Постанова від 21 вересня 2026 р. у справі №910/8799/25 — Північний апеляційний господарський суд

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" вересня 2026 р. Справа№ 910/8799/25

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Шапрана В.В.

суддів: Андрієнка В.В.

Буравльова С.І.

За участю секретаря судового засідання Місюк О.П.

та представників сторін:

позивача - Малишевої Т.А.;

відповідача - Кулибаби В.О.

розглянувши матеріали апеляційної скарги Акціонерного товариства "Гарантований покупець" на рішення Господарського суду міста Києва від 16.10.2025

у справі №910/8799/25 (суддя - Грєхова О.А.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ПВ Солар Стейшн"

до Акціонерного товариства "Гарантований покупець"

про стягнення заборгованості.

ВСТАНОВИВ:

У липні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю "ПВ Солар Стейшн" звернулось до Господарського суду міста Києва із позовними вимогами до Державного підприємства "Гарантований покупець" про стягнення 1494435,37 грн, з яких: 1077468,15 грн основний борг, 325574,31 грн інфляційні втрати та 91392,91 грн 3% річних, посилаючись на неналежне виконання відповідачем зобов`язань за договором №717/01 від 24.09.2019 в частині своєчасної оплати вартості відпущеної електроенергії за "зеленим" тарифом у періоди жовтень 2021 року, лютий 2022 року, березень 2022 року, квітень 2022 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.07.2025 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 16.10.2025 у справі №910/8799/25 позов задоволено повністю.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, Державне підприємство "Гарантований покупець" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, згідно якої просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове про відмову в задоволенні позовних вимог.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції під час ухвалення оскаржуваного рішення неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, порушено та неправильно застосовано норми матеріального і процесуального права.

Скаржник стверджує, що суд першої інстанції приймаючи оскаржуване рішення не врахував, що позивач втратив право на отримання грошових коштів за "зеленим" тарифом, оскільки 20.04.2022 Національною комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП) винесено постанову №392 «Про анулювання ліцензії з виробництва електричної енергії, виданої Товариству з обмеженою відповідальністю "ПВ Солар Стейшн" та визнання такою, що втратила чинність постанови НКРЕКП від 24.10.2019 №2185». Вказані обставини встановлені судами при розгляді справи №640/7896/22.

На переконання відповідача, з огляду на анулювання ліцензії з виробництва електричної енергії, 20.04.2022 договір між позивачем та відповідачем було припинено (розірвано), а отже і умови цього договору не поширюються на дані правовідносини.

Окрім того апелянт наголошує на необхідності застосування до спірних правовідносин положень постанови Кабінету Міністрів України №187 від 03.03.2022 «Про забезпечення захисту національних інтересів за майбутніми позовами держави Україна у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації» (надалі - Постанова №187), оскільки один із учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "ПВ Солар Стейшн" ОСОБА_1 , якому належало 35% частки у статутному капіталі товариства, має громадянство Російської Федерації (далі - рф).

Також відповідач стверджує про невірність розрахунків інфляційних втрат вказуючи на те, що при розрахунку позивач застосовує сукупний індекс інфляції заокруглений не до десятих, а до мільйонних. Про необхідність заокруглення індексу інфляції до десяткового числа після коми вказано в постанові об`єднаної палати Верховного Суду від 26.06.2020 у справі №905/21/19.

У тексті апеляційної скарги відповідачем було викладено клопотання про відстрочення сплати судового збору до ухвалення судового рішення у даній справі.

Згідно Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.11.2025 апеляційну скаргу Державного підприємства "Гарантований покупець" на рішення Господарського суду міста Києва від 16.10.2025 у справі №910/8799/25 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Кравчук Г.А. (суддя-доповідач), судді: Сибіга О.М., Коробенко Г.П.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.11.2025 відмовлено у задоволенні клопотання Державного підприємства "Гарантований покупець" про відстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги, залишено її без руху на підставі ч. 2 ст. 260 ГПК України та надано заявникові строк на усунення недоліків апеляційної скарги.

Після усунення недоліків апеляційної скарги, ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.12.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державного підприємства "Гарантований покупець" на рішення Господарського суду міста Києва від 16.10.2025 у справі №910/8799/25, справу призначено до розгляду та надано позивачу строк на подання відзиву на апеляційну скаргу.

12.12.2025 до суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "ПВ Солар Стейшн" надійшов відзив на апеляційну скаргу, згідно якого позивач просить відмовити в задоволенні скарги.

Заперечуючи проти вимог апеляційної скарги позивач зазначає наступне:

- 20.04.2022 постановою НКРЕКП №392 анульовано ліцензію з виробництва електричної енергії, видану Товариству з обмеженою відповідальністю "ПВ Солар Стейшн". 25.07.2022 було зареєстровано вихід зі складу учасників ОСОБА_1 . В подальшому, ОСОБА_1 було виключено зі складу учасників Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче об`єднання «Термосистеми», що є одним із учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "ПВ Солар Стейшн", 10.08.2022 ОСОБА_1 звільнено з органів управління товариства. Таким чином, ще у 2022 році усунуто всі фактори, які стали причиною для анулювання ліцензії. 07.02.2023 постановою НКРЕКП №214 видано Товариству з обмеженою відповідальністю "ПВ Солар Стейшн" ліцензію з виробництва електричної енергії. Постановою НКРЕКП №340 від 21.02.2023 встановлено "зелений" тариф позивачу;

- 22.02.2023 позивач звернувся до НКРЕКП листом №11/2023 з проханням надати роз`яснення щодо відсутності заборон на здійснення розрахунків Державного підприємства "Гарантований покупець" за придбану електричну енергію. 29.03.2023 отримано відповідь НКРЕКП, згідно якої наголошено про необхідність дотримання гарантованим покупцем вимог діючого законодавства щодо принципів функціонування ринку електричної енергії. Також підсумовано, що господарська діяльність на ринку електричної енергії має провадитись учасниками ринку з дотриманням загальних принципів господарювання, принципів функціонування ринку електричної енергії. Заборгованість відповідача перед позивачем виникла у період дії "зеленого" тарифу, встановленого постановою НКРЕКП від 26.11.2019 №2516, а також у період дії ліцензованої діяльності на підставі постанови НКРЕКП від 24.10.2019 №2185, тобто до 20.04.2022;

- п. 7.14 договору №717/01 від 24.09.2019 встановлено, що припинення дії цього договору не звільняє сторони від належного виконання зобов`язань, що виникли в період дії цього договору. У період після анулювання ліцензії Товариства з обмеженою відповідальністю "ПВ Солар Стейшн" та до моменту отримання нової ліцензії, відповідачем було частково оплачену викуплену електричну енергію;

- 08.03.2022 Міністерство юстиції України листом №24560/8.1.3/10-22 надало роз`яснення щодо встановленого Постановою №187 мораторію. Так, Мінюст пояснив, що Постановою №187 встановлено кілька винятків щодо застосування мораторію. Відповідне обмеження, зокрема, не застосовується до юридичних осіб, створених та зареєстрованих відповідно до законодавства України, кінцевим бенефіціарним власником, членом або учасником (акціонером) яких є виключно громадяни Російської Федерації, які проживають на території України на законних підставах. У світлі цього слід нагадати, що проживання на території України на законних підставах - це проживання в Україні іноземця чи особи без громадянства, які мають посвідку на постійне чи тимчасове проживання на території України. Питання законності проживання колишнього учасника Товариства з обмеженою відповідальністю "ПВ Солар Стейшн" на території України досліджувалося в межах розгляду справи №640/7896/22. За наведеного, доводи відповідача стосовно того, що учасником стягувача (позивача), відносно якого Постановою №187 введено заборону на виконання, у тому числі в примусовому порядку, грошових та інших зобов`язань є помилковими.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.01.2026 відкладено розгляд справи до 05.02.2026.

В судовому засіданні 05.02.2026 оголошено перерву до 19.02.2026, а 19.02.2026 - до 24.03.2026.

10.02.2026 до суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "ПВ Солар Стейшн" надійшли додаткові пояснення у справі.

На підставі службової записки головуючого судді та розпорядження Північного апеляційного господарського суду №09.1-08/1027/26 від 24.03.2026, у зв`язку з перебуванням судді Сибіги О.М. у відпустці, призначено повторний автоматизований розподіл справи №910/8799/25.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 25.03.2026 апеляційну скаргу у справі №910/8799/25 передано на розгляд колегії суддів у складі: Кравчук Г.А. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), Коробенко Г.П., Спаських Н.М.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.03.2026 справу №910/8799/25 за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Гарантований покупець" на рішення Господарського суду міста Києва від 16.10.2025 прийнято до провадження у визначеному автоматизованою системою складі суду та призначено до розгляду на 05.05.2026.

До суду 22.04.2026 представником Товариства з обмеженою відповідальністю "ПВ Солар Стейшн" подано заяву про заміну сторони правонаступником, в якому заявник просив залучити до участі у справі №910/8799/25 Акціонерне товариство "Гарантований покупець" в якості відповідача, як правонаступника Державного підприємства "Гарантований покупець".

Судове засідання 05.05.2026 не відбулось у зв`язку з оголошенням повітряної тривоги в м. Києві.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.05.2026 справу призначено до розгляду на 30.06.2026.

Судове засідання 30.06.2026 не відбулось у зв`язку з перебуванням головуючого судді Кравчука Г.А. у відпустці з 29.06.2026 по 01.07.2026 включно.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.07.2026 апеляційну скаргу у справі №910/8799/25 призначено до розгляду на 14.07.2026.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.07.2026 задоволено заяву про заміну учасника справи правонаступником.

В судовому засіданні 14.07.2026 оголошено перерву до 18.08.2026.

На підставі службової записки секретаря судової палати та розпорядження Північного апеляційного господарського суду №09.1-07/459/26 від 20.08.2026 у зв`язку зі звільненням головуючого судді Кравчука Г.А. у відставку призначено повторний автоматизований розподіл справи №910/8799/25.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 20.08.2026 апеляційну скаргу у справі №910/8799/25 передано на розгляд колегії суддів у складі: Шапран В.В. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), Андрієнко В.В., Буравльов С.І.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.08.2026 справу №910/8799/25 за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Гарантований покупець" на рішення Господарського суду міста Києва від 16.10.2025 прийнято до провадження у визначеному автоматизованою системою складі суду та призначено до розгляду на 22.09.2026.

У призначене засідання суду 22.09.2026, яке відбулося в режимі відеоконференції, з`явилися представники сторін та надали пояснення по суті апеляційної скарги. Відповідач вимоги апеляційної скарги підтримав, просив суд скасувати оскаржуване рішення, відмовити в задоволенні позовних вимог. Позивач заперечував проти доводів скарги, просив залишити без змін оскаржуване рішення суду.

Відповідно до ст. 269, ч. 1 ст. 270 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. У суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених при перегляді справ в порядку апеляційного провадження.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, заслухавши думку представників сторін, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів встановила наступне.

Як убачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, 24.09.2019 між Державним підприємством "Гарантований покупець" та Товариством з обмеженою відповідальністю "ПВ Солар Стейшн" (виробник за "зеленим" тарифом) укладено договір №717/01, відповідно до якого продавець за "зеленим" тарифом зобов`язується продавати, а гарантований покупець зобов`язується купувати всю відпущену електричну енергію, вироблену продавцем за "зеленим" тарифом, та здійснювати її оплату відповідно до умов цього договору та законодавства України, у тому числі Порядку купівлі гарантованим покупцем електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел, затвердженого постановою НКРЕКП №641 від 26.04.2019 (далі - Порядок №641), або Порядку продажу та обліку електричної енергії, виробленої споживачами, а також розрахунків за неї, затвердженого постановою НКРЕКП №2804 від 13.12.2019 (далі - Порядок продажу електричної енергії споживачами) (в редакції додаткової угоди №762/01/20 від 31.03.2020 до договору від 24.09.2019 №717/01).

Надалі сторони неодноразово вносили зміни до договору шляхом укладання додаткових угод.

Додатковою угодою №265/01/21 від 09.02.2021 до договору від 24.09.2019 №717/01 договір доповнено п. 1.2 в такій редакції: "За цим договором гарантований покупець зобов`язується надавати, а продавець за "зеленим" тарифом зобов`язується отримувати частку відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії гарантованого покупця та здійснювати її оплату відповідно до умов цього договору та законодавства України, у тому числі Порядку або Порядку продажу електричної енергії споживачам".

Згідно з п. 2.3 договору (в редакції додаткової угоди №762/01/20 від 31.03.2020 до договору№717/01 від 24.09.2019) продавець за "зеленим" тарифом зобов`язується продавати, а гарантований покупець зобов`язується купувати всю відпущену електричну енергію в точках комерційного обліку електричної енергії генеруючих одиниць продавця за "зеленим" тарифом за встановленим йому "зеленим" тарифом з урахуванням надбавки до тарифу.

Умовами п. п. 2.4, 2.5 договору погоджено, що продавець за "зеленим" тарифом продає гарантованому покупцю електричну енергію відповідно до Порядку, якщо продавець є виробником за "зеленим" тарифом, або Порядку продажу електричної енергії споживачами, у разі якщо продавець є споживачем за "зеленим" тарифом, за тарифами, величини яких для кожної генеруючої одиниці за "зеленим" тарифом встановлені регулятором, у національній валюті України.

Вартість електричної енергії, купленої гарантованим покупцем у продавця за "зеленим" тарифом у розрахунковому місяці, визначається відповідно до глави 10 Порядку або глави 6 Порядку продажу електричної енергії споживачами на підставі тарифів, встановлених НКРЕКП для кожної генеруючої одиниці.

Відповідно до п. п. 3.2, 3.3 договору розрахунок за куплену гарантованим покупцем електроенергію здійснюється грошовими коштами, що перераховуються на поточний рахунок виробника за "зеленим" тарифом, з урахуванням ПДВ. Оплата товарної продукції (електричної енергії), купленої гарантованим покупцем у продавців за "зеленим" тарифом у розрахунковому місяці, та формування актів купівлі-продажу електричної енергії та актів купівлі-продажу відшкодування частки вартості врегулювання небалансу електричної енергії здійснюються відповідно до положень глави 10 Порядку або глави 6 Порядку продажу електричної енергії споживачами.

Пунктом 4.1. договору передбачено право позивача вимагати від відповідача повну та своєчасну оплату товарної продукції відповідно до глави 3 цього правочину.

У пункті 4.5 договору встановлено, що гарантований покупець зобов`язаний купувати у продавця за "зеленим" тарифом вироблену електричну енергію за винятком обсягів електричної енергії, необхідних для власних потреб, а також у повному обсязі здійснювати своєчасні розрахунки за куплену у продавця за "зеленим" тарифом електричну енергію.

09.09.2022 НКРЕКП постановою №1117 затвердила розмір вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої Державному підприємству "Гарантований покупець", зокрема, у жовтні 2021 року та у лютому - квітні 2022 року.

Як убачається з матеріалів справи, на виконання умов договору позивачем у жовтні 2021 року, лютому-квітні 2022 року відпущено, а гарантованим покупцем прийнято електричну енергію вироблену продавцем за "зеленим" тарифом на загальну суму 7455934,43 грн, що підтверджується актами купівлі - продажу електроенергії:

- за жовтень 2021 року від 31.10.2021 на суму 2968294,31 грн;

- за лютий 2022 року від 28.02.2022 на суму 1478767,51 грн;

- за березень 2022 року від 31.03.2022 на суму 1752750,30 грн;

- за квітень 2022 року від 30.04.2022 на суму 1256122,31 грн.

Поряд з цим, відповідачем лише частково сплачено грошові кошти за отриманий товар.

Так, у жовтні 2021 року відповідачем було здійснено оплати на загальну суму 2863441,08 грн, у лютому 2022 року на загальну суму 1373252,66 грн, у березні 2022 року на загальну суму 302939,54 грн, за квітень 2022 року на загальну суму 620091,23 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними інструкціями.

Також, 16.02.2023 між сторонами було підписано акт коригування до акту купівлі-продажу на лютий 2022 року, за яким суму зобов`язань за актом за лютий 2022 року зменшено на 4,72 грн.

За актом зарахування зустрічних однорідних (грошових) вимог від 11.04.2024 частину грошових зобов`язань в сумі 1218737,05 грн за березень, квітень 2022 року було припинено шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог.

Отже, загальна заборгованість Акціонерного товариства "Гарантований покупець" перед Товариством з обмеженою відповідальністю "ПВ Солар Стейшн" за куплену електричну енергію у жовтні 2021 року та лютому-квітні 2022 року становить 1077468,15 грн.

Наведені обставини слугували підставою для звернення Товариства з обмеженою відповідальністю "ПВ Солар Стейшн" з даним позовом до суду про стягнення з Акціонерного товариства "Гарантований покупець" заборгованості за куплену електричну енергію у розмірі 1077468,15 грн, 1344343,64 грн 3% річних та 4580898,35 грн інфляційних втрат.

Відповідач, у свою чергу, заперечував проти задоволення позову, вказуючи на те, що позивач підпадає під дію обмежень на здійснення розрахунків, запроваджених постановою Кабінету Міністрів України №187 від 03.03.2022 "Про забезпечення захисту національних інтересів за майбутніми позовами держави України у зв`язку з військовою агресією рф" оскільки учасник позивача, якому належало 35% частки у статутному капіталі, має громадянство російської федерації, на підставі чого постановою НКРЕКП від 20.04.2022 №392 анульовано ліцензію на провадження господарської діяльності з виробництва електричної енергії, виданої Товариству з обмеженою відповідальністю "ПВ Солар Стейшн" та визнано такою, що втратила чинність постанови НКРЕКП від 24.10.2019 №2185 "Про встановлення "зеленого" тарифу Товариству з обмеженою відповідальністю "ПВ Солар Стейшн" та постановою НКРЕКП від 26.04.2022 №409, припинено дію "зеленого" тарифу Товариству з обмеженою відповідальністю "ПВ Солар Стейшн".

Ухвалюючи судове рішення суд першої інстанції з огляду на встановлення факту порушення відповідачем зобов`язань щодо повної та своєчасної оплати електричної енергії за спірним договором дійшов висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

При цьому суд відхилив доводи відповідача щодо необхідності застосування до спірних правовідносин приписів постанови Кабінету Міністрів України №187 від 03.03.2022 з огляду на те, що станом на час звернення з даним позовом, бенефіціарним власником, членом або учасником товариства, що має частку в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "ПВ Солар Стейшн" не є рф, громадяни рф, юридичні особи, створені та зареєстровані відповідно до законодавства рф. Також суд першої інстанції зауважив, що НКРЕКП прийнято рішення про видачу Товариству з обмеженою відповідальністю "ПВ Солар Стейшн" ліцензії з виробництва електричної енергії. Відповідна постанова №214 від 07.02.2023 оприлюднена на сайті регулятора 08.02.2023.

Колегія суддів погоджується з висновками місцевого господарського суду щодо наявності підстав для задоволення заявленого позову та вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

В ч. 1 ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Укладений між сторонами договір №717/01 від 24.09.2019 за своїм змістом та правовою природою є договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу, який підпадає під правове регулювання норм §5 глави 54 ЦК України та Закону України "Про ринок електричної енергії".

Відповідно до ст. 714 ЦК України, за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.

Згідно з п. 18 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про ринок електричної енергії» учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах. Для забезпечення функціонування ринку електричної енергії укладається, зокрема, договір про купівлю-продаж електричної енергії за "зеленим" тарифом.

Слід зазначити, що за загальним правилом покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього. Водночас, закон містить застереження, що договором або актом цивільного законодавства може бути встановлений інший строк оплати (ч. 1 ст. 692 ЦК України).

Так, Закон України «Про ринок електричної енергії», наділяючи виробника електричної енергії правом на своєчасне та у повному обсязі отримання коштів за продану ним електричну енергію (п. 2 ч. 3 ст. 30 Закону), водночас містить припис, що порядок купівлі гарантованим покупцем електричної енергії за "зеленим" тарифом, порядок визначення вартості та сплати послуги за механізмом ринкової премії, що надається гарантованому покупцю суб`єктами господарювання, яким встановлено "зелений" тариф або які за результатами аукціону набули право на підтримку, визначається порядком купівлі гарантованим покупцем електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел енергії, що затверджується Регулятором (ч. 6 ст. 65 Закону).

Порядок і строки розрахунків за договорами купівлі-продажу електричної енергії за "зеленим" тарифом регулюються Порядком купівлі гарантованим покупцем електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел енергії, затвердженим постановою НКРЕКП від 26.04.2019 №641.

Відповідно до п. 10.1 Порядку (у редакції, чинній на момент існування спірних правовідносин) до 15 числа (включно) розрахункового місяця гарантований покупець здійснює оплату платежу продавцям із забезпеченням їм пропорційної оплати відповідно до оперативних даних щодо обсягу товарної продукції, наданої АКО, підписаної КЕП уповноваженої особи, за перші 10 днів розрахункового місяця, що визначається відповідно до обсягів відпуску електричної енергії генеруючими одиницями продавця, що визначені відповідно до пунктів 8.7 та 8.8 глави 8 цього Порядку, з урахуванням авансових платежів та заборгованості продавця перед гарантованим покупцем за спожиту електричну енергію.

До 25 числа (включно) розрахункового місяця гарантований покупець здійснює оплату платежу продавцям із забезпеченням їм пропорційної оплати відповідно до оперативних даних щодо обсягу товарної продукції, наданої АКО, підписаної КЕП уповноваженої особи, за перші 20 днів розрахункового місяця, що визначається відповідно до обсягів відпуску електричної енергії генеруючими одиницями продавця, що визначені відповідно до пунктів 8.7 та 8.8 глави 8 цього Порядку, з урахуванням авансових платежів та заборгованості продавця перед гарантованим покупцем за спожиту електричну енергію.

Відповідно до п. 10.2 Порядку з урахуванням положень глав 7 та 8 цього Порядку гарантований покупець протягом двох робочих днів з дня отримання сертифікованих даних комерційного обліку електричної енергії від адміністратора комерційного обліку здійснює розрахунок вартості електричної енергії, за яку здійснюється оплата продавцю за розрахунковий місяць, та направляє йому акт купівлі-продажу в електронному вигляді, підписаний зі своєї сторони КЕП уповноваженої особи, на електронну адресу.

У п. 10.3 Порядку вказано, що після отримання від гарантованого покупця на електронну адресу акта купівлі-продажу продавець надає у триденний строк з дати отримання актів купівлі-продажу гарантованому покупцю два примірники акта купівлі-продажу, підписані зі своєї сторони. Гарантований покупець у п`ятиденний строк з дати отримання актів купівлі-продажу підписує їх зі своєї сторони та надсилає продавцю один примірник поштою.

У п. 10.4 Порядку зазначено, що після отримання від продавця акта купівлі-продажу протягом трьох робочих днів з дати оприлюднення рішення Регулятора щодо затвердження розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, наданої гарантованим покупцем у розрахунковому місяці, гарантований покупець здійснює остаточний розрахунок з продавцем із забезпеченням йому 100% оплати відпущеної електричної енергії попереднього розрахункового періоду (місяця) з урахуванням авансових платежів.

При розгляді даного спору колегія суддів враховує висновки наведені Об`єднаною палатою Верховного Суду у постанові від 21.06.2024 у справі №910/4439/21 в аналогічних правовідносинах, стосовно того, що аналіз п. 10.1, 10.4 Порядку №641 дає підстави для висновку, що гарантований покупець здійснює оплати виробникам електричної енергії за «зеленим» тарифом, в тому числі й позивачу, в 3 етапи: (1) до 15 числа розрахункового місяця (абз. 1 п. 10.1); (2) до 25 числа розрахункового місяця (абз. 2 п. 10.1); (3) протягом трьох робочих днів з дати оприлюднення рішення НКРЕКП щодо затвердження розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, наданої гарантованим покупцем у розрахунковому місяці (п. 10.4).

Водночас у п. 3.3 укладеного між сторонами договору міститься відсильна норма, відповідно до якої вартість електричної енергії, купленої гарантованим покупцем у продавця за «зеленим» тарифом у розрахунковому місяці, визначається відповідно до глави 10 Порядку №641.

Отже, строк остаточного розрахунку за електричну енергію відповідного періоду, сторони, в тому числі керуючись і принципом свободи договору, визначили з вказівкою на подію, яка має неминуче настати (затвердження вартості послуги Комісією) з посиланням на п. 10.4 Порядку №641.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно матеріалів справи, в рамках виконання договору мало місце постачання позивачем електричної енергії відповідачу у жовтні 2021 року, лютому-квітні 2022 року, яке супроводжувалось підписанням щомісячних актів купівлі-продажу електроенергії.

НКРЕКП постановою №1117 від 09.09.2022 затверджено розмір вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої Державному підприємству "Гарантований покупець", зокрема, у жовтні 2021 року та у лютому - квітні 2022 року.

Відтак, ураховуючи вимоги ст. 65 Закону України «Про ринок електричної енергії», ст. 530 ЦК України, п. 10.4 Порядку, а також п. 3.3 договору відповідач зобов`язаний здійснити оплату за придбану ним електричну енергію в обсязі 100% протягом трьох робочих днів з моменту затвердження розміру вартості послуг та отримання акту.

Отже, станом на день розгляду спору судом першої інстанції, строк оплати за отриманий відповідачем товар настав, оскільки між сторонами підписано та скріплено їх печатками акт купівлі-продажу електроенергії, а постановою НКРЕКП затверджено розмір вартості послуги.

Натомість, відповідач умови договору не виконав, отриману у жовтні 2021 року та у лютому - квітні 2022 року електричну енергію оплатив частково.

Відтак, враховуючи наведене, внаслідок неналежного виконання відповідачем взятих на себе за договором грошових зобов`язань з оплати отриманої електричної енергії за гарантованим покупцем виникла заборгованість у розмірі 1077468,15 грн, як вірно встановлено судом першої інстанції, підтверджено належними та допустимими доказами і не спростовано відповідачем. Вимога позивача про стягнення основної заборгованості за спірним договором є обґрунтованою.

Щодо позовних вимог в частині стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 1344343,64 грн та 4580898,35 грн інфляційних втрат, колегія суддів відзначає наступне.

Стаття 610 ЦК України визначає, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ст. 611 ЦК України).

Згідно ч 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та 3% річних в порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Отже, у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання у нього в силу закону виникає обов`язок сплатити кредитору разом із сумою основного боргу суму інфляційних втрат як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати та 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором.

При цьому положення вказаної норми стосовно 3% річних, що підлягають стягненню за порушення грошового зобов`язання, є диспозитивними та застосовуються у разі, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи, що наявними у матеріалах справи доказами підтверджується факт несвоєчасного виконання відповідачем зобов`язань з оплати поставленої електричної енергії, позивач відповідно до положень ЦК України має право нарахувати 3% річних та інфляційні втрати.

Згідно з доводами апеляційної скарги, надані позивачем розрахунки інфляційних втрат є невірними, оскільки при розрахунку позивач застосовує сукупний індекс інфляції заокруглений не до десятих, а до мільйонних.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок, враховуючи зауваження відповідача та дослідивши судову практику Верховного Суду у складі колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду, викладену в постанові від 26.06.2020 у справі №905/21/19 (згідно якої індекс споживчих цін має заокруглюватися до десяткового числа після коми, оскільки саме так визначаються місячні та річні індекси споживчих цін Державним комітетом статистики України), колегія суддів зазначає наступне.

У постанові від 06.06.2020 у справі №905/21/19 Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду також окремо зазначила, що не погоджується з правильністю визначення судами попередніх інстанцій величини приросту індексу споживчих цін (сукупного індексу інфляції), який має заокруглюватися до десяткового числа після коми.

У постанові від 23.09.2021 у справі №924/2/21 Верховний Суд, перевіряючи правильність нарахування сукупного індексу інфляції відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, не погодився з правильністю визначення судами попередніх інстанцій величини приросту індексу споживчих цін (сукупного індексу інфляції) та зазначив, що такий індекс має заокруглюватися до десяткового числа після коми. Так, Верховний Суд, зокрема, зауважив, що за період з червня до жовтня 2019 року сукупний індекс інфляції складає 100%, а не 99,99% (як визначено в мотивувальній частині рішення суду першої інстанції), а за період із травня до жовтня 2020 року при заокруглюванні до десяткового числа після коми сукупний індекс інфляції має визначатись як 101,2%, а не 101,19%, оскільки саме так визначаються місячні та річні індекси споживчих цін Державним комітетом статистики України.

У постанові від 13.08.2025 у справі №910/11038/24 Верховний Суд зазначив, що: "Верховний Суд у постанові від 01.04.2025 у справі №910/9201/23 вже виснував про те, що висновок об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.06.2020 у справі №905/21/19 в контексті застосування частини другої статті 625 ЦК України (який безумовно є висновком Верховного Суду у розумінні статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів» та статті 236 ГПК України) включає в себе й тлумачення процедури визначення величини приросту індексу споживчих цін, який має заокруглюватися до десяткового числа після коми».

Колегія суддів перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних, як збільшення суми основного боргу в період прострочки виконання боржником його грошового зобов`язання в зв`язку з девальвацією грошової одиниці України, за загальний період прострочки з 16.09.2022 по 14.07.2025 у розмірі 325574,31 грн встановила, що розрахунок містить як узагальнену інформацію щодо нарахувань, так і деталізовану, зокрема і періоди прострочення, за які позивачем здійснено нарахування інфляційних втрат, а також сукупні індекси інфляції, які застосовані позивачем при здійсненні розрахунку, заокруглені до десяткового числа після коми.

У зв`язку із цим доводи скаржника в цій частині відхиляються колегією суддів за неспроможністю.

Суд апеляційної інстанції, здійснивши розрахунок 3 % річних та інфляційних втрат відповідно до викладеної вище методики Верховного Суду із заокругленням сукупних індексів інфляції до десятих, нарахованих на суми боргу, встановив, що до стягнення з відповідача на користь позивача підлягають інфляційне збільшення в розмірі 325574,31 грн та 3% річних у розмірі 91392,91 грн.

Відтак, здійснений судом першої інстанції розрахунок є арифметично правильним та здійснений у відповідності з приписами чинного законодавства.

Поряд з цим, колегія суддів зауважує, що відповідач не надав контррозрахунку проти заявлених до стягнення з нього сум 3% річних та інфляційних втрат.

Щодо того, чи є позивач стягувачем, відносно якого постановою Кабінету Міністрів України від 03.03.2022 №187 введено заборону на виконання, у тому числі в примусовому порядку, грошових та інших зобов`язань, та чи підпадає позивач під визначення осіб, відносно яких встановлено заборону відповідно до п. 1 зазначеної постанови Кабінету Міністрів України, колегія суддів зазначає наступне.

Указом Президента України №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" з 24.02.2022 в Україні було запроваджено воєнний стан у зв`язку із військовою агресією рф проти України, який неодноразово продовжувався та станом на день ухвалення даного рішення не є скасованим.

Відповідно до ст. 3 Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30 - 34, 38, 39, 41 - 44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені частиною першою статті 8 Закону України "Про правовий режим воєнного стану".

Згідно зі ст. 4 вказаного Указу постановлено Кабінету Міністрів України невідкладно: 1) ввести в дію план запровадження та забезпечення заходів правового режиму воєнного стану в Україні; 2) забезпечити фінансування та вжити в межах повноважень інших заходів, пов`язаних із запровадженням правового режиму воєнного стану на території України.

На виконання зазначених вимог та відповідно до статей 12-1, 20 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 03.03.2022 №187 "Про забезпечення захисту національних інтересів за майбутніми позовами держави Україна у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації", згідно з якою для забезпечення захисту національних інтересів за майбутніми позовами держави України у зв`язку з військовою агресією рф установлено до прийняття та набрання чинності Законом України щодо врегулювання відносин за участю осіб, пов`язаних з державою-агресором, мораторій (заборону) на виконання, у тому числі в примусовому порядку, грошових та інших зобов`язань, кредиторами (стягувачами) за якими є російська федерація або такі особи (далі - особи, пов`язані з державою-агресором), зокрема, юридичні особи, створені та зареєстровані відповідно до законодавства України, кінцевим бенефіціарним власником, членом або учасником (акціонером), що має частку в статутному капіталі 10 і більше відсотків, якої є російська федерація, громадянин російської федерації, крім того, що проживає на території України на законних підставах, або юридична особа, створена та зареєстрована відповідно до законодавства російської федерації.

У силу положень ч. 1 ст. 49 Закону України "Про Кабінет Міністрів України" вищевказана постанова №187 є обов`язковим для виконання актом.

Отже дія мораторію передбачає заборону на вчинення конкретно визначеного переліку дій між учасниками правовідносин, встановлює певний правовий режим для цих правовідносин і впливає на перебіг грошових та інших зобов`язань. З моменту запровадження вказаного мораторію суб`єктивне право осіб-кредиторів (стягувачів), перелік яких наведений в постанові №187, зазнає обмежень у можливості реалізувати ними право вимоги до зобов`язаної сторони, у тому числі шляхом звернення за судовим захистом. Також мораторій хоча і не припиняє суб`єктивне право, однак на строк дії мораторію таке право не може реалізуватися шляхом виконання.

Подібний висновок наведено в постановах Верховного Суду від 30.05.2023 у справі №925/1248/21, від 09.08.2023 у справі №922/1589/22, від 08.11.2023 у справі №915/18/23, від 21.11.2023 у справі №910/14552/22, від 05.12.2023 у справі №910/13756/22, від 05.12.2023 у справі №910/4052/22.

Листом Міністерства юстиції України №24560/8.1.3/10-22 від 08.03.2022 звернуто увагу, що Постановою КМУ №187 (абзац п`ятий підпункту 1 пункту 1) встановлено кілька винятків щодо застосування мораторію (заборони). Так, відповідне обмеження не застосовується до: громадян російської федерації, які проживають на території України на законних підставах, юридичних осіб, створених та зареєстрованих відповідно до законодавства України, кінцевим бенефіціарним власником, членом або учасником (акціонером) яких є виключно громадяни російської федерації, які проживають на території України на законних підставах, юридичних осіб, створених та зареєстрованих відповідно до законодавства України, кінцевим бенефіціарним власником, членом або учасником (акціонером) яких є виключно громадяни України та громадяни Російської Федерації, які проживають на території України на законних підставах.

У вказаному листі наголошено, що проживання на території України на законних підставах - це проживання в Україні іноземця чи, особи без громадянства, які мають, зокрема, посвідку на постійне чи тимчасове проживання на території України.

Таким чином, вищенаведений мораторій (заборона) не може бути застосований до громадян рф, які мають один із наведених вище документів, які підтверджують проживання на території України на законних підставах.

Як слідує з матеріалів справи, 20.04.2022 НКРЕКП було прийняло постанову №392 «Про анулювання ліцензії з виробництва електричної енергії, виданої Товариству з обмеженою відповідальністю "ПВ Солар Стейшн" та визнання такою, що втратила чинність, постанови НКРЕКП від 24.10.2019 року №2185.

В обґрунтуванні до винесеної постанови №392 зазначено наступне: «у зв`язку з документальним підтвердженням встановлення контролю за діяльністю ліцензіата у значенні, наведеному у статті 1 Закону України «Про захист економічної конкуренції», резидентами держав, що здійснюють збройну агресію проти України, у значенні, наведеному у статті 1 Закону України «Про оборону України». Дані обставини були встановлені в рамках розгляду справи №640/7896/22.

Так, в межах розгляду справи №640/7896/22 судами установлено, що учасниками (засновниками) Товариства з обмеженою відповідальністю "ПВ Солар Стейшн", серед інших, є ОСОБА_1 , громадянин рф, який володіє 35% частки статутного капіталу.

У той же час судами досліджувалось питання законності проживання колишнього учасника Товариства з обмеженою відповідальністю "ПВ Солар Стейшн" на території України та встановлено, що 12.07.2019 ОСОБА_1 отримав посвідку про постійне місце проживання на території України, яка дійсна до 11.07.2029. Вказані обставини підтверджені позивачем під час розгляду даного спору.

За наведеного, враховуючи, що станом на момент виникнення спірних зобов`язань (жовтень 2021 року, лютий - квітень 2022 року) учасник Товариства з обмеженою відповідальністю "ПВ Солар Стейшн" ОСОБА_1 перебував на території України на законних підставах, позивач не підпадає під визначення осіб, відносно яких встановлено заборону відповідно до п. 1 Постанови №187.

Окрім того колегією суддів враховується, що 25.07.2022 було зареєстровано вихід зі складу учасників ОСОБА_1 , про що свідчить витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців громадських формувань.

В подальшому, ОСОБА_1 було виключено зі складу учасників Товариства з обмеженою відповідальністю НВО "Термосистеми", що є одним із учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "ПВ Солар Стейшн", а також 10.08.2022 звільнено з органів управління товариства.

07.02.2023 на засіданні НКРЕКП прийнято рішення про видачу Товариству з обмеженою відповідальністю "ПВ Солар Стейшн" ліцензії з виробництва електричної енергії. Відповідна постанова №214 від 07.02.2023 оприлюднена на сайті регулятора 08.02.2023.

На відсутність підстав для застосування до спірних правовідносин положень Постанови №187 вказує і та обставина, що згідно даних з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Товариство з обмеженою відповідальністю "ПВ Солар Стейшн" на момент звернення з позовом є юридичною особою приватного права, яке було зареєстровано 10.05.2018, засновниками (учасниками) якого є Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче об`єднання "Термосистеми", резидентство: Україна, місцезнаходження: 61106, Харківська обл., м. Харків, вул. Індустріальна, буд. 17; ОСОБА_2 , громадянство: Україна, місцезнаходження: АДРЕСА_1 ; Товариство з обмеженою відповідальністю "ПВ Солар Стейшн", резидентство: Україна, місцезнаходження: 51142, Дніпропетровська обл., Новомосковський р-н, с. Жданівка, вул. Центральна, буд. 23. Кінцевим бенефіціарним власником є фізична особа ОСОБА_2 , громадянство: Україна, місцезнаходження: АДРЕСА_1 ; тип бенефіціарного володіння: прямий вирішальний вплив; відсоток частки статутного капіталу або відсоток права голосу: 35; фізична особа ОСОБА_2 , громадянство: Україна, місцезнаходження: АДРЕСА_1 ; тип бенефіціарного володіння: непрямий вирішальний вплив; відсоток частки статутного капіталу або відсоток права голосу: 30.

Отже, як вірно зауважено судом першої інстанції, станом на час зверненням з позовом, бенефіціарним власником, членом або учасником товариства, що має частку в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "ПВ Солар Стейшн" не є рф, громадяни рф, юридичні особи, створені та зареєстровані відповідно до законодавства рф.

Наведеними вище обставинами спростовуються і твердження скаржника про відсутність обов`язку зі сплати боргу за договором, з огляду на анулювання ліцензії позивача, позаяк постановою НКРЕКП №214 від 07.02.2023 Товариству з обмеженою відповідальністю "ПВ Солар Стейшн" було видано ліцензію з виробництва електричної енергії. 21.02.2023 постановою НКРЕКП №340 встановлено "зелений" тариф позивачу. До того ж, факт анулювання 20.04.2022 позивачу ліцензії на право провадження діяльності з виробництва електричної енергії, жодним чином не нівелює наявні у сторін зобов`язання за договором, в тому числі щодо здійснення розрахунків за відпущену позивачем під час дії як ліцензії, та і договору, електричної енергії. Закінчення строку договору не припиняє невиконані зобов`язання сторін.

З урахуванням наведеного доводи апелянта по суті скарги в межах заявлених вимог свого підтвердження не знайшли, оскільки не спростовують висновків суду першої інстанції та не можуть бути підставами для скасування оскаржуваного рішення господарського суду першої інстанції.

Доводи, викладені у відзиві на апеляційну скаргу, беруться до уваги судом апеляційної інстанції як такі, що узгоджуються із застосуванням норм права судом першої інстанції.

Статтею 276 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладене, ґрунтуючись на матеріалах справи, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що місцевим господарським судом при винесенні оскаржуваного рішення належним чином досліджено обставини справи та надано цим обставинам відповідну правову оцінку, рішення Господарського суду міста Києва від 16.10.2025 у справі №910/8799/25 відповідає фактичним обставинам справи та не суперечить чинному законодавству України, а тому передбачених законом підстав для його зміни чи скасування, в розумінні приписів ст. 277 ГПК України, не вбачається. Доводи викладені в апеляційній скарзі висновків місцевого господарського суду не спростовують, тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги Акціонерного товариства "Гарантований покупець".

З урахуванням відмови в задоволенні апеляційної скарги, судові витрати за розгляд справи в суді апеляційної інстанції покладаються на апелянта в порядку ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 267 - 285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Гарантований покупець" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 16.10.2025 у справі №910/8799/25 залишити без змін.

3. Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на скаржника.

4. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду у строк двадцять днів з дня складення повного судового рішення.

Повна постанова складена 28.09.2026.

Головуючий суддя В.В. Шапран

Судді В.В. Андрієнко

С.І. Буравльов