суду, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Апелянт вважає, що рішення суду першої інстанції є незаконним та необґрунтованим, ухваленим за неповного з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідності висновків суду встановленим обставинам, а також із порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

В обґрунтування апеляційної скарги скаржник посилається на неправильність визначення розміру інфляційних втрат. На думку апелянта, суд першої інстанції не здійснив належної перевірки розрахунку, поданого позивачем, та безпідставно погодився з його правильністю.

Зокрема, при визначенні сукупного індексу інфляції позивач застосував значення з більшою кількістю знаків після коми без належного заокруглення, що, як зазначає НЕК «Укренерго», суперечить наведеним у апеляційній скарзі правовим висновкам Верховного Суду щодо порядку визначення величини приросту індексу споживчих цін. За твердженням апелянта, застосування правильного порядку заокруглення призводить до зменшення розміру інфляційних втрат.

При цьому відповідач зазначає, що суд першої інстанції, встановлюючи правильність здійсненого позивачем розрахунку, не навів у рішенні належного обґрунтування проведеної перевірки, не надав оцінки запереченням відповідача та не здійснив власного розрахунку заявлених до стягнення сум.

Крім того, НЕК «Укренерго» заперечує наявність підстав для покладення на нього відповідальності за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання, посилаючись на особливості його правового статусу та здійснення діяльності оператора системи передачі. Відповідач зазначає, що на нього законом покладено спеціальні обов`язки із забезпечення загальносуспільних інтересів у сфері електроенергетики, зокрема щодо забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел.

За доводами апелянта, фінансування таких спеціальних обов`язків здійснюється відповідно до структури тарифу, затвердженої НКРЕКП, а кошти, передбачені такою структурою, мають цільове призначення. Водночас фактичні витрати НЕК «Укренерго» на виконання покладених на нього спеціальних обов`язків, як зазначає відповідач, перевищували передбачені тарифом обсяги, що зумовило виникнення дефіциту коштів та, як наслідок, несвоєчасність розрахунків за спірним договором.

При цьому НЕК «Укренерго» посилається на приписи законодавства та Ліцензійних умов, відповідно до яких воно зобов`язане використовувати кошти за цільовим призначенням та не вправі довільно перерозподіляти кошти, передбачені структурою тарифу на одні цілі, для фінансування інших витрат. У зв`язку з цим відповідач вважає, що обставини фінансування виконання спеціальних обов`язків та встановлені регулятором обмеження щодо використання коштів мають бути враховані судом при вирішенні питання про відповідальність за прострочення виконання грошового зобов`язання.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 19.06.2026 апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: Сулім В.В. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), Майданевич А.Г., Корсак В.А.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.06.2026 вікрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» та призначено до розгляду на 05.08.2026.

26.06.2026 від позивача до суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого останній просив суд рішення суду першої інстанції залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.

Позивач зазначає, що посилання апелянта на відсутність належного фінансування, бюджетних коштів чи включення відповідних витрат до структури тарифу не є підставою для звільнення від виконання договірного зобов`язання та відповідальності за його порушення. Нарахування 3 % річних та інфляційних втрат здійснено позивачем на підставі частини другої статті 625 ЦК України з урахуванням періодів прострочення та проведених оплат, а наведений у матеріалах справи розрахунок відповідає встановленим обставинам та є арифметично правильним.

Аналогічні правовідносини та доводи ПрАТ «НЕК «Укренерго» неодноразово були предметом розгляду Верховного Суду, висновки якого щодо обов`язку відповідача виконувати грошові зобов`язання за відповідними договорами та наслідків їх прострочення узгоджуються з висновками суду першої інстанції у цій справі.

У судовому засіданні 05.08.2026 оголошена перерва до 16.09.2026.

20.08.2026 від позивача до суду надійшли додаткові пояснення до суду, відповідно до яких останній зазначив, що заперечує проти доводів апеляційної скарги в частині визначення порядку нарахування інфляційних втрат та зазначає, що розрахунок, здійснений судом першої інстанції, відповідає практиці Верховного Суду. Позивач наголошує на необхідності здійснення помісячного нарахування інфляційних втрат на суму основного боргу без капіталізації інфляційної складової, посилаючись, зокрема, на постанови Верховного Суду у справах № 910/7671/23, № 910/5201/24 та № 910/8888/25.

Водночас позивач посилається на постанову Верховного Суду від 26.06.2020 у справі № 905/21/19 та зазначає, що навіть за методикою послідовного застосування сукупного індексу інфляції розмір інфляційних втрат мав би визначатися з урахуванням проіндексованої суми боргу за попередні періоди та всього періоду існування заборгованості, а не лише спірного періоду. На думку позивача, контррозрахунок відповідача цих обставин не враховує.

Крім того, позивач посилається на судові рішення у низці інших справ між сторонами, якими, за його твердженням, підтверджено правомірність нарахування інфляційних втрат за попередні періоди, та зазначає про усталену практику Верховного Суду у спорах щодо виконання відповідачем аналогічних договірних зобов`язань.

Представник відповідача у судовому засіданні 16.09.2026 підтримав доводи апеляційної скарги та просив суд її задовольнити.

Представник позивача у судовому засіданні 16.09.2026 заперечував проти доводів апеляційної скарги та просив суд, рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази в їх сукупності, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, з огляду на викладені скаржником доводи та вимоги апеляційної скарги, Північний апеляційний господарський суд дійшов наступного.

Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, 01.07.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Одеська обласна енергопостачальна компанія» (постачальник послуг) та Державним підприємством «Національна енергетична компанія «Укренерго», правонаступником якого є Приватне акціонерне товариство «Національна енергетична компанія «Укренерго», (замовник) укладено договір про надання послуг із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел № 0204-09021, відповідно до умов якого для забезпечення покриття економічно обґрунтованих витрат постачальник послуг на виконання спеціальних обов`язків із купівлі електричної енергії за «зеленим» тарифом надає замовнику послугу із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії (далі - послуга), а замовник сплачує постачальнику послуг вартість наданих послуг.

На виконання договору позивачем за період з серпень - листопад 2024 року надано відповідачу послуги з передачі електричної енергії, що підтверджується накладними наявними в матеріалах справи актами приймання-передачі послуг із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 16.10.2025 у справі № 910/11311/25, яке залишено без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 13.01.2026 та набрало законної сили 13.01.2026, встановлено факт наявності у відповідача перед позивачем заборгованості за вказаний період та з Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Київська обласна енергопостачальна компанія» заборгованість у розмірі 98 549 816, 43 грн та судовий збір у сумі 847 840, 00 грн.

Відповідно до частини 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

При цьому, не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах - позивачі, відповідачі, треті особи тощо.

Обставинами справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, є юридичні факти, що призвели до виникнення спірного правовідношення, настання відповідальності або інших наслідків, тобто такі факти, з якими норми матеріального права пов`язують виникнення, зміну чи припинення прав та обов`язків суб`єктів спірного матеріального правовідношення.

Преюдиціальність - обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набуло законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, адже їх істину вже встановлено у рішенні чи вироку, і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами.

Правила про преюдицію спрямовані не лише на заборону перегляду фактів і правовідносин, які встановлені в судовому акті, що вступив в законну силу. Вони також сприяють додержанню процесуальної економії в новому процесі. У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження і оцінку. Усі ці дії вже здійснювалися у попередньому процесі, і їхнє повторення було б не лише недоцільним, але й неприпустимим з точки зору процесуальної економії. Для рішень господарських судів важливою умовою преюдиціальності фактів, що містяться в рішенні господарського суду, є суб`єктний склад спору. Отже, преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Преюдицію утворюють виключно лише ті обставини, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що знайшло відображення в мотивувальній частині судового акта.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначає, що у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем грошового зобов`язання за договором про надання послуг із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел № 0204-09021 встановленого рішенням суду від 16.10.2025 у справі № 910/11311/25, позивач має право на захист майнових прав та інтересів пов`язаних з відшкодуванням матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, на отримання компенсації (плати) від відповідача за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати позивачу, у зв`язку з чим позивачем, за загальний період прострочення з 01.07.2025 по 11.02.2026, нараховано 1 530 897, 14 грн 14 коп. 3 % річних та 2 083 064, 61 грн інфляційних втрат.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору та вимог зазначених Кодексів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У відповідності до статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За відсутності інших підстав припинення зобов`язання, передбачених договором або законом, зобов`язання, в тому числі й грошове, припиняється його виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).

Проте, саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов`язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання.

Отже, чинне законодавство не пов`язує припинення зобов`язання з постановленням судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження щодо його примусового виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов`язань боржника та не виключає його відповідальності за порушення строків розрахунків. Тобто, наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє зобов`язання.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.06.2019 у справі № 916/190/18.

З урахуванням приписів статті 549, частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України та статті 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» правовими наслідками порушення грошового зобов`язання, тобто зобов`язання сплатити гроші, є обов`язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому доводи апеляційної скарги щодо відсутності у відповідача можливості своєчасно виконати грошове зобов`язання у зв`язку з особливостями фінансування діяльності оператора системи передачі, недостатністю коштів, необхідністю їх надходження від інших учасників ринку та залежністю відповідних витрат від структури тарифу, затвердженого НКРЕКП, колегія суддів відхиляє.

Сама по собі відсутність у боржника необхідних грошових коштів не звільняє його від виконання грошового зобов`язання. При цьому умови укладеного між сторонами договору не ставлять виникнення та строк виконання обов`язку відповідача з оплати фактично наданих та прийнятих послуг у залежність від фактичного надходження коштів від третіх осіб або від наявності у відповідача достатнього обсягу фінансування.

Відповідно до частини першої статті 617 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за його порушення, якщо доведе, що порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

За змістом частини другої статті 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання, якщо не доведе, що вжив усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Водночас відповідачем не доведено наявності таких обставин, які відповідно до закону могли б бути підставою для звільнення його від передбаченої законом відповідальності за прострочення виконання саме грошового зобов`язання.

Зазначені висновки узгоджуються з правовими позиціями Верховного Суду у спорах щодо стягнення з ПрАТ «НЕК «Укренерго» заборгованості, інфляційних втрат та трьох відсотків річних за договорами про надання послуг із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел.

Зокрема, Верховний Суд у постанові від 01.07.2026 у справі № 910/8888/25 зазначив, що посилання НЕК «Укренерго» на дефіцит коштів, неможливість компенсувати його шляхом альтернативного фінансування та залежність відповідних витрат від структури тарифу не спростовують висновків судів щодо наявності прострочення виконання грошового зобов`язання.

Відтак колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для застосування до відповідача наслідків прострочення виконання грошового зобов`язання, передбачених статтею 625 Цивільного кодексу України.

Перевіривши рішення суду першої інстанції в частині стягнення інфляційних втрат, доводи апеляційної скарги ПрАТ «НЕК «Укренерго», заперечення ТОВ «Київська обласна енергопостачальна компанія», а також здійснені сторонами розрахунки, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для зміни рішення суду першої інстанції в частині стягнення інфляційних втрат.

Відповідно до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Отже, інфляційні втрати є способом компенсації майнових втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та підлягають визначенню виходячи із суми простроченого основного боргу, періоду прострочення та офіційних індексів інфляції за відповідні місяці.

При цьому колегія суддів враховує правовий висновок Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладений у постанові від 26.06.2020 у справі № 905/21/19, відповідно до якого у разі часткового погашення заборгованості розрахунок інфляційних втрат має здійснюватися з урахуванням проіндексованого залишку заборгованості за попередній місяць. У такому разі сума погашення віднімається не від первісної суми основного боргу, а від суми боргу, збільшеної на відповідний індекс інфляції за розрахунковий місяць.

Таким чином, при здійсненні розрахунку інфляційних втрат необхідно забезпечити безперервність індексації заборгованості протягом усього періоду її фактичного існування. У разі наявності часткових оплат до розрахунку за наступний період береться залишок заборгованості, визначений з урахуванням інфляційної складової за попередній період.

Водночас колегія суддів не погоджується з підходом, застосованим судом першої інстанції, за яким інфляційні втрати у цій справі визначено шляхом окремого помісячного нарахування на первісну суму основного боргу кожного з періодів виникнення заборгованості без урахування інфляційної складової, яка виникла в попередніх розрахункових місяцях.

Такий підхід фактично виключає з подальшого розрахунку інфляційну складову, нараховану за попередні місяці, та не забезпечує послідовного врахування індексації грошового зобов`язання протягом усього періоду прострочення.

Колегія суддів також враховує, що посилання позивача на постанови Верховного Суду від 23.04.2025 у справі № 910/5201/24, від 01.07.2026 у справі № 910/8888/25 та від 21.07.2026 у справі № 910/7671/23 не свідчать про встановлення Верховним Судом універсального правила щодо обов`язковості застосування саме окремого помісячного нарахування інфляційних втрат на первісну суму основного боргу в усіх випадках.

Правові висновки Верховного Суду підлягають застосуванню з урахуванням фактичних обставин відповідної справи та предмета перегляду. При цьому висновок про допустимість певного способу арифметичного розрахунку не може тлумачитися як такий, що скасовує або змінює правову позицію щодо необхідності врахування проіндексованого залишку заборгованості при послідовному нарахуванні інфляційних втрат.

У цій справі матеріалами встановлено, що заборгованість за відповідними розрахунковими місяцями існувала протягом тривалого періоду, а її погашення здійснювалося, зокрема, частинами. За таких обставин застосування індексів інфляції має здійснюватися послідовно до відповідного залишку заборгованості з урахуванням проведених боржником оплат.

Саме такий підхід покладено в основу контррозрахунку ПрАТ «НЕК «УКРЕНЕРГО», наведеного в апеляційній скарзі.

Перевіряючи зазначений контррозрахунок, колегія суддів виходить із того, що він передбачає застосування сукупного індексу інфляції за відповідні періоди існування заборгованості, врахування інфляційної складової при визначенні залишку заборгованості після проведення часткових оплат та подальше застосування індексів інфляції до такого проіндексованого залишку.

Такий порядок відповідає наведеним вище висновкам Верховного Суду щодо необхідності безперервного та послідовного розрахунку інфляційних втрат.

При цьому колегія суддів враховує, що у постанові від 26.06.2020 у справі № 905/21/19 Верховний Суд звернув увагу на необхідність при частковому погашенні заборгованості визначати залишок боргу з урахуванням інфляційної складової попереднього періоду, а подальший розрахунок здійснювати саме з урахуванням такого проіндексованого залишку.

З огляду на викладене колегія суддів вважає помилковим покладений судом першої інстанції в основу рішення розрахунок інфляційних втрат, який здійснено окремо щодо кожної суми заборгованості за відповідний місяць без подальшого врахування інфляційної складової при визначенні бази нарахування за наступні періоди.

Разом із тим, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення вимог позивача в заявленому розмірі лише з тієї підстави, що відповідний розрахунок був здійснений за допомогою інформаційно-аналітичної системи «ЛІГА:ЗАКОН», оскільки спосіб технічного здійснення розрахунку не визначає його юридичну правильність.

Здійснивши перевірку контррозрахунку відповідача, колегія суддів встановила, що інфляційні втрати підлягають визначенню виходячи з розміру заборгованості, періоду її фактичного існування, офіційних індексів інфляції за відповідні місяці та з урахуванням проведених оплат.

За результатами такого розрахунку розмір інфляційних втрат, який підлягає стягненню з ПрАТ «НЕК «Укренерго» на користь ТОВ «Київська обласна енергопостачальна компанія», становить 2 069 546, 16 грн.

При цьому, перевіривши розрахунок 3 % річних, колегія суддів приходить до висновку, що він є арифметично вірним, а тому суд першої інстанції обгрунтовано задовльнив позовні вимоги в цій частині у повному обсязі у сумі 1 530 897, 14 грн.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право змінити рішення.

Згідно з частиною першою статті 277 Господарського процесуального кодексу України підставами для зміни судового рішення є, зокрема, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» підлягає частковому задоволенню, а рішення Господарського суду міста Києва від 11.05.2026 у справі № 910/2044/26 - зміні в частині розміру інфляційних втрат.

Судовий збір, згідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 275, 277 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» на рішення Господарського суду міста Києва від 11.05.2026 у справі № 910/2044/26 задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 11.05.2026 у справі № 910/2044/26 змінити в частині стягнення збитків від інфляції у сумі 2 083 064, 61 грн.

3. Пункт 2 резолютивної частини рішення викласти в наступній редакції:

«Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» (01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, 25; код ЄДРПОУ 41514045) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Київська обласна енергопостачальна компанія» (08132, Київська обл., Бучанський р-н, м. Вишневе, вул. Київська, 8в; код ЄДРПОУ 42094646) 1 530 897, 14 грн - 3% річних, 2 069 546, 16 грн збитків від інфляції, 43 207, 08 грн судового збору за розгляд справи в суді першої інстанції. В іншій частині позовних вимог відмовити.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Київська обласна енергопостачальна компанія» (08132, Київська обл., Бучанський р-н, м. Вишневе, вул. Київська, 8в; код ЄДРПОУ 42094646) на користь Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» (01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, 25; код ЄДРПОУ 41514045) 240, 69 грн судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.

5. Видачу наказів доручити Господарському суду міста Києва.

6. Матеріали справи № 910/2044/26 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя В.В. Сулім

Судді А.Г. Майданевич

В.А. Корсак

Дата підписання 28.09.2026