Постанова від 15 вересня 2026 р. у справі №910/11121/25 — Північний апеляційний господарський суд

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" вересня 2026 р. Справа № 910/11121/25

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Горбасенка П.В.

суддів: Сковородіної О.М.

Колесника Р.М.

за участю секретаря судового засідання Байдрелової М.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Гарантований покупець»

на рішення Господарського суду міста Києва від 03.06.2026 (повний текст складено та підписано 15.06.2026)

та на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 18.06.2026 у справі № 910/11121/25 (суддя Чебикіна С.О.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Теплодар Піві»

до Акціонерного товариства «Гарантований покупець»

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго»

про стягнення 7 737 330, 49 грн

за участю представників учасників справи згідно протоколу судового засідання від 16.09.2026

УСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Теплодар Піві» (далі - позивач / ТОВ «Теплодар Піві») звернулося до Господарського суду міста Києва із позовною заявою до Державного підприємства «Гарантований покупець» (далі - відповідач / ДП «Гарантований покупець») про стягнення 7 737 330, 49 грн, з яких: 5 918 079, 56 грн основного боргу, 200 670, 87 грн інфляційних втрат, 82 576, 17 грн 3 % річних за період з січня по грудень 2024 року та 1 522 886, 55 грн основного боргу, 6 280, 00 грн інфляційних втрат, 6 837, 34 грн 3 % річних за період з січня по червень 2025 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на неналежне виконання відповідачем зобов`язань за договором № 9951/09 від 23.10.2013 (далі - спірний договір) в частині повної та своєчасної оплати електричної енергії, поставленої ТОВ «Теплодар Піві» за «зеленим» тарифом у період з січня 2024 року по червень 2025 року.

В розрізі наведеного позивач зазначав, що відповідно до умов спірного договору та п. 11.4 Порядку купівлі гарантованим покупцем електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП) № 641 від 26.04.2019, строк виконання відповідачем зобов`язань з остаточної оплати поставленої електричної енергії настав, однак останній здійснив її оплату лише частково, у зв`язку з чим у нього утворилась заборгованість перед ТОВ «Теплодар Піві».

Господарський суд міста Києва ухвалою від 09.09.2025 прийняв позовну заяву ТОВ «Теплодар Піві» до розгляду, відкрив провадження у справі № 910/11121/25, постановив справу розглядати за правилами загального позовного провадження, призначив підготовче засідання та встановив строки для вчинення учасниками справи процесуальних дій.

Господарський суд міста Києва ухвалою від 08.12.2025 залучив до участі у справі № 910/11121/25 третю особу без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Приватне акціонерне товариство «Національна енергетична компанія «Укренерго» (далі - третя особа / НЕК «Укренерго»).

Господарський суд міста Києва ухвалою від 03.06.2026 у справі № 910/11121/25 залучив Акціонерне товариство «Гарантований покупець» (далі - АТ «Гарантований покупець») в якості правонаступника відповідача - ДП «Гарантований покупець».

Господарський суд міста Києва рішенням від 03.06.2026 у справі № 910/11121/25 задовольнив позов частково, ухвалив:

- стягнути з АТ «Гарантований покупець» на користь ТОВ «Теплодар Піві» 4 927 502, 53 грн основного боргу, 206 950, 87 грн інфляційних втрат, 89 413, 51 грн 3 % річних та 62 686, 41 грн судового збору;

- провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення 2 513 463, 58 грн основного боргу закрити;

- в іншій частині позову відмовити;

- органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання рішення Господарського суду міста Києва від 03.06.2026 у справі № 910/11121/25, в порядку частини 10 статті 238 Господарського процесуального кодексу України нараховувати 3 % річних на суму заборгованості в розмірі 4 927 502, 53 грн, починаючи з пред`явлення виконавчого документа органу (особі), який здійснюватиме примусове виконання рішення до моменту повної оплати заборгованості за такою формулою: Сума 3 % річних = С х 3 х Д / 365 / 100, де: С - сума основного боргу, Д - кількість днів прострочення, а також стягнути вказану суму нарахованих процентів з АТ «Гарантований покупець» на користь ТОВ «Теплодар Піві».

Суд першої інстанції своє рішення мотивував тим, що матеріалами справи підтверджується належне виконання ТОВ «Теплодар Піві» зобов`язань за спірним договором у частині продажу відповідачу електричної енергії за «зеленим» тарифом у період з січня 2024 року по червень 2025 року, водночас АТ «Гарантований покупець» свої зобов`язання щодо повної та своєчасної оплати придбаної електричної енергії належним чином не виконало, здійснивши розрахунки лише частково, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість у загальному розмірі 7 440 966, 11 грн.

Разом з тим, встановивши, що після відкриття провадження у справі відповідач сплатив позивачу 2 513 463, 58 грн основного боргу, місцевий господарський суд дійшов висновку про наявність підстав для закриття провадження у справі в цій частині на підставі пункту 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України у зв`язку з відсутністю предмета спору.

Враховуючи, що після здійснення зазначеної оплати залишок основного боргу АТ «Гарантований покупець» за спірним договором становив 4 927 502, 53 грн, а його наявність підтверджена належними доказами та не спростована відповідачем, Господарський суд міста Києва дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог у цій частині та наявність підстав для стягнення вказаної суми на користь ТОВ «Теплодар Піві».

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок інфляційних втрат та 3 % річних, суд першої інстанції визнав його таким, що відповідає умовам спірного договору та вимогам закону, у зв`язку з чим виснував про обґрунтованість також вимог ТОВ «Теплодар Піві» про стягнення з відповідача 206 950, 87 грн інфляційних втрат і 89 413, 51 грн 3 % річних на підставі статті 625 Цивільного кодексу України.

Відмовляючи у задоволенні клопотання АТ «Гарантований покупець» про зменшення 3 % річних та інфляційних втрат до мінімально можливого розміру, місцевий господарський суд виходив з того, що сплата 3 % річних від простроченої суми не має характеру штрафної санкції, а є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації за користування утримуваними ним грошовими коштами.

Врахувавши правові висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 18.03.2020 у справі № 902/417/18, Господарський суд міста Києва зауважив, що обставини справи, яка розглядається, відрізняються від обставин справи № 902/417/18, оскільки ТОВ «Теплодар Піві» заявлено до стягнення 3 % річних у розмірі, встановленому частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, тоді як у справі № 902/417/18 розмір процентів був визначений договором на рівні 40 %.

При цьому суд першої інстанції взяв до уваги, що порушення принципів розумності, справедливості та пропорційності, яке могло б становити підставу для зменшення нарахованих відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України сум, відповідачем не доведено, а загальний розмір заявлених до стягнення 3 % річних та інфляційних втрат не перевищує розміру основного боргу. З огляду на наведене місцевий господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання АТ «Гарантований покупець» про зменшення розміру 3 % річних та інфляційних втрат до мінімально можливого розміру.

До того ж, керуючись частиною 10 статті 238 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва виснував про наявність підстав для задоволення клопотання позивача щодо нарахування органом (особою), який здійснюватиме примусове виконання рішення, 3 % річних на суму заборгованості у розмірі 4 927 502, 53 грн, починаючи з пред`явлення виконавчого документа до примусового виконання і до моменту повної оплати заборгованості, із зазначенням формули такого нарахування та необхідності здійснення нарахування 3 % річних на залишок заборгованості у разі часткової сплати відповідачем основного боргу.

Господарський суд міста Києва додатковим рішенням від 18.06.2026 у справі № 910/11121/25 задовольнив частково заяву ТОВ «Теплодар Піві» про ухвалення додаткового рішення у цій справі, ухвалив стягнути з АТ «Гарантований покупець» на користь ТОВ «Теплодар Піві» 33 757, 55 грн витрат на професійну правничу допомогу, тоді як в задоволенні іншої частини заяви відмовив.

В обґрунтування прийнятого додаткового рішення судом першої інстанції зазначено, що наданими ТОВ «Теплодар Піві» доказами підтверджується надання позивачу професійної правничої допомоги та понесення відповідних витрат, які є судовими витратами у розумінні статті 123 Господарського процесуального кодексу України.

Водночас місцевий господарський суд, врахувавши обсяг наданих адвокатом послуг, рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг та обґрунтованість підготовлених і поданих до суду документів та їх значення для вирішення спору, дійшов висновку, що заявлений позивачем до відшкодування розмір витрат на професійну правничу допомогу у сумі 120 000, 00 грн не відповідає критеріям реальності та розумності адвокатських витрат, є неспівмірним з виконаною адвокатом роботою, а покладення таких витрат на відповідача становитиме для останнього надмірний тягар.

З огляду на наведене Господарський суд міста Києва визнав обґрунтованими та співмірними зі складністю справи і фактично наданими послугами витрати ТОВ «Теплодар Піві» на професійну правничу допомогу у розмірі 50 000, 00 грн та, врахувавши часткове задоволення позовних вимог, відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України поклав такі витрати на АТ «Гарантований покупець» пропорційно розміру задоволених позовних вимог у сумі 33 757, 55 грн.

Не погодившись із зазначеними вище рішеннями суду, АТ «Гарантований покупець» (далі - скаржник) звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить:

- скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 03.06.2026 у справі № 910/11121/25 в частині задоволених позовних вимог;

- скасувати додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 18.06.2026 у справі № 910/11121/25 в частині стягнутих витрат на правничу допомогу;

- ухвалити нове судове рішення, яким відмовити ТОВ «Теплодар Піві» у задоволенні позовних вимог та вимог щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

В обґрунтування доводів та вимог апеляційної скарги скаржник зазначає, що суд першої інстанції неповно з`ясував обставини, які мають значення для справи, неправильно застосував норми матеріального права та порушив норми процесуального права.

АТ «Гарантований покупець» стверджує, що місцевий господарський суд не врахував передбачений спеціальним законодавством алгоритм розрахунків за електричну енергію, відпущену виробниками за «зеленим» тарифом. За твердженнями скаржника, положення Порядку купівлі гарантованим покупцем електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел енергії, затвердженого постановою НКРЕКП № 641 від 26.04.2019 (далі - Порядок № 641), передбачають обумовленість здійснення остаточних розрахунків з виробниками отриманням АТ «Гарантований покупець» відповідних коштів від НЕК «Укренерго» за послугу із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел. У зв`язку з наявністю заборгованості НЕК «Укренерго» перед відповідачем скаржник вважає передчасними вимоги ТОВ «Теплодар Піві» про стягнення заборгованості за відпущену електричну енергію та посилається у цьому контексті, зокрема, на висновки об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладені у постановах від 07.04.2023 у справі № 910/15867/21 та від 21.06.2024 у справі № 910/4439/23.

Щодо стягнення 3 % річних та інфляційних втрат АТ «Гарантований покупець» зауважує, що за відсутності прострочення виконання основного грошового зобов`язання відсутні й підстави для застосування наслідків, передбачених статтею 625 Цивільного кодексу України, оскільки вимоги про стягнення 3 % річних та інфляційних втрат мають акцесорний характер і залежать від основного зобов`язання.

Крім того скаржник вказує на арифметичну неправильність здійснених ТОВ «Теплодар Піві» розрахунків 3 % річних та інфляційних втрат у зв`язку з неправильним визначенням початку періодів прострочення. За доводами відповідача, відповідно до пункту 11.4 Порядку № 641 остаточний розрахунок має бути здійснений протягом п`яти робочих днів з дня оприлюднення відповідного рішення НКРЕКП, тоді як згідно зі статтею 253 Цивільного кодексу України перебіг такого строку починається з наступного дня після оприлюднення рішення Регулятора. Водночас позивач при здійсненні розрахунків визначив першим днем прострочення день, який, за твердженнями АТ «Гарантований покупець», фактично був п`ятим робочим днем, відведеним відповідачу для здійснення оплати.

Поряд з тим скаржник вважає нерелевантним для вирішення зазначеного питання посилання на постанову об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.06.2024 у справі № 910/4439/23, оскільки, на його переконання, у наведеній справі Верховний Суд безпосередньо не досліджував питання визначення моменту початку перебігу встановленого Порядком № 641 строку для здійснення остаточного розрахунку.

Окремо АТ «Гарантований покупець» посилається на наявність форс-мажорних обставин у зв`язку зі збройною агресією російської федерації проти України та введенням воєнного стану, покликаючись, зокрема, на лист Торгово-промислової палати України № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022. Скаржник вважає, що з урахуванням наведених обставин, важливості діяльності відповідача для економіки України та її соціальної спрямованості наявні обставини непереборної сили, які унеможливлюють стягнення з нього основного боргу.

Не погоджуючись із додатковим рішенням, скаржник стверджує, що присуджені на користь ТОВ «Теплодар Піві» витрати на професійну правничу допомогу навіть у зменшеному місцевим господарським судом розмірі не відповідають критеріям реальності, необхідності та розумності. На переконання АТ «Гарантований покупець», спір не є складним, ґрунтується переважно на первинних та платіжних документах, правова позиція позивача вже була сформована під час розгляду аналогічних спорів, а розрахунок основного боргу, 3 % річних та інфляційних втрат не вимагав значного обсягу юридичної роботи.

Також відповідач посилається на завищення зазначеного представником позивача часу, витраченого на підготовку позовної заяви та інших процесуальних документів і участь у судових засіданнях. Зокрема, скаржник звертає увагу на невідповідність заявленої тривалості участі адвоката у судових засіданнях їх фактичній тривалості за протоколами судових засідань, а також заперечує необхідність покладення на відповідача витрат, пов`язаних із підготовкою додаткових пояснень щодо нарахування інфляційних втрат. З огляду на наведене АТ «Гарантований покупець» вважає, що витрати на професійну правничу допомогу не підлягали покладенню на нього і в розмірі, визначеному судом першої інстанції.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.07.2026 апеляційну скаргу АТ «Гарантований покупець» передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді Горбасенка П.В., суддів Сковородіної О.М., Колесника Р.М.

Північний апеляційний господарський суд ухвалою від 08.07.2026 залишив без руху апеляційну скаргу АТ «Гарантований покупець» на рішення Господарського суду міста Києва від 03.06.2026 та додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 18.06.2026 у справі № 910/11121/25 та запропонував скаржникові усунути допущені останнім при поданні апеляційної скарги недоліки протягом десяти днів з дня вручення зазначеної ухвали.

16.07.2026 через підсистему «Електронний суд», на виконання вимог ухвали суду про залишення апеляційної скарги без руху, від АТ «Гарантований покупець» надійшло клопотання про усунення недоліків.

Північний апеляційний господарський суд ухвалою від 21.07.2026 відкрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою АТ «Гарантований покупець» на рішення Господарського суду міста Києва від 03.06.2026 та додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 18.06.2026 у справі № 910/11121/25, призначив апеляційну скаргу до розгляду на 16.09.2026, витребував з Господарського суду міста Києва матеріали цієї справи та встановив ТОВ «Теплодар Піві» строк для подання до суду у письмовій формі відзиву на апеляційну скаргу.

27.07.2026 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи № 910/11121/25.

У судове засідання 16.09.2026 з`явився представник відповідача, який наполягав на задоволенні апеляційної скарги та, відповідно, скасуванні рішення Господарського суду міста Києва від 03.06.2026 і додаткового рішення Господарського суду міста Києва від 18.06.2026 у справі № 910/11121/25 у частині задоволених позовних вимог та вимог щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

Також у судовому засіданні 16.09.2026 брав участь представник позивача, який заперечив проти доводів апеляційної скарги, просив суд залишити останню без задоволення, а відповідні рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Водночас представник третьої особи у таке судове засідання не з`явився, тоді як про день, час та місце судового розгляду НЕК «Укренерго» була повідомлена належним чином, про що свідчить наявна в матеріалах означеної справи довідка про доставку електронного документа - ухвали Північного апеляційного господарського суду від 21.07.2026 у справі № 910/11121/25 до електронного кабінету третьої особи.

Крім того як НЕК «Укренерго», так і ТОВ «Теплодар Піві» своїм правом згідно з частиною 1 статті 263 Господарського процесуального кодексу України не скористалися, відзивів на апеляційну скаргу не надали, що в силу частини 3 статті 263 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає перегляду оскаржуваних судових рішень.

У судовому засіданні 16.09.2026 представником АТ «Гарантований покупець» заявлено усне клопотання про відкладення розгляду справи, обґрунтоване тим, що на розгляд об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду передано іншу справу у подібних правовідносинах, розгляд якої, за твердженнями представника відповідача, призначено на 16.10.2026.

В розрізі означеного клопотання представник АТ «Гарантований покупець» зазначив, що під час касаційного перегляду відповідної справи мають бути вирішені, зокрема, питання щодо залежності виконання гарантованим покупцем зобов`язань з оплати придбаної за «зеленим» тарифом електричної енергії від надходження коштів від НЕК «Укренерго», а також щодо визначення моменту, з якого виникають підстави для нарахування 3 % річних та інфляційних втрат. Посилаючись на подібність правовідносин, представник відповідача просив відкласти розгляд цієї справи до ухвалення об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду відповідного судового рішення.

Розглянувши клопотання АТ «Гарантований покупець» про відкладення розгляду справи, колегія суддів вважає за необхідне зауважити таке.

Відповідно до частини 11 статті 270 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними.

Як відзначив Верховний Суд у постановах від 12.03.2019 у справі № 910/12842/17, від 01.10.2020 у справі № 361/8331/18 та від 07.07.2022 у справі № 918/539/16, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 28.10.2021 у справі № 11-250сап21 також звернула увагу на те, що відкладення розгляду справи має бути зумовлене об`єктивними причинами та не суперечити необхідності забезпечення розгляду справи упродовж розумного строку.

Таким чином визначальним при вирішенні питання про відкладення розгляду справи є не саме по собі відповідне клопотання учасника справи, а наявність об`єктивних обставин, які унеможливлюють розгляд справи та вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Поряд з тим наведені представником АТ «Гарантований покупець» обставини не свідчать про неможливість здійснення апеляційного перегляду оскаржуваних судових рішень у цьому судовому засіданні, позаяк перебування на розгляді об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду іншої справи у подібних правовідносинах та очікування формування у ній відповідного правового висновку не є об`єктивними обставинами, які перешкоджають розгляду цієї справи за наявними у ній матеріалами.

При цьому представником відповідача не наведено інших обставин, які б об`єктивно перешкоджали розгляду апеляційної скарги у цьому судовому засіданні, а колегією суддів таких обставин не встановлено. Матеріали означеної справи містять необхідний обсяг доказів для перевірки законності та обґрунтованості оскаржуваних рішення та додаткового рішення в межах доводів і вимог апеляційної скарги, тоді як представник АТ «Гарантований покупець», який був присутній у судовому засіданні, мав можливість надати пояснення щодо доводів апеляційної скарги та висловити свою позицію з питань, які входять до предмета апеляційного перегляду.

За таких обставин, враховуючи необхідність дотримання розумних строків розгляду справи та відсутність об`єктивних обставин, які унеможливлювали б здійснення апеляційного перегляду у цьому судовому засіданні, судова колегія дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення заявленого АТ «Гарантований покупець» клопотання про відкладення розгляду справи.

Відповідно до положень пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

За змістом частини 12 статті 270 Господарського процесуального кодексу України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Суд апеляційної інстанції, з метою дотримання права учасників справи на її розгляд упродовж розумного строку, гарантованого пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, враховуючи те, що явка представників учасників справи обов`язковою не визнавалась, а участь у судовому засіданні є їх правом, а не обов`язком, зважаючи на відмову у задоволенні заявленого представником відповідача клопотання про відкладення розгляду справи, дійшов висновку про можливість здійснення апеляційного перегляду за відсутності представника третьої особи, яка належним чином повідомлена про дату, час та місце судового розгляду.

Відповідно до частин 1, 2 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Переглянувши оскаржувані рішення Господарського суду міста Києва від 03.06.2026 та додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 18.06.2026 у справі № 910/11121/25 в межах доводів та вимог апеляційної скарги АТ «Гарантований покупець», колегія суддів враховує таке.

Згідно із частиною 1 статті 65 Закону України «Про ринок електричної енергії» Кабінет Міністрів України для виконання функцій гарантованого покупця визначає державне підприємство, яке на підставі ліцензії здійснює діяльність із купівлі електричної енергії за «зеленим» тарифом відповідно до цього Закону.

За змістом частин 2, 3 статті 65 Закону України «Про ринок електричної енергії» гарантований покупець зобов`язаний купувати у суб`єктів господарювання, яким встановлено «зелений» тариф, всю відпущену електричну енергію, вироблену на об`єктах електроенергетики з альтернативних джерел енергії, за встановленим їм «зеленим» тарифом з урахуванням надбавки до нього протягом всього строку застосування такого тарифу.

Частиною 3 статті 30 Закону України «Про ринок електричної енергії» передбачено право виробників електричної енергії на своєчасне та у повному обсязі отримання коштів за продану ними електричну енергію відповідно до укладених договорів на ринку електричної енергії.

Відповідно до частини 5 статті 65 Закону України «Про ринок електричної енергії» гарантований покупець здійснює оплату електричної енергії, купленої за «зеленим» тарифом та за аукціонною ціною, за фактичний обсяг відпущеної електричної енергії на об`єктах електроенергетики, що використовують альтернативні джерела енергії, на підставі даних комерційного обліку, отриманих від адміністратора комерційного обліку, у порядку та строки, визначені відповідними договорами.

Порядок № 641 регулює відносини між гарантованим покупцем та суб`єктами господарювання, які здійснюють виробництво електричної енергії з альтернативних джерел енергії, та визначає, зокрема, порядок купівлі-продажу такої електричної енергії, а також механізм і строки проведення розрахунків за неї.

Як установлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами цієї справи, 23.10.2013 між Державним підприємством «Енергоринок» та ТОВ «Теплодар Піві» укладено договір № 9951/09, відповідно до умов якого позивач зобов`язався продавати, а Державне підприємство «Енергоринок» - купувати вироблену позивачем електричну енергію та здійснювати її оплату відповідно до умов договору.

Додатковою угодою № 285/01 від 30.06.2019, укладеною між Державним підприємством «Енергоринок», ДП «Гарантований покупець» та ТОВ «Теплодар Піві», сторони, зокрема, замінили у преамбулі спірного договору Державне підприємство «Енергоринок» на ДП «Гарантований покупець» як попередника АТ «Гарантований покупець» (далі - Гарантований покупець) та виклали його умови у новій редакції.

У подальшому сторонами неодноразово вносилися зміни до спірного договору, зокрема, додатковими угодами № 848/01/21 від 26.02.2021, № 1602/07/23 від 29.05.2023 та № 500/07/24 від 25.01.2024. Останньою із зазначених додаткових угод глави 1- 8 спірного договору викладено як глави 1- 9 у новій редакції.

Відповідно до пункту 1.1 спірного договору в редакції додаткової угоди № 500/07/24 від 25.01.2024 продавець зобов`язується продавати, а Гарантований покупець - купувати електричну енергію в точках комерційного обліку електричної енергії, відпущену генеруючими одиницями продавця, включеними до балансуючої групи Гарантованого покупця, та здійснювати її оплату відповідно до умов спірного договору та чинного законодавства України, у тому числі Порядку № 641.

Згідно з пунктом 3.2 спірного договору розрахунок за куплену Гарантованим покупцем електричну енергію здійснюється грошовими коштами, що перераховуються на поточний рахунок продавця, з урахуванням ПДВ, тоді як відповідно до пункту 3.3 оплата електричної енергії, купленої гарантованим покупцем у продавців у розрахунковому місяці, та формування актів купівлі-продажу електричної енергії здійснюються відповідно до Порядку № 641.

Пунктом 4.1 спірного договору передбачено право продавця вимагати від Гарантованого покупця повну та своєчасну оплату товарної продукції, а відповідно до пункту 4.4 цього договору Гарантований покупець зобов`язаний, зокрема, у повному обсязі здійснювати своєчасні розрахунки за куплену у продавця за «зеленим» тарифом електричну енергію.

На виконання умов спірного договору у період з січня 2024 року по червень 2025 року ТОВ «Теплодар Піві» продавало, а відповідач придбавав вироблену позивачем електричну енергію за «зеленим» тарифом, що підтверджується підписаними сторонами актами купівлі-продажу електричної енергії за відповідні розрахункові періоди.

Водночас АТ «Гарантований покупець» здійснило лише частковий розрахунок за придбану електричну енергію, сплативши за актами купівлі-продажу за січень - грудень 2024 року загалом 46 384 552, 22 грн, а за січень - червень 2025 року - 30 918 046, 89 грн, у зв`язку з чим на момент звернення ТОВ «Теплодар Піві» з позовом неоплаченою залишалася заборгованість у загальному розмірі 7 440 966, 11 грн.

Після відкриття провадження у цій справі відповідач сплатив на користь позивача 2 513 463, 58 грн основного боргу, що підтверджується платіжними інструкціями за березень 2026 року та не заперечується ТОВ «Теплодар Піві». У зв`язку з цим суд першої інстанції закрив провадження у справі в частині вимог про стягнення зазначеної суми на підставі пункту 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України, а непогашений залишок основного боргу на момент вирішення спору становив 4 927 502, 53 грн.

Обставини придбання відповідачем у позивача електричної енергії у спірні розрахункові періоди та її обсяг сторонами не заперечуються. Спір між сторонами виник щодо належного виконання АТ «Гарантований покупець» обов`язку з її оплати, визначення строку виконання такого зобов`язання та наявності підстав для застосування наслідків прострочення грошового зобов`язання.

Вирішуючи питання щодо порядку та строку виконання відповідачем грошового зобов`язання з оплати придбаної у позивача електричної енергії, колегія суддів виходить з такого.

Порядком № 641 встановлено поетапний механізм проведення гарантованим покупцем розрахунків із продавцями за «зеленим» тарифом, який передбачає здійснення протягом розрахункового місяця авансових платежів та проведення остаточного розрахунку після затвердження НКРЕКП розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел.

Постановою НКРЕКП № 178 від 24.01.2024, яка набрала чинності 26.01.2024, до Порядку № 641 внесено зміни, внаслідок чого порядок проведення остаточних розрахунків урегульовано пунктом 11.4 цього Порядку.

Відповідно до абзацу 1 пункту 11.4 Порядку № 641 гарантований покупець здійснює оплату електричної енергії, відпущеної продавцем за «зеленим» тарифом у попередньому розрахунковому періоді (місяці), протягом п`яти робочих днів з дати оприлюднення рішення Регулятора щодо затвердження розміру вартості послуги, наданої гарантованим покупцем у відповідному розрахунковому періоді.

При визначенні суми коштів для здійснення остаточного місячного платежу гарантованим покупцем, зокрема, враховуються сума коштів, сплачених продавцю за «зеленим» тарифом шляхом здійснення авансових платежів, та сума коштів, отриманих гарантованим покупцем від оператора системи передачі (далі - ОСП) відповідно до договору про надання послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел.

Отже, пункт 11.4 Порядку № 641, з одного боку, визначає строк здійснення гарантованим покупцем остаточного розрахунку з продавцем за «зеленим» тарифом, пов`язуючи його з оприлюдненням відповідного рішення НКРЕКП, а з іншого - встановлює перелік складових, які враховуються гарантованим покупцем при визначенні суми коштів для здійснення такого платежу.

У контексті наведеного судова колегія вважає необґрунтованими доводи АТ «Гарантований покупець» про те, що передбачене пунктом 11.4 Порядку № 641 врахування коштів, отриманих Гарантованим покупцем від ОСП, свідчить про залежність виникнення обов`язку з остаточного розрахунку з продавцем за «зеленим» тарифом від попереднього отримання відповідного фінансування від НЕК «Укренерго».

Так, абзац 1 пункту 11.4 Порядку № 641 безпосередньо визначає строк виконання гарантованим покупцем обов`язку з оплати електричної енергії - протягом п`яти робочих днів з дати оприлюднення рішення Регулятора щодо затвердження розміру вартості послуги.

Натомість положення цього пункту щодо врахування суми коштів, отриманих гарантованим покупцем від оператора системи передачі, стосуються визначення суми коштів для здійснення остаточного місячного платежу, а не встановлення іншого строку виконання зобов`язання чи відкладальної умови, з настанням якої пов`язувалося б виникнення в АТ «Гарантований покупець» обов`язку з оплати придбаної електричної енергії.

Порядок № 641 не містить положень, відповідно до яких строк виконання гарантованим покупцем грошового зобов`язання перед продавцем за «зеленим» тарифом переноситься до моменту повного виконання НЕК «Укренерго» своїх зобов`язань перед гарантованим покупцем або ставиться у залежність від фактичного надходження від ОСП коштів у певному розмірі.

Інше тлумачення означених положень фактично призводило б до поставлення можливості отримання виробником оплати за вже відпущену ним електричну енергію у залежність від виконання зобов`язань третьою особою у межах інших правовідносин, учасником яких виробник не є. Водночас ані умовами спірного договору, ані положеннями Порядку № 641 такої залежності не встановлено.

Надаючи оцінку доводам АТ «Гарантований покупець» про залежність виконання ним зобов`язань з оплати придбаної за «зеленим» тарифом електричної енергії від надходження відповідних коштів від НЕК «Укренерго», апеляційний господарський суд зазначає таке.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За приписами частини 1 статті 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями.

Водночас за змістом статті 617 Цивільного кодексу України недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, так само як і відсутність у боржника необхідних коштів, не вважаються обставинами, які звільняють його від відповідальності за порушення зобов`язання.

Тож, невиконання або неналежне виконання НЕК «Укренерго» своїх зобов`язань перед АТ «Гарантований покупець» у межах правовідносин між цими особами не змінює змісту самостійного грошового зобов`язання відповідача перед ТОВ «Теплодар Піві» та не звільняє його від обов`язку здійснити оплату придбаної електричної енергії у встановлений строк.

При цьому колегія суддів враховує посилання скаржника на правові висновки об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладені у постанові від 21.06.2024 у справі № 910/4439/23.

У зазначеній постанові об`єднана палата, досліджуючи механізм розрахунків за електричну енергію, придбану за «зеленим» тарифом, дійсно виходила з того, що джерелом коштів, якими Гарантований покупець здійснює оплату виробникам електричної енергії за «зеленим» тарифом, є кошти, які НЕК «Укренерго» як оператор системи передачі сплачує Гарантованому покупцю за послугу із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел. Верховний Суд також зазначив, що за загальним правилом Гарантований покупець здійснює оплату виробникам у три етапи, попередньо отримавши кошти від ОСП.

Поряд з тим наведений висновок Верховного Суду характеризує джерело фінансування та встановлений Порядком № 641 механізм здійснення розрахунків, однак не свідчить про поставлення строку виконання грошового зобов`язання Гарантованого покупця перед виробником у залежність від фактичного та повного виконання НЕК «Укренерго» своїх зобов`язань перед Гарантованим покупцем.

Навпаки, у цій же постанові об`єднана палата зазначила, що строк остаточного розрахунку сторони визначили з вказівкою на подію, яка має неминуче настати, - затвердження НКРЕКП вартості відповідної послуги.

Більше того, за висновком об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, для визначення строку виконання грошового зобов`язання Гарантованого покупця у розмірі 100 % оплати за поставлену виробником електричну енергію за «зеленим» тарифом не має значення та не потребує доведення обставина наявності чи відсутності на рахунках Гарантованого покупця коштів, необхідних для розрахунку з виробниками, позаяк строки проведення таких розрахунків визначені Порядком № 641.

Об`єднана палата також підтвердила висновок про те, що спеціальне регулювання розрахунків, запроваджене на період воєнного стану наказами Міністерства енергетики України № 140 та № 206, не обмежує право виробника електричної енергії за «зеленим» тарифом на отримання повної вартості проданої електричної енергії, не змінює строків виникнення та виконання грошових зобов`язань Гарантованого покупця щодо проведення остаточних розрахунків та не звільняє останнього від обов`язку здійснити повний розрахунок за отриманий товар.

Колегія суддів враховує, що наведені висновки Верховного Суду сформульовані щодо пункту 10.4 Порядку № 641 у редакції, яка передбачала здійснення остаточного розрахунку протягом трьох робочих днів з дати оприлюднення відповідного рішення НКРЕКП, тоді як до спірних правовідносин у цій справі застосуванню підлягає пункт 11.4 Порядку № 641, яким такий строк визначено у п`ять робочих днів. Водночас зазначена відмінність не змінює правового підходу до визначення події, з якою пов`язано настання строку остаточного розрахунку, та не свідчить про встановлення залежності виконання зобов`язання перед виробником від фактичного надходження коштів від НЕК «Укренерго».

До того ж, як встановлено вище, пункт 11.4 Порядку № 641 безпосередньо визначає строк здійснення остаточного розрахунку з продавцем за «зеленим» тарифом, тоді як врахування коштів, отриманих від ОСП, стосується визначення суми коштів для здійснення остаточного місячного платежу та не встановлює відкладальної умови виконання відповідного грошового зобов`язання.

За таких обставин наявність заборгованості НЕК «Укренерго» перед АТ «Гарантований покупець» не свідчить про відсутність у відповідача обов`язку здійснити остаточний розрахунок з ТОВ «Теплодар Піві» у встановлений Порядком № 641 строк та, відповідно, не підтверджує передчасності заявлених позивачем вимог.

Таким чином, враховуючи встановлені вище обставини та наведене правове регулювання, судова колегія висновує, що обов`язок АТ «Гарантований покупець» здійснити остаточний розрахунок за придбану у ТОВ «Теплодар Піві» електричну енергію виник у строки, визначені Порядком № 641, та не був поставлений у залежність від виконання НЕК «Укренерго» своїх зобов`язань перед відповідачем.

Як уже встановлено, на момент звернення ТОВ «Теплодар Піві» з позовом заборгованість АТ «Гарантований покупець» за спірним договором становила 7 440 966, 11 грн, тоді як після відкриття провадження в означеній справі відповідач сплатив 2 513 463, 58 грн основного боргу, у зв`язку з чим провадження у справі в цій частині було закрито місцевим господарським судом на підставі пункту 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України.

Відтак на момент вирішення спору непогашеною залишилась заборгованість АТ «Гарантований покупець» перед ТОВ «Теплодар Піві» у розмірі 4 927 502, 53 грн, наявність якої підтверджується матеріалами справи та належними і допустимими доказами відповідачем не спростована.

При цьому доводи апеляційної скарги не містять заперечень щодо факту придбання АТ «Гарантований покупець» електричної енергії у заявлених позивачем обсягах або правильності визначення вартості такої електричної енергії, а заперечення скаржника проти стягнення основного боргу ґрунтуються передусім на твердженні про залежність здійснення розрахунків з виробником від надходження відповідних коштів від НЕК «Укренерго», якому колегією суддів надано оцінку вище.

За таких обставин судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для стягнення з АТ «Гарантований покупець» на користь ТОВ «Теплодар Піві» 4 927 502, 53 грн основного боргу, а доводи апеляційної скарги в цій частині не спростовують правильності висновків місцевого господарського суду.

Стосовно ж доводів АТ «Гарантований покупець» про наявність форс-мажорних обставин у зв`язку зі збройною агресією російської федерації проти України та введенням воєнного стану апеляційний господарський суд зауважує таке.

Відповідно до частини 1 статті 617 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за його порушення, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Згідно з частиною 2 статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору, обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами.

Отже, для застосування положень про форс-мажор недостатньо встановлення лише факту існування надзвичайної та невідворотної обставини. Особа, яка посилається на таку обставину, повинна довести, що вона об`єктивно унеможливила виконання саме того зобов`язання, порушення якого є предметом спору, тобто існування причинно-наслідкового зв`язку між відповідною обставиною та неможливістю належного виконання конкретного зобов`язання.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу в цій частині, АТ «Гарантований покупець» посилається, зокрема, на лист Торгово-промислової палати України № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022, яким засвідчено як форс-мажорні обставини військову агресію російської федерації проти України, що стала підставою для введення воєнного стану в Україні.

Разом з тим зазначений лист має загальний характер та засвідчує наявність відповідних надзвичайних і невідворотних обставин на території України, однак не встановлює неможливості виконання АТ «Гарантований покупець» конкретного грошового зобов`язання перед ТОВ «Теплодар Піві» за спірним договором.

При цьому відповідачем не доведено, яким саме чином запровадження воєнного стану та пов`язані з ним обставини унеможливили здійснення розрахунків за електричну енергію, придбану у позивача у спірні розрахункові періоди, та не наведено конкретних обставин, які б свідчили про об`єктивну неможливість виконання саме цього грошового зобов`язання у встановлені строки.

Водночас посилання на існування воєнного стану без доведення його безпосереднього впливу на можливість виконання конкретного зобов`язання не є достатньою підставою для висновку про наявність форс-мажорних обставин у відповідних договірних правовідносинах.

Посилання скаржника на розміщення АТ «Гарантований покупець» на власному вебсайті повідомлення про настання форс-мажорних обставин наведеного висновку також не спростовує, адже повідомлення контрагента про існування певних надзвичайних обставин не звільняє сторону, яка посилається на форс-мажор, від обов`язку довести об`єктивну неможливість виконання внаслідок таких обставин конкретного зобов`язання та відповідний причинно-наслідковий зв`язок.

До того ж колегія суддів враховує, що предметом спору в цій частині є виконання грошового зобов`язання АТ «Гарантований покупець» з оплати вже придбаної у ТОВ «Теплодар Піві» електричної енергії. Як зазначено вище, відповідно до частини 2 статті 617 Цивільного кодексу України відсутність у боржника необхідних коштів не вважається випадком, який звільняє його від відповідальності за порушення зобов`язання.

Поряд з тим навіть наявність обставин непереборної сили за умови доведення їх впливу на виконання конкретного зобов`язання не припиняє самого грошового зобов`язання відповідача з оплати фактично придбаної електричної енергії. Відтак посилання скаржника на форс-мажорні обставини у будь-якому разі не може бути підставою для звільнення АТ «Гарантований покупець» від обов`язку сплатити вартість отриманого товару.

Відтак наведені АТ «Гарантований покупець» обставини не спростовують висновку місцевого господарського суду про наявність у відповідача обов`язку з оплати придбаної у ТОВ «Теплодар Піві» електричної енергії та не є підставою для відмови у стягненні встановленої судом суми основного боргу.

В розрізі вимог ТОВ «Теплодар Піві» про стягнення 3 % річних та інфляційних втрат судова колегія вважає за доцільне зазначити таке.

Приписами частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України унормовано, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію, зокрема сплатити гроші, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За змістом частини 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних входить до складу грошового зобов`язання та спрямоване на відновлення майнової сфери кредитора у зв`язку зі знеціненням грошових коштів внаслідок інфляційних процесів і компенсацію кредитору за користування боржником утримуваними ним грошовими коштами.

Як встановлено вище, АТ «Гарантований покупець» не здійснило у повному обсязі розрахунок за придбану у ТОВ «Теплодар Піві» електричну енергію у строки, визначені Порядком № 641, а наведені скаржником обставини щодо ненадходження у повному обсязі коштів від НЕК «Укренерго» та наявності форс-мажорних обставин не спростовують факту порушення відповідачем грошового зобов`язання.

За таких обставин доводи апеляційної скарги про відсутність правових підстав для застосування до спірних правовідносин положень статті 625 Цивільного кодексу України є необґрунтованими, оскільки встановлене прострочення виконання АТ «Гарантований покупець» грошового зобов`язання з оплати придбаної електричної енергії є підставою для нарахування передбачених частиною 2 цієї статті інфляційних втрат та 3 % річних.

Водночас наявність правових підстав для застосування частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України не звільняє суд від необхідності перевірити правильність визначення позивачем періодів прострочення, за які здійснено відповідні нарахування.

У зв`язку з цим доводи апеляційної скарги щодо неправильного визначення ТОВ «Теплодар Піві» початкової дати прострочення за відповідними розрахунковими періодами підлягають окремій оцінці.

Надаючи оцінку доводам апеляційної скарги щодо неправильного визначення позивачем початкових дат прострочення виконання грошового зобов`язання, колегія суддів виходить з такого.

Як уже зазначено вище, відповідно до абзацу 1 пункту 11.4 Порядку № 641 Гарантований покупець забезпечує проведення розрахунку та здійснення оплати за відпущену продавцем за «зеленим» тарифом у попередньому розрахунковому періоді (місяці) електричну енергію протягом п`яти робочих днів з дня оприлюднення рішення Регулятора щодо затвердження розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, наданої гарантованим покупцем у розрахунковому місяці.

Беручи до уваги викладене, наведене положення визначає тривалість строку, протягом якого АТ «Гарантований покупець» має здійснити остаточний розрахунок, - п`ять робочих днів, а також подію, з якою пов`язано початок перебігу такого строку, - оприлюднення відповідного рішення НКРЕКП.

Водночас Порядок № 641 не містить спеціального правила обчислення зазначеного строку та не встановлює, що день оприлюднення відповідного рішення Регулятора включається до п`яти робочих днів, відведених гарантованому покупцю для здійснення остаточного розрахунку.

Відповідно до частини 1 статті 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Відтак системне тлумачення абзацу 1 пункту 11.4 Порядку № 641 у взаємозв`язку з частиною 1 статті 253 Цивільного кодексу України дає підстави для висновку, що першим із п`яти робочих днів, відведених АТ «Гарантований покупець» для здійснення остаточного розрахунку, є робочий день, наступний за днем оприлюднення відповідного рішення НКРЕКП. Відповідно, прострочення виконання грошового зобов`язання виникає з дня, наступного за останнім, п`ятим робочим днем, протягом якого відповідач мав право здійснити оплату.

Судова колегія враховує, що питання визначення початку перебігу відповідного строку було предметом оцінки Верховного Суду у низці справ.

Так, у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.06.2024 у справі № 910/4439/23, вирішуючи спір щодо розрахунків за електричну енергію, придбану за «зеленим» тарифом, Верховний Суд застосовував положення пункту 10.4 Порядку № 641 у редакції, чинній до 25.01.2024, якою передбачався триденний строк здійснення остаточного розрахунку з дати оприлюднення відповідного рішення Регулятора.

Разом з тим, хоча у зазначеній постанові об`єднана палата при визначенні конкретних строків остаточного розрахунку виходила з відповідних дат оприлюднення рішень НКРЕКП, питання застосування частини 1 статті 253 Цивільного кодексу України у взаємозв`язку з положеннями Порядку № 641 окремо не досліджувалося. Зокрема, об`єднана палата не надавала оцінки тому, який саме день - день оприлюднення рішення Регулятора чи наступний за ним день - є першим днем установленого Порядком № 641 строку, та не здійснювала зіставлення цих двох способів його обчислення.

Надалі у постановах Верховного Суду від 07.10.2025 у справі № 910/12271/24 та від 11.11.2025 у справі № 910/15563/24 сформульовано підхід, відповідно до якого перебіг строку для здійснення гарантованим покупцем остаточного розрахунку розпочинається саме з дня оприлюднення постанови Регулятора, а не з наступного за ним дня. При цьому Верховний Суд виходив, зокрема, з того, що відповідний висновок уже міститься у постанові об`єднаної палати від 21.06.2024 у справі № 910/4439/23.

Поряд з тим після ухвалення зазначених постанов питання щодо правильності такого підходу було передано на розгляд об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 22.07.2026 справу № 910/11540/25 передано на розгляд об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у зв`язку з необхідністю відступу від висновків, викладених у постановах від 07.10.2025 у справі № 910/12271/24 та від 11.11.2025 у справі № 910/15563/24, щодо застосування абзацу 1 пункту 11.4 Порядку № 641 у взаємозв`язку зі статтею 253 Цивільного кодексу України.

Передаючи справу на розгляд об`єднаної палати, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду звернула увагу саме на те, що у постанові від 21.06.2024 у справі № 910/4439/23 об`єднана палата не застосовувала статтю 253 Цивільного кодексу України, не встановлювала, який із днів - день оприлюднення чи наступний після нього день є першим днем відповідного строку, та не зіставляла два можливі способи його обчислення.

Колегія суддів, яка передала справу № 910/11540/25 на розгляд об`єднаної палати, брала до уваги те, що абзац 1 пункту 11.4 Порядку № 641 визначає тривалість строку та подію, з якою пов`язано його початок, тоді як порядок обчислення такого строку встановлено статтею 253 Цивільного кодексу України, у зв`язку з чим першим днем п`ятиденного строку є день, наступний за днем оприлюднення відповідного рішення НКРЕКП. Зокрема, на прикладі рішення Регулятора, оприлюдненого 10.04.2025, Верховний Суд визначив п`ять робочих днів для здійснення оплати як 11.04.2025, 14.04.2025, 15.04.2025, 16.04.2025 та 17.04.2025.

Ухвалою об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.08.2026 справу № 910/11540/25 прийнято до розгляду саме з підстав необхідності вирішення питання щодо відступу від зазначених висновків Верховного Суду та застосування абзацу 1 пункту 11.4 Порядку № 641 у взаємозв`язку зі статтею 253 Цивільного кодексу України. Станом на час апеляційного перегляду цієї справи остаточного правового висновку об`єднаної палати у справі № 910/11540/25 не сформовано.

Водночас передача справи на розгляд об`єднаної палати та відсутність на цей час постанови за результатами такого розгляду не звільняють суд апеляційної інстанції від обов`язку самостійно застосувати норми матеріального права до встановлених у цій справі правовідносин.

У цьому контексті колегія суддів враховує, що абзац 1 пункту 11.4 Порядку № 641 не містить спеціального правила, яке б виключало застосування загального порядку обчислення строків, установленого статтею 253 Цивільного кодексу України, та не передбачає безпосередньо включення дня оприлюднення рішення Регулятора до п`яти робочих днів, наданих гарантованому покупцю для здійснення остаточного розрахунку.

Натомість частина 1 статті 253 Цивільного кодексу України однозначно пов`язує початок перебігу строку з днем, наступним після календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. Оприлюднення рішення НКРЕКП у розумінні пункту 11.4 Порядку № 641 є саме такою подією.

За наведених обставин апеляційний господарський суд вважає обґрунтованими доводи АТ «Гарантований покупець» у цій частині та висновує, що при визначенні строку остаточного розрахунку за спірні розрахункові періоди день оприлюднення відповідного рішення НКРЕКП не включається до п`яти робочих днів, передбачених пунктом 11.4 Порядку № 641, а перебіг такого строку відповідно до частини 1 статті 253 Цивільного кодексу України починається з наступного дня.

З урахуванням наведеного строки остаточного розрахунку та початкові дати прострочення за спірними розрахунковими періодами визначаються таким чином:

- за січень 2024 року, травень і червень 2024 року та лютий 2025 року, вартість послуги за які затверджено постановою НКРЕКП № 529 від 08.04.2025, оприлюдненою 10.04.2025, п`ятим робочим днем для здійснення оплати є 17.04.2025, а першим днем прострочення - 18.04.2025;

- за лютий і березень 2024 року, вартість послуги за які затверджено постановою НКРЕКП № 2146 від 18.12.2024, оприлюдненою 20.12.2024, п`ятим робочим днем є 27.12.2024, а першим днем прострочення - 28.12.2024;

- за квітень і серпень 2024 року, вартість послуги за які затверджено постановою НКРЕКП № 193 від 11.02.2025, оприлюдненою 13.02.2025, п`ятим робочим днем є 20.02.2025, а першим днем прострочення - 21.02.2025;

- за липень 2024 року, вартість послуги за який затверджено постановою НКРЕКП № 76 від 21.01.2025, оприлюдненою 23.01.2025, п`ятим робочим днем є 30.01.2025, а першим днем прострочення - 31.01.2025;

- за вересень 2024 року, вартість послуги за який затверджено постановою НКРЕКП № 2418 від 30.12.2024, оприлюдненою 30.12.2024, п`ятим робочим днем є 06.01.2025, а першим днем прострочення - 07.01.2025;

- за жовтень і листопад 2024 року, вартість послуги за які затверджено постановою НКРЕКП № 247 від 18.02.2025, оприлюдненою 19.02.2025, п`ятим робочим днем є 26.02.2025, а першим днем прострочення - 27.02.2025;

- за грудень 2024 року, вартість послуги за який затверджено постановою НКРЕКП № 285 від 25.02.2025, оприлюдненою 26.02.2025, п`ятим робочим днем є 05.03.2025, а першим днем прострочення - 06.03.2025;

- за січень 2025 року, вартість послуги за який затверджено постановою НКРЕКП № 378 від 11.03.2025, оприлюдненою 12.03.2025, п`ятим робочим днем є 19.03.2025, а першим днем прострочення - 20.03.2025;

- за березень 2025 року, вартість послуги за який затверджено постановою НКРЕКП № 753 від 20.05.2025, оприлюдненою 21.05.2025, п`ятим робочим днем є 28.05.2025, а першим днем прострочення - 29.05.2025;

- за квітень 2025 року, вартість послуги за який затверджено постановою НКРЕКП № 916 від 18.06.2025, оприлюдненою 19.06.2025, п`ятим робочим днем є 26.06.2025, а першим днем прострочення - 27.06.2025;

- за травень 2025 року, вартість послуги за який затверджено постановою НКРЕКП № 1074 від 15.07.2025, оприлюдненою 16.07.2025, п`ятим робочим днем є 23.07.2025, а першим днем прострочення - 24.07.2025;

- за червень 2025 року, вартість послуги за який затверджено постановою НКРЕКП № 1238 від 12.08.2025, оприлюдненою 13.08.2025, п`ятим робочим днем є 20.08.2025, а першим днем прострочення - 21.08.2025.

Отже, ТОВ «Теплодар Піві» при здійсненні розрахунку 3 % річних неправильно визначило початок прострочення за відповідними розрахунковими періодами, оскільки при обчисленні встановленого пунктом 11.4 Порядку № 641 п`ятиденного строку врахувало день оприлюднення відповідного рішення НКРЕКП, унаслідок чого останній день строку для здійснення остаточного розрахунку та, відповідно, перший день прострочення були визначені на один день раніше.

Суд першої інстанції, перевіряючи заявлений позивачем розрахунок, наведеного не врахував та дійшов помилкового висновку про правильність визначених ТОВ «Теплодар Піві» періодів нарахування 3 % річних.

Водночас установлена неправильність визначення початкових дат прострочення не спростовує самого права ТОВ «Теплодар Піві» на застосування передбачених частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України наслідків прострочення грошового зобов`язання, а зумовлює часткову обґрунтованість відповідної вимоги з урахуванням належних періодів прострочення.

Таким чином колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги АТ «Гарантований покупець» у частині неправильного визначення позивачем початку прострочення виконання відповідних грошових зобов`язань та, відповідно, не погоджується з висновком місцевого господарського суду про наявність підстав для стягнення заявлених ТОВ «Теплодар Піві» 89 413, 51 грн 3 % річних у повному обсязі.

За таких обставин судова колегія дійшла висновку про наявність підстав для зміни рішення Господарського суду міста Києва від 03.06.2026 у цій частині та зменшення розміру 3 % річних, що підлягають стягненню з АТ «Гарантований покупець» на користь ТОВ «Теплодар Піві», з 89 413, 51 грн до 82 448, 31 грн.

Щодо заявлених ТОВ «Теплодар Піві» до стягнення 206 950, 87 грн інфляційних втрат апеляційний господарський суд враховує, що інфляційні втрати, передбачені частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, нараховуються на суму грошового зобов`язання з урахуванням установлених індексів інфляції за відповідні періоди прострочення та, на відміну від 3 % річних, не обчислюються виходячи з кількості календарних днів прострочення.

Як випливає з наданого ТОВ «Теплодар Піві» розрахунку, інфляційні втрати визначено із застосуванням індексів інфляції за відповідні місяці прострочення, у зв`язку з чим позивачем нараховано 200 670, 87 грн інфляційних втрат за зобов`язаннями, що виникли у 2024 році, та 6 280, 00 грн - за зобов`язаннями, що виникли у 2025 році, а загальний розмір заявлених до стягнення інфляційних втрат становить 206 950, 87 грн.

Встановлена вище неправильність визначення ТОВ «Теплодар Піві» початкових дат прострочення не впливає на розмір заявлених до стягнення інфляційних втрат, оскільки перенесення початку прострочення за відповідними зобов`язаннями на один день не змінює місячних періодів, за які позивачем застосовано відповідні індекси інфляції.

Враховуючи зазначене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про наявність підстав для стягнення з АТ «Гарантований покупець» на користь ТОВ «Теплодар Піві» 206 950, 87 грн інфляційних втрат, а доводи апеляційної скарги не дають підстав для зміни рішення суду першої інстанції в цій частині.

Тож, за результатами апеляційного перегляду доводи апеляційної скарги знайшли підтвердження лише в частині неправильного визначення початку прострочення виконання відповідних грошових зобов`язань та, як наслідок, розміру 3 % річних, тоді як в іншій частині наведені скаржником доводи не спростовують правильності висновків суду першої інстанції.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 275 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Згідно з частиною 1 статті 277 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

За змістом частини 2 статті 277 Господарського процесуального кодексу України неправильним застосуванням норм матеріального права вважається неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Оскільки при вирішенні спору в частині стягнення 3 % річних суд першої інстанції не застосував положення частини 1 статті 253 Цивільного кодексу України, які підлягали застосуванню до спірних правовідносин при визначенні початку перебігу встановленого пунктом 11.4 Порядку № 641 строку, наявні передбачені статтею 277 Господарського процесуального кодексу України підстави для зміни рішення Господарського суду міста Києва від 03.06.2026 у відповідній частині.

Отже, апеляційна скарга АТ «Гарантований покупець» на рішення Господарського суду міста Києва від 03.06.2026 підлягає частковому задоволенню, а оскаржуване рішення - зміні в частині розміру 3 % річних, що підлягають стягненню з відповідача.

У зв`язку з такою зміною підлягає відповідному перерозподілу і судовий збір за розгляд справи в суді першої інстанції.

Відповідно до частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З урахуванням висновків суду апеляційної інстанції загальний розмір обґрунтованих позовних вимог становить 5 216 901, 71 грн, з яких 4 927 502, 53 грн основного боргу, 206 950, 87 грн інфляційних втрат та 82 448, 31 грн 3 % річних.

Відтак, з урахуванням розміру задоволених позовних вимог та положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України, з АТ «Гарантований покупець» на користь ТОВ «Теплодар Піві» належить стягнути 62 602, 82 грн судового збору за розгляд справи в суді першої інстанції замість присуджених місцевим господарським судом 62 686, 41 грн.

Таким чином рішення Господарського суду міста Києва від 03.06.2026 підлягає зміні в частині розміру 3 % річних, що підлягають стягненню з АТ «Гарантований покупець» на користь ТОВ «Теплодар Піві», та розподілу судового збору, тоді як в іншій частині оскаржуване рішення є законним та обґрунтованим і підлягає залишенню без змін.

Переглядаючи додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 18.06.2026, колегія суддів виходить з такого.

Відповідно до частин 1, 3 статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, до яких, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.

За змістом частин 1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи такі витрати підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, у тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Згідно з частиною 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Частиною 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд відповідно до частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Водночас відповідно до частини 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України у разі часткового задоволення позову інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України враховує, зокрема, чи пов`язані такі витрати з розглядом справи та чи є їх розмір обґрунтованим і пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову та значення справи для сторін.

При цьому критерії, визначені частинами 4-6, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, застосовуються незалежно від наявності клопотання сторони про зменшення витрат на професійну правничу допомогу, тоді як застосування критерію співмірності витрат відповідно до частини 4 статті 126 цього Кодексу та їх зменшення на підставі частини 5 цієї статті можливе за клопотанням іншої сторони.

Такий підхід відповідає правовим висновкам Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21, відповідно до яких під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд має оцінювати їх з урахуванням як критеріїв, визначених статтею 126 Господарського процесуального кодексу України, так і критеріїв, установлених статтею 129 цього Кодексу.

Велика Палата Верховного Суду у зазначеній постанові також звернула увагу, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критеріїв реальності адвокатських витрат, тобто встановлення їх дійсності та необхідності, а також розумності їх розміру з огляду на конкретні обставини справи.

Аналогічний підхід викладено у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц та постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.07.2023 у справі № 911/3312/21.

Отже, для розподілу витрат на професійну правничу допомогу недостатньо лише встановити факт їх понесення стороною та розмір гонорару, погоджений між адвокатом і клієнтом. Суд має оцінити характер та обсяг фактично наданої правничої допомоги, її необхідність для розгляду конкретної справи, складність виконаних адвокатом робіт, витрачений на них час, ціну позову та значення справи для сторони, а також співвідношення заявленого до компенсації розміру витрат із наведеними обставинами.

При цьому зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, не є безумовно обов`язковими для суду в контексті вирішення питання про розподіл відповідних витрат між сторонами. Вирішуючи питання про їх компенсацію за рахунок іншої сторони, суд повинен оцінити, чи були такі витрати фактичними та необхідними, а їх розмір - розумним та пропорційним з огляду на конкретні обставини справи.

Як випливає з матеріалів означеної справи, між ТОВ «Теплодар Піві» та Адвокатським об`єднанням «Група Бізнес Партнерів» укладено договір про надання правової допомоги № 251/2024 від 14.05.2024, відповідно до якого адвокатське об`єднання зобов`язалося надавати клієнту правову допомогу на умовах та в обсязі, визначених цим договором, а клієнт - оплачувати гонорар у порядку, встановленому договором та додатками до нього.

Додатком № 2 від 01.08.2025 до зазначеного договору сторони погодили, що вартість послуг адвокатського об`єднання з підготовки вимоги про задоволення кредиторських вимог до АТ «Гарантований покупець» та позовної заяви щодо стягнення заборгованості, а також надання правничої допомоги у судах усіх інстанцій у цій справі становить 4 000, 00 грн за годину роботи адвоката.

08.06.2026 ТОВ «Теплодар Піві» звернулося до суду першої інстанції із заявою про розподіл судових витрат, у якій просило стягнути з відповідача 120 000, 00 грн витрат на професійну правничу допомогу. На підтвердження понесених витрат позивач надав договір про надання правової допомоги № 251/2024 від 14.05.2024, рахунок № 321 від 04.06.2026 та акт приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) від 04.06.2026.

Відповідно до зазначеного акта загальний обсяг наданої професійної правничої допомоги визначено у 30 годин, а її вартість, виходячи з погодженої сторонами погодинної ставки 4 000, 00 грн, - у 120 000, 00 грн. До переліку наданих послуг включено, зокрема:

- підготовку та подання позовної заяви, розрахунку заборгованості і додаткових матеріалів - 10 годин;

- підготовку відповіді на відзив - 5 годин;

- підготовку додаткових пояснень щодо нарахування інфляційних втрат - 3 години;

- підготовку інших процесуальних документів, а також участь адвоката в судових засіданнях.

АТ «Гарантований покупець», заперечуючи проти покладення на нього зазначених витрат, посилалося на їх неспівмірність зі складністю справи, обсягом наданої правничої допомоги та фактично витраченим адвокатом часом, у зв`язку з чим просило відмовити у стягненні заявлених витрат, а в разі задоволення заяви - зменшити розмір їх компенсації.

Розглянувши заяву ТОВ «Теплодар Піві» та заперечення відповідача, місцевий господарський суд дійшов висновку, що заявлені позивачем 120 000, 00 грн не відповідають критеріям розумності та співмірності з огляду на характер спірних правовідносин, складність справи, обсяг і зміст виконаних адвокатом робіт та витрачений на них час, у зв`язку з чим визначив 50 000, 00 грн як обґрунтований та співмірний розмір витрат на професійну правничу допомогу.

Перевіряючи правильність такого висновку в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів виходить з того, що погоджена між ТОВ «Теплодар Піві» та адвокатським об`єднанням погодинна ставка та визначена в акті загальна вартість послуг підтверджують розмір зобов`язань між клієнтом і надавачем правничої допомоги, однак не зумовлюють автоматичного покладення всієї цієї суми на АТ «Гарантований покупець».

Відтак оцінці підлягає не лише формальна відповідність заявлених 120 000, 00 грн умовам договору та акта, а й співвідношення заявленої суми з фактичним обсягом та характером наданої правничої допомоги, складністю цієї справи, витраченим адвокатом часом та іншими обставинами, визначеними статтями 126, 129 Господарського процесуального кодексу України.

Так, АТ «Гарантований покупець» вважає надмірними зазначені в акті 10 годин на підготовку позовної заяви, розрахунку заборгованості та додаткових матеріалів, посилаючись на те, що спір ґрунтувався переважно на первинних документах, а адвокат Проскурня Т.В. раніше представляла інтереси ТОВ «Теплодар Піві» в аналогічних спорах, зокрема у справах № 910/8655/24 та № 910/11796/25.

Судова колегія враховує, що попередня обізнаність представника позивача з нормативним регулюванням спірних правовідносин, наявність сформованої правової позиції та досвід ведення аналогічних спорів об`єктивно могли зменшити обсяг часу, необхідного для підготовки процесуальних документів у цій справі.

Разом з тим зазначені обставини не свідчать про те, що підготовка позову та інших матеріалів не потребувала виконання адвокатом роботи, безпосередньо пов`язаної саме з цією справою. Незалежно від наявності досвіду участі в аналогічних спорах представник позивача мав дослідити первинні документи за відповідні розрахункові періоди, встановити стан розрахунків сторін, визначити розмір заборгованості, перевірити періоди прострочення та здійснити розрахунки заявлених до стягнення сум.

Таким чином попередня обізнаність адвоката з аналогічною категорією спорів є обставиною, яка підлягає врахуванню при оцінці розумності заявленого обсягу часу, однак не нівелює факту надання правничої допомоги та необхідності виконання роботи, зумовленої індивідуальними обставинами цієї справи.

При цьому саме з урахуванням характеру спору, складності виконаної роботи та необхідності співвіднесення заявленого часу з фактичним обсягом правничої допомоги місцевий господарський суд не поклав на відповідача всю визначену позивачем вартість послуг, а визнав обґрунтованими витрати у розмірі 50 000, 00 грн замість заявлених 120 000, 00 грн.

Посилання скаржника на фактичну тривалість окремих судових засідань також не свідчать про необхідність подальшого зменшення визначеної судом суми. Так, АТ «Гарантований покупець» зазначає, що окремі судові засідання тривали від 6 до 12 хвилин, тоді як в акті приймання-передачі виконаних робіт на участь у них відведено більший час. Водночас щодо частини таких засідань в акті прямо враховано не лише час безпосередньої участі адвоката в судовому засіданні, а й час його очікування.

Тривалість безпосередньо судового засідання не є тотожною загальному часу, витраченому адвокатом у зв`язку з участю в ньому. Водночас визначені місцевим господарським судом 50 000, 00 грн не є результатом механічного множення зазначеної в акті кількості годин участі в кожному засіданні на погоджену сторонами погодинну ставку, а встановлені за результатами оцінки сукупності наданих послуг та критеріїв їх реальності, необхідності, розумності і співмірності.

Не дають підстав для іншого висновку і доводи скаржника щодо включення до акта 3 годин, витрачених на підготовку додаткових пояснень стосовно нарахування інфляційних втрат, з огляду на те, що подання таких пояснень не було ініційовано судом.

Відсутність вимоги суду про подання певного процесуального документа не є самостійною та достатньою підставою для висновку про непов`язаність відповідної роботи з розглядом справи або її непотрібність. Визначальним у цьому аспекті є зміст виконаної адвокатом роботи та її зв`язок із представництвом інтересів клієнта у конкретному спорі.

У цьому випадку додаткові пояснення стосувалися нарахування інфляційних втрат, які входили до предмета позову та правильність визначення яких підлягала перевірці судом при вирішенні спору. Тому сам факт подання таких пояснень за ініціативою представника позивача, а не на вимогу суду, не дає підстав виключити відповідну роботу з обсягу правничої допомоги.

Так само наведені АТ «Гарантований покупець» відомості про вартість послуг окремих адвокатів та адвокатських об`єднань, а також розміри витрат на професійну правничу допомогу, присуджених в інших судових справах, не є визначальними для встановлення співмірного розміру витрат у цій справі.

Розмір витрат на професійну правничу допомогу, який може бути покладений на іншу сторону, визначається з урахуванням конкретних обставин відповідної справи, фактичного обсягу та характеру наданої допомоги, її складності, ціни позову і значення справи для сторони. Відтак розміри витрат, присуджених у інших справах, за відсутності тотожності фактичних обставин, обсягу виконаної адвокатом роботи та умов надання правничої допомоги не встановлюють обов`язкового орієнтира для визначення суми компенсації у цьому спорі.

У контексті наведеного колегія суддів враховує ціну позову, характер спірних правовідносин, тривалість розгляду справи судом першої інстанції, кількість підготовлених представником позивача процесуальних документів та судових засідань, у яких він брав участь, погодинний характер визначення гонорару, а також те, що місцевий господарський суд, оцінивши наведені обставини у сукупності, визнав обґрунтованими 50 000, 00 грн із заявлених до компенсації 120 000, 00 грн.

За таких обставин визначений судом першої інстанції розмір витрат не свідчить про механічне перенесення на АТ «Гарантований покупець» умов домовленості між ТОВ «Теплодар Піві» та адвокатським об`єднанням, а є результатом оцінки того розміру витрат, який з огляду на фактичний обсяг правничої допомоги та конкретні обставини справи відповідає критеріям реальності, необхідності, розумності та співмірності.

За сукупності наведеного колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що 50 000, 00 грн становлять обґрунтований, розумний та співмірний розмір витрат ТОВ «Теплодар Піві» на професійну правничу допомогу, який може бути врахований при їх розподілі між сторонами, тоді як доводи апеляційної скарги не доводять наявності підстав для подальшого зменшення зазначеної суми.

Поряд з тим визначення 50 000, 00 грн обґрунтованим та співмірним розміром витрат на професійну правничу допомогу і визначення тієї частини зазначених витрат, яка підлягає покладенню на відповідача, є різними етапами вирішення питання про розподіл судових витрат.

Як зазначалося вище, відповідно до частини 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України у разі часткового задоволення позову інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Ухвалюючи додаткове рішення, суд першої інстанції, виходячи з результату вирішення спору за рішенням Господарського суду міста Києва від 03.06.2026, із визначених обґрунтованими 50 000, 00 грн поклав на АТ «Гарантований покупець» 33 757, 55 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Оскільки за результатами апеляційного перегляду рішення Господарського суду міста Києва від 03.06.2026 підлягає зміні в частині розміру 3 % річних, відповідно змінюється і загальний розмір задоволених позовних вимог, який має бути врахований при пропорційному розподілі цих витрат.

З урахуванням висновків суду апеляційної інстанції загальний розмір обґрунтованих позовних вимог становить 5 216 901, 71 грн із заявлених ТОВ «Теплодар Піві» 7 737 330, 49 грн, а тому із визначених судом першої інстанції 50 000, 00 грн витрат на професійну правничу допомогу на АТ «Гарантований покупець» пропорційно розміру задоволених позовних вимог підлягає покладенню 33 712, 54 грн.

Таким чином хоча доводи апеляційної скарги АТ «Гарантований покупець» щодо неспівмірності визначеного судом першої інстанції розміру витрат на професійну правничу допомогу не знайшли підтвердження, зміна рішення Господарського суду міста Києва від 03.06.2026 у частині розміру 3 % річних зумовлює відповідну зміну додаткового рішення Господарського суду міста Києва від 18.06.2026 у частині суми таких витрат, що підлягає стягненню з відповідача.

Беручи до уваги наведене, додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 18.06.2026 у справі № 910/11121/25 підлягає зміні шляхом зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають стягненню з АТ «Гарантований покупець» на користь ТОВ «Теплодар Піві», з 33 757, 55 грн до 33 712, 54 грн.

З огляду на часткове задоволення апеляційної скарги підлягають відповідному розподілу й судові витрати, понесені у зв`язку з апеляційним переглядом справи.

Відповідно до частини 14 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Враховуючи обсяг, у якому апеляційна скарга АТ «Гарантований покупець» підлягає задоволенню, з ТОВ «Теплодар Піві» на користь АТ «Гарантований покупець» підлягає стягненню 125, 37 грн судового збору за подання апеляційної скарги, тоді як решта відповідних витрат покладається на скаржника.

Керуючись ст. 129, 236, 270, 275, 277, 281, 282 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Гарантований покупець» задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 03.06.2026 у справі № 910/11121/25 в частині стягнення 3 % річних та судового збору змінити, виклавши абзац 2 його резолютивної частини в такій редакції:

«Стягнути з Акціонерного товариства «Гарантований покупець» (вул. Симона Петлюри, буд. 27, м. Київ, 01032, ідентифікаційний код 43068454) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Теплодар Піві» (вул. Володимирська, буд. 97/37, м. Київ, 01033, ідентифікаційний код 38058759) 4 927 502 (чотири мільйони дев`ятсот двадцять сім тисяч п`ятсот дві) грн 53 коп. основного боргу, 206 950 (двісті шість тисяч дев`ятсот п`ятдесят) грн 87 коп. інфляційних втрат, 82 448 (вісімдесят дві тисячі чотириста сорок вісім) грн 31 коп. 3 % річних та 62 602 (шістдесят дві тисячі шістсот дві) грн 82 коп. судового збору».

3. В іншій частині рішення Господарського суду міста Києва від 03.06.2026 у справі № 910/11121/25 залишити без змін.

4. Додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 18.06.2026 у справі № 910/11121/25 в частині розміру витрат на професійну правничу допомогу змінити, виклавши абзац 2 його резолютивної частини в такій редакції:

«Стягнути з Акціонерного товариства «Гарантований покупець» (вул. Симона Петлюри, буд. 27, м. Київ, 01032, ідентифікаційний код 43068454) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Теплодар Піві» (вул. Володимирська, буд. 97/37, м. Київ, 01033, ідентифікаційний код 38058759) 33 712 (тридцять три тисячі сімсот дванадцять) грн 54 коп. витрат на професійну правничу допомогу».

5. В іншій частині додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 18.06.2026 у справі № 910/11121/25 залишити без змін.

6. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Теплодар Піві» (вул. Володимирська, буд. 97/37, м. Київ, 01033, ідентифікаційний код 38058759) на користь Акціонерного товариства «Гарантований покупець» (вул. Симона Петлюри, буд. 27, м. Київ, 01032, ідентифікаційний код 43068454) 125 (сто двадцять п`ять) грн 37 коп. судового збору за подання апеляційної скарги.

7. Видачу наказів на виконання цієї постанови доручити Господарському суду міста Києва.

8. Повернути матеріали справи до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена відповідно до ст. 287-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено та підписано 28.09.2026.

Головуючий суддя П.В. Горбасенко

Судді О.М. Сковородіна

Р.М. Колесник