Постанова від 01 вересня 2026 р. у справі №910/1416/26 — Північний апеляційний господарський суд

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" вересня 2026 р. Справа№ 910/1416/26

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Скрипки І.М.

суддів: Шаратова Ю.А.

Бестаченко О.Л.

при секретарі судового засідання Супрун В.В.

за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання від 02.09.2026

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Хмельницькенергозбут" на рішення Господарського суду міста Києва від 07.05.2026 (повний текст складено та підписано 18.05.2026)

у справі №910/1416/26 (суддя Павленко Є.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Хмельницькенергозбут"

до Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" про стягнення 6 911 534,66 грн,

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Хмельницькенергозбут" (далі - Товариство) звернулося до Господарського суду міста Києва з вказаним позовом про стягнення з Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" (далі - Компанія) 6 911 534,66 грн, з яких: 1 897 346,62 грн - три проценти річних, 5 014 188,04 грн - інфляційні втрати, нараховані на суму основної заборгованості відповідача, підтверджену рішенням Господарського суду міста Києва від 11 червня 2025 року в справі № 910/2328/25, яке набрало законної сили в установленому законом порядку.

У відзиві на позов відповідач зазначив, що він є оператором системи передачі електроенергії та стратегічно важливим об`єктом державної власності, який забезпечує стабільну роботу об`єднаної енергосистеми України в умовах постійних ракетних обстрілів. Відповідач наголошував на тому, що значні витрати на відновлення пошкоджених енергетичних об`єктів, збитковість діяльності та відсутність прибутку істотно впливають на його фінансовий стан. Крім того, кошти на рахунках зі спеціальним режимом використання, зокрема, й грошові кошти позивача, у силу вимог чинного законодавства, не могли бути у вільному користування відповідача. Вказані обставини, на думку Компанії, свідчать про наявність виключних обставин, які допускають можливість зменшення заявлених до стягнення трьох процентів річних та відмови в задоволенні вимог про стягнення інфляційних втрат.

Позивач подав заперечення на клопотання відповідача про зменшення розміру заявлених до стягнення компенсаційних виплат, у яких навів свої доводи на спростування аргументів відповідача, а також зазначив, що дослідження питання наявності чи відсутності вини в діях Компанії не входить до предмету спору в цій справі про стягнення передбачених статтею 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) нарахувань. Зазначені суми мають виключно компенсаційний характер, а відтак нараховуються незалежно від вини боржника та не підлягають зменшенню.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви її прийняття

Рішенням Господарського суду міста Києва від 07.05.2026 у справі №910/1416/26 позов задоволено частково.

Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Хмельницькенергозбут" 1 309 280 грн. 63 коп. трьох процентів річних, 3 526 418 грн. 18 коп. інфляційних втрат та 58 028 грн.39 коп. судового збору.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Перевіривши зазначений розрахунок, зокрема, й шляхом додавання нарахованих позивачем сум у межах заявленого ним періоду прострочення, місцевий господарський суд дійшов висновку, що загальна сума трьох процентів річних складає 1 309 280,63 грн, інфляційних втрат - 3 526 418,18 грн, а тому постановив рішення про стягнення з Компанії на користь позивача 1 309 280,63 грн трьох процентів річних та 3 526 418,18 грн інфляційних втрат. Вимоги Товариства про стягнення з Компанії 1 487 769,86 грн інфляційних втрат та 588 065,99 грн трьох процентів річних залишив без задоволення з підстав необґрунтованості.

Одночасно суд визнав необґрунтованими доводи відповідача щодо наявності підстав для звільнення його від відповідальності за несвоєчасне виконання встановленого рішенням суду у справі №910/2328/25 грошового зобов`язання, у зв`язку з неможливістю користування грошовими коштами на його спеціальному рахунку, відсутністю коштів на спеціальному рахунку, а також відсутністю вини в порушенні вказаного договірного зобов`язання.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач 03.06.2026 (документ сформований в системі «Електронний суд» 03.06.2026) звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати в частині відмови у стягнені 588 065,99 грн 3% річних та 1 487 769,86 грн інфляційних втрат за вересень 2024 року. Ухвалити в цій частині нове рішення, яким стягнути з ПАТ «Національна енергетична компанія «Укренерго» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Хмельницькенергозбут» 588 065,99 грн трьох процентів річних та 1487 769,86 грн. інфляційних втрат.

Апелянт вважає, що висновки суду не відповідають обставинам справи та наданим документам в частині стягнення 1 309 280 грн., 63 коп. трьох процентів річних та 3 526 418 грн. 18 коп.- інфляційних втрат.

Вказує, що обставини у частині нарахувань за вересень 2024 року судом першої інстанції належним чином враховані не були, що призвело до безпідставної відмови у задоволенні позовних вимог у частині стягнення 588 065,99 грн 3% річних та 1 487 769,86 грн інфляційних втрат (з 18.02.2026 року по 26.08.2025 року).

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 04.06.2026 апеляційну скаргу передано на розгляд судді Скрипці І.М., сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Скрипка І.М., судді Гончаров С.А., Колесник Р.М.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08.06.2026 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/1416/26.

Відкладено розгляд питання про відкриття чи відмову у відкритті апеляційного провадження, повернення без розгляду апеляційної скарги або залишення апеляційної скарги без руху за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Хмельницькенергозбут" на рішення Господарського суду міста Києва від 07.05.2026 до надходження до Північного апеляційного господарського суду матеріалів справи №910/1416/26.

15.06.2026 матеріали справи №910/1416/26 надійшли до Північного апеляційного господарського суду та були передані головуючому судді у справі.

У зв`язку з перебуванням суддів Гончарова С.А. та Колесника Р.М. у відпустці згідно витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.06.2026 справу №910/1416/26 передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі головуючого судді: Скрипки І.М., суддів: Бестаченко О.Л., Шаратова Ю.А.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.06.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Хмельницькенергозбут" на рішення Господарського суду міста Києва від 07.05.2026 у справі №910/1416/26, справу призначено до розгляду в судовому засіданні на 02.09.2026.

Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу

Під час апеляційного провадження відповідач не скористався своїм правом на подачу відзиву на апеляційну скаргу.

Явка представників сторін

В судовому засіданні апеляційної інстанції 02.09.2026 представник позивача підтримав апеляційну скаргу, просив її задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні апеляційної інстанції 02.09.2026 заперечував проти доводів позивача, викладених в апеляційній скарзі, просив у її задоволенні відмовити.

В судовому засіданні 02.09.2026 відповідно до ст. 240, 283 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції у даній справі та перевірені судом апеляційної інстанції

За приписами частини 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) обставини, встановлені рішенням суду в господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 11 червня 2025 року у справі №910/2328/25, яке залишене без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 12 серпня 2025 року та набрало законної сили, встановлено, що 1 липня 2019 року між Компанією та Товариством був укладений договір про надання послуг із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел № 0281-09021, за умовами якого останнє для забезпечення покриття економічно обґрунтованих витрат на виконання спеціальних обов`язків із купівлі електричної енергії за "зеленим" тарифом зобов`язалось надавати Компанії послугу із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії в обсязі та на умовах, визначених цим правочином.

Надалі сторони неодноразово вносили зміни до цього договору шляхом укладання додаткових угод, а саме: від 1 липня 2019 року № б/н, від 13 березня 2020 року № 2, від 31 грудня 2020 року № 3, від 28 січня 2021 року № 4, від 20 грудня 2021 року № 5, від 13 грудня 2022 року № 6, від 27 грудня 2023 року № 7, від 7 січня 2025 року № 8, від 19 лютого 2025 року № 9.

Вищевказані правочини підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені їх печатками.

Відповідно до пункту 1.2. договору (у редакції додаткової угоди № 9) замовник сплачує постачальнику вартість наданих послуг відповідно до умов цієї угоди.

Згідно з пунктом 2.1. вказаного правочину (у редакції додаткової угоди № 9) вартість і порядок оплати послуги визначаються з урахуванням вимог Порядку купівлі електричної енергії за "зеленим" тарифом, затвердженого постановою НКРЕКП від 26 квітня 2019 року № 641 (далі - Порядок), у розрахунковому періоді та відповідно до фактичних обсягів купівлі електричної енергії за "зеленим" тарифом постачальником послуг, визначеними згідно з Правилами роздрібного ринку електричної енергії, затвердженими постановою НКРЕКП від 14 березня 2018 року № 312 (далі - ПРРЕЕ), та Порядком продажу та обліку електричної енергії, виробленої активними споживачами, та розрахунків за неї, затвердженим постановою НКРЕКП від 29 грудня 2023 року № 2651.

За пунктом 3.3. договору (у редакції додаткової угоди № 9) Компанія зобов`язалась, зокрема: приймати послугу, яку надає Товариство; у повному обсязі здійснювати оплату вартості послуги, розрахованої постачальником послуг і затвердженої Регулятором; повертати підписані та належним чином оформлені акти приймання-передачі наданих послуг та акти коригування до них протягом 5-ти днів з дня їх отримання; проводити оплату вартості послуги виключно у грошовій формі.

Сторони здійснюють обмін інформацією в рамках цього договору з використанням електронного документообігу та з метою контролю цілісності й достовірності інформації, яка передається в електронному вигляді, а також для підтвердження її авторства сторони забезпечують наявність кваліфікованого електронного цифрового підпису. Підписання актів приймання-передачі наданих послуг та актів коригування до них відбувається в електронній формі (за допомогою системи, яка забезпечує функціонування електронного документообігу з накладанням кваліфікованого електронного підпису (за винятком випадків, коли використання електронного підпису прямо заборонено законом), що забезпечує юридично значимий електронний документообіг між сторонами, або у паперовій формі шляхом проставлення власноручного підпису уповноваженої особи (у разі неможливості підпису в електронній формі) (пункт 7.3. вказаного правочину в редакції додаткової угоди № 9).

Договір набирає чинності з 1 липня 2019 року та діє до 31 грудня 2024 року (пункт 8.1. договору в редакції додаткової угоди № 9).

Вищевказаним рішенням суду в справі № 910/2328/25 також встановлено, що за період з березня 2022 року по грудень 2024 року Товариство надало, а Компанія - без жодних заперечень і зауважень, прийняла надані позивачем послуги на загальну суму 618 700 894,54 грн відповідно до наявних у матеріалах вказаної судової справи актів приймання-передачі наданих послуг: від 20 лютого 2025 року № 4 за квітень 2022 року на суму 28 480 048,34 грн, від 19 лютого 2025 року № 8 за серпень 2022 року на суму 29 562 566,89 грн, від 20 лютого 2025 року № 9 за вересень 2022 року на суму 14 603 957,83 грн, від 18 січня 2023 року № 10 за жовтень 2022 року на суму 22 025 908,40 грн, від 20 лютого 2025 року № 2 за лютий 2023 року на суму 16 286 546,93 грн, від 20 лютого 2025 року № 3 за березень 2023 року на суму 29 750 722,92 грн, від 19 лютого 2025 року № 4 за квітень 2023 року на суму 31 635 424,52 грн, від 20 лютого 2025 року № 4 за квітень 2024 року на суму 65 670 438,48 грн, від 25 лютого 2025 року № 5 за травень 2024 року на суму 75 212 128,18 грн, від 25 лютого 2025 року № 6 за червень 2024 року на суму 60 299 590,87 грн, від 25 лютого 2025 року № 7 за липень 2024 року на суму 51 417 955,03 грн, від 25 лютого 2025 року № 8 за серпень 2024 року на суму 64 552 972,45 грн, від 25 лютого 2025 року № 9 за вересень 2024 року на суму 47 075 393,80 грн, від 21 лютого 2025 року № 10 за жовтень 2024 року на суму 32 006 888,44 грн, від 21 лютого 2025 року № 11 за листопад 2024 року на суму 15 812 742,98 грн та від 25 лютого 2025 року № 12 за грудень 2024 року на суму 3 667 200,18 грн. Копії вказаних актів містяться в матеріалах даної справи.

У постанові Північного апеляційного господарського суду від 12 серпня 2025 року зазначено, що: "Враховуючи умови договору №0281-09021 від 01.07.2019, обов`язок відповідача по оплаті наданих послуг за березень 2022 року - грудень 2024 року на загальну суму в розмірі 618700894,54 грн станом на момент розгляду даної справи настав. Отже, відповідач вважається таким, що прострочив виконання взятого на себе зобов`язання з оплати послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел".

Рішенням Господарського суду міста Києва від 11 червня 2025 року було встановлено, що відповідач за надані позивачем послуги розрахувався частково, у зв`язку з чим у Компанії (з урахуванням поданої Товариством у межах справи № 910/2328/25 заяви про зменшення розміру позовних вимог) перед позивачем виникла заборгованість на загальну суму 127 558 398,13 грн. Цим же рішенням встановлено, що після відкриття провадження у справі № 910/2328/25 відповідач погасив частину основної заборгованості в загальному розмірі 14 831 881,02 грн.

У цьому ж рішенні суд зазначив, що: "перевіривши розрахунок 3% річних, як плати за користування чужими грошовими коштами за період прострочки Відповідачем сплати за надані послуги за загальний період прострочки з 21.03.2023 р. по 17.02.2025 р. у розмірі 2 325 058 грн. 50 коп. суд вважає, що ця частина позовних вимог підлягає частковому задоволенню у зв`язку з невірним розрахунком Позивача в частині визначення дати закінчення нарахування 3% річних за зобов`язаннями вересня 2022 року, оскільки Позивачем не враховано, що день оплати заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється нарахування 3% річних. Таким чином, з Відповідача на користь Позивача підлягають стягненню 3% річних за загальний період прострочки з 21.03.2023 р. по 17.02.2025 р. у розмірі 2 323 544 грн. 27 коп. […] Суд, перевіривши розрахунок інфляційних, як збільшення суми основного боргу в період прострочки виконання боржником його грошового зобов`язання в зв`язку з девальвацією грошової одиниці України, за загальний період прострочки з 21.03.2023 р. по 17.02.2025 р. у розмірі 11 462 966 грн. 15 коп. вважає, що ця частина позовних вимог підлягає задоволенню у заявленому Позивачем розмірі, оскільки відповідно до частини 2 статті 237 Господарського процесуального кодексу України суд при ухваленні рішення не може виходити у рішенні за межі заявлених позовних вимог".

Рішенням Господарського суду міста Києва від 11 червня 2025 року у справі №910/2328/25 позов Товариства задоволено частково, стягнуто з Компанії на користь позивача суму основної заборгованості в розмірі 112 726 517,11 грн, 2 323 544,27 грн трьох процентів річних та 11 462 966,15 грн інфляційних втрат, нарахованих на відповідні суми сонові заборгованості по кожному акту окремо за загальний період прострочення з 21 березня 2023 року по 17 лютого 2025 року, а також 847 830,92 грн судового збору. Провадження у справі № 910/2328/25 в частині стягнення заборгованості в розмірі 14 831 881,02 грн закрито у зв`язку з відсутністю предмета спору між сторонами.

26 серпня 2025 року на виконання вказаного рішення було видано відповідний наказ.

Судом у межах розгляду даної справи встановлено, що сума основної заборгованості в розмірі 112 726 517,11 грн була погашена відповідачем у повному обсязі в добровільному порядку, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією платіжної інструкції від 27 серпня 2025 року № В.АУ-7015 на суму 112 726 517,11 грн з призначенням платежу: "добровільне виконання рішення Господарського суду м. Києва від 11.06.2025 у справі №910/2328/25 (основний борг) зг.Заявка №206620 від 22.08.25 без ПДВ(афр}".

У зв`язку з несвоєчасним виконанням Компанією встановленого в рішенні Господарського суду міста Києва від 11 червня 2025 року у справі № 910/2328/25 грошового зобов`язання, Товариством було нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 5 014 188,04 грн інфляційних витрат та 1 897 346,62 грн трьох процентів річних за період з 18 лютого 2025 року (з урахуванням наданих представником позивача в судовому засіданні пояснень щодо допущеної у тексті позовної заяви описки) по 26 серпня 2025 року включно згідно наданого позивачем розрахунку.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Згідно зі ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

При цьому колегія суддів зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін (рішення Суду у справі Трофимчук проти України no.4241/03 від 28.10.2010).

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла наступних висновків.

Відповідно до частини 1 статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, у якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Приписами статті 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Належним виконанням зобов`язання є виконання, прийняте кредитором, у результаті якого припиняються права та обов`язки сторін зобов`язання. При цьому, чинне законодавство не пов`язує припинення грошового зобов`язання з наявністю судового рішення про стягнення боргу чи відкриттям виконавчого провадження з примусового виконання такого рішення.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду в складі Касаційного господарського суду від 15 серпня 2019 року у справі № 910/8625/18.

Саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов`язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах: Великої Палати Верховного Суду від 8 листопада 2019 року в справі № 127/15672/16-ц, Верховного Суду в складі Касаційного господарського суду: від 10 квітня 2018 року в справі № 910/16945/14, від 27 квітня 2018 року у справі № 908/1394/17, від 16 листопада 2018 року у справі № 918/117/18, від 30 січня 2019 року у справі № 905/2324/17, від 13 лютого 2019 року у справі №924/312/18.

Апелянт (позивач) посилається на те, що предметом позову було стягнення 3% річних та інфляційних втрат за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань за червень 2024, за серпень 2024, за вересень 2024, за жовтень 2024 за листопад 2024, за грудень 2024 ( аркуш позовної заяви 10-11).

Відповідно до позовних вимог внаслідок невиконання ПАТ "Національна енергетична компанія "Укренерго" договірних зобов`язань з оплати наданих послуг, йому було нараховано:

За червень 2024 року- 18 959,25 грн.- 3% річних (з 18.02.2026 року по 25.02.2025 року);

За серпень 2024 року- 693 639,13 грн.- 3% річних та 2 019 946,96 грн.- інфляційних втрат (з 18.02.2026 року по 26.08.2025 року)

За вересень 2024 року- 588 119,99 грн.-3% річних та 1 487 769,86 грн.- інфляційних втрат (з 18.02.2026 року по 26.08.2025 року);

За жовтень 2024 року- 399 866,88 грн.- 3% річних та 1 011 545,10 грн. - інфляційних втрат (з 18.02.2026 року по 26.08.2025 року);

За листопад 2024 року- 195 073,45 грн- 3% річних та 494 926,12 грн.- інфляційних втрат (з 18.02.2026 року по 26.08.2025 року);

За грудень 2024 року- 1 687,92 грн. 3% річних (з 18.02.2026 року по 24.02.2025 року).

За позицією апелянта, наведені обставини у частині нарахувань за вересень 2024 року судом першої інстанції належним чином враховані не були, що призвело до безпідставної відмови у задоволенні позовних вимог у частині стягнення 588 065,99 грн 3% річних та 1 487 769,86 грн інфляційних втрат.

Колегія суддів не погоджується з доводами апелянта в цій частині враховуючи наступне.

З доданого до позовної заяви розрахунку заявлених до стягнення трьох процентів річних та інфляційних втрат (а.с. 149-155, т.1) вбачається, що Товариство просило стягнути:

18 959,25 грн трьох процентів річних, нарахованих на відповідні суми основної заборгованості за надані послуги в червні 2024 року за період прострочення з 18 лютого 2025 року по 25 лютого 2025 року;

693 693,13 грн трьох процентів річних та 2 019 946,96 грн інфляційних втрат, нарахованих на відповідні суми основної заборгованості за надані послуги в серпні 2024 року за період прострочення з 18 лютого 2025 року по 26 серпня 2025 року;

399 866,88 грн трьох процентів річних та 1 011 545,10 грн інфляційних втрат, нарахованих на відповідні суми основної заборгованості за надані послуги в жовтні 2024 року за період прострочення з 18 лютого 2025 року по 26 серпня 2025 року;

195 073,45 грн трьох процентів річних та 494 926,12 грн інфляційних втрат, нарахованих на відповідні суми основної заборгованості за надані послуги в листопаді 2024 року за період прострочення з 18 лютого 2025 року по 26 серпня 2025 року;

1 687,92 грн трьох процентів річних, нарахованих на відповідні суми основної заборгованості за надані послуги в грудні 2024 року за період прострочення з 18 лютого 2025 року по 24 лютого 2025 року.

Перевіривши зазначений розрахунок, зокрема, й шляхом додавання нарахованих позивачем сум у межах заявленого ним періоду прострочення, місцевий господарський суд дійшов правильного висновку, що загальна сума трьох процентів річних складає 1 309 280,63 грн, інфляційних втрат - 3 526 418,18 грн, а тому постановив рішення про стягнення з Компанії на користь позивача 1 309 280,63 грн трьох процентів річних та 3 526 418,18 грн інфляційних втрат. Вимоги Товариства про стягнення з Компанії 1 487 769,86 грн інфляційних втрат та 588 065,99 грн трьох процентів річних залишив без задоволення з підстав необґрунтованості.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 26 січня 2022 року по справі №910/18557/20 зазначено наступне:

« 4.23. Визначаючи розмір заборгованості відповідача, суд зобов`язаний належним чином дослідити подані стороною докази (зроблений позивачем розрахунок заборгованості, інфляційних втрат та трьох процентів річних), перевірити їх, оцінити в сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, а в разі незгоди з ними повністю бо частково - зазначити правові аргументи на їх спростування та навести в рішенні свій розрахунок - це процесуальний обов`язок суду».

Дослідивши матеріали справи, та подані позивачем до позовної заяви розрахунки інфляційних втрат та 3% річних за заявлений позивачем період з 18 лютого 2025 року (з урахуванням наданих представником позивача в судовому засіданні пояснень щодо допущеної у тексті позовної заяви описки) по 26 серпня 2025 року включно, колегія суддів констатує, що матеріали справи не містять розрахунку позивача 3% річних та інфляційних втрат за період з 18.02.2025 по 26.08.2025, оскільки такий позивачем до позовної заяви не подавався, відповідно суд був позбавлений можливості провести його перевірку щодо бази та періоду нарахування.

Натомість, додатки до позовної заяви містять розрахунки 3% річних та інфляційних втрат на суму заборгованості за надані послуги у вересні 2024 за інший період з 02.11.2024 по 17.02.2025 (5а.с.145 зворот, а.с.146), ніж заявлено позивачем у даній справі.

Долучений до матеріалів апеляційної скарги розрахунок 3% річних та інфляційних втрат з 18.02.2025 по 26.08.2025 суду першої інстанції не подавався, до позовної заяви не долучався, містить відмінні нарахування 3% річних (588 119,99 грн), при тому що в апеляційній скарзі позивач не згоден з відмовою у стягненні 3% річних в сумі 588 065,94 грн.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про часткове задоволення позову Товариства та стягнення з Компанії на користь позивача 1 309 280,63 грн трьох процентів річних та 3 526 418,18 грн інфляційних втрат на підставі наявних у справі матеріалів на день постановлення оскаржуваного рішення.

Одночасно суд визнав необґрунтованими доводи відповідача щодо наявності підстав для звільнення його від відповідальності за несвоєчасне виконання встановленого рішенням суду у справі № 910/2328/25 грошового зобов`язання, у зв`язку з неможливістю користування грошовими коштами на його спеціальному рахунку, відсутністю коштів на спеціальному рахунку, а також відсутністю вини в порушенні вказаного договірного зобов`язання.

Згідно з частиною 1 статті 96 ЦК України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями. Статтями 525, 526 цього Кодексу встановлено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частина 2 статті 617 ЦК України передбачає, що відсутність у боржника необхідних коштів, а також порушення зобов`язань контрагентами правопорушника не вважаються обставинами, які є підставою для звільнення боржника від відповідальності за порушення зобов`язання.

Обставина щодо наявності чи відсутності вини в простроченні виконання грошового зобов`язання не впливає на обсяг зобов`язань боржника, що прострочив таке грошове зобов`язання, у частині обов`язку сплати передбачених статтею 625 ЦК України нарахувань, а наявність особливого алгоритму розподілу коштів на спеціальних рахунках, впровадженого у зв`язку з особливістю здійснення розрахунків на ринку електричної енергії, не виключає можливості застосування до спірних правовідносин положень загальних норм матеріального права.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду в складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду: від 3 лютого 2023 року в справі № 910/9374/21, від 16 жовтня 2020 року в справі № 903/918/19.

Відтак, наведені відповідачем у відзиві обставини жодним чином не звільняють його від сплати компенсаційних виплат, нарахованих на підставі частини 2 статті 625 ЦК України у зв`язку з несвоєчасним виконанням грошового обов`язку перед Товариством.

Клопотання відповідача про зменшення розміру нарахованих компенсаційних виплат судом відхилено, оскільки інфляційні втрати та проценти річних, сплата яких передбачена частиною 2 статті 625 ЦК України, не є штрафними санкціями, а входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за неналежне виконання зобов`язання.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року в справі № 703/2718/16-ц.

Три проценти річних та інфляційні втрати не відносяться до неустойки, а тому до цих компенсаційних виплат не застосовуються ні положення статті 551 ЦК України, ні статті 233 ГК України (який був чинний на час виникнення спірних правовідносин сторін), на які посилався відповідач в обґрунтування свого клопотання про зменшення нарахованих сум.

Правовий висновок щодо неможливості зменшення мінімального розміру трьох процентів річних та інфляційних втрат, передбачених статтею 625 ЦК України, викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 2 липня 2025 року в справі № 903/602/24.

Враховуючи викладене, судом першої інстанції у задоволенні клопотання Компанії про зменшення суми нарахованих позивачем трьох процентів річних та інфляційних втрат відмовлено.

Відповідачем рішення суду першої інстанції у вказані частині не оскаржується, відповідно в апеляційному порядку не переглядається.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частинами 1-3 статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до частини 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно зі статтею 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

З урахуванням усіх фактичних обставин справи, встановлених судом апеляційної інстанції, інші доводи позивача, викладені в апеляційній скарзі, не беруться до уваги, оскільки не впливають на вирішення спору у даній справі.

Доводи позивача, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують вірного по суті рішення суду, при ухваленні якого судом надано оцінку як кожному доказу окремо, так і в їх сукупності, вірно встановлено характер спірних правовідносин та в цілому правильно застосовано норми матеріального права, які їх регулюють.

Наведені в апеляційній скарзі доводи фактично зводяться до переоцінки доказів та незгоди позивача з висновками суду першої інстанції про часткове задоволення позову, а тому не дають підстав для висновку про неправильне застосування місцевим судом норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Враховуючи вище викладене, колегія суддів вважає, що у апеляційній скарзі не наведено достатніх та переконливих доводів, на підставі яких колегія суддів могла б дійти висновку про помилковість висновків суду першої інстанції.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Доводи позивача, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи судом апеляційної інстанції.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до п.58 рішення ЄСПЛ Справа «Серявін та інші проти України» (заява №4909/04) від 10.02.2010 у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994, серія А, №303-А, п.29).

Таким чином, застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права відповідає встановленим обставинам справи, що свідчить про відсутність підстав для скасування або зміни оскаржуваного рішення.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів не вбачає правових підстав для задоволення апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Хмельницькенергозбут" на рішення Господарського суду міста Києва від 07.05.2026 у справі № 910/1416/26.

Розподіл судових витрат

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв`язку з відмовою в її задоволенні на підставі ст.129 ГПК України покладаються на апелянта.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, ст.ст. 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Хмельницькенергозбут" на рішення Господарського суду міста Києва від 07.05.2026 у справі № 910/1416/26 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 07.05.2026 у справі № 910/1416/26 залишити без змін.

3. Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на апелянта.

4. Матеріали справи №910/1416/26 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строки, передбачені Господарським процесуальним кодексом України.

Повний текст постанови складено 28.09.2026.

Головуючий суддя І.М. Скрипка

Судді Ю.А. Шаратов

О.Л. Бестаченко